701-762 рр.

Китайський поет Лі Бо (повне ім’я Лі Тай-Бо) відобразив різні аспекти життя народу й водночас глибини його духу. У ліриці митця виникає зв’язок конкретного історичного часу Тан і вічності, китайської народної культури та філософії.

Лі Бо народився 701 р. в провінції Сичуань (Китай). Перші вірші написав у 10 років. Через вісім років відмовився від складання державних іспитів, що могло б забезпечити йому посаду, несподівано залишив домівку й разом із своїм наставником вирушив у мандрівку, а згодом оселився в горах. Світосприйняттю Лі Бо був близький даосизм. Слідом за своїм учителем (даосом) він прагнув пізнати загальний рух речей у світі — дао. Його вабила широта простору, у якому він шукав своє місце як частинка Всесвіту.

Мандри поета тривали протягом 721-728 рр. У цей час Лі Бо одружився, проте сімейне життя і батьківство не вплинули на його філософські пошуки. Улюбленим місцем його подорожей були гори Шань-дунь, де він написав чимало поетичних творів і вів бесіди з такими ж самітниками про природу, сенс буття, призначення мистецтва.

742 р. імператор подарував поетові вище вчене звання (ханьлінь) і запросив до свого палацу в Чаньань. Він високо цінував талант Лі Бо та його знання даоських книг, любив розмовляти з ним і слухати його вірші. Дружина імператора (її називали «Дорогоцінна Дружина») власноруч готувала чорнило для поета, а він за наказом правителя описував її вроду. Утім, Лі Бо був незалежним у своїх поглядах і вчинках, тому недовго затримався при дворі імператора. Він шукав не слави й багатства, а гармонії з природою, світом, самим собою. Тому 744 р. поет залишив столицю і знову вирушив у мандри.

Єдиний автограф Лі Бо, який зберігся до нашого часу

756 р. в Китаї спалахнуло повстання під проводом Ань Лу-Шаня, губернатора північних областей імперії. Розпочалася доба жорстоких міжусобиць, що спустошили землі та призвели до численних жертв. Лі Бо став свідком заколоту й був утягнений у політичну боротьбу. Молодший брат імператора Лі Лінь умовив поета вступити до нього на службу, ставши в опозицію до правлячої династії. Після викриття намірів опозиції Лі Лінь опинився за ґратами, а разом із ним і його прихильники, серед яких був і Лі Бо. Кілька років поет провів у в’язниці, а потім був засланий у далеку провінцію Єлан. Однак через три роки митець був помилуваний імператором і знову здобув бажану свободу.

Останні роки Лі Бо прожив у будинку свого родича Лі Янбіна, де й помер 762 р. А Лі Янбін дбайливо зберіг понад 900 творів поета. За легендою, митець потонув, намагаючись упіймати відображення місяця в річці. Ця легенда небезпідставна: усе життя поет шукав вищий смисл — дао, який приховує природа. Можливо, він його все-таки знайшов.

Творчість Лі Бо мала величезний вплив на розвиток подальшої китайської поезії. Друзі митця — поети Ду Фу й Гао Ші — говорили, що в Лі Бо був особливий талант «глибокого бачення світу».

Лірика. Лі Бо приваблювали різні теми й мотиви, серед яких особливе місце посідає тема природи. Його твори невипадково називають «поезією гір і рік». Природа — привід для філософських роздумів митця, він ніколи не втомлювався спостерігати за нею, бо кожна її зміна неповторна й прекрасна. Гірські хребти, водоспади, небесні висоти, неосяжні ліси, сузір’я — постійні образи поезії Лі Бо. Ліричний герой у творах поета живе поміж небом і землею, серед невгамовних стихій і вічних зірок. Його вабить дао, відоме тільки природі.

Хоча у віршах митця нерідко відображено настрій самотності, сум поета не має відтінку трагізму. Його печаль пов’язана зі складністю філософських питань, що хвилюють його, а усамітнення для їхнього вирішення є необхідною умовою. Тому поет сумує на самоті, бо тільки наодинці із собою та світом він може думати про вічне.

Хоча ліричний герой Лі Бо — відлюдник, мандрівник, котрий живе подалі від людей, він переймається їхніми переживаннями й тривогами. Чимало віршів поета присвячено друзям і знайомим. Він сприймає їхній біль як особистий, співчуває їм, тонко відчуває їхній душевний стан.

Незважаючи на постійну заглибленість у природне й духовне життя, творчість Лі Бо пройнята бажанням охопити весь світ, пізнати його в різних виявах, відчути радість від існування. Тому пафос поезії митця не обмежується сумним настроєм. У віршах Лі Бо втілено й радість від життя, натхнення та пошук дао.

Улінюань (Китай)

Художня своєрідність віршів Лі Бо. У творчості поета розвивається віршова форма китайської поезії ци, витоки якої знаходимо в народній пісні. Як і фольклорні жанри, вірші Лі Бо надзвичайно музикальні, у них поезія тісно поєднана з мелодією, а думка — з образом. Поет використовує характерний для народної творчості прийом психологічного паралелізму, уживає постійні епітети, метафори й порівняння. Лі Бо оновив китайське віршування, наблизивши його до життя. Його лексика проста й виразна. Поет досягає яскравої картини за рахунок мінімуму зображувальних засобів. Він створює свої вірші як маленькі мініатюри, де кожний дотик пензля не є випадковим. Творчість Лі Бо засвідчує, що в середньовічному Китаї створювали високогуманну філософську поезію, пройняту людськими почуттями та шуканнями, суголосними й сьогоденню.

ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ 1 ҐАНКУ

Коментарі

У творі розроблено популярний мотив китайської лірики — туга дівчини. Білі роси — метафора інею. Епітет яшмовий у китайській поезії — це не тільки означення, а символ істинного, гідного й вірного. В українському перекладі назви використано слово ґанок. В оригіналі, звісно, ужито інше слово, яке можна перекласти як «поміст», «настил на підвищенні». Китайське слово поміст, як і українське ґанок — споруда перед будівлею, своєрідний перехід від відкритого простору, «широкого світу» до простору замкненого, приватного. Яшмовий ґанок — центральний образ вірша, який допомагає створити образ ліричної героїні, котра переживає глибоку печаль. Для Лі Бо характерний перехід внутрішнього (печалі) у зовнішнє, природне («. місяць осінній печальний . повільно згаса»).

На яшмових сходах

біліє холодна роса. —

Пливуть мовчазні небеса.

Дивлюсь крізь фіранку

На місяць осінній печальний, —

на тихій воді він тремтить

і повільно згаса.

(Переклад із китайської Леоніда Первомайського)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Де й коли відбуваються події, що описує поет? Які образи це засвідчують? 2. Якими настроями пройнятий вірш? 3. Які художні засоби допомагають відтворити ці настрої? 4. Охарактеризуйте образ ліричної героїні вірша.

Творче завдання. Опишіть (усно) або намалюйте картину, що постала у вашій уяві під час прочитання вірша.

Дискусія. Як ви думаєте, чому сумує лірична героїня Лі Бо?

1 Яшма — гірська порода, з якої в давнину робили деякі споруди (у тому числі для імператорського палацу), а також обереги й амулети.

ПРИЗАХІДНЕ СОНЦЕ НАВІЮЄ ДУМКИ ПРО ГОРИ

Коментарі

У цьому творі змальовано художню картину світу: дерева, квіти, небо, гори — усе це єдиний природний простір. У ньому є місце й для людини, яка гармонійно входить у цей простір, коли прилучається до його найбільшої таїни — дао. Людина не повинна йти всупереч природному шляху, вона має жити одним життям з усім, що є на землі.

заяріла паруюча зелень.

взялося розчахнуте небо.

тепло і вітерець зі сходу —

найкращим своїм творінням.

і настане глибокий вечір.

Це так зрозуміло! —

І я не тамую зітхання.

Одна тільки мрія —

відвідать прославлені гори,

щоб там, окрилившись,

пізнати Велике Дао!

(Переклад із китайської Геннадія Туркова)

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Які картини постали у вашій уяві під час прочитання вірша? 2. Якою змальовано природу у творі — статичною чи динамічною? 3. Охарактеризуйте образ ліричного героя та його найбільшу мрію. 4. Наведіть приклади метафор та епітетів з українського перекладу вірша.

Творче завдання. Намалюйте фарбами (олівцями чи пастеллю) пейзаж за мотивами цього вірша. Поясніть свій вибір кольорів, відтінків та образів.

Дискусія. Про що мріє ліричний герой?

СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ

Коментарі

Духовне життя для Лі Бо мало таке саме значення, як і життя природне. Тому невипадково він зображує свої переживання за допомогою пейзажів. Так, наприклад, поет порівнює своє прагнення вищого смислу із зростанням самотньої сосни, навколо якої ніколи не вщухає вітер. Цей вірш сповнений символів та алегорій. Сосна — це уособлення митця, котрий прагне вищого смислу. Вітер утілює бентежний і неспокійний Усесвіт, у якому живе людина. А «надхмарна вись» — це той прихований сенс усього сущого, природний і моральний закон, який шукає поет. У творі звучить думка про необхідність духовного вдосконалення людини, про пізнання дао.

В такої, природно,

розкидисте гілля й густе.

навіть на хвильку не вщухне:

Гора Саньциншань. Китай

тож дме він і вдень, і вночі.

покрився плямами моху.

А в пишній хвої

повітря неначе мигтить.

досягти надхмарної висі?

Це ж треба рости

аж декілька тисяч лі 1 !

(Переклад із китайської Геннадія Туркова)

Краса слова

У віршах Лі Бо нерідко поєднуються слова з різних сфер буття — висока й побутова лексика, слова, що означають явища природи та повсякденне життя людини. Проте поет не протиставляє ці слова за значенням, вони утворюють неподільну єдність, де людина зі своїми неповторними почуттями є важливою часткою Всесвіту.

• Назвіть у прочитаних вами віршах такі слова-образи. Як вони співвіднесені між собою?

Робота з текстом

Перевірте себе. 1. Що ви знаєте про життя Лі Бо? 2. Розкрийте вплив даосизму на його творчість. 3. Як поет сприймав усамітнення — як трагічний розрив із людьми чи як необхідну умову для філософських шукань? 4. Які теми й мотиви переважають у творчості митця? 5. Дайте своє тлумачення улюблених рядків Лі Бо, знайдіть у них засоби художньої виразності.

Осмислюємо прочитане. 1. Визначте провідну тему й ідею вірша. 2. Назвіть у творі символи й алегорії. Що вони уособлюють? 3. Як через пейзаж розкрито стан ліричного героя?

Творче завдання. Які образи природи, на вашу думку, також допомогли б поетові розкрити пошуки дао?

Дискусія. Чому у вірші Лі Бо сосна — одиначка?

Життєві ситуації. Розкрийте різні аспекти поняття «самотність». У яких випадках це погано для людини, а в яких — добре, позитивно? Чи відчували ви самотність і як ви її переживали? Чи потрібно вам усамітнення? Для чого?

Проєкт. Підготуйте проект на тему «Образ сосни у світовій ліриці». Виступіть із повідомленням.

1 Лі — міра довжини в Стародавньому Китаї (приблизно 30 см).

(701-762)

Видатний китайський поет Лі Бо (друге ім’я — Тай-бо 1 ) був непересічною особистістю і вважав, що саме він покликаний відродити, «очистити і передати» дух старих народних пісень.

Його вірші — бездоганні за формою, пройняті даоським світовідчуттям — були відразу визнані надзвичайним явищем у китайській поезії. Лі Бо ще за життя став класиком, його віршами захоплювалися, їх цитували та переписували.

Усебічна обдарованість Лі Бо, сина успішного торговця, виявилася рано. У п’ять років він тримав пензлик як дорослий 2 , у вісім знав напам’ять конфуціанські книги, у десять бездоганно володів літературним стилем і писав вірші, які викликали захоплення довколишніх. Лі Бо отримав конфуціанську освіту, однак ще в юності почав вивчати священні даоські книги.

Виняткові знання відкривали перед юнаком можливість успішної кар’єри на державній службі. Але він відмовився складати іспити на посаду чиновника і в 718 році вирушив у гори, щоб знайти там даоського самітника й стати його учнем. Однак життя зробило несподіваний поворот, і в 719 році Лі Бо приєднався до ватаги «героїв» (женьсе), як називали в Китаї народних лицарів, що заступалися за бідних і скривджених, розправлялися з багатими та кривдниками. За першим покликом герої кидалися в бій, щоб відновити порушену справедливість. Їх вирізняло прагнення свободи, сміливість і безмежна широта натури. Ці якості повною мірою були притаманні Лі Бо, й він провів із женьсе кілька років, відзначившись як мужністю, так і нечуваною щедрістю (юнак роздав бідним більшу частину батьківського спадку).

У 721 році Лі Бо вдруге йде в гори до даоського наставника і проводить там п’ять років. Це були роки напруженого внутрішнього самовиховання — «вирощування духу», як говорили наставники-даоси. Однією з умов такого самовиховання була повна відмова людини від свого «я» і злиття із природою. За словами поета, йому вдалося досягти такого єднання з природою, що навіть птахи і звірі перестали його боятися. Так остаточно сформувався світогляд поета. Лі Бо, прагнучи «природності», не зважав на умовності та обставини, був вільним і натхненним у творчості.

1 У китайців першим пишеться прізвище, а другим ім’я, тобто прізвище поета — Лі, а ім’я — Бо (або Тай-бо).

2 Ієрогліфи писали (власне малювали тушшю) точними і швидкими рухами стовпчиками справа наліво, двічі не проводячи пензлем по одному і тому самому місцю. Щоб написати бездоганний ієрогліф, потрібні тверда рука, тривала практика («протерти до лисини тисячу пензлів» — казали китайці) та естетичний смак, аби засвоїти різні стилі написання («кігті тигра», «цибулини, що впали», «листок, який об’їла гусінь»). Професійно написана сторінка сприймалася як витвір мистецтва, а каліграфія була окремим видом мистецтва.

У 25 років, завершивши навчання в даоського наставника, Лі Бо вирушив у мандри країною, які тривали 16 років. У цей час у Китаї вже гриміла його поетична слава — вірші Лі Бо були відомі й селянинові, й князеві. Знаний поет князь Хе Чжичжан, ознайомившись із творчістю Лі Бо, вражено вигукнув: «Ти безсмертний геній, з небес в покарання на землю скинутий».

Молодий Лі Бо усвідомлював власну геніальність і бачив, як легко йому дається те, на що інші клали ціле життя, — він був видатним знавцем конфуціанських та даоських книг, мудрецем, який міг годинами вести філософські бесіди, бездоганним каліграфом, чудовим музикантом, майстром меча та рукопашного бою. Водночас у його стосунках із людьми не було ані краплі зарозумілості чи пихи. Виділяючись навіть зовні величезним зростом (деякі біографи вважають, що його зріст був 2 м 10 см) і надзвичайно гучним голосом, поет завжди вирізнявся простою, демократичною поведінкою.

Лі Бо при імператорському дворі

Коли Лі Бо був уже знаменитим поетом та зрілим 40-річним «мужем», його в 742 р. запросили до імператорського двору. За указом імператора Сюань-цзуна – покровителя мистецтв і літератури – було засновано Академію Ханлінь 1 , куди після іспитів зараховували найталановитіших вчених і поетів. Вони мали повне державне забезпечення і повинні були займатися своїми дослідженнями, писати вірші, а за потреби — консультувати імператора. Кількість ханлінів не перевищувала двохсот чоловік, і вони були найшанованішими членами суспільства. Крім того, імператор був прихильником даоського вчення, і Лі Бо зацікавив його ще й як знавець даосизму.

Коли поет прибув до імператорського палацу, придворні з цікавістю чекали, як поведеться цей дивний південець. Освіченість Лі Бо виявилася відразу ж — ніхто з мудрих ханлінів не зміг прочитати листа, якого привіз посол одного з прикордонних племен. Лі

Бо, який під час мандрівок вивчив багато мов, не лише переклав лист, а й написав гідну відповідь на нього. Це послання поета відвернуло неминучий військовий конфлікт на кордоні.

Імператор Сюань-цзун в одязі ханліня

1 Ханлінь — у перекладі «Ліс пензлів»; назва походить від назви парку, в якому була розташована Академія.

Імператор був вражений мудрістю та знаннями Лі Бо. Вони проводили цілі дні в бесідах. За поетичний талант, довершену каліграфію імператор призначив його членом Академії і подарував синій халат, пояс із золотими підвісками та мішечок із вишитою золотою рибкою, що було найбільшою відзнакою й найбільшою імператорською милістю. Однак поет уславився не лише своїми віршами, а й незалежним характером.

Прямо висловлюючи свою думку та нікому не лестячи, Лі Бо відразу нажив собі багато ворогів. Говорили, що в нього у спині є особлива кістка — кістка гордості, яка заважає поетові вклонятися. Він спав на ліжку зі слонової кості, їв із золотого посуду, їздив на дорогих скакунах з імператорської конюшні, однак, на подив придворних, зовсім не цінував ці милості, понад те, поводився навіть зухвало і міг сперечатися із самим імператором.

Прогулянка придворних в епоху Тан (картина художника Чжан Сюаня, VIII століття)

Імператор під тиском дружини та найближчого оточення із жалем змушений був розлучитися з Лі Бо, щедро винагородивши його. У 744 році поет знову повернувся до мандрівного життя.

Лі Бо та Ду Фу

На 744 рік припадає і його знайомство з молодим поетом Ду Фу — вони зустрілися випадково в місті Лоян, хоча Ду Фу, безумовно, знав про Лі Бо й захоплювався його віршами. Лі Бо побачив, що Ду Фу цікавий співрозмовник, вони часто зустрічалися, читали один одному свої вірші та навіть промандрували разом дві осені.

Лі Бо тлумачив другові даоські книги, навчив його розумітися на травах (даоси чудово знали властивості трав), робив разом із ним фізичні та дихальні вправи. Вони часто обмінювалися віршованими посланнями, які збереглися до наших днів.

Все завмерло в будинку. Серед книг

Усю ніч до світанку думав про вас.

Всю ніч повторюю безсмертні строфи Лі Бо.

Або в книгах шукаю оповідь про дружбу, —

пише Ду Фу («Зимового дня думаю про Лі Бо»).

З осені 745 року шляхи поетів більше не перетиналися.

Заколот Ань Лу-шаня та доля Лі Бо

755 рік був переломним у долі Китаю. Ань Лу-шань, намісник імператора в північних провінціях країни, почав заколот і оголосив себе імператором. Сюань-цзун утік на південь і зрікся престолу. Новим імператором став його син Су-цзун, який очолив вірні присязі війська. Між Су-цзуном та самопроголошеним імператором Ань Лу-шанем почалася війна.

Безладом у країні скористався шістнадцятий син імператора Сюань-цзуна — принц Лі Лінь, який командував флотом на річці Янцзи і повинен був захищати південь країни від заколотників. Лі Бо прийняв запрошення принца стати його радником. Однак швидко з’ясувалося, що Лі Лінь збирається не воювати із заколотниками, а створити в місті Нанкін власний уряд й оголосити себе імператором. Це було зрадою, і проти принца вислали війська. У березні 757 року самозванця та його спільників стратили.

Така ж доля чекала і на Лі Бо, якого також заарештували й кілька місяців тримали у в’язниці. Однак, на його щастя, урядовими військами командував генерал Го Цзи-і, якого поет, коли ще був «героєм» (женьсе), врятував від смерті. Простий солдат Го Цзи-і за ці роки став воєначальником і зміг пом’якшити вирок Лі Бо. Страту замінили на заслання в Єлан — місцевість на крайньому півдні Китаю, де лютувала малярія. Перед засланням державний злочинець Лі Бо указом був позбавлений «тіні, імені та оголошувався нічим». Однак на півдорозі до місця заслання Лі Бо наздогнала звістка про помилування всіх учасників заколоту Лі Ліня.

Через кілька років після цих подій, у 762 році, Лі Бо помер у місті Данду в будинку свого двоюрідного дядька Лі Ян-біня. За легендою, поет потонув, спробувавши впіймати відображення повного місяця в річці (за іншим варіантом легенди, — спробувавши пройти місячною доріжкою). Завдяки Лі Ян-біню збереглося понад дев’ятсот віршів знаменитого поета.

Літературний коментар

Лірика Лі Бо

Лі Бо писав про все, що входило в коло тем танської поезії. У його творчості є пейзажна лірика та вірші, пройняті тугою за старовиною; він писав про вино і дружбу, про старість і тлінність людського життя. Вірші відображають даоське бачення світу, ідею злиття з природою. Тема старовини (як епохи великих діянь і видатних людей) та даоська тема тлінності всього земного у творчості Лі Бо підняті на нечувану висоту.

Поет сповнений світової печалі та розуміння всього сущого, які ведуть його за межі буденного. У своїй поезії він створює несподівані, гіперболізовані образи, спираючись на даоську міфологію. Сила його образності вражала захоплених сучасників: поет хоче прив’язати драконів, що тягнуть колісницю із сонцем, і наповнити Ківш (сузір’я Великої Ведмедиці) вином («Пісня про тлінність людського життя»), просить хвилі Янцзи принести пригорщу сліз від рідних, а його волосся має довжину три тисячі джанів (10 км) («Пісні з осіннього берега»).

Твори китайського поета Лі Бо вирізняються простотою, лаконічністю, задушевністю і витонченістю почуттів. Бездоганно володіючи технікою віршування, Лі Бо відкинув обмеження, які накладав «новий стиль», звернувшись до традиції народної пісні. Його віршам властиві внутрішня свобода та політ фантазії.

ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ҐАНКУ

На яшмових 1 сходах

біліє холодна роса.

Пливуть мовчазні небеса.

Дивлюсь крізь фіранку

на місяць осінній печальний —

на тихій воді він тремтить

і повільно згаса.

Переклад із китайської Леоніда Первомайського

СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ

росте сосна 2 -одиначка —

в такої, природно,

розкидисте гілля й густе.

навіть на хвильку не вщухне:

тож дме він і вдень, і вночі.

покрився плямами моху.

А в пишній хвої

повітря неначе мигтить.

Чи вдасться їй досягти

Це ж треба рости

аж декілька тисяч чі 3 !

Переклад із китайської Геннадія Туркова

ПРИЗАХІДНЕ СОНЦЕ НАВІЮЄ ДУМКИ ПРО ГОРИ

заяріла паруюча зелень.

взялося розчахнуте небо.

1 Яшма — напівкоштовний камінь. У Китаї він символізував таємниці буття, безсмертя і владу. Даоси називали яшму каменем безсмертя і вважали, що вона володіє магічними властивостями.

2 У Китаї сосна — символ довголіття, стійкості перед складними обставинами. Також сосна є емблемою Конфуція.

3 Чі — приблизно 30 см.

тепло і вітрець зі сходу —

найкращим своїм творінням.

і настане глибокий вечір

Це так зрозуміло! —

І я не тамую зітхання.

Одна тільки мрія —

відвідать прославлені гори,

Щоб там, окремившись,

пізнати Велике Дао!

Переклад із китайської Геннадія Туркова

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з твором

1. Що свідчить про те, що китайці з особливою шаною ставилися до свого фольклору?

2. Які особливості китайської поезії до III століття н. е.? Назвіть основні принципи, виведені Конфуцієм для поезії.

3. Що свідчить про надзвичайно важливе значення поезії в житті Китаю?

4. У чому полягала відмінність віршів «старого стилю» від віршів «нового стилю»?

5. Назвіть основні теми поезії епохи Тан. Як релігійні течії вплинули на розвиток китайської лірики?

6. Що вам відомо про життя і творчість видатного китайського поета VIII ст. Лі Бо?

7. У чому особливості поетичного таланту Лі Бо?

Працюємо над текстами творів

8. Який настрій навіюють картини природи у вірші Лі Бо «Печаль на яшмовому ґанку»?

9. Поміркуйте, ліричний герой відчуває до себе ворожість природи чи усвідомлює своє єднання з нею? Відповідь обґрунтуйте. А якби ви ввійшли в осінню воду, чи думали б про красу тихої води?

10. У вірші «Печаль на яшмовому ґанку» знайдіть приклади персоніфікації.

11. Випишіть у робочий зошит приклади епітетів. Яку роль у створенні настрою вірша відіграють ці епітети?

12. Як у вірші «Сосна біля південної галереї» створюється образ самотності й стійкості?

13. Прочитайте вірш «Призахідне сонце навіює думки про гори». Знайдіть зв’язок цієї поезії Лі Бо з даосизмом

14. Доведіть, що природа і людина у віршах Лі Бо становлять єдине ціле.

Узагальнюємо і підсумовуємо

15. Чому лірику китайського поета Лі Бо називають філософською?

16. Як даосизм вплинув на творчість Лі Бо?

17. Визначте теми віршів Лі Бо, поданих у підручнику.

Виконуємо творчі завдання

18. А якби ви склали вірш про природу, якою б вона постала? Який настрій ви прагнули б передати в ньому? Чому?

19. Які міфологічні образи можна було б використати у вашому вірші?

20. Спробуйте скласти невеликий вірш, наслідуючи Лі Бо.

Радимо прочитати

Оса Ґан Шведер «Сни шовкопряда»