Мертві душі

Минулого року ми вже говорили про те, що 1835 р. став кульмінаційним у творчості Гоголя. Саме тоді, крім «Миргорода», було оприлюднено «Арабески». До цієї книжки разом зі статтями, у яких автор висловив свої погляди на історію, географію, архітектуру та фольклор, увійшли три петербурзькі повісті: «Невський проспект», «Портрет» і «Нотатки божевільного». Того ж таки року Гоголь написав комедію «Ревізор» і розпочав роботу над повістю (так йому тоді здавалося) «Мертві душі». Ви, звісно, пам’ятаєте, що сюжети цих творів письменникові подарував Пушкін.

7 жовтня 1835 р. Гоголь у листі до Пушкіна повідомив, що почав писати «Мертві душі». У попередній розмові йшлося про невелику повість, але тепер Микола Васильович писав, що «сюжет розтягнуся на довжелезний роман». Невдовзі послухавши три розділи твору, Пушкін, за спогадами Гоголя, вигукнув: «Боже, яка ж сумна наша Русь!». Поет був здивований: він очікував від молодшого колеги «чогось веселого», та й на роман це не дуже скидалося.

У Росії взірцем роману на той час був «Євгеній Онєгін». Однак дрібний службовець, авантюрист, що намагається розбагатіти, скуповуючи документи мертвих кріпаків, на роль головного героя такого роману не годився. Саме його прізвище – Чичиков – навіювало думку про щось дрібне й пролазливе, мов горобець.

У повісті «Невський проспект» Гоголь змальовує дві російські душі – ницу (поручик Пирогов) і високу (художник Піскарьов) та водночас дві німецькі — бляхаря й шевця з романтичними прізвищами Шиллер і Гофман. Піскарьов – романтик, схожий на пушкінського Ленського. Він мріє про «неземні» ідеали й марно шукає їх земного втілення. Пирогов — людина без ідеалів. Проте мотив грошей відсутній як у першому, так і в другому образах. Цей мотив, знижений аж до пародії, у «Невському проспекті» цілком «німецький». Так, Шиллер просить Гофмана відрізати йому носа, бо має недешеву звичку нюхати тютюн, а без носа зможе на цьому трохи заощадити. І в цій, і в інших петербурзьких повістях російські персонажі доводять себе до божевілля або через непомірні мистецькі та службові амбіції, або ж через самотність, відчай, зневагу суспільства (пригадаймо «маленьку людину» Акакія Акакійовича Башмачкіна та його заповітну мрію пошити нову шинель). Отже, Чичиков був у цьому розумінні винятком.

Однак Пушкін недарма запропонував Гоголю сюжет про оборудку з мертвими душами, а Гоголь недарма ним захопився. Надходила ера капіталізму – «грошової цивілізації», і це означало, що люди, які за гроші готові на все, не лише матимуть слов’янське обличчя, а й, на жаль, визначатимуть обличчя самої імперії.

Чичикови – діти Башмачкіних. «Маленькі люди» непогано вивчили російське життя і на власному негативному досвіді можуть навчити дітей, як, удаючи «маленьких», насправді ними не бути, тобто стати успішними. Віддаючи малого Павлушу Чичикова до школи, батько дає йому останні настанови: «Гляди ж, Павлушо, учися, не дурій і не байдикуй, а найбільше догоджай учителям і начальникам. Коли будеш догоджати начальникові, то хоч і в науці не вспієш, і хисту Бог не дав, усе ж просунешся і всіх випередиш. З товаришами не водися, вони тебе добра не навчать; а коли вже пішло на те, так водися з тими, котрі багатші, щоб при нагоді мали стати тобі в пригоді. » 1 .

Простежмо логіку характеру Павла Івановича Чичикова. Чи виконав він настанови батька? На всі сто відсотків (приклади ви легко знайдете в тексті твору). Гоголь стисло, але переконливо розповідає нам, як розвивалася кар’єра Чичикова і які моральні, ба навіть кримінальні злочини він вчинив на шляху до оборудки з мертвими душами. Чи відчував Чичиков докори сумління, чи вагався? Ні. Перед нами людина не лише без честі, а й без совісті.

З погляду совісті

Слово «совість» прийшло в українську та російську («совесть») мови зі старослов’янського перекладу грецького тексту Нового Заповіту. Буквально воно означає «спільне знання християнської спільноти, засноване на Біблії». Отже, передумовою існування совісті в суспільстві є віра в спільні моральні цінності. Там, де такої віри немає, совістю називають зовнішню пристойність. Люди з мертвою совістю дотримуються норм поведінки автоматично, за інерцією. А люди, відверто налаштовані на зло, спритно користуються з того, що у світі мертвих душ їм не загрожує викриття.

Це найбільше непокоїть Гоголя, і саме це означає назва його твору. Однак те, що словосполучення «мертві душі» сприйматиметься як символ російського суспільства, не влаштовувало цензорів, тому вони «уточнили» назву і в такий спосіб знищили її символічність. У 1842 р. книжка вийшла під заголовком, що звучав як назва оборудки афериста Чичикова — «Пригоди Чичикова, або Мертві душі. Поема М. Гоголя».

За сюжетом Чичиков відвідує поміщиків і кожного переконує дешево продати чи віддати даром мертві душі. (Паралель із сатаною, що купує змертвілі душі для пекла, простежується аж надто виразно). Та чи йдеться тут саме про померлих кріпаків? По суті – ні. Критики не раз зауважували, що мертвими автоматами у творі є самі поміщики, причому кожний наступний представник цієї «галереї поміщицьких типів» мертвіший за попереднього. Це вам нічого не нагадує?

1 Цитату з поеми «Мертві душі» наведено в перекладі за редакцією І. Сенченка.

В. Маковський. Чичиков і Коробочка. 1901-1902 рр.

В. Маковський. Ноздрьов і Чичиков зустрічаються в трактирі. 1901-1902 рр.

В. Маковський. Манилов. 1901-1902 рр.

Кукринікси. Собакевич. 1952 р.

Кукринікси. Плюшкін. 1952 р.

Механізми подібності

Спробуймо зрозуміти основну ідею «Мертвих душ» через основний композиційний принцип твору. Якщо виписати у стовпчик прізвища поміщиків – персонажів першого тому поеми в тому порядку, у якому їх відвідує Чичиков, і для характеристики кожного дібрати з тексту епітети, синонімічні слову «мертвий» у його символічному значенні, то відразу побачимо, як працює принцип «кожний наступний мертвіший за попереднього». Усі персонажі «Мертвих душ» вважають себе християнами, а тому, поки не померли фізично, можуть подолати свій автоматизм і звернутися до Живого Бога. Отже, на землі мертвих душ не буває. А де бувають? І чому так злякалися цензори появи твору, який мав на меті повести читачів у пристановище мертвих душ?

Так, тепер ми можемо впевнено назвати літературний твір, який Гоголь мав за взірець, і зрозуміти, чому він остаточно визначив свій твір не як роман, а як поему. Подорож країною вічної смерті, де кожне коло наближає до прірви гріха. І не Чичиков веде нас цією країною – він сам стрімголов летить у пекельні глибини. Наш проводир — автор-оповідач, з його особистим ставленням до дійсності та ліричним способом вираження цього ставлення. Як Данте через віки простягає руку Вергілію, так Гоголь через віки простягає руку Данте. Розпочинається ще один літературний урок Гоголя. Його мета – навчитися в буденних соціальних проблемах бачити їхній глибокий вічний зміст, у буденних комедіях життя — божественну комедію буття. І найдоречнішим тут є досвід Данте — учителя для всіх часів і народів.

Ідея повторити творчий подвиг Данте цілком захопила Гоголя. Про перший том «Мертвих душ» він уже після публікації не раз говорить як про «своє пекло». На черзі другий том — «своє чистилище». Гоголь планує написати й третій том – «свій Рай», де на всіх персонажів, зокрема й на самого Чичикова, чекає моральне відродження.

Однак для того, аби сам автор повірив, що таке відродження можливе, і переконав у цьому читачів, треба було вказати його реальні чинники. Треба було вивчати Росію, розуміти її справжнє життя. Тим часом Гоголь непогано знав Україну, а от Росію, крім Петербурга й Москви, бачив лише у віконце поштової карети. Микола Васильович сподівався на парадоксальну особливість свого таланту (у Петербурзі йому краще давалися твори про Україну, а в Україні – про Петербург), тому вирішив писати «Мертві душі» на батьківщині Данте.

Поки Гоголь працював над «пеклом» першого тому, усе було чудово. Завершуючи його в Римі, митець удався до найбільшого у творі ліричного відступу, що починається словами: «Русь! Русь! бачу тебе, з моєї чудової, прекрасної далечини тебе бачу. ».

Ліричний відступ в епічному творі – це авторське відхилення від викладу основних сюжетних подій для їх коментування або висловлення певних загальних роздумів, пов’язаних з основною темою твору.

Фінал першого тому «Мертвих душ» – один з найяскравіших у світовій літературі ліричних відступів. Тут Гоголь створює знаменитий символічний образ Русі-трійки. Він пройнятий таким самим героїчним пафосом, як фінал переробленого «Тараса Бульби», де славне майбутнє Російської імперії автор пов’язує з вірою в «Російського Царя» (великі літери Гоголя). Однак якщо у фіналі першого тому «Мертвих душ» ці необґрунтовані сподівання – суто художня, естетична утопія, то «Тарас Бульба» вже наскрізь просочений політикою. У 1847 р. Гоголь оприлюднив публіцистичну збірку «Вибрані місця з листування з друзями», у якій заповзявся навчити губернаторів і поміщиків управляти Росією. Ще не написавши «свого Раю», митець, на відміну від Данте, уже радив усім не лише прочитати, яким він має бути, а й будувати його в реальному житті.

Останнє десятиліття Гоголя було, по суті, безплідним пошуком цього примарного «Раю». Розповідали, що перед смертю він довго палив у каміні якісь папери. Деякі з гоголезнавців вважають, що то були невідомі розділи «Мертвих душ». Хай там як, але спадкоємці письменника знайшли п’ять ретельно переписаних розділів другого тому поеми. У них з’являються нові герої, зокрема й чесні поміщики-підприємці.

Перевірте себе

1. Які події відбулися у творчому житті Гоголя 1835 р.?

2. Спираючись на знання, здобуті в дев’ятому класі, поясніть, що таке реалізм у літературі. Чи є ознаки цього напряму в повісті Гоголя «Шинель»? Якщо так, то які саме?

3. Робота в парах. Пригадайте європейську історію і поясніть, чому образ «маленької людини» став актуальним саме в середині XIX ст. Чи актуальний він сьогодні? Узявши до уваги свою відповідь на попереднє запитання, спробуйте розкрити значення творчості Гоголя для розвитку світової культури не лише в ХІХ-ХХ, а й у XXI ст.

4. Схарактеризуйте задум «Мертвих душ» як ідейно-композиційну єдність. Що завадило Гоголю вповні реалізувати цей грандіозний ідейно-творчий проект?

5. Як змінювалося авторське визначення жанру «Мертвих душ» у процесі написання твору? З чим це пов’язано?

6. Схарактеризуйте образ Чичикова як головного героя твору «Мертві душі». Знайдіть у тексті його портрет. Чи можна вважати цей образ реалістичним?

7. Пригадайте, що таке психологізм. Чи властивий психологізм «Мертвим душам»? За допомогою яких художніх засобів Гоголь розкриває психологію своїх персонажів? Наведіть два-три приклади з тексту твору.

8. Спираючись на відповіді на попередні запитання, спробуйте визначити, до якого художнього напряму належить поема «Мертві душі».

9. Розгляньте ілюстрації до поеми «Мертві душі», уміщені на с. 88. Укажіть, у якому порядку Чичиков відвідував поміщиків, зображених на малюнках. Чому знання цієї послідовності важливе для розуміння ідеї твору Гоголя? Чи вдало художники передали характери персонажів? Поясніть свою думку.

До вивчення поеми «МЕРТВІ ДУШІ»

Роботу над поемою «Мертві душі» Микола Гоголь вважав головною справою життя.

Відомо, що сюжет для нового твору Гоголю підказав Олександр Пушкін. Ще перебуваючи в південному засланні, Олександр Сергійович почув історію про пригоди якогось авантюриста, який скуповував у поміщиків мертвих селян, щоб потім закласти їх як живих в опікунську раду й отримати за це «кругленьку суму». Треба підкреслити, що такі історії були досить поширеним явищем того часу.

Коли перші розділи свого нового твору Микола Гоголь прочитав Пушкіну, той спохмурнів і вимовив: «Боже, яка сумна наша Росія!».

За задумом письменника, поема «Мертві душі», за аналогією з «Божественною комедією» Данте, має складатися з трьох томів: першого тому — своєрідного «Пекла», в якому письменник прагнув відобразити сучасне йому суспільство; другого тому («Чистилище»), покликаного показати шляхи оновлення життя суспільства, і третього («Рай») — метою якого було зазирнути в майбутнє. Від тому до тому читачі мали бачити, як перетворюється, очищується країна і врешті-решт у третій книжці морально досконалою й духовно багатою постає перед усім людством.

У січні 1842 року рукопис першого тому нового твору М. Гоголя був відправлений до Петербурга. Уже на початку березня твір був дозволений до друку, але цензурою було змінено назву на «Пригоди Чичикова, або Мертві душі» й вилучено «Повість про капітана Копєйкіна». Письменникові довелося погодитися із цими змінами, і в травні 1842 року вийшов у світ перший том поеми «Мертві душі».

Поява «Мертвих душ» викликала небувале пожвавлення в читацьких колах і критиці. Сам М. Гоголь так пояснював причини такої пильної уваги до свого твору: «“Мертві душі” не тому так налякали Росію і зчинили такий галас всередині її, що вони розкрили якісь рани або внутрішні хвороби, і не тому також, щоб представити приголомшливі картини торжествуючого зла і страждаючої невинності. Зовсім ні. Герої мої зовсім не злодії; додай я тільки одну добру рису будь-кому з них, читач помирився б з ними усіма. Але вульгарність усього разом злякала читачів. Злякало їх те, що один за одним слідують у мене герої один вульгарніший за іншого, що немає жодного втішного явища, що ніде навіть і перепочити або перевести дух бідному читачеві, і що після прочитання всієї книги здається, наче точно вийшов з якогось задушливого льоху на Божий світ. Мені б швидше пробачили, якби я виставив картинних нелюдів; але вульгарності не пробачили мені».

Письменник був переконаний, що хоч якою морально низькою й порочною була б людина, вона здатна до духовного відродження. Тому відповідно до свого задуму Микола Гоголь у своєму творі прагнув показати дії Росії, спрямовані на відродження й порятунок, що і мало б стати прикладом для інших країн. Але дійсність руйнувала плани письменника. М. Гоголь, як письменник-реаліст, ніяк не міг створити «позитивних» героїв, що воскресли для нового життя. Тому і не міг бути здійснений авторський задум. Майже десятилітня праця Гоголя над продовженням поеми так і не була завершена.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО.

Розділи перший, другий і третій

1. Розкажіть, що ви дізналися про головного герою твору.

2. Якою була мета приїзду Чичикова до губернського міста NN?

3. Знайдіть у тексті й зачитайте портретний опис Чичикова. Як ви вважаєте, чому письменник наділяє героя зовнішністю, яка не запам’ятовується? Обґрунтуйте свою відповідь.

4. Простежте за текстом, за допомогою яких художніх деталей автор передає атмосферу життя у провінційному містечку.

5. Яке враження в Чичикова склалося про губернських чиновників? Чому герою вдалося так швидко завоювати довіру в них? Свою відповідь підтвердьте цитатами з тексту.

6. Розкажіть, хто такий Манілов. Яке враження він на вас справив? Чому?

7. Як автор характеризує Манілова? Яка риса характеру є домінантною в цього персонажа? Свою відповідь аргументуйте прикладами з тексту.

8. Знайдіть у тексті й зачитайте опис інтер’єру в домі Манілова. Простежте, які деталі допомагають розкрити характер цього персонажа.

9. Виразно зачитайте, як Манілов відреагував на пропозицію Чичикова продати «мертві душі». Як характеризує ця сцена Манілова? Аргументуйте свою відповідь.

10. Поясніть, що таке «маніловщина». Чи існує вона в сучасному житті?

11. За допомогою яких художніх засобів автор розкриває образ Коробочки? Підкріпіть свою відповідь цитатами з тексту.

12. Знайдіть у тексті й зачитайте характеристику, яку дає автор Коробочці. Яка риса характеру жінки найбільше виокремлюється автором?

13. В особах зачитайте діалог Коробочки й Чичикова про купівлю-продаж «мертвих душ». Простежте, як характеризує героїв їхнє мовлення.

14. Подумайте, чи можна назвати цей образ типовим. Чому? Поясніть свою відповідь.

15. Який художній засіб підсилює авторське узагальнення? Підтвердьте свою відповідь текстом.

Розділи четвертий, п’ятий і шостий

1. Розкажіть, хто такий Ноздрьов. Яке враження на вас справив цей персонаж?

2. Простежте за текстом, як автор характеризує Ноздрьова. Яку рису в його характері він вважає домінантною? Як ви дійшли такого висновку?

3. Проаналізуйте манеру мовлення цього персонажа.

4. Який висновок про Ноздрьова-хазяїна можна зробити? Свою відповідь підкріпіть прикладами з тексту.

5. Зачитайте, як реагує поміщик на пропозицію Чичикова продати «мертві душі». За допомогою яких художніх засобів створюється комічна ситуація? Як характеризує Ноздрьова ця сцена?

6. Яку рису в характері Собакевича автор підкреслює особливо? Чому він порівнює персонажа з ведмедем?

7. Зачитайте опис зовнішності Собакевича. Простежте, які порівняння використовує автор.

8. Як характеризує Собакевича опис його садиби, а також інтер’єру його кімнати? Які художні деталі допомагають розкрити характер персонажа?

9. Які риси характеру Собакевича розкриває сцена торгу? Аргументуйте свою відповідь прикладами з тексту.

10. Доведіть або спростуйте, що з кожним наступним розділом автор підсилює ступінь духовного омертвіння своїх персонажів.

11. Знайдіть у тексті опис помешкання Плюшкіна. Яке враження справило на вас прочитане?

12. Що розказує автор про минуле свого персонажа? Які причини такого переродження Плюшкіна? Підтвердьте свою відповідь текстом.

13. Проаналізуйте, яку роль у розкритті характеру Плюшкіна виконують портрет та інтер’єр. Простежте, які художні деталі увиразнюють характер персонажа.

14. Як розкривається характер персонажа в епізоді купівлі-продажу «мертвих душ»?

15. Поміркуйте, чому Плюшкін представлений останнім у галереї поміщиків.

16. Уважно прочитайте і прокоментуйте ліричний відступ автора наприкінці розділу.

Розділи дев’ятий, десятий та одинадцятий

1. Розкажіть, що ми дізнаємося про героїв твору із цих розділів.

2. Які сатиричні прийоми використовує М. Гоголь, змальовуючи звичаї губернського міста? Унаочніть свою відповідь конкретними прикладами.

3. Простежте за текстом, яку реакцію в чиновників міста викликала інформація про купівлю-продаж «мертвих душ».

4. Що нового з прочитаного дізналися чиновники міста та читачі твору про головного героя? Проаналізуйте, хто і як характеризує Чичикова.

5. Розкажіть, які плітки про Чичикова поширювалися серед чиновників міста.

6. На кого з представників влади міста плітки й думки про Чичикова вплинули найбільше? Як ви гадаєте, чому? Свою відповідь підтвердьте текстом.

7. Яку роль у поемі виконує «Повість про капітана Копєйкіна»? Хто й чому розповідає цю історію?

8. З’ясуйте композиційну роль «Повісті про капітана Копєйкіна» у творі.

9. Розкажіть, чому Чичиков вирішує залишити місто. Які події вплинули на це рішення?

10. Розкажіть, що ми дізнаємося про головного героя з останнього розділу.

11. Як автор називає Чичикова? А ви погоджуєтеся з такою оцінкою? Поясніть свою відповідь.

12. Простежте за текстом, як формувався характер головного персонажа.

13. Знайдіть у тексті й зачитайте, яку пораду отримав Павлуша від батька. Розкажіть, як герой скористався цією порадою.

14. Обґрунтуйте, чому Чичиков вирішив скуповувати «мертві душі». Висловте своє ставлення до цього персонажа.

15. Уважно роздивіться та прокоментуйте інформаційний плакат 1 , присвячений Чичикову, поданий на попередній сторінці. Підготуйте свій постер або мотиватор на тему «Чичиковщина».

1 В інформаційному плакаті використано репродукцію портрета Чичикова, виконану Петром Боклевським (1895).

16. Виразно прочитайте ліричний відступ автора наприкінці твору. Розкажіть, як ви його розумієте.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Перекладати твори М. Гоголя почали ще за життя письменника. В історію українського перекладознавства увійшли переклади творів М. Гоголя, зроблені в різні часи Іваном Франком, Михайлом Кропивницьким, Миколою Садовським, Остапом Вишнею, Антіном Хуторяном, Василем Шкляром та іншими.

Існує декілька перекладів українською поеми «Мертві душі». Перший переклад першого тому «Мертвих душ» українською мовою був здійснений І. Я. Франком у 1882 році. Як зазначають дослідники, переклад І. Франка зберігає дух оригіналу, його афористичність і народний характер.

Один із найвдаліших перекладів «Мертвих душ» здійснив український письменник Григорій Косинка (1899-1934). Але привертає увагу той факт, що 1934 року, коли книжка з перекладом Г. Косинки вийшла друком у м. Харкові, імені перекладача в цьому виданні не згадувалося. Річ у тім, що 1934 року Григорія Косинку було заарештовано й розстріляно.

1952 року, до 100-річчя від дня смерті письменника, з’явився переклад поеми Миколи Гоголя за редакцією Івана Сенченка (1901-1975), українського письменника, літературного критика, перекладача.

У творчій майстерні письменника

ПРО ЖАНРОВУ СВОЄРІДНІСТЬ «МЕРТВИХ ДУШ»

На початковому етапі роботи Гоголь назвав свій новий твір романом. Характерне зауваження Гоголя в листі до Пушкіна: «Сюжет розтягнувся на довжелезний роман». Слово «роман» з’являється ще кілька разів у листах письменника. Водночас починає вживатися й інше слово — «поема». Проте Гоголю все ще не зрозуміло, в яку жанрову форму виллється його художній задум. Однак згодом Гоголь дедалі більше переконувався, що його новий твір — поема. Але поема не в традиційному, а в якомусь особливому значенні слова.

Готуючи «Мертві душі» до видання, Гоголь намалював обкладинку для своєї майбутньої книжки. Слово «поема» було виділено найбільшими літерами й облямовано головами двох богатирів. Це був наче підзаголовок, що мав на меті допомогти читачеві правильно зрозуміти справжній характер твору, його ліричну основу. Весь малюнок знаменитої обкладинки — бричка Чичикова, пляшки, келихи, танцююча пара й химерні візерунки навколо зі зловісними черепами, — весь цей малюнок був зроблений чорним на світло-жовтому. І лише слово «Поема» намальовано було білим на чорному.

Бричка Чичикова (ілюстрація Олексія Лаптєва)

Титульний аркуш першого видання поеми «Мертві душі»

Обкладинка добре розкривала основну думку Гоголя. Чорній силі «мертвих душ» протистояв світлий, життєствердний початок — мрія про щасливу Русь і вільну людину. Така поетична тема «Мертвих душ». Вона була для письменника найзаповітнішою, їй віддав він всю ліричну силу свого таланту, бо з нею була пов’язана мрія про позитивного героя. Ця тема й містила в собі «живу душу» великої поеми.

За Семеном Машинським, дослідником творчості Гоголя

Творча історія поеми “Мертві душі” М. В. Гоголя. Зв’язок композиції твору з поемою Данте Аліґ’єрі “Божественна комедія”. Жанрова своєрідність твору – Україна – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ.

Усі уроки зарубіжної літератури 10 клас I семестр – Профільний рівень + рівень стандарту – 2018

Мета — формувати компетентності: предметні (знання задуму, історії написання, особливостей жанру й композиції, сенсу назви поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”; розуміння паралелей між творами гоголя й Данте; уміння будувати відповідь, спираючись на знання теорії літератури; критичне мислення; мовлення; естетичний смак); ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; уміння лаконічно та змістовно занотовувати почуте; інформаційну: уміння знаходити потрібну інформацію, опрацьовувати та презентувати її; комунікативну: навички ефективної роботи в групі; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд; читацьку активність).

Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Міжпредметні зв’язки: українська художня культура (мистецтво).

Обладнання: портрет М. В. Гоголя, текст поеми “Мертві душі”, роздавальний матеріал.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Інтерактивний прийом “Ґронування” (запис до зошитів)

· За принципом ґронування складіть схему до постаті Миколи Гоголя.

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Чи не всі останні 15 років свого життя М. В. Гоголь провів за кордоном. Після смерті Пушкіна Росія видавалася йому похмурою та ворожою. Улюбленим місцем митця стала Італія: лише тут він відчував приплив творчих сил. Гоголь називав Італію батьківщиною своєї душі. 1842 року письменник привіз із Італії завершений 1-й том “Мертвих душ”. Росія визнає Гоголя письменником, а поему “Мертві душі” — одним з найвідоміших його творів.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

— Хто б міг подумати, що історія створення поеми “Мертві душі” сповнена інтриг! Коли рукопис був готовий до друку, цензура в останній момент змінила своє рішення й заборонила його. Гоголь був пригнічений. Засмучений, він пише В. Г. Бєлінському, який погоджується допомогти з виданням книги. Коли зрештою поему було опубліковано, твір спричинив запеклі суперечки в літературному середовищі. Гоголя звинувачували в наклепі й ненависті до Росії, але на захист письменника знову став Бєлінський, високо оцінивши поему. У чому ж унікальність “Мертвих душ”? З’ясуймо це сьогодні.

2. Інтерактивна вправа “Броунівський рух” (робота в групах)

· У 4 групах опрацюйте текст на картках. Після цього по черзі по одному представнику від кожної групи переходитимуть до інших груп і в такий спосіб обмінюватимуться здобутою інформацією. Наприкінці роботи кожний має знати зміст усіх 4 карток.

Картка № 1. Історія створення Мертвих душ

Відома версія дослідників, що історію про “мертві душі” М. В. Гоголю як анекдот розповів О. С. Пушкін, який почув її у м. Бендери. Почавши писати “Мертві душі”, Гоголь віддавав перевагу, швидше за все, смішному боку роману, і лише згодом твір оформився у тому вигляді, у якому читаємо його ми.

Поему “Мертві душі” Гоголь почав писати 1835 р. та продовжував над нею працювати до кінця життя: не тільки на батьківщині, а й у Швейцарії, Італії та Франції. Перший том “Мертвих душ” було завершено 1842 р. і в травні вже видано під назвою “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”.

Згодом задум Гоголя значно розширився, саме тоді з’явилися аналогія з трьома частинами “Божественної комедії”. Гоголь задумав, що його герої мають пройти своєрідні кола пекла й чистилища, щоб наприкінці поеми духовно зрости та відродитися. Свою ідею авторові так і не вдалося реалізувати: повністю було написано тільки першу частину поеми. Відомо, що роботу над другим томом Гоголь почав 1840 р., а до 1845-го вже були готові кілька варіантів продовження. На жаль, саме цього року автор власноруч знищив другий том твору, спаливши рукопис через незадоволення написаним. Досі невідома точна причина такого вчинку письменника. Існують чернетки чотирьох розділів другого тому, які виявили в паперах митця після його смерті.

Зрозуміло, що центральною категорією та водночас головним задумом поеми Гоголя є душа, наявність якої робить людину повноцінною і справжньою. Саме це є основною темою твору, і Гоголь намагається вказати на цінність душі на прикладі бездушних і черствих героїв, які становлять особливий соціальний шар Росії. У своєму безсмертному творі Гоголь одночасно порушує тему кризи Росії та показує її причини. Автор розповідає про те, що саме душа — це природа людини, без якої в житті немає жодного сенсу, без якої життя стає мертвим, і що саме завдяки їй можна врятуватися.

Картка № 2. Сенс назви “Мертві душі”

У самій назві знаменитої поеми Миколи Гоголя “Мертві душі” вже вкладено головний задум та ідею цього твору. якщо судити поверхово, то в назві розкрито зміст афери і самої особистості Чичикова — він купував душі мертвих селян. Але для того, щоб осягнути весь філософський сенс задуму Гоголя, потрібно дивитися глибше буквального трактування назви й навіть описаного в поемі.

Побутує думка, то Гоголь спочатку задумав написати цю поему за аналогією зі знаменитою і безсмертною “Божественною комедією” Данте, а, як відомо, вона містить 3 частини — “Пекло”, “чистилище” і “Рай”. Саме їм і мали б відповідати три томи гоголівської поеми.

У першому томі поеми автор задумав показати пекло російської дійсності, страхітливу правду про тогочасне життя, а в другому та третьому томах — піднесення духовної культури й життя Росії. Певною мірою назва твору — це символ життя повітового міста N., а саме місто є символом усієї Росії; отже, автор указує на те, що його держава перебуває в жахливому стані, і найсумніше й найстрашніше в тому, що це відбувається через те, що душі людей поступово черствішають і вмирають.

Картка № 3. Жанр твору М. В. Гоголя “Мертві душі”

Гоголь визначав жанр твору “Мертві душі” як поему. Тут є пряме відсилання до пушкінської традиції (адже дехто вважає, що сюжет Гоголю підказав Пушкін). Тому виникає протиставлення: якщо “Євгеній Онєгін” — це роман у віршах, то “Мертві душі” — відповідно поема в прозі. “Мертві душі” побудовано за схожою схемою: твір містить ліричні відступи, хоча сам по собі епічний.

Отже, можна стверджувати, що Гоголь правильно визначив жанр: поема перебуває саме на злитті лірики й епосу. якби не було ліричних відступів, вийшов би роман, який спирається на сильні пушкінські традиції.

“Мертві душі” також мають ознаки сентименталізму. це — роман-подорож. Хоча поїздка Чичикова не має жодних сентиментальних мотивів, важливий сам факт. Символічно закінчується поема: Чичиков залишає місто, прагнучи рухатися назустріч новому життю.

Також поему можна назвати, за європейською традицією, шахрайським романом: головний герой тут — шахрай, що обманює всіх, кого зустрічає. Його афера полягає в тому, щоб купити побільше селян і отримати таким чином безкоштовну землю від держави.

Але він не збирається ставати повноцінним поміщиком, тому селяни як робочі руки йому не потрібні. через це він скуповує в інших поміщиків так звані мертві душі (за законом про подушну подать кожну душу обкладали податком, поки не повідомляли про смерть; поміщики часто не повідомляли про смерть своїх селян), допомагаючи в такий спосіб і собі, і продавцям.

Картка № 4. Специфіка художніх образів твору

Що стосується героїв поеми, то Гоголь поставив перед собою завдання зобразити три головних російських стани: поміщиків, селян і чиновників. Особливу увагу приділено поміщикам, у яких Чичиков скуповує мертві душі: Манілову, Коробочці, Ноздрьову, Плюшкіну й Собакевичу.

чиновники ж у цій поемі досить схожі на поміщиків. Дуже виразним персонажем є губернський прокурор, який помирає від потрясіння, дізнавшись про аферу Чичикова. Так з’ясовується, що він також умів відчувати. Але взагалі, на думку Гоголя, чиновники вміють виключно брати хабарі.

Селяни є епізодичними персонажами, їх у поемі зовсім мало: кріпаки поміщиків, випадкові подорожні. Селяни — це загадка. Чичиков довго розмірковує про російський народ, фантазує, дивлячись на довгий список мертвих душ.

І, зрештою, головний герой, Чичиков, не належить повною мірою до жодного зі станів. У його образі Гоголь створює принципово новий тип героя — це господар-набувач, головна мета якого полягає в тому, щоб накопичити побільше коштів.

Певною мірою Чичикова можна назвати надлюдиною, але підноситися над рештою він збирається не завдяки видатним якостям, а через уміння “збирати копійку”.

— Перший переклад першого тому поеми українською мовою здійснив 1882 р. Іван Франко. 1934 року твір переклав Григорій Косинка (за редакцією В. Підмогильного), 1935-го здійснено переклад за редакцією А. Хуторяна, Ф. Гавриша, М. Щербака (два томи поеми). 1948 року вийшов друком переклад за редакцією К. Шмиговського, а 1952 р.— переклад за редакцією І.Сенченка (дві частини поеми).

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

· Розкажіть творчу історію поеми “Мертві душі”.

· Чому “Мертві душі” М. В. Гоголя цензура забороняла видавати друком?

· У чому полягає зв’язок композиції твору Миколи Гоголя “Мертві душі” з поемою Данте Аліґ’єрі “Божественна комедія”?

· Поясніть сенс назви твору Гоголя.

· У чому полягає жанрова своєрідність “Мертвих душ”?

· Стисло сформулюйте тему й ідею поеми Гоголя.

· Якою є палітра художніх образів твору?

VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Постановка й розв’язання проблемного питання (запис до зошитів)

· Чи вважаєте ви поему М. В. Гоголя “Мертві душі” актуальною? Чому?

Інтерактивний прийом “Обмін думками”

· Чи рекомендуватимете ви своїм дітям та онукам прочитати поему М. В. Гоголя “Мертві душі”? Чому?

Скласти схему або таблицю “Композиція поеми М. В. Гоголя “Мертві душі””, схарактеризувати образ Чичикова.

Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.