Шипшина

Шипшина являє собою чагарник висотою до 2 м, стебла і листя якого покриті колючками. У рослини непарноперисте листя з прилистками, зібране з 5-7 яйцеподібних листочків. Квітки шипшини мають світло-рожеве забарвлення з червонуватим відтінком. Плоди рослини яскраво-червоні, м’ясисті.

Шипшина: лікувальні властивості, опис, склад, показання до застосування

Склад

Основними діючими речовинами, які містяться в плодах шипшини, є аскорбінова кислота, вітаміни B1 і B2, каротин, вітаміни PP і K, флавоноїди, пантотенова кислота. У ягодах рослини присутні пектинові речовини, феноли, органічні кислоти, солі заліза, магнію, кальцію і фосфору.

Фармакологічна дія

Шипшини лікувальні властивості включають різні ефекти. За рахунок високого вмісту аскорбінової кислоти і вітамінів групи B ягоди рослини мають антисклеротичну і протизапальну дію. Препарати на основі плодів шипшини активізують вироблення ферментів. Вони можуть використовуватися для профілактики цинги та інших вітамінно-дефіцитних станів організму. Плоди шипшини також збільшують вироблення жовчі в організмі.

Регіони проростання лікарської рослини

• Закарпатська область
• Херсонська область
• Хмельницька область

Зміст

Загальна інформація

В якості лікарської сировини застосовують шипшини плоди. Їхня форма може варіюватися від кулястої до овальної. При цьому розмір плодів різноманітний і може бути як менше одного, так і більше трьох сантиметрів. Визначити високовітамінний сорт шипшини можна за чашолистками. У рослин з високою концентрацією корисних речовин у складі чашолистки залишаються прямостоячими до моменту дозрівання. Низьковітамінні ягоди скидають чашолистки задовго до свого дозрівання.

Всі плоди шипшини мають гладку блискучу поверхню, колір якої може змінюватися в палітрі від червоного до бурого. Цвітіння рослини відбувається на початку літа, плоди дозрівають у період з серпня по вересень.

Заготівля сировини

Збір плодів рослини здійснюють при середньому або повному їхньому дозріванні. Заготівлю сировини проводять восени. Щоб ягоди не втратили корисні властивості, їх збір виконують напередодні заморозків. Плоди, які зазнали впливу морозів, мають низьку цінність, а також погано піддаються сушці. Для збору сировини необхідно убезпечити руки за допомогою рукавиць, оскільки відбирати плоди потрібно руками. Додатково може знадобитися захисний одяг. Зібрані ягоди перебирають для виключення невідповідного матеріалу. Потім плоди сушать за допомогою сушарки за температури 90 ℃ або залишають у сухому провітрюваному приміщенні, періодично помішуючи. Щоб визначити готовність, звертають увагу на стан плодів. При готовності вони набувають крихкості.

Готові плоди шипшини фасують у скляну тару, яка щільно закривається кришкою. Зберігати їх можна протягом 2 років.

Лікувальні властивості та застосування плодів шипшини

Плоди шипшини застосовують для лікування гіпо- та авітамінозів. Нерідко фітопрепарати на їхній основі використовують у системному лікуванні складних аутоімунних захворювань – таких як псоріаз та атопічний дерматит. При лікуванні нейродерміту і часто супутнього йому дисбактеріозу кишечника препарати шипшини допомагають відновити баланс мікрофлори. Трав’яні збори з включенням плодів шипшини сприяють пригніченню гнильних процесів, допомагають усунути запалення слизових оболонок. Завдяки прийому фітопрепаратів вдається позбавити пацієнта, який страждає на атопічний дерматит, від зайвого медикаментозного навантаження на органи шлунково-кишкового тракту та сечовидільної системи.

Плоди шипшини завдяки високому вмісту аскорбінової кислоти і вітамінів B1, B2, PP, K надають загальнозміцнювальну дію на організм. Це необхідно людям, які перенесли інфекційні та вірусні захворювання, а також операції. Плодів шипшини лікувальні властивості включають здатність впливати на кровотворення, оскільки вони підвищують згортання. Це дозволяє застосовувати їх у лікуванні геморагічного діатезу, внутрішніх крововиливів, а також при променевій хворобі та гемофілії.

Протипоказання до застосування шипшини

Не можна застосовувати шипшину людям з підвищеним згортанням крові. При серцево-судинних захворюваннях перед вживанням плодів шипшини необхідно проконсультуватися з лікарем. При надмірному використанні лікарських засобів на їхній основі можлива поява тахікардії і збоїв у роботі кровоносної системи.

Застосування в косметології

У косметології застосовується олія шипшини, яка використовується для підтримання вікової шкіри. Речовини, що входять до її складу, допомагають боротися з пігментними плямами, в’ялістю, сухістю шкіри, а також з появою рубців. Оскільки в олії шипшини присутні мінеральні речовини, її не рекомендують використовувати в догляді за молодою і проблемною шкірою, яка відрізняється надмірним виробленням жиру.

Користь плодів шипшини

Плоди шипшини відрізняються антиоксидантною дією. Їхнє застосування нормалізує окислювально-відновні процеси, гальмує старіння, підсилює вироблення гормонів, покращує еластичність капілярів. Загальнозміцнювальна дія на організм плодів шипшини не обмежується користю від вітамінів і макроелементів у їхньому складі. Прийом фітопрепаратів збільшує здатність організму чинити опір несприятливим факторам навколишнього середовища. При цьому вони сприяють регенерації тканин і прискорюють загоєння пошкоджень шкіри, сполучної тканини. Шипшина також може застосовуватися в якості засобу для схуднення, оскільки сприятливо впливає на вуглеводний обмін.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Вас також можуть зацікавити наступні рослини та трави:

Дата публікації: 14.07.2015

Шипшина: посадка і догляд у відкритому ґрунті, властивості

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 13 лютого 2019 Перша редакція: 13 серпня 2017 🕒 19 хвилин 👀 29886 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за шипшиною
• Кущ шипшини – опис
• Посадка шипшини у відкритий ґрунт
  • Коли садити шипшину в ґрунт
  • Як садити шипшину
  • Як виростити шипшину
  • Пересадка шипшини
  • Розмноження шипшини
  • Шкідники і хвороби шипшини
  • Шипшина альпійська (Rosa alpina)
  • Шипшина травнева (Rosa cinnamomea)
  • Шиповник иглистый (Rosa acicularis)
  • Шипшина зморшкувата (Rosa rugosa)
  • Шипшина найколючіша (Rosa spinosissima)
  • Шипшина собача (Rosa canina)
  • Шипшина іржаста (Rosa rubiginosa)
  • Шиповник французский (Rosa gallica)
  • Шипшина сиза (Rosa glauca)
  • Корисні властивості шипшини
  • Шипшина – протипокази
  • Коментарі

  Шипшина (лат. Rosea) – рід рослин родини Розові, що має безліч культурних форм під назвою Троянда. За різними даними налічується від 400 до 500 видів шипшини і до 50000 її культурних сортів та гібридів. Про видове розмаїття рослини писали ще Геродот, Теофраст і Пліній. В епоху Відродження класифікація шипшини зводилася до поділу на дикі та культурні види за кількістю пелюсток у квітках, проте вже Карл Лінней звернув увагу на труднощі класифікації через гібридизацію троянд.

  Сьогодні ніхто не може точно сказати, скільки видів шипшини існує в природі. Поширені шипшини в субтропічній і помірній зонах північної півкулі, але іноді зустрічаються і в районах із тропічним кліматом. Зростає троянда шипшина поодиноко або групами в хвойних підлісках та на узліссях листяних і змішаних лісів, у рідколіссі, уздовж джерел і річок, на вологих луках, глинистих і скелястих берегах, на рівнинах і на висоті до 2200 м над рівнем моря.

  Посадка й догляд за шипшиною

  • Цвітіння: у травні-червні від одного до трьох тижнів.
  • Посадка: найкраще в жовтні-листопаді, але можна й навесні.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: родючий, добре дренований, на ділянках із глибоким заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: перший рік – частий і рясний, надалі – 3-4 рази за сезон при витраті води 2-3 відра під кожен кущ.
  • Підживлення: із другого року життя в пристовбурні кола вносять азотні добрива: напровесні, у червні-липні й у вересні. Навесні або восени під кожен кущ слід уносити 3-4 кг перегною або компосту.
  • Обрізування: із трирічного віку напровесні, поки не розпустилися бруньки, проводять санітарне й формувальне обрізування.
  • Розмноження: насінням, кореневими пагонами.
  • Шкідники: трачі, попелиці, цикадки (слиняві пінниці), павутинні кліщі, листовійки, жуки бронзівки й оленки.
  • Хвороби: борошниста роса, чорна плямистість, іржа, хлороз і пероноспороз.
  • Властивості: є лікарською рослиною, плоди якої застосовують як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб, що підвищує опірність організму до інфекційних захворювань і послаблює розвиток атеросклерозу.

  Кущ шипшини – опис

  Шипшина – листопадний, а іноді й вічнозелений чагарник із повзучими, сланкими або прямостоячими стеблами заввишки (або завдовжки) від 15 см до 10 м. Зазвичай шипшини – багатостеблові чагарники до 2-3 м заввишки, котрі доживають до 30-50 років. Найстаріша троянда росте в Німеччині: за різними оцінками її вік від 400 до 1000 років, обхват її стовбура близько 50 см, а заввишки ця рослина 13 м.

  Коренева система у шипшин стрижнева. Головний корінь шипшини проникає в землю на глибину до 5 м, але основна маса коренів залягає не нижче 40 см у радіусі 60-80 см від куща. Гілки у шипшин прямостоячі й дугоподібні. Вони утворюють численні гіллясті пагони: темно-бурі, темно-червоні, фіолетово-бурі, коричнево-червоні, чорно-бурі або сірі з повстяним опушенням. Колючки на пагонах і гілках розташовані розсіяно або попарно. Що молодші пагони, то м’якші й тонші на них колючки. Існують і безколючкові види, наприклад, шипшина повисла. Колючки слугують рослині захистом від поїдання тваринами, а також для утримання гілок серед інших рослин.

  Довгочерешкові непарноперисті листки шипшини, червонуваті, сизі або зелені, розташовані на пагонах спірально. У культурних видів шипшини листочків зазвичай п’ять, у диких – сім або дев’ять. Форма жорстких, шкірястих, гладких або зморшкуватих листочків може бути круглою або еліптичною, основа у них округла, серцеподібна або клиноподібна. Краї у листочків пильчасті, пильчато-городчасті або подвійнопильчасті.

  Квітки шипшини, двостатеві, від 1,5 до 10 см у діаметрі, одиночні або зібрані в щитки та волоті, мають приємний аромат, хоча є види і з неприємним запахом, наприклад, шипшина смердюча. Віночок у квітки п’ятипелюстковий, іноді чотирипелюстковий або напівмахровий, жовтого, білого, кремового, рожевого або червоного кольору. Цвітіння починається в травні-червні й триває від одного до трьох тижнів.

  Плодоносити шипшина починає в дво-трирічному віці. Плоди шипшини – особливої форми багатогорішки (цінародіі) 1-1,5 см у діаметрі, помаранчевого, червоного, пурпурового, а іноді й чорного кольору, голі або вкриті щетинками, всередині грубоволосисті, наповнені численними односім’яними горішками – дозрівають у серпні або вересні.

  Посадка шипшини у відкритий ґрунт

  Коли садити шипшину в ґрунт

  Саджанці шипшини краще приживаються при осінній посадці, тому висаджують їх у жовтні або листопаді, але за потреби можна посадити рослину і навесні. Шипшина віддає перевагу добре освітленим сонцем місцям на височинах. Оскільки коріння шипшини проникає в землю на значну глибину, на низинних, засолених або заболочених ділянках, а також там, де ґрунтові води залягають близько до поверхні, вона швидко зачахне. Кислі ґрунти за рік до посадки шипшини слід вапнувати.

  Приваблива шипшина як у сольних, так і в групових посадках. Кущ шипшини може замаскувати компостну купу або непоказну господарську споруду. Висаджують колючу рослину і по межі присадибної ділянки. Оскільки шипшина запилюється перехресно, її кущі мають розташовуватися недалеко один від одного.

  Як садити шипшину

  Найкращий посадковий матеріал – дворічні саджанці шипшини, у яких перед посадкою основні корені вкорочують до 25 см, а пагони обрізають на висоті 10 см.

  Посадкова яма для шипшини в заздалегідь удобреному ґрунті має бути діаметром і глибиною близько 30 см, але якщо ділянку під посадку не готували, то ями роблять ширші (50-80 см) і глибші (40-50 см) для того, щоб заповнити їх при посадці змішаним із перегноєм (10 кг на одну рослину) ґрунтом із додаванням 150-200 г суперфосфату, 30-50 г калійної солі і 60-70 г аміачної селітри. Якщо ви висаджуєте шипшину для живоплоту, то відстань між кущами має бути 50 см. В інших випадках краще дотримуватися дистанції близько 1 м. Для нормального перезапилення бажано садити на ділянці кущі не менше трьох різних сортів.

  Кореневу систему саджанця занурюють у глиняну бовтанку, потім опускають у яму так, щоб коренева шийка опинилася на 5-8 см нижче поверхні, і засипають яму родючим удобреним ґрунтом. Після посадки поверхню злегка утрамбовують, виливають під саджанець 8-10 л води, а після того, як вода вбереться, ділянку навколо саджанця мульчують перегноєм, тирсою або торфокрихтою.

  Догляд за шипшиною в саду

  Як виростити шипшину

  Перший рік після посадки рослина потребує частого й рясного поливу. Взагалі ж шипшина культура посухостійка і не вимагає постійного зволоження, досить вилити в спекотну посушливу погоду під молодий кущ 2-3 відра води, а під плодоносний близько 5 відер. Упродовж сезону шипшину поливають усього 3-4 рази.

  Для нормального росту й розвитку з другого року життя під шипшину потрібно вносити азотні добрива. Перше підживлення здійснюють напровесні, друге – в червні-липні, під час швидкого росту пагонів, а третє – у вересні. У подальшому кожні три роки під кожен кущ слід вносити щонайменше 3 кг перегною або компосту. Після кожного підживлення ґрунт під кущем слід полити й розпушити, а після цього замульчувати.

  Із трирічного віку шипшину починають обрізати, видаляючи хворі, слабкі або всохлі пагони, а однорічні прирости скорочуючи до 170-180 см. У п’ятирічному віці кущ має складатися з 15-20 різновікових, рівномірно віддалених одна від одної гілок. Гілки, які досягли семирічного віку, підлягають заміні. Обрізування проводять напровесні, до початку сокоруху, оскільки осіннє обрізування шипшина зносить погано. Не занадто захоплюйтеся укорочуванням пагонів, інакше в наступному році ви отримаєте багато молодої парості, яка, на жаль, не дасть плодів.

  Збирати плоди шипшини через її колючки потрібно в міцному одязі й щільних рукавицях. Плоди починають дозрівати в серпні, і триває цей процес до середини жовтня, тому зібрати урожай за один раз не вийде. Останні плоди потрібно зняти з куща до початку заморозків, інакше вони можуть втратити свої властивості.

  Пересадка шипшини

  Іноді з’являється необхідність пересадити шипшину на інше місце. Причиною може бути збіднілий ґрунт або неправильний вибір місця для рослини. Пересаджувати шипшину краще навесні або в жовтні-листопаді. Заздалегідь підготуйте яму та родючий ґрунт для рослини. Вибравши похмурий день, обережно обкопайте кущ, розпушіть землю, витягніть рослину разом із земляною грудкою, намагаючись не пошкодити коріння, і відразу ж перемістіть у нову яму: коріння шипшини погано зносить спеку, тому що довше воно перебуває на поверхні, то менше ймовірності, що кущ успішно приживеться.

  Іноді читачі запитують, чи можна пересаджувати квітучу шипшину. Досвідчені садівники не рекомендують цього робити: шипшину пересаджують або до початку сокоруху, або після його завершення.

  Розмноження шипшини

  Для насіннєвого розмноження шипшини насіння збирають із недозрілих бурих плодів у серпні, поки оболонка насіння ще не затверділа. Сіють насіння восени, в жовтні, просто в ґрунт, борозенки присипають перегноєм і тирсою. Напровесні над посівами встановлюють каркас і натягують на нього поліетиленову плівку, щоб насіння швидше проростало. Коли у сходів з’явиться по парі справжніх листочків, їх можна розсаджувати.

  Для весняного посіву насіння бажано стратифікувати, тобто змішати з торфом або річковим піском і помістити в холодильник у температуру 2-3 ºC, час від часу дістаючи й перемішуючи.

  Якщо ви хочете обов’язково зберегти ознаки материнської рослини, скористайтеся способом розмноження шипшини кореневими нащадками. Для цієї мети потрібно навесні або восени вибрати нащадок заввишки 25-40 см, відокремити його від куща лопатою і відсадити. Можна, не відділяючи нащадок, високо його підгорнути, поливати й періодично підсипати під нього землю: у нього утворюються додаткові корені, і в наступному році, восени, його можна буде відокремити від материнського куща, а наступної весни обережно викопати та пересадити на нове місце.

  Шкідники і хвороби шипшини

  На жаль, шипшину вражають і шкідники, і хвороби. З комах найбільш часто паразитують на троянді трачі, попелиці, цикадки, слиняві пінниці, павутинні кліщі, листовійки, жуки бронзівки й оленки.

  Личинки трача спадного й білопоясного вгризаються в молоді пагони шипшини та проробляють всередині них ходи завдовжки до 4 см, від чого пагони темніють і сохнуть. Знищують личинок пестицидами та інсектицидами. Восени ґрунт навколо кущів перекопують, щоби псевдогусінь трача опинилася на поверхні й замерзла, а уражені пагони обрізають і спалюють до виходу з них личинок.

  Гусінь плодової і трьох видів трояндової листовійки пошкоджує молоде листя й пагони шипшини. При незначній їх кількості краще зібрати гусениць руками. Навесні, до розпускання бруньок, шипшину обробляють розчином пестициду.

  Павутинні кліщі – сисні комахи, що харчуються клітинним соком листя і пагонів шипшини. Окрім того, вони, як і попелиця, переносять невиліковні вірусні захворювання. Заводяться кліщі на рослинах у затяжну посуху, особливо якщо ви не поспішайте поливати шипшину. Можна спробувати вигнати кліщів обприскуванням нижньої сторони листя 3-4 рази на день холодною водою, а знищити їх можна тільки акарицидними препаратами.

  Слинява пінниця розташовується на споді листків і в їхніх пазухах, висмоктуючи соки з рослини й виділяючи пінисту субстанцію. При дотику до шкідника він швидко вискакує з піни й ховається. Боротьбу з пінницями ведуть розчином інсектицидного препарату.

  Трояндова цикадка, що дає за сезон 2-3 покоління, завдає шипшині великої шкоди: листя рослини вкривається білими цятками, стає як мармурове, втрачає декоративність, потім жовтіє й передчасно опадає. Знищити шкідників можна двома або трьома обробками шипшини і прилеглої території інсектицидною препаратом з інтервалом 10-12 днів.

  Трояндова попелиця оселяється на рослині великими колоніями, розміщеними на нижньому боці листків, квітконосах і бутонах. Попелиця, як і павутинні кліщі, висмоктує з рослини соки й заражає їх вірусними хворобами. В один рік попелиця здатна дати понад 10 поколінь. Щоб не допустити появи та поширення небезпечного шкідника, напровесні шипшину обробляють контактним інсектицидом. Згодом для обробки кущів використовують такі препарати, як Карбофос, Актеллік, Рогор, Антіо та подібні.

  Жуки оленка і бронзівка виїдають у квітках шипшини тичинки й маточки, об’їдають пелюстки. Найбільше від них потерпають рослини зі світлими квітками. Збирають жуків рано-вранці, поки вони сидять на квітках нерухомо. Після збору шкідників знищують.

  Із захворювань найчастіше вражають шипшину борошниста роса, чорна плямистість, іржа, хлороз і пероноспороз.

  Що таке борошниста роса, ви можете прочитати в докладній статті, розміщеній на нашому сайті. У боротьбі з борошнистою росою використовують одновідсоткову суспензію колоїдної сірки та інші фунгіцидні препарати. Стійкість шипшини до борошнистої роси та інших захворювань підвищують калійні добрива.

  Чорна плямистість проявляється чорно-бурими плямами на листках і черешках шипшини в другій половині літа. При сильному ураженні листя темніє, сохне й опадає. Щоб зупинити розвиток захворювання, обріжте хворі пагони, обірвіть і спаліть уражене листя, а ґрунт навколо кущів перекопайте з оборотом пласта. Восени й навесні обробіть шипшину інсектицидами.

  Іржа виглядає, як маса спор, що порошаться, і дрібні помаранчево-жовті подушечки на споді листя. З розвитком захворювання листя рослини всихає, а квітки, пагони та стебла деформуються. Хворі частини шипшини потрібно видалити і спалити, ґрунт під кущем перекопати, а перед укриттям на зиму кущ обприскують мідним купоросом або будь-яким іншим мідьвмісним препаратом. У період вегетації шипшину обробляють мідно-мильним розчином.

  Через хлороз на листках шипшини з’являються білі або жовті плями. Причина цього явища криється в дефіциті магнію, бору, цинку, марганцю, заліза або інших елементів, необхідних рослині. Наприклад, від нестачі заліза хлоротичне забарвлення проявляється по всьому листку, крім великих жилок, причому ураження починається з молодих верхівкових листків. Якщо в ґрунті бракує цинку, то хлороз поширюється по краю листя, а вздовж центральної й бокових жилок листок залишається зеленим. Від нестачі магнію листя жовтіє й відмирає, але жилки залишаються зеленими. Дефіцит бору викликає потовщення тканини молодого листя, до того ж воно стає блідим і крихким. Встановіть причину хлорозу та внесіть у ґрунт необхідний елемент. Можна обробити шипшину розчином мікроелементів по листю.

  Пероноспороз, або несправжня борошниста роса – одне з найнебезпечніших захворювань. Ми присвятили йому окрему статтю, яку ви можете прочитати на сайті. Розвивається хвороба в спекотну дощову погоду. Боротися з ним потрібно фунгіцидними препаратами й агротехнічними прийомами.

  Види і сорти шипшини

  Наразі використовується класифікація шипшини, що підрозділяє рід на чотири підроди: три з них дуже маленькі, що складаються з 1-2 видів, які вибиваються із загальної системи, а четвертий – підрід Троянда, що містить 10 секцій і 135 видів. Ми пропонуємо вам знайомство з найбільш поширеними в садовій культурі видами та сортами шипшини.

  Шипшина альпійська (Rosa alpina)

  або шипшина поникла (Rosa pendulina) зростає в горах центральної Європи і є чагарником заввишки не більше 1 м, позбавленим колючок. У нього яскраві великі квіти на довгих квітконіжках, які никнуть відразу ж після опадання пелюсток, і довгі темно-червоні плоди веретеноподібної форми, що висять на кущі, як сережки. І квітконіжки, і плоди вкриті довгою залозистою щетиною, що надає рослині неповторного вигляду.

  Шипшина травнева (Rosa cinnamomea)

  або шипшина корична (Rosa majalis) – найтиповіший для України і європейської частини Росії вид шипшини, що вкривається в травні-червні великими блідо- і яскраво-рожевими квітками. Ця шипшина дуже мінлива: вона може сягати у висоту 2,5-3 м, а може вирости всього до 1 м, утворюючи розріджені зарості, що займають великі площі. Характерною особливістю виду є тонкі парні колючки на квітконосних пагонах і густо вкриті дрібними голчастими колючками основи стовбурів. У групових посадках ефектно виглядає махрова морозостійка форма виду з пурпурово-рожевими квітками.

  Шиповник иглистый (Rosa acicularis)

  росте поодиноко або групами в північних районах Європи, Азії та Америки і є чагарником заввишки 1-2 м із густо вкритими великою кількістю тонких численних колючок дугоподібними щетинками й пагонами. Квітки у цього виду великі, рожевого або темно-рожевого кольору, поодинокі або зібрані по 2-3 штуки. Плоди червоні, довгасті. Вид вирізняється морозостійкістю, добре пристосовується до міських умов, порівняно тіньовитривалий, придатний для живоплотів і як підщепа для культурних сортів.

  Шипшина зморшкувата (Rosa rugosa)

  або шипшина ругоза зростає в Кореї, північному Китаї та на Далекому Сході в заростях на морських узбережжях і прибережних луках і є чагарником заввишки до 2,5 м із сильно зморшкуватим, іноді глянцевим листям, що складається з 5-9 листочків із сіро-зеленим опушенням зі споду. Зібрані в суцвіття по 3-8 штук запашні квітки від 6 до 12 см у діаметрі залежно від сорту можуть бути простими або махровими з кількістю білих або рожевих пелюсток від 5 до 150. Цвіте ця шипшина все літо, тому на одному кущі можна побачити водночас і бутони, і квітки, і плоди. Найвідомішими сортами цього виду є:

  • Пінк Гроотендорст – чагарник заввишки 1,5 м із пірамідально-розлогою кроною, блискучим зморшкуватим світло-зеленим листям і ніжно-рожевими густомахровими квітками діаметром 3-4 см із різьбленими по краях пелюстками. Суцвіття цього сорту схожі на букетики гвоздик;
  • Гроотендорст Сюпрім – сорт із темно-малиновими махровими квітками;
  • Конрад Фердинанд Мейєр – сорт, квітучий двічі за сезон густомахровими, яскравими, сріблясто-рожевими запашними квітками;
  • Ханза – кущ із запашними червонувато-фіолетовими махровими квітками діаметром 8-10 см;
  • Агнес – шипшина з ароматними кремувато-жовтими махровими квітками діаметром 7-8 см із темнішою серединою;
  • Жорж Кен – кущ із дуже запашними, великими чашоподібними напівмахровими квітками темно-червоного кольору.

  Шипшина найколючіша (Rosa spinosissima)

  виростає в Криму, на Кавказі, в Західній Європі, східному і західному Сибіру, Середній Азії і в європейській частині Росії на лісових галявинах, у вибалках, на вапняних відкладеннях і в лісах. Це невеликий, але дуже колючий чагарник із тонкими колючками не тільки на пагонах, а й на черешках листя, з дрібним витонченим листям, зеленим у літню пору й пурпуровим восени, з поодинокими білими або жовтуватими квітками діаметром до 5 см і кулястими чорними плодами діаметром до 1,5 см. Вид має безліч культурних варіацій та форм, він морозостійкий, не надто вимогливий до ґрунту, добре адаптується в умовах міста. Найкращими сортами виду є:

  • Голден Вінгз – кущ заввишки 1,5-1,8 м із простими або напівмахровими блідо-жовтими квітками діаметром 5-6 см;
  • Фрюлінгсдафт – рослина заввишки до 2 м із запашними персиковими квітками, одиночними або в суцвіттях, і червоно-коричневими колючкуватими пагонами;
  • Фрюлінгсморген – сорт із блідо-жовтими простими, але ароматними квітками з рожевою облямівкою пелюсток;
  • Карл Ферстер – сорт із великими білими махровими квітками з високим центром і ледь вловимим ароматом;
  • Прері Юрс – сорт із блідо-рожевими великими напівмахровими квітками;
  • Шлос Зойтліц – рослина з жовтувато-кремовими напівмахровими квітками діаметром 7-8 см зі слабким ароматом.

  Шипшина собача (Rosa canina)

  або шипшина звичайна родом із Південної і Середньої Європи, західної Азії і північної Африки, де росте невеликими групами або поодиноко в заростях чагарників, по балках, берегах річок і на узліссях. У висоту цей чагарник сягає 3 м. У нього розлогі дугоподібні гілки з потужними, вигнутими колючками, невеликим листям, що складається з 5-7 зеленуватих або сизуватих, пильчастих по краях листочків, блідо-рожевими квітками діаметром до 5 см, зібраними в багатоквіткові суцвіття, і гладкими подовжено-овальними або округлими плодами яскраво-червоного кольору діаметром до 2 см. Зимостійкість у цього виду середня, але він є найкращою підщепою для сортових троянд.

  Шипшина іржаста (Rosa rubiginosa)

  або шипшина іржаво-червона родом із Західної Європи, де росте в ярах, на лісових галявинах, на кам’янистих схилах у заростях чагарників. Це густогіллястий багатостовбурний чагарник заввишки до півметра з компактною кроною й гачкоподібними колючками. Листя у нього, як і у всіх шипшин, непарноперисте, складається з 5-7 дрібних листочків, слабкоопушене зверху й залізисте, іржавого відтінку знизу. Квітки у рослин цього виду діаметром до 3 см, червоні або рожеві, прості або напівмахрові, поодинокі або зібрані в густі щитки. Плоди червоні, напівкулеподібні.

  Шиповник французский (Rosa gallica)

  – пряморослий чагарник заввишки до півметра з листям завдовжки до 12,5 см, що складається з 3-5 великих шкірястих темно-зелених листочків, світліших зі споду й вкритих залозистим опушенням. Квітки у цього виду великі, прості або махрові, одиночні або зібрані в суцвіття по 2-3 квітки, забарвлені в тони від темно-рожевого до яскраво-червоного. Плоди кулясті, до 1,5 см у діаметрі. Вид загалом зимостійкий, але іноді в середній смузі потерпає від морозів. У культурі відомі такі садові форми виду:

  • лікарська – рослина, схожа з основним видом, але з махровими квітками;
  • безколючкова – форма з махровими квітками, позбавлена колючок;
  • мінлива – забарвлення пелюсток на одній квітці змінюється від темного червоно-рожевого на зовнішніх пелюстках до темно-фіолетового в середині;
  • карликова – мініатюрна рослина з простими червоними квітками;
  • блискуча – форма з напівмахровими або простими квітками кармінного забарвлення;
  • опушена – рослина з квітками пурпурово-червоного відтінку, округлі листочки, квітконіжки, пагони і чашолистки якої густо вкриті щетинками;
  • Агата – форма не з такими великими, як у основного виду, махровими пурпуровими квітками.

  Найпопулярнішими сортами шипшини французької є:

  • Комплікейт – сорт із простими, не надто запашними яскраво-рожевими квітками діаметром до 10 см із білою серединою;
  • Версіколор – рослина, що майже не має запаху, з напівмахровими світло-рожевими квітками діаметром 8-10 см, вкритими більш яскравими штрихами й плямами, і зі світло-зеленим матовим листям.

  Шипшина сиза (Rosa glauca)

  або шипшина червонолиста – прекрасний парковий чагарник, у дикому вигляді росте в горах Малої Азії, Середньої та Південно-Східної Європи. У висоту він сягає 2-3 м, у нього тонкі, злегка зігнуті або прямі колючки. Листя, що складається з 7-9 еліптичних листочків, пагони й прилистки шипшини сизої вкриті блакитним нальотом із червоно-фіолетовим відтінком. Квітки діаметром до 3,5 см, поодинокі або зібрані в суцвіття до 3 штук, забарвлені в яскраво-рожевий колір. Плоди вишневі, округлі, до 1,5 см у діаметрі. Вид зимостійкий, посухостійкий, добре зносить вапняні ґрунти й міські умови. Форма флоре плено відрізняється махровими квітками світлішого відтінку, що контрастно виділяється на тлі листя.

  Окрім описаних видів, у культурі можна зустріти шипшини білу, бурбонську, смердючу, або жовту, дамаську, даурську, китайську, кокандську, Максимовича, багатоквіткову, мохову, мускусну, портлендську, стопелюсткову, яблучну, або волосисту, Олени та багато інших.

  Властивості шипшини – шкода і користь

  Корисні властивості шипшини

  Плоди більшості видів шипшини містять велику кількість вітаміну C: його в них у 10 разів більше, ніж у чорній смородині, в 50 разів більше, ніж у лимоні, і в 60-70 разів більше, ніж у хвої ялівцю, ялиці, сосни або ялини. Найвищий уміст аскорбінової кислоти в плодах шипшини Беггера. Крім вітаміну C, до складу плодів входять вітаміни B1, B2, B6, E, K, PP, каротин, дубильні й фарбувальні речовини, яблучна й лимонна кислоти, цукри, фітонциди, ефірні олії, а також калій, магній, фосфор, залізо, кальцій, мідь, хром, кобальт, молібден і марганець.

  Квіти шипшини містять ефірну олію, органічні кислоти, глікозиди (гіркоти й сапоніни), цукри, жирні олії, флавоноїди, дубильні речовини, віск, аскорбінову кислоту, антоціани (пеонідін, ціанідин, пеонін). Найбільше ефірної олії міститься в пелюстках шипшини зморшкуватої. Олія шипшини має протизапальну, бактерицидну та в’яжучу дію, вона стимулює регенерацію слизових оболонок і пошкоджених тканин, тому її часто застосовують при трофічних виразках, тріщинах, саднах і дерматозах.

  У листі, крім вітаміну C, містяться катехіни, флавоноїди, дубильні речовини, фенолкарбонові кислоти та їхні похідні. У листі травневої шипшини виявлені каротиноїди і полісахариди, а в листі криваво-червоної – ефірна олія.

  До складу гілок шипшини входять сапоніни, катехіни, вітамін P, флавоноїди, кора містить сорбіт, а коріння – дубильні речовини, катехіни, флавоноїди, тритерпеноїди.

  Плоди шипшини очищають кровоносну систему, покращують обмін речовин, вони показані при цинзі, недокрів’ї, хворобах печінки, нирок і сечового міхура. Їх застосовують як тонізуючий, загальнозміцнюючий засіб, що підвищує опірність організму до інфекційних захворювань і послаблює розвиток атеросклерозу: 2 столові ложки подрібнених плодів заливають 500 мл води, кип’ятять 15 хвилин на повільному вогні, потім загортають і залишають на ніч, а вранці проціджують. Приймають із медом, як чай, упродовж дня.

  Відвар коренів і плодів шипшини є жовчогінним, полівітамінним, слабким сечогінним і знижуючим кров’яний тиск засобом. Він сприяє зміцненню судинної стінки, виробленню червоних кров’яних тілець, покращує апетит.

  Сік шипшини нормалізує діяльність печінки, нирок, шлунку, виводить з організму шлаки, підвищує опірність інфекціям, нормалізує кровообіг, активізує обмінні процеси, покращує пам’ять, стимулює статеву діяльність, знімає головний біль. Це потужний антиоксидант, який до того ж чудово втамовує спрагу.

  Шипшина – протипокази

  Не рекомендується спиртова настоянка шипшини людям із підвищеним артеріальним тиском: вони набагато більше допоможуть гіпотонікам, а гіпертонікам показані водні настої рослини, які, навпаки, протипоказані людям зі зниженим тиском.

  Некорисна шипшина тим, у кого порушений рух крові. При тривалому вживанні препаратів шипшини у вас можуть початися проблеми з печінкою, оскільки вони гальмують виділення жовчі. Людям із хронічними закрепами небезпечно приймати відвари шипшини, тому що вони можуть погіршити проблему.

  Протипоказані будь-які препарати шипшини тим, чий організм схильний до тромбоутворення. Обережними повинні бути сердечники: при ендокардиті та інших захворюваннях прийом препаратів шипшини у великих кількостях може викликати ускладнення.

  Людям із дерматологічними проблемами перед вживанням шипшини і її препаратів потрібно проконсультуватися з лікарем.