Норми вмісту ГМО. Законодавство про ГМО в Україні

Закон про маркування харчових продуктів був прийнятий та набув чинності 6 серпня 2019 року. Згідно з вимогами цього закону, виробники зобов’язані вказувати наявність ГМО на упаковці, якщо їхня частка перевищує встановлену законодавством норму вмісту ГМО в продуктах харчування – 0,9%. Якими ще правовими нормами регулюється ринок ГМ продуктів в Україні і що потрібно знати виробникам – далі в матеріалі.

Офіційно, в Україні заборонено вирощувати генетично-модифіковану сировину з метою продажу до моменту внесення такої сировини в держреєстр. Разом з тим, немає жодного зареєстрованого сорту ГМ-культури, оскільки діє ЗУ “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” (№1103-V). Однак на практиці українські аграрії продовжують засівати свої поля ГМ культурами, особливо стійкими до гербіцидів – сою та ріпак.

Цікаво, що за оцінками учасників ринку, опублікованими на офіційному сайті Міністерства сільського господарства США, приблизно 50-65% сої, вирощуваної українськими виробниками, є генномодифікованою. Посіви ГМ-ріпаку становлять до 12%, кукурудзи – приблизно 1%.

Разом з тим, українське законодавство не забороняє виводити генетично модифіковані культури, але є нюанси. Зокрема, закон про ГМО дозволяє селекцію ГМ-культур в разі, якщо розробки в цьому напрямку мають науковий інтерес і проводяться на базі лабораторій дослідних інститутів НАНУ.

Вміст ГМО в продуктах: що вносити до держреєстру

Правила поводження з ГМО в галузі сільськогосподарського виробництва встановлені низкою правових актів. Перші з них – Картахенський протокол про біобезпеку та Конвенція про біологічне різноманіття, до яких Україна приєдналася в 2012 році. Ці документи вводять загальні правила для всіх країн-учасників щодо обігу і вивільнення ГМО в навколишнє середовище.

Наслідком домовленостей, досягнутих країнами-членами Конвенції і Протоколу, стало прийняття в 2007 році закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”.

Даний нормативний акт є основним документом, який визначає вимоги щодо використання, вивільнення у навколишнє середовище та транскордонного переміщення генетично модифікованих організмів. Закон формує основні принципи та завдання державної політики у сфері поводження з ГМ продуктами. Одним із головних принципів є пріоритетність збереження здоров’я людини та охорони навколишнього природного середовища в порівнянні з отриманням економічних переваг від застосування ГМО. Самостійно ознайомитися із законом можна, перейшовши за посиланням

Також вище зазначений документ встановлює певні правила гри для учасників ринку в частині обліку і контролю переміщень ГМО на території України: від створення таких організмів, їхніх реєстраційних випробувань до розміщення готових продуктів на ринку.

У 2014 році до згаданого закону було внесено зміни, якими відкоригували перелік об’єктів, що підлягають державній реєстрації. Так, в державні реєстри ГМО в Україні зараз вносяться:

• сорти сільськогосподарських рослин і породи тварин, створені на основі ГМО
• ГМО-джерела кормів
• ГМО-джерела харчових продуктів

До цього обов’язковій держреєстрації також підлягали кормові домішки та ветеринарні препарати, засоби захисту рослин, косметичні засоби і медикаменти, отримані в результаті використання ГМО-сировини. Тобто, після набуття чинності змін до згаданого закону, виробники мають вносити до реєстру тільки джерела ГМО, а не кінцеві продукти, вироблені з них.

Як маркувати продукти, що містять ГМО

Водночас, чинний закон “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” (простіше – закон про маркування харчових продуктів) чітко зобов’язує виробників маркувати продукти, що містять генно-модифіковані організми за прикладом країн Євросоюзу. Тобто, якщо в продуктах харчування, кормах для тварин або ветеринарних препаратах є ГМО, і його зміст перевищує встановлену норму в 0,9%, виробник зобов’язаний вказати це на упаковці. Причому норма ця діє для будь-якого інгредієнта харчового продукту. А ось позначка “Без ГМО”, до якої так звикли споживачі, не є обов’язковим елементом маркування. Її виробник може наносити на свій розсуд. Однак порядок залишається незмінним: відсутність ГМО в продукті необхідно підтвердити в порядку закону про безпеку харчових продуктів.

Також варто відзначити, що відповідні норми, які визначають порядок маркування і відстеження ГМ-продуктів, містяться в таких законах:

1. “Про захист прав споживачів”
2. “Про ветеринарну медицину”
3. “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні ГМО”
4. “Про основні засади та вимоги до безпеки і якості харчових продуктів”

Відповідальність за порушення законів про ГМО

В системі відповідальності за незаконне вирощування і збут ГМ-культур є три складових: законодавча база, державний контроль за дотриманням цієї законодавчої бази і судова практика. Що стосується судової практики, то в Україні вона ще не склалася. На відміну від США, наприклад. Там виробник сильно зважить всі ризики, перш ніж прийме рішення працювати з ГМО, адже судова тяганина може затягнутися на багато років і коштуватиме мільйони, а то і мільярди, які могли б лягти в розвиток виробництва.

В Україні заборона на виробництво і переробку ГМ-культур відносна. За чинними законами, Держспоживслужба може відвідати виробника з плановою і позаплановою перевіркою для проведення аналізу вирощуваних сортів. Про планову контролер зобов’язаний попередити виробника заздалегідь, для позапланової – достатньо скарги приватної особи. Важливий момент – перевіряючі мають мати офіційний дозвіл на зрізання листа культури, адже це – приватна власність. Але навіть якщо за результатами аналізу в листі буде виявлено трансгени, перевіряюча інстанція може лише зафіксувати порушення і передати справу далі – до правоохоронних органів. До реформи 2014 року органи держконтролю мали право припинити незаконну діяльність, вилучити або знищити посіви\партію ГМО-культур, введену в обіг незаконно, без рішення суду. Але зараз їхні функції обмежено, тому перелічені дії можуть здійснюватися тільки за рішенням суду і тільки в присутності правоохоронних органів.

Що стосується законодавства про маркування харчових продуктів, то воно передбачає штрафи як для виробників сільськогосподарських культур, так і для підприємців, що займаються їхньою реалізацією. Так, для юридичних осіб за обман споживача або відсутність достовірної інформації про вміст ГМО в продуктах встановлено штраф у розмірі 30 мінімальних зарплат, для фізосіб-підприємців – 20.

Як бачимо, сфера ГМО потребує підвищеної уваги з боку держави. Тому в серпні 2021 року уряд України схвалив євроінтеграційний проект, який передбачає посилення державного контролю за використанням та обігом ГМ продуктів у країні. Законопроектом планується визначити чіткі механізми та процедури поведінки з ГМО, посилити вимоги до маркування та збільшити заходи відповідальності за порушення законодавства. Новину про новий проект можна прочитати за посиланням . Сподіваємося, що зовсім скоро ми зможемо детально ознайомитися з документом, а його норми допоможуть відрегулювати всі нюанси, що зараз існують у даній сфері.

Чи шкідливо їсти ГМО-продукти

Генетично модифіковані організми (ГМО) та продукти, отримані з використанням цих організмів, стали однією з найбільш обговорюваних тем в сучасному світі. Що таке ГМО? Які продукти можуть містити ГМО? Як вони впливають на наше здоров’я та навколишнє середовище? Ця стаття присвячена розгляду всіх цих питань і спробі визначити, наскільки обґрунтованими є побоювання та міфи, пов’язані з ГМО.

Що таке ГМО і як вони створюються

Перед тим як розглядати питання про вплив ГМО на наше здоров’я та довкілля, варто розібратися, що ж таке генетично модифіковані організми.

ГМО – це організми, у яких генетичний матеріал (ДНК) був змінений або модифікований з метою надання їм певних корисних властивостей або функцій.

Ця модифікація може бути здійснена за допомогою різних методів, таких як введення генів з інших організмів, використання радіаційного опромінення або хімічних речовин.

• Перший крок – вибір конкретного гена або генів, які мають бути введені в організм. Цей ген зазвичай має кодувати корисну властивість, наприклад, стійкість до шкідників або врожайність.
• Ген виокремлюється з ДНК джерела. Це може бути інший вид рослин.
• Одержаний ген вставляється в генетичний матеріал цільового організму. Цей процес вимагає високої точності та спеціальних інструментів.
• Отриманий ГМО розмножується та перевіряється на наявність бажаних властивостей. Якщо результати задовільні, то такий ГМО може бути використаний для виробництва продуктів.

Застосування ГМО

Генетично модифіковані організми застосовуються у різних галузях:

• Сільське господарство. Багато сільськогосподарських культур були модифіковані для стійкості до хвороб, шкідників та гербіцидів. Наприклад, бавовна та соя ГМО можуть бути більш стійкими до деяких шкідників.
• Медицина. ГМО використовуються для виробництва інсуліну та інших медичних препаратів.
• Наука. Вивчення ГМО допомагає науковцям розуміти біологічні процеси та функції генів.

Міфи та реальність щодо ГМО

Протягом останніх десятиліть виникло багато спекуляцій та міфів стосовно ГМО. Давайте розглянемо деякі з них та спробуємо розібратися, наскільки вони обгрунтовані.

Міф №1: ГМО є небезпечними для здоров’я

Одним з найпоширеніших міфів є твердження, що ГМО продукти можуть викликати шкоду для здоров’я людини. Однак багато наукових досліджень, проведених організаціями, такими як Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) та Національна академія наук США, не підтвердили це твердження.

ГМО продукти, які надходять на ринок, проходять строгий процес оцінки безпеки перед дозволом на продаж.

Міф №2: ГМО шкідливі для навколишнього середовища

Інший міф стосується впливу ГМО на навколишнє середовище. Деякі люди вважають, що ГМО можуть призвести до вирубки лісів, знищення біорізноманіття та забруднення генетичного матеріалу інших організмів.

Проте, багато ГМО, які використовуються в сільському господарстві, мають на меті зменшити використання хімічних пестицидів і гербіцидів, що може сприяти зменшенню забруднення довкілля.

Вплив ГМО на здоров’я людини

Однією з ключових областей обговорення є можливий вплив ГМО на здоров’я людини. Давайте розглянемо деякі з наукових досліджень, що стосуються цього питання.

ГМО та алергенність

Один з основних побоювань стосовно ГМО це їх можливість викликати алергічну реакцію. Деякі ГМО можуть містити білки, які відсутні у природних версіях рослин. Такі білки можуть бути потенційно алергенними для людей.

Науковці ведуть дослідження та тестування для визначення потенційної алергенності ГМО продуктів перед їхнім введенням на ринок. Цей процес допомагає виявити можливі ризики і при необхідності змінити ГМО так, щоб вони були безпечними для споживачів.

ГМО та вплив на генетику

Ще однією темою обговорення є можливий вплив ГМО на генетику людини. Важливо зазначити, що ГМО продукти, які ми споживаємо, не містять живих генетичних матеріалів, тому вони не можуть впливати на генетичний склад людини. Генетичні зміни, які можуть бути спричинені ГМО, відбуваються на рівні організмів та не передаються наступним поколінням.

Переваги та недоліки ГМО продуктів

Щоб краще зрозуміти роль ГМО продуктів у сучасному світі, давайте розглянемо їх переваги та недоліки.

• ГМО рослини можуть бути стійкими до шкідників і хвороб, що дозволяє зменшити використання пестицидів та гербіцидів.
• Деякі ГМО культури, наприклад, ГМО соя та кукурудза, можуть мати вищу врожайність, що сприяє забезпеченню їжею більшої кількості людей.
• Можливість вирощувати культури в умовах зміни клімату. ГМО рослини можуть бути модифіковані для вирощування в умовах зменшення кількості води або інших складних умов.

Недоліки ГМО продуктів

Хоча ГМО можуть зменшити використання хімічних пестицидів, вони можуть мати вплив на навколишнє середовище через можливий розвиток стійкості до ГМО шкідників та невідомі наслідки на дикі види. Але це дуже теоретичні думки, які не підтверджуються на практиці.

Генетично модифіковані продукти залишаються предметом великої уваги та дискусій в сучасному світі. Хоча існують розмови та побоювання, пов’язані з ГМО, багато наукових досліджень не підтвердили їхню небезпеку для здоров’я людини чи навколишнього середовища.