Колумб Христофор

В іспанську історію видатний мореплавець увійшов як Крістобаль Колон (Colon), в італійську – Colombo, в португальську – Colom, у Великобританії його прізвище пишуть на латинський лад, – Колумбус. Нам же він відомий як Христофор Колумб. З ім’ям цієї людини пов’язана найбільша в історії географічних відкриттів помилка. Велика помилка, що привела до великого відкриття. Шукаючи Індію, Христофор Колумб прийшов до берегів Америки.

Він вважав, що мети досягнуто. Тільки після останнього плавання у нього зародився сумнів, що це не Індія і не Китай, а якийсь “інший світ” — зовсім новий материк. Але помилка сталася. Жителів цього континенту назвали індіанцями. Так їх називають і досі. Колумб походив із небагатої, але поважної сім’ї ткача-суконщика Домініко Коломбо з Генуї. Христофор був найстаршим із чотирьох дітей у цій сім’ї. Майбутній мореплавець працював в майстерні батька, але з ранньої юності мріяв про подорожі. Є свідчення, що у віці чотирнадцяти років Колумб уже володів основними навичками моряка. Пізніше він брав участь у поїздках у середземноморські країни і навіть побував одного разу в Ісландії. В 1477 році Колумб приїхав в Португалію. Це був переломний момент в його житті. В Португалії він познайомився з дочкою італійця Перестрелло, правителя острова Порту-Санту, і одружився на ній. Згодом познайомився з флорентійським географом Тосканеллі. Знайомство переросло в міцну дружбу, яка стала переломним моментом у житті Колумба. Тосканеллі приємно вразила запальність молодого генуезця. Переконавшись, що це не тимчасове захоплення, а кредо всього життя, вчений розповів мореплавцю-початківцю про кулястість Землі. На той час турки, захопивши Константинополь, перетяли європейським купцям сухопутний шлях до Індії та Китаю. Європа шукала іншої дороги до золота і прянощів Східної Азії. — Щоб дістатися до Індії,— повчав Тоскапеллі,— не обов’язково йти на схід. Можна вирушити на захід і морським шляхом дійти до берегів Азії. Христофор Колумб безвідмовно прийняв тосканеллівський план. Колумб прийшов до висновку, що використовуючи кулясту форму Землі, можна дістатись до Індії західним шляхом через Атлантичний океан, обминувши традиційний, небезпечний шлях вздовж Африки. З цим фантастичним проектом Колумб в 1483 році звернувся до португальського короля Хуана ІІІ. Король повинен був дати кораблі, людей і забезпечити їх харчами. Крім того, Колумб вимагав виконання таких умов: якщо він дійде до Азії і відкриє нові землі, його призначать віце-королем (заступником португальського короля) цих земель; чверть усіх прибутків від торгівлі з нововідкритими країнами відраховуватиметься на його користь; йому повинні надати чин адмірала; усі його звання та чини переходять у спадщину до дітей. Але король відмовився фінансувати експедицію – ідея здалась йому нереальною, ризик дуже великим, а винагорода, яку вимагав Колумб дуже високою. Отримавши відмову, Колумб разом з сім’єю поїхав в Іспанію, маючи надію, що там його ідею зустрінуть більш прихильно. Іспанський король Фердинанд і його дружина Ізабелла хоча не відмовили Колумбу, але все ж вважали його проект доволі фантастичним; крім цього фінансове становище Іспанії щороку погіршувалось і не дозволяло робити непродумані витрати. Кілька років правителі Іспанії вагались і, нарешті, вирішили укласти з Колумбом договір. Вони тільки вдвоє зменшили частку Колумба в майбутніх доходах.

3 серпня 1492 року з порту Палос в море вийшло три невеликих кораблі – каравели “Нінья”, “Пінта” та “Санта-Марія”; найбільший з них був лише 20 м завдовжки. Екіпаж кораблів складався здебільшого з засуджених злочинців. Разом на трьох кораблях було 90 матросів. Проте італійський історик Марінелла Мадзанті виявила в архівах міста Модени лист посла Неаполя в Барселоні своєму братові. У ньому повідомлялося: “Кілька днів тому повернувся Колумб. який у серпні минулого року вирушив на чотирьох кораблях у плавання по Великому океану”. Отже, можливо, була та четверта каравела, назви якої встановити поки що не вдалося і доля якої залишається невідомою.
Уявити перше легендарне плавання, образ його організатора і натхненника нам допомагає щоденник Колумба. Оригінал щоденника не впілів. Зберігся його виклад, зроблений істориком-літопис-цем Бартоломео Лас Касасом. “Ми вирушили в п’ятницю 3 серпня від мілини Сальтес о 8 ранку і до заходу сонця пройшли 60 миль, або 15 ліг, у південному напрямку за сильного бризу”, — повідомляє один із записів.
Плавання тривало. Згодом подув сильний північно-східний пасат. Команду охопив неспокій. Колумб вдається до тактичного ходу — щоб морякам не здавалося, ніби вони так далеко відійшли од Іспанії, повідомляє применшені дані. Це був вимушений крок, крок, який свідчить про велику самовідданість і вірність Колумба обраній справі. Хоч якими відчайдушними морськими вовками були члени його експедиції, проте позмагатися у безстрашності й відвазі з адміралом ніхто з них не міг.
Океан здався мореплавцям безмежним. Минуло 33 дні, як експедиція залишила Канарські острови, а землі все ще не було видно. На кораблях назрівав заколот. Колумб погодився повернутись, якщо впродовж трьох днів вони не досягнуть суші. На щастя для Колумба, 12 жовтня 1492 року пролунав довгожданий крик: „Земля!”. Перед мандрівниками відкрився Новий Світ. Кораблі підійшли до плоского острова, вкритого буйним тропічним лісом. Виявилось, що острів населений. На ньому жили голі люди з шкірою мідно-червоного кольору. Це був острів Гуанахані з групи Багамських островів; Колумб дав йому назву Сан-Сальвадор (Святий Спаситель). Ще недавно моряки, учасники експедиції вважали себе на грані загибелі. Зараз же вони раділи, що розрахунки Колумба були правильними і вони дісталися невідомої землі. Багато з них просили вибачення у Адмірала і присягли йому на вірність. Місцеві жителі, побачивши європейців, відступили углиб острова, але згодом, помітивши, що білі прибульці не намагаються їх переслідувати, наблизились до іспанців і з захопленням їх роздивлялись, вважаючи прибулих білих людей за богів. І треба віддати належне на¬чальнику експедиції, що в нього вистачило здорового глузду не спекулювати на сліпій вірі тубільців. Колумб назвав туземців індійцями. Ця назва увійшла в обіг ще до встановлення істинного характеру відкриття Адмірала і пізніше поширилася на всіх аборигенів Нового Світу.

Незабаром Колумб відкрив ще декілька островів. Найбільший з них, що лежить на південний захід від Багамських островів, – Кубу – Колумб прийняв за півострів Азії. Від острова Куби Колумб пройшов на південний схід і на початку грудня був біля острова Гаїті, де до берега виходять „найчудовіші в світі долини”. Цей острів Колумб назвав Еспаньйола („Іспанський острів”). Незабаром Колумба спіткало нещастя: корабель „Санта-Марія” сів на мілину, і зняти його не вдалося. Частину команди – 39 іспанців – довелось залишити на Еспаньйолі в хатинах, збудованих з розібраного корабля, що зазнав аварії. Це було перше європейське селище в Америці, яке Колумб назвав Навідад (Різдво). Так було відкрито острови поблизу Америки, які Колумб прийняв за острови біля берегів Азії.

Досить красномовний запис залишив Колумб про острів Еспаньйола: “Справді все чудове у цьому краї, і чудові великі народи острова Еспаньйола”. Про інший же острів він пише з ще більшою залюбленістю: “І якщо інші острови, які я вже бачив раніше, були красивими, зеленими і багатими, то цей в усьому їх переважав. і трави тут як в Андалусії у квітні, і співають у лісах птахи, і людині, що тут опинилася, не захочеться вже покинути цих місць”.

На початку січня 1493 р. два кораблі рушили назад – у Іспанію. Ось цікаве свідчення Лас Касаса: “Адмірал мав невідступне бажання доставити великі вісті і тим самим довести, що він не помилявся, коли говорив про відкриття і передбачав їх. Але найбільшого страху наганяла йому думка, що він не завершить своєї справи і що будь-який комар, як він казав, може йому завадити”. Завбачливий мореплавець бере пергамент і заносить туди відомості про свої відкриття. Наприкінці він благає всіх, хто знайде це “золото”, доставити його на берег. Написане він старанно сповиває провощеною тканиною, кладе у дерев’яний кадіб, наглухо забиває і велить кинути у відкрите море. Зазнавши лютих штормів, судна „Пінта” і „Нінья” повернулись до Іспанії. Колумба зустріли як тріумфатора. Королівська пара надала йому великих почестей, іспанські аристократи давали банкети на його честь. Колумб повідомив про відкриття нового шляху до Азії, розповів про найяскравіші події своєї подорожі і описав відкриті ним острови. Він демонстрував чучела невідомих до того часу тварин і птахів, рідкісні лікарські та ароматичні рослини, показав індійське золото – пісок, злитки та прикраси. Також Колумб показував усім „індійців”, яких він привіз із собою.

Так Колумб привіз звістку про відкриття нових земель. 12 жовтня 1492 р. вважається офіційною датою відкриття Америки. Колумба стали допускати до королівських осіб, а королева особливо любила вести з ним розмови про нововідкриті землі. Король також слухав розповіді Колумба під час верхових прогулянок у супроводі принца Хуана. Щоб сім’я Колумба навіки зберегла славну пам’ять про його подвиг, Адміралу подарували герб, в якому поруч із королівськими атрибутами – замком і левом, увійшли також його власні – декілька островів, що омиваються хвилями. До герба підібрали девіз “Для Кастілії та для Леона Новий світ відкрив Колон”. За відкриття у Новому Світі Колумб отримав звання „головного адмірала флоту”. В інструкції від 29 травня 1493 року дон Крістоваль Колон величався адміралом, віце-королем і правителем відкритих островів і материка. Негайно почалася підготовка до наступного плавання.

Уже у вересні 1493 року, маючи всесторонню допомогу з боку держави, Колумб, на чолі нової експедиції, яка складалася із 14 каравел, 3 торгових суден при 1200 осіб в екіпажах, вийшов з порту в Кадісі. Флотилія прибула у Еспаньйолу, відкривши на шляху Малі Антильскі острови і Пуерто-Ріко. Звідси Колумб вирушив на захід, відкрив острів Ямайку і дослідив південне узбережжя Куби. Повернувшись до Еспаньйоли, Колумб зіткнувся з несприятливим перебігом подій: між іспанцями та місцевим населенням розпочалась відкрита війна. Не бажаючи терпіти гніт та грабежі з боку прибульців, індійці нападали на невеликі іспанські загони. Про це Колумб нічого не знав; він піклувався тільки про своє збагачення. Одного із братів, Дієго, він призначив губернатором відкритих островів, а іншого брата Бартоломео – його замісником. Повернення Колумба в Кадіс в 1496 році не було вже таким тріумфальним. Правда, при королівському дворі його приймали милостиво, через відкриття ним золотих розсипів на Кубі, але серед іспанців у мандрівника з’явилось чимало ворогів.

Третє плавання Колумба (1498-1500 рр.)

Через інтриги та відомості про несприятливий тропічний клімат та війну з індійцями, третя експедиція розпочалась з тривалим запізненням. Експедиція вирушила з порту Санлукар тільки в 1498 році. До складу експедиції входило 6 кораблів, причому їхній екіпаж складався з кримінальних злочинців, так як добровольців до подорожі залучити не вдалося. Маршрут експедиції пролягав до островів Зеленого Мису і звідти на захід. Через два місяці мандрівники, вимучені спекою, спрагою та голодом, дібрались до невідомого острова, який був названий Колумбом островом Тринідад. Європейські мандрівники, після того, як відчалили від острова Тринідад, вперше в історії висадились на південно-американському континенті поблизу гирла річки Оріноко. Відкривши на шляху ще декілька невеликих островів, експедиція висадилась в Еспаньйолі. Події, які там розгортались, вразили Колумба: на острові спалахнуло повстання іспанців під керівництвом судді Ролдана проти Бартоломео Колумба! Причина повстання полягала у жадібності і жорстокості Бартоломео, який обклав високими податками не тільки туземців, вимучених злиднями і хворобами, але і іспанців. Своєю жорстокістю Бартоломео налаштував проти себе навіть місіонерів. Таким чином всі жителі острова виступили проти нього.

Христофор Колумб придушив повстання, але все ж в Іспанію було відправлено скарги на безправ’я і воєнний терор з боку братів Колумбів. Новопризначений королем суддя Бобаділья, прибувши в Еспаньйолу, заарештував обидвох братів і наказав відправити їх у Іспанію, при чому все їхнє майно він конфіскував. Але король все ще був милостивим до Колумбів. Братів було звільнено, а Христофору виплачено додаткова сума, як нагорода за заслуги, але колишню популярність Колумб втратив.

Четверта експедиція Колумба (1501-1502 рр.)

У травні 1502 року Колумб організував четверту експедицію, яка складалась на цей раз з чотирьох кораблів з 150 членами екіпажу; експедиція з порту в Кадісі вирушила, як і раніше, до острова Еспаньола. Але новий губернатор не дозволив Колумбу зійти на берег. Впертий мандрівник усе ж продовжив пошуки берегів Індії і відкрив узбережжя нинішньої Центральної Америки. Бурі пошкоджували кораблі, населення зустрічало мандрівників вороже, а екіпаж кораблів часто підіймав бунт. Після річного перебування на Ямайці, де Колумб жив в злиднях, йому вдалося, завдяки старанням – небагатьох уже – друзів отримати допомогу губернатора в організації повернення в Іспанію. Нарешті, 7 жовтня 1504 року, Колумб кинув якір в порту Санлукар.
Тепер вже ніхто не цікавився мандрівником. Його покровителька, королева Ізабелла, померла через три тижні після повернення Колумба. Даремно намагався Колумб отримати колишнє багатство, почесті і повернути собі титул віце-короля. На листи він відповідей не отримував, а коли особисто прибув до королівського двору, йому запропонували маєток в Іспанії. Колумб не прийняв подарунка. Згодом мореплавець остаточно впав духом, що врешті-решт призвело до важкої хвороби.
Гонитва за казковими багатствами принесли “адміралу моря-океану” самі тільки нещастя. Гіркота багатьох втрат і знегод вчувається в його записах: “Коли я відкрив Індію, я стверджував, що це найбагатші на землі володіння. Я говорив про золото, перли, коштовне каміння, прянощі, про ярмарки і ринки. А коли все це не могло бути відкрите незабарно, мене назвали ошуканцем”.
20 травня 1506 року Колумб на сімдесятому році життя помер. Останніми його словами були: „IN MANUS TUAS, DOMINE, COMMENDO SPIRITUM MEUM!” – „В руки твої, Боже, віддаю душу мою!”. Тіло Адмірала було виставлено для прощання в монастирі Святого Франциска, в приходській церкві Санта-Марія-де-ла-Антігуа. В 1513 році його останки були перевезені у Севілью, звідти у Санто-Домінго, потім у Гавану і нарешті (уже в 1899 році) знову у Севілью.

Величезна заслуга Колумба полягала в тому, що він довів до завершення подорожі, яку його сучасники вважали фантастичною та нереальною. Будучи переконаним в кулястості землі, Колумб знав, що йдучи в протилежному напрямку, ніж це було прийнято, можна досягнути однієї ж і тієї самої цілі. Подорожі Колумба показали можливості плавання на кораблях того часу через океан. Епоха прибережного мореплавства змінилася епохою океанічного мореплавства, що дозволило за короткий час пізнати та освоїти значну частину Землі.

Головним результатом плавань Колумба було відкриття Нового Світу – Америки. Наступна колонізація цього материка призвела до створення європейцями на його території нових держав, які, насамперед США, почали відігравати стратегічну роль у розвитку людського суспільства. Відкриття Америки Колумбом стало чи не найбільшим географічним відкриттям за всю історію людства. Колумб започаткував відкриття материка Південна Америка і перешийків Центральної Америки, він відкрив архіпелаг Великих Антильських островів. Під час плавань Колумба були досліджені значні території Атлантичного океану, береги та острови в ньому. Колумб відкрив північний пасат, Північну пасатну і Карибську течії, визначив їхню швидкість, виміряв глибини в прибережних районах. Ці дослідження вважають початками океанографії.
Багато географічних об’єктів названі на честь Колумба. Серед них, насамперед, потрібно назвати південно-американську республіку Колумбію, канадську провінцію – Британську Колумбію та адміністративний район Вашингтону – Колумбія. На північному заході США знаходиться річка Колумбія, довжина якої становить 3000 км. В США є багато міст та графств, що носять ім’я Колумба. На межі між канадськими провінціями Альберта і Британською Колумбією здіймається гора Колумбія. Найпівнічніший мис Канади (на острові Елсмір) має назву Колумбія. На південному сході Британської Колумбії є декілька озер, названих Колумбією. Найважливіший порт Панами на березі Карибського моря називається Колон, що відповідає іспанській вимові прізвища великого мандрівника.

Американський материк, до якого чотири рази плавав Колумб, не назвали його ім’ям. Назву дала йому пізніше португальська експедиція, в якій брав участь космограф Амеріго Веспуччі. Проте й таке присвоєння назви несправедливе. Як показали новітні дослідження, ще за п’ятсот років до Колумба і Веспуччі до берегів Нового Світу дісталися норвезькі мореплавці, зокрема легендарний Лейф Ейрікссон. Та хоч би як там було, плавання і відкриття Христофора Колумба, попри всю фатальність їхніх історичних наслідків, поклали початок новому географічному баченню світу.

Тема 1. Північна Америка

Географія Північної Америки так само цікава, як і географія інших континентів. Ви познайомитеся з тим, де розташований цей материк, відкриєте на карті континенту чимало імен людей, які досліджували для європейців Новий Світ. Шляхами перших поселенців пройдете неозорими рівнинами материка, здолаєте одну з найпотужніших гірських систем Землі. Ви розкриєте чергові таємниці клімату й зрозумієте, як утворилася найбільша за площею прісноводна водойма. Ви дізнаєтеся про один з найглибших гірських каньйонів та один з найкрасивіших водоспадів планети. Відкриєте для себе гейзери, які викликають подив, здивування й захоплення мільйонів відвідувачів найстарішого національного парку планети. Ви дізнаєтеся також про європейське минуле багатьох сучасних американців.

§ 34. Географічне положення. Історія відкриття та освоєння

ПРОЧИТАЙТЕ І ДІЗНАЄТЕСЯ

• Як впливає географічне положення на природу Північної Америки.
• Хто відкривав і освоював Північну Америку.

• Як впливає географічне положення на природу Північної Америки. За своєю площею – 20,4 млн км 2 , а з островами 24,4 млн км 2 – Північна Америка посідає третє місце серед континентів планети. На відміну від материків, які ви вже вивчали, Північна Америка повністю лежить в Північній півкулі, в усіх її географічних поясах, крім екваторіального (мал. 109).

Найпівнічніша точка континенту перебуває в арктичному поясі. Це – мис Мерчісон. Його географічна широта 71° 50’ пн. ш. Крайня ж південна точка Північної Америки розташована в субекваторіальному поясі. Це – мис Мар’ято. Його географічна широта 7° 12’ пн. ш. Північну окраїну материка омивають холодні води Північного Льодовитого океану. А південна окраїна цього континенту не знає ані снігу, ані криги.

Мал. 109. Географічне положення та дослідження материка

Північна Америка за формою нагадує трикутник, адже її південна частина вужча, ніж північна. Тут, на півночі, материк має найбільшу протяжність із заходу на схід – близько 6000 км. А на крайньому півдні вона становить менше 100 км. Крайня західна точка материка – мис Принца Уельського (168° зх. д.). Крайня східна точка материка – мис Сент-Чарльз, який розташований на найбільшому в Північній Америці півострові Лабрадор (55° 40’ зх. д.).

Більша частина материка перебуває в полярних і помірних широтах. Південну вузьку частину материка, що розміщена в тропічних широтах, називають Центральною Америкою. До її складу входять також Центральноамериканські острови, або Вест-Індія: Великі Антильські (Куба, Гаїті, Ямайка) та Малі Антильські.

На півночі материка розташований найбільший у світі острів – Гренландія, на захід від нього – велика група островів, це Канадський Арктичний архіпелаг, що є одним з найбільших на планеті. На сході материка розташований острів Ньюфаундленд.

З півночі та півдня материка утворилися дві великі затоки. Одну з них, Гудзонову, іноді називають «льодовим мішком», оскільки вона більшу частину року вкрита кригою. Води другої – Мексиканської затоки, навпаки, цілорічно дуже теплі. Обидві затоки сприяють проникненню далеко в глиб континенту з півночі арктичних, а з півдня – тропічних водних і повітряних мас. Ще дві великі затоки є біля берегів Тихого океану. Це Аляска, що на північному заході материка, і Каліфорнійська – на південному заході. Крім заток, береги материка мають численні великі півострови – Каліфорнія, Аляска в Тихому океані, а також Флорида і Юкатан, що в Атлантичному океані. Істотно впливають на природу Північної Америки й морські течії, що омивають її береги.

Порізаність берегів Північної Америки сприяла виникненню тут численних морських портів. Особливо важливе значення для морського судноплавства має Панамський канал, який відокремлює материк від Південної Америки.

Берингова протока відділяє Північну Америку від Євразії, з народами якої тісно пов’язана історія відкриття та освоєння материка.

• Хто відкривав і освоював Північну Америку. Історія відкриття Америки розпочалася з плавань норманів. А активно освоювати Новий Світ європейці розпочали тільки після плавань Христофора Колумба (мал. 110).

Мал. 110. Зображення X. Колумба на грошових банкнотах Іспанії (1), Багамських островів (2), Сан-Сальвадору (3)

Мал. 111. Вітус Беринг (1), Берингова протока (2)

Після Колумба до Америки рушили численні експедиції з різних європейських країн. Наприкінці XV ст. італієць Джон Кабот відкрив острів Ньюфаундленд. У середині XVI ст. французька експедиція досягла затоки Святого Лаврентія і увійшла в гирло річки з такою самою назвою. На узбережжі було засновано поселення, яке назвали Канадою. Англійці Джон Девіс (XVI ст.), Генрі Гудзон, Вільям Баффін (XVII ст.), Александр Маккензі (XVIII ст.), данець за походженням Вітус Беринг (мал. Ill) і наш співвітчизник Олексій Чириков (XVIII ст.) та інші продовжили дослідження північної частини материка.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Український Колумб. Навіть через 200 років після відкриття X. Колумбом Америки вона все ще залишалася загадковою, оскільки в північні широти ніхто не заходив. Підняв цю завісу над таємничими землями «український Колумб» – наш співвітчизник Олексій Чириков, який перший в історії склав опис північно-західних берегів Америки і наніс їх на карту, яка вражала своєю точністю мореплавців багатьох наступних десятиліть.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

Знайдіть на карті Північної Америки географічні об’єкти, що названо на честь її першовідкривачів.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9 (початок)

Позначення на контурній карті географічних об’єктів Північної Америки

Позначте на контурній карті миси: Мерчісон, Мар’ято, Принца Уельського, Сент-Чарльз; затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска; острови: Гренландія, Ньюфаундленд, Великі Антильські (Куба, Гаїті, Ямайка), Малі Антильські, Канадський Арктичний архіпелаг; півострови: Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска, Юкатан.

ПРОЧИТАЛИ – ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

• 1. Хто відкрив Північну Америку?
• 2. Представники яких європейських держав брали участь у відкритті Північної Америки?

• 3. Яка роль європейців у відкритті Північної Америки?
• 4. Чим відрізняється географічне положення Північної і Південної Америки?

• 5. Як порізаність берегів Північної Америки вплинула на освоєння материка?
• 6. Яким чином розташування материка в усіх географічних поясах вплинуло на його природні особливості?

• 7. За додатковими джерелами підберіть інформацію про Христофора Колумба.
• 8. Знайдіть на карті країни Північної Америки, на грошових банкнотах яких є зображення X. Колумба (мал. 110).