Завіт – Заповіт, повчання, рада, наказ, дані нащадкам, послідовникам. Завіт, у богословсько-релігійному слововжитку — урочиста обітниця чи договір, зазвичай між Богом та людиною (людством). Новий Завіт (грец. Καινὴ Διαθήκη) – збори з двадцяти семи книг, що є однією з двох, поряд з Старим Завітомчастин Біблії.21 лют. 2024 р.

Для християн уся Біблія з Новим Завітом є Божим Словом, яке, хоч і писалося людьми, є богонатхненним. Завіт це угода, угода укладена між людиною і Богом.

Книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із єврейським народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

ברית‎ — угода, договір, союз) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Заповіті — про спасіння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.

Новий Завіт містить Закон (Євангелії), історію християнства (Дії) і пророків (від послання Римлянам до книги Об'явлення). І Старий і Новий Завіт закінчується обіцянням того, що Господь повернеться (книги Малахії та Об'явлення).

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Діє принцип свободи заповіту. Він означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно будь-якій особі. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання.

Загальноприйнятою у християнстві стала александрійська версія Писань. Вона лягла в основу Септуагінти, яку Новий Завіт цитує майже 350 разів. Саме цей варіант Старого Завіту прийняла й освятила Східна (православна) церква, яка постала на ґрунті еллінської традиції. Західна (римо …