Серпокрилець чорний

Серпокрилець чорний, або стриж звичайний (лат. Apus apus) належить до родини Серпокрильцеві (Apodidae) із ряду Серпокрильцеподібних (Apodiformes). Цей невеликий птах зовні дуже схожий на сільську ластівку (Hirundo rustica), але відрізняється від неї в першу чергу тим, що ніколи в польоті не складає крила та має дуже короткі лапи.

Стрижі літають швидше за ластівок майже у 3 рази та можуть розвивати швидкість до 150 км/год. Довго існувало повір’я, що вони ніколи не сідають на землю.

Перші свої 3 роки вони насправді майже завжди перебувають у постійному польоті та, тільки приступивши до гніздування, зменшують перебування під хмарами до 18 годин в день. Якщо вам пощастить, то ви зможете побачити на прямовисних скелях малюсінькі чорні грудочки. Це на ночівлю присіли втомлені за день повітроплавці.

У Стародавній Греції було заведено лікувати різі в животі поїданням чорних серпокрильців, попередньо вимоченими в червоному вині. У Центральній Європі вони розглядалися як птахи, що приносять удачу, а на Британських островах як вісники біди. У багатьох регіонах Англії їх називали Devil Birds (диявольські пташки) або Screech Devils (верещачі дияволи) через чорне оперення та пронизливі крики.

Вид вперше описав у 1758 році як Hirundo apus шведський натураліст Карл Лінней.

Розповсюдження

Ареал проживання займає більшу частину Євразії. Існують 2 підвиди. Номінативний підвид поширений в Західній, Північній, Південній Європі та на північному заході Африки. Південна межа його ареалу проходить через південно-східні провінції Ірану, а східна уздовж узбережжя озера Байкал. Зимують пернаті в Танзанії, Конго, Зімбабве та Мозамбіку.

Підвид Apus apus pekinensis мешкає в Ірані, Афганістані, Індії, Середньої Азії, північних провінціях Китаю та Монголії. У Гімалаях він гніздиться на висотах до 3000 м над рівнем моря. На зимівлю він відлітає в Південну Африку, Намібію та Ботсвану.

Більшість гніздівель чорного серпокрильця розташовані в зоні помірного клімату, де є відповідні дерева для будівництва гнізд і достатньо відкритих просторів, над якими можна літати та ловити літаючих комах.

Протягом декількох місяців під час зимівлі птахи живуть в зонах тропічного і субтропічного клімату.

Поведінка

Спочатку стрижі звичайні гніздилися в дуплах старих дерев або ущелинах скель посеред крутих обривів, розташованих в гірській місцевості. Поступово вони освоїли інші біотопи.

Зараз ці пернаті часто селяться в населених пунктах, включаючи великі міста. Їх гнізда нерідко знаходяться в тріщинах стін висотних будівель.

Більшу частину життя чорний серпокрилець проводить в повітрі. Там він знаходить їжу, втамовує спрагу краплями дощу, спаровується та спить, плануючи на великих висотах до 2500 м над землею.

Деякі особини залишаються в небі до 10 місяців поспіль. Вони приземляються головним чином тільки в сезон розмноження або відпочивають в негоду, чіпляючись кігтями за вертикальні стіни будівель або скель.

У гонитві за здобиччю пернаті здатні на коротких дистанціях прискорюватися до 200 км/год. Всупереч поширеній думці дорослий стриж здатен підійматися в повітря прямо з землі. Проблеми зі злетом виникають тільки у молодих птахів з недостатньо зміцнілою мускулатурою.

На південь пернаті відлітають восени після перших заморозків. Під час сезонної міграції вони долають відстані понад 10 тисяч кілометрів. У сезон гніздування чорні серпокрильці щодня пролітають понад 900 км, що свідчить про їх витривалість і видатні льотні здібності.

У сиру та вітряну погоду вони літають низько над землею, а в ясні дні піднімаються високо в небо, де вміло використовують висхідні повітряні потоки. Вигодовуючи пташенят, вони віддаляються від гнізда в пошуках їжі на 40-60 км.

Ці птахи не можуть ходити по землі через дуже короткі ноги. Проте, сильні й чіпкі лапи дозволяють хапатися за найменші шорсткості на прямовисних поверхнях.

Стрижі звичайні для спілкування між собою використовують великий набір звукових сигналів, які відображають їхній емоційний стан. У дорослих птахів він значно багатший, ніж у молоді. Частота більшості видаваних ними звуків лежить в діапазоні 4000-7000 Гц і сприймається вухом людини.

Головними природними ворогами вважаються підсоколики великі (Falco subbuteo), яструби малі (Accipiter nisus) і канюки звичайні (Buteo buteo).

Харчування

Раціон складається переважно з літаючих комах і павуків. Чорні серпокрильці невибагливі у виборі корму та харчуються всім, що їм вдається добути. Європейські популяції поїдають понад 500 видів безхребетних тварин.

Найчастіше їх здобиччю стають комарі (Culicidae), мухи (Diptera), попелиці (Aphidoidea), жуки (Coleoptera) і мурахи (Formicidae) на стадії роїння. В Африці значну частину повсякденного меню займають терміти (Isoptera).

Явна перевага надається комахам, довжина тіла яких перевищує 5 мм. Одними з найбільших жертв є метелики совки (Noctuidae) з довжиною тіла 26-29 мм.

Спіймані нальоту комахи збираються в горлі. За допомогою слини з них утворюються харчові кульки, які потім проковтуються. Протягом одного дня чорний серпокрилець може з’їсти до 400 мух. Добова норма споживання корму дорослою особиною становить близько 12 г.

Розмноження

Статева зрілість настає у віці близько 2 років, проте звичайні стрижі починають розмножуватися зазвичай пізніше в залежності від наявності місць для гніздування. Шлюбний період проходить з травня по червень. За цей період буває тільки один виводок.

Чорні серпокрильці утворюють моногамні сімейні пари, які розпадаються після вигодовування пташенят. Вони гніздяться в одній і тій самій місцевості на протязі багатьох років. Першими до гніздівель прилітають самці та вибирають принагідне для гнізда місце.

При першому контакті самці й самки часто реагують вороже стосовно один одного. У разі зацікавленості та відсутності партнера, самка попередньо входить в гніздо і запрошує свого потенційного чоловіка погладити її дзьобом по підборіддю.

Якщо зустріч пройшла успішно, то утворюється нова сімейна пара. Новоутворене подружжя деякий час займається взаємним чищенням оперення, а потім приступає до будівництва гнізда.

Зараз чорні серпокрильці найчастіше гніздяться в печерах, старих будівлях з глибокими тріщинами та під дахами будинків. Значно рідше вони в’ють свої гнізда в кам’яних стінах і на деревах. Подружжя споруджують їх спільними зусиллями. Собою воно являє плоску конструкцію з пір’їнок, соломинок, травинок і клаптиків паперу, скріплену слиною в формі дрібної чаші.

Будівельний матеріал для гнізда пернаті збирають переважно прямо нальоту в повітрі.

Вони гніздяться невеликими колоніями до 30-40 пар. При цьому самці більше захищають зайняту ділянку від сусідів, ніж свою партнерку від спарювань з ними. Спарювання частіше відбуваються під час польоту, а не в гнізді. Птахи спаровуються по багато разів протягом декількох днів.

Самка відкладає від 1 до 4 яєць. Як правило, в кладці буває 2 яйця. Інкубація триває 19-20 днів. Кладку насиджують обидва партнери поперемінно. Пташенята вилуплюються голими й безпорадними, але незабаром обростають сірим пушком.

Батьки годують пташенят до 50 разів на добу харчовими грудками з комах, утворених в їх горлах. Спочатку пташенята ділять грудку між собою, а потім проковтують самостійно її всю.

При поганій погоді або відсутності їжі вони впадають в заціпеніння, при якому знижується швидкість метаболічних процесів в їх організмах і сповільнюється зростання. Така адаптація дозволяє їм виживати протягом 10-15 днів, задовольняючись зовсім невеликою кількістю їжі, проте зниження температури тіла нижче ніж 20°C призводить до їх неминучої загибелі.

Пташенята стають на крило у віці від 27 до 45 днів в залежності від доступності корму та кліматичних умов. Молодь незабаром після виходу з гнізда відлітає на зиму у вирій.

Жителі мегаполісів часто стикаються з тим, що в дощову погоду пташенята, які не вміють літати, вистрибують зі своїх гнізд. Якщо більшість пернатих продовжують вигодовувати нащадків, що випали, то юні стрижі залишаються напризволяще і харчуються самі. У багатьох країнах Євросоюзу для них створені спеціальні реабілітаційні центри, де допомагають таким малюкам вижити, а потім їх відпускають на волю.

Опис

Довжина тіла статевозрілих особин 16-17 см. Розмах крил 42-48 см. Вага 40-50 г. Статевий диморфізм відсутній. Короткий дзьоб довжиною 10-12 мм майже непомітний в польоті, але може широко розкриватися під час лову здобичі.

Все тіло забарвлене в чорний колір за винятком білої або кремового плями на горлі та навколо дзьоба. При сонячному освітленні пір’я набувають характерного металевого відливу.

Вузькі довгі крила зігнуті в формі півмісяця та загострені. Хвіст короткий і роздвоєний на зразок виделки.

Ноги крихітні. Всі чотири пальці спрямовані вперед і пристосовані для чіпляння за грубі предмети, але не дозволяють сидіти на тонких гілках або дроті. Вони озброєні гострими кігтиками.

Тривалість життя чорного серпокрильця в дикій природі досягає 20-22 років.

Поділитися в соціальних мережах:

Матеріали звіту про участь в акції «Серпокрилець чорний – птах року 2014 року»

Дану презентацію можна використати як додаткову інформацію при проведенні позакласних заходів, під час гурткової роботи; матеріал, який може бути використано на уроці біології, природознавства.

Наукова назва Apus – безногий, вказує на характерну особливість цього виду – короткі ніжки, які навіть не помітні в польоті. Утім, ноги украй рідко стають у нагоді серпокрильцеві, адже практично все своє життя він проводить на крилах. Серпокрильці чорні повністю, пристосовані до життя в повітрі й проводять його переважно в польоті. На крилах вони здатні живитися, пити воду, спарюватися й збирати будівельний матеріал для гнізда. Пристосування виду до польоту вражає: довгі, але вузькі крила перетворюють його на швидкого та влучного мисливця на свою здобич – літаючих комах і павуків. Серпокрилець чорний є одним з найшвидших птахів (120 -180 км/год), здатен розвивати швидкість – до 320 км/год.

Первинними середовищами існування цього виду були скелі, стрімчаки, урвисті береги річок і пустоти. У наш час серпокрильці чорні оселилися переважно в містах і містечках у місцях із кількаповерховою забудовою – свої гнізда вони роблять у стінах будинків. Живляться серпокрильці “повітряним планктоном”, що складається з дрібних комах і павуків, достатньо легких, аби повітряні течії піднімали їх високо вгору. Птахи ловлять більшість комах на великій швидкості. Широко відкритий рот функціонує як труба для ловлі комах. Під час годівлі потомства упіймані комахи зберігаються в горловому мішечку.

У серпні серпокрильці залишають європейські терени, щоб перезимувати в Африці. Повертаються в квітні-травні, а гніздування триває з травня по липень. У сезон розмноження пара виводить тільки одне покоління пташенят. Після цього здійснюють тривалий переліт до Африки. Молоді птахи повертаються на гніздові території, проте деякі залишаються в Африці. Залишаючи гніздо, серпокрильці чорні значно в меншій кількості, ніж інші види, гинуть у перший рік.

ЗВІТ ПРО УЧАСТЬ У АКЦІЇ

“СЕРПОКРИЛЕЦЬ ЧОРНИЙ – ПТАХ 2014 РОКУ”.

1. Виготовлено інформаційний стенд присвячений серпокрильцю.

2. Проведено вікторину присвячену птахам, де багато питань стосувалося

3. Серед учнів проведено конкурс на кращий малюнок птаха.

4. Гуртківці проводили спостереження за птахами в околицях с. Жавинка.

5. Підготовлено реферат “Серпокрилець – птах року” , з яким учениця виступала перед учнями школи.

6. Складено картосхему місць спостережень виду в межах с. Жавинка.

7. Проводилось вивчення місцевої популяції серпокрильця.

8. Інформація про акцію “Птах року” поширювалась серед учнів школи,

місцевого населення під час екскурсій та турпоходів.

9. За результатами наших досліджень в межах с. Жавинка Чернігівського

району ми передбачаємо гніздування незначних пар гніздування.

Робота над вивченням біології серпокрильця розпочата задовго до проведення акції “Птах року”. Тому в рамках даної акції було узагальнено всі отримані дані.

1. БІОЛОГІЯ

Серпокрильці – дуже крикливі та компанійські птахи. Селяться вони, як правило, невеликими колоніями, хоча поза гніздовим сезоном майже весь час проводять у повітрі. Довжина тіла – 16-17 см. Розмах крил – 42-48 см. Вага-35-50 г.

Пір’я однотонне темне з металічним відблиском. Забарвлення варіює від темно-коричневого та бурого до темно-сірого. Тільки під дзьобом проступає світла пляма. Дуже довгі та вузькі крила серпоподібно вигнуті, хвіст короткий, роздвоєний. Дзьоб короткий, з дуже широким розрізом рота. Ноги світло-бурі короткі, але дуже сильні, чотири пальці повернені вперед. Очі темно-бурого кольору, дзьоб чорний. Самиці та самці зовнішньо не відрізняються.

До місць гніздування серпокрильці прилітають на початку травня. У кінці травня самиця відкладає 2-3 яйця, і протягом 18-20 днів обоє батьків насиджують кладку по черзі. Серпокрильці годують пташеням комахами, склеюючи їх слиною в невеликі грудочки. Ростуть швидко, в кінці другого тижня вони вже важчі за своїх батьків. Восени серпокрильці відлітають на зимівлю в теплі краї. Після досягнення статевої зрілості молодь повертається до місць гніздування.

2. МОНІТОРИНГ

Вивчення гніздової біології виду проводилось шляхом моніторингу за результативністю гніздування на певних ділянках:

• до місць гніздування серпокрильці прилітають на початку травня;
• в дикій природі надають перевагу старим деревам;
• у кінці травня самка відкладає 2-3 яйця, і протягом 18-20 днів насиджують;
• молоді серпокрильці сидять в гнізді доти, поки достатньо не зміцніють, щоб вирушити в політ та самостійно здобувати їжу;
• восени юні серпокрильці відлітають на зимівлю в теплі краї

3. ПРАКТИЧНА РОБОТА:

Проведено інструктаж членів гуртка по приваблюванню птахів у господарства.

Учнями разом з батьками було виготовлено шпаківні для розвішування на території школи. У власних господарствах діти з батьками розвішували шпаківні.

4.СТАВЛЕННЯ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ:

Доброзичливе, усі стараються приваблювати птахів у свої господарства. Знищення птахів чи їх гнізд завжди піддається осуду чи покаранню (якщо це роблять діти). Взагалі до птахів ставлення населення позитивне, або нейтральне, лише власники ранніх черешень нарікають, що наприклад шпаки знищують їх урожай. На окремих присадибних ділянках інколи шпаки зривають верхівки саджанців помідорів, за що їх теж недолюблюють господині.

5.ОСВІТНЯ РОБОТА:

Для популяризації відомостей про серпокрильця, його значення у природі членами гуртка виготовлено агітаційний стенд “Птах року”. Серпокрилець виступав об’єктом бесід, вікторин, конкурсів гуртківців. Юннати брали участь у спостереженнях, дослідженнях за птахами. Для учнів школи проведено конкурс на кращий малюнок птаха року. Заповнеті анкети, розповсюджені серед учителів та учнів району.

Екологія представників орнітофауни :

Серпокрилець чорний або стриж чорний ( Apus apus ) — представник родини Серпокрильцевих . В Україні гніздовий, перелітний птах.

Вид – Серпокрилець чорний (Apus apus)
Рід – Серпокрилець (Apus)
Родина – Cерпокрильцеві (Apodidae)
Ряд – Серпокрильцеподібні (Apodiformes)

Серпокрилець чорний має довжину тулуба 16—18 см, крила — 15—18 см, розмах крил 40 см , вагу — 95—110 г. Колір у нього буровато-чорний із слабким зеленуватим відливом. Влітку пір’я суттєво вигоряє й загальний колір світлішає. Дзьоб та ноги чорні. На лапах всі чотири пальці прямовані вперед. Нині цього птаха можна зустріти переважно в містах. Полюбляє кам’яні забудови, але живе також у лісах. Доволі часто мешкає поряд з людиною. Линяння у серпокрильця відбувається 1 раз на рік. Чорні серпокрильці прилітають із зимівель в травні, невеликими зграями. Зазвичай їх приліт пов’язаний з ходою циклонів — вони йдуть за ними. Після прильоту серпокрилець чорний починає будівництво гнізда . Це триває біля 8 днів. У гніздо відкладається 2—3 яйця . Протягом року цей птах робить 1 кладку. Висиджують пташенят самець й самка протягом 11—16 днів. Маленькі серпокрильці знаходяться у гнізді досить довго й відлітають з нього на 38—39 день, а інколи у зв’язку з природними змінами й на 56. Відразу після вильоту з гнізда вони можуть літати й самостійно харчуватися .

Серпокрилець чорний

( стриж чорний) – Apus apus

Вид – Серпокрилець чорний (Apus apus)
Рід – Серпокрилець (Apus)
Родина – Cерпокрильцеві (Apodidae)
Ряд – Серпокрильцеподібні (Apodiformes)

Cередовище існування

Серпокрилець – перелітний птах. На початку гніздового періоду він прилітає в Європу та Азію, де в зоні помірного клімату навесні та влітку з’являється величезна кількість комах – головного харчу в меню цих птахів. Але варто прийти осінньому холоду, серпокрильці відлітають до Південної Африки, де проводять всю зиму. Спочатку серпокрильці мешкали в гірській місцевості, що поростає густим лісом, але сьогодні стали міщанами і без остраху селяться по сусідству з людиною.

Довжина тіла – 16- 17 см
Розмах крил – 42- 48 см
Вага – 35- 50 г

Пір’я однотонне темне з металічним відблиском. Забарвлення варіює від темно-коричневого та бурого до темно-сірого. Тільки під дзьобом проступає світла пляма. Дуже довгі та вузькі крила серпоподібно вигнуті, хвіст короткий, роздвоєний. Дзьоб короткий, з дуже широким розрізом рота. Ноги світло-бурі короткі, але дуже сильні, чотири пальці повернені вперед. Очі темно-бурого кольору, дзьоб чорний. Самиці та самці зовнішньо не відрізняються.

Спосіб життя

Серпокрильці – дуже крикливі та компанійські птахи. Селяться вони, як правило, невеликими колоніями, хоча поза гніздовим сезоном майже весь час проводять у повітрі. Літають вони дуже швидко, до 200 км/год, часто змахуючи крилами, але можуть і ширяти. Погожими вечорами серпокрильці нерідко влаштовують повітряні перегони, закладаючи круті віражі, що супроводжуються вереском. Якщо серпокрилець присяде на землю, він не ходить, оскільки просто не вміє цього робити. Якщо він здоровий та сильний, то злетіти з місця йому не складе труднощів, але слабкий або травмований птах не має шансів зринути у повітря і неминуче загине від голоду. Короткі сильні лапки дозволяють серпок рильцям чіплятися за шоршаву поверхню вертикальних стін і навіть повзати по них. Іноді птахи навіть ночують, вчепившись кігтиками у прямовисні скелі. Раціон цих птахів складається з комах та павуків, що дрейфують хвилями повітряного океану. У пошуках їжі серпокрильці пролітають протягом дня багато кілометрів, а зібравшись заночувати в небесах, піднімаються ввечері на велику висоту і дрімають до світанку, вільно ширяючи у повітрі та тільки зрідка змахуючи крилами. П’ють вони також прямо в польоті. Дорослі серпокрильці можуть багато днів обходитися без їжі, іноді втрачаючи до 40% маси тіла без будь-якої шкоди для здоров’я. Як для птахів такого невеликого розміру, серпокрильці живуть доволі довге життя. Відомо, що деякі представники цього виду доживали до 21 року.

Розмноження

До місць гніздування серпокрильці прилітають на початку травня. Майже все сімейне життя у них проходить в польоті – від пошуку партнера і парування до збору будівельного матеріалу для гнізда. У зона міської забудови серпокрильці гніздяться на стінах високих будинків та веж, а в дикій природі надають перевагу скелям та старим деревам. Збираючи у повітрі пір’їнки, сухі травинки та пух, серпокрильці склеюють їх секретом слинних залоз, і будують гніздо у вигляді неглибокої чашки. Оскільки ходити серпокрилець не вміє, льоток, що веде до схованого гнізда, має бути досить великим, щоб можна було підлетіти до нього без проміжної посадки.

У кінці травня самиця відкладає 2-3 яйця, і протягом 18-20 днів обоє батьків насиджують кладку по черзі. У випадку довгої відсутності дорослих птахів малята впадають в заціпеніння, коли понижується температура тіла і частота дихання. Запаси жиру дозволяють їм витримати голодування впродовж 7-9 днів, втративши при цьому 60% маси свого тіла, але якщо температура тіла впаде нижче за 20°С, пташенята гинуть. Повернення батьків миттєво виводить малят зі сплячки, а посилене годування дозволяє їм швидко набрати втрачену вагу. Серпокрильці годують пташеням комахами, склеюючи їх слиною в невеликі грудочки. Птах занурює свою голову наполовину в глотку до одного з пташенят і віддає принесене. У грудочці від 200 до 1500 комах і павуків. У перші дні цей зручний для транспортування «пакет» доводиться розривати на частини, перш ніж роздати його малечі. Пізніше його буквально вихоплюють із батьківського рота найбільш голодні та активні та заковтують цілим, але не одразу. Тримають деякий час в роті, де багата на хітинолітичний фермент слюна робить свою травну справу, яка продовжується потім у шлунку. За 30-40 годівель пташенята отримують близько 40 тисяч комах на добу. Молоді серпокрильці сидять в гнізді доти, поки достатньо не зміцніють, щоб вирушити в політ та самостійно здобувати їжу. Ростуть швидко, в кінці другого тижня вони вже важчі за своїх батьків і важать 55- 65 г . Восени юні серпокрильці відлітають на зимівлю в теплі краї, де живуть 3 роки, проводячи майже весь час у повітрі. Після досягнення статевої зрілості молодь повертається до місць гніздування, щоб вивести власне потомство.

Як розрізнити серпокрильця від ластівки?

Серпокрилець помітно більший за ластівку, має довші та значно вужчі крила у формі серпа. Серпокрилець майже не складає крила у польоті. Хвіст серпокрильця є ширше і коротше, ніж у ластівки.

Серпокрильці ніколи не щебечуть, як ластівки. Можливо, ви бачили, як вони з різким криком стрімко літають навколо дахів і будинків у містах, особливо ближче до сутінок. Серпокрильці неперевершені літуни. Вони майже все своє життя проводять у повітрі. Вони сідають на землю

лише для гніздування – вони навіть сплять у повітрі. Слід пам’ятати, що ластівки живуть у сільській місцевості, а серпокрильці – у містах.

Цікаві факти

Серпокрилець є рекодсменом серед птахів за швидкістю в горизонтальному польоті, його швидкість може досягати навіть 180 км/год. Ще однією особливістю є те, що серпокрилець може безперервно знаходитися в повітрі протягом від 2-ох до 4-ох років. Протягом цього часу він харчується, спить і навіть спарюється в польоті. Відстань, яку долає молодий серпокрилець, перший раз піднявшись у небо, ймовірно становить близько 500 тисяч кілометрів, після чого птах вперше приземляється.

Охорона птахів

Охороняти треба не тільки рідкісних і зникаючих птахів, занесених до Червоної книги і які живуть на території заповідників і заказників, а й усіх птахів, у тому числі й тих, які належать до мисливських, на які дозволяється полювання.

Перша і основна умова для дійової охорони птахів – збереження в порівняному стані їхніх місць гніздувань і кормової бази, а це можливо лише тоді, коли зберігаються певні ландшафти – лісу, луки, болота.

У зимовий час слід організовувати підгодівлю, висипаючи в спеціальні годівнички різні харчові відходи і відходи зерна (пшоно, соняшникове і гарбузове насіння).

Крім зимової підгодівлі, дуже важливо створити сприятливі умови для гніздування. Для цього насаджують густі кущі, які птахи використовують для укриття або місце для гніздування. Найкращі кущі для гніздування – фруктові дерева і кущі. Для захисних насаджень використовувати: ялину, бузину, аличу. Вони дають не тільки птахам притулок, а й їжу.

Неабияку небезпеку для сільського господарства становлять гризуни. Одним з найефективніших є біологічний метод боротьби з ними, який полягає у використанні природних ворогів. Найкращими винищувачами гризунів є денні й хижі птахи.

ВИ ­ С ­ НО ­ В ­ КИ

2. В регіоні, що досліджувався, даний птах спостерігається.

На основі аналізу спостережень, особливостей популяційної структури, поведінки, міжвидових зв ’ язків у природних та антропогенних ландшафтах, можна виділити, що в нашій місцевості цей вид птахів мешкає, але в незначній кількості.