§ 1. ЩО І ЯК ВИВЧАЄ СУСПІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ
• Пригадайте з попередніх курсів, що є об’єктом вивчення географії.
• Які методи географічних досліджень вам відомі?
ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ. Як ви вже знаєте, географія — це наука про поверхню Землі, її географічну (або ландшафтну) оболонку. На ній, як на «обличчі» планети, постійно відображаються сліди природних і суспільних процесів, а також результати взаємодії людини і природи. Вам відомо, що природні компоненти, природні комплекси та їх відмінності за територією вивчає природнича гілка географічної науки — фізична (природнича) географія. Однак власне природних комплексів, не видозмінених людською діяльністю, у світі стає дедалі менше, а в багатьох країнах (зокрема й Україні) їх майже не залишилося. Люди, які організовані в суспільство, своєю діяльністю перетворюють природні ландшафти на антропогенні, а географічну оболонку — на ойкумену.
Суспільство й ойкумена з погляду територіальних відмінностей є об’єктами вивчення суспільної гілки географічної науки — суспільної географїі. Розгляньмо ці поняття. Людина є частиною біосфери й водночас наділена розумом і волею, вона має не лише матеріальні, а й духовні потреби. Щоб створити різноманітні умови для свого життя, люди взаємодіють із природним середовищем, а також між собою. У результаті цього складається система зв’язків і відносин між ними, тобто людське суспільство. Його елементами є різноманітні людські об’єднання — соціальні групи: колективи, народи, нації, політичні партії, громадські та державні організації. Суспільство також можна розглядати як сукупність населення та різних сфер його життєдіяльності — економічної, соціальної, політичної та ін. Ойкумена — та частина географічної оболонки, яка заселена й найбільше освоєна людиною. В ойкумені складаються різні форми територіальної організації суспільства — від невеликих населених пунктів до держав і наддержавних об’єднань (як, наприклад, Європейський Союз).
Подорож у слово
Ойкумена (з давньогрец. населяю, проживаю) — освоєна людством частина світу. Уперше цей термін використав історик і географ Гекатей Мілетський (бл. 550—490рр. до н. е.) для позначення частини Землі, відомої грекам. Пізніше ним почали називати землі, загалом заселені й відомі людству.
Поняття територіальна організація походить від іншого — «територія», що є основним у системі понять географії (так само, як у фізиці основним є поняття атома, у хімії — молекули, а в біології — клітини). Територія — це обмежена частина поверхні Землі з характерними для неї природними і створеними людиною (антропогенними) особливостями та ресурсами, що має певну площу, географічне положення та інші характеристики. Як ви вже бачили на прикладі державної території України, територія — це не просто фрагмент земної поверхні (суходільної чи водної), а певний географічний простір (геопростір), що включає надра, води, повітряний простір. А тому в географії (насамперед у суспільній) слова «територіальний», «територіальна організація» є синонімами до слів «геопросторовий», «геопросторова організація».
Подорож у слово
Термін суспільна географія відносно недавно «прижився» у вітчизняній географічній науці. Поряд з ним в Україні та за її межами уживають назви «економічна і соціальна географія», «соціально-економічна географія», «антропогеографія», «географія людини».
Отже, суспільна географія вивчає територіальну (геопросторову) організацію суспільства та його складових частин — населення, економічної, соціальної, політичної сфер. Суспільна географія, як і природнича, досліджує свій об’єкт на різних територіальних рівнях — загальносвітовому (глобальному), наддержавному (регіональному), державному (національному), внутрішньодержавному.
Основними формами територіальної організації суспільства на глобальному рівні є держави (країни) та наддержавні об’єднання — групи, блоки, організації, у які входять від 2-3-х до кількох десятків держав. Найбільшою ж формою є світова співдружність держав, представлена Організацією Об’єднаних Націй. На національному рівні територіальна організація суспільства виражається такими формами, як окремі поселення, їх групи (наприклад, агломерації), адміністративно-територіальні одиниці різного рівня (в Україні це, наприклад, об’єднані територіальні громади, райони, області).
ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ — СФЕРА ВЗАЄМОДІЇ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. Історія людства — це історія взаємодії його з природою. Ця взаємодія сформувала середовище, що виникло в результаті тривалих перетворень у географічній оболонці під впливом діяльності людини і створення так званої вторинної природи — міст, різноманітних підприємств, транспортних магістралей, каналів тощо. Географічне (навколишнє) середовище — це та частина земної природи, з якою людство безпосередньо взаємодіє у своєму житті й господарській діяльності. У ньому людина живе, там відбуваються всі суспільні явища і процеси. Воно є найважливішим джерелом ресурсів і здійснює значний вплив на духовний світ людей, їх здоров’я і настрій.
Мал. 1. Географічне середовище — частина земної природи, з якою людство безпосередньо взаємодіє
Розвиток і розміщення господарства залежать від умов довкілля. Що різноманітнішим є географічне середовище, то зазвичай кращі умови суспільного розвитку. Водночас це середовище лише створює передумови для існування суспільства, впливаючи на його розвиток прямо через природні ресурси чи опосередковано через природні умови. Природні ресурси — елементи навколишнього середовища, що є засобами існування людства і які воно використовує у своїй діяльності: земля, вода, корисні копалини та ін. Природні умови — тіла і сили природи, що не залучені безпосередньо до суспільного виробництва, проте можуть суттєво впливати на його розвиток та розміщення (наприклад, клімат, рельєф, геологічна будова території).
СУСПІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ В СИСТЕМІ ГЕОГРАФІЧНИХ НАУК. Суспільна географія — це складна система знань, яка охоплює численні наукові галузі та підгалузі, що тісно переплітаються і взаємодіють між собою (мал. 2). Географія населення досліджує закономірності територіальної організації населення, його відтворення та структуру. Соціальна географія вивчає територіальну організацію сфери послуг, споживання, способу життя населення, його духовної сфери (культури, релігії). Політична географія досліджує формування і розвиток політичної карти світу і регіонів, формування територій держав, їх адміністративно-територіальний устрій, територіальну організацію виборів, громадсько-політичних рухів і партій. У 7 класі ви вивчали материки, у 8 — географічний простір і населення України на тлі світу і вже ознайомилися з низкою згаданих питань. У 9 класі основна увага приділятиметься економічній географії світу й України, яка досліджує територіальну організацію економічної сфери людства й українського суспільства. Формами територіальної організації економічної сфери є: на глобальному рівні — національні господарства та економічні об’єднання країн, а найбільшою — світове господарство в цілому; на державному рівні — економічні центри і вузли, економічні райони. В економічній географії розрізняють багато «вужчих» дисциплін. Наприклад, у географії промисловості — географію паливно-енергетичної промисловості, металургії, машинобудування та інших виробництв, у географії сільського господарства — географію рослинництва і тваринництва.
Мал. 2. Склад суспільної географії
Ураховуючи територіальні рівні дослідження, виокремлюють суспільну географію світу (глобалістику), великих регіонів — Євразії, Європи, Центральної Європи і т. д. (регіоналістику), окремих держав — України, Німеччини, Канади тощо (країнознавство), їхніх внутрішніх частин — наприклад, адміністративної області, району (краєзнавство).
Суспільна географія пов’язана з багатьма науками (мал. 3). Найтісніше — із фізичною географією, яка надає їй інформацію про природні ресурси, особливості природного середовища та природно-географічний поділ території. Використовуючи знання економічних законів для обґрунтування організації господарства, суспільна географія тісно пов’язана з економікою і послуговується економічними методами дослідження. Суспільна географія розглядає й елементи соціології, яка вивчає людину та спільноти людей (сім’ю, трудовий колектив, етнос) у їх різноманітних зв’язках, тому широко застосовує соціологічні методи (опитування, анкетування). Статистика озброює суспільну географію статистичними (кількісними) методами, за допомогою яких виявляють певні закономірності. Застосовуючи географічні інформаційні системи (ГІС), що поєднують комп’ютерні технології, картографічний і статистичний методи та просторове моделювання, проводять просторово-часовий аналіз і отримують відповіді на низку запитань: що міститься на певній території, де розташований конкретний об’єкт, які зміни відбулися в тому чи іншому місці та ін. Із суспільних наук велике значення для географа мають також демографія, політологія. З них дослідник черпає необхідну інформацію про той чи інший об’єкт. Отже, маючи тісний зв’язок із різними науками, застосовуючи їх методи досліджень, суспільна географія реально відображає процеси, властивості та відношення, характерні для країн і світу загалом.
Україна у просторі й часі
Видатний український учений-географ
Учений Степан Рудницький (1877-1937) зробив вагомий внесок у суспільну географію, вітчизняну політичну географію та геополітику: розкрив специфіку геополітичного положення України, обґрунтував її місце серед країн Євразії та світу, довів необхідність організації Балтійсько-Чорноморського союзу країн за участі України. Його праці видавали в Австрії, Німеччині, Швеції, США, Італії, Франції, Угорщині, Румунії, Швейцарії. Наш співвітчизник став членом багатьох європейських географічних товариств. Ідеї й концепції ученого, який здобув світову славу, не втратили своєї актуальності досі.
Україна у просторі й часі
Про місце географії між науками
«Географія займається також людиною та її справами і входить через те в контакт з гуманістичними науками, . географії як мостові між природописними й гуманістичними науками належить центральне становище між всіма науками».
Мал. 3. Зв’язки суспільної географії з іншими науками та її методи досліджень
ЗНАЧЕННЯ ЗНАНЬ З ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ. Економічна географія дає людині знання про конкретні форми територіальної організації економічної сфери суспільства. Без них неможливо здійснювати територіальне планування розвитку і розміщення господарства в країні, складати генеральні плани розвитку міст, удосконалювати мережу адміністративно-територіального поділу території, організовувати комплексну охорону природи.
Економічна географія розкриває не лише глобальні економічні зв’язки і проблеми, а й соціальні, політичні, культурні, екологічні тощо. Вона допомагає з’ясувати місце України в різноманітному світі, порівняти соціально-економічне становище своєї країни з іншими, виділити можливі зразки економічного розвитку для наслідування. Це особливо актуально у зв’язку з тими глибокими змінами, що відбуваються в українському суспільстві з 1991 року, коли Україна здобула незалежність і вступила в перехідний період соціально-економічного розвитку. Злам старих суспільних відносин і створення нових політичної та економічної систем у нашій країні затягнулися в часі. Ці перетворення складні й досить суперечливі. По-різному проявляються проблеми розвитку суспільства та його взаємодії з природою на тій чи іншій території і всередині країни.
Україна у просторі й часі
Про значення географії
«Українській молоді треба новітнього землезнання, що вчить досліджувати і пізнавати всю землю і кожний її клаптик як живий твір природи, а людину і її діла на землі — як ділянку всеземного життя. Географія потрібна кожному модерному громадянину, чи він учитель, чи інженер, адміністратор чи крамар, вояк чи дипломат».
Конкретній людині економічна географія допомагає задовольнити свої потреби в найважливішому — у виборі місця проживання, навчання, роботи чи відпочинку, придбанні товарів широкого вжитку — від продовольства, одягу й медикаментів до побутової техніки, конструкційних матеріалів і автомобілів, у транспортних, туристичних та інших послугах, духовній сфері.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Що є об’єктом дослідження суспільної географії світу й України?
2. Чому в суспільній географії поняття «територія» сприймається як «геопростір»?
3. Які є основні форми територіальної організації суспільства на глобальному і національному рівнях?
4. Користуючись мал. 2, розкажіть про склад суспільної географії.
5. Як пов’язані між собою фізична й економічна географія?
6. Які вам відомі методи географічних досліджень?
Чи можна стверджувати, що взаємодія суспільства і природи — це значною мірою процес освоєння людством природних ресурсів? Свою відповідь обґрунтуйте.
ШУКАЙТЕ В ІНТЕРНЕТІ
Кожна наука пишається іменами вчених, які своєю працею формують її суспільний престиж і практичну цінність. У суспільній географії сформувалися національні наукові школи з яскравими представниками: німецька (Карл Ріттер, Фрідріх Ратцель, Август Льош, Вальтер Кристаллер), французька (Поль Відаль де ла Блаш, Жан Брюн, Елізе Реклю), британська (Гелфорд Маккіндер, Пітер Хаггет), американська (Волтер Ізард, Пол Кругман). Відомі світові й імена українських географів: Степана Рудницького, Костянтина Воблого, Володимира Кубійовича. Використовуючи інтернет-ресурси, дізнайтеся про внесок у розвиток суспільної географії одного з учених (на вибір).
Степан Рудницький – найвідоміший український географ
Степан Рудницький – видатний український вчений, який зробив величезний внесок у розвиток географічної науки. Особлива заслуга дослідника в тому, що він започаткував картографічний напрямок в українській географії. Завдяки йому Україну чи не вперше на початку XX століття було представлено в картографічних працях як цілісну просторову одиницю. Він написав понад 150 наукових опусів, які видавалися в европейських столицях, це сприяло популяризації знань про Україну, її територію та народ. Окрім того, Рудницький написав чимало підручників із географії України.
Народився Степан Львович 3 грудня 1877 року в Перемишлі, тоді це була підавстрійська територія, нині Польща. Родина Рудницьких була освіченою. Тато, географ та історик, працював викладачем у школі, мати також була високоосвіченою жінкою. Батьки намагалися прищепити дітям любов до України, її традицій, та культури, що й стало головним чинником у формуванні подальших інтересів та всього життєвого шляху хлопця.
Освіту Степан здобував спочатку в гімназії, а по її завершенню вступив на філософію до Львівського університету. Там студента понад усе цікавила історія, до того ж викладачем був Михайло Грушевський. Його лекції захоплювали хлопця. Грушевський посприяв становленню Рудницького як науковця. Під керівництвом професора він підготував низку серйозних наукових розвідок з української історії XVI-XVII століття, які були надруковані в “Записках Наукового товариства імені Шевченка”.
Провчившись чотири роки, був змушений перевестися на заочне відділення (помер батько й коштів на денну форму навчання не було), це дало змогу поєднувати навчання та вчителювати. Учнями молодого педагога були діти із заможних родин.
Діти Степана Рудницького Лев та Ірина, 1933 рік. Після арешту батька були вислані в Сибір і зникли. Фото з особистого архіву Миколи Мушинки/gazeta.ua
Завершивши навчання в 1899 році, Рудницький отримав диплом, за яким мав право викладати географію та історію в середніх школах, і вчителював у Тернополі та Львові. Згодом Степан заглибився у вивчення географії, студіюючи предмети природничого відділу в університеті.
У 1903-му подався до Відня, де протягом року спеціалізувався за фахом. Водночас відвідав німецькі університети, де проаналізував розвиток географічної науки в межах того часу. Ще на посаді вчителя Рудницький приділяв чимало уваги проблемам викладання географії в школах. Цьому питанню він присвятив працю “Нинішня географія”, де виклав основні тези методологічних основ цієї науки, а також визначив її місце в системі наук, обґрунтував предмет дослідження, довів наявність географічних законів.
Степан Рудницький. Етнографічна оглядова мапа України, 1916
Згодом Степан долучився й до організації географічної освіти у вишах. Отримавши посаду приват-доцента філософського факультету й очоливши катедру, він створив курс “Географія України”. Свої лекції читав виключно рідною мовою. Фундаментальна праця того періоду – “Коротка географія України” у двох томах, які вийшли у світ в 1910 та 1914 роках. У цьому опусі автор обґрунтував територіально-географічний статус України як держави.
Цей твір був актуальним як ніколи. Адже тоді Україна була розчленована між двома імперіями – Австро-Угорською та Російською. У передмові “Короткої географії України” Рудницький написав:
“Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорщиною. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями. Та не тільки народ лічить українську територію в одну цілісність. Україна також з нинішніх оглядів мусить бути вважана за виразно зазначену одноцільну територію серед інших територій Європи. Навіть серед незалежних держав мало таких, що могли б зрівнятись з українською такою географічною особливістю”.
Друкуючись у періодиці, Рудницький іноді підписувався Ш. Левенко. Саме під цим ім’ям вийшла стаття “Чому ми хочемо самостійної України?” у 1915 році. Спочатку вона була видана в австрійській столиці, а за два роки – в Берліні, Стокгольмі та Львові. Але не тільки ця стаття була популярною в Европі. Його праці систематично видавалися в Відні, Берліні, Берні, Будапешті, Бухаресті, Парижі.
Під час Першої світової Степан Рудницький служив військовим географом при австрійському генштабі у Відні до 1917 року. Після повернення до Львова став експертом і радником з економіко- й політико-географічних питань при уряді Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), яка постала восени 1918 року внаслідок революції на українських землях колишньої Австро-Угорської імперії. Але вже у листопаді 1918-го поляки захопили Львів та інтернували Рудницького. Нелегалом він знову виїхав до Відня, тепер уже столиці Австрійської республіки, і викладав економічну географію в Академії зовнішньої торгівлі.
Оглядова карта українських земель, 1917 рік. Червоним позначено місця проживання українців і назви етнічних земель. Фото: Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського
Основним же здобутком того періоду стало заснування Українського Вільного Університету в Празі. Рудницький був одним із фундаторів його відкриття в жовтні 1921 року, він же був і очільником філософського факультету, і викладачем географії.
У 1926-му переїхав до Харкова (тодішня столиця УСРР). У Геодезичному інституті Рудницький очолив катедру географії. За рік став директором Українського науково-дослідного інституту географії і картографії, ним же й заснованого. 1929-го отримав звання академіка Всеукраїнської Академії Наук. У Києві керував Музеєм антропології та етнографії імені Хведіра Вовка. У 1930-х був співзасновником журналу “Вісник природознавства” і працював в Українській Радянській Енциклопедії.
Радянська влада високо “цінувала” здобутки вчених і щедро “винагороджувала” за працю. У березні 1933 року Степана Рудницького заґратували за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. За пів року відбувся суд, і видатного вченого засудили до 5 років таборів. Але й там географ не полишив своєї праці й сумлінно писав нові опуси.
9 жовтня 1937-го особлива трійка управління НКВС Ленінградської області засудила Рудницького до найвищої міри покарання – розстрілу. Вирок було виконано 3 листопада 1937 році в урочищі Сандармох. Разом із вченим було вбито ще 134 людини.
Лише навесні 1965-го Степана Львовича реабілітували. Відтоді почалося поступове повернення до науки й суспільства забутого імені видатного українського науковця світової величини, який стояв біля витоків модерної географічної науки в нашій країні.
Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]