Як російський шпигун працював у німецькій розвідці й міг зашкодити Україні

Наприкінці грудня у Німеччині заарештували та звинуватили у шпигунстві на користь Росії співробітника служби зовнішньої розвідки Німеччини БНД, місяцем пізніше заарештували його ймовірного спільника.

Як пише німецька та американська преса, “кріт” обіймав досить високу посаду в БНД, що стривожило розвідки союзників Німеччини.

Розслідування в Німеччині послідувало за арештами підозрюваних російських шпигунів у Нідерландах, Норвегії, Швеції, Австрії, Польщі та Словенії.

Представники американських та європейських спецслужб попереджають, що Росія зберігає значні можливості у сфері шпигунства.

Навіть після масових висилок понад 400 підозрюваних співробітників російської розвідки з посольств по всьому континенту протягом минулого року у Європі все ще залишаються російські шпигуни.

Однак, на думку фахівців, шпигунська мережа Москви за останній рік зазнала більших втрат, ніж будь-коли після закінчення холодної війни.

“Зараз світ для російських служб зовсім інший, – сказав в інтерв’ю Washington Post Антті Пелттарі, директор служби зовнішньої розвідки Фінляндії. – Їхні можливості значно знизилися”.

За словами Пелттарі, Росія намагається компенсувати свої втрати, покладаючись більше на кібершпигунство. Москва також намагається скористатися потоками біженців, щоб надіслати нових шпигунів до європейських країн.

Однак у цих нових агентів не буде дипломатичного захисту та ресурсів, пов’язаних із роботою в російських посольствах, а рівень їхньої підготовки та досвіду буде нижчим.

За словами європейських чиновників, розгром російських агентурних мереж призвів до курйозних ситуацій: наприклад, Москва спробувала направити висланих з однієї європейської столиці розвідників до іншої, покладаючись на слабку координацію між спецслужбами різних країн. Однак європейські розвідники заздалегідь поділилися один з одним відомостями про висланих росіян.

Проте події у Німеччині викликали помітне занепокоєння у розвідувальних колах західних країн. Як виявилося, навіть в умовах тиску, що посилився на російських агентів після початку вторгнення в Україну, до Москви йшов потік секретних відомостей з однієї з найбільших розвідувальних служб Європи – німецької БНД.

У результаті США, Велика Британія та низка інших європейських держав скоротили обсяги розвідданих, якими вони обмінюються з Берліном.

“Кожна служба самостійно оцінює завдані збитки, – сказав Washington Post високопоставлений співробітник розвідки в Північній Європі. – Кожен думає “Якою інформацією ми з ними поділилися і чи була вона доступна російському агенту?”

Що трапилося у БНД

Арешт Артура Еллера (в офіційних повідомленнях, як заведено в Німеччині, він позначався лише ініціалами, проте Washington Post і New York Times встановили, що повне ім’я звучить так; те саме стосується Карстена Лінки, згаданого далі) 21 січня відбувся в основному завдяки зусиллям ФБР, яке зібрало необхідні для цього докази.

За місяць до арешту Еллера в Мюнхені німецька влада також заарештувала 52-річного Карстена Лінке. Цей арешт особливо примітний: Лінке очолював підрозділ БНД, який відповідав за кібербезпеку та стеження за електронними комунікаціями, він мав доступ до особистих справ співробітників агентства. Цей відділ забезпечує до половини даних, що збираються щодня БНД, пише New York Times.

До цього Лінке працював на об’єкті в Баварії, де здійснювався технічний збір інформації у глобальних інформаційних мережах.

Як розповів New York Times історик БНД Еріх Шмідт-Еенбоом, потенційно Лінке міг мати доступ і до перехоплень інших даних, у тому числі з німецьких розвідувальних кораблів у Балтійському морі та з мобільних пристроїв прослуховування на півдні України (ніяких подробиць щодо цих пристроїв він не навів).

За повідомленням журналу Der Spiegel, ФСБ доручила йому з’ясувати точне розташування американських високоточних ракетних установок Himars і поставленої Берліном системи ППО Iris-T, хоча джерела видання сумніваються, що йому це вдалося.

Німеччина виявила “крота” лише за допомогою союзної західної служби, яку представники БНД назвати відмовилися.

Німецькі оперативники почали ретельно вивчати відносини Лінке з Еллером, 31-річним торговцем дорогоцінним камінням та металами.

Еллер – натуралізований громадянин Німеччини. Він народився в Росії і в 1990-х роках разом із батьками переїхав до Німеччини, де навіть відслужив до армії.

Останнім часом Еллер займався бізнесом, пов’язаним із компаніями у Німеччині та Африці. Зокрема, разом зі швейцарським торговцем золотом та нігерійським бізнесменом він керував зареєстрованою в Нігерії компанією з торгівлі нафтопродуктами.

За повідомленнями, Лінке та Еллер познайомилися у 2021 році на щорічному фестивалі, що проводиться спортивним клубом міста Вайльхайм у Баварії.

У Мюнхені минулого року розпочався судовий процес над російським дослідником, який працював у європейському проєкті ракети-носія “Аріан”: його звинуватили у шпигунстві на користь Росії.

Існують підстави вважати, що їх познайомив член вкрай правої німецької партії “Альтернатива для Німеччини” (АДН), який колись служив в армії разом з Еллером, що наводить на думку, що Лінке міг керуватися радикальними політичними поглядами.

По роботі Еллер постійно перебував у роз’їздах: лише торік їх було понад 100. Окрім інших місць, він часто їздив і до Росії. Як правило, поїздки в Росію були недовгими, але, за даними центру “Досьє”, він зупинявся в дорогих готелях Москви і Санкт-Петербурга.

На початку листопада Еллер надовго виїхав у Флориду разом із дружиною та маленькою дочкою – відвідати родичів дружини до Маямі, а до Німеччини повернувся у грудні у справах.

Еллера “досить швидко визначили як можливого співучасника”, розповів Washington Post високопоставлений співробітник німецької служби безпеки, який брав участь у розслідуванні.

За його словами, коли 21 грудня 2022 року німецька влада заарештувала Лінке, Еллеру зателефонував якийсь чоловік із ФСБ із попередженням, що йому загрожує небезпека, і запропонував вилетіти до Москви. Однак Еллер повернувся до Флориди.

Дізнавшись, що Еллер перебуває під пильною увагою у зв’язку з витоком інформації з БНД, ФБР встановило за ним практично цілодобове спостереження.

У результаті 12 січня, коли він зібрався знову летіти до Мюнхена, в аеропорту його взяли агенти ФБР. Еллер погодився пройти допит та здати свої електронні прилади – ноутбук та мобільний телефон.

На допиті він розповів, що працює на БНД і видав цікаві подробиці, наприклад, що перевозив секретні файли БНД до Росії, а тому привозив конверти, на його думку, з грошима Лінке. Еллер також розповів, що контактував із співробітниками ФСБ.

Міністерство юстиції роздумувало, чи варто висувати звинувачення проти Еллера в США, але в результаті вирішило відправити його до Німеччини, де на нього чекали серйозніші звинувачення.

Еллеру було наказано залишити країну. Його посадили на літак до Мюнхена, де на нього вже чекали німецькі поліцейські з ордером на арешт.

У свою чергу, Лінке звинувачується у зловживанні своїми повноваженнями в БНД, щоб допомогти Еллеру перетнути німецький кордон із секретними файлами та готівкою. В американській пресі з’явилися навіть відомості про те, що якийсь співробітник БНД, мабуть, діючи за наказом Лінке, допомагав Еллер обходити митний огляд у Мюнхені.

Слідчі виявили щонайменше чотири платежі, які Еллер доставив Лінке, на загальну суму близько 100 тисяч доларів.

Поки що слідчі не вважають ймовірними фінансові мотиви і губляться у здогадах, що могло змусити колишнього військового та офіцера розвідки зрадити свою країну.

Єдиний поки що натяк на можливий мотив – це його ультраправі симпатії: у будинку Лінке під час обшуку виявили листівки АДН, а на роботі він відкрито говорив колегам, що відчуває погіршення ситуації в країні та зневажливо говорив про уряд країни.

Соціальні мережі Лінке не надто допомогли слідству: журналісти Der Spiegel знайшли його обліковий запис у Google під псевдонімом “Steen von Ottendorf”. Він підписаний лише на один канал у YouTube, на якому зібрані націоналістичні мелодії.

Спецназ бундесверу KSK (Kommando Spezialkräfte) у 2020 році був частково розформований через зв’язок бійців із праворадикалами. На фото – навчання KSK у 2014 році.

Оттендорф, місто Сході Німеччини, не має прямого зв’язку з Лінке, але в ньому активно діють “рейхсбюргери” – різношерста ультраправа група, що заперечує легітимність сучасної німецької держави.

Деякі з “рейхсбюргерів” взяли участь у спробі державного перевороту, що провалилася, наприкінці минулого року.

А що в інших країнах?

Справа Лінке та Еллера – далеко не єдина. Росія продовжує спроби направити своїх шпигунів у західні країни.

Серед них є так звані “нелегали”, яких відправляють за кордон не як дипломатів – із супутнім імунітетом, – а під складнішим прикриттям, щоб приховати будь-який зв’язок із Росією.

Наприклад, минулого року в аеропорт Схіпхол в Амстердамі прилетів бразилець Віктор Мюллер Феррейра – він отримав посаду стажера в Міжнародному кримінальному суді.

Насправді він виявився російським військовим на ім’я Сергій Черкасов, якого понад десять років тому відправило за кордон ГРУ.

Черкасов прожив у Бразилії кілька років, за допомогою підроблених документів конструюючи особистість “Віктора Мюллера Феррейри”.

Він здобув освіту у Трініті-коледжі в Дубліні та Школі перспективних міжнародних досліджень Університету Джонса Хопкінса у Вашингтоні, після чого отримав пропозицію про стажування у Міжнародному кримінальному суді, який зараз розслідує звинувачення у російських військових злочинах в Україні.

Голландська влада не пустила “Феррейру” до країни, він повернувся до Бразилії, де зараз відбуває тюремний термін за підробку документів та інші злочини.

Російська влада заперечує, що Черкасов – шпигун, проте домагається в бразильської влади його видачі – нібито за злочини, пов’язані з наркотиками.

У жовтні за аналогічних обставин влада Норвегії заарештувала іншого ймовірного російського шпигуна Михайла Мікушина.

Він теж видавав себе за бразильського дослідника, який займається безпековими питаннями в Арктиці в університеті на півночі Норвегії.

Як і Черкасов, Мікушин був російським “нелегалом”, який провів роки за кордоном, розробляючи ретельно продумане прикриття для свого завдання.

За словами європейських чиновників, частково провали російських спецслужб зумовлені розширенням співпраці між європейськими службами, а також зміною ставлення до Росії у країнах континенту, зокрема в Німеччині, яку на початку українського конфлікту багато критикували за нехтування російською загрозою.

“Лютий 2023 року – це не те саме, що лютий 2021 або 2019 року”, – сказав Washington Post один високопоставлений співробітник західної розвідки. За його словами, після вторгнення Росії в Україну в Європі урвався терпець і російським агентам тепер немає де розвернутися.

Внаслідок такого тиску, за словами західних чиновників, з’явилися ознаки того, що російські спецслужби ухвалюють рішення, які раніше вважалися неприйнятними, що робить оперативників більш уразливими.

“Наша робота показала, що російські відомства толерантніше ставляться до ризику”, – сказав старший співробітник контррозвідки ФБР, хоча конкретних прикладів не навів.

Автор фото, SWEDISH FOOD AGENCY

У листопаді 2022 року шведська прокуратура висунула звинувачення у шпигунстві на Росію Пейману Кіа, колишньому співробітнику шведських спецслужб, та його брату Паяму

Точно оцінити масштаб збитків, завданих російським шпигунським мережам у Європі, нелегко.

Росію підозрюють у причетності до інших подій, які викликали занепокоєння в Європі минулого року, хоча прямий зв’язок Москви з ними довести не вдалося.

Наприклад, норвезька влада заарештувала кількох людей за використання безпілотників поблизу об’єктів інфраструктури. Однак їх усіх невдовзі звільнили – схоже, вони виявилися безневинними аматорами.

Поштові бомби, розіслані наприкінці минулого в Іспанії, дали ґрунт для побоювань, що Росія мобілізує пов’язані з нею ультраправі угруповання та готується розпочати кампанію терору.

Але потім Мадрид оголосив про арешт 74-річного іспанця, який, схоже, діяв наодинці.

Втім операції російських агентів у Європі, зрозуміло, не припинилися.

Наприклад, з початку року в Литві пройшло кілька кібероперацій, спрямованих проти українських біженців, пише Washington Post.

Спочатку литовським агентствам, некомерційним організаціям та навіть готелям розсилали запити з проханням вказати всіх українців, з якими їм останнім часом довелося мати справу – нібито від імені міграційної влади Литви.

Потім була кампанія з розсилки фальшивих повідомлень нібито від українського посольства, в яких стверджувалося, що Литва допомагає знайти чоловіків військового віку, щоб повернути їх на фронт.

Литовській владі довелося спішно реагувати, запевнивши українців, що за ними не стежать, а служби безпеки країни приписали операцію невстановленому “російському кіберактору”.

Кріт європейський

Кріт європейський, або кріт звичайний (Talpa europaea ) — комахоїдний ссавець роду кротів родини кротових (Talpidae) ряду комахоїдних (Insectivora).

Нічний спосіб життя тварин — це особлива поведінка тварин, при якій активне життя здебільшого ведеться серед ночі, а сон серед дня.Нічні тварини за.

М’ясоїдні — тварини, що живляться переважно м’ясом. Цим вони відрізняються від травоїдних, що споживають в основному рослинну їжу, а також від всеї.

Нора́ — діра або тунель під землею з одним або декількома ходами назовні, викопаний тваринами з метою створення простору для мешкання, тимчасового .

Територіальні тварини — тварини, які захищають певну територію від вторгнення представників того ж виду.

Живоро́дний — термін на позначення тварин, у яких ембріон розвивається в організмі матері, тож дитинчата з’являються на світ живими, а не з відкла.

Зовнішній вигляд

Кріт європейський має подовжене циліндричне тіло, вкрите чорним оксамитовим хутром. Довжина тіла складає 12—16,5 см, хвіст — 2—4,8 см (рівна довжині голови); маса 70—119 г. Існує лише незначний статевий диморфізм — самці зазвичай трохи більші. Очі в крота крихітні, зі шпилькову головку, але помітні зовні, оскільки над очним яблуком є вузький проріз у шкірі завдовжки близько 0,5—1 мм (у більшості кротів, що мешкають на Кавказі, очі, проте, закриті шкірою). Зовнішнього вуха немає. Хутро бархатисте, росте вгору, а не вперед або назад, що допомагає кротові просуватися по підземному тунелю в будь-яку сторону. Забарвлення хутра матово-чорне, нижня частина тіла дещо світліша. У молодих кротів забарвлення темніше. Іноді зустрічається колірна аберація забарвлення: білі з палевим відтінком, сірі й коричневі кроти. Волосся хвоста виконує дотикову функцію, завдяки йому кріт може пересуватися в своїх тунелях задом наперед.

Волосяний покрив у крота короткий, м’який, і однаково легко лягає вперед і назад. Пересування по тісних тунелях приводять до його швидкого витирання, тому кріт линяє не 1—2, як більшість звірів, а 3 або 4 рази на рік. Найдовше хутро буває у кротів з кінця жовтня — в листопаді, після повного осіннього линяння. З квітня до червня спочатку у самиць, потім у самців, що перезимували, йде зміна зимового хутра на коротше весняне хутро, яке тримається до середини липня, коли у дорослих кротів починається літнє линяння. Наприкінці липня — на початку серпня вперше починають линяти молоді кроти. Літнє линяння майже без перерви переходить в осіннє, так що майже вся тепла пора року у кротів йде повна або часткова заміна волосяного покрову. Місця, де йде зміна волосся, виступають на тілі у вигляді чорних плям.

Фотографії Кріт європейський

Відео

Ареал

Географія

Європейський кріт поширений переважно в Європі, від Центральної Європи до Північного Кавказу та Західного Сибіру, доходячи на сході приблизно до злиття Іртиша і Обі. Північна межа ареалу проходить по середній тайзі, південна — по лісостепу.

Біом

Кліматичні пояси

Звички та спосіб життя

Європейський кріт типовий мешканець лісів і долин річок. Займає різноманітні місця проживання: узлісся лісів, луки, поля, сади, городи; звичайний у заплавах річок. По долинах річок кріт проникає на північ до середньої тайги, а на південь — до типових степів. На вододільних ділянках тайги і сухих степів зустрічається рідко, а в напівпустелях, пустелях, лісотундрах і тундрі не зустрічається зовсім. Уникає місць з високим рівнем ґрунтових вод, не любить піщаних ґрунтів.

Кріт риє землю, гвинтоподібно занурюючись в ґрунт і поперемінно відгортаючи ґрунт лапами. На відміну від гризунів кроти не можуть гризти землю різцями (див.: гризуни-землериї), тому живуть тільки в місцях з м’яким ґрунтом. Там, де ґрунт твердіший (наприклад, під лісовими стежинами), вони влаштовують спеціальні глибинні «підземні переходи», якими користуються й інші звірі. Кроти здатні перепливати невеликі річки — кротові віднорки, що обриваються у краю води, нерідко продовжуються на іншому березі. На поверхні землі кріт виявляється рідко; тут він незграбний, оскільки не може ступати, як більшість звірів, а пересувається повзучи. Слід крота, що вийшов на поверхню, є борозною з відбитками задніх лап на дні й передніх лап з боків.

Живиться кріт ґрунтовими безхребетними, серед яких переважають дощові черв’яки. У меншій кількості жуків-коваликів, вовчків, гусениць, багатоніжок, павуків. Кріт може з’їсти і дрібних хребетних (мишу, ящірку, жабу), якщо вони малорухливі. За один раз кріт з’їдає до 20—22 г дощових черв’яків; за добу — близько 50—60 г корму, що трохи менше за його вагу. Годується кріт кілька разів за добу, оскільки їжа перетравлюється в його організмі за 4—5 годин. Швидкість перетравлення їжі визначає добовий ритм активності крота. У проміжках між годуваннями кріт спить в гнізді, згорнувшись в клубок. Голодним кріт може залишатися не більше 12—24 годин, після чого вмирає. На зиму робить трофічні запаси, що зазвичай складаються з паралізованих дощових черв’яків, яким кріт прокушує голови. У кротових норах знаходили до декількох сотень нерухомих черв’яків. Склад зимової їжі крота не відрізняється від літньої, проте взимку його потреба в їжі знижується. У сплячку кроти не впадають.

Дорослі кроти агресивні, нападають на родичів, що потрапили на їх ділянку, і можуть загризти їх на смерть . Демонструють канібалізм. У той же час багато хижаків не їдять кротів через мускусний запах. Їх ворогами є лисиця звичайна, куниця, ласиця, хижі птахи (сови, канюки тощо); однак люди залишаються загрозою номер один для кротів. Кроти хворіють на туляремію, піроплазмоз; страждають від паразитичних черв’яків, бліх та кліщів. Тривалість їх життя — 4—5 років.