Загалом так і треба називати – люди з інвалідністю, чи особи з інвалідністю. Також можна, залежно від виду інвалідності, казати: «люди з ураженням опорно-рухового апарату», «з порушеннями зору чи слуху».10 лист. 2017 р.

Єдиним коректним терміном сьогодні є «людина (особа) з інвалідністю».

Прийнятніші варіанти: “людина, яка не чує” або “людина з порушеннями слуху/зору”, “незрячий”. Не бійтеся говорити “радий/-а тебе бачити” чи “побачимося” незрячим. Так само можна запросити “піти прогулятися” людину на візку. Інвалідність означає лише те, що хтось робить те саме, що й ви, – тільки в інший спосіб.

З Радянських часів використовувався термін «інвалід» (означає «непридатний»), який являє собою ярлик, що підкреслює інакшість та безпорадність людини. В наш час поширений більш коректний термін «людина з інвалідністю», використаний у Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.

199) слова "інвалідів" та "інваліди" замінити відповідно словами "осіб з інвалідністю" та "особи з інвалідністю".

Суть її в тому, що ви говорите про людину, а вже потім про якісь ознаки, характеристики, особливості, їй притаманні. Тобто, коли ми говоримо про інвалідність, на перше місце ставимо людину, а не захворювання. Відповідно, кажемо “людина з інвалідністю”, а не “інвалід” чи ще гірше – “каліка”.

“Загалом так і треба називати – люди з інвалідністю, чи особи з інвалідністю. Також можна, залежно від виду інвалідності, казати: “люди з ураженням опорно-рухового апарату”, “з порушеннями зору чи слуху”, – каже співзасновник ініціативи “Доступно.UA” Дмитро Щебетюк. – Журналісти часто нарікають на відсутність синонімів.