Що таке сучасне рабство

Сучасне рабство: як повномасштабна війна вплинула на торгівлю людьми в Україні

З 2019 року по 2022 рік більше 46 тисяч українців опинилися в ситуаціях, пов’язаних із торгівлею людьми. Трудова та сексуальна експлуатація призвела до того, що українці опинилися в сучасному рабстві у Польщі, Україні, у Росії, а також у багатьох інших країнах світу.

Розповідаємо, як повномасштабна війна вплинула на ситуацію з торгівлею людьми та сучасне рабство.

Міжнародна організація з міграції провела національне дослідження уразливості українців до ситуацій торгівлі людьми в умовах війни в Україні.

Кожен четвертий українець готовий прийняти ризиковану пропозицію роботи за кордоном або в іншому населеному пункті. 27% респондентів погодились би прийняти хоча б одну ризиковану пропозицію щодо роботи за кордоном, зокрема:

  • 17% готові працювати без офіційного працевлаштування;
  • 13% за кордоном та 9% в Україні готові працювати у замкнених приміщеннях без змоги вільно залишити робоче місце;
  • 2% за кордоном та 2% в Україні готові вiддати роботодавцю мобiльний телефон чи iншi особистi речi на перiод працевлаштування;
  • 1% за кордном та 3% в Україні готові вiддати роботодавцю свiй паспорт на перiод працевлаштування.

У лютому осередок Карітасу в Одесі провів експеримент. Фахівці з міграції розклеїли у місті оголошення з привабливими пропозиціями – роботою за кордоном для чоловіків, високою, порівняно з ринком праці, зарплатнею, оплатою проживання для жінок тощо. Такого типу оголошення часто можна помітити на стінах, але подібні пропозиції часто шахрайські, які призводять до різного типу експлуатації.

В оголошеннях замість контактного телефону був вказаний QR-код, але коли люди переходили за ним, бачили поради з безпечного працевлаштування. За підрахунками кожного дня близько 11 людей переходили за цими посиланнями, сподіваючись скористатися “привабливими” пропозиціями. Тож можна дійти висновку, що кожного дня мінімум 11 людей наражають себе на небезпеку і можуть бути ошуканими. І це лиш в одній Одесі за невеликий проміжок часу експерименту.

Схеми трафікерів: звичні й нові

Існує стереотипне уявлення, що торгівля людьми – це лише сексуальна експлуатація. До сучасних форм рабства відносяться і трудова експлуатація, і примусове жебрацтво, і втягнення в злочинну діяльність, і використання у збройних конфліктах (що актуально для України), і вилучення органів та інші форми.

“Є великий ризик для українців у моменті працевлаштування. Інший ризик – під час поселення за кордоном. Це псевдоволонтери і люди, які кажуть, що хочуть допомогти, а насправді хочуть отримати вигоду. І третій – це момент трансферу за кордон: евакуація чи переміщення, перетин кордону, проїзд від точки А до точки В, зокрема якщо мова про приватні перевезення. Можна опинитись не в тому місці, яке було заявлено, або тобі скажуть, що це було безкоштовно, а по приїзду попросять відпрацьовувати гроші,” – каже Ігор Тридуб, експерт з протидії торгівлі людьми Карітасу України.

Фахівці виокремлюють як вид експлуатації домашнє прислуговування – безоплатне використання українців та українок для хатньої роботи. Часто воно супроводжується психологічним, фізичним чи сексуальним насильством, обмеженням прав на пересування, вільний час тощо.

Продають і використовують українців найчастіше для праці на будівництві, в сільському господарстві, домашньому господарстві, сфері послуг.

З війною українські фахівці та міжнародні інституції заговорили про примусову депортацію українських дітей в Росію. За даними державного порталу “Діти війни”, за період повномасштабної війни депортованих неповнолітніх – понад 19 тисяч (станом на 3 квітня 2023 року). Це зареєстровані, верифіковані випадки, які не є остаточними через активні бойові дії та тимчасову окупацію частини території України.

Вивозять їх з метою подальшого використання у політичній пропаганді, як потенційний обмінний фонд. Часто дітей вивозять у віддалені малозаселені регіони Росії – це робиться для підняття генофонду, задля усиновлення, а також подальшої трудової експлуатації.

Хто в “групі ризику”?

Жертв заманюють в інтернеті за допомогою фальшивих обіцянок, вони зазнають насильства при приватному розміщенні за кордоном, або їх перехоплюють торговці людьми просто на кордоні.

“Часто в цю справу залучена організована злочинність. Ці безцеремонні злочинці зустрічають людей, яким потрібна допомога, яким доводиться заробляти гроші, які не говорять мовою нової країни і часто мають психологічні травми внаслідок війни”, – пояснила очільниця організації.

За словами Шмід, з початку війни на 600% побільшало онлайн-запитів на сексуальні послуги та порнографічні зображення українських жінок та дітей. Зросла й кількість випадків торгівлі вагітними жінками.

“Вербувальникам простіше знайти підхід до тих людей, які перебувають в сильному психо-емоційному стресі”, – каже Ігор Тридуб, експерт з протидії торгівлі людьми.

Зафіксована історія української біженки з дитиною, яка втекла з окупованих територій в європейську країну. Там їй запропонувала прихисток місцева пара – жінка мала житло та їжу. Але господар будинку сам оформив документи українки і тримав їх у себе. Натомість пара просила жінку виконувати хатню роботу, а ще – не виходити зайвий раз на вулицю, не водити дитину на прогулянку тощо.

Через певний час жінка все ж звернулась до місцевих органів влади, усвідомивши, що її вона страждає від експлуатації та її права обмежуються. Таких історій – чимало, запевняють фахівці з протидії трудової експлуатації та торгівлі людьми.

“Коли мене питають, хто може стати жертвою трафікерів чи вербувальників, я завжди раджу подивитись у дзеркало. Тому що це будь-хто – незалежно від освіти, обізнаності в питаннях рабства, незалежно від знання мов”, – розповідає Наталія Голинська, керівник програм щодо запобігання торгівлі людьми Карітасу України.

Наталя Голинська вже 19 років опікується постраждалими від торгівлі людьми і працює в центрах з постраждалими від сучасного рабства.

“З початком повномасштабного вторгнення ситуація з дотриманням прав людини катастрофічно погіршилася. Відповідно складнішими стали і випадки торгівлі людьми. Війна спричиняє масовий виїзд українців за кордон. Вони вразливі, а вразливість – це той фактор, який робить їх легкими жертвами організованих груп по експлуатації людей”, – каже експертка.

Ускладнює ситуацію той факт, що українці, які тікають від війни, часто необізнані у проблемі торгівлі людьми.

“Вони поспішають втекти, вони не перевіряють інформацію, вони в стресі. І що важливо, це жінки. Жінки з дітьми”, – розповідає Наталія Голинська.

Продають українців в Росії, Польщі, інших країнах ЄС, Туреччині. Також існує внутрішня торгівля людьми, тобто експлуатація праці, жебрацтво та інші форми в Україні.

Обізнаний – значить убезпечений

Для протидії потрапляння в рабство Міжнародна організація з міграції у березні та квітні розповсюджувала у поїздах, що курсували між Україною та Польщею, матеріали з телефонами гарячої лінії, постери, які покликані допомогти українцям.

У Telegram створено чат-бот ” Залишайся в безпеці”, де постійно працюють оператори, які відповідають на всі запитання тією мовою, якою зручно співрозмовнику.

Карітас України розповсюдив 60 тисяч листівок з порадами безпечного перетину кордону та запобігання потрапляння в ситуації торгівлі людьми. Ці листівки розповсюджувалися на кордонах, в пунктах пропуску наших громадян, на залізничних та автовокзалах, в місцях масового проживання ВПО.

“Коли ми отримуємо від людей інформацію, що треба відреагувати миттєво, ми передаємо її до правоохоронних органів”, – повідомила старша координаторка з питань захисту Представництва МОМ в Україні Чесі Мюллер на пресконференції “Протидія торгівлі людьми в умовах війни: захист українців в ЄС та ситуація з примусово переміщеними в РФ громадянами”.

Сьогодні зафіксовано 50 повідомлень про злочини, пов’язані з торгівлею людьми, лише за 6 такими фактами відкриті кримінальні провадження, зазначив представник Департаменту міграційної поліції НПУ Юрій Пархоменко.

“З початку війни є великий ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Ми розуміємо, що частина людей виїхала до Європи, частина переміщена всередині держави і частина людей примусово вивезені на територію Росії та Білорусі. Ризики величезні, тому що люди залишились без житла, без грошей, без праці”, – наголосив Пархоменко.

“В умовах війни не завжди на практиці діють загальновідомі правила: перевіряти номер машини, в яку сідаєш, нікому не довіряти свій паспорт, знати контакти посольства, роботодавця, перевіряти контракт. У стані вразливості українські біженці цього не роблять. Вони знають, що вони їдуть в Польщу, чи в Румунію і все. Те саме стосується ситуації, коли жінок змушувати надавати сексуальні послуги під загрозою тортур, смерті, смерті дітей. В цій ситуації, байдуже, чи знають люди свої права. Вони роблять це, аби вижити”, – каже Наталія Голинська.

Як зрозуміти, що ви чи ваші знайомі потрапили у ситуацію, пов’язану з торгівлею людьми? Якщо:

  • у вас забрали паспорт або інші документи;
  • вас позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
  • вам погрожували, били або ґвалтували, знущалися або чинили психологічний тиск;
  • вас примушували виконувати роботу, якою не хотіли займатися, застосовуючи фізичне чи психологічне насильство;
  • вас примушували відпрацьовувати вигадані борги;
  • у вас була відсутня можливість за власним бажанням кинути роботу;
  • вас примушували працювати понаднормово;
  • ви проти волі використовували у збройному конфлікті.

За оцінкою Міжнародної організації з міграції, приблизно 300 тисяч громадян України постраждали від торгівлі людьми з 1991 року. А з грудня 2000 року по червень 2022 року МОМ виявила понад 19 тисяч постраждалих осіб, більшість з яких стали жертвами трудової експлуатації.

Загалом, за оцінками ОБСЄ, у всьому світі жертвами торгівлі людьми стають 25-27 мільйонів осіб, при цьому лише 10 тисяч випадків потрапляють у поле зору правоохоронних органів і менше 1% жертв можуть бути ідентифіковані. Це свідчить про те, що злочинці, які займаються торгівлею людьми, переважно залишаються безкарними, сказала генеральна секретарка Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) Гельґа Марія Шмід. Тим часом щорічний прибуток від торгівлі людьми, за її словами, за останні 15 років зріс уп’ятеро до 150 мільярдів доларів.

Олена Чигрин, спеціально для УП. Життя

Як не стати жертвою сучасного невільництва? – поради на прикладах заробітчанських історій у Польщі

Варшава – Від 1 мільйона 300 тисяч до 1 мільйона 500 тисяч – приблизно про таку кількість громадян України, які працюють у Польщі, говорять польські аналітики. Масштабна трудова міграція – це не тільки потужні фінансові потоки в Україну, але й відчутні проблеми з дотриманням прав українських заробітчан. Деякі з них стають жертвами так званого сучасного рабства. Про те, які небезпеки можуть чигати на наївних чи юридично неграмотних заробітчан у Польщі, у Всесвітній день протидії торгівлі людьми розповіли правозахисники з організацій La Strada та «Армія спасіння».

Майже три години триває спектакль Modern Slavery (Сучасне рабство), який на варшавських сценах ставить центр культури Biennale Warszawa.

Невільники не живуть десь далеко на якихось плантаціях, вони можуть бути поряд, за стіною найбільш вишуканого варшавського ресторану

Сценарій вистави – це результат розслідування, проведеного польськими активістами та діячами культури. Значною мірою він написаний на підставі реальних історій, в які потрапляли українські заробітчани в Польщі.

Як пояснює режисер спектаклю Бартош Фронцков’як, творчий колектив поставив собі за завдання з’ясувати, що таке сучасне рабство. За його словами, в даному випадку слово «рабство» – це не метафора, бо йдеться про реальні випадки неоплачуваної роботи під примусом, пов’язаної з торгівлею людьми чи фіктивною заборгованістю.

«Ми хочемо наголосити, що невільники не живуть десь далеко на якихось плантаціях, вони можуть бути поряд, за стіною найбільш вишуканого варшавського ресторану», – зазначає Фронцков’як.

Саме тому спектакль відтворює драматичні історії конкретних людей, які мали місце у Варшаві протягом кількох останніх років.

Приїхали на заробітки, а потрапили у «табір праці»

Ірена Давід-Ольчик, голова польського фонду La Strada, протидією торгівлі людьми займається понад 20 років. Вона розповідає про один із найбільш резонансних випадків використання рабської праці громадян України у Варшаві, про який також ідеться у спектаклі Modern Slavery. Протягом кількох років у польський столиці діяло нелегальне агентство праці. Його організатор – такий собі пан Мирослав залякуванням та маніпулюванням змушував десятки українців щоденно працювати по 10-15 годин й місяцями не виплачував їм зарплатні. Траплялося, що деякі люди не отримували грошей навіть протягом півроку. Попри те, що українці гарували навіть по дві зміни поспіль, їхню зарплатню клав собі до кишені «посередник» Мирослав.

Ірена Давід-Ольчик, голова польського фонду La Strada

«Переважно ці люди виконували тяжку фізичну роботу, часто у варшавських ресторанах», – каже Давід-Ольчик. Заробітчани з України опинялися в пастці новітнього рабовласника після того, як віддавали йому свої документи й погоджувалися підписати якісь незаповнені угоди. Усі вони мешкали в так званому хостелі на вулиці Віляновській, де не було належних умов для життя. Заробітчани називали це місце «табором праці».

Польська правозахисниця розповідає: «Там траплялися такі ситуації, що він приїжджав уночі в хостел і жінки його на колінах благали, аби він віддав їм зароблене. Деяким він давав гроші, а деяким ні. Тобто спрацьовув такий механізм, що жертви не знали, хто саме поточного дня отримає гроші і це посилювало їхню залежність від цього чоловіка. Причому він страшенно цих людей принижував, називав їх бидлом і «хохлами». Це тривало кілька років».

Давід-Ольчак звертає увагу на характерний момент у цій «ресторанній» справі. Використовувати невільничу працю українців польському «посередникові» допомагав громадянин України, який свого часу сам опинився у пастці цього нечесного чоловіка. Правозахисниця проводить історичні паралелі: «Цей Мирослав у своєму таборі праці виплекав так би мовити табірного капо». На даний момент резонансною справою займається варшавська прокуратура, а La Strada стежить за розвитком подій.

У кого більший ризик опинитися у пастці сучасного рабовласника?

Давід-Ольчик каже, що цього року очолюваний нею фонд зареєстрував 12 випадків торгівлі людьми, жертвами якої були громадяни України. Натомість у 80 інших випадках виявлено порушення прав працівників, переважна більшість із яких – це саме українці.

Правозахисниця пояснює: «Нині ми охочіше використовуємо не таке поняття, як «торгівля людьми», а «сучасне рабство». Люди стають жертвами пройдисвітів, які використовують їхню наївність, правову неграмотність, а часто й психічну слабкість». За її словами, найчастіше такі випадки мають місце у сільському господарстві, на будівельних роботах, у сфері послуг та в транспортній галузі. «Оскільки серед трудової міграції у Польщі українці є найбільшою групою, то й випадки сучасного рабства ми найчастіше реєструємо серед них», – зазначає голова фонду La Strada.

Погодився на нелегальну роботу – отже поставив себе за межею закону

Давід-Ольчик зауважує, що частини проблем, в які потрапляють у Польщі українські заробітчани, можна було б уникнути, якби ці люди були більш відповідальними та більш солідарними. Групою ризику, яка наражається на сучасне рабство, є ті громадяни України, які погоджуються працювати у Польщі нелегально.

Людина, яка приїжджає на роботу, переконана, що треба поступати так, як інші заробітчани. Такий стадний інстинкт буває згубним

«Погодився на нелегальну роботу – отже поставив себе за межею закону», – наголошує вона. Саме цим можуть маніпулювати нечесні роботодавці, які використовують заробітчан як дешеву і покірну робочу силу. «Проблема в тому, що часто сучасне рабство важко виявити, бо жертви самі погоджуються на те, щоб їх по-хамськи використовували», – ділиться своїми спостереженнями Давід-Ольчак.

Голова фонду La Strada розповідає, яким чином заробітчани потрапляють у пастки сучасних рабовласників. «Людина, яка приїжджає на роботу, переконана, що треба поступати так, як інші заробітчани. Скажімо, коли всі в кімнаті віддають роботодавцеві свої паспорти, то й вона віддає. Якщо всі місяцями чекають на зароблене, то й вона повинна зачекати. Такий стадний інстинкт буває згубним», – каже Давід-Ольчак.

Часто громадській діячці доводилося чути, що заробітчани погоджуються на рабські умови праці, бо їхній роботодавець їм погрожує. «Залякування досить поширений метод у таких нечесних підприємців, люди бояться, що їм або ж їхнім рідним мститимуться, якщо вони протестуватимуть. Тим часом часто є так, що ті, які протестують і залишають примусову роботу, не несуть за це жодної відповідальності, а ті, які мовчать застрягають у цьому надовго», – твердить Давід-Ольчак.

Легше людям, які мають вищу самооцінку і мають більше контактів

Психологи, з якими співпрацює польська La Strada, проаналізували варшавську «ресторанну» справу. Фахівці підготували на її підставі висновки про психологічні механізми, які спрацьовують, коли заробітчанин перетворюється у невільника. Згідно з цими висновками, сучасні рабовласники – це люди, які вміють відчувати слабкі місця своїх жертв. «У таких ситуаціях легше людям, які мають вищу самооцінку і мають більше контактів. Натомість ті, які думають, що жодної іншої роботи вони не знайдуть, які готові отримувати будь що за абиякого до них ставлення, сидітимуть у цьому роками», – пояснює правозахисниця.

Давід-Ольчак зауважила, що в складних ситуаціях українським заробітчанам бракує солідарності. На її думку, у скрутну хвилину більш солідарні заробітчани, скажімо, з Філіпін. Вона наводить свіжий приклад з діяльності фонду.

«Нещодавно до нас звернувся громадянин України, який поскаржився на відсутність належної гігієни в місці, де він працював разом із групою інших українців. На 20 людей там один туалет і один умивальник, а ці люди виконують тяжку фізичну роботу. Цей чоловік поскаржився, та невдовзі після цього знайшов іншу роботу і вже не хотів займатися цією прикрою справою. Не захотіли нею займатися й ті українці, які залишилися на старому місці, тож ми не мали як втрутитися в ситуацію, бо фактично ці працівники з України погоджуються з тим, що до них ставляться не по-людськи», – підсумовує свою розповідь голова польського фонду La Strada.

Рабство – це не обов’язково викрадення, це може бути приваблива на перший погляд пропозиція роботи

Юстина Кузар у польському відділенні міжнародної організації «Армія спасіння» займається протидією торгівлі людьми та сучасному рабству.

Коли ситуацію буде кваліфіковано як торгівлю людьми, то жертву беруть під захист

За її даними, найчастіше в якісь халепи у Польщі потрапляють ті заробітчани, які працюють нелегально. «Тоді ними можна легко маніпулювати, оскільки відповідальність несе не тільки роботодавець, але й працівник, якого можуть депортувати. У такому випадку працівник боїться повідомити про зловживання. Але треба наголосити, що тоді, коли ситуацію буде кваліфіковано як торгівлю людьми, то жертву беруть під захист», – пояснює Кузар.

Завжди треба мати якнайбільше даних про роботодавця, причому не тільки його ім’я, прізвище, телефон

Експерт ділиться порадами щодо того, як уникнути ймовірних пасток розставлених сучасними рабовласниками. За її словами, передусім потрібно з’ясувати, чи потенційний роботодавець фігурує у відповідних реєстрах. У Польщі – це Національний судовий реєстр. В жодному разі не можна погоджуватися на нелегальну роботу, треба запитувати про трудовий договір, який працівник мусить підписати.

«Завжди треба мати якнайбільше даних про роботодавця, причому не тільки його ім’я, прізвище, телефон, бо напрочуд велика кількість заробітчан має тільки такі дані, натомість їм не спадає на думку з’ясувати назву підприємства, його юридичну адресу і таке інше», – каже експерт.

Треба бути дуже уважним щодо ситуацій, коли вам пропонують цілковиту залежність від роботодавця, тобто обіцяють платити за помешкання, за проїзд

Кузар наголошує, що ніколи не можна погоджуватися на те, аби хтось навіть на короткий час забрав у заробітчанина його документи. Вона наголошує: «Треба бути дуже уважним щодо ситуацій, коли вам пропонують цілковиту залежність від роботодавця, тобто обіцяють платити за помешкання, за проїзд та ще й полагодити всі формальності. Бо буває так, що потім люди сплачують такому працедавцеві «борг» за той же проїзд, а цього не повинно бути».

Правозахисниця закликає громадян України, які потрапили в халепу, не боятися виходити на контакт із польськими організаціями, які займаються українською трудовою міграцією, наприклад із Товариством правової інтервенції чи з Українським домом у Варшаві.

«Найголовніше пам’ятайте, що торгівля людьми – це не просто викрадення когось і тримання у закритому приміщенні. Це також приваблива пропозиція роботи, на яку ми самі погоджуємося, але умови роботи на місці відрізняються від тих, що нам обіцяли. Теоретично ми часто можемо втекти, але життєва ситуація, «борг», який ми начебто маємо, чи страх перед наслідками втечі утримують нас на місці», – застерігає Юстина Кузар.

Related Post

Як правильно сидіти на ендуроЯк правильно сидіти на ендуро

Зміст:1 Катання на ендуро мотоциклі1.1 Катання на ендуро мотоциклі ➤ сертифікат на прогулянку на мотокрос1.2 Опис враження катання на ендуро мотоциклі:1.3 Місце проведення2 Як правильно робити присіди: 5 ефективних і

Куди розміщують біженців у ЛьвовіКуди розміщують біженців у Львові

Зміст:1 Куди звертатись біженцям у Львові та як їм допомогти2 Куди йти евакуйованим у Львові та Перемишлі: інструкція та всі необхідні контакти2.1 Що робити на вокзалі в Перемишлі2.2 Інформація для