Троянда

Немає жодної людини, яка жодного разу у своєму житті не бачила троянду. Ця квітка широко поширена в наших широтах. Його вирощують у декоративних, харчових, косметологічних цілях. Цю квітку люблять жінки. Він є символом витонченості, краси, захищеної гострими шпильками. Звідки ж потрапила до нас ця рослина?

Опис зовнішнього вигляду рослини

Рослина росте у формі розкидистого, почвопокровного, вузькопірамідального або пониклого чагарника, що у висоту досягає від 30 см до 5 метрів. Пагони троянди, залежно від сорту, можуть бути голими або вкритими тонкими гострими шпильками. Темне листя має червонуватий відтінок і яскраво виражений глянсовий блиск, щільні, на стеблах рослини розташовуються попарно

Суцвіття великі, плоскої, розеткової, келихоподібної або чашоподібної форми. Розташовуються поодиноко або групами по 2-3 штуки на втечі, в діаметрі досягають від 2 до 15 см. Кількість пелюсток теж коливається в залежності від сорту, їх може бути від 7 до 128 штук у бутоні. Палітра фарб різноманітна: існують сорти з чорними, червоними, рожевими, помаранчевими, малиновими, фіолетовими, жовтими суцвіттями. Селекціонерам не вдалося вивести лише різновид троянд із синіми квітками.

Крім своєї високої декоративності, ця рослина тішить приємним ароматом. У кожного куща свій запах від анісового до коричневого.

Історія походження

Вперше троянди почали вирощувати ще у давнину. Геродот і Теофаст згадували у своїх творах про ці кольори ще за 300-500 років до нашої ери. Їх культивували у Римі, Греції, Македонії.

Трохи згодом вирощуванням троянд почали займатися при монастирях та королівських палацах. Ця рослина вважалася не тільки декоративною, а й лікувальною.

У декоративному квітникарстві квітка стала відома у 18-19 століттях. Тоді з Азії було завезено перші різновиди теплолюбних ароматних троянд. Довгий час селекційним шляхом намагалися вивести особливий сорт цих рослин, який би поєднував у собі всі переваги азіатських та був стійкий до сильних морозів. Вдалося це ближче до 19 століття.

У Російській Імперії ця рослина стала відомою у 16 ​​столітті. Його завезли із Балкан. Великої популярності троянди набули лише за правління Катерини II.

Троянди

В ландшафтному дизайні процес трояндової експансії квітників, садів і сердець гарантовано неминучий – можна одразу здаватися без бою. Перевірено і підтверджено досвідом не одного садівника, не одного покоління. Хто хоч раз вдихнув, побачив – втрапив! Один рожевий кущ тягне за собою пару білих троянд, тоді – пурпурових, перший десяток – п`ятий, а коли перевалить за сотню, обмежити пристрасть, що зародилась, зможе вже тільки площа і не здатність ділянки розтягуватися – ні вширину, ні у висоту – там вже все завито і засаджено. Троянди глибоко пускають коріння в серця і стають тою віссю, довкола якої крутиться все садове життя. Вже ніяких сумнівів – суцільні аксіоми!

Троянди вкорінились і на «Зеленій садибі». І так рясно заквітчались, що можна починати сміливо говорити про наближення мрії українських трояндарів – створення інформаційної трояндової бази. Тож (не применшуючи значення, бо воно, дійсно, важливе) можна заявити про перші сторінки трояндової енциклопедії. Нашою рідною українською!

Тут ви познайомитеся з групами троянд, розберетеся в заплутаній класифікації старовинних і сучасних; навчитесь садити троянди, обрізувати і доглядати; поєднувати і обирати непримхливі і красиві, а, хочете, – примхливі і ще красивіші… Ми гуляємо історичними садами Франції та Великобританії, вписуємо троянди в ландшафт і навіть в город. Гостюємо в українських прекрасних затишних садах, занотовуємо рекомендації від найбільшого розплідника особливих троянд «Девід Остін Роузес» і закохуємось! І це вже невідворотньо.

Трояндова тема на «Зеленій садибі» постійно росте і поповнюється. Будуть троянди, будуть сади, будуть подорожі і екскурсії, правила і вольності – трояндовий світ реально невичерпний. Тож гортаємо нашу енциклопедію – першу. А там зберемо і цілу бібліотеку – троянди того варті!