Як зрозуміти що вівчарка народжує

Схожі статті 4.12.2020 Найрідкісніші породи собак Найрідкісніші породи собак у світі, з фото та описом. ✅ Блог магазину Zootovary.com Читати 30.11.2020 Кращі породи собак для дітей. Вибираємо собаку для дитини Найкращі породи собак для дітей. Яку породу вибрати для дитини з урахуванням розміру породи тварини та віку дитини? ✅ Блог зоомагазину Zootovary.com. Читати 20.12.2017 Ксолоітцкуінтлі (мексиканська лиса собака) Незвичайна назва породи походить від поєднання двох мексиканських слів – Ксолотл (ацтекський Бог) й Ітцкуінтлі (“собака”). У місцевій міфології ці тварини пов’язували світ мертвих і богів. Читати 26.10.2017 Вельштерьер Вельштер’єр відданий господареві та членам родини. Він любить проводити з ними час. Тварина намагається привернути до себе увагу господаря, заслужити його схвалення. Читати

• 0 800 30 99 39 безкоштовно з міських і мобільних номерів
• (044) 332 20 23 безкоштовно по Києву з міських номерів
• (067) 326 41 52
• (050) 422 41 52

Рейтинг магазину: 4.97

zootovary.com в соціальних мережах

© 2005 – 2024 Зоомагазин ® Всі права захищені

Забороняється використовувати, цитувати та копіювати будь-які матеріали сайту Зоотовари.сом® в мережі Інтернет без повідомлення та дозволу адміністрації сайту

Як зрозуміти що собака народжує: зверніть увагу

Пологи у собаки – це хвилюючий процес, як для самої вихованки, так і для її господарів. Щоб усе пройшло нормально, потрібно підготуватися до них. Однак для цього потрібно знати ознаки пологів, що наближаються.

Як визначити наближення пологів

Вагітність собак триває близько двох місяців. Тут все залежить від породи вихованця. Тому багато господарів, для визначення дати пологів, просто вираховують кількість днів, що минули з моменту случки.

Але цей спосіб не відрізняється надійністю. Адже на конкретну дату народження щенят впливають численні фактори, починаючи від психологічного стану собаки та закінчуючи її харчуванням.

Тому за 1,5-2 тижні до передбачуваних пологів слід посилити контроль за своєю вихованкою.

До основних ознак швидкої появи цуценят можна віднести:

1. Усунення живота ближче до родових шляхів. Це відбувається приблизно за 1-1,5 тижні до пологів. У собаки помітно опускається живіт, але в боках (трохи нижче ребер) починають з’являтися яскраво виражені западини. Сама вихованка здається сильно схудла. З боків зникає округлість. Якщо собака раніше вже народжувала, за тиждень до пологів у неї з сосків може почати виділятися рідина, схожа за консистенцією з молоком.
2. Слиз на статевих органах. За 2-3 дні до пологів у собаки з піхви починає рясно виділятися в’язка субстанція, яку тварина активно злизує. При цьому вихованця більшу частину дня проводить у лежачому положенні. У цей період у собаки можуть спостерігатися зміни у поведінці. Вона може стати неактивною чи навпаки, виявляти агресію, не підпускаючи до себе близько навіть господарів.
3. Різке зниження температури. Спостерігається за добу до пологів. Температура тіла тварини може знизитися на 1-2 градуси. Це нормальне явище. Тому підстав для занепокоєння тут немає. Температура приходить у норму практично відразу після пологів.
4. Поява навколоплідних вод. Вони мають жовтувато-солом’яне забарвлення. В основному води з’являються за 12-15 годин до пологів.

Пологи – це стрес для собаки. Тому незадовго до початку сутичок вихованка може виявляти сильне занепокоєння. Завдання господаря у цей період – створити в будинку максимально спокійну обстановку. Адже нервозність оточуючих може передатись і тварині.

Як підготуватися до пологів собаки

Для пологів собаки в домашніх умовах господар повинен заздалегідь підготувати все необхідне:

1. У будинку створюється спокійна атмосфера. Якщо квартирі є діти чи інші вихованці, тимчасово пологів краще обмежити їм доступом у приміщення, т.к. стороння присутність нервуватиме майбутню матір.
2. Готується зручна та чиста лежанка. Для цього можна використовувати картонну або фанерну коробку з високими бортиками. Її розмір підбирається індивідуально. При цьому орієнтуються на тварину. Під час пологів собака повинна мати можливість впертись у протилежні стінки коробки. Так їй легше переносити бійки. Дно коробки вкривається кількома пелюшками, що вбирають.
3. Купуються антисептики, ватяні палички та зеленка. Готуються серветки. Вони мають бути з нетканого матеріалу.
4. Для щенят слід підготувати невеликий простір з грілкою (підійде та сама коробка). Це особливо актуально для собак, що першородять. Адже молода мати через свою недосвідченість не зможе приділити увагу одразу всім своїм чадам.
5. Собаці підстригають пазурі у зрізають шерсть у районі статевих органів. Краще робити це за 1-1,5 тижні до передбачуваної дати пологів.

Якщо собака народжує вперше, рекомендується повідомити про це місцевого ветеринара, щоб він, у разі непередбачених обставин, зміг своєчасно надати тварині допомогу.

У середньому процес появи цуценят світ займає від 3 до 24 годин. Однак він може тривати кілька днів. Тут все залежить від породи собаки та від того, які це пологи у неї за рахунком. «Дослідні матері» справляються із цим швидше. Первородящим собакам процес дається набагато важчий.

Важливо! При пологах собаки не мають такого болю, як люди. Це зумовлюється особливостями будови організму. Тому навіть якщо пологи затягуються, це ще не привід для занепокоєння. Якщо відхилень у процесі не видно, людині краще не втручатися в неї.

Приводи для занепокоєння

1. Сутички йдуть із різними проміжками за часом. У нормальних умовах вони наступають через рівні інтервали, які згодом трохи скорочуються. Якщо це не так – краще покликати ветеринара.
2. Підвищення температури та поява кровотечі. Це небезпечні ознаки, за яких також краще відразу ж звернутися за ветеринарною допомогою.
3. Занепокоєння собаки. Якщо пологи йдуть нормально, собака поводиться спокійно. Зрідка від неї можна почути тихі поскулювання.

Важливо! Не можна намагатися самостійно «дістати цуценят». Цим може займатися лише ветеринар.

Пологи вихованки – це складний і нервовий процес. Однак ретельна підготовка та постійний моніторинг ситуації дозволяють знизити ризики для цуценят та їх матері практично до нуля.

Німецька вівчарка: все про особливості породи, характеру та виховання

Прийняті сьогодні породні стандарти німецької вівчарки, мають на увазі під собою не тільки основні психологічні властивості собаки, але і її фізичний розвиток з вираженням зовнішніх характерних рис. У поліпшенні якісних показників породи зроблено основний упор на наявність у чистокровного собаки правильної анатомічної структури:

• середній зріст собаки в загривку, зафіксований стандартами, для кобелів становить близько 63 см, а для суки – всього 56 см, але допускаються відхилення на пару сантиметрів, при цьому будь-які зміни від середнього встановленого зростання істотно знижують переваги вихованця;
• довжина тіла собак варіює в межах 71-77 см, а сук – на рівні 61-70 см при вазі собак в межах 30-40 кг, а сук – близько 22-32 кг;
• довжина передніх кінцівок собаки обов’язково трохи більша від їх висоти, і становить близько 55-58 %;
• довжина самої корпусної частини німецької вівчарки перевищує висоту тварини в загривку приблизно на 110-115%;
• недоліком є ​​наявність надто довгої або навпаки, надмірно короткої шиї, а також дуже маленької ділянки грудей;
• непридатний занадто короткий круп, а холка обов’язково має бути довгою та високою;
• верхня частина голови чистопородного собаки становить 50% від її загальної довжини;
• вуха та очі німецької вівчарки мають середні розміри;
• співвідношення довжини морди і довжини голови теоретично має становити 1:2, але найчастіше загальна довжина морди трохи менше, ніж довжина черепної частини.

Атлетична і досить велика комплекція чистопородної німецької вівчарки має бути трохи розтягнута і вище за середні розміри . Індекс кістки у дорослих німецьких вівчарок повинен становити приблизно 18-20 для собак, і 17-19 – для сук. Найбільше практичне значення мають показники пропорційності грудної клітини.

Це цікаво! Якщо від негативних природних та погодних впливів німецьку вівчарку оберігає добре розвинений шерстий покрив, то тривалість бігу та характерний зовнішній вигляд забезпечують лише гармонійністю конституції тіла тварини.

Таблиця зростання німецької вівчарки

У щенят досить великих собак, до яких належить німецька вівчарка, розрізняються дві фази ростових процесів:

• етап формування скелета – це фаза найбільш інтенсивних ростових процесів, які відбуваються у німецької вівчарки у перші місяці життя;
• етап нарощування м’язової маси – це фаза уповільнення ростових процесів, яка починається у домашнього вихованця у п’ятимісячному віці.

Маленьким цуценятам до чотиримісячного віку просто необхідна колосальна кількість енергії, важлива для активного росту та правильного розвитку, але засвоювати великий обсяг їжі тварина не може, тому виникає ризик природного перегодовування вихованця. Це завжди супроводжується надлишковим збільшенням у вазі, а також провокує значне навантаження на всі суглоби, тому може викликати сильне викривлення кісток, що гальмує зростання. Як правило, у п’ятимісячних німецьких вівчарок ризик переїдання помітно знижується, відбуваються активні та правильні ростові процеси.

Кожен власник собаки породи німецька вівчарка має суворо стежити за правильністю розвитку свого цуценя, стабілізувати кормовий раціон та фізичні навантаження, а також систематично здійснювати контрольні виміри та зважування домашнього вихованця.

Висоту дорослого собаки в загривку та крижах слід вимірювати ростоміром. Для вимірів косої довжини тулуба, обхвату грудей та п’ясті, довжини голови та морди використовується рулетка. Циркуль дозволяє виконати виміри глибини та ширини грудей, а також виміряти ширину черепа.

Це цікаво! До того моменту, як собака досягне піврічного віку, відзначаються виражені зміни у висоті холки та об’ємі грудної клітки, після чого параметри наближаються до стандартних розмірів дорослих особин.

Таблиця ваги німецької вівчарки

При народженні щеня породи німецька вівчарка важить всього 350-550 г. Проте маса тіла окремих особин безпосередньо залежить від загальної кількості малюків у кожному посліді. Тому при великій кількості новонароджених, їхня вага помітно менша. Крім того, вже при народженні відзначається наявність статевого диморфізму, тому всередині одного посліду самці, як правило, відчутно більші, ніж самки.

Протягом першого місяця свого життя малюки харчуються виключно материнським молоком, завдяки чому дуже швидко і активно набирають вагу, додаючи щодня приблизно по 95-105 р. Загальна маса місячного чистопородного цуценя німецької вівчарки складає вже близько трьох кілограм.

У наступні чотири тижні життя також відзначається швидкісне нарощування маси тіла, а щоденне збільшення ваги становить, як правило, близько 160-170 р. Правильно розвинені і добре сформовані чотиримісячні «німці» повинні важити приблизно 15-20 кг.

Зовнішність

Зовнішність вівчарки з дитинства знайома кожному з фільмів та телесеріалів. Вона може змінюватись, але обов’язково повинна вписуватися в стандарт породи.

Короткий опис

Вівчарки – пси з гарною, гармонійною статурою. Вони досить великі, пропорційні, м’язисті, через що при знайомстві з ними формується відчуття суворості та надійності одночасно. Таке враження довершують вуха, що стоять, і розумний, осмислений погляд.

Стандартне забарвлення породи – коричневе з великими чорними плямами на спині та морді. Зустрічаються різні варіанти забарвлення, у тому числі повністю чорна та повністю біла.

Розміри

Зростання собаки-німця в межах стандарту породи становить від 60 до 65 сантиметрів при допустимій вазі від 30 до 40 кілограм. Суки ж не повинні бути більшими за 55-50 сантиметрів і не важчими за 22-32 кілограми. При цьому велика увага приділяється не тільки відповідності цим цифрам, а й співвідношення зростання та ваги. Високі та надто худі або низькі та надто товсті у стандарт породи не входять.

Голова

Голова вівчарок велика, пропорційна тілу. Її форма витягнута, але не сильно: норма співвідношення черепа до морди становить 1:1. При погляді збоку перехід між ними плавний, носова масивна частина.

Спереду широка голова, будь-які асиметрії не допускаються. Шия м’язова, по довжині дорівнює голові.

Рот

У вівчарок дуже добре розвинені щелепи – це забезпечує їхню сторожову функцію. Вони великі, масивні, із щільно прилеглими чорними губами. На верхній щелепі розташовано 20 зубів, на нижній – 22.

Вони білі, міцні дуже великі. До стандарту породи не входять пси з неправильною зубною формулою.

Очі

Очі невеликі, овальної форми. Посаджені широко, але гармонійно; не опуклі та не запалі. За стандартом породи їх колір має бути коричневим. У щенячому віці очі іноді бувають блакитними, але протягом 1-2 місяців життя темніють. Інші кольори можуть з’являтися внаслідок в’язки з іншими породами.

Вуха

Вуха вівчарки великі, які обов’язково стоять. Форма витягнута, трикутна, заокруглена на кінці. Розташовані вони паралельно, вушні мушлі направлені строго вперед. Інші варіанти розташування, у тому числі одне або два висячі вуха, відбраковуються.

На зовнішній стороні волосяний покрив коротший, ніж на морді, на внутрішній він ще більш рідкісний, місцями відсутній.

Тулуб

Тулуб німецької вівчарки, великий, гармонійно складений. Грудна клітка широка, довга, мускулисті лопатки. Спина також широка, добре розвинена.

Хребет плавно опускається від загривка до крупа, який помітно нахилений вниз. Така форма дозволяє собаці крастись, перебуваючи в більш природному становищі, і залишатися при цьому непомітною.

Хвіст

Хвіст довгий часто може опускатися навіть до рівня землі. Він міцний, біля основи товстий, але досить гнучкий. Шерсть на ньому довга, м’яка, пухнаста, подовжується ближче до закінчення.

Лапи

Передні лапи вівчарки м’язисті, широко розставлені, при погляді спереду паралельні. Великі лопатки з’єднуються з плечима під прямим кутом, лікоть спрямований назад, притиснутий до тіла.

Задні лапи трохи відставлені назад і трохи нахилені до землі. Стегна з’єднуються з гомілки під тупим кутом. Подушечки круглі, тверді, чорного кольору, пальці міцно притиснуті один до одного. Пазурі короткі, найчастіше сточуються самі.

Вовна

Шерсть вівчарок пухнаста, середньої довжини. Підшерстя м’яке, густе, за кольором світліше основного забарвлення. Основні шерстинки жорсткіші, прямі.

Забарвлення

Найпопулярніше забарвлення німців – чепрачне: з чорною V-подібною плямою на спині і рудим животом і лапами. Допустимі різні відтінки світлого кольору від палевого до рудо-коричневого. На морді обов’язково має бути велика чорна пляма.

Зонарний – рідкісне забарвлення: суміш рудого та коричневого кольорів по всьому тілу. Це з незвичайним забарвленням кожної шерстинки: біля основи вона світла, потім темна, жовта і знову темна. Інтенсивність кольору допускається різна.

Чорні вівчарки повинні мати рівномірний колір вовни без світлих плям та інших вкраплень.

Зустрічаються й інші цікаві забарвлення вівчарок: руді, сірі, білі, золотаві, плямисті. Вони зберігають всі характерні риси породи, але не входять до стандарту.

Можливі недоліки

Вибраковуванню підлягають також такі дефекти:

• великі самки та дрібні самці;
• непропорційні собаки;
• висячі вуха;
• світлі плями на носі та губах;
• неправильна форма лопаток чи лап;
• недостатній нахил крупа;
• колір очей, відмінний від коричневого;
• короткий або надто довгий хвіст;
• забарвлення, що не входять до стандарту.

Такі дефекти можуть з’явитися внаслідок в’язки з іншими породами або вівчарками, що не входять до стандарту. У цих собак залишається характер, основні зовнішні ознаки та інтелект чистокровних представників породи, але у виставках вони брати участь не зможуть.

Відхилення від норми ваги та розміру

Розвиток молодняку ​​німецької вівчарки безпосередньо залежить від збалансованості харчування та стану здоров’я. Правильно підібраний кормовий раціон сильно впливає розміри собаки, її зовнішній вигляд і загальний стан. При правильних пропорціях кутів і корпусу можна відзначити розгонисті рухи, що паралельно йдуть поверхні землі, що справляє враження легкого перенесення тварини у напрямку вперед.

Велика висота тварини в загривку спричинить помітне збільшення загальної маси тіла, що відбувається, як правило, на непропорційно більшому рівні, ніж збільшення м’язової сили. Як наслідок – надто великі особини позбавлені достатньої м’язової сили, у них немає необхідної витривалості та рухливості. Менша висота у німецької вівчарки в загривку також не здатна забезпечувати достатньо м’язову силу, тому занадто маленькі собаки не мають оптимальної площі для фіксації повного об’єму м’язів.

Важливо! При виборі корму для домашнього вихованця дуже важливо пам’ятати, що основна маса нарощується німецькою вівчаркою на 20-30% за півроку, у віці від семи до дванадцяти місяців.

Сильні відхилення від показників норми стають добре помітними візуально, що дозволяє називати собаку надмірно важким або легким. Обидва типи належать до категорії істотних недоліків для німецької вівчарки, а також відчутно обмежують типову працездатність собаки. Крім іншого, надмірне збільшення та зменшення зростання часто тягне за собою порушення в оптимальних пропорціях складання дорослого собаки.

Здоров’я та хвороби

У німецьких вівчарок міцне здоров’я, але вони схильні до деяких генетичних і набутих захворювань.

1. Дисплазія кульшового суглоба. Виникає через руйнування суглобів, проявляється у віці. Симптомами є кульгавість, втома, зниження активності. Підтримуючу терапію призначає лікар, для профілактики необхідно контролювати активність собаки та не давати їй зайвих навантажень.
2. Кардіоміопатія. Це хвороба серця, яка виникає у малорухливих собак і тих, хто не отримує достатньо корисних речовин та вітамінів. Виявляється швидкою стомлюваністю, задишкою, кашлем. Лікується препаратами за призначенням ветеринара та корекцією раціону та активності.
3. Атопічний дерматит. Шкірна хвороба, найчастіше виявляється свербінням і чуханням у молодих собак до 3-х років. Лікується антигістамінними ліками та препаратами, що зміцнюють імунітет.
4. Переміжна кульгавість. Виявляється у цуценят, що призводить до кульгавості, підвищення температури, відмовою від їжі. Лікується протизапальними засобами, при необхідності – жарознижувальними препаратами. Потребує спостереження у лікаря.
5. Заворіт кишок. Відбувається через особливості будови тазу німецьких вівчарок, проявляється здуттям живота, відрижкою, температурою. При підозрі на заворот кишок слід негайно звернутися до лікаря, захворювання несе загрозу життю.
6. Глисти. Їх наявність проявляється відсутністю апетиту, млявістю, нудотою після їди. Для профілактики разів на 3-4 місяці вівчаркам дають протипаразитарні засоби. Якщо паразити сильно розмножилися, звертаються до лікаря.

Щоб вівчарка була здоровою та прожила довго, потрібно регулярно прищеплювати її та уважно стежити за її станом та за наявності нездужень одразу ж звертатися до лікаря. Але навіть активного пса без ознак хвороби потрібно водити до ветеринару щорічно, а собак старше 7 років – не менше двох разів.

До якого віку зростають німецькі вівчарки

Для представників німецьких вівчарок досить великого зростання, з масивним додаванням і міцною конституцією, характерно пізніше формування. Саме з цієї причини такі собаки в підлітковому віці дуже часто виглядають трохи незграбними за формою, з недостатньою пропорційністю, але набувають повної закінченості всіх своїх статей на другому або третьому році життя. Для легших і більших німецьких вівчарок характерно, як правило, раннє формування. Підлітками такі особини виглядають дуже елегантно і вже мають сформований зовнішній вигляд.

Зріст та вага

Вага цуценя характеризує темпи його розвитку. Незважаючи на те, що ростуть вони дуже стрімко, у 12 місяців пси ще не належать до дорослих «німців». І лише до настання 2-річного віку всі їхні показники – маса, висота в загривку та об’єм грудної клітки – відповідають стандарту дорослої особини.

Існують певні критерії, за якими має формуватися щеня німецької вівчарки. Вони показують, у який період маса цуценя повинна відповідати певним параметрам породи. У цьому важливо знати, що вони мають середнє значення, тому легке відхилення у той чи інший бік цілком припустимо.

До відома! Більш очевидні відхилення від визнаного стандарту повинні насторожити власника. Вони можуть свідчити про неправильне утримання або годування тварини.

Стандарт німецької вівчарки

Основні параметри породи були визначені та затверджені Спілкою любителів німецьких вівчарок, що знаходиться у Німеччині. Так, справжня німецька вівчарка повинна мати:

• середнім зростанням;
• чорною мочкою носа;
• розвиненою мускулатурою;
• сухим кістяком;
• висотою в загривку 60-65 см для собак і 55-60 см для сук;
• довжиною корпусу більше на 10-15% від зростання;
• стоячими вухами.

Плюси та мінуси породи

Плюси:

• відмінна навченість;
• гарне ставлення до всієї родини;
• любов до дітей;
• відмінні якості охоронця;
• добре розвинена інтуїція;
• високі розумові здібності.

Мінуси:

• необхідність у щоденних тривалих прогулянках;
• надмірна пильність та недовірливість до сторонніх;
• за відсутності уваги та занять собака має схильність до знищення речей у будинку.

До якого віку зростають німецькі вівчарки

Зростання, як показник, є зміною висоти в загривку, довжини тіла і кінцівок собаки, її ваги, що в сукупності призводить до формування екстер’єру, що відповідає певній породі. У процесі вікових змін формуються фізіологічні особливості, характерні саме для німецьких вівчарок.

Зверніть увагу! Фізичний розвиток цуценя та формування його нервової системи пов’язані з певними параметрами та закономірностями, які називаються періодами зростання.

Загалом у розвитку німецьких вівчарок прийнято виділяти п’ять етапів зростання.

Внутрішньоутробний період

У момент зачаття та розвитку вагітності в ембріона закладаються зовнішні дані породи та характеристики нервової системи. Саме тоді особливу роль грає як правильний зміст суки, а й якісний підбір пари. Під час зачаття, крім стандартів породи, щеня від батьків однаково успадковує вагу, зріст, пам’ять, смакові особливості, здатність до навчання.

Важливо! Характер цуценяті не передається у спадок, він формується соціальним оточенням.

Підсмоктальний період

Починається цей етап від народження і триває від 1 до 2 місяців залежно від того, скільки годуватиме сука щенят. У цей час здоров’я дорослого собаки, як і його нащадків, безпосередньо залежить від відповідальності заводчика.

Підсосний вік щенят

Зверніть увагу! Якщо рано відібрати цуценя від соска, це негативно позначиться на його здоров’ї. Через молоко матері передаються антитіла, що дозволяють формувати міцний імунітет.

Період дитинства та юності

Починаючи з 1,5-2-місячного віку, щенята знаходять нові будинки та господарів. Цей етап активного зростання триває переважно до 6 місяців. Для нього характерна низка найважливіших змін: навички соціалізації, дресирування, зміна зубів, виховний процес, стрімке зростання та розвиток цуценя. Якщо розвиток у підсосному періоді залежало від генетики пари та відповідальності заводчика, то в період дитинства та підліткового віку головне завдання лежить на новому господарі.

У період 2-6 місяців особливо важливими є якісне харчування та правильна соціалізація. Якщо цуценяті не приділяти належної уваги і не забезпечувати спілкування з різними людьми, він може набути підвищеної нервозності. Це негативно позначиться на характері, поведінці та послуху дорослого собаки. Така вівчарка не відповідатиме фізичним та психологічним стандартам породи, що тягне за собою відбраковування.

Зверніть увагу! З несоціалізованою вівчаркою із нестійкою психікою може попрацювати фахівець. Однак повною мірою повернути їй усі якості, якими славляться АЛЕ, вже не вийде.

Період дорослішання від 6 до 12 місяців

Саме тоді завершується розвиток кісткової системи. Маса продовжує рости внаслідок нарощування м’язового корсету. Суки зазвичай зупиняються у зростанні, тим часом їх максимальний приріст становить 4-5 см. Продовжують формуватися статеві органи. Може з’явитися перша тічка.

Кабель продовжує рости. Після півроку спостерігається зростання в області ребер, а також у шийному, крижовому, поперековому та грудному відділах. У цей період має статися опускання яєчок у препуціальний мішок. Завершення цього процесу сигналізує про готовність до спарювання.

До відома! До року зростання та вага вівчарки мають відповідати стандарту дорослих особин. При цьому анатомічне та психологічне формування ще тривають.

Завершення дорослішання

Коли фізіологічне дорослішання закінчується до року, психологічне та анатомічне може тривати до 2-2,5 років.

Розвиток щодня першого місяця

У перші 5-6 днів після появи на світ щенята відчувають холод, голод і біль. Ці відчуття змушують їх активно ворушитися та їсти. Приблизно до 2-тижневого віку у малюків відкриваються слуховий прохід та очі. Також починають формуватися та інші органи почуттів. Цуценята успішно вчаться підніматися на лапи, позіхати та освоювати інші природні навички.

Про те, що щеня правильно формується та отримує необхідну кількість молока, собаківник може зрозуміти, відстежуючи його приріст маси. Нижче представлена ​​оптимальна вага щенят у віці 1-4 тижні:

• в 10 днів собаки зазвичай важать 1 кг, а суки – 0,8 кг;
• в 18 днів кобелі та суки подвоюють свою масу, вагою 2 кг і 1,6 відповідно;
• до 25 дня собаки зазвичай набирають до 3 кг, суки – до 2,5 кг;
• на місяць при правильному розвитку та достатньому харчуванні кобелі важать 3,5-4 кг, суки – 3-3,5 кг.

Характеристика

Розміри цуценят по місяцях

Щоб стежити за правильним розвитком, є оптимальні показники ваги цуценят німецької вівчарки по місяцях.

1-3 місяць

У момент народження, скільки важить вівчарка, залежатиме від статі. У середньому це показники від 350 до 550 р. У перші 30 днів життя добова збільшення у вазі становить близько 100 г. Починаючи з 2-місячного віку, ця цифра збільшується до 155-160 г за добу. Такі ж темпи спостерігатимуться до 3 місяців розвитку. У середньому щеня в цей період важитиме 3-4 кг, а висота в загривку складатиме 20-22 см.

2-місячне щеня німецької вівчарки

Зверніть увагу! Період 40-70 днів особливо важливий для життя та здоров’я цуценя. У цей час діти легко сприйнятливі до хвороб. Грамотні заводчики ретельно спостерігають за збільшенням ваги, стежать за самопочуттям всього посліду.

У 2-місячному віці щенята вже важать 7-10 кг, а до 3 місяців їхня маса збільшується до 12-18 кг. Висота в загривку становить 34-38 см і 40-45 см відповідно.

Як змінюється характер

Щоб виростити здорову і психологічно стійку собаку, крім ваги, необхідно турбуватися про її соціалізацію та виховання. У житті цуценя існує кілька важливих етапів зміни характеру, про які повинен знати кожен заводчик, який поважає себе.

Дресирування німецької вівчарки

• 2 місяці. Знайомство щеня з новою родиною. У цей час навчання вівчарки знаходиться на високому рівні, тому господареві варто приступати до навчання основних команд. У цей час щенята досить вразливі, тому будь-яке навчання має супроводжуватися любов’ю та терпінням. Якщо щеня не слухається, його слід покарати так, як зробила б це його мати. Для цього господар має взяти цуценя за загривок і притиснути його до підлоги, вимовляючи команду «фу!». Що стосується соціалізації, корисно давати вихованцю можливість спілкуватися з іншими собаками.
• 4 місяці. Етап передбачає становлення ієрархії. Якщо цуценя починає кусатися або скелятися, він намагається визначити, хто в сім’ї головний: господар, члени його сім’ї чи він. Йому важливо дати зрозуміти, що він знаходиться на нижньому щаблі після сім’ї. Відсутність правильного виховання дозволить цуценяті зайняти лідируючу позицію, що негативно позначиться надалі.
• 5 місяців. Головними завданнями цього періоду є дресирування та правильне виховання. Пси можуть почати виявляти перші ознаки статевого полювання, наскакуючи на ноги. Якщо собака планується використовувати в розведенні, лаяти за ці рухи не можна, краще акуратно відволікти цуценя іграшкою.
• 6 місяців. Час самоствердження підбитої вівчарки. Господарі можуть зіткнутися з небажанням виконувати команди та іншим непослухом із боку вихованця. У такому разі слід спокійно поводитися і намагатися запобігти можливим витівкам. Собаці також важливо приділяти достатньо уваги.
• 7-12 місяців. Собаки нерідко починають поводитися полохливо або нервувати в раніше звичних для них ситуаціях. Така поведінка не викликана генетичною схильністю, помилками у вихованні, це природний етап становлення дорослої вівчарки.
• 1-4 роки. Час для остаточного формування характеру та охоронного інстинкту.

Важливо! Кожен із етапів вимагає грамотного підходу. Належне виховання та турбота господарів зроблять із цуценя відданого друга та охоронця.

Коротко про дресирування

Для дресирування німецьких вівчарок використовуються різні методи:

• Механічний . Застосовується больовий або механічний вплив
• Контрастний . Контрастний спосіб поєднує різні методи
• Смачно заохочувальний . Після виконаної команди щеня заохочується ласими шматочками їжі.
• Наслідувальний . Цуценя дивиться на поведінку дорослих представників своєї породи і наслідує їх.

Цуценята потрібно визначити постійне місце для відпочинку, куди слід постелити невеликий килимок або циновку. До місця малюка можна привчати, перекладаючи його після того, як він, втомившись після гри, приліг відпочити. При цьому треба засуджувати: «Місце, місце…»

З раннього віку цуценя має навчатися командам: спочатку найпростішим з них : «Сидіти», «Дай лапу», «До мене» та ін . Як заохочення використовуються смачні шматочки їжі. Цуценя гризе все, що потрапляє йому в рот. Потрібно купити спеціальну іграшку і при спробі вихованця вкусити взуття або дроти в будинку її потрібно підштовхувати до вихованця на близьку відстань.

Коли змінюються зуби

У щенят начитується 28 молочних зубів, які з 3-х місяців почнуть змінюватися на постійні корінні. Після повної заміни у дорослої вівчарки налічується 42 зуби, 22 з яких знаходяться на нижній щелепі та 20 – на верхній.

Зверніть увагу! Період активної зміни зубів може викликати у тварини легке нездужання чи підвищення температури тіла. Першими змінюються різці, а потім ікла. Щоб прискорити їх процес зміни, можна давати щеняті гризти тверді ласощі та спеціальні іграшки.

Правильний прикус собаки

Природному чищенню зубів сприяє поїдання вівчаркою твердої моркви, сухариків, яблук та спеціальних кісток. Але, незважаючи на це, для збереження здоров’я зубів рекомендується самостійно проводити їхнє чищення. У магазинах продаються пасти та щітки, призначені для догляду за ротовою порожниною у собак.

Німецька вівчарка заслужено вважається однією з найрозумніших порід. Вона має цінні робочі якості, які застосовують під час служби на кордоні, в охоронних та інших службах. І, звичайно ж, «німці» чудові сторожові собаки та віддані друзі. Щоб у сім’ї була саме така вівчарка, необхідно не лише стежити за її вагою, а й грамотно працювати над її вихованням та становленням характеру.

Німецька вівчарка належить до великих службових собак.

І кожному власнику цуценя цієї породи цікаво, чи правильно росте та розвивається його вівчаря.

Тим більше, що на виставках та дресирувальних майданчиках господар собаки може бачити однолітків вихованця, які можуть сильно відрізнятися від його собаки за зростанням та фізичним розвитком.

Скільки ж має важити щеня німецької вівчарки на кожному з етапів свого розвитку і якою у нього буде вага і зріст, коли воно виросте?

Витоки породи

Дружба між людьми та собаками почалася дуже давно. У давнину кочові племена вже супроводжували догоподібні тварини, потужні і люті. Вони мали захищати стада від хижаків. У міру переходу до осілого способу життя завдання дещо змінилися. Тепер людям були потрібні легші, рухливі та контактні тварини, які могли б працювати разом з людиною, пасти отари та охороняти житло. Схрещування індійського вовка з місцевими собаками дало людству родоначальника всього напряму пастуших порід. Їх назвали бронзовими, і, на відміну від догоподібних, вони відрізнялися слухняністю та схильністю до дресирування. Однак наука не стояла на місці, і шляхом схрещування бронзового собаки з його догоподібними предками було отримано близько 30 пастуших порід.

До середини XIX століття перед селекціонерами постало завдання: вивести нового собаку — легкого, витривалого, що навчається. І здатну жити поряд з людьми у їхніх оселях. Макс Еміль Фредерік вирішив взяти на себе вирішення цього завдання. Основою для розведення служили вовкоподібні собаки, а саме всі типи старонімецьких вівчарських порід. Він поставив за мету створити універсальну породу, і буквально через два десятиліття світу з’явилися німецькі вівчарки. Опис породи детальніше розкриє особливості цих дивовижних тварин.

Яка вага має бути у дорослої німецької вівчарки залежно від статі

Вага дорослого собаки німецької вівчарки має становити 30-40 кг, а суки – 22-32 кг . Але зустрічаються і набагато більші і важкі особини: так, пес німецької вівчарки може важити до 50, а сука до 35 кг.

У рік собака, як правило, важить від 23 до 38 кг. Починаючи з цього віку її зростання практично припиняється, але собака до трьох років продовжує рости завширшки: тобто стає потужнішим і набирає м’язову масу.

Дворічна вівчарка важить 23-40 кг і це вже практично повністю сформована доросла тварина .

З двох до трьох років приріст маси тіла незначний, але до цього віку собака повинен важити в середньому в 90 разів більше, ніж важила при народженні.

Тобто, собака, що народилася з масою тіла 350 г, у 3 роки має важити близько 31-32 кг . А пес, що важив при появі на світ 500 г, повинен до трьох років мати вагу в 45 кг.

Утім, у собак можуть з’явитися патології, які порушують розвиток. Тоді вихованець виросте менше за норму.

Поведінка собаки

Ваші діти завжди будуть під наглядом, якщо у будинку є німецька вівчарка. Опис породи, характер у якому посідає одне з провідних місць, регламентує поведінку, типове всім представників виду. Це службові собаки, яким притаманні такі риси, як витримка, наполегливість, безстрашність, сила духу, уважність, впевненість у собі, енергійність та послух. “Німці” неймовірно розумні, їх можна навчити як пошуковим, так і охоронним навичкам. Фахівці-кінологи вважають, що найкращий службовий собака – це німецька вівчарка. Опис породи, характер – саме цими питаннями цікавляться люди, які побажали завести такого вихованця. І ми, як зможемо, допоможе цьому розібратися. Отже, характер та особливості поведінки.

Вівчарки дуже енергійні, рухливі та активні, але при цьому зберігають здатність аналізувати ситуацію та самостійно приймати адекватні рішення.

Німецька вівчарка здатна вмить реагувати на зовнішні подразники. Поріг збудливості, після якого йде реакція у відповідь, дуже високий, тобто собака не буде довго думати, а відреагує на небезпеку моментально, що може врятувати життя господаря. Вона чудово виконує сторожові функції. Німецька вівчарка демонструє впевненість у будь-якій ситуації, аж до стресової. З сторонніми людьми та предметами поводиться без зайвої агресії, але недовірливо тримається на відстані. Ці тварини демонструють колосальну витримку, вони вміють виконувати завдання, попри все. Вони хоробри, уважні та завзяті.

Розміри відповідно до стандарту

Відповідно до стандарту породи , зростання німецької вівчарки в залежності від статі має становити :

• Пси: 60-65 см у загривку.
• Суки: 55-60 см у загривку.

У цьому довжина тіла в хлопчиків цієї породи становить 71-77 див, а в дівчаток — 61-70 див.

Окружність грудної клітки у німецької вівчарки становить 83-87 см у собак і 77-82 см у сук.

Харчування вівчарки

Купуючи ще одного члена сім’ї, треба подумати і про раціон харчування. Особливо якщо це великий собака, такий як німецька вівчарка. Опис породи, відгуки провідних кінологів та заводчиків підтверджують, що від харчування залежить розвиток та здоров’я вашого вихованця. Економити на цьому не можна, тому якщо ваш бюджет не дозволяє зайвих витрат, краще відкласти придбання собаки до найкращих часів. Це не той випадок, коли нагодувати чотирилапого друга виходить із загального столу.

Обов’язково у чашці має бути чиста вода. Корм вівчарка повинна отримувати щодня в один і той самий час. Кількість змінюється в залежності від віку та стану здоров’я собаки, цей параметр потрібно постійно регулювати. У раціоні в обов’язковому порядку має бути м’ясо, причому жирні обрізки, якими торгують на ринку, – не найкращий варіант. Можна використовувати недорогий курячий фарш або м’ясо-кістковий залишок, субпродукти. Кількість білкової їжі має становити приблизно 70% раціону. Додатково вводять яйце та кисломолочні продукти, різні злаки, овочі. Якщо ви хочете перевести свою вівчарку на готові сухі або вологі корми, необхідно робити це поступово, протягом тижня, додаючи частку нового продукту. За цей час мікрофлора кишечника адаптується та перебудується.

Вага цуценя та розміри для кобеля та для суки по місяцях від 1 до 12 місяців (таблиця)

До якого віку зростають?

Найінтенсивніше зростання щеняти німецької вівчарки відбувається у перший місяць життя. До десятого дня життя вага малюків подвоюється, так, що вага кобельків досягає 1 кг, а дівчатка у цьому віці важать приблизно 800 г.

Пізніше, віком від двох до шести місяців, набір маси тіла сповільнюється .

З 1 до 2 місяців вага німецької вівчарки знову збільшується вдвічі, але подальший набір ваги відбувається не так прискорено. Але до піврічного віку щеня вже важить приблизно 2/3 від ваги дорослого собаки.

Зростання німецької вівчарки триває в середньому, до року, причому найшвидше щенята ростуть до шестимісячного віку.

За перші п’ять місяців життя цуценята щомісяця виростають приблизно на 10 см, так, що до цього віку їх зростання вже становить 51-58 см. З 5 до 6 місяців зростання собаки різко сповільнюється і собака виростає за місяць приблизно на 3 см.

До віку 10-12 місяців німецька вівчарка майже досягає свого максимального зростання і більше вже практично не росте у висоту .

Але при цьому після 1 року собака цієї породи ще продовжує набирати м’язову масу та збільшувати вагу, і це триває приблизно до трирічного віку.

Для того, щоб вихованець ріс і розвивався правильно, дуже важливо не допускати ранніх в’язок, причому, не тільки у сук, а й у собак, оскільки після них зростання тварини дуже швидко зупиняється.

Деякі власники, які боїться, що їхній пес виросте занадто великим і через це не відповідає вимогам стандарту, навмисно намагаються розв’язати його якнайшвидше.

Робити це слід у жодному разі, оскільки після ранніх в’язок уповільнюється як зростання собаки, а й її загальний фізичний і психічний розвиток .

Зростання сук також уповільнюється після першої течки. Це не означає, що собака тепер не зможе добрати необхідне зростання до 12 місяців, але його набір тепер відбуватиметься не так швидко, як у перші місяці життя щеня.

Турбота про здоров’я вашого вихованця

Ми пропонуємо до вашої уваги досить короткий опис породи німецька вівчарка, тому що говорити про цих тварин можна воістину нескінченно. Найрозумніші та безстрашніші, вони будуть вірні своєму господареві до останнього вдиху і ризикнуть своїм життям заради нього, не замислюючись. Але вони ще й дуже вразливі. Бактерії та віруси щодня несуть загрозу смертельних захворювань, тому ваше завдання – захистити свого улюбленця. Насамперед ви повинні забезпечити збалансоване харчування та достатній рівень фізичних навантажень. Це гарантує хороший імунітет, який допоможе організму впоратися із різними захворюваннями. Але це ще не все. Ваша вівчарка має отримати всі профілактичні щеплення, які захистять її від найстрашніших інфекцій. Лікувати їх набагато складніше, ніж запобігти. Дотримання цих заходів гарантує, що у вас виросте здорова і сильна німецька вівчарка (фото). Опис породи підкреслює хорошу генетичну спадковість цих тварин і відсутність вроджених вад, але в іншому кожен господар відповідає за те, як зростатиме і розвиватиметься його вихованець.

Вплив різних факторів на параметри вихованця

На зріст і вагу щеняти можуть впливати різні чинники, такі як :

• Спадковість . Собаки одних ліній виростають більшими, а інших — дрібнішими за розміром. До того ж швидкість набору росту і ваги теж може залежати від спадковості.
• Внутрішньоутробний розвиток . Якщо мати цуценя під час вагітності правильно харчувалася і утримувалася в хороших умовах, то і її діти отримали всі необхідні вітаміни та мінеральні речовини. Вони набрали хорошу вагу і зростання на момент народження, і, отже, мали всі задатки для нормального фізичного розвитку.
• Підсосний період . Дуже важливі умови утримання та годівлі малюків у будинку заводчика. Якщо годуюча сука харчувалася повноцінно, а щенят почали вчасно і при цьому правильно підгодовувати, то на час актування та подальшого продажу у них будуть хороші зростання і вага, а психологічний та фізичний розвиток виявиться відповідним віком.
• Якість годування. Нерідко брак росту або ваги у собак буває пов’язаний з тим, що пес харчується неповноцінно, через що регулярно не добирає необхідних вітамінів, мікроелементів та інших поживних речовин.
• Зміст. Якщо щеня німецької вівчарки постійно сидить у вольєрі або на ланцюгу і з ним не займаються, не дресирують і не вигулюють його, то у нього просто не буде можливості розвиватися фізично. Те саме стосується і міських собак, яких утримують у квартирах і виводять на вулицю лише на кілька хвилин на день.
• Хвороби. Якщо щеня або молодий собака перехворів на серйозне інфекційне захворювання, його зростання може призупинитися, а то й повністю припинитися. Наявність внутрішніх паразитів теж може негативно позначитися на зростанні та вазі собаки.

Для того, щоб щеня вівчарки росло міцним і здоровим, щоб воно не хворіло на інфекції, через які згодом може перестати рости, необхідно вчасно ставити йому всі необхідні щеплення і оберігати від контактів з хворими тваринами.

Як вибрати цуценя

Отже, ваш остаточний вибір – німецька вівчарка. Опис породи, характер, відгуки – це все вивчено, і на столі лежить список заводчиків. Не поспішайте, ще раз зважте, навіщо ви купуєте собаку. Вам потрібен друг і компаньйон чи сторож та захисник? А може, ви хочете виростити зірку рингу чи стати заводчиком породи? Від ваших цілей залежить вибір батьківської пари. Не забувайте, що забезпечувати кар’єру свого цуценя досить дорого. Це вкладення у його придбання, харчування, навчання та тренування. Обов’язкове відвідування виставок – районних, міських, обласних, міжнародних. Чим вищий клас, тим дорожче задоволення. Але ніхто не гарантує, що ваш малюк виросте яскравою зіркою, навіть якщо його взято з найкращого розплідника. Тому найголовніше – це любити свого собаку таким, яким він є.

Що робити, якщо відстає від норми

Насамперед, не переживати, якщо йдеться про цуценя або молодого пса, який не досяг трирічного віку, а його відставання у вазі не перевищує 10-15% .

Справа в тому, що всі собаки розвиваються по-різному, і вівчарка, яка ще продовжує рости, може спостерігатися невеликий недобір ваги.

Тим не менш, це привід задуматися над тим, що непогано було б щось змінити в умовах утримання чи годування тварини.

Можливо, має сенс почати приділяти більше уваги прогулянкам та фізичним вправам, щоб молодий собака швидше набирав м’язову масу. А, можливо, варто було б збільшити кількість білкових і кисломолочних продуктів у її раціоні.

Для того, щоб переконатися в тому, що недобір ваги не спричинений генетичними причинами, власнику бажано з’ясувати у свого заводчика, як розвивалася мати цуценя та його інші родичі, які містяться в розпліднику .

Не виключено, що собаки цієї лінії просто пізно дорослішають та повільно набирають вагу.

В цьому випадку легко не тільки перевантажити собаку, через що вона виявиться надто важкою і масивною для стандартної вівчарки, але ще й можна завдати непоправної шкоди її здоров’ю.

Зміст цуценя

У вашій хаті з’явилася маленька німецька вівчарка. Опис породи, характер і зміст – це інформація, яку додатково повинен вам дати заводчик і кінолог клубу, в якому буде реєструватися ваше щеня. Ми наведемо основні рекомендації, але не варто нехтувати консультацією професіонала.

Насамперед подумайте, де житиме ваш вихованець. Йому необхідна особиста територія, місце для сну та годівниці. Обов’язково візьміть у заводчика шматок тканини, який лежав у гнізді, або іграшку – ці речі довго зберігатимуть запах рідного вогнища. Так малюк менше турбуватиметься ночами. Пам’ятайте: у вас вдома з’явилася маленька дитина, її не можна залишати без нагляду як мінімум 2-3 місяці. Приберіть електропроводи, а також цінні речі, які щеня може погризти вище.

Годувати малюків рекомендується 5 разів на день, після 4 місяців можна переходити на триразове харчування, а з 8 – на стандартне годування (сніданок та вечеря). З першого дня починайте привчати щеняти до нашийника, трохи пізніше це допоможе йому швидко звикнути до повідця. Незважаючи на те, що німецька вівчарка дуже розумна, справляти природні потреби спочатку вона буде в будинку. Карати за це не можна, необхідно лише збільшувати кількість прогулянок та хвалити, коли все вийшло правильно.

Не забувайте, що ви виховуєте серйозного, сторожового собаку. Не можна кричати на цуценя та бити його, треба з першого дня налагоджувати дружні стосунки. Разом з тим, зведення правил має дотримуватися неухильно. Те, що не можна, має залишатися під забороною, незалежно від ситуації. А ось в іграх переможцем має виходити завжди цуценя. Не виривайте у нього з пащі іграшку чи тканину – це може травмувати зуби. Також не можна утримувати цуценя разом із дорослими собаками, тому що вони домінуватимуть над ним. Це погано позначиться на характері, і в результаті з нього може вирости боягузлива німецька вівчарка.

Опис породи для дітей завжди представляє певний інтерес, вони готові слухати годинами про маленьку грудочку. Скористайтеся моментом та розкажіть, як їм слід поводитися з новим членом сім’ї. Акцентуйте увагу на тому, що собаку не можна тероризувати (тягати за вуха, хвіст, смикати і т. д.), придушувати і утискати в будь-чому. Це саме член сім’ї, тому ставитись до нього потрібно з повагою. До речі, якщо ваша дитина занадто мала (до трьох років), зважте ще раз все за і проти. Можливо, краще відкласти купівлю цуценя. Справа в тому, що догляд за ним забирає багато часу, і розриватися між двома «чадами» без шкоди для будь-кого з них навряд чи вдасться. Доходить навіть до того, що сім’ї вважають за краще потім відмовитися від собаки. Зовсім інша справа – діти старшого віку. Вони, навпаки, активно включаються у веселі ігри з вихованцем і починають трохи допомагати з доглядом за ними. Як правило, вівчарка чудово ладнає з дітьми і ніколи не виявить агресії. Це справжній друг, захисник та компаньйон.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.