Глухий звук [ф] в українській мові не має дзвінкої пари . Пари за глухістю / дзвінкістю утворюють і м'які звуки, наприклад: [дʹ]— [тʹ], [зʹ]—[сʹ]. Звуки [в], [м], [н], [л], [р], відповідні їм м'які приголосні та звук [й] не належать ні до дзвінких, ні до глухих.

М. Тверді приголосні — ті приголосні звуки, які звучать твердо. М'які — ті звуки, які лунають м'яко. Існують приголосні звуки, які не бувають м'якими, а лише напівпом'якшеними.

В українській мові є такі м'які приголосні: [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [дз'], [р']. Запам'ятати ці приголосні можна, вивчивши таку фразу: «Де Ти З'їСи Ці ЛиНи, аДЗуР». Звук [й] завжди м'який.

Зверни увагу! Запозичений із грецької мови глухий звук [ф], що вживається лише у словах іншомовного походження та зрідка у звуконаслідувальних, парного дзвінкого не має: фокус, фото, фіранка, ф'юіть-ф'юіть. Парні приголосні розрізняють лексичне значення слів: зуб — суп, ґава — кава, плід — пліт, гриб — грип.

М'які приголосні можуть подовжуватися. М'який подовжений звук на письмі позначається двома буквами: колосся, гілля, віття. Звук [Й] завжди м'який. Звуки [ДЖ], [ДЗ] позначаються двома літерами.

Приголосні звуки поділяють на м’які та тверді. В українській мові є: • 10 м’яких звуків : [д’] [з’] [дз’] [л’] [н’] [р’] [с’] [т’] [ц’] [й] , для їх позначення використовують знак’.