Творчі ігри для дошкільників

Провідним видом діяльності у дошкільному віці є творча гра, адже саме в ній зароджуються та розвиваються такі новоутворення дошкільного дитинства, як-от:

• знаково-символічна функція свідомості
• активна уява
• здатність до самостійної діяльності — уміння самостійно планувати та контролювати власну діяльність
• засвоєння норм суспільної поведінки та партнерської взаємодії
• елементи довільної поведінки — вміння підпорядковувати свої бажання логіці сюжету гри та вимогам ігрових правил.

• за участю дорослого —
  • самодіяльні
  • навчальні
  • дидактичні
  • творчі
  • з ініціативи дитини
  • з ініціативи дорослого

  До творчих ігор насамперед відносять:

  У сюжетно-рольовій грі є реальна взаємодія між її учасниками. Тоді як режисерська, хоч і має форму розгорнутої рольової гри, та дитина не бере на себе ролей, а розподіляє їх між іграшками і сама ж їх послідовно виконує.

  Сутичка інтересів — ось як можна розтлумачити конфлікт. Нині 23% педагогів опиняються в епіцентрі булінгу та гострих ситуацій. А кожен четвертий педагог потрапляє в конфліктні ситуації з батьками вихованців чи колегами й не знає, як правильно діяти.

  Крім сюжету й ролей, які є і в інших іграх, сюжетно-рольова і режисерська ігри створюють умови для розвитку у дошкільника ігрового задуму, фантазії та творчості.

  Діти, граючи в сюжетно-рольові ігри, повною мірою реалізують свої потенційні можливості щодо створення власної картини світу та розвитку базових здібностей. Завдяки тому, що сюжетно-рольові ігри є колективними, діти мають змогу набути досвіду комунікативної поведінки у процесі взаємодії з однолітками.

  Ігри для молодшого дошкільного віку

  Четвертий рік життя характеризується становленням спільних ігор з однолітками. На ранніх етапах зародження творчої гри ігрові правила відсутні, але діти навчаються узгоджувати свої дії з діями інших дітей, розуміти бажання партнера. Логіка дій легко порушується без протесту з боку інших учасників.

  Бажання грати разом перемагає, тож ігри «поряд» замінюються іграми «разом». Діти вже готові грати разом з однолітками, для них стає важливим не лише відтворення ігрових дій, а й спілкування у грі. Діти ще не беруть на себе рольові функції, гра не має рольового характеру.

  Предмет виступає опорою для уявного образу: діти починають використовувати предмети-замінники. Головним у розвитку гри на цьому етапі є збагачення її змісту: зростають вимоги не лише до предметних дій, а й до характеристики самої ролі (мама не просто будить доньку, вона робить це лагідно). Тобто дитина асоціює роль з певним образом: мама — лагідна.

  Ігри для дітей середнього дошкільного віку

  Ігри дітей п’ятого року життя безпосередньо пов’язані з формуванням рольової поведінки. Поступово діти починають замінювати предмети словами-назвами, а дії — жестами, які супроводжують поясненнями.

  У ході цих процесів формується словесно-образне мислення. Ігрові дії, замінені словом чи жестом, поступово переходять у внутрішній план і стають більш символічними. Діти навчаються діяти в межах ролі у певній послідовності, відтворюючи ігрові дії за зразком. Порушення логіки дій вони розуміють, але не опротестовують. Діти поступово навчаються підпорядковувати свої дії правилам, хоча правила ще не повністю визначають поведінку. В розгортанні ігрового задуму можуть перемагати безпосередні власні бажання дітей.

  Ігри для дітей старшого дошкільного віку

  На шостому році життя роль стає центром гри. Діти не лише послідовно змінюють ігрові ролі в межах одного сюжету, а й використовують поєднані ролі.

  У сюжетно-рольовій грі «Сім’я» роль тата діти можуть поєднувати з роллю водія, будівельника тощо. А мама може бути водночас, скажімо, лікарем чи кухарем. Йдучи на роботу, вони виконують взяті на себе додаткові ролі водія, будівельника, лікаря, кухаря тощо.

  Що дорослішими стають діти, то гнучкішими є переходи від однієї ролі до іншої. У старших дошкільників з’являється здатність не програвати дії, а позначати їх у внутрішньому плані. Це дає дітям змогу дотримуватися внутрішньої логіки ігрових дій, не переходячи до реальності. При цьому гра зберігає свою динаміку, а діти отримують додаткову можливість змінювати ролі та виконувати в межах одного сюжету кілька ролей. Розвивається процес сюжетоскладання (аглютинація). У таких іграх діти опановують внутрішнє мовлення, що є ознакою розвитку словесно-логічного мислення, розвивається внутрішній план дій, здатність до рефлексії.

  Мама поклала доньку спати, пішла на роботу і стала продавцем, але вона не забуває про свою попередню роль і в певний момент повертається з роботи додому. Вдома вона знову виконує роль мами.

  Поступове оволодіння правилами гри та логікою дій дає змогу дітям самостійно підпорядковувати свою поведінку ігровим правилам та вимогам:

  • узгоджувати свій задум із бажанням гравців
  • відтворювати ігрові дії за зразком
  • діяти за правилами гри
  • змінювати сюжет, не порушуючи логіки загальної сюжетної лінії
  • доводити розпочату гру до кінця.

  У старших дошкільників розвивається уміння виділяти цілісні сюжетні події, визначати їх для партнера по грі та комбінувати в різній смисловій послідовності. Поступово творчі ігри з відкритим сюжетом та прихованими правилами переходять на новий етап розвитку — ігри з прихованим сюжетом та відкритими правилами, що створює передумови для оволодіння дітьми новими продуктивними видами діяльності.

  У таких іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного дитинства, а й засвоюються різні форми спілкування з однолітками.

  Роль дорослого в розвитку ігрової діяльності дітей

  Розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії, і на кожному етапі роль дорослого визначається потребами дитини. Пам’ятайте, що ваша опосередкована допомога не має порушувати природності дитячої гри, адже гра є провідним видом діяльності дошкільників.

  У грі створюється зона найближчого розвитку, проявляються та розвиваються психічні процеси та новоутворення дошкільного віку, відбувається оволодіння соціальним простором через спілкування з дорослими та однолітками.

  Тамара Піроженко, завідувач лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, д-р психол. наук,
  Катерина Карасьова, провідний науковий співробітник лабораторії психології дошкільника Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, канд. психол. наук

  Гра – це творча праця. Докази.

  Хтось може сказати, що творча праця завжди має практичну користь, а от гра – не завжди. Це якесь непорозуміння або помилковий стереотип.

  150405_gra-4.jpg

  Ідеальний варіант роботи – це добре оплачуване хобі.
  Сучасне прислів’я.

  Почнемо з визначення. Гра – це радісна творчість, здійснювана за певними правилами. Відтак є три обов’язкові компоненти гри: радість, творчість, правила.

  1. Радість, задоволення, цікавість, захоплення, азарт – широкий діапазон позитивних емоцій. Радість виникає тільки тоді, коли діяльність відбувається вільно, невимушено, без примусу. Примус – це те, що вбиває радість. Радість є ширшим поняттям, ніж воля, адже радість обов’язково передбачає наявність волі, натомість воля не гарантує радості.

  2. Творчість, тобто творення чогось нового. Вона завжди пов’язана з доланням перешкод. Так, для творення нового треба долати старе, для творення космосу треба долати хаос. Відтак для творчості властиві напруження і змагальність – у широкому діапазоні: від подолання власного лінивства до жорсткої конкуренції з противником. Одним з наслідків творчості є слава, адже для того, щоб прославитися, треба всіх здивувати, а для цього треба зробити щось таке, що ніхто не робив.

  3. Правила, які визначають певні обмеження, задають спрямування і мету. Завдяки правилам діяльність стає структурованою, впорядкованою, цілеспрямованою. Елементами правил можуть бути різноманітні призи, медальки, бали, дошки пошани, портрети, пам’ятники, кінофільми – все, що сприяє поширенню слави.

  Описані три компоненти існують незалежно один від одного: може бути творчість без правил, робота без радості, радість без творчості. Фактично, ми ввели три осі координат, три дихотомії, тривимірний ортогональний базис:

  • радість (воля) – сум (примус),
  • творчість (напруження духу) – рутина (розслаблення духу),
  • правила (структурованість) – хаос (аморфність).

  Розгляньмо діяльність (активність) при різних комбінаціях цих компонентів (їх 8 – два в кубі). В ідеалі кожна комбінація повинна мати свій точний термін. Дещо вже є:

  1. радість + творчість + правила = гра
  2. радість + творчість – правила = вигадування (напр., джаз)
  3. радість – творчість + правила = праця (радісна робота)
  4. радість – творчість – правила = гулянка (напр., слухання музики)
  5. – радість + творчість + правила = вимушена творчість
  6. – радість + творчість – правила = імпровізація
  7. – радість – творчість + правила = робота (труд)
  8. – радість – творчість – правила = вештання (тиняння).

  Наприклад, рутинна, хаотична, безрадісна діяльність – це вештання. Якщо з’являються правила і мета – то це вже робота (структурована активність). Якщо діяльність з радістю, але без творчості і без правил, то це гулянка. Якщо робота приносить радість – то це праця (в рос. мові нема еквівалента). Якщо праця творча, то це вже гра.

  У порівнянні з роботою (трудом), творчу працю людина здійснює «граючись»: радісно, з більшим напруженням, але зі значно меншою втомою. Тому ідеальний варіант роботи – це гра, тобто творча праця.

  Хтось може сказати, що творча праця завжди має практичну користь, а от гра – не завжди. Проте це занадто утилітарний підхід. Насправді гра, будучи радісною, вільною, творчою, напруженою, впорядкованою діяльністю, завжди приносить користь самому гравцю, бо сприяє його розвитку.

  Розвиток особистості! Що може бути кориснішим? Хіба що особистий розвиток разом з розвитком соціального і природного середовища. В термінах еконаціоналізму, найвищим рівнем діяльності є ігрове творення себе разом зі своєю еконацією.