ГОРОД

ГО́РОД, у, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що мі́сто. В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген (Котд., І, 1952, 71); Щасливі ленінградці і ленінградки, що живуть у такім прекраснім городі, городі Леніна (Вишня, День. 1950, 91).

2. спорт. Місце кожної команди в різних масових іграх, яке звичайно окреслюється лініями на землі.

ГОРО́Д, а, ч. Ділянка землі при садибі, здебільшого для вирощування овочів. Через левади та городи Два кума йшло з весілля до господи (Гл., Вибр., 1957, 47); За садом розглігся й город: картопля, капуста, помідори, морква, цибуля та інше (Смолич, III, 1959, 526).

ГО́РОД, а, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 135.

Го́род, да, м. Городъ. Чуру свого до города Черкаси посилав. АД. II. 9. Ум. Городе́ць, городе́чок, городо́к. Ой везуть сироту-сирітку а в Кам’янець-городець. Чуб. В городі царів син, а за городечком царівна. Чуб. III. 159.

Горо́д, ду, м.

1) Огородъ. Сидить, як качан в городі. Ном. Ум. Горо́́дець, горо́донько, горі́дчик. Левиц. І. 170. Горо́дчик. Пішла в городець, рвала барвінець. Чуб. III. 301. Прийди, козаче, к мойому городоньку. См. Огород.

2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 457. Родъ хоровода. Грин. III. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 314.

го́род = град — старовинна назва міста (спочатку як загороджене місце, належно укріплене, щоб хо­ронитися від нападу ворога, тому городи споруджували на малодо­ступних місцях, перев. на кручах при річках, обносячи їх валом і ро­вом); згодом деякі розросталися й ставали великими містами; город складався з двох частин — внут­рішньої (дитинець) і зовнішньої (острог, «окольний город»); Київ­ську Русь звали «землею городів», яких багато збудували Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Данило Галицький. У долині, мову ямі, На багнищі город мріє (Т. Шевченко); Що город — то норов (М. Номис); Що город, то й народ (приказка).

1) (зменшено-пестливе — горо́дець) ділянка землі при садибі, здебільшого для вирощу­вання овочів; між городами проля­гають межі як символіка свого/чу­жого; городи спускаються часто до берега річки, ставка, тому за ними були традиційні місця зустрічі, по­бачення; ходи́ти горо́дами означає «ходити так, щоб ніхто не бачив». Через левади та городи два кума йшли з весілля до господи (Л. Глібов); Сидить, як качан в городі (М. Номис); Мій город — як моя комора (приказка); Не лізь у городи, бо наробиш шкоди (приповідка);

2) рід народної гри, а також старо­винного хороводу.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 147-148.

город Переклад слова

Що означає слово город

Г О РОД, у, ч. 1. розм., рідко. Те саме, що м і сто. В тім городі жила Дидона, А город звався Карфаген (Котд., І, 1952, 71); Щасливі ленінградці і ленінградки, що живуть у такім прекраснім городі, городі Леніна (Вишня, День. 1950, 91).

Г О РОД, а, ч., розм. Те саме, що юрод и вий 2.

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник української мови – понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник української мови) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну “паспортну” (КМУ 2010) транслітерацію онлайн. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База “антисуржика” містить понад 700 слів та виразів. Також на нашому сайті розміщено зручний новий правопис Української мови 2019 онлайн з пошуком. А ще у нас є сервіс “Наголоси”, що розставляє наголоси в українських текстах.

* СУМ – Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.