Скільки нейтронів у ядрі бору з масовим числом 11

§ 44. Атомне ядро. Ядерні сили. Енергія зв’язку атомних ядер

У 1932 р. сталася дуже важлива для всієї ядерної фізики подія. Учень Резерфорда, англійський фізик Джеймс Чедвік (1891-1984), відкрив нову частинку — нейтрон. Під час бомбардування α-частинками берилію протони не виникали. Але було виявлено промені, які здатні проникати через свинцеву пластинку завтовшки 10-20 см. Учені припустили, що це γ-промені, які мають велику енергію.

Ірен Жоліо-Кюрі

Ірен Жоліо-Кюрі (1897-1956) та Фредерік Жоліо-Кюрі (1900-1958) виявили, що коли на шляху випромінювання берилію поставити парафінову пластинку, то йонізуюча здатність цього випромінювання різко зростає. Учені припустили, що випромінювання берилію вибиває з парафінової пластинки протони, яких багато в парафіні — речовині, що містить водень. За допомогою камери Вільсона (схему досліду наведено на мал. 3.20) подружжя Жоліо-Кюрі виявило ці протони і за довжиною пробігу оцінило їхню енергію. Якщо припустити, що протони прискорювалися внаслідок зіткнень з γ-квантами, то енергія цих квантів має бути величезною — близько 55 МеВ.

Мал. 3.20

Чедвік спостерігав у камері Вільсона треки ядер Нітрогену, що зазнавали зіткнень з випромінюванням берилію. За його оцінкою енергія γ-квантів, здатних надати ядрам швидкість, мала б дорівнювати 90 МеВ. Подібні спостереження в камері Вільсона треків ядер Аргону привели до висновку, що енергія зазначених гіпотетичних γ-квантів має бути 150 МеВ. Припускаючи, що ядра починають рухатися внаслідок зіткнень із частинками, які не мають маси спокою, дослідники помітили явні суперечності: одним і тим самим γ-квантам доводилося приписувати різну енергію.

Отже, припущення про випромінювання берилієм γ-квантів, які не мають маси спокою, не обґрунтоване. Під дією α-частинок з берилію вилітають якісь досить важкі частинки, бо лише від зіткнення з важкими частинками протони або ядра Нітрогену й Аргону могли набути такої величезної енергії, яка спостерігалася. Оскільки ці частинки мали велику проникну здатність і безпосередньо не йонізували газ, то, очевидно, вони були електрично нейтральні. Адже заряджена частинка сильно взаємодіє з речовиною і тому швидко втрачає свою енергію.

Нову частинку назвали нейтроном. Її існування передбачав Резерфорд більш ніж за 10 років до дослідів Чедвіка. За енергією та імпульсом ядер, що стикаються з нейтронами, визначили масу нейтрона. Виявилося, що вона трохи більша від маси протона — 1838,6 електронних мас проти 1836,1 для протона.

Через потрапляння α-частинок в ядра Берилію відбувається така реакція:

Заряд нейтрона дорівнює нулю, а відносна маса — приблизно одиниці.

Після відкриття нейтрона фізики Дмитро Іваненко (1904-1994) і Вернер Гейзенберг (1901-1976) у 1932 р. запропонували протонно-нейтронну модель ядра, згідно з якою ядра атомів складаються з елементарних частинок двох видів: протонів і нейтронів.

Кількість протонів в ядрі дорівнює кількості електронів в атомній оболонці, тому що в цілому атом нейтральний. Отже, кількість протонів у ядрі дорівнює атомному номеру елемента Z у Періодичній таблиці елементів Д. І. Менделєєва.

Масовим числом A називають суму числа протонів Z і числа нейтронів N у ядрі: A = Z + N.

Маси протона і нейтрона близькі між собою, і кожна з них приблизно дорівнює атомній одиниці маси. Маса електрона в атомі значно менша від маси ядра. Тому масове число ядра дорівнює округленій до цілого числа відносній атомній масі елемента. Масові числа можна визначити грубим вимірюванням мас ядер навіть не дуже точними приладами.

Ізотопи — це ядра з однаковим значенням Z, але з різними масовими числами А, тобто з різною кількістю нейтронів N.

Оскільки ядра досить стійкі, то протони і нейтрони мають триматися в ядрі якимись силами, причому дуже великими. Що це за сили? Завчасно можна сказати, що це не гравітаційні сили, які занадто слабкі. Стійкість ядра не можна пояснити також електромагнітними силами, тому що між однойменно зарядженими протонами діє електричне відштовхування, а нейтрони не мають електричного заряду.

Отже, між ядерними частинками — протонами і нейтронами (нуклонами) — діють особливі сили — ядерні сили. Вони приблизно в 100 разів більші від електромагнітних та найпотужніші з усіх сил, що є в природі. Тому взаємодію ядерних частинок часто називають сильною взаємодією. Причому сильна взаємодія не зводиться лише до взаємодії нуклонів у ядрі. Це особливий вид взаємодії, властивий багатьом елементарним частинкам разом з електромагнітною взаємодією. Ядерні сили — короткодіючі. Електромагнітні сили порівняно повільно зменшуються з відстанню.

Дуже важливу роль в усій ядерній фізиці відіграє поняття — енергія зв’язку ядра. Під енергією зв’язку ядра розуміють ту енергію, яка потрібна для повного розщеплення ядра на окремі нуклони. Спираючись на закон збереження енергії, можна також стверджувати, що енергія зв’язку дорівнює тій енергії, яка виділяється під час утворення ядра з окремих частинок. Енергія зв’язку атомних ядер дуже велика. Але як її визначити?

Зробити відповідні розрахунки можна, лише застосувавши співвідношення Ейнштейна між масою і енергією: E = mc 2 . Точні вимірювання мас ядер показують, що маса спокою ядра Мя завжди менша від суми мас спокою його протонів і нейтронів:

Існує так званий дефект мас: Μ = Zmп + Nmн – Мя, різниця мас додатна. Зокрема, для Гелію маса ядра на 0,75 % менша від суми мас двох протонів і двох нейтронів. Отже, для одного моля Гелію ΔΜ = 0,03 г. Зменшення маси під час утворення ядра із частинок означає, що при цьому зменшується енергія цієї системи частинок на значення енергії зв’язку Езв:

Але куди при цьому зникає енергія Езв і маса ΔΜ?

Під час утворення ядра із частинок вони під дією ядерних сил на малих відстанях прямують одна до одної з величезним прискоренням. Випромінювані при цьому γ-кванти мають енергію Езв і масу:

Про значення енергії зв’язку можна судити з такого прикладу: під час утворення 4 г гелію виділяється стільки само енергії, як від згоряння 1,5-2 вагонів кам’яного вугілля.

Важливу інформацію про властивості ядер дає експериментально виміряна залежність питомої енергії зв’язку, тобто енергії зв’язку, що припадає на один нуклон, від масового числа A.

З малюнка 3.21 добре видно, що якщо не брати до уваги найлегші ядра, то питома енергія зв’язку приблизно стала і дорівнює 8 МеВ/нуклон. Зазначимо, що енергія зв’язку електрона з ядром в атомі Гідрогену, яка дорівнює енергії йонізації, майже в мільйон разів менша. Крива на малюнку 3.21 має слабко виявлений максимум. Максимальну питому енергію зв’язку (8,6 МеВ/нуклон) мають елементи з масовим числом від 50 до 60, тобто залізо і близькі до нього за порядковим номером елементи. Ядра цих елементів найстійкіші.

Мал. 3.21

Зменшення питомої енергії зв’язку для легких елементів пояснюється поверхневими ефектами. Нуклони, які містяться на поверхні ядра, взаємодіють з меншою кількістю сусідів, ніж нуклони всередині ядра, оскільки ядерні сили короткодіючі. Тому енергія зв’язку нуклонів на поверхні менша, ніж у нуклонів усередині ядра. Що менше ядро, то більша частина загальної кількості нуклонів виявляється на поверхні. Через це енергія зв’язку в середньому на один нуклон менша в легких ядер.

У важких ядер питома енергія зв’язку зменшується внаслідок зростання із збільшенням Z кулонівської енергії відштовхування протонів. Кулонівські сили намагаються розірвати ядро.

ЗАПИТАННЯ ДО ВИВЧЕНОГО

  • 1. Що дало поштовх для створення протонно-нейтронної моделі ядра атома? Хто з учених до цього причетний?
  • 2. Що таке нуклон?
  • 3. Що таке енергія зв’язку атомних ядер? Як вона визначається?
  • 4. Розгляньте графік залежності питомої енергії зв’язку від масового числа (мал. 3.21). Укажіть елементи, які мають питому енергію зв’язку 5-8 МеВ/нуклон.

§ 22. Сучасна модель атома. Протонно-нейтронна модель ядра атома. Ядерні сили. Ізотопи

Історія фізичної науки налічує майже 2500 років, але тільки минулого століття фізики перетворилися з поважних викладачів і кабінетних учених на консультантів урядів. Кількість фахівців-фізиків збільшилася в сотні разів, було створено величезні підприємства для виробництва фізичних приладів і обладнання (рис. 22.1). І сталося це передусім завдяки успіхам ядерної фізики, яка вивчає структуру та властивості атомних ядер, процеси, що в них відбуваються, та механізми перетворення атомних ядер. У цьому параграфі ви детальніше дізнаєтесь про атом і атомне ядро.

Рис. 22.1. Найбільша на сьогодні дослідницька установка — прискорювач заряджених частинок, перший запуск якого відбувся в 2008 р.: а — вигляд ізсередини; б — схематичне зображення. Вражають розміри цього прискорювача: елементарні частинки розганяються у величезному кільці завдовжки 26 км. Країни Європи мусили об’єднати свої зусилля, щоб побудувати це диво техніки

1. Дізнаємося про класичний дослід Резерфорда

Експерименти, здійснені вченими протягом XIX ст., довели, що атом має складну структуру. Фізикам стало відомо, що до складу атома входять електрони, які мають негативний заряд, а власне атом є нейтральним.

У 1908-1911 рр. під керівництвом Ернеста Резерфорда (рис. 22.2) досвідчений дослідник Ганс Ґейґер (1882-1945) і молодий аспірант Ернест Марсден (1889-1970) проводили серію дослідів щодо з’ясування структури атома. Для дослідів учені використали речовину, із якої з великою швидкістю вилітали позитивно заряджені частинки — так звані α-частинки (альфа-частинки).

Рис. 22.2. Ернест Резерфорд (1871-1937) — видатний англійський фізик. Заклав основи вчення про радіоактивність і будову атома, здійснив першу ядерну реакцію. Лауреат Нобелівської премії (1908 р.), член усіх академій наук світу

Вузький пучок α-частинок зі свинцевого контейнера спрямовувався на тонку золоту фольгу, а далі потрапляв в екран, покритий шаром кристалів цинк сульфіду (рис. 22.3). Якщо в такий екран улучала α-частинка, то в місці її влучання відбувався слабкий спалах світла. Учені спостерігали спалахи за допомогою мікроскопа та реєстрували влучання α-частинок в екран.

Рис. 22.3. Схема досліду з розсіяння α-частинок (дослід Резерфорда)

У результаті дослідів було з’ясовано, що переважна більшість α-частинок проходить крізь золоту фольгу, не змінюючи напрямку руху, деякі відхиляються від початкової траєкторії. А от приблизно одна з 20 000 частинок відскакувала від фольги, начебто натикаючись на якусь перешкоду (рис. 22.4).

Рис. 22.4. Траєкторії α-частинок, що пролітають поряд із ядром Ауруму. Чим ближче до ядра пролітає α-частинка, тим більша сила відштовхування, яка діє на неї, і тим більше частинка відхиляється від початкової траєкторії

Зрозуміло, що Е. Резерфорд не міг бачити внутрішню структуру атома, тому він залучив логіку. Якщо позитивний заряд і маса рівномірно розподілені по всьому об’єму атома (а саме таке уявлення про атом існувало на той час), то всі α-частинки повинні були пролетіти крізь фольгу практично не відхиляючись, адже їхня енергія величезна (це приблизно як бити м’ячем крізь павутиння).

Якщо ж позитивний заряд і маса зосереджені в невеликому об’ємі всередині атома, а навколо — «порожнеча», то бомбардування α-частинками нагадуватиме кидки тенісними м’ячиками через поле, на якому розташована закріплена на жердині металева банка. Тільки в мізерній кількості випадків м’ячики влучать у банку та відскочать від неї, решта ж пролетить повз.

Очевидно, що друге припущення значно більше підходить для пояснення результатів експерименту. Таким чином, після зазначених дослідів Резерфорд у 1911 р. запропонував ядерну модель будови атома: атом складається з позитивно зарядженого ядра, оточеного негативно зарядженими частинками — електронами; саме в ядрі зосереджена мало не вся маса атома.

На вашу думку, чи відскочила б α-частинка в досліді Резерфорда, якби ядро мало негативний заряд? якби маса ядра була набагато меншою від маси α-частинки?

Хоча в ядрі зосереджена майже вся маса атома, розмір ядра порівняно з атомом надзвичайно малий (діаметр атома становить приблизно 10 -10 м, а ядра — 10 -15 м). Для наочності уявіть, що атом вдалося збільшити до розміру великого стадіону. При цьому розмір ядра такого атома теж має зрости. На скільки? Обчислення показують, що діаметр ядра атома дорівнював би розміру мурахи, що повзе по траві стадіону.

Ядерна модель атома, запропонована Резерфордом, була розвинена в роботах видатного данського фізика Нільса Бора (1885-1962). Саме на ядерній моделі ґрунтується сучасне уявлення про будову атома (рис. 22.5).

Рис. 22.5. «Еволюція» моделі атома

2. Згадуємо будову атомного ядра

Із курсів фізики і хімії ви добре знаєте, що атомне ядро складається із частинок двох видів: протонів, які мають позитивний електричний заряд, і нейтронів, які не мають заряду. Маса протона приблизно дорівнює масі нейтрона та майже у 2000 разів більша за масу електрона. Протони й нейтрони, що входять до складу ядра атома, називають нуклонами. Сумарну кількість протонів і нейтронів в атомі називають нуклонним (масовим) числом і позначають символом А.

Атом є електрично нейтральним: сумарний заряд протонів у ядрі дорівнює сумарному заряду електронів, що розташовані навколо ядра. Оскільки заряд протона за модулем дорівнює заряду електрона, то зрозуміло, що в атомі кількість протонів дорівнює кількості електронів.

Кількість протонів у ядрі називають зарядовим (протонним) числом і позначають символом Ζ. Порядковий номер елемента в Періодичній системі хімічних елементів Д. І. Менделєєва відповідає кількості протонів у ядрі (зарядовому числу).

Знаючи зарядове (Ζ) і масове (А) числа ядра атома, можна визначити кількість нейтронів (Ν) у цьому ядрі: N = Α – Ζ.

Вид атомів, який характеризується певним значенням зарядового числа та певним значенням масового числа, називають нуклідом (рис. 22.6)

Рис. 22.6. Позначення нукліда хімічного елемента

Скільки протонів і нейтронів містить ядро нукліда Алюмінію ( 27 13Al)?

Якщо різні нукліди мають однакове зарядове число, то їхні хімічні властивості є однаковими — нукліди належать одному хімічному елементу.

Різновиди атомів того самого хімічного елемента, ядра яких містять однакове число протонів, але різну кількість нейтронів, називають ізотопами («однакові за місцем»).

Кожний хімічний елемент має декілька ізотопів (рис. 22.7).

Рис. 22.7. Ізотопи Гідрогену, які існують у природі. Символом е – позначено електрони, р + — протони, n — нейтрони

3. Дізнаємося про сильну взаємодію

Ви вже знаєте, що електрони, маючи негативний заряд, утримуються навколо позитивного ядра завдяки електромагнітній взаємодії. Але яким чином у складі одного ядра і на дуже близькій відстані один від одного утримуються протони, адже однойменно заряджені частинки відштовхуються?

З’ясовано, що всі частинки в ядрі притягуються одна до одної завдяки взаємодії, яка в сотні разів сильніша, ніж електромагнітне відштовхування протонів (рис. 22.8). Саме тому взаємодію нуклонів називають сильною взаємодією.

Рис. 22.8. Сили взаємодії між нуклонами ядра

Сили, які діють між протонами й нейтронами в ядрі та забезпечують існування атомних ядер, називають ядерними силами.

Основні властивості ядерних сил:

  • 1) є тільки силами притягання;
  • 2) є близькодіючими: вимірювання показали, що ядерні сили між нуклонами виявляються лише на відстанях, які приблизно дорівнюють розмірам нуклона (10 -15 м);
  • 3) не залежать від заряду: на однаковій відстані сили, що діють між двома протонами, між двома нейтронами або між протоном і нейтроном, є однаковими;
  • 4) мають властивість насичення: нуклон виявляється здатним до ядерної взаємодії одночасно лише з невеликою кількістю нуклонів-«сусідів».

Відкриття будови атомного ядра сміливо можна назвати «міжнародним».

Протон відкрив англійський фізик, уродженець Нової Зеландії Ернест Резерфорд (1911 р.), нейтрон — англійський фізик Джеймс Чедвік (1932 р.). Гіпотезу про протонно-нейтронну будову ядра атома вперше незалежно один від одного висловили радянський учений, уродженець Полтавщини Дмитро Дмитрович Іваненко і німецький учений Вернер Гейзенберґ (1932 р.). Відтоді уявлення про будову ядра практично не змінилися.

Підбиваємо підсумки

У результаті дослідів під керівництвом Е. Резерфорда було створено ядерну модель будови атома, згідно з якою весь позитивний заряд атома зосереджений у його ядрі — частині, розміри якої незначні порівняно з розмірами атома.

Ядра атомів складаються з нуклонів — протонів і нейтронів. Кількість протонів (Z) у ядрі атома даного елемента дорівнює порядковому номеру цього елемента в Періодичній системі хімічних елементів Д. І. Менделєєва, кількість нуклонів (А) — масовому числу.

Вид атомів, який характеризується певною кількістю протонів і певною загальною кількістю нуклонів, називають нуклідом.

Різновиди хімічного елемента, атоми яких містять у своїх ядрах однакову кількість протонів, але різну кількість нейтронів, називають ізотопами даного хімічного елемента.

У ядрі нуклони утримуються разом завдяки дії ядерних сил. Ядерні сили є близькодіючими — на відстанях, більших за розмір нуклона, вони не виявляються.

Контрольні запитання

1. Опишіть дослід Е. Резерфорда із розсіяння α-частинок та його результати. 2. Із яких частинок складається атом? атомне ядро? 3. Що таке зарядове число? масове число? 4. Як визначити кількість протонів і нейтронів у ядрі? Наведіть приклад. 5. Що таке нуклід? 6. Які нукліди називають ізотопами? Назвіть ізотопи Гідрогену. 7. Який тип взаємодії забезпечує утримання нуклонів у ядрі атома? 8. Дайте означення ядерних сил, назвіть їхні властивості.

Вправа № 22

1. Скільки протонів і скільки нейтронів міститься в ядрі атома Аргону 40 18Аr?

2. Чим відрізняються ядра ізотопів Урану: 238 82U i 235 92U?

3. У ядрі атома Бору міститься 5 протонів і 6 нейтронів. Скільки електронів у цьому атомі? скільки нуклонів у ядрі цього атома?

4. Серед поданих символів хімічних елементів визначте той, що відповідає атому з найбільшою кількістю електронів: Са, Cu, Ge, Sb, Р. Скористайтеся Періодичною системою хімічних елементів Д. І. Менделєєва.

5. Оцініть силу ядерної взаємодії між протонами ядра на відстані 10 -15 м.

6. Скористайтеся додатковими джерелами інформації та дізнайтеся про життя й наукову діяльність нашого співвітчизника Дмитра Дмитровича Іваненка.

Склад ядра атома. Розрахунок протонів і нейтронів

Згідно з сучасними уявленнями, атом складається з ядра і розташованих навколо нього електронів. Ядро атома, у свою чергу, складається з менших елементарних частинок ‒ з певної кількості протонів та нейтронів (загальноприйнята назва для яких – нуклони), що пов’язані між собою ядерними силами.

Кількість протонів в ядрі визначає будову електронної оболонки атома. А електронна оболонка визначає фізико-хімічні властивості речовини. Число протонів відповідає порядковому номеру атома в періодичній системі хімічних елементів Менделєєва, іменується також зарядове число, атомний номер, атомне число. Наприклад, число протонів у атома Гелія – 2. У періодичній таблиці він стоїть під номером 2 і позначається як He2 Символом для позначення кількості протонів служить латинська літера Z. При запису формул часто цифра, яка вказує на кількість протонів, розташовується знизу від символу елемента або праворуч, або ліворуч: He2 / 2He.

Кількість нейтронів відповідає певному ізотопу того чи іншого елемента. Ізотопи – це елементи з однаковим атомним номером (однаковою кількістю протонів і електронів), але з різним масовим числом. Масове число – загальна кількість нейтронів і протонів в ядрі атома (позначається латинською буквою А). При запису формул масове число вказується вгорі символу елемента з однієї зі сторін: He 4 2/ 4 2He (Ізотоп Гелія – Гелій – 4)

Таким чином, щоб дізнатися число нейтронів в тому чи іншому ізотопі, слід від загального масового числа відняти число протонів. Наприклад, нам відомо, що в атомі Гелія-4 He 4 2 іститься 4 елементарні частинки, оскільки масове число ізотопу – 4. При цьому нам відомо, що He 4 2 має 2 протони. Віднявши від 4 (загальне масове число) 2 (кількість протонів) отримуємо 2 – кількість нейтронів в ядрі Гелія-4.

ПРОЦЕС РОЗРАХУНКУ КІЛЬКОСТІ ФАНТОМНИХ ЧАСТИНОК ПО В ЯДРІ АТОМА. Як приклад ми не випадково розглянули Гелій-4 (He 4 2), ядро якого складається з двох протонів і двох нейтронів. Оскільки ядро Гелія-4, іменоване альфа-частинкою (α-частинка) володіє найбільшою ефективністю в ядерних реакціях, його часто використовують для експериментів у цьому напрямку. Варто відзначити, що в формулах ядерних реакцій часто замість He 4 2 використовується символ α.

Саме за участю альфа-частинок була проведена Е. Резерфордом перша в офіційній історії фізики реакція ядерного перетворення. В ході реакції α-частинками (He 4 2) «бомбардувалися» ядра ізотопу азоту (N 14 7), внаслідок чого утворився ізотоп оксигена (O 17 8) і один протон (p 1 1)

Ця ядерна реакція виглядає таким чином:

Здійснимо розрахунок кількості фантомних частинок По до і після цього перетворення.

ДЛЯ РОЗРАХУНКУ КІЛЬКОСТІ ФАНТОМНИХ ЧАСТИНОК ПО НЕОБХІДНО:
Крок 1. Порахувати кількість нейтронів і протонів у кожному ядрі:
– кількість протонів зазначено в нижньому показнику;
– кількість нейтронів дізнаємося, віднявши від загального масового числа (верхній показник) кількість протонів (нижній показник).

Крок 2. Порахувати кількість фантомних частинок По в атомному ядрі:
– помножити кількість протонів на кількість фантомних частинок По, що містяться в 1 протоні;
– помножити кількість нейтронів на кількість фантомних частинок По, що містяться в 1 нейтроні;

Крок 3. Скласти кількість фантомних частинок По:
– скласти отриману кількість фантомних частинок По в протонах з отриманою кількістю в нейтронах в ядрах до реакції;
– скласти отриману кількість фантомних частинок По в протонах з отриманою кількістю в нейтронах в ядрах після реакції;
– порівняти кількість фантомних частинок По до реакції з кількістю фантомних частинок По після реакції.

ПРИКЛАД РОЗГОРНУТОГО ОБЧИСЛЕННЯ КІЛЬКОСТІ ФАНТОМНИХ ЧАСТИНОК ПО В ЯДРАХ АТОМІВ.
(Ядерна реакція за участю α-частинки (He 4 2), що проведена Е. Резерфордом у 1919 році)

ДО РЕАКЦІЇ (N 14 7 + He 4 2)
N 14 7

Кількість протонів: 7
Кількість нейтронів: 14-7 = 7
Кількість фантомних частинок По:
в 1 протоні – 12 По, таким чином у 7 протонах: (12 х 7) = 84;
в 1 нейтроні – 33 По, таким чином у 7 нейтронах: (33 х 7) = 231;
Загальна кількість фантомних частинок По в ядрі: 84+231 = 315

He 4 2
Кількість протонів – 2
Кількість нейтронів 4-2 = 2
Кількість фантомних частинок По:
в 1 протоні – 12 По, таким чином у 2 протонах: (12 х 2) = 24
в 1 нейтроні – 33 По, таким чином у 2 нейтронах: (33 х 2) = 66
Загальна кількість фантомних частинок По в ядрі: 24+66 = 90

Разом кількість фантомних частинок По до реакції

N 14 7 + He 4 2
315 + 90 = 405

ПІСЛЯ РЕАКЦІЇ (O 17 8) и один протон (p 1 1):
O 17 8
Кількість протонів: 8
Кількість нейтронів: 17-8 = 9
Кількість фантомних частинок По:
в 1 протоні – 12 По, таким чином у 8 протонах: (12 х 8) = 96
в 1 нейтроні – 33 По, таким чином у 9 нейтронах: (9 х 33) = 297
Загальна кількість фантомних частинок По в ядрі: 96+297 = 393

p 1 1
Кількість протонів: 1
Кількість нейтронів: 1-1=0
Кількість фантомних частинок По:
в 1 протоні – 12 По
Нейтроны отсутствуют.
Загальна кількість фантомних частинок По в ядрі: 12

Разом кількість фантомних частинок По після реакції
(O 17 8 + p 1 1):
393 + 12 = 405

Порівняємо кількість фантомних частинок По до і після реакції:

Кількості фантомних частинок По до і після реакції рівні.

ПРИКЛАД СКОРОЧЕНОЇ ФОРМИ ОБЧИСЛЕННЯ КІЛЬКОСТІ ФАНТОМНИХ ЧАСТИНОК ПО В ЯДЕРНІЙ РЕАКЦІЇ

Тут і далі розрахунки кількості фантомних частинок По приведені в скороченій формі, в якій відображена загальна кількість фантомних частинок По в кожному ядрі, а також їхня сума до і після реакції.

Відомою ядерної реакцією є реакція взаємодії α-частинок з ізотопом берилію, при якій вперше був виявлений нейтрон, який виявив себе як самостійна частинка в результаті ядерного перетворення. Ця реакція була здійснена в 1932 році англійським фізиком Джеймсом Чедвіком. Формула реакції:

213 + 90 → 270 + 33 – кількість фантомних частинок По в кожному з ядер

303 = 303 – загальна сума фантомних частинок По до і після реакції

Кількості фантомних частинок По до і після реакції рівні.

Зміст

  • СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА
  • Історія
  • Про доповідь
  • Атоми
  • Про ефір
  • Елементарні частинки
  • Людське сприйняття
  • Про нематеріальне начало
  • Визначення СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА
  • Езоосмічна решітка
  • Езоосмічна комірка
  • Езоосмічна мембрана
  • Септонне поле
  • Реальна (стаціонарна) частинка По
  • Фантомна частинка По
  • Основні відмінності реальнихі фантомних частинок По
  • Eзоосмос
  • Процес Езоосмосу
  • Передача і розподіл енергії та інформації
  • Вільна енергія
  • Асоціативні приклади процесу езоосмоса, передачі і розподілу енергії та інформації
  • Структура елементарних частинок
  • Аллат
  • Фотон
  • Нейтрино
  • Eлектрон
  • Перевірка відомих формул і реакцій
  • Склад ядра атома. Розрахунок протонів і нейтронів
  • Форми запису ядерних реакцій
  • Формули реакцій, що лежать в основі керованого термоядерного синтезу
  • Формули реакцій протон-протонного циклу (pp-цикл)
  • Формули реакцій вуглецевого циклу (CN-цикл)
  • Формули фотоядерних реакцій
  • Формули ядерних реакцій за участю нейтронів
  • Реакції за участю α–частинок
  • ЗАКІНЧЕННЯ

Related Post

Зберігання цибулі та часнику в домашніх умовахЗберігання цибулі та часнику в домашніх умовах

Зміст:1 Як зберігаги цибулю і часник в домашніх умовах: кілька важливих порад2 Як зберегти цибулю і часник в домашніх умовах на зиму аж до весни2.0.1 Загальні рекомендації щодо зберігання часнику

Скільки буде 1 барельСкільки буде 1 барель

Головною світовою одиницею виміру обсягу нафти є американський нафтовий барель (скор. Bbl), рівний 42 галонам, або 158,988 літрам. Американський нафтовий барель — одиниця вимірювання об'єму нафти, що дорівнює 42 галонам

Чому посіви не вимерзають під снігом відповідьЧому посіви не вимерзають під снігом відповідь

Зміст:1 Чому рослини не замерзають під снігом?2 Як безсніжна зима та мороз впливають на посіви озимих: роз’яснюють фахівці НААН3 Чим відрізняються озимі посіви від ярих? Терміни сівби озимих3.1 Як підготуватися