Мононуклеоз у дитини триває 2-3 тижні, майже непомітно і не має серйозних наслідків. Після одужання може спостерігатися імунодефіцит. Вірус вражає лімфоїдну систему, яка безпосередньо пов'язана з імунітетом. Тому імунологічна реактивність в результаті порушується.

У дітей зазвичай генералізована; у молоді та дорослих — найчастіше задньо- та передньошийні, підщелепові лімфовузли, рідше генералізована лімфаденопатія з ураженням пахових та пахвинних лімфовузлів. Спленомегалія на 2–3 тиж. у 50 % хворих; минає через 7–10 днів.

Підвищення температури тіла може триматися до двох тижнів підряд. У дитини збільшуються всі лімфатичні вузли, особливо задньошийні. Їх збільшення помітно на око, при натисканні вони, здебільшого, безболісні. Практично завжди при інфекційному мононуклеозі уражається носоглотка і мигдалики.

У всіх хворих виявляється збільшення печінки та селезінки. Іноді з'являється жовтяниця. У розпал захворювання тільки у деяких хворих з'являються висипання на шкірі. Цей висип плямистий, яскраво-червоний, дуже схожий на алергічний.

Зате після хвороби він посилюється, але треба не менше, як півроку дотримуватися дієти, тому що вірус дуже вражає печінку. Не можна їсти жирного, смаженого, солоного, бажано відмовитись від шоколаду, копченостей, гострого сиру, кетчупу, кислих фруктів, різких на смак овочів (редьки), жирних тортів, тістечок, морозива.

Основним проявом ВЕБ-інфекції є інфекційний мононуклеоз – захворювання, що характеризується тріадою симптомів: лихоманка; тонзилярний фарингіт (збільшення, почервоніння, болючість піднебінних мигдаликів); лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів).

Якщо в сім’ї є дитина або дорослий, який захворів інфекційним мононуклеозом, не заразитися іншим членам сім’ї буде досить складно, не тому, що вірус дуже заразний, а тому, що навіть після одужання, дитина, яка перехворіла або дорослий періодично може виділяти вірус з частинками …