Санітарні норми утримання великої рогатої худоби

Тваринництво – галузь, що стабільно розвивається в Україні. Сприяють цьому постійний попит на українську продукцію з боку вітчизняних та зарубіжних споживачів, а також підтримка фермерських господарств з боку держави.

Але діяльність у сфері вирощування ВРХ може мати віддачу лише за правильного підходу. І першочергове завдання фермера – грамотне будівництво корівника з усіх норм, зокрема за умов утримання поголів’я. Як зробити роботу ферми більш ефективною в рамках численних БНіП та ГОСТ? Давайте розбиратися.

Санітарні норми утримання великої рогатої худоби: загальні вимоги

Будівництво та подальше утримання корівника має здійснюватися з дотриманням санітарно-гігієнічних, природоохоронних, зооветеринарних, протипожежних вимог, а також відповідно до генерального плану забудови та розвитку населеного пункту та приміських територій.

З урахуванням передбачуваного поголів’я формуються вимоги щодо розміру санітарно-захисної зони. Територія ферми поділяється на функціональні ділянки:

• · виробничу зону, у тому числі стійла та територію для вигулу;
• · ветеринарно-санітарну зону;
• · зону зберігання та підготовки кормів;
• · зону збирання та зберігання гною.

Важливо: Норми утримання худоби на особистих подвір’ях (санітарні норми ЛПГ) дещо відрізняються від санітарних правил, затверджених для державних та комерційних підприємств. Ми ж поговоримо про облаштування фермерських господарств та великих тваринницьких підприємств.

Умови утримання ВРХ на фермі

Сьогодні як корівник допускається використання як капітальних будівель, так і легких, міцних каркасних конструкцій. Такі будови класифікуються за розміром і бувають індивідуальними та груповими. Оптимальна модель обирається з урахуванням масштабів тваринницького підприємства. На одну корову (з урахуванням годівниці) у закритому приміщенні передбачається площа від 6 кв. Якщо корова міститься з телям, необхідний простір збільшується до 10 квадратів.

Приклад розрахунку: Для розміщення 30 голів худоби з урахуванням народження телят за нормами ветеринарії відводиться площа 300 квадратних метрів.

Висота стін у виробничій зоні ферми має бути не менше 2,5 метра, а при незмінних настилах – від 3 метрів. Підлога монтується над нульовим рівнем території з ухилом 2см/м. Рекомендований варіант – дощата підлога на глиняній підкладці, яка попередить накопичення гною під підлогою. Дощату стелю утеплюють. Підлога в стійлах встилається тирсою або подрібненою соломою – створюється сухе лежаче місце. Настил повинен мати похилий жолоб для стоку гноївки. У загоні встановлюється годівниця та поїлка. Окрема увага приділяється обробці поверхонь стін та інших перекриттів у виробничих приміщеннях (СНіП 2.09.04-87).

Обов’язковим є проведення санітарних днів з періодичністю – раз на місяць із ретельним очищенням та дезінфекцією годівниць, стін, загородок, стовпів. У санітарний день, а також при необхідності проводяться профілактичні заходи щодо боротьби з мухами, гризунами.

Правила утримання великої рогатої худоби враховують пристрій примусової вентиляції, що дозволяє підтримувати концентрацію газів, пари та пилу в допустимих межах (відповідно до ГОСТ 12.1.005-88). Розроблено будівельні норми та правила щодо організації природного та штучного освітлення на робочих місцях та у місцях утримання тварин (СНіП 11-4-79).

Вимоги до вигульних майданчиків

Технологія утримання великої рогатої худоби передбачає їхній випас на вигульних майданчиках (вигульно-кормових дворах). Ця огороджена територія може розташовуватися як безпосередньо вздовж стіни ферми ВРХ, так і на окремо організованій ділянці. Ця зона повинна відповідати таким вимогам:

• · Вигульний майданчик комплектується годівницями та поїлками, завантаження яких виконується з транспортних засобів, що знаходяться за межами ділянки.
• · Залежно від середньої зимової температури вигульно-кормовий двір обладнується навісом, вітрозахисними пристроями.
• · Ухил поверхні території вигульного майданчика слід витримувати на рівні 6 градусів.
• · Якщо вигульно-кормовий двір не має твердого покриття, його слід облаштувати на ділянках годівлі та водопою на відстані від краю твердого майданчика до годівниць з поїлками 2,5-3,0 метра. А також тверде покриття потрібно перед входом до стаціонарної будівлі для утримання ВРХ.
• · Для відпочинку ВРХ на майданчиках без твердого покриття, повинні бути облаштовані спеціальні піднесення (кургани), з розрахунку одна голова займає 3 квадрати площі.

Розміри вигульних майданчиків ВРХ визначаються таким чином:

• · для корів та нетел – 8-15 кв. метрів;
• · для бугаїв виробників – 10-30 кв. метрів;
• · для молодняку – 5-15 кв. метрів;
• · для телят – 2-5 кв. метрів;
• · для корів із телятами – 8-20 кв. метрів.

Обов’язкова умова – забезпечення чистоти тварин від гною або вуличного бруду.

Прибирання гною

Санітарні норми утримання тварин регламентують повну або часткову автоматизацію (механізацію) процесів підтримки гігієни у загонах та на вигульних майданчиках.

При цьому в масштабах ферми ручне прибирання гною неефективне і не дає можливості дотримуватись ветеринарних правил утримання великої рогатої худоби. Тоді як нові механізовані установки дозволяють відмовитись повністю від ручної праці та цілодобово підтримувати порядок у місцях утримання тварин. А контроль над роботою систем видалення гною може бути повністю автоматичним або здійснюватись одним оператором.

Під час будівництва системи прибирання гною враховують норми виходу екскрементів та витрати підстилки на голову на добу. У корів за умов прив’язного утримання обсяги гною становлять 55 кг, за умов безприв’язного утримання – 70 кг. Норми підстилки – соломи до 1,5 кг, а тирси до 4 кг. Враховуються також норми виходу екскрементів та підстилки для бугаїв, молодняку, телят.

Обсяги відходів, що отримуються за рік, розраховуються за формулою Q рік. = Д (q + П) m, де:

• · Д – кількість діб;
• · q – обсяги гною від однієї голови за добу;
• · П – норма підстилки на голову в кг на добу;
• · M – кількість тварин.

Відходи (гній та використана підстилка) видаляються регулярно. Правильний вибір системи залежить від умов утримання та годування поголів’я. Наприклад, у малих підсобних господарствах може використовуватися гідравлічна змивна, шлюзова система чи самопливний метод. Але забезпечити санітарні норми утримання тварин на великій фермі за допомогою їх важко через такі особливості:

• · висока витрата води на очищення одного квадратного метра приміщень;
• · високі обсяги використаної води, у тому числі одержуваної гноївки;
• · суттєве підвищення вологості у приміщеннях;
• · необхідність залучення працівника до запуску та обслуговування гідравлічних установок.

Крім того, використання води ускладнює подальше складування і підготовку гною для подальшої реалізації як органічного добрива. Тому для прибирання гною на середніх та великих фермах оптимальним рішенням буде використання скреперних систем та транспортерів, які переміщатимуть гній одразу на вантажівки або на місце зберігання.

Встановлення транспортерів ТСГ та Дельта скреперів від ТК-Екоресурс

Сучасні системи збирання та видалення гною від компанії «ТК-Екоресурс» – це технологічні рішення, перевагу використання яких вже оцінили сотні фермерських господарств по всій Україні та за її межами. Головна мета скреперних систем – постійно або періодично (3-4 рази на день) видаляти гній із помостів та на вигульних майданчиках, на яких розташовується поголів’я.

Широкий скрепер повільно рухається горизонтальною поверхнею, зміщуючи гній до каналу, а по ньому – у гноєсховищє. Оскільки скребок і ланцюг рухаються повільно, ризик травматизму корів виключено.

Установка обладнання не вимагає багато часу. Надалі його обслуговуванням може займатися один оператор. Ще одним незаперечним плюсом використання скреперної системи є відмова від застосування води для очищення стійл, що позитивно впливає на мікроклімат у приміщеннях і дозволяє скоротити бюджет на забезпечення ферми. Дізнатися більше про запропоновані нами рішення можна по телефону або за особистої зустрічі в нашому офісі.

Огородження пасовища — як організувати випас худоби

Встановлення огороджень може значно підвищити ефективність випасу худоби. Правильне розташування огорож – це потужний інструмент управління в ефективній системі пасовищного утримання. Ефективна ротаційна або інша система огородження може бути дієвим способом забезпечення пасовищним кормом та може зменшити витрати на харчування стада протягом року. Незалежно від того, використовуються постійні або тимчасові утримання, огорожі повинні бути ретельно сплановані та побудовані для ефективного використання, тривалої експлуатації та невибагливості в обслуговуванні.

Ресурси сільськогосподарського виробництва

Постійні ресурси

Перш ніж планувати схему огороджувальної системи, оцініть наявні ресурси. Використовуйте цю інформацію для розробки проекту загонів, що сприяє ефективності кормової системи та забезпечує належні періоди спокою для росту та відновлення рослин. Постійні ресурси, такі як тип ґрунту, схил та інші аспекти, впливають на розробку огородження.

Пасовища повинні мати подібний тип ґрунту та ухил для забезпечення рівномірного виробництва кормів та розподілу навантаження.

Напівпостійні ресурси

До навівпостійних ресурсів відносимо воду та тінь. Система огородження має бути спланована належно, щоб забезпечити доступ худоби до запасу води. Постійне постачання чистої води є необхідністю. Чиста вода є ключовою частиною ротаційних пасовищних систем. Якість води та її доступність важливі для забезпечення належного функціонування водозабірних споруд.

При можливості необхідно забезпечити постачання водою кожного загону в межах пішої доступності. В іншому випадку, включіть у систему огородження централізоване водопостачання, доступне в межах 270 м від кожного загону. Рекомендується використання труб і переносних контейнерів для створення мобільних водних систем та уникнення грязі. Будь-яка конструкція огорожі повинна забезпечувати гнучкість у розміщенні води в загонах для контролю розподілу тварин та уникнення топтання навколо води. Якщо в певному загоні є тільки одне джерело води, переконайтеся, що воно може забезпечити необхідну кількість води під час максимального навантаження. По можливості відгороджуйте поверхневі джерела води, такі як затоки та ставки для того, щоб худоба не потрапила до водойми.

Тінь є основним фактором, який слід враховувати при будівництві огорож. Вона не знижує температуру повітря, але зменшує вплив сонячних променів на худобу. Тінь може сприяти зниженню частоти дихання та температури тіла тварини у найспекотніші дні, а також змінити її звички під час випасу. Велика рогата худоба, яка перебувала в тіні, збільшує вагу на 6%.

Види тіні: природна, постійна та змінна

Природна тінь сприймається, як належне явище там, де багато насаджень. Однак, будьте пильними у випадках, коли на пасовищі росте лише невелика кількість дерев, адже висока концентрація худоби може пошкодити насадження та залишити пасовища з обмеженими ділянками тіні. Для того, щоб забезпечити ділянки природною тінню необхідно дотримуватися довгострокового планування, а саме захищати дерева від пошкоджень, спричинених худобою, особливо в перші роки після посадки.

Постійна тінь може з’явитися від сараю, комори або іншої будівлі. Вона є цінною та не змінною. Як для природних так і для постійних структур, що утворюють тінь, необхідно звернути увагу, як змінюється розташування тіні, коли напрямок сонячного світла змінюється протягом дня.

Переносні конструкції, що утворюють тінь мусять бути досить міцними для того, щоб протистояти дії тварин. Вони можуть змінювати розташування слідом за худобою або переміщуватися в різні місця в межах загонів, щоб уникнути накопичення бруду. Ці конструкції повинні бути від 2 до 4 м заввишки, залежно від виду розміщеної худоби; для великої рогатої худоби – не менше ніж 3,5 м у висоту.

Змінні ресурси

Змінні ресурси також відіграють важливу роль у прийнятті рішень щодо розробки системи пасовищного утримання. Поєднання холодних і теплих сезонів, а також підсіяні бобові культури можуть забезпечити хороший кормовий запас протягом усього пасовищного сезону. Використовуйте тимчасові огорожі для поділу пасовищ за методом випасу. Тимчасові огорожі часто є більш економічно вигідними, ніж постійні огорожі, коли потрібні невеликі навіси. Місце розташування водних, тіньових та господарських споруд є критично важливими для планування огородження. Ефективне розміщення воріт та система смуг значно полегшують переміщення худоби до інших пасовищ. Обов’язково розміщуйте ворота, проходи для худоби та обладнання в кутку кожного пасовища, найближчого до центрального водопостачання. При розробці макету огорожі, враховуйте юридичні права та обов’язки, щоб уникнути можливих суперечок із сусідніми власниками земель.

Типи огорожі

Існує два типи огороджувальних систем: постійна або портативна (гнучка). Обидві системи мають як переваги, так і недоліки. Обидва типи огороджувальних систем означають периметральну огорожу, що складається із плетеного або колючого дроту, або електрифікованого гладкого дроту високого натягу для забезпечення утримання худоби на території ферми та її недопускання до таких ділянок, як дороги та приватна власність.

Розміщення та планування огорож

Правильне огородження – це зазвичай основна інвестиція. Тому ретельно плануйте розміщення огорож, щоб заощадити час і гроші. Однією з переваг добре розробленої системи огородження є її здатність підвищити ефективність випасу. При безперервному випасі худоба, як правило, спочатку з’їдає найсмачніші рослини і до останнього залишає жорстку рослинність. Вибірковість кормів худобою часто призводить до концентрованого і нерівномірного розподілу гною на пасовищі.

Однією із перших організаційних оцінок при проектуванні пасовищних систем є вибір та встановлення належної системи огородження. Надайте пріоритет добре побудованим огорожам по периметру та вздовж доріг чи інших ділянок, на які не можна допускати худобу, наприклад ― ріллю. Ефективна схема огородження для ротаційного випасу поєднує в собі постійні та тимчасові огорожі. Така комбінація забезпечить як безпеку периметра, так і гнучкість для регулювання розміру загону відповідно з добовими потребами у харчуванні та наявністю кормів.

Ідеальна кількість загороджених загонів для пасовища залежить від виду корму та продуктивності, цільових характеристик, пасовищного навантаження, швидкості відновлення рослин, економічної спроможності та характеристик худоби, таких як розмір стада, вага тварин та рівень виробництва. Визначайте розміри загонів для забезпечення стабільного періоду випасу. Дуже часто зустрічається ротація від 30 до 50 днів, що вимагає близько 10 загонів, якщо худобу переміщують принаймні один раз на тиждень. Під час весни, коли кормові рослини швидко ростуть і можуть переростати, може знадобитися часта ротація приблизно через 20 днів, щоб утримувати рослини на потрібній вегетаційній стадії. Швидша ротація означає, що більші площі загону випасаються за короткий проміжок часу із меншими інтервалами між випасом. Чотири загони при 20-денній ротації означають переміщення тварин кожні 5 днів. З іншого боку, 45-денна ротація, що підходить для часу повільного росту чи посухи, означає триваліші періоди між випасом худоби, обмежену кормову дієту та більш тривалі періоди, проведені в кожному загоні. Можливо, буде потрібно розділити територію ферми на цілих 20 загонів. Завдяки такій кількості загонів ворота можуть бути відкритими або тварини можуть частіше переміщатися під час швидкої ротації, тимчасові електричні огорожі можуть додатково розділяти загони під час повільної ротації, або деякі загони можуть бути виключені із схеми ротації для виробництва сіна.

Щоб розробити правильну схему загонів та оцінити необхідну кількість огорож, звіртеся з аерофотознімками. Обстеження ґрунту також допоможе у плануванні розподілу території на загони із подібними характеристиками та можливостями. Надайте перевагу прямим огорожам, оскільки вони є більш економічними та простими у компонуванні та побудові.

Форма огородженого пасовища значно впливає на довжину огорожі, необхідної для огородження пасовища. Загони повинні бути досить квадратними, мінімізуючи зміни ґрунту та слідуючи за змінами ландшафту. Не завжди можливо досягти ідеальної форми, оскільки слід враховувати доступ до води, тіні, засобів для перевезення худоби та природного ландшафту місцевості. Квадратні загони зазвичай вимагають мінімальної кількості огородження та зменшують відстань до джерел води. Довжина прямокутних загонів не повинна перевищувати їх ширину більше, ніж у чотири рази. Радіальні огороджувальні конструкції з центральним джерелом води можуть призвести до появи грязьових ям у тих місцях, де худоба збирається біля джерел води. Крім того, з такою формою набагато складніше дотримуватися контурів ландшафту. Загони можуть бути розділені тимчасовими огорожами для зміни періодів випасу та пристосування до сезонних змін і наявності кормових рослин.

Розрахуйте довжину огорожі, необхідну для різних схем огородження. Ця вправа допоможе визначити найбільш ефективну схему і оцінити кількість необхідного матеріалу.

Таблиця 1. Порівняння систем огородження худоби

Види дроту для огорожі

Для постійної (нерухомої) огорожі для худоби застосовуються три основні типи дроту: колючий дріт, плетений дріт (дротова сітка) та дріт високого натягу.

• Колючий дріт. Складається із пучків горизонтальних дротів, скручених разом із колючками, розташованими через кожні 10-15 см.
• Дротова сітка з м’якої сталі. Їх використовує багато виробників, але вони, як правило, дорожчі і можуть бути менш ефективними, ніж електричні огорожі із дроту високого натягу.
• Дріт високого натягу. Використовується як для неелектричних, так і для електричних огорож. Він легший, ніж м’яка сталь, і має більшу еластичну здатність.

Дріт високого натягу коштує приблизно стільки ж, скільки і м’яка сталь, але у два з половиною рази міцніший за м’яку сталь. Наприклад, при зміщенні кутової опори або горизонтальної розпірки на 1 см м’який сталевий дріт чи колючий дріт, втрачає понад 20% від свого первинного натягу, а дріт високого натягу втрачає лише близько 10%. Огорожі високого натягу можуть бути електричними або неелектричними. Більш бажаними є неелектричні огорожі із дроту високого натягу, оскільки вони можуть витримувати контакт із худобою та низькі температури, не втрачаючи своєї еластичності. Дріт, що використовується у цьому типі огорожі, як правило, є дротом від 11 до 14 калібру із міцністю на натяг від 12 до 14 т/см2 та міцністю на розрив 800 кг.

З іншого боку, електричні огорожі із дроту високого натягу поєднують в собі міцність огорожі із дроту високого натягу з електричною складовою. Електрична складова використовується для забезпечення ураження електричним струмом будь-якої тварини, яка торкається дроту. Одним недоліком електричних огорож є те, що тварин потрібно тренувати триматися подалі від електричного дроту. Це тренування можна здійснити протягом декількох днів із ефективною електричною огорожею.

Залежно від розміру тварин, для постійних огорож зазвичай застосовують електричні дроти високого натягу 12½ калібру з оцинкованим покриттям. Кожен дріт огорожі високого натягу повинен мати по одному вбудованому натягувачу на кожні 400 м прямої ділянки для регулювання натягування.

Зазвичай для утримання худоби на доріжках та у загонах використовуються два дроти під напругою, але кількість дротів та відстань між ними залежать від типу відгородженої худоби (табл. 2). Для кращого контролю за поголів’ям тварин на ділянках з неглибокими, кам’янистими ґрунтами може знадобитися дводротова огорожа із одним дротом під напругою та одним заземленим дротом. Якщо виділена площа більша, ніж потрібно для утримання тварин протягом певної кількості днів, розділіть її на загони із переносними огорожами, які можна перемістити для ефективності випасу. Нерухомі огорожі з обох сторін забезпечать необхідний електричний заряд для постачання переносної огорожі.

Таблиця 2. Відстань між дротами електричної огорожі для ефективного утримання великої рогатої худоби.

Худоба

Кількість дротів

Відстань від дроту до землі (см)