Як розмножуються папороті – суперечки і вегетативний метод
Папороті – найдавніші рослини, що живуть на нашій планеті. На Землі їх налічують близько 11.000 видів. Завдяки своїм оригінальним листям, вони давно заслужили увагу квітникарів і стали використовуватися, як домашні рослини в якості прикраси інтер`єру і помічників в очищенні і зволоженні повітря.
Папороть як домашнє і садове рослина – 2 види
У природі існує два відомих нам виду папоротей:
- 1. спорофіти – безстатеві папороті;
- 2. гаметофити – статеві папороті (чоловічої і жіночої статі).
Представники першого виду виростають в субтропіках, їх листя спочатку згорнуті в спіраль і поступово з розвитком рослини розгортаються. Саме спорофіти містяться в якості кімнатних рослин в будинках і квартирах квітникарів. Форма і розмір листя у кожного сорту папороті відрізняється від інших. Зростають листя дуже повільно. Листова нирка розвивається під землею протягом кількох років, перш ніж з`явитися світ у вигляді улиткообразно пластини.
Для кімнатного розведення підходять наступні види папоротей:
- Адиантум (Adiantum) – витончена рослина з пір`ястими листям, розташованими на тонких темно-коричневих черешках. Він досить швидко зростає, невибагливий, непогано переносить затемнені місця.
- Асплениум (Asplenium) привертає увагу блискучими цілісним листям світло-зеленого кольору, по центру кожного з яких проходить виразна темна жилка.
- Нефролепіс (Nephrolepis) – невибаглива рослина з ажурними повітряними довгими листям світло-зеленого кольору.
Поливати папороть в домашніх умовах слід в міру висихання верхній частині грунту, ця рослина любить воду, в поливі полягає практично весь догляд за ним. Пересадка кімнатного папороті проводиться тільки навесні, в разі якщо попередній горщик став йому тісний. Одним з найпопулярніших садових папоротей є страусник лісової звичайний, званий також чорний папороть. Він спокійно переносить морози до -20 градусів, швидко зростає в саду. Часто його використовують, як декоративну рослину на дачі, він вважає за краще тінисті місця, які зазвичай пустують.
Розмноження спорами – підготовка грунту, техніка пророщування
Процес розмноження папороті спорами полягає в самому зборі дозрілих спор, їх зберіганні з метою дозрівання і безпосередньо висадці в грунт. Спори папороті розташовані в сорусах, які набувають бурий відтінок при дозріванні в них суперечка. Зрізати суперечки необхідно разом з частиною листа, а потім зберігати в щільно запечатаному пакеті з паперу до повного дозрівання. Дозрілі і готові до висадки в грунт суперечки є порошкоподібною речовиною коричневого кольору.
Для посіву спор папороті приготуйте одну з нижче представлених сумішей грунту:
- 1. пісок і бурий торф – 1: 3;
- 2. пісок, листову землю і бурий торф – 1: 1: 2;
- 3. пісок і листову землю – 1: 3;
- 4. готовий грунт для фіалок.
Суміш потрібно буде очистити від можливо наявних великих частинок і прогріти в духовій печі, для того щоб знищити шкідників і насіння бур`янів. В якості ємності для висаджування суперечка папороті використовуйте неглибокий контейнер, товщина шару грунту в ньому повинна бути близько 5 см. На добре утрамбовану і политу заздалегідь грунт рівномірно розподіляють суперечки, чи не присипаючи їх зверху. Контейнер накривають склом і ставлять в світлому, але захищеному від сонячних променів місці, при кімнатній температурі.
Час проростання суперечка безпосередньо залежить від виду папороті, це може бути 3 тижні, а може зайняти і рік. Протягом всього часу всхода суперечка підтримуйте вологість грунту, в якому вони знаходяться, тільки за допомогою зволоження піддону. Час від часу відкривайте скло, щоб пустити до суперечок кисень. Пророслі спори папороті виглядають, як мох, що покриває всю поверхню грунту. Пророщені папороті на самому початку не мають коренів, вони починають з`являтися тільки через 4-6 тижнів.
Покривні скло прибираємо поступово, починаючи розкривати рослини на пару годин на добу, і кожен раз збільшуючи період часу. Як тільки ви привчили папороть до відсутності парникового ефекту, починайте обприскувати паростки водою. 2 рази в тиждень можна розчиняти в воді Епін або інші мікроелементи і обприскувати рослини курсами по 2 тижні на місяць. Розвинуте рослина у вас сформується через півроку після сходів, пересаджувати папороть в індивідуальний горщик можна, як тільки почне розвиватися коренева система.
Цей метод використовується самими терплячими квітникарями. За народженням нових представників папоротевих дуже цікаво спостерігати, стадії їх розвитку відрізняються від зростання більшості інших рослин, але вже з самого початку слід розуміти, що цей процес займе багато часу і вимагатиме від вас турботи і підтримки комфортних кліматичних умов навколишнього середовища.
Вегетативне розмноження – розподіл коренів, брунькування
Куди простіше розмножити папороть вегетативним шляхом. Способом розподілу коренів розмножуються садові різновиди папороті, кілька видів кімнатних, такі як: листовик, адіантуми і Пелла. Таким чином, можна розмножити папороть в процесі пересадки, навесні.
Зауважте, для розмноження підходять тільки міцні дорослі рослини, які мають більше однієї точки зростання.
Розподіл проводять в прохолодному приміщенні – кореневу систему акуратно розрізають, відокремлюючи розетки один від одного, а потім висаджують кожен відросток в грунт і рясно поливають. При правильному проведенні процедури приживлюваність рослин дуже висока, так як кожен відросток має вже розвинені коріння, здатні поглинати з грунту необхідні для росту речовини і мікроелементи, а також воду. Протягом деякого часу коренева система відновить пошкоджені ділянки і почне розвиток нових відгалужень.
Є деякі види папоротей, які розмножуються за допомогою нирок на черешках. Це, наприклад, міхурник луковіценосний. У таких випадках нирки пересаджують в тепличні умови, де підтримується постійна вологість. Після того, як нирки укореняться, їх можна пересадити в окремий невеликого розміру горщик разом з частиною звичного їм грунту. Далі правила догляду будуть ті ж, що і для молодих папоротей, вирощених будь-яким іншим способом.
Як видно, папороть порівняно непримхливе рослина, важливо лише враховувати його тропічне походження і створити умови, ідентичні тим, до яких він звик. Натомість ви отримаєте прекрасного помічника в озелененні вашого домашнього інтер`єру або садової ділянки. Фахівці рекомендують ставити горщик з папороттю в дитячих кімнатах, неподалік від письмового столу дитини – це посприяє концентрації уваги і посидючості, завдяки вищезгаданій здатності рослини очищати повітряний простір і насичувати його киснем.
§ 41. Папороті
Папороть складається з пагонів і коренів (мал. 175). Листки більшості папоротей великі і сильно розсічені. Вони, на відміну від листків інших рослин, мають тривалий верхівковий ріст, а тому скручені равликоподібно для захисту верхівкової точки росту. Система водопостачання і регуляції випаровування папоротей менш ефективна ніж у квіткових рослин, тому вони потребують достатнього зволоження. У сучасних папоротей немає бічних твірних тканин.
Мал. 175. Чоловіча папороть
Папоротей у сучасній флорі Землі близько 10 тис. видів. Особливо багато їх у вологих тропічних країнах. Це дуже різноманітні рослини. В Південній Америці й у Новій Зеландії зростають деревоподібні папороті, які навіть можуть утворювати ліси. Переважно тропічні і субтропічні види можуть бути виткими рослинами і використовувати як опору гілки і стовбури дерев. Деякі папороті оселяються на скелях або стінах будинків у містах. Але більшість видів зростає у лісах і на луках. Лише небагато видів пристосувались до напівводного або водного способу життя у прісних водоймах.
Поширені в Україні папороті мають кореневища. У частини видів вони вкорочені та майже вертикальні, а листки зібрані у лійкоподібні розетки, що можуть сягати заввишки більш ніж півтора метра (чоловіча папороть (мал. 175), жіноча папороть, страусник (мал. 178, б)). Кореневища інших папоротей горизонтальні та сильно видовжені, листки на них розташовані часто на великій відстані один від одного так, що поодиноко стирчать із землі, як у папороті орляка (мал.178, а), букової папороті (мал. 178, в), голокучника.
На прикладі дуже поширеної чоловічої папороті (щитника чоловічого) зручно розглянути розмноження цих рослин (мал. 176), На нижній поверхні листків дорослих рослин чоловічої папороті помітні групи прикритих плівчастим захисним покривом спорангіїв.
Мал. 176. Розмноження чоловічої папороті
Коли спори чоловічої папороті достигають — спорангій різко розкривається. При цьому мікроскопічні спори викидаються на відстань у декілька сантиметрів. Їх підхоплює вітер і розносить на значну відстань. Щоб прорости, спора повинна потрапити на вологий ґрунт. Вона дасть початок невеличкій тоненькій зеленій пластинці серцеподібної форми — заростку папороті (мал. 177). З нижнього боку заростку розташовані ризоїди, якими він прикріплюється до ґрунту і поглинає воду. Заростки чоловічої папороті невеличкі, до півтора сантиметра завдовжки, і недовговічні. Тому їх нелегко знайти у природі, але часом можна побачити на схилах вологих ярів без трав’яного покриву.
Мал. 177. Заросток чоловічої папороті
На сформованому заростку на нижньому боці розвиваються чоловічі та жіночі статеві органи. У чоловічих статевих органах утворюються численні рухливі чоловічі статеві клітини — сперматозоїди. У кожному жіночому статевому органі розвивається лише одна яйцеклітина. Після дощу або сильної роси між нижньою поверхнею заростку і ґрунтом виникає тоненька плівочка води. Нею сперматозоїди рухаються до яйцеклітини. Вони приваблюються речовинами, які виділяє жіночий статевий орган. Один із сперматозоїдів запліднює яйцеклітину.
Зигота проростає у нову рослину нестатевого покоління. Вона спочатку отримує поживні речовини лише із тканин заростку, далі утворює перший корінь, який занурюється у ґрунт. Розгортається перший листок. Але молода рослина нестатевого покоління папороті зберігає зв’язок із заростком аж доки він повністю не відімре.
«Родичі» чоловічої папороті дуже різноманітні. Їх розпізнають за особливостями розташування та будови спорангіїв та їх груп. Серед інших вирізняється декоративна папороть страусник (мал. 178, б), у якої спорангії розвиваються лише на особливих листках, обриси яких нагадують перо страуса. А от вегетативні листки недосвідчений спостерігач може не відрізнити від листків чоловічої папороті. У листовика (мал. 178, г), який зростає на багатих крейдою ґрунтах в букових лісах, листкова пластинка не розсічена. В Україні у лісах, на скелях і луках трапляються дуже цікаві вужачкові папороті (мал. 178, д). Їхнє кореневище щороку утворює лише один невеликий листок. У водоймах можна побачити рідкісну папороть сальвінію (мал. 178, е). Її пагони мають кілька вузлів, в яких розташовуються по три листки. Два з них овальні, цілісні, плавають на поверхні води. Вони є фотосинтезуючими. Третій листок — бурий, розсічений на волосисті ниткоподібні частини і занурений у товщу води. Корені у сальвінії відсутні.
Мал. 178. Різноманітність папоротей: а — орляк; б — страусник; в — букова папороть; г — листовик; д — вужачкові папороті; е — сальвінія
Сучасні папороті не мають великого значення у господарській діяльності людини, хоча у недалекому минулому із них виготовляли ліки проти глистів. Молоді листки орляка (мал. 178, а) можна використовувати в їжу. Їх з цією метою навіть експортують у Японію. Багато тропічних видів папоротей — це чудові декоративні рослини для озеленення приміщень.
ВИСНОВКИ
- 1. У папоротей основним фотосинтезуючим є нестатеве покоління. Воно представлене великими особинами з коренями і пагонами. Статеве покоління — це заросток.
- 2. Для листків папоротей характерний тривалий верхівковий ріст. Тому молоді листки скручені равликоподібно для захисту верхівкової точки росту.
- 3. Папороті поширюються і розмножуються спорами, які виникають в органах нестатевого розмноження (спорангіях) на нижньому боці листків.
- 4. Статевий процес у папоротей відбувається за допомогою сперматозоїдів і яйцеклітин, які розвиваються у статевих органах на заростку. Для запліднення необхідна вода.
ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
- 1. Де поширені сучасні папороті, в яких умовах вони зростають?
- 2. У чому особливість листків папоротей?
- 3. Як відбувається нестатеве розмноження папоротей спорами?
- 4. Що виростає із спори папороті?
- 5. Де утворюються статеві клітини папоротей і які умови необхідні для запліднення?
- 6. Що розвивається із заплідненої яйцеклітини папороті?
- 7. Які сучасні папороті використовує людина та з якою метою?
ЗАВДАННЯ
1. Продовжіть у зошиті заповнення таблиці із попереднього параграфа.
Ознака
Плаун
Хвощ
Чоловіча папороть
Місце знаходження спорангіїв
Спосіб життя заростку
Які статеві органи знаходяться на заростку
2. Дайте відповідь на запитання.
Які спільні та відмінні риси будови і розмноження у чоловічої папороті з плауном і хвощем?
2. Розмноження папоротей
Дозрілі спори випадають зі спорангіїв. Їх розносить вітром. При потраплянні на вологий ґрунт, спори проростають, утворюючи заросток ( статеве покоління — гаметофіт ). Він живе самостійно, прикріплююється до ґрунту ризоїдами.
На нижній стороні заростка розвиваються чоловічі (сперматозоїди) і жіночі (яйцеклітини) гамети . Під заростком затримуються крапельки роси або дощової води, за допомогою яких сперматозоїди можуть підпливти до яйцеклітин. Відбувається запліднення.
Із зиготи розвивається зародок , який спочатку отримує поживні речовини від зеленого заростка. Він росте, поступово розвивається корінь і дуже коротке стебло з першим листом. З часом із зародка на заростку розвивається доросла рослина, яку ми зазвичай називаємо папороттю. Це безстатеве покоління — спорофіт.
У процесі життя папороті відбувається зміна двох поколінь — спорофіта і гаметофита.
Доросла рослина папороті, утворює спори, — це спорофіт (нестатеве покоління).
Заросток папороті — це гаметофіт (статеве покоління).
Багато папоротей добре розмножуються вегетативно , наприклад, за допомогою кореневища або виводкових бруньок.