Тонзиліт

Тонзиліт – захворювання горла, характеризується запаленням одного з найважливіших беруть активну участь у формуванні імунного захисту організму органу – піднебінних мигдалин. Говорячи простою мовою тонзиліт – це запалення мигдалин, яке може носити хронічний, або гострий характер. Гострий тонзиліт інакше називається ангіною.

Гострий тонзиліт – захворювання, що виникає, як правило, раптово і має інфекційне походження. Основними збудниками ангіни є стафілококи, стрептококи, пневмококи, віруси грипу, гриби роду Candida. До числа привертають до виникнення захворювання факторів відносять: надмірне переохолодження організму, перегрівання на сонці, запилена атмосфера, ослаблений імунітет, гіповітаміноз, механічне пошкодження мигдалин. Інфекція може передаватися повітряно-крапельним (при тісних контактах з хворим) і аліментарним (при наявності в роті хворого хронічної інфекції внаслідок карієсу, захворювань ясен, тонзиліту тощо) шляхами.

В даний час в медичній практиці налічується досить велика кількість видів ангіни, кожен з яких має основні відмінні ознаки.

Для катаральної ангіни характерна наявність таких симптомів:

• Сухість і відчуття першіння в горлі;
• Біль при ковтанні;
• Підвищення температури тіла вище 38 градусів;
• Загальна слабкість організму, мігрень;
• Припухлість піднебінних мигдалин;
• Збільшення шийних лімфатичних вузлів.

Фолікулярна ангіна відрізняється найбільш вираженою клінічною картиною:

• Підвищення температури тіла (іноді до 40 градусів);
• Сильний головний біль, поява ознобу;
• Виникнення почуття ломоти суглобів;
• Підвищене потовиділення, загальна слабкість організму;
• Втрата апетиту;
• Припухлість мигдалин, а також прилеглих до них м’яких піднебінних ділянок;
• Поява в області мигдалин нагноєнь, помітних через слизову оболонку горла.

Флегмонозна ангіна являє собою гнійне запалення околоминдаликовой клітковини і виникає найчастіше у вигляді ускладнення через кілька днів після невилікуваний до кінця катаральної, або фолікулярної ангіни. Основними симптомами захворювання є:

• Різкий біль у горлі;
• Озноб, загальна слабкість;
• Головний біль;
• Гугнявість;
• Підвищення температури тіла (може доходити 39 градусів);
• Поява з рота неприємного запаху;
• Рясне слиновиділення;
• Збільшення і болючість шийних лімфатичних вузлів;

Захворюванню герпетичної ангіною більшою мірою схильні діти. Її основним збудником вважається вірус Корсак – А. Основною відмінною рисою даного захворювання від інших форм гострого тонзиліту є виникнення на мигдалинах, піднебінних дужках, в області неба невеликих бульбашок червонуватого кольору. Пухирці, як правило, лопаються через чотири дні після їх появи, і слизова оболонка горла хворого набуває нормальний зовнішній вигляд.

Хронічний тонзиліт являє собою таке постійний стан мигдалин, при якому поступово повністю втрачається їх захисні функції. Хронічний перебіг захворювання може бути пов’язане з наявністю ревматизму, пієлонефриту, гломерулонефриту, міокардиту і т.д.

Особлива небезпека хронічного тонзиліту обумовлюється його негативним впливом на природні захисні сили організму. Ослаблення імунної системи в свою чергу веде до виникнення частих інфекційних захворювань. Мигдалини хворої людини в такому випадку втрачають здатність до самоочищення, в них накопичується продукти життєдіяльності присутніх в глотці людини бактерій.

Лікування тонзиліту

Обов’язковою умовою лікування будь-якого виду ангіни є постільний режим і спокій. Вимивання інфекції з горла і ротової порожнини сприяє рясне пиття, а також щогодинне полоскання горла спеціальними розчинами з додаванням солі, соди та йоду, приготувати які можна самостійно. Для повного лікування захворювання призначаються антибіотики та антигістамінні препарати. Усуненню сильного болю в горлі сприяє застосування спеціальних спреїв для зрошення горла. В особливо запущених випадках, при виникненні абсцесів проводиться хірургічне видалення мигдалин.

Умовно виділяють компенсовану і декомпенсована форму тонзиліту, перша з яких передбачає оборотність відбуваються в області мигдалин процесів. У разі компенсованого хронічного тонзиліту повне одужання без застосування консервативним способом лікування цілком можливо. Декомпенсований тонзиліт характеризується повною втратою основних функцій мигдалин, частим загостренням захворювання та ускладненнями загального характеру.

Хірургічне видалення піднебінних мигдалин носить назву тонзилектомії. Операція проводиться під місцевим наркозом і лише в рідкісних випадках під загальним (у дітей, чи особливо неспокійних пацієнтів) і має на увазі здачу ряду аналізів. Видалення мигдалин в період загострення хронічного тонзиліту не проводиться. Між закінченням захворювання і операцією повинно пройти не менше двох тижнів. Саме видалення проводиться натщесерце. У перший день після проведення процедури пацієнту забороняється говорити і приймати якусь їжу. Зазвичай видалення мигдаликів не викликає ускладнень, єдиним приводом для занепокоєння є можливість сильної кровотечі в момент проведення операції.

Кожна людина не раз за своє життя відчував біль у горлі. Часто їй не надається особливого значення, і абсолютно даремно. Порівняно недавно фахівцями було встановлено, що ангіна може негативно вплинути на роботу найважливішого органу людського організму – серця. Неправильне лікування тонзиліту може призвести до таких серйозних наслідків, як запалення легенів, гломерулонефрит, ревматизм, загострення алергії. Навіть у випадку точного встановлення діагнозу з приводу лікування рекомендується проконсультуватися з фахівцем.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.

Хронічний тонзиліт: причини, симптоми та методи лікування

Мигдалики (Гланди) — це парний орган з лімфоїдної тканини. Він виконує захисну функцію, оскільки виробляє антитіла та створює бар’єр бактеріям, які потрапляють в організм при диханні. При надто високій вірусній або бактеріальній активності на поверхні мигдаликів накопичується велика кількість патогенів. Вони розмножуються, провокуючи запалення. Так розвивається тонзиліт.

Мигдалики (Гланди) — це парний орган з лімфоїдної тканини. Він виконує захисну функцію, оскільки виробляє антитіла та створює бар’єр бактеріям, які потрапляють в організм при диханні. При надто високій вірусній або бактеріальній активності на поверхні мигдаликів накопичується велика кількість патогенів. Вони розмножуються, провокуючи запалення. Так розвивається тонзиліт.

Мигдалики (Гланди) — це парний орган з лімфоїдної тканини. Він виконує захисну функцію, оскільки виробляє антитіла та створює бар’єр бактеріям, які потрапляють в організм при диханні. При надто високій вірусній або бактеріальній активності на поверхні мигдаликів накопичується велика кількість патогенів. Вони розмножуються, провокуючи запалення. Так розвивається тонзиліт. Перші його прояви відбуваються у гострій стадії. Однак, якщо захворювання не лікувати, розвивається хронічний тонзиліт. Така хвороба характеризується тривалим запаленням піднебінних мигдаликів (понад 2 тижні).

Чому виникає хронічний тонзиліт

Як мовилося раніше, захворювання виникає за відсутності чи некоректнім лікуванні гострого тонзиліту (ангіни), а також ларингіту та фарингіту. Близько 40% пацієнтів із хронічним тонзилітом відзначають, що раніше часто хворіли на ангіну. Розвиток патології може спостерігатися внаслідок недотримання рекомендацій щодо приймання антибіотиків. Також лікар може призначити антибактеріальну терапію, не перевіривши чутливості пацієнта до препарату. В результаті він виявляється неефективним, а хвороба запускається.

Серед інших поширених причин розвитку хронічної форми тонзиліту варто виділити:

• токсико-алергічна реакція — відповідь на токсини мікроорганізмів, що потрапляють у кровотік і викликають аутоімунні процеси в організмі;
• зниження імунітету — перехід тонзиліту в хронічну форму може відбуватися на тлі імунодефіцитних станів, які проявляються в результаті переохолодження, перенесених захворювань, приймання деяких ліків, перевтоми та ін;
• стрептококова інфекція — можна заразитися від близьких, які можуть бути носіями хвороби, навіть не підозрюючи про це;
• генетичний фактор – може збільшити схильність до форм, що рецидивують, та хронічних форм тонзиліту;
• стоматологічні захворювання — карієс, пародонтит та інші хвороби порожнини рота є осередком інфекції, яка згодом може переходити на інші органи;
• вплив радіації — суттєво підвищує ризик виникнення хвороби.

Серед місцевих причин розвитку хронічного тонзиліту варто також виділити стани, за яких порушується носове дихання. Таке трапляється при викривленні носової перегородки, утворення поліпів та аденоїдів. Найчастіше захворювання зустрічається у дорослих та підлітків.

Як розпізнати хронічний тонзиліт

Хвороба характеризується рядом симптомів:

• біль у горлі, що посилюється при ковтанні;
• збільшені мигдалики;
• частий кашель;
• постійна пирхота у горлі;
• сірий наліт на язику;
• поява гнійничків на мигдаликах і «корків» — білих, жовтих чи коричневих включень;
• незначне підвищення температури тіла без інших видимих ​​причин;
• загальна слабкість;
• запалення шийних лімфовузлів — вони збільшуються і стають болючими;
• неприємний запах із рота;
• відчуття грудки в горлі.

Складні форми хронічного тонзиліту можуть супроводжуватися нападами ядухи, нестачі повітря. Нерідко в таких випадках пацієнти скаржаться на біль у серці, м’язах і суглобах. Відчувається також задишка, частішає серцебиття.

Загострення патології

Патологія протікає хвилеподібно — періоди загострення чергуються із періодами ремісії. Загострюватись вона може на тлі ГРВІ, місцевого або загального переохолодження, перевтоми, шкідливих умов роботи та інших несприятливих факторів. Лімфоїдна тканина стає огрубілою, на лакунах утворюються рубці, з’являються гнійні осередки. Хронічний тонзиліт поводиться як гостра форма (ангіна). У пацієнта болить горло, підвищується температура, збільшуються лімфовузли, виникають слабкість, ломота у тілі, біль голови. Знаючи, як вилікувати ангіну, можна максимум за тиждень перевести захворювання на стадію ремісії.

Якщо патологія має токсико-алергічну форму, у період загострення виявляються симптоми інтоксикації. Пацієнт швидко втомлюється, може скаржитися на біль у серці.

Чим загрожує хронічний тонзиліт: можливі ускладнення

Існує ризик, що інфекція, що знаходиться на мигдаликах, поширюється на інші органи. Вразитися можуть, наприклад, нирки чи суглоби. Крім того, патологія негативно впливає на імунну систему, що загрожує такими ускладненнями, як псоріаз та екзема. Якщо не лікувати хронічний тонзиліт, можливі інші небажані наслідки:

• запалення органів сечостатевої системи;
• апное — зупинка дихання під час сну;
• паратонзилярний (навколомигдалинний) абсцес — у запущеній стадії супроводжується сильним напуханням гланд і болем, пацієнт не може ковтати, відкривати рота та спати;
• запалення суглобової та тканини серця — відповідно артрити та ендокардити, міокардити;
• порушення роботи щитоподібної залози;
• середній отит.

За відсутності належної допомоги хронічний тонзиліт може негативно впливати на роботу різних систем. Тому за наявності небажаних симптомів необхідно одразу звертатися до перевіреного отоларинголога (лора). Тільки лікар зможе визначити, як лікувати отоларингологічні захворювання, не допускаючи ускладнень

Діагностика хронічного тонзиліту

Діагностують захворювання у період ремісії. При загостренні всі чинники вказуватимуть наявність ангіни. Про хронічний перебіг патології говорять гнійний вміст у криптах та наявність в анамнезі частих тонзилітів. У цьому випадку виявлятися ангіна може 2-3 рази на рік, іноді до 6 разів. Буває, що при хронічному тонзиліті пацієнт не хворіє на ангіну, а у нього проявляються ознаки фарингіту.

Візуальний огляд проводять методом фарингоскопії – зі спеціальним освітленням. На захворювання можуть вказувати збільшені мигдалики, пухка поверхня, почервоніння, потовщення, набряки, рубцеві тканини, гній і поганий запах. Лікар також проводить пальпацію регіональних лімфатичних вузлів. Важливо перед прийомом лікаря не опрацьовувати горло місцевими лікарськими засобами. Щоб визначити збудника та чутливість до антибіотиків, призначають посів із піднебіння або носа.

Як лікують хронічний тонзиліт

Одним із найпопулярніших методів лікування захворювання є промивання мигдаликів. Проводять його під час ремісії. Потрібно пройти курс таких процедур. Кількість визначає лікар у кожному випадку індивідуально. Необхідно розуміти, що промивання не може гарантувати одужання. Але методика допомагає нормалізувати стан пацієнта, уникнути оперативного втручання та рецидивів.

Одним з найбільш ефективних та безпечних способів промивання мигдаликів є застосування апарату «Тонзилор». Принцип його роботи полягає у використанні вакуумного та низькочастотного ультразвукового впливу. Працює він точково, не торкаючись здорових тканин. Допомагають полегшити симптоматику та фізіотерапевтичні процедури. В тому числі:

• фонофорез;
• світлолікування;
• УФ-терапія;
• електрофорез;
• інгаляції.

Якщо пацієнт відчуває сильний біль, призначають анальгетики. Антибіотики можна використовувати лише у період загострення. Для зміцнення імунітету та зниження ризику загострень проводиться імунокорекція. Для цього призначаються імуномодулятори та вітамінні комплекси. Пацієнти, які цікавляться, чи можна вилікувати консервативним способом хронічний тонзиліт повинні розуміти, що навіть при стійкій ремісії ризик рецидиву все одно існує. Але при своєчасному зверненні до лікаря прогноз може бути сприятливим.

Консервативне лікування ефективне не завжди. У таких випадках постає питання, як позбутися від захворювання, особливо при частих загостреннях. Якщо хронічний тонзиліт суттєво знижує якість життя пацієнта та існує небезпека ураження інших органів та систем, може призначатися операція. У ході її проведення січуться мигдалики з обох боків. Оперативне втручання зазвичай добре переноситься пацієнтами та не вимагає тривалого часу для відновлення. Хірургічні методики не завжди дозволяють усунути хронічну інфекцію. При пізньому обігу вона поширюється на довколишні тканини, лімфовузли та інші ділянки.

Вибір методу лікування залежить від частоти загострень, особливостей їхнього перебігу, наявності ускладнень. У медичному центрі «Візіум» до кожного пацієнта застосовують індивідуальний підхід. Тут практикують передові методики, тому лікування хронічного тонзиліту допоможе досягти стійкої ремісії. У клініці працюють досвідчені лікарі, дотримання рекомендацій яких дозволить суттєво покращити якість життя.

Тонзиліт: симптоми, причини, діагностика та лікування

Тонзиліт – це запалення мигдаликів, тобто органів лімфатичного кільця в горлянці. Для нього характерний хронічний перебіг з гострими рецидивами кілька разів на рік. Захворювання добре піддається лікуванню, але при невчасному початку терапії може давати важкі ускладнення. Тому ми розкажемо докладніше, як визначити в дорослих і дітей запалення мигдаликів, які лікарські препарати використовують, а також яка профілактика й підтримка показана хворим з хронічною формою патології.

Тонзиліт – що це таке?

Тонзиліт – інфекційне захворювання, яке в більшості випадків має бактеріальну природу. Рідше його збудниками бувають грибки та віруси, які потребують індивідуального підходу до лікування та профілактики. Важливо розуміти, що гострий тонзиліт – це не банальна застуда. Ця хвороба може мати дуже важкі наслідки, що загрожують життю й здоровʼю людини.

Більшість спеціалістів також вважають, що хронічний або рекурентний тонзиліт варто відносити до окремої групи захворювань. Причиною виникнення такої форми патології є структурні зміни мигдаликів. Розростання сполучної тканини та утворення спайок ускладнюють відведення відшарованого епітелію. У мигдаликах зʼявляються лакуни, які служать ідеальним середовищем для розвитку інфекції.

Причини появи тонзиліту

Найчастіше тонзиліт викликають бактерії – стрептококи, стафілококи, пневмококи тощо. При серйозному послабленні імунітету горло людини може бути уражене навіть збудниками захворювань шлунково-кишкового тракту та сечовивідних шляхів, які поширюються на інші органи. Вірусний тонзиліт часто супроводжує грип, парагрип, пневмонію та риносинусит. Ще одним збудником інфекції можуть бути патогенні грибки – найчастіше кандиди.

Звичайно, здоровий організм добре захищений від подібних захворювань. Додаткові причини та фактори виникнення гострого тонзиліту включають:

• систематичне переохолодження організму, робота в несприятливому мікрокліматі;
• зниження імунітету через інші захворювання, гормональні розлади чи неправильне харчування;
• подразнення слизових оболонок, спричинені перепадами температури, грубою їжею чи забрудненням повітря;
• гострі та хронічні форми інфекцій ротової порожнини, носових пазух і нижніх дихальних шляхів;
• вроджені фактори, наприклад, викривлення носової перегородки чи деформацію мигдаликів.

Види тонзиліту

Спеціалісти виділяють наступні види гострої форми тонзиліту залежно від проявів і симптомів захворювання:

1. Катаральний – звичайне почервоніння й набряк. Зазвичай проявляється як збільшені мигдалини без температури в дорослих, тоді як у дітей можуть спостерігатися й симптоми інтоксикації.
2. Фолікулярний – з глибокою локалізацією запального процесу. На поверхні мигдаликів видні тільки білі чи жовтуваті крапки. Такий симптом називають “картиною зоряного неба”.
3. Лакунарний – з утворенням глибоких лакун, наповнених гноєм. Такий гнійний тонзиліт дуже схожий на дифтерію, а тому потребує особливої уваги. Зазвичай він супроводжується значним підвищенням температури й сильною інтоксикацією.
4. Флегмонозний – запалення охоплює сусідні тканини. Таке захворювання викликає серйозний дискомфорт, а у важких випадках може стати причиною дихальної недостатності.
5. Некротичний – з утворенням виразок на поверхні мигдаликів. Симптоми гострого тонзиліту в такій формі потребують негайної уваги лікаря. У багатьох випадках ця патологія призводить до структурних змін у тканинах з тривалими наслідками.

Симптоми тонзиліту

Головна особливість захворювання полягає в тому, що воно має гострий раптовий початок. Тонзиліт починається зі швидко наростаючого болю в горлі. Протягом доби до нього додаються:

• ускладнення ковтання – пацієнти часто відмовляються від їжі й пиття через дискомфорт;
• температура до 39,5-41°, яка супроводжується симптомами гострої інтоксикації – аж до нудоти, блювання й втрати свідомості;
• приступи сильного кашлю, що можуть тривати кілька хвилин поспіль;
• пересихання слизової оболонки – симптоми схожі на подразнення після опіку чи подряпин надмірно сухою грубою їжею;
• головний біль.

Характерним симптомом тонзиліту є набрякання й почервоніння мигдаликів. У занедбаних випадках на них зʼявляються плями іншого кольору, які свідчать про початок гнійного процесу. Окремі форми захворювання також проявляються у вигляді білих чи жовтуватих плівок – відшарованого епітелію, який не може відділитися від живої тканини.

Діагностика тонзиліту

Симптоми тонзиліту доволі легко сплутати з ознаками інших захворювань – початкової форми паратонзилярного абсцесу, фарингіту, ларингіту тощо. Тому його діагностика потребує від спеціаліста уважності. До простого візуального огляду часто додають інструментальне обстеження – фарингоскопію. Вона передбачає вивчення стану горла за допомогою оптичних приладів або цифрових камер. Ще одним ефективним методом діагностики буде мазок, який дозволяє визначити збудника захворювання.

При розпізнаванні симптомів хронічного тонзиліту дуже важливо відрізняти його від гострої форми. Тому під час загострення не використовують традиційні методи діагностики – цитологічні й гематологічні дослідження, а також бактеріальний посів. Натомість спеціаліст має поставити діагноз, виходячи з візуальних ознак. Після лікування загострення він призначає додаткову консультацію та бере всі необхідні матеріали для аналізу.

Лікування тонзиліту

Нагадуємо, що тонзиліт – дуже серйозне захворювання. Щоб запобігти загостренням та ускладненням, необхідно правильно підібрати схему терапії та постійно дотримуватися її, не перериваючи лікування. Тому при перших ознаках захворювання слід звернутися до спеціаліста, який проведе діагностику. Нагадуємо, що самолікування може бути небезпечним для вашого життя й здоровʼя.

Медикаментозне лікування тонзиліту

У першу чергу ціллю терапії є знищення збудника інфекції. Тому при бактеріальному тонзиліті використовують антибіотики, грибковому – антимікотичні засоби, а при вірусному – противірусні медикаменти. Лікувальні методи також включають:

• полоскання горла антисептичними розчинами – на основі спеціалізованих препаратів чи натуральних компонентів;
• лазерну терапію, фонофорез, опромінення ультрафіолетовим світлом тощо;
• застосування протизапальних і жарознижувальних препаратів для покращення самопочуття під час лікування тонзиліту;
• підсилення імунітету завдяки нормалізації харчування, відмові від шкідливих звичок, провітрюванню приміщення тощо;
• збільшення часу відпочинку – при тонзиліті показаний постільний режим до зниження температури.

Хірургічне лікування тонзиліту

В окремих випадках загострення хвороби можуть загрожувати життю людини. Зазвичай при фолікулярному тонзиліті мигдалики значно збільшуються в обʼємі. Вони здатні перекривати горлянку й блокувати доступ повітря до легень. У таких випадках хворому показане хірургічне лікування тонзиліту. Його суть полягає у видаленні запалених мигдаликів. Основними підходами до проведення операції вважаються:

• класичний розтин скальпелем;
• застосування технології електрокоагуляції;
• радіохвильова хірургія;
• лазерний розтин;
• кріохірургія тощо.

Профілактика загострень хронічного тонзиліту

У випадку структурних змін тканин мигдаликів хворому необхідно дотримуватися здорового способу життя. Профілактика тонзиліту включає відмову від шкідливих звичок, помірну фізичну активність на свіжому повітрі та нормалізацію харчування. Для посилення імунітету можуть використовуватися імуномодулятори, а також вітамінно-мінеральні добавки.

Щоб запобігти загостренню тонзиліту, варто також дотримуватися наступних рекомендацій:

• вчасно лікувати захворювання дихальної системи, зубів і ротової порожнини;
• уникати переохолодження;
• використовувати засоби індивідуального захисту при сильному забрудненні повітря;
• виключити з раціону надмірно грубу, холодну й гарячу їжу;
• вакцинуватися від інфекційних захворювань;
• частіше мити руки;
• уникати контактів із хворими.

Чому варто звернутись до спеціаліста?

Тонзиліт може мати серйозні ускладнення – аж до абсцесу мозку, пневмонії, плевриту та ревматизму. Зазвичай вони розвиваються при недостатньому чи несвоєчасному лікуванні – в тому числі перерваному до повного знищення збудника інфекції. Тому при перших ознаках тонзиліту необхідно звернутися до кваліфікованого лікаря. У Львові ви можете скористатися послугами приватного спеціаліста – доктора Соломії Пучкової. Вона приймає дітей і дорослих, проводить діагностику сучасними методами та призначає ефективне лікування в індивідуальному порядку.

Думки моїх пацієнтів

Півроку тому почало боліти вухо, спочатку не звернув уваги, потім і друге почало боліти, вирішив піти до лора, бо вже не міг терпіти. Знайомі порадили доктора Пучкову, казали, що лікар “лікує на совість”. Можу дійсно це підтвердити. В мене вже процес був запущений, тому лікар сказала, що лікування триватиме довго. Декілька разів виписувала ліки, краплі для вух, мені сказали, що потрібен час. Лікування тривало півроку! АЛЕ, дуже вдячний лікарю, бо завдяки їй не втратив слух, і процес не пішов далі. Сміливо рекомендую Пучкову, як професіонала своєї справи!

Сергій З.

Я вперше була у доктора Пучкової, коли зайшла до її кабінету – була приємно вражена, одразу зрозуміла, що потрапила до профі. В неї найсучасніші апарати для лікування. Мою проблему вирішили за 1,5 тижні, хоча інші “ЛОРи”, в яких я була казали, шо там місяць мінімум лікування. Тепер тільки до Пучкової!

Оксана Ж.

Були з донькою на консультації, коли їй було 5 років. Дитина почала по ночам важко дихати, від чого просинатися. Причиною цього були аденоїди, які ми за порадою доктора Пучкової почали лікувати медикаментозно. Після пройденого курсу дитині стало набагато краще! Дуже рекомендую!

Інна Т.

Неймовірно талановитий доктор, професіонал своєї справи. За лічені хвилини вирішила мою проблему. Дуже позитивна, харизматична і комунікабельна. Тепер завжди буду звертатись сюди, сервіс на вищому рівні)

Олег К.

Видалення сірчаного корка