Корисна, смачна та дешева. Якою буває квасоля та що з нею приготувати

Скромну квасолю часто недооцінюють. Всі ніби чули, що вона корисна, але в уяві більшості це виключно пісний продукт, з якого важко приготувати щось по-справжньому смачне та оригінальне. Водночас квасоля містить багато рослинного білка, клітковини, амінокислоти, вітаміни В6, В2, B1 та мікролементи. Це традиційний інгредієнт української кухні, який підходить для приготування салатів, супів, гарнірів, борщу. Квасоля точно заслуговує більше нашої уваги.

Що таке квасоля

Квасоля — це насіння квіткових рослин родини бобових, родич гороху, арахісу та сої. Квасоля зростає в стручках з кількома насінинами всередині. Вона багата клітковиною, рослинним білком та вітамінами групи В. Це недорогий, простий в приготуванні та корисний продукт.

Харчова цінність квасолі

• 21, 6 г білка
• 59,8 г вуглеводів
• 29,9 г крохмалю
• 143 мг кальцію
• 6,67 мг заліза
• 154 мг магнію
• 412 мг фосфору
• 1420 мг калію
• 2, 72 мг цинку
• 345 ккал

У 100 г сушеної червоної квасолі міститься:

• 25 г білка
• 4, 3 г клітковини
• 36,7 г крохмалю
• 98 мг кальцію
• 6,58 мг заліза
• 164 мг магнію
• 1490 мг калію
• 3,29 мг міді
• 3,29 мг цинку

Види квасолі

У світі існує близько 150 видів квасолі, перерахувати їх всі звісно неможливо, але ось найпопулярніші види.

Біла квасоля канеліні або біла італійська квасоля має світло-кремовий колір та є одним з найрозповсюдженіших видів. Часто використовується для супів, салатів, гарнірів та у консервації. Добре тримає форму та водночас гарно розтирається у пюре.

Червона квасоля має насичено-червону шкірку та білу серединку. Легко готується, має мякий смак, підходить для приготування супів, гарнірів та салатів. Зустрічається як у сушеному, так і у консервованому вигляді.

Квасоля Пінто. Красиві квасолинки Пінто мають характерний рожево-пісочний колір з бордовими вкрапленнями. Назва “Пінто” з іспанської означає “намальований”. Цей вид квасолі особливо багатий на клітковину та білок. Підходять для приготування пасти, рагу, та відварювання.

Лімська квасоля. Можуть бути повністю білого кольору або мати кольорові вкраплення. Вид походить з Перу, де вперше був відкритий європейськими дослідниками ще у 16 ст. Раніше лімська квасоля була не надто популярною в Україні, але останніми роками все частіше зустрічається у продажі. Смак лімської квасолі дещо нагадує вершковий. Підходить для супів та гарнірів.

Боби фава або кінський біб. Як і інші види квасоля, багаті на білок, амінокислоти, вуглеводи та вітаміни групи В. Мають солодкувато-горіховий смак та маслянисту структуру, найкраще смакують в салатах.

Стручкова квасоля. Це незрілі молоді плоди звичайної квасолі. Зазвичай продаються замороженими або свіжими. Щоб приготувати таку квасолю, її можна злегка відварити або протушкувати.

Чорна квасоля отримала свою назву завдяки насиченому темному кольору. Надзвичайно популярний вид у мексиканській та бразильській кухні. Має оксамитово-гладку консистенцію та м’який смак. Використовується для супів, салатів, запіканок, тако.

Боби Адзукі. Дрібна, овальної форми та бордово-коричневого кольору квасоля походить з Азії та Гімалаїв, дуже популярна також у Японії та Кореї. Дивовижно, але квасолю Адзукі в азійських країнах використовують як десерт, виварюючи з цукром до стану пасти. А в японській кухні з бобів Адзукі готують начинку для випічки, солодощів, пирогів та навіть морозиво.

Маш або боби мунг. Маленькі, круглі, темно-зеленого кольору. Мають м’який смак і крохмалисту текстуру. Вони є ще одним рослинним джерелом білка з високим вмістом антиоксидантів і клітковини. Добре використовувати в супах, пюре, гарнірах, салатах.

Едамаме — це молоді соєві боби. Зазвичай продаються у замороженому вигляді. Гарно смакують у салатах або як окрема закуска. Його можна злегка відварити, приготувати на парі, обсмажити на пательні.

Що приготувати з квасолі

• Відварити для поживного гарніру. А для смаку можна протушкувати з цибулею та морквою, грибами у вершковому соусі або приготувати овочеве рагу з квасолею.
• Інгредієнт салатів. Додайте відварену або консервовану квасолю до салатів, щоб додати у свій раціон більше білка.
• Намазка аля хумус. Відварену квасолю можна перемолоти блендером з оливковою олією, спеціями, лимонним соком і кунжутом, зоб отримати смачну та корисну намазку для хліба та овочів.
• Начинка для пирогів та вареників.
• Інгредієнт супів
• Лобіо

Квасоля звичайна

Квасоля відноситься до однорічних рослин із сімейства бобових. Частина сортів має довге в’юнке стебло, у деяких різновидів воно пряме. Рослина гілляста, має черешкове трійчасте складне листя і прилистки. Квасоля звичайна викидає від 2 до 6 квіток метеликового типу з довгими квітконіжками. Їхній колір варіюється від білого до рожевого або темно-фіолетового. Квітки зібрані в пазушні кисті. Після цвітіння рослина утворює висячі боби прямого або зігнутого типу. Їхнє забарвлення може бути різним — блідим жовтим або насиченим фіолетовим. У бобах дозріває від 2 до 8 насінин (або від 3 до 7). Форма насіння еліптична, колір — однотонний або мозаїчний.

Склад

У медичних цілях використовуються стулки плодів квасолі, які містять білки, вітаміни, флавоноїди. У них присутні бетаїн, глобулін фазеолін, сапоніни, таніни, бета-каротин, аскорбінова кислота, гуанідин, геміцелюлоза, аргінін, лізин, фосфорна і ціановоднева кислота.

Фармакологічна дія

Стулки квасолі надають на організм сечогінну і судинорозширювальну дію, стимулюють обмін речовин. Рослинний матеріал нормалізує рівень глюкози в крові, знижуючи гіпоглікемічний індекс у людей, які страждають на легку або середню форму діабету.

Регіони проростання лікарської рослини

Зміст

Квасоля звичайна – загальна інформація

Квасоля звичайна — бобова рослина, придатна для вживання в їжу. У лікувальних цілях використовуються стулки квасолі.

Квасоля звичайна є популярною городньою культурою і вирощується повсюдно. Насіння рослини — джерело рослинного білка, вміст якого досягає 30%. Для квасолі характерний високий рівень вуглеводів — до 50-60%. Також у ній присутні вільні амінокислоти й органічні кислоти, фітостерини, вітаміни групи C, калій, кальцій, магній, фосфор, залізо, мідь, цинк. У плодах міститься кобальт і нікель.

У медицині застосовуються тільки стулки квасолі. Обумовлено це високим вмістом біологічно активних речовин.

Заготівля сировини

Заготівля лушпиння квасолі проводиться після того, як плоди дозріли. Коли вони починають лопатися, наземну частину прибирають. Стулки звільняються від насіння, потім висушуються на сонці або в сушарці. Після того, як шкурки підсушили, їх сортують та відсівають пошкоджені й хворі стулки. Для зберігання сировини використовують лляні полотняні мішки, які підвішують у вентильованому приміщенні. Заготівля стулок проводиться тільки для сортів зі світло-жовтими і жовто-білими бобами.

Лікувальні властивості квасолі

Стулки квасолі можуть використовуватися в різних лікувальних цілях:

• Для нормалізації рівня цукру в крові при діабеті. Згідно з дослідженнями, відвари й екстракти з лушпиння квасолі знижують рівень глюкози в крові на 30-40% за десять годин. Така дія рослини обумовлена наявністю флавоноїдів і аргініну в її складі. Ці речовини близькі до гормонів, які виробляються організмом. За допомогою флавоноїдів і аргініну здійснюється регулювання процесу травлення. Також вони зміцнюють серце й судини.
• При алергічних проявах і при шкірній сверблячці. Стулки квасолі заспокоюють нервову систему і є протизапальним засобом.
• Як діуретик стулки квасолі застосовуються, коли є проблеми з водно-сольовим балансом в організмі. Виведення рідини з організму посилюється на 40-50%. Настоянки та відвари з даної рослини здатні розчиняти камені в нирках.
• Під час лікування гастритів при малому виділенні шлункового соку. Активні речовини у складі стулок плодів квасолі стимулюють вироблення шлункового соку.

Стулки плодів квасолі можуть використовуватися не тільки для приготування відварів, настоянок, екстрактів і примочок, а й в якості чаю. Відзначено, що ефективність рослини посилюється в комплексі з листям чорниці.

Квасоля та її користь

Лікувальні властивості лушпиння квасолі дозволяють стимулювати вироблення необхідних для організму гормонів — в тому числі інсуліну. Прийом всередину препаратів на основі такої рослинної сировини допомагає оптимізувати функцію підшлункової залози. Стулки квасолі знижують глікемічний індекс крові, покращуючи процес засвоєння глюкози організмом. Після прийому лікарських засобів на їхній основі цукор розщеплюється повільніше, тому протягом кількох годин глюкоза знаходиться в межах норми. Завдяки стулкам квасолі виробляється власний інсулін і поліпшується його якість.

Вживання лушпиння квасолі у вигляді відварів, настоянок оптимізує метаболізм і синтез білка в організмі. Наявність у складі рослинної сировини мікро- і макроелементів покращує стан судин та їхню еластичність. Також застосування лушпиння квасолі забезпечує підтримання водно-сольового балансу. Рослинна добавка здатна стимулювати виведення зайвої рідини й допомагає знімати набряки. При цьому відвари і настоянки зі стулок мають властивості природних антибіотиків.

Квасоля: протипоказання

Квасолеві шкурки і лікарські засоби з них не рекомендується використовувати при вагітності та в період лактації. Стулки протипоказані людям з алергією на бобові. Прийом лікарських засобів на їх основі для діабетиків повинен здійснюватися тільки під керівництвом лікаря. Не можна використовувати лікарські засоби на основі лушпиння квасолі людям, що страждають на глікемію.

Стулки квасолі в косметології

Вмивання відварами з лушпиння квасолі допомагає прибрати мішки та круги під очима. Додавання у ванну екстракту або настоянки з них забезпечить еластичність і пружність шкіри. Антисептичні властивості відварів дозволяють застосовувати їх як зовнішній засіб у боротьбі з висипаннями, вуграми, гнійниками, фурункулами, запаленнями. Екстракти зі стулок використовуються при виготовленні косметики для догляду за обличчям, так як сировина стимулює вироблення колагену організмом.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.