Починається Нагорна проповідь дев'ятьма заповідями блаженства. Ці заповіді доповнюють старозавітні Десять заповідей, що були дані Мойсеєві на горі Синай.

Тому в кожній заповіді блаженства треба бачити дві частини: у першій Господь дає заповідь-пораду, а в другій визначає нагороду. Розглянемо тепер усі дев`ять заповідей окремо. ПЕРША ЗАПОВІДЬ БЛАЖЕНСТВА Блаженні убогі духом, бо таких є Царство Небесне.

І ось Господь показує нам, так би мовити, установчі засади, з яких виходять добрі справи. А маючи ці добрі справи, ми можемо сподіватися на Царство Небесне, тобто покладати надію на Бога. Господь дає нам дев'ять заповідей блаженств.

Десята Заповідь Не жадай жінки ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Десять Заповідей (Декалог або Закон Божий) (на івриті «десять речень») – приписи, (десять основних законів), які, згідно з П'ятикнижжям, були дані самим Богом Мойсею, в присутності синів Ізраїлю, на горі Синай на П'ятдесятий день після Виходу з Єгипту (Вихід. 19 :10-25).

613 заповідей діляться на дві головні категорії. Перша містить 248 зобов'язуючих заповідей, які вказують виконувати певні дії. Друга категорія містить 365 заборонних заповідей, що забороняють виконання певних дій. Згідно з П'ятикнижжям, на горі Синай Мойсей отримав Тору та Скрижалі Заповіту (десять заповідей).

Блаже́нства, або За́повіді блаже́нства — вимовлені Ісусом Христом у Нагірній проповіді і представлені у Новому Заповіті (Мт 5:3–11 і Лк 6:20–22), складають основу християнського морального вчення. 1. Блаженні вбогі духом , бо їхнєє Царство Небесне.2. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.