✅Травна система людини: функції, схема будови, робота органів травлення

Травна система людини включає в себе шлунково-кишковий тракт та інші допоміжні органи, такі як печінка, кишечник, залози, рот, шлунок, жовчний міхур.

Виділяють шість основних функцій процесу травлення:

1. ковтання;
2. моторика;
3. секреція;
4. перетравлення;
5. всмоктування;
6. виведення.

Їжа, яку ви їсте, дає вам не тільки необхідну енергію і поживні речовини для організму, але і використовується для росту і відновлення клітин тіла.

Процес травлення

Від рота до товстого кишечнику і анусу, процес травлення людини можна розділити на наступні етапи:

• ковтання
• моторика
• секреція
• перетравлення
• усмоктування
• виведення

Весь процес стартує в ротовій порожнині, де слина зі слинних залоз змішується з їжею і починає розщеплювати її. З порожнини рота їжа надходить в порожнистий трубкоподібний орган – стравохід. З стравоходу їжа надходить в шлунок, де розщеплюється за допомогою кислот і потужних ферментів, що виділяються шлунком.

Ця напівпереварена їжа потім потрапляє в тонкий кишечник, де секрети печінки, жовчного міхура і підшлункової залози впливають на частинки. Тонка кишка ділиться на три відділи, які називаються дванадцятипалої кишкою, худої кишкою і клубової кишкою.

Велика частина травлення відбувається в тонкому кишечнику, де також здійснюється всмоктування. Як тільки більша частина поглинання води і поживних речовин завершується в тонкому кишечнику, що залишилися відходи переміщаються в товстий кишечник.

Товста кишка ділиться на апендикс, сліпу кишку, ободова кишку і пряму кишку. Фекалії з товстої кишки виходять через задній прохід.

Будова травної системи і функції органів

Нижче ми розглянемо основні органи системи травлення і як вони працюють:

Рот

Рот – це передній отвір травного тракту, яке переходить в ротову порожнину, де знаходяться зуби, язик і слинні залози. Тут відбувається механічне подрібнення, початкове розщеплення ферментами і ковтання їжі. У людини всього 32 постійних зуби. Є чотири різних типи зубів: різці, ікла, премоляри і моляри. Вони допомагають пережовувати їжу.

Слинна залоза

Екзокринні залози, що виробляють слину в порожнині рота. Вони виділяють фермент амілазу, який допомагає в розщепленні крохмалю на мальтозу. Є три типи слинних залоз, а саме:

• Привушна залоза;
• Підщелепна заліза;
• Під’язикова залоза;
• Глотка.

Конусоподібний прохід, що веде від ротової і носової порожнин в голові до стравоходу і гортані. Камера глотки виконує дихальну і травну функції.

Товсті волокна м’язової і сполучної тканини прикріплюють глотку до основи черепа і навколишнім його структурам.

У стінках глотки зустрічаються як кругові, так і поздовжні м’язи; кругові м’язи утворюють звуження, які допомагають проштовхувати їжу в стравохід і запобігають проковтування повітря, а поздовжні волокна піднімають стінки глотки під час ковтання.

Стравохід

Стравохід – порожниста трубка, що з’єднує глотку зі шлунком. Стравохід знаходиться між трахеєю і хребтом. Він опускається вниз по шиї, проходить через діафрагму зліва від середньої лінії і з’єднується кадіальною (верхньої) частиною шлунка.

У дорослої людини довжина стравоходу становить близько 25 сантиметрів. Коли людина ковтає, м’язові стінки стравоходу скорочуються, щоб проштовхнути їжу вниз в шлунок. Залози слизової оболонки стравоходу виробляють слиз, яка підтримує його вологість і полегшує ковтання.

Шлунок

Стравохід веде до мішковидному органу, званому шлунком. Це порожнистий м’язистий орган об’ємом приблизно 1 літр. Шлунок вміщує їжу, а також подрібнює і змішує її.

Він виділяє сильні кислоти і потужні ферменти, які допомагають в процесі розщеплення їжі. Їжа зазвичай набуває рідку або пастоподібну консистенцію, перш ніж покинути шлунок.

Тонка кишка

Тонка кишка являє собою довгу трубку, яка вільно згортається в області живота. Тут ферменти підшлункової залози і печінки ще більше розщеплюють їжу. Три відділи тонкої кишки включають: дванадцятипалу кишку, худу кишку і клубову кишку.

Скорочення тонкої кишки сприяють переміщенню їжі, а також її розщепленню після змішування з травними секретами. Відділи худої кишки і клубової кишки відповідають за всмоктування поживні речовини в кров через свої ворсинки.

Підшлункова залоза, печінка і жовчний міхур

Ці органи також відіграють важливу роль в роботі травної системи людини. Підшлункова залоза виділяє ферменти, які допомагають у розщепленні білків, жирів і вуглеводів.

Печінка виділяє жовч, очищає кров, що надходить з тонкого кишечника. Жовчний міхур зберігає жовч, яку виробляє печінка. Він виділяє жовч в тонкий кишечник, щоб допомогти процесу травлення.

Товста кишка

Товстий кишечник – це довга м’язова трубка, яка складається з різних відділів: сліпої, ободової і прямої кишки. Відходи, які залишаються після перетравлення їжі, потрапляють в пряму кишку через перистальтичні руху товстої кишки, а потім виводяться з організму через анальний отвір.

§ 19. Травлення людини. Система органів травлення

Пригадайте! Що таке харчування людини?

Поміркуйте!

У Михайла Булгакова (1891-1940), який за професією був лікарем, у романі «Собаче серце» є такі рядки: «Їжа, Іване Арнольдовичу, штука хитра. Їсти потрібно вміти, а уявіть собі – більшість людей зовсім їсти не вміють. Потрібно не тільки знати, що з’їсти, але й коли і як». А чи потрібні нам знання про травлення для того, щоб бути здоровим?

ЗМІСТ

Яке значення має травлення для організму людини?

Завдяки харчуванню їжа потрапляє всередину тіла, але засвоїтись одразу вона не може. Харчові продукти містять дуже багато складних сполук, які через свою велику молекулярну масу не можуть навіть надійти в кров. І саме завдяки травленню ці компоненти їжі перетворюються на прості сполуки й стають придатними для засвоєння.

Зміна їжі під час травлення відбувається завдяки фізичним і хімічним процесам. Подрібнення, розчинення, набрякання забезпечують фізичну обробку їжі, оскільки склад поживних сполук при цьому не змінюються. А ось хімічні реакції, що відбуваються за допомогою ферментів у травній системі, ведуть до перетворення одних речовин на інші. Прості сполуки, що утворюються при цьому, всмоктуються в кров чи лімфу й транспортуються до клітин. Таким чином, поживні речовини їжі спрощуються, зберігаючи свою харчову й енергетичну цінність.

Сполук багато, ферменти дуже різні, тому зміни їжі розподілені по різних відділах травної системи. Переміщення їжі відбувається травним трактом з одного відділу до іншого. Це своєрідний трубчастий конвеєр, якому надає руху м’язова оболонка його стінок. Після засвоєння їжі в травній системі залишаються неперетравлені рештки, які з організму видаляються.

Травлення в людини є внутрішньоорганізмовим. У межах цього типу травлення розрізняють декілька видів. Травлення у новонароджених упродовж 4-5 місяців здійснюється завдяки ферментам материнського молока (автолітичне травлення). У дорослих власне травлення відбувається за участю травних ферментів, що виділяються у травні порожнини рота, шлунка та кишечника (порожнинне травлення). У тонкому кишечнику травлення відбувається дуже швидке за допомогою ферментів на поверхні клітин ворсинок (пристінкове травлення). А в товстому кишечнику людини травлення здійснюється вже за участю ферментів бактерій і одноклітинних гетеротрофних еукаріот (симбіонтне травлення). Здатність до внутрішньоклітинного травлення зберегли лише лейкоцити, яким властивий фагоцитоз. Їхні травні ферменти містяться в лізосомах.

Оцінюючи значення травлення для організму, не слід забувати про такі неспецифічні функції, як захист організму від чужорідних речовин та мікроорганізмів, які надходять разом з їжею, підтримання сталості умов внутрішнього середовища, сприйняття смакової інформації про довкілля тощо.

Отже, ТРАВЛЕННЯ – сукупність фізичних і хімічних процесів, що здійснюють переміщення й перетворення складних речовин на прості з подальшим їх всмоктуванням в кров і лімфу та видаленням неперетравлених решток.

Які будова травної системи?

ТРАВНА СИСТЕМА – це сукупність органів, будова і функції яких пристосовані для ефективного здійснення процесів травлення. Ця фізіологічна система людини є наскрізною і складається з травного тракту й травних залоз.

У людини травний тракт має вигляд звивистої трубки довжиною до 8-10 м. Його призначення – фізична та хімічна обробка їжі, всмоктування простих поживних речовин, переміщення їжі та видалення неперетравлених решток. Починається тракт ротовою порожниною (1), за нею розміщені глотка (2), стравохід (3), шлунок (4), тонкий кишечник (5), товстий кишечник (6), і завершується – анальним отвором (7) (іл. 36).

Іл. 36. Травна система людини

Діяльність травного каналу тісно пов’язана з будовою його стінок. Зовнішня оболонка утворена сполучною тканиною, що захищає травний канал від різних упливів. Середня оболонка формується з двох чи трьох шарів гладких м’язів. Скорочення цих м’язів забезпечує просування і перемішування їжі. На межі між відділами травного каналу є особливі колові м’язи-затискачі (сфінктери) і клапани. Ці утвори регулюють переміщення їжі та забезпечують її рух тільки в одному напрямку. Внутрішня оболонка утворена підслизовим і слизовим прошарками. Підслизова основа містить лімфатичні вузлики, нервові закінчення і формує складки внутрішньої поверхні травного каналу для збільшення поверхні травлення. Слизова оболонка складається із одношарового епітелію із залозистими клітинами.

Травні залози мають протоки, через які у порожнини травного каналу поступають секрети, необхідні для травлення. До великих травних залоз належать слинні, підшлункова, а також печінка.

Отже, основними частинами травної системи людини є взаємопов’язані травний тракт і травні залози.

Які функції травної системи?

Травна система людини пристосована для здійснення деяких важливих функцій.

Секреторна функція травної системи пов’язана із травними залозами, що виділяють травні соки. У складі цих секретів є травні ферменти, які здійснюють хімічну обробку їжі. Травні ферменти – біологічно активні речовини, що утворюються в клітинах травних залоз і здійснюють розщеплення їжі в травному каналі. Їх поділяють на три основні групи: протеази – розщеплюють білки до амінокислот, ліпази – розщеплюють жири до жирних кислот і гліцеролу та амілази – розщеплюють складні вуглеводи до простих. Активність травних ферментів залежить від ряду чинників, серед яких виділимо температуру та кислотність середовища (pH). Так, ферменти шлункового соку найактивніші за температури 36,6 °С у кислому середовищі.

Функції травної системи

§ 8. ТРАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ. ОГЛЯД БУДОВИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Пригадайте! Що таке харчування людини?

Поміркуйте!

Іл. 16. М. Булгаков (1891-1940)

У Михайла Булгакова, який за професією був лікарем, у романі «Собаче серце» є такі рядки: «Їжа, Іване Арнольдовичу, штука хитра. Їсти потрібно вміти, а уявіть собі – більшість людей зовсім їсти не вміють. Потрібно не тільки знати, що з’їсти, але й коли і як». А чи потрібні нам знання про травлення для того, щоб бути здоровим?

ЗМІСТ

Яке значення має травлення для організму людини?

Травлення є початковим етапом обміну речовин, енергії та інформації в організмі людини. Завдяки живленню їжа потрапляє всередину тіла, але засвоїтись одразу вона не може. Харчові продукти містять дуже багато складних сполук, які через свою велику молекулярну масу не можуть навіть надійти в кров. І саме завдяки травленню ці компоненти їжі перетворюються на прості сполуки й стають придатними для засвоєння.

Зміна їжі під час травлення відбувається завдяки фізичним і хімічним процесам. Подрібнення, розчинення, набрякання забезпечують фізичну обробку їжі, оскільки склад поживних сполук при цьому не змінюється. А ось хімічні реакції, що відбуваються за допомогою ферментів у травній системі, ведуть до перетворення одних речовин на інші. Прості сполуки, що утворюються при цьому, всмоктуються в кров чи лімфу й транспортуються до клітин. Таким чином поживні речовини їжі спрощуються, зберігаючи свою пластичну й енергетичну цінність.

Основні процеси травлення

1. Фізична обробка їжі

2. Хімічні перетворення їжі

3. Всмоктування їжі

4. Переміщення їжі

5. Видалення решток

Сполук багато, ферменти дуже різні, тому хімічні зміни їжі розподілено по різних відділах травної системи. Переміщення їжі відбувається травним каналом з одного відділу до іншого. Це своєрідний трубчастий конвеєр, якому надає руху м’язова оболонка стінок. Після засвоєння їжі в травній системі залишаються неперетравлені рештки, які з організму видаляються.

Травлення в людини є внутрішньоорганізмовим. У межах цього типу травлення розрізняють декілька видів. Травлення у новонароджених упродовж перших 4-5 місяців здійснюється завдяки ферментам материнського молока (автолітичне травлення). У дорослих власне травлення відбувається за участю травних ферментів, що виділяються в травні порожнини рота, шлунка та кишечнику (порожнинне травлення). У тонкому кишечнику травлення відбувається дуже швидко за допомогою ферментів на поверхні клітин ворсинок (пристінкове травлення). А в товстому кишечнику людини травлення здійснюється вже за участю ферментів бактерій і одноклітинних твариноподібних організмів (симбіонтне травлення). Здатність до внутрішньоклітинного травлення зберегли лише лейкоцити, яким властивий фагоцитоз. Їхні травні ферменти містяться в лізосомах.

Оцінюючи значення травлення для організму, не слід забувати про такі неспецифічні функції, як захист організму від чужорідних речовин та мікроорганізмів, які надходять разом з їжею, підтримання сталості умов внутрішнього середовища, сприйняття смакової інформації про довкілля тощо.

Отже, ТРАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ – сукупність фізичних і хімічних процесів, що здійснюють переміщення й перетворення складних речовин на прості з подальшим їх всмоктуванням у кров і лімфу та видаленням неперетравлених решток.

Яка будова травної системи?

ТРАВНА СИСТЕМА ЛЮДИНИ – функції яких пристосовані для ефективного здійснення процесів травлення. Ця фізіологічна система людини є наскрізною й складається з травного каналу й травних залоз.

У людини травний канал має вигляд звивистої трубки довжиною до 8-10 м. Його призначення – фізична та хімічна обробка їжі, всмоктування поживних речовин, переміщення їжі та видалення решток. Починається канал ротовою порожниною (1), за нею розміщені глотка (2), стравохід (3), шлунок (4), тонкий кишечник (5), товстий кишечник (6) і завершується анальним отвором (7) (іл. 17).

Іл. 17. Травна система людини

Діяльність травного каналу тісно пов’язана з будовою його стінок. Зовнішня оболонка утворена сполучною тканиною, що захищає травний канал від різних упливів. Середня оболонка формується з двох чи трьох шарів гладких м’язів. Скорочення цих м’язів забезпечує просування й перемішування їжі. На межі між відділами травного каналу є особливі колові м’язи-затискачі (сфінктери) й клапани. Ці утвори регулюють переміщення їжі та забезпечують її рух тільки в одному напрямку. Внутрішня оболонка утворена підслизовим і слизовим прошарками. Підслизова основа містить лімфатичні вузлики, нервові закінчення і формує складки внутрішньої поверхні травного каналу для збільшення поверхні травлення. Слизова оболонка складається із одношарового епітелію із залозистими клітинами.

Травні залози мають протоки, якими в порожнини травного каналу потрапляють секрети, необхідні для травлення. До великих травних залоз належать слинні та підшлункова залози, а також печінка.

Отже, основними частинами травної системи людини є взаємопов’язані між собою травний канал і травні залози.

Які функції виконує травна система?

Травна система людини пристосована для здійснення деяких важливих функцій.

Функції травної системи