У жінок, давня гонорея проявляється вульвовагінітом, уретритом, циститом, ендометритом і сальпінгоофоритом: проблеми із сечовипусканням; гнійні чи слизово-гнійні білі, кровомазання; тягнучий або переймоподібний біль унизу живота, порушення місячного циклу.
Збудником гонореї є бактерії Neisseria gonorrhoeae (гонокок). Вони можуть вражати органи статевої системи, пряму кишку та ротоглотку. Основними проявами гонореї у жінок є свербіж, печіння, почервоніння статевих органів, зміна вагінальних виділень та місцеве підвищення температури.
Тривалий перебіг хронічної гонореї веде до сексуальних розладів, аноргазмії, безпліддя. Гонорея несприятливо позначається на перебігу і завершенні вагітності.
Основа лікування гонореї – антибіотикотерапія. Антибіотики, активні проти гонококів – цефтриаксон, азитроміцин, гентаміцин, доксициклін. Для посилення імунних сил організму використовують гонококову вакцину, пірогенал, продигіозан.
свіжа гонорея – давність захворювання 2 місяці і менше (гостра, підгостра); хронічна гонорея – після інфікування пройшло більше 2 місяців (безсимптомна, латентна або прихована і підгостра).
У чоловіків найчастіше проявляється гострим уретритом, тоді як у жінок гонококова інфекція в більшості випадків викликає ендоцервіцит. Безсимптомно і торпідно гонорея протікає у чоловіків до 30-48%, у жінок до 50-94%, особливо часто при локалізації в глотці та прямій кишці.
Гонорея передається статевим шляхом. Заразитися можна від інфікованого партнера під час класичного, орального або анального статевого контакту. Потрібно враховувати, що в деяких випадках хвороба може розвиватися в млявій формі та залишатися не діагностованою. Для …