§ 7. Плани міст, схеми руху транспорту

ПЛАНИ МІСТ І ЇХ ОСОБЛИВОСТІ В РІЗНІ ЧАСИ. Перші плани міст у Європі креслили в окомірний спосіб. Проте інтереси військової справи, урізноманітнення видів господарської діяльності визначили потребу в більш точному зображені географічних об’єктів населених пунктів. Прикладом таких зображень в Україні є план м. Чигирина, укладений полковником Патриком Гордоном у 1678 р. (мал. 27).

Мал. 27. План Чигирина, 1678 р.

• Розгляньте план міста (мал. 27) й укажіть, як на ньому відображено особливості розбудови цього населеного пункту, стан його укріплень, будівель і споруд.

Протягом XVII — ХІХ ст. змінилося основне призначення планів міст: від оборонного (фортифікаційного) до містопланувального, яке визначало перспективи забудови й розвитку населеного пункту. Сьогодні створення таких планів є окремим напрямом картографування. Вони належать до топографічних планів — зображення на площині проекції зазвичай у великому масштабі обмеженої ділянки місцевості.

Плани місцевості використовують в усіх сучасних сферах людської діяльності. Вони відіграють першорядну роль в оцінюванні природних умов і проведенні геологічних розвідок для проектування населених пунктів, розробленні маршрутів руху транспорту, у військовій діяльності тощо. На топографічних планах указують назви населених пунктів, вулиць, залізничних станцій, річок, вершин, перевалів, долин, боліт, лісів, степів, солончаків та інших географічних об’єктів (мал. 28).

Мал. 28. Топографічні плани різних за площею населених пунктів

Генеральні плани великих і середніх міст складають масштабом 1 : 5000. Такий самий масштаб обирають і для топографічних планів, за допомогою яких проектують зрошування й осушення земель та природоохоронні заходи. На їх основі створюють топографічні й спеціалізовані плани та карти дрібнішого масштабу.

Масштабом 1 : 2000 створюють генеральні плани малих міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів. Ці плани є також важливими для ведення лісового господарства, проектування автошляхів, залізниць, трубопроводів. Топографічні плани масштабом 1: 1000 призначені для проектування одноповерхової забудови й озеленення територій.

ВИДИ ТОПОГРАФІЧНИХ ПЛАНІВ ЗА МАСШТАБОМ. Топографічні плани складають масштабом 1 : 5000, 1 : 2000, 1 : 1000 і 1 : 500 залежно від того, для вирішення яких питань вони призначені. Зокрема, для проектування міської забудови потрібно чітко уявляти, де розташувати підприємства (промислові зони), житлові масиви, зони відпочинку, де прокласти маршрути руху громадського транспорту, визначити особливості території приміської (санітарної) зони тощо.

СХЕМИ РУХУ ТРАНСПОРТУ. Сучасний світ дуже мобільний. Уже нікого не здивуєш різноманітністю засобів спілкування, що можливе між людьми в найвіддаленіших куточках планети. Головне при цьому — використовувати хоча б одну зрозумілу для всіх мову й технологію. Схожий підхід ми використовуємо для «читання» різноманітних схем руху транспорту, створених на основі планів. Як і будь-який картографічний твір, вони містять легенду й мають свій масштаб.

Географія на щодень

Топографічні плани містять відомості про об’‎єкти й контури місцевості, її рельєф. На них залежно від масштабу умовними знаками достовірно та з необхідною мірою точності зображають:

• населені пункти, розміщені на території України;
• будівлі, житлові й нежитлові приміщення;
• промислові об’‎єкти;
• транспортні комунікації (залізниці, шосейні та ґрунтові дороги всіх видів і споруди на них: мости, тунелі тощо);
• річки, озера, водосховища та інші гідрографічні об’‎єкти;
• рельєф місцевості з використанням горизонталей, позначок висот, бергштрихів та умовних знаків ярів, скель, осипів, балок тощо;
• рослинність із зазначенням домінуючих видів;
• ґрунти та мікроформи земної поверхні;
• межі політико-адміністративні та землекористувачів.

• Яку корисну інформацію можна дізнатися з представленої схеми руху транспорту (мал. 29)?

Мал. 29. Схема руху транспорту

ЩОДЕННИК ДОСЛІДНИКА

1. Топографічний план — це зображення на площині проекції обмеженої ділянки місцевості.

2. Топографічні плани міст створюють масштабом: 1 : 5000, 1 : 2000, 1 : 1000 та 1 : 500.

3. Схема руху транспорту — це картографічний продукт, створений на основі планів, який містить відомості про мережу транспортних засобів або напрямки руху одного з них.

ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ

1. Як змінювалося призначення планів міст у різні історичні періоди?

2. Яку інформацію можна дізнатися з топографічних планів?

3. Для чого використовуються схеми руху транспорту та які їхні основні особливості?

Проведіть ДОСЛІДЖЕННЯ

Прокладання маршрутів за топографічною картою та їх обґрунтування

1. За топографічною картою (див. мал. 23 на с. 27) спроектуйте маршрути:

варіант І — від мосту через річку Укша до гори Вовчої;

варіант ІІ — від джерела Голубого до Бабиної Гори.

2. Накресліть у зошиті прокладений маршрут у масштабі 1 : 10 000 з використанням топографічних знаків.

3. Напишіть висновки-обґрунтування маршруту.

Мої компетентності: самоперевірка знань і досягнень

1. Визначте, якою буде відстань на місцевості, якщо відстань на карті між пунктами — 4 см і відомо, що її числовий масштаб становить 1 : 100 000.

2. Зазначте масштаб карти, якщо відомо, що 1500 км на місцевості відповідають 15 см на карті.

3. Визначте числовий масштаб карти, якщо відстані на місцевості 6 км відповідає 2 см на карті.

4. Назвіть лінії на топографічній карті, що з’єднують точки з однаковою абсолютною висотою над рівнем моря.

5. Укажіть географічний об’єкт, якому відповідає таке умовне позначення:

6. Визначте, якому напрямку обрію відповідатиме азимут 2250.

• А південно-західному
• Б південно-східному
• В північно-східному
• Г північно-західному

7. Установіть, яка із проекцій зображена на малюнку.

8. Визначте різницю географічних широт міст, розташованих на одному меридіані, якщо відстань між містами на карті масштабом 1 : 5 000 000 становить 5,56 см.

9. Назвіть три різновиди ізоліній.

10. Які найдавніші зображення України в картографічних творах вам відомі?

11. Розкажіть про основні особливості Національного атласу України.

§ 8. Міське розселення (підручник)

1. Пригадайте з попередніх курсів географії, які населені пункти відносяться до міських населених пунктів, а які – до сільських.

2. У яких містах України вам доводилося бувати?

3. До якого типу населених пунктів належить той, в якому ви живете?

Населення проживає у різних за людністю, зовнішнім виглядом і типом діяльності населених пунктах. Населений пункт (по­селення) – це місце проживання і діяльності людей. Розрізняють два типи населених пунктів – міські і сільські.

Мал. Розм іщення населення

ТИПИ МІСТ ЗА РОЗМІРАМИ. Міські населені пункти – це міста і селища міського типу. Містом вважається населений пункт, жителі якого зайняті переважно у несільськогосподарських галузях. В Україні до міст відносять поселення, що мають понад 10 тис. жителів, а також менші за людністю поселення, що історично склалися як міста.

У нашій країні налічують 457 міст. Найбільше їх у східних областях України, найменше – у південних і північних. Найбільша концентрація міст – у Львівській, Харківській, Луганській, Донецькій областях.

За людністю міста поділяють на малі (до 50 тис. жителів), середні (50 – 100 тис.), великі (100 – 500 тис.), дуже великі (500 – 1000 тис.), міста-мільйонери (понад 1 млн жителів). Найбільше в Україні малих міст: вони складають понад 74 % від усієї їх кількості. Ця група охоплює дуже різні міста як за людністю, так і за рівнем соціально-економічного розвитку, зовнішнім виглядом, функціями, що вони виконують.

У дев’яти найбільших містах України проживає більше третини місько­го населення. Це міста-мільйонери (Київ, Харків, Донецьк, Дніпро­петровськ, Одеса) і дуже великі міста (Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг).

Найбільшим за кількістю населення серед міст України є Київ (2,7 млн. осіб), найменшим – місто Угнів Львівської області (1,2 тис. осіб).

ТИПИ МІСТ ЗА ЧАСОМ ВИНИКНЕННЯ. За часом виникнення серед міст розрізняють старі, середнього віку і молоді.

До старих міст відносяться перші міста в Україні, що виникли ще понад 2,5 тис. років тому. Це були поселення, засновані древніми греками. Їх залишки знайдено поблизу сучасних міст Білгород-Дністровського ( Тіра ), Очакова (Ольвія), Севастополя (Херсонес) та Керчі (Пантікапей), Феодосії. До старих міст, заснованих за часів Київської Русі, належать і Київ, Чернігів, Галич, Теребовля, Львів, Збараж, Новгород–Сіверський, Переяслав, Чорнобиль, Володимир-Волинський, Луцьк та ін. Вони були центрами ремесел, торгівлі, освіти і культури, а також оборонни­ми укріпленнями. Багато міст з’явилися у XV – XVII ст.: Сімферополь, Тульчин, Берестечко, Нікополь, Рахів , Коростишів , Тернопіль , Ізмаїл, Очаків, Кременчук, Харків та ін. Ці міста стали торго­ вельними центрами, які виникали переважно на перехрестях шляхів.

З р озвитком промисловості у XVIII – XIX ст. виникли і почали активно розвиватися мі­ ста здебільшого на сході і півдні України – Миколаїв, Одеса, Херсон, Алчевськ, Луганськ, Горлівка, Донецьк , Дебальцеве та ін. їх відносять до міст середнього віку.

Молодими містами в Україні є ті, що виникли у XX ст., зокрема після Другої світової війни. Вони розміщені переважно у промислових регіонах – Придніпров’ї і Донбасі. Серед них Верхньодніпровськ , Світлодарськ , Вишневе, Прип’ять, Світло водськ , Сєверодонецьк, Теплодар , Енергодар та ін. Є на території України і “мертві міста” – Чорнобиль і Прип’ять, які обезлюдніли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р.

Найстарішими містами України є Білгород-Дністровський ( Тіра ), Севастополь (Херсонес), Керч (Пантікапей) та Федосія, засновані ще у V ІІ ст. до н.е. Наймолодшим містом в Україні є Славутич, збудоване у 1987 р. для обслуговування Чор нобильської АЕС.

Мал. Львів – старовинне місто України

ФУНКЦІЇ МІСТ. Міста в Україні виконують різні функції. За цією ознакою розрізняють т акі їх типи: багатофункціональні (обласні центри), промислові (Кривий Ріг, Маріуполь, Горлівка), транспортні (Жмеринка, Чоп) , лікувально-оздоровчі (Ялта, Трускавець), центри агропромислових комплексів (Хорол, Яготин) та ін.

Окремо виділяють столицю України – м. Київ (2,7 млн осіб). Це найбільше місто держави, її адміністративний, культурний, гос­ подарський центр. Заснований понад 1500 років тому, Київ вже тоді став політичним центром Київської Русі. Це сприяло його розвитку, нала­ годженню різноманітних зв’язків. У 1497 р. місто отримало магдебурзьке право, тобто право на самоврядування. Столиця могутньої держави у центрі Європи здавна є і значним культурним центром. Ще у X ст. там було відкрито школи, з XVII ст. почала функціонувала Києво-Могилянська колегія (пізні ше — академія), які стали центрами українського просвітництва. З XIX ст. почав діяти Володимирський університет (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З XVIII ст. у місті розвивається промисловість, будуються залізниці до Одеси та Курська. З того ж часу місто перетворюється на великий промисловий центр. У 1918 р. Київ став столицею УНР, з 1934 р. – столицею УРСР, а з 1991 р. – столицею незалеж ної Української держави.

Нині Київ не тільки значний промисловий центр з підприємствами машинобудування, хімічної, легкої, харчової та інших галу зей промисловості, не лише транспортний центр, від якого в усі кінці України пролягли залізниці і автомобільні шляхи, а й духовний центр українського народу. У місті збереглися численні унікальні пам’ятки культури – Золоті ворота, Софійський собор, Видубицький монастир, Києво- Печерська Лавра, Андріївська церква, Володимир ський собор та ін. В останні роки відбудовано зруйнований Золотоверхий Михайлівський собор (па­ м’ятка XI ст.) – місце захоронення київських князів і церковних діячів. Відновлено навчання в Києво-Могилянській академії, яку було закрито у 1817 р. царським урядом. У місті багато музеїв і театрів, відвідати які приїжджають л юди з усіх куточків України .

Київ – великий науковий і освітній центр України. У ньому пра цюють Національна академія наук України, науково-дослідні інститути, майже сто вищих та півтисячі середніх навчальних закладів. Із здобуттям Україною незалежності її столиця постійно оновлюєть­ ся і відбудовується. Змінюють свій вигляд і упорядковуються вулиці Києва, реставруються старі і з’являються нові будівлі. Мальовничі ланд шафти, старовинні і нові будівлі, численні пам’ятки культури роблять Київ неповторним і чарівним містом, одним з найкращих у Європі.

Мал. Серце України – київський Майдан Незалежності

СЕЛИЩА МІСЬКОГО ТИПУ. Селища міського типу – це населені пункти з кількістю населення понад 2 тис. осіб, в яких не менше 2/3 населення становлять робітники, службовці та члени їх родин (тобто мешканці, не зайняті у сільськогосподарському виробництві).

Селища виникають при про­мислових підприємствах, будівництвах, залізницях. На їх території нерідко розміщені середні та вищі навчальні заклади, науково-дослідні устано­ ви, лікувальні та оздоровчі заклади. За зовнішнім виглядом і функ­ціональною структурою вони подібні до малих міст . В Україні налічується 886 селищ міського типу, найбільше їх – у промислових районах.

УРБАНІЗАЦІЯ. У містах і селищах міського типу в Україні проживає майже 68 % населення (на початку XX ст. цей показник становив лише 16%). Як бачимо, кількість і частка міського населення постійно зростає. Процес збільшення кількості міст, міських мешканців і поширення міського способу життя називається урбанізацією.

Мал. Загальна густота населення. Урбанізація

Найвищі темпи урбанізації спостерігались в Україні в середині XX ст., коли відбувалася індустріалізація – створення промислового виробництва. Нині ці темпи значно сповільнилися внаслідок припинення притоку мігрантів із сільської місцевості, депопуляції населення (табл. 2). Найвищі рівні урбанізації мають області у промислових регіонах – Донецька, Дніп ропетровська , Луганська (80 – 90%), а найнижчі – Закарпатська, Чернівецька , Тернопільська (40%).

Субурбанізація – це процес зростання і розвитку приміської зони великих міст, внаслідок відтоку населення з міст. В результаті таких процесів формуються міські агломераці ] . Агломерація (у перекладі з латинської означає „нагромаджую”) – це зосередження взаємозв’язаних міських поселень, ядром яких є велике місто, що швидко зростає. Агломерація являє собою систему розселення, яка характеризується зближенням і навіть територіальним зрощенням поселень, що мають між собою тісні зв’язки. Ознаками агломерації є висока густота місько­го населення і безперервність забудови, наявність великого міста-центра і численних менших міст-супутників, що мають з ним тісні зв’язки, тру­дові та культурно-побутові внутрішні міграції населення. Найбільшими агломераціями в Україні є Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Київська, Харківська.

В умовах загальної економі­ чної кризи відбувається значний відтік міських жителів на заробітки за межі своїх поселень (переважно за кордон), а також повернення вихідців із сіл назад до своїх сільських помешкань.

Таблиця. Кількість міського і сільського населення та його частка від загальної кількості населення України

§ 53. Класифікація міст. Урбанізація

Міста світу різняться між собою за часом утворення, зовнішнім виглядом, площею, кількістю населення, господарською діяльністю, значенням тощо. Серед сучасних міст є такі, що були засновані в давні часи (біблійному місту Єрихону, наприклад, – близько 11 тис. років), багато ж міст зростають як новобудови на наших очах. Зовнішню розмаїтість містам надають відмінності в плануванні, щільності та висотності забудови тощо. Є міста, що налічують 1-2 десятки мільйонів мешканців, а є й такі, що заледве тисячу осіб. Одні міста зосереджують майже всі види «міської» (несільськогосподарської) діяльності людини, інші – декілька. Вплив діяльності одних міст поширюється на приміську територію, тоді як інших – на всю державу, а окремих – на все людство. Таке розмаїття міст дає змогу згрупувати їх (класифікувати) за різними ознаками.

Україна дивовижна

Перші «міста» в Україні

Деякі вчені вважають, що першими на території України були не давньогрецькі, а трипільські міста, які існували у IV-III тисячоліттях до н. е. Ці поселення мали велику площу, на якій кільцями розташовувалися житлові і громадські будівлі, оборонні споруди. У деяких з них могло мешкати до 20 тис. осіб, і вони, очевидно, були найбільшими поселеннями тогочасного світу. Кожні 50-80 років місцеві жителі спалювали їх і відбудовували на новому місці.

КЛАСИФІКАЦІЯ МІСТ. Найчастіше міста класифікують за людністю і функціями.

Діапазон людності міст світу величезний: від кількох сотень осіб (у містах скандинавських країн) до більш як 20 млн жителів (у Китаї). За кількістю населення міста поділяють на малі, середні, великі, дуже великі й міста-мільйонники. Класифікація міст України за цією ознакою відображена у таблиці 11.

Класифікація міст України за людністю (станом на 2020 р.)

Критерій людності, осіб

Кількість міст

Більш як половина міст України є малими, третина – середніми за людністю, однак основна частина міського населення проживає у великих, дуже великих містах і містах-мільйонниках. Міст-мільйонників свого часу було 5, нині залишилося 3 (Київ, Харків, Одеса). Натомість міста Дніпро і Донецьк внаслідок зменшення кількості населення перейшли до нижчої категорії – дуже великих міст, куди також входять Львів, Запоріжжя, Кривий Ріг. Є в Україні і так звані мертві міста – Чорнобиль і Прип’ять, населення яких повністю виселене після аварії на Чорнобильській АЕС.

Рекорди України

У найбільш людному місті України Києві (2,9 млн осіб) проживає більше населення, ніж у двох інших містах-мільйонниках, разом узятих. Найменшими за кількістю населення містами в Україні є Угнів (Львівська область) і Берестечко (Волинська область), де мешкає відповідно 1 тис. і 1,7 тис. осіб.

Функції міст формуються зосередженими у них підприємствами, установами, закладами, що належать до різних видів діяльності людини і мають певне значення для зайнятості місцевого населення і життє діяльності країни. За цією ознакою міста поділяють на багатофункціональні, з переважанням кількох функцій і здебільшого однофункціональні. Зазвичай чим більше місто, тим більше функцій воно виконує (адміністративні, промислові, транспортні, культурно-освітні, торгівельні, фінансово-ділові, туристичні, розважальні та інші). Водночас багатофункціональними можуть бути й малі міста, а великі міста можуть виконувати обмежену кількість функцій чи бути відомими в усьому світі за однією провідною галуззю діяльності. Такими, наприклад, є Магнітогорськ (Росія) – промисловий центр, Лас-Вегас (США) – центр розважального відпочинку і туризму, Кембридж (Велика Британія) – центр науки й освіти, Мекка (Саудівська Аравія) – релігійний центр. У більшості країн світу найбільшими багатофункціональними містами є столиці, а от у Канаді, США, Австралії, Бразилії столичні міста виконують переважно адміністративно-ділові функції.

В Україні серед багатофункціональних міст виділяють: столицю держави – Київ – політичний, культурний, освітньо-науковий і господарський центр та обласні центри, що поєднують адміністративні та різноманітні економічні і соціальні функції. До міст з переважанням кількох функцій належать: промислово-транспортні (Маріуполь, Кременчук) і транспортно-промислові центри (Ковель, Знам’янка, Южне), промислові й освітньо-культурні центри (Кривий Ріг, Кам’янець-Подільський, Умань, Мукачеве), транспортно-курортні (Чорноморськ, Євпаторія, Скадовськ) і курортно-промислові центри (Миргород, Хмільник), а також місцеві «ділові центри» (малі і середні міста, що виконують адміністративно-управлінські, агропромислові функції та обслуговують населення адміністративних районів).

Маріуполь – промислово-транспортний центр на Азовському морі

Кам’янець-Подільський претендує на статус фестивальної столиці України

Різноманітними є однофункціональні міста: це промислові багатогалузеві (міста Донбасу і Придніпров’я), промислові спеціалізовані (міста шахтарів, енергетиків), агропромислові, транспортні (Чоп), культурно-освітні (Острог, Кременець), релігійні (Почаїв, Святогірськ), курортні й туристичні (Трускавець, Моршин, Ялта, Яремче) центри.

Чорноморськ відомий як велике портове і популярне курортне місто

Містечко Почаїв зі Свято-Успенською лаврою – всесвітньо відомий релігійний центр

УРБАНІЗАЦІЯ, ПРИЧИНИ, ЩО ЇЇ ЗУМОВЛЮЮТЬ. Міста зародилися в глибоку давнину. З початку свого існування вони отримали суттєві переваги в соціально-економічному розвитку над сільською місцевістю, адже зосереджували на невеликій території різні види матеріальної і духовної діяльності, активне спілкування людей, обмін ідеями тощо. Міста ставали осередками передових технічних досягнень, розвитку прогресу. І якщо на початках людської цивілізації міста жили своїм життям, впливаючи хіба-що на обмежені навколишні території, то згодом їх значення для розвитку всього суспільства надзвичайно зросло. У масштабах держав, регіонів і світу формувалося міське середовище зі специфічним способом життя, надзвичайно насиченим різними явищами і подіями, що став привабливим не тільки для міських мешканців.

Історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства і поширення міського способу життя отримав назву урбанізація.

Подорож у слово

Слово урбанізація походить від латинського слова урбанус, що означає міський.

Концентрація населення в містах, збільшення їхньої ролі в житті суспільства відбувалися протягом всієї історії. Але тільки з початку XIX століття спостерігається значне посилення цього процесу. Міська людність зростала і продовжує зростати нині як завдяки природному приросту, так і масовій міграції населення в міста із сільської місцевості. Міста приваблюють людей вищим рівнем життя, можливістю знайти роботу, здобути престижну освіту. У середині XX ст. урбанізація перетворилася на глобальний процес, який охопив усі регіони світу.

РІВЕНЬ УРБАНІЗАЦІЇ В КРАЇНАХ СВІТУ. Урбанізацію характеризують показники кількості міського населення і рівня урбанізації (частки міського населення в загальній кількості всього населення). Ці показники у світі постійно збільшуються (табл. 12).

Кількість і частка міських мешканців у світі у XIX-XXI ст.

Кількість, млн осіб