Всупереч стереотипу черешня вибаглива до вимог ґрунту, які не завжди узгоджуються з реаліями

Садівники часто відносять черешню до рослин, які мало вибагливі до родючості ґрунту, причому їй приписують здатність успішно рости навіть на піщаних ґрунтах. Вважається, що ґрунт повинен бути відносно розпушеним, повітропроникним і все. У кращому разі вимоги до ґрунтів черешні ототожнюють із більш поширеною яблунею. Якщо остання може рости на них, то місце підійде і для черешні. Однак дуже часто черешневі сади, посаджені у місцях, на перший погляд, придатних для цієї культури, до десятирічного віку значно зріджуються або й зовсім гинуть. Насправді черешня дуже чутлива до ґрунтових умов, що пов’язано з її біологічними вимогами, які не завжди узгоджуються з реаліями.

Визначаючи місце для майбутнього черешневого саду, беруть до уваги багато чинників: особливості сорту та підщепи, небезпеку вимерзання в сурові зими, захист від весняних приморозків тощо. І лише про відповідність ґрунту біологічним вимогам рослини згадують майже в останню чергу.

Звісно, що до уваги береться наявність чи відсутність чинника, який кардинально впливає на можливість вирощування плодових дерев — близькість до поверхні підґрунтових вод, акумуляцій токсичних солей, неглибоке залягання непроникних для коренів порід або прошарків (гранітів, вапняків, глинистих сланців, ортзандів, ортштейнів тощо). На інші ґрунтові особливості зазвичай не звертається увага, тому що сформувалася думка — черешня мало вибаглива до ґрунтових умов.

ПАРАДОКСАЛЬНИЙ ПЛІД

Важко навіть уявити іншу плодову культуру, вирощування якої пов’язане з такими чисельними парадоксами. Історично черешня походить з лісостепових і передгірних територій, відносно добре забезпечених вологою. Але частіше її вирощують у південних регіонах, степових і сухо-степових, де страждає від дефіциту вологи. Вона витримує порівняно низьку суму активних температур, про що свідчить її вирощування далеко на півночі, до країн Балтії та Норвегії включно. В умовах України в окремі роки однорічні пагони можуть затягнути ріст і не визріти, що зумовлює їх підмерзання взимку. Як культура лісового походження, черешня комфортно себе почуває на опідзолених ґрунтах зі слабокислою реакцією ґрунтового розчину, проте її здебільшого вирощують на степових ґрунтах із нейтральною та лужною реакцією, де значно зростає ризик розвитку кореневого раку.

Це вологолюбна культура, яка негативно реагує навіть на короткочасне перезволоження ґрунту. Вона погано витримує сухість повітря, через що мало поширена у країнах із континентальним кліматом, проте дуже страждає від підвищеної його вологості, особливо у період достигання плодів. Найкращі умови зволоження для черешні створюються на ґрунтах у підніжжі схилів, але у цих місцях зростає небезпека підмерзання взимку і пошкодження весняними приморозками внаслідок стікання у знижені елементи рельєфу більш холодного повітря. Водночас на схилах, де кращий повітряний дренаж, ґрунти менш забезпечені вологою.

Черешня як багаторічна плодова культура з великим запасом деревини і щорічним чималим її приростом виносить з ґрунту значну кількість поживних речовин, але майже не реагує на внесення фосфорних добрив, навіть на легких за гранулометричним складом ґрунтах із незначним вмістом цього мікроелемента.

Список цих невідповідностей між умовами зростання і біологічними вимогами можна продовжувати й далі, а висновок один — ґрунти для черешні слід вибирати такі, щоб ці парадоксименше проявлялися.

КОПАЙТЕ ГЛИБШЕ

Слава мелітопольських черешень значною мірою зумовлена як успіхами селекціонерів та досвідом вирощування, так і ґрунтово-екологічною відповідністю умов вирощування біологічним особливостям черешні. У долині ріки Молочної значного поширення набули дернові зв’язно-піщані і супіщані ґрунти, на яких з успіхом вирощують черешню. На перший погляд, вони малородючі для інших культур — із низьким вмістом гумусу, недостатньою забезпеченістю поживними речовинами, мінімальною водоутримною здатністю. Саме з такими фактами успішного росту, продуктивності й довголіття черешень пов’язано міф про їх невибагливість до ґрунтових умов і про пристосованість цієї культури до піщаних ґрунтів. Насправді ці ґрунти на глибині 1–1,5 м часто підстилаються суглинками. Наявність останніх у підґрунті в зоні діяльності кореневих систем дерев забезпечує комфортність місцеположень. Верхній шар піщаного чи супіщаного ґрунту є своєрідною мульчею, яка захищає ґрунтову вологу від випаровування, сприяє проникненню вологи опадів углиб, зумовлює додаткове надходження вологи влітку за допомогою процесів конденсації. Водночас верхній піщаний шар не надто сприятливий для росту бур’янів, до яких особливо чутлива ця плодова культура. Прошарок суглинку у підґрунті є своєрідним резервуаром як поживних речовин, так і вологи без її застою, що забезпечує довголіття дерев.

Коренева система черешні, щепленої на сіянцях черешні або антипки, зосереджена у шарі 0–150 см, а окремі корені проникають значно глибше. Тому особливого значення набуває сприятливість не тільки ґрунтів, а й підґрунтя. Це правило чинне також для черешні, щепленої на вегетативно розмножуваних клонових підщепах. Останні відрізняються більш поверхневим поширення коренів, що зумовлює підвищену чутливість таких дерев до родючості ґрунту. На легких за гранулометричним складом ґрунтах без наявності суглинкових прошарків дерева передчасно старіють, а плоди — дрібнішають. У північних регіонах України все навпаки: підстилання ґрунтів водотривкими прошарками може зумовити застій вологи у підґрунті і, як наслідок, часткове відмирання кореневої системи і навіть загибель дерев. Вибір ґрунту і підґрунтя для черешні не повинен бути шаблонним, він має відповідати зонально-регіональним особливостям.

ПІШЛИ ВГОРУ

Вирощування черешні на ґрунтах схилів — поширений прийом, який дозволяє уникнути або мінімізувати пошкодження від весняних приморозків, особливо під час цвітіння. Можна натрапити на суперечливі твердження про те, на яких саме схилах, якої крутизни та експозиції краще розміщувати сад. Правильну відповідь дають ґрунти. Останні на картах часто виділяють як різного ступеня змитості — від слабого до сильного. Ерозійні процеси відбуваються на схилах, вони приурочені до мікрознижень рельєфу (папілярів стоку) як постійних маршрутів скидання поверхневого стоку. Проте для саду важливішими є питання вологозабезпечення, пов’язані з ксероморфністю (посушливістю) схилових місцеположень. Ксероморфність діагностується за короткопрофільністю ґрунтів, зниженням запасів гумусу як в орному шарі, так і профілі.

Ґрунти, аналогічні фоновим (поширеним на вододілах), зустрічаються здебільшого на західних, частково на північних і північно-західних схилах, а також на схилах різної експозиції увігнутої форми. Це найкращі ґрунти схилів для черешні завдяки поєднанню доброго вологозабезпечення і повітряного дренажу.

Близькі за сприятливістю до вищезазначених ґрунтів і слабоксероморфні ґрунти. Середньоі сильноксероморфні ґрунти поширені переважно на опуклих верхніх частинах схилів «теплої» експозиції, де найбільші втрати вологи з поверхневим стоком і за рахунок підвищеної евапотранспірації. Крім того, на таких ґрунтах черешня може передчасно виходити зі стану спокою у холодний період року, що зумовлює можливість підмерзання при поверненні морозів. Для черешні такі ґрунти непридатні.

Підвищено зволожені ґрунти схилів поширені переважно у нижній, виположеній (пологій) їх частині. Завдяки цьому вони краще забезпечені вологою, проте там зростає ризик пошкодження насаджень приморозками, а влітку — грибними хворобами. Такі схили можуть бути придатні для вирощування черешні за умови підбору сортів, стійкіших до коливань температури і хвороб.

НЕ ТА ЗЕМЛЯ

До непридатних для черешні належить цілий спектр ґрунтів (крім вищенаведених середньоі сильноксероморфних на схилах):

• чорноземно-лучні, дернові оглеєні тощо з близьким до поверхні рівнем підґрунтових вод;

• скелетні щебенювато-кам’янисті ґрунти на щільних породах;

• солонцювато-засолені ґрунти із несприятливими агрофізичними властивостями і наявністю токсичних солей;

• ґрунти подів та осолоділі ґрунти западин, які спорадично перезволожуються водами поверхневого стоку;

• ґрунти на середніх і важких за гранулометрією глинах, особливо засолених; мочалисті ґрунти схилів;

• дерново-підзолисті глейові ґрунти;

• дернові опідзолені піщані і зв’язно-піщані без суглинкових прошарків у південних регіонах та , навпаки, з наявністю слабоводопроникних прошарків (ортзанди, ортштейни) з ознаками оглеєння над ними в північних регіонах.

ТА ЗЕМЛЯ

В Україні більшість ґрунтів відповідає біологічним вимогам черешні, проте є певна відмінність між ними в зональному аспекті, пов’язана з умовами зволоження.

У зоні Сухого Степу з посушливим кліматом за вирощування черешні без зрошення найбільш придатними є дернові зв’язно-піщані та супіщані ґрунти, підстелені суглинковими прошарками. Обмежено придатними (через сухість) є темно-каштанові легко-, середньо- та важкосуглинкові ґрунти. Поважчання гранулометричного складу покращує трофічний режим, що має особливе значення для сортів черешні середнього і пізнього термінів дозрівання.

У зоні Південного Степу, крім вищезазначених зв’язно-піщаних ґрунтів, підстелених суглинками, найкращі умови для черешні забезпечують чорноземи південні середньо і важко суглинкові, дещо гіршими є легкоглинисті південні чорноземи — через зменшення потужності зони вологообігу в ґрунті.

Для зони Степу Північного з абсолютним переважанням у ґрунтовому покриві чорноземів звичайних важкосуглинкових і легкоглинистих на лесах вибір найкращих ґрунтів зумовлений насамперед схиловими місцеположеннями — понад 40% цих ґрунтів поширені на схилах. Найкращими з них будуть аналогічні фону й слабоксероморфні ґрунти.

Лісостеп за ґрунтово-екологічними умовами загалом відповідає вимогам черешні. Сірі лісові, темно-сірі опідзолені ґрунти, чорноземи опідзолені й чорноземи типові придатні без особливих обмежень, потрібно передусім вибирати схилові місцеположення з урахуванням ксероморфності.

Ґрунт для черешні

Важливим моментом у посадці будь-якого дерева є вибір розташування. Для черешні краще вибрати сонячну ділянку, де немає сильного вітру. Оптимально посадитиме її з південного боку будівлі або на пологому південному схилі. На низині, у балках висаджувати дерево не варто. Якщо іншого варіанта немає, на низинній місцевості можна створити штучні височини, де циркулюватиме тепле повітря.

Самі саджанці купуйте на спеціалізованих ринках, або зверніться до спеціальних садів.

Коли краще садити черешню, а, відповідно, і планувати придбання саджанців? Правильний вибір часу посадки гарантує здорове дерево та багаті врожаї. Ідеально підійде рання весна, коли ґрунт ще не випарував вологу верхніх шарів. Тим, хто віддає перевагу осінній посадці, варто знати — велика ймовірність підмерзання молодих, не загартованих погонів.

Враховуючи, що черешня відноситься до роду перехресно-запилюваних, необхідно садити відразу два дерева. Щоб дерево давало щедрі врожаї, як сусід можна посадити вишню. Дотримуйтесь дистанції — відстань між ними має бути не менше трьох метрів.

Підготовка ґрунту для посадки

Перш ніж займатися безпосередньо висадкою у відкритий ґрунт, важливо з’ясувати, який тип ґрунту на вашій ділянці. Приготування місця майбутньої посадки починається восени. Грунт попередньо удобрюють вапном (для кислих грунтів), вносять гній, що перепрів. Останній можна розсипати заздалегідь, перед перекопуванням ґрунту.

Якщо є ймовірність посушливого літа, в підготовлену яму можна додати прелий лист – це відмінний дренаж, здатний утримувати вологу. Для плодових дерев не слід застосовувати азотисті добрива. Це може залишити опіки на кореневій системі та вплинути на зростання загалом. Присипати саджанець краще торф’яними сумішами або перегноєм, можна також застосувати старе листя.

Якщо грунт глинистий, процедура підготовки його буде трохи інакша. В цьому випадку на дно ями необхідно насипати пару відер піску. Для піщаного ґрунту все робиться навпаки – під коріння висипають 2 цебра глини. Верхньою кулею насипається ґрунтова суміш. Вона продається в магазинах і має позначки рівня PH.

Щоб молодий саджанець не пошкодив вітер, використовуйте для опори стовпчик. Забивайте його по центру заглиблення, прикріплюючи до дерева.

Саджанець швидше приживеться і правильно зміцниться, якщо акуратно розправити коріння по периметру заглиблення, коли садитимете черешню. Вони повинні лежати на глибині 30-80 метрів від поверхні не більше. Кореневу шийку залишайте на поверхні, її не прикопують і не заглиблюють. Якщо попередньо зробити плантажне оранку, посадка буде набагато зручнішою.

Якщо саджанці черешні не зовсім свіжі, попередньо опустіть їх у воду щонайменше на шість годин. Така процедура дозволить їм набратися необхідною кількістю вологи та сил для вкорінення після посадки.

У питаннях правильної посадки черешні важливим чинником залишається відстань. Враховуючи швидкість зростання плодового дерева та гіллястість крони, залишайте між ними мінімум 4 метри.

Коли пересаджувати черешню?

Як пересаджувати черешню, якщо вона двох-, трирічного віку та старша? Насправді дерево настільки невибагливо, що це може зробити будь-який дачник. Головне правило – здійснювати все за технологією.

Є два види пересадки дорослої черешні:

В останньому випадку черешня садиться з грудкою ґрунту. Глибина викопування залежить від віку:

• Для 5-6-річних дерев – 0,5 метра, оскільки корінь складатиме приблизно 1-2 метри вглиб.
• Якщо дерево старше або ви не знаєте точно його віку, глибини 0,8 метра буде достатньо.

Викопування з грудкою краще — кореневище черешні залишається у звичному середовищі, саме коріння не порушується, міцно пов’язане один з одним шматком ґрунту.

Якщо стовбур пошкоджений, від пересадки дорослої черешні краще відмовитись.

Коли обрізати черешню і як доглядати її?

Як правильно посадити черешню розібралися. Тепер визначимося з часом та особливостями обрізки. Перше обрізування потрібне відразу після посадки. Слід залишити лише пару-трійку великих гілок, решту прибрати. Так саджанець не витрачатиме сили на розвиток верхньої частини, віддаючи основні сили розвитку кореневища.

Наступного року проводиться розріджування молодих пагонів — прирости нових гілок обрізають наполовину. Це дозволяє дереву швидко наростити додаткові гілки. Вони й даватимуть основний урожай. Гілки, розташовані нижче основних, обрізати потрібно не раніше ніж через 2-3 роки – вони добре зміцнюють стовбур черешні. Їх обрізання здійснюється п’ятий рік життя дерева.

Догляд за таким плодовим деревом, як черешня – процедура не клопітка. Дерево не дуже вимогливе, не вибагливе, може рости і на бідних ґрунтах. Звичайне підживлення мінеральними добривами, своєчасний полив, правильне обрізування для формування крони – це головні моменти у догляді.

Для підживлення дерева, що добре укорінилося, достатньо відра перегною восени і азотних добрив навесні. Перед внесенням добрив розпушіть прутове коло, рясно полийте водою (бажано не холодною). За весь сезон має бути не менше трьох поливів.

Важливо вчасно прибирати бур’яни навколо черешні — вона не з тих, хто змириться з їхнім сусідством. Також це зайве сприятливе середовище для розмноження шкідників. Додатково як профілактика ранньою весною білите низ ствола вапном. Для усунення гусениць крона двічі обробляється спеціальними засобами. Це період перед цвітінням і на момент першої зав’язі.

Як посадити вишню навесні: поради та рекомендації

Важко уявити собі фруктовий сад, у якому б не росло таке чудове дерево, як вишня. Плоди цієї культури користуються величезним попитом, адже з вишні роблять джем, варять варення та компоти, віджимають сік, додають її в солодощі та пироги. Давайте розглянемо, як посадити вишню навесні правильно, щоб уже наступного літа отримати перший урожай.

Придбання посадкового матеріалу

Для посадки вишні вважаються придатними як кореневласні, так і щеплені рослини, що мають 3-4 розгалуження скелетного коріння. Варто зазначити, що кореневласні культури, отримані з порослі або живців, швидше відновлюються після зимового підмерзання. У той же час щеплені рослини раніше дають урожай.

Поряд із дворічними, набувати можна і однорічні саджанці, що мають добре розвинену кореневу систему. Зазвичай висота дворічних саджанців становить середньому 1 метр, тоді як однорічки досягають лише 70-80 див. Якщо при купівлі на рослинах листя були видалені, це необхідно зробити відразу ж після приходу додому, інакше може статися зневоднення саджанців. Коріння придбаних дерев необхідно змочити, після чого обернути вологою тканиною і плівкою. Це допоможе уберегти посадковий матеріал від підсушування.

Зберігання саджанців

Садівники стверджують, що для весняної посадки саджанці краще купувати восени та прикопувати їх на зиму. З цією метою, як правило, риють траншею, глибина якої повинна становити не менше ніж 50 см. З південного боку необхідно виконати її стінку під нахилом. Укласти саджанці в ряд так, щоб їх крони дивилися на південь. Таке розташування посадкового матеріалу сприяє запобіганню отриманню на стволиках сонячних опіків.
Після засипання ґрунт потрібно щільно притиснути до коріння і добре полити. Волога земля сумлінно заповнює всі порожнечі, через які до саджанців могло б проникнути холодне повітря. Навколо траншеї рекомендується покласти ялиновий лапник, що є відмінним засобом захисту посадкового матеріалу від мишей.

Вибір місця

Питанням про те, де посадити вишню, цікавляться всі садівники-початківці. Насправді від правильно обраного місця залежить дуже багато: довговічність і продуктивність рослини. Садити рекомендується на захищених ділянках, що дозволяє мінімізувати ймовірність зимових пошкоджень.

Також, вибираючи місце, варто враховувати, що вишня навесні починає цвісти рано, і її квітки часто ушкоджуються заморозками. Величезне значення має і захист дерева від вітрів, які в зимову пору року посилюють небезпеку підмерзання, а навесні заважають роботі бджіл, висушують маточки квіток, тим самим знижуючи зав’язування плодів.

Отже, як посадити вишню навесні, яке місце потрібно вибрати? Більшість фахівців вважають, що найкраще розташовувати вишню у верхніх та середніх частинах пологих схилів південного, західного та південно-західного напрямків. Менш придатними прийнято вважати східні, північні та північно-східні схили.
При виборі ділянки слід брати до уваги і глибину залягання ґрунтових вод, близьке розташування яких гнітить дерева. Так, важливо, щоб ґрунтові води проходили не ближче ніж 2 м від поверхні ґрунту.

Підготовка ґрунту

Як правильно посадити вишню навесні? Велике значення приділяється підготовці ґрунту, який слід проводити ще восени. Так, землю необхідно перекопати та внести різні добрива (органічні, мінеральні, комплексні).

Багато садівників рекомендують вапнувати ґрунт. Кількість вапна залежить від ступеня кислотності ґрунту та його механічного складу. Найкраще, якщо ґрунтовий розчин матиме реакцію, близьку до нейтральної.

Внесення добрив

Говорячи про те, як посадити вишню навесні, важливо зазначити, що для повноцінного харчування дерева добрива вносять не тільки під перекопування землі, а додають їх безпосередньо до ям. Однак у цьому випадку не слід використовувати вапно та азотні добрива, оскільки вони здатні погіршити приживання саджанців і викликати опіки коренів. У посадкову яму дослідні садівники рекомендують вносити до 15 кг перегною, витриманого компосту або некислого торфу, 500 г золи, 60 г сірчанокислого калію та 200 г суперфосфату. Ями необхідно викопати та удобрити за 14 днів до передбачуваного дня посадки.

Посадка

Як садити вишню навесні, в який саме час найкраще це робити? Як показує практика, що раніше навесні були посаджені вишневі саджанці, то краще вони приживуться. Тому рекомендується розпочинати посадку відразу після того, як зійде сніг і злегка просохне грунт.

Приживання рослин безпосередньо залежить від стану саджанців. Напередодні посадки посадковий матеріал необхідно оглянути та обрізати до здорового місця пошкоджене коріння та пагони. Доставлені на передбачуване місце закладки саду саджанці слід тимчасово прикопати, а безпосередньо перед розношуванням їх по посадкових ямах вмочити коріння в ґрунтову або глино-гнойову бовтанку.

Кожен досвідчений садівник, який знає, як посадити вишню навесні, стверджує, що велике значення в цьому процесі має правильне встановлення глибини посадки саджанців. Так, коренева шийка дерева повинна розташовуватися на рівні ґрунту, а тому при посадці слід враховувати осідання ґрунту на кілька см (від 2-х до 5-ти в середньому).

Для посадки вишневих саджанців необхідно викопати ями, глибина яких повинна становити 50 см, а ширина – 80 см. Копаючи яму, верхній шар ґрунту потрібно відкидати окремо від нижнього. У центрі ями потрібно встановити посадковий кілок і насипати навколо нього горбок верхнього шару ґрунту, попередньо змішаного з мінеральними та органічними добривами.

Зручніше проводити посадку вдвох: одна людина встановлює саджанець, розправляє його коріння в різних напрямках і фіксує майбутнє дерево в такому положенні, тоді як його напарник засинає коріння, використовуючи грунт верхнього шару. Потрібно заповнити ямку землею, втоптати грунт навколо стовбура ногою і полити нове деревце двома відрами води. На завершення посадки присипати ґрунт навколо дерева торфом, пухкою землею або перегноєм, що дозволить зберегти вологу та запобігти утворенню кірки.

Так як посадити вишню і виростити її – завдання не з простих, то доведеться налаштувати себе на довгий трудовий процес, адже рослина так любить увагу та турботу. А на подяку за всю працю вже через рік можна отримати плодове дерево з дуже смачними і соковитими плодами.

“Не росте” – Яблуня, Груша, Черешня, Слива, Абрикос, Персик.

Що не вистачає Ябоні, Персику, Черешні.

Погано росте яблуня.

Яблуня може погано або зовсім не рости з багатьох причин. Насамперед, їй може не сподобатися ґрунт, на якому його «поселили». Це буває у тому випадку, якщо грунт за своїм механічним складом важка, тобто. близько до поверхні знаходиться грунтоутворююча порода (глина).

Нічого гарного також не буде, якщо посадили яблуню на місці іншої яблуні. На жаль, деякі садівники цього не враховують і замість того, щоб на місці колишньої яблуні висадити якесь інше дерево, намагаються знову вирощувати яблуню.

Погано росте яблуня і в таких випадках: якщо свого часу спостерігалося підмерзання деревини, якщо підщепа несумісна з щеплею, або заглиблено щеплення. Тож подумати є над чим, намагаючись знайти рішення у кожному конкретному випадку.

Що ж до поживного режиму, необхідно зазначити, що не всі плодові породи і навіть не всі сорти в межах однієї породи однаково вимогливі до добрив. Так, дерева кісточкових порід беруть із ґрунту менше поживних речовини ніж насіннячкові, менш вимогливі вони і до родючості ґрунту.

На яких ґрунтах ростуть Черешня, Слива, Абрикос, Персик.

Для черешні найбільш сприятливі ґрунти легкого механічного складу, на важких вона починає усихати. Несприятливу дію чинять на молоді дерева черешні та азотні добрива. Черешня, що росте на легких ґрунтах, краще реагує на внесення калійних добрив, а фосфорні доцільно застосовувати лише для підтримки співвідношення живильних елементів у рослині. Черешня найбільш чутлива до засолення ґрунту.

Слива росте і плодоносить на всіх типах ґрунтів, за винятком сильно зволожених. Найкраще вона реагує на калійні добрива.

Абрикос також вирощують на різних типах ґрунтів, але найбільш добре він почувається на легкосуглинистих ґрунтах та супесях з глиняним під ґрунтом. Ця культура краще переносить засолення, менш чутлива до натрію. При підживленні абрикосу не слід надавати перевагу азотним добривам, оскільки надлишок азоту веде до зростання дерев без збільшення врожайності, зменшує зимостійкість.

Персик росте на будь-якому ґрунті, крім заболоченого. Ця культура більш вимоглива до високої забезпеченості калієм. Всі ці рекомендації можуть виявитися марними, якщо ви не знаєте плюсів та мінусів своїх ґрунтів. Тому бажано провести їх аналіз в агрохімічних лабораторіях. Зокрема, фахівці нашої дослідної станції можуть провести агрохімічне обстеження ґрунту та дати ґрунтовну рекомендацію щодо вирощування різних культур та порід садівникам та городникам східної України. Але такі станції існують і в інших регіонах країни.

Коли і як садити черешню, порада фахівця

Місце та час для посадки черешні

Підберіть для черешні сонячне і захищене від північних вітрів місце. Купуйте саджанці в розпліднику або на спеціалізованому ринку. Проведіть посадку рано навесні. Якщо ви виконаєте ці три умови, то успішне вирощування черешні гарантовано.

Найкращий час для посадки черешні – рання весна (до набухання нирок). На травневі свята, коли, як

правило, нирки вже розпускаються, висаджувати деревця не можна. Такі новосадки дуже хворіють, погано приживаються. Небажано садити черешню восени через небезпеку підмерзання сильних однорічних приростів, які в одно-дворічних саджанців іноді бувають понад метр.

Ми вже згадали, що всі північні черешні безплідні, тому для запилення на ділянці треба

висаджувати 2-3 дерева різного ґатунку. Попри деякі рекомендації вишня не може бути хорошим запилювачем для черешні.

Купівля, придбання саджанців черешні

Купувати саджанці черешні краще восени, тому що саме в цей час багатий вибір сортів. На зиму їх потрібно прикопати, а рано навесні (у квітні) прямо по багнюці висадити.

Купуючи посадковий матеріал, пам’ятайте, що всі зимостійкі сорти черешні отримані шляхом щеплення. Її

неважко виявити на стовбурі. Не забувайте, що деревця, вирощені з кісточок, не зберігають сортових якостей і можуть мати дрібні несмачні ягоди.

І однорічні, і дворічні саджанці черешні однаково підходять для посадки. Головне, щоб вони мали добре

розвинену кореневу систему. Висота однорічок має бути 70-80 см, дворічок – близько метра.

Після покупки коріння слід обернути вологою тканиною, а зверху плівкою. У такому вигляді саджанці легко

перенесуть транспортування. Інакше деревця можуть постраждати від зневоднення.

Однак ще до придбання саджанців треба підготувати місце для посадки черешні. Ви вже знаєте, що воно

має бути найтеплішим і найсвітлішим у саду, захищеним від північних вітрів. Черешня вибаглива і до вологості, але не переносить застою води навіть на короткий період. Тому її не можна висаджувати на ділянках із близьким заляганням ґрунтових вод.

Посадка черешні, порада спеціаліста

Грунт повинен бути родючий, пухкий, вологопроникний, за типом – легкий середньосуглинистий або супіщаний. При весняній посадці готують її восени. Структуру важкого глинистого, торф’янистого або піщаного ґрунту покращують, додавши глину або пісок. Одночасно під перекопування вносять 8-10 кг гною або компосту, що перепрів, і 150-200 г будь-якого комплексного мінерального добрива на 1 м2. Якщо ґрунт кислий, пізно восени вносять вапно (приблизно 400-500 г/м2).

Посадочні ями копають шириною 60-80 см і глибиною 50-60 см на відстані 3-4 м. Стінки роблять прямовисними

(без завужування донизу). У дно вбивають посадковий кілок і засипають поживну суміш із верхнього родючого шару ґрунту, 10-15 кг перегною, 50-60 г сірчанокислого калію, 100-120 г суперфосфату. Азотні добрива і вапно не вносять, щоб уникнути опіків коріння. Поживною сумішшю заповнюють яму на третину, роблять у центрі горбок і присипають його родючою землею без добрив.

Перед посадкою огляньте саджанці. Якщо під час перевезення вони трохи підсохли, зануріть у воду на 6-8

годин. У ямі саджанець ставлять на горбок і засипають коріння наполовину, струшуючи, щоб не було порожнеч. Потім виливають відро води та засипають повністю.

Садити слід так, щоб не було заглиблення кореневої шийки. Для цього під час посадки піднімають

саджанець на 4-5 см. Надалі, коли ґрунт осяде, коренева шийка виявиться на рівні ґрунту. Навколо посадженого деревця ущільнюють ґрунт ногою, роблять лунку з валиком і виливають ще одне відро води. Після лунку присипають торфом чи перегноєм. Саджанець підв’язують до колу шпагатом у вигляді вісімки, щоб його не хитало вітром.

Вишня – посадка та інші тонкощі

Існує кілька видів вишні: вишня звичайна (вона ж вишня кисла), пташина вишня (відоміша як черешня), сакура (вишня дрібнопильчаста) – дерева; вишня повстяна і вишня степова – чагарники. Наша розповідь присвячена вишні звичайній, так чудово придатній для ароматних і смачних компотів, варень, соків та пирогів. У цій статті приділимо особливу увагу посадці вишні, правильному формуванню крони, подальшому догляду та одержанню як нагороди довгоочікуваного врожаю.

Після того, як ви, дотримуючись особливостей свого регіону, вибрали відповідний вашому клімату сорт, докладно написаний в іншій моїй статті, починаємо готуватися до посадки вишні.

Посадка вишні

Садити вишні краще навесні. З осені купуєте саджанці та прикопуєте на зиму. Укриттям для них може бути лапник. При виборі саджанця дивіться, щоб штамб був близько 60 см, діаметром не менше 2-2,5 см, з довжиною скелетних основних гілок близько 60 см (це розмір дворічного саджанця деревоподібної вишні). Садять саджанці вишні, коли ґрунт прогріється і нирки ще не розпустяться. Посадочні ями, як правило, готуються вже з осені.

Грунт повинен бути нейтральної кислотності, піщаний, супіщаний або суглинистий дренований. Не слід садити у низинах, де переважає сирий, вітряний мікроклімат. Вишня любить освітлені місця. Заздалегідь проведіть грунт (щоб зменшити його кислотність, якщо він кислий). Для цього розкидайте близько 400 г вапна або доломітового борошна на 1 кв. м, перекопайте ґрунт на глибину багнета лопати, перемішайте з органічними добривами. Це може бути гній чи компост близько 15 кг на 1 кв. м. Додаються також і мінеральні добрива.

ВАЖЛИВО: Вапно і гній вносять у різний час, вапнюють ґрунт до внесення до нього органічних добрив!

При посадці беріть відстань між рослинами близько 3 м. Для перехресно запилюваних сортів враховуйте можливість перехресного запилення. Для цього доведеться посадити загалом не менше 4 сортів вишні. Їх розміщують у саду за схемою 2,5 х 3 м за високих дерев і при 2,5 х 2 м за низьких. Винятком є ​​самозапильні сорти.

Викопайте посадкову яму близько 80 см в діаметрі, глибиною близько 50 см, можна і 60. Коли копаєте яму, верхній шар землі покладете в один бік, його змішайте з органічними і мінеральними добривами, а також золою (близько).

ВАЖЛИВО: Вапно та азотні добрива в посадкову яму не вносять, щоб не пошкодити коріння!

Вбийте в центр кілочків, посадкову суміш помістіть у яму, насипаючи навколо кілочка конусом, щоб було зручніше розправити по цій купці коріння, потім опустіть туди саджанець і розкладіть його коріння. Потрібно стежити, щоб коренева шийка була на рівні грунту, можна посадити сантиметра на 4 вище, тому що потім земля осяде. Робиться це для того, щоб не було загнивання саджанця, тому що вишня не любить заглиблену посадку. Стовбур деревця садіть з північного боку кілочка точно вертикально. Присипайте землею коріння і трохи приплескуйте. Далі зробіть лунку біля саджанця, по краях насипте валик землі, влийте у лунку відро води, а після того як польете, замульчуйте ґрунт приствольного кола перегноєм або торфом. Акуратно підв’яжіть саджанець до кілочка.

Догляд

Молоде деревце першого року після посадки поливають, рихлять грунт і мульчують торфом або перегноєм.

Зазвичай добрива починають вносити, коли вишня починає плодоносити. Норма добрива вибирається виходячи із стану рослини та її віку. Органічні добрива вносять раз на кілька років, це може бути гній, що перепрів, або компост. Восени підгодуйте плодоносні вишні фосфорними та калійними добривами, а навесні внесіть азотні (при нестачі азоту). У період вегетації, як правило, проводять два підживлення. Одну після цвітіння, іншу за два тижні після проведення першої. Молодим вишням добрива вносять у ствол, а коли сад вже повноцінний, то по всій ділянці. Якщо рівень кислотності вищий за норму, то ґрунт вапнують доломітовим борошном, вапном. Я розкидаю попел від горіння берези, гілок слив.

Після цвітіння дерева поливають. Це допомагає їм наситити плоди. Поливайте так, щоб грунт не кислий, а був зволожений на 40-45 см вглиб.

Особливістю вишні є швидке зростання пагонів, через що крона сильно загущується і утворюється велика кількість маленьких гілочок. Якщо крона розріджена, плоди більші, букетні гілочки довше живуть (саме утворюються вишні) і листя здоровіше. Тому потрібно обрізати гілки, якщо довжина пагонів понад 50 см, до речі, це допоможе уникнути оголення гілок, коли букетні гілочки помруть.

Найкращий варіант для вишні – розріджено-ярусна крона. Обрізайте вишню напровесні за три тижні до набухання нирок.

ВАЖЛИВО: для вишні не підходить веретеноподібна та плоска крона.

Починають формувати крону відразу після посадки. Формувати крону починайте з висоти штамба, нижче 40 см висоти не повинно бути гілок та порослі. Вище штамба формують близько 7 гілок, які ви залишаєте як скелетні під час обрізки. Розміщуйте скелетні гілки по стволу рівномірно. Нижній ярус – три гілки, другий – дві, вище – одиночна гілка. При цьому треба вирізати центральний провідник над одиночною гілкою. Інші гілки, що заважають, вирізають на кільце. У міру дорослішання дерева додаватимуться скелетні гілки, до кінця формування крони у дорослого дерева їх буде 10. Гілки, що ростуть всередину крони, вирізають. Іноді гілки, які ростуть не у свій сектор, спрямовують до центру крони.

Видалення кореневої порослі

Щоб дерево не віддавало свої поживні речовини, видаляйте кореневі порослі. Її можна використовувати для підщеп.

Розмноження вишні

Насіннєвий метод розмноження вишні використовується вкрай рідко. Він хороший тільки для вирощування підщепи, на який ви робитимете щеплення.

Найчастіше для розмноження використовують живцювання, щеплення або розмноження кореневою порослю.

Заготовляйте живці у середині липня, зрізайте вранці, до спеки, з тих дерев, які хочете виростити. Добре підійдуть зелені пагони, які ростуть нагору на південній стороні дерева або куща. Зрізані черешки намочіть водою, верхню частину з недорозвиненим листям видаляють, потім з пагони, що залишився, зрізають черешок довжиною близько 12 см, що має від 4 листя. Вертикально посадіть живець у ящик з посадковою сумішшю, поглибіть його кінець на 3 см, трохи прихлопніть ґрунт навколо живця. Один від одного садять на відстані близько 7 см.

Помістіть саджанці у світле тепле приміщення, що унеможливлює прямі сонячні промені для найкращого вкорінення. Можна на ящик надіти опори, але в них плівку. Після вкорінення живці гартують, знімаючи плівку. Зимують живці у прикопах. Весною можна вирощувати на постійному місці або дорощувати.

З насіння вирощують підщепи. Для цього насіння відбирають, сушать, перед посадкою стратифікують близько 150 днів за температури від +1 до -7 °С. Висівати можна восени. або напровесні до заморозків.

На малюнку показані способи щеплення: 1) покращене копулювання; 2) розщеп; 3) у бічний зріз; 4) за кору.

Розмноження кореневою порослю

Провесною відкопайте від материнського дерева кореневий черешок на відстані 1-1,5 м від штамба. Прикопайте, трохи нахиляючи, живець і доростіть до утворення молодих пагонів, потім можна пересаджувати в ґрунт на постійне місце.

Докладно про сорти та види вишні можна прочитати в іншій статті «Сорта вишні».

Микола, Україна

Мені дуже сподобались усі роз’яснення. Хотілося б дізнатися, чи можна пересадити саджанець вишні у грудні?

Ірина, Нерехта

Дякую за Вашу працю, зрозумілий та всебічний розповідь.

Сьогодні нарешті дійшли руки до старого саду. Готуємо плацдарм під весняну посадку вишні. Уважно вивчила рекомендації.

Хочу посадити шість сортів. Схема посадки 3 х 2,5 метри. Готуємо ями 80 см у діаметрі глибиною 60 см. Чи правильно? На що ще звернути увагу? Саджанці краще навесні купити чи зараз і прикопати?