Інжир – вирощування у відкритому грунті

Ще в давні часи люди використовували інжир в якості цінного лікувального продукту, а прекрасні смакові показники наповнених соком плодів цінувалися справжніми гурманами на вагу золота. Нескладно зрозуміти, чому багато садівників горять бажанням посадити цю субтропічну культуру на своїй ділянці. Чи це можливо в наших кліматичних умовах, і які тонкощі варто врахувати при посадці?

Інжир, його опис

Фігове дерево, фіга, чи смаковиця – всі ці назви притаманні листопадній, субтропічній, дводомній рослині, батьківщиною якої вважається Мала Азія і Середземномор’я. Інжир досить широко представлений у флорі нашої планети – його можна зустріти в Середній Азії і Криму, на Кавказі та в інших теплих регіонах земної кулі. Інжир по праву вважається найдавнішою з окультурених людиною рослин – першими стали вирощувати аравійці, а потім корисний досвід перейняли сирійці і єгиптяни. В Америці фігове дерево з’явилося в кінці XVI століття, після чого зуміло «завоювати» і Європу. Суцвіття двох типів з’являються в пазухах листків. Жіночі суцвіття (фіги) перетворюються в солодкі, соковиті, грушоподібні плоди з тонкою шкіркою і дрібними насінинами-горішками. На верхівці залишається вічко (отвір, прикрите лусочками). Забарвлення плодів варіюється від жовтого до темно-синього (майже фіолетового).

Вибір ділянки для вирощування інжиру

В холодних регіонах, щоб отримати урожай інжиру, його доводиться вирощувати в теплицях. В місцевості з м’яким кліматом його вирощують у відкритому ґрунті, виділивши під посадку ділянку біля стіни, поверненої на південь (підходить також сонячне місце, розташоване між двома стінами). Завдяки такому укриттю інжир отримує ефективний захист від вітрів. Залягання ґрунтової води не повинно бути занадто високим (не вище трьох метрів). Категорично не підходять ділянки землі, які перебувають у місцях скупчення холодного повітря (у заплавах річок, в балках, низинах тощо). Найкращим вибором є височини або рівнини.

Підготовчі роботи

Обрану ділянку удобрюють перегноєм, скопують і боронують. Ріст кореневої системи інжиру в більшості випадків обмежують (без цього дерево розростеться, а урожай помітно знизиться). Щоб створити ефективну, але при цьому безпечну перешкоду, посадочні ями з боків обкладають бетонними плитами або цеглою, а на дно насипають биту цеглу (шаром до 30 сантиметрів) і утрамбовують цей наповнювач. У підсумку розмір ями має становити 50х50х70 сантиметрів. Її заповнюють сумішшю з садової землі, бутового каменю та кісткового борошна (2:1:1).

Способи розмноження інжиру

Найчастіше інжир розмножують зеленими живцями. Їх саджають в легкий супіщаний ґрунт (в кінці весни або на початку літа) і аж до вкорінення містять у вологому середовищі (під склянкою). Насіння висівають на відстані 1,5-2 сантиметрів, занурюючи їх на глибину 2-3 міліметри. Ґрунтову суміш готують з піску і перегною (1:1). Після посіву зволожують землю, прикривають склом (як варіант – прозорою поліетиленовою плівкою) і підтримують у вологому стані (ідеальний температурний режим 25-27°С). Сходи з’являються вже через 15-20 днів.

Посадка інжиру

Інжир садять з настанням тепла, в теплих регіонах – вже в березні. У підготовлені заздалегідь посадкові ями поміщають саджанці (злегка похило, кроною на південь), розправляють коріння і присипають їх землею, яку потім утрамбовують, рясно поливають і мульчують перепрілим гноєм або компостом.

Догляд за інжиром

Інжир потребує формувальної та санітарної обрізки. У перші три роки підживлення необов’язкове. Починаючи з четвертого року в квітні-травні ґрунт мульчують перепрілим гноєм або компостом (відро на один метр квадратний). В кінці вересня всі незрілі плоди, які виросли більші горошини, видаляють. Більш дрібні плоди з приходом холодів вкривають (обв’язують ялиновими гілками або папороттю або ж, збирають гілки в пучок і обгортають мішковиною). У квітні – травні утеплення поступово знімають. Восени після збору врожаю (інжир починає плодоносити на 3-4 рік) дерева поливають і підживлюють фосфорне-калійними добривами.

У холодних регіонах вирощування інжиру у відкритому ґрунті абсолютно неможливе. На щастя, його можна виростити і в квартирі. При правильному формуванні рослина виростає не вище півтора метра, а деякі його сорти навіть дають плоди. Для успішного вирощування інжиру необхідна пересадка в нову ґрунтову суміш (кожні три роки), а також грамотний полив (взимку він не потребує регулярного зволоження, а ось влітку режим вологості обов’язковий).

Інжир: вирощуємо екзотичні фрукти в українському саду

Виростити саджанці інжиру в саду тепер дуже легко. Сучасна селекція подарувала українським садівникам морозостійкі сорти, які сьогодні входять в топ найпопулярніших. Ще півтора десятка років тому про те, щоб виростити інжир в саду і мріяти не доводилося. А тепер вирощувати інжир на дачі – не така вже екзотика. Багато садівників, за відгуками вже мають успішний досвід посадки й вже отримали відмінний урожай.

Інжир – унікальне фруктове дерево. Його плоди, одні з найбільш корисних і дієтичних, багаті вітамінами й мікроелементами, які підтримують хороший життєвий тонус, роботу серця. А які вони смачні, з ніжною солодкуватою м’якоттю, практично без кислоти. Описати багатий, м’який смак свіжих плодів інжиру – непросто, вони не схожі ні на одні зі звичних нам фруктів. Його їдять і свіжим, варять варення та джеми. А смак сушеного або в’яленого інжиру – нам добре знайомий, але уявлення про свіжі плоди він вам не дасть. Тому давайте вирощувати інжир і дивувати друзів та ласувати його плодами. Попри те, що це південна рослина, морозостійкі нові сорти – надійно зимують в Україні. Вирощувати інжир тепер можна не тільки вдома, а й у відкритому ґрунті та великих діжках на вулиці й отримати хороші врожаї. Морозостійкі сорти в нашому кліматі формують не древом, а кущем, так легше вкривати крону на зиму. У дорослої рослини прямі слабогіллясті сильні пагони й велике різне листя. Інжир здатний витримувати морози до -20°C. Сорти інжиру відрізняються за морозостійкістю, дивиться описи. Кора – гладка, щільна, сіра. Плоди в нашому кліматі виростають діаметром 5-8 см. Якщо ви все ще не можете уявити дерево інжиру, то зі знайомих нам рослин воно нагадує карликовий горіх з великим листям до 25 см.

Морозостійкі саджанці інжиру – кращі сорти

При виборі сортів врахуйте, що вони різняться за термінами дозрівання, забарвленням шкірки й кольором м’якоті та величиною плодів. Ви можете вибрати кілька сортів з плодами інжиру білого, синьо-фіолетового, світло-зеленого і навіть дуже темного, майже чорного кольору. У різних сортів є відмінності й в запиленні. Більшість сучасних сортів – самоплідні і їм не потрібно додаткове запилення. По термінах дозрівання ви можете вирощувати інжир ранніх сортів або більш пізніх. Перші плоди інжиру ви зможете спробувати вже через рік після посадки. Активно інжир починає плодоносити через 3-4 рік. Інжир – рослина швидкоплідна. Ранні сорти дозрівають наприкінці серпня, а пізні – ближче до кінця вересня.

Деревце інжиру дуже довговічне, й плодоносить до сотні років, тому посадіть відразу кілька саджанців різних сортів – і насолоджуватися екзотичними фруктами буде ваша сім’я та друзі в поколіннях. Попри репутацію екзотичного фрукта, інжир досить пластичний до умов вирощування. Зверніть увагу на стійкі сорти Кадота, зелено-бурий Беянс, Вердал, з ліловими плодами Брева, білоплідний Адріатичний, Турецький та ін. При грамотному догляді врожайність інжиру або фіг (від англ. Fig) може досягати 12-15 кг з великого куща. Ще одна цікава особливість, інжир може давати два врожаї за сезон. Якщо ви будете вирощувати інжир у діжці й восени внесете його в тепло, на теплу веранду, в оранжерею або теплицю, то другий урожай дозріє до кінця зими або на початку весни. Часто аматори запитують, при якій температурі інжир може замерзнути? Він витримує навіть короткочасні пониження температур до -20°C, чого в нашому кліматі практично не буває. Цвіте і плодоносить інжир на прирості поточного року. Так, що навіть якщо кінчики гілок підмерзнуть, то рослина швидко їх відновить і дасть урожай.

Як посадити саджанці інжиру – агротехніка

Коли погода навесні стане стабільно теплою, можна починати посадку саджанців інжиру. А восени важливо посадити рослину за 1-1,5 місяці до настання перших морозів. Якщо є загроза заморозків – укрийте саджанець після посадки агроволокном.

• Місце посадки для інжиру підберіть найзатишніше, тихе і сонячне. Йому потрібно якомога більше сонця і тепла. Робіть посадку у південній стороні саду. Деревце – красиве. Тому можете посадити його навіть у декоративній частині саду.
• Відстань між саджанцями й великими рослинами, що ростуть поруч, від 2,5 м. Якщо ви висаджуєте групу з 2-3 саджанців, врахуйте, що при формуванні крони кущем або деревцем – діаметр крони дорослої рослини досягає 3 м. А затінення інжир не любить.
• Підготовка саджанців – звичайна. Рослину розпаковують, розгортають коріння, підрізають кінчики секатором і на кілька годин опускають у розчин стимуляторів, Гетероауксин та Епін, наприклад. Якщо саджанець в контейнері – просто полийте цим же розчином. Після такої обробки інжир краще вкорінеться і адаптується на новому місці.
• Садова земля має бути удобреною хорошим компостом і мінеральними міксами. На важких ґрунтах внесіть пісок і забезпечте хороший дренаж на дні посадкової ями. Уникайте надмірно кислих і засолених ґрунтів.
• При посадці саджанців – не заглиблюйте кореневу шийку. Якщо саджанці в контейнері – збережіть глибину посадки такою, як вона була в горщику.

Як доглядати за інжиром в саду, підготовка до зими

Дуже важливо забезпечити інжиру регулярний полив і не допускати пересихання ґрунту. При посусі інжир скидає плоди. У перший сезон поливи мають бути не менше 2 разів на тиждень при відсутності дощів. І ще кущі та деревця потрібно регулярно підживлювати. Навесні сезон починають із внесення нітроамофоски. Недолік поливу і добрив – основна причина того, що інжир не плодоносять. Щоб змусити його давати плоди – добре доглядайте за інжиром. З другої половини літа – вносять калійно-фосфорні добрива. Обрізку проводять у міру росту пагонів. Крону – «розкривають», видаляють гілки, які її загущують. Плоди мають добре висвітлюватися сонцем. У міру старіння – видаляють грубі жорсткі гілки, щоб кущі можна було пригнути для укриття. За відгуками, ще один зручний спосіб вирощування – на шпалері. Бічні гілки інжиру – розташовують на горизонтальних шнурах біля південної стіни будинку або стаціонарної огорожі.

Зимове укриття можна робити найпростіше – вкрити крону агроволокном. При холодних зимах – рекомендуємо зробити легкий каркас і використовувати його кожен рік. Каркас накривається агроволокном у кілька шарів. Перед укриттям крону пригинають до землі або злегка пов’язують, щоб вона була більш компактною під укриттям. Ґрунт під рослиною – мульчують, нижню частину стовбура – підгортають.

Хвороби й шкідники інжиру можуть шкодити врожайності. Від іржі інжиру використовують системні фунгіциди.

В саду деревця інжиру виглядають чудово. Крона у них не дуже густа і під нею можна посадити однорічники й багаторічники, які добре ростуть у напівтіні. Виростити інжир в саду – не складно, а смак екзотичних плодів винагородить вас за клопіт по догляду.

Посадка інжиру у відкритий ґрунт: догляд та розмноження

Хто хоч раз пробував на смак плоди інжиру, знає, яка це смакота. Але, крім ніжного солодкого смаку, вони ще дуже корисні для здоров’я. І ось яка цікава деталь: виявляється, інжир – абсолютно невибаглива рослина. До того ж, його з успіхом можна вирощувати на ділянці у середній смузі або у будинку – у контейнері. І найголовніше – отримувати врожай.

А розпочати, мабуть, варто з вивчення його біології. Інжир відноситься до роду Фікус, сімейства Тутових. Виходить, що родичі йому й фікуси, і шовковиця. У теплих краях інжир зростає досить великим деревом або кущем до 12-15 метрів.

інжир має світло-сірі гладкі пагони і досить великі, три- або п’яти-лопатеві, темно-зелені листки (згадаємо, що фіговим листом прикривали Адам і Єва). Вже на другий-третій рік молода рослина починає плодоносити. До речі, у приватних садах при хорошому догляді плоди, нехай і невеликі, можуть з’явитися наприкінці літа вже на рік посадки.

Інжир – плодове дерево, відоме з біблійних часів.

І ось тут і починається найцікавіше та незвичайне. У південних країнах для плодоношення інжиру потрібне запилення його квіток. Запилення здійснюють невеликий розмір оси – бластофаги. Вони розмножуються всередині чоловічого суцвіття і, природно, чіпляють він багато пилку. Частина таких «забруднених» комах заповзає і всередину жіночих суцвіть. Пилок потрапляє на маточка і відбувається запилення, зав’язуються фіги.

Ці плоди поступово ростуть і стають соковитими та солодкими, великими чи дрібними, жовтими чи синіми, залежно від сорту. Але біда, ці самі запилювачі інжиру – оси-бластофаги – живуть тільки в теплих краях, де температура не опускається нижче нуля. Як же тоді отримувати врожай у наших широтах? Виявляється, виведено безліч так званих партенокарпічних сортів, або просто самозапильних. Ось із ними і варто працювати.

Підготовка живців інжиру для посадки у відкритий ґрунт

Для початку слід обзавестися живцями інжиру. Зробити зараз це нескладно, в Інтернеті є безліч пропозицій від любителів садівників, які пропонують великий асортимент сортів. Тільки запасатися живцями потрібно в зимовий час, або напровесні – до початку вегетації.

Стандартним вважається живець довжиною 10-25 см, товщиною з палець, з трьома-чотирма нирками. Але це стандарт, а на практиці укорінюються всякі живці. Заготовлені живці інжиру з торців варто вмочити в розплавлений парафін для зменшення випаровування вологи, а можна обійтися без цієї операції.

Далі живці інжиру протирають слабким (1:10) розчином перекису водню (дезинфікують), обмотують вологою (не мокрою) бавовняною тканиною і поміщають в п/е пакет. До пакета з живцями прив’язують бирку під назвою сорту (якщо він відомий) та датою. Укладають в овочевий відсік холодильника (температура +4 … +5 градусів) і зберігають до весни. Періодично, раз на два тижні, живці дістають та оглядають. Якщо з’явилася цвіль, то протирають розбавленим перекисом, а якщо тканина підсохла, її трохи зволожують.

Живці інжиру готові до укорінення.

Вкоренення живців інжиру перед посадкою у відкритий ґрунт

На початку весни живці інжиру можна ставити на укорінення. Освіжіть нижній зріз гострим ножем і внизу зробіть кілька неглибоких подряпин, розрізавши кору. Для гарного укорінення варто потримати живці покладений за інструкцією час у розчині будь-якого укоренювача. Хоча багато сортів легко укорінюються і без цього.

Тепер живці інжиру поміщаємо в якийсь повітропроникний і вологоємний субстрат. Хтось використовує прожарений пісок, я ж або мох сфагнум, або, як цього сезону, кокосовий субстрат. Головне, щоб він не був мокрим, і з нього не текла вода, він має бути саме вологим.

Як контейнер можна використовувати будь-яку ємність, але з виконаними отворами для повітрообміну: пластиковий контейнер з кришкою, п\е пакет, два пластикові стаканчики, контейнер зі скляною банкою та ін. Температура для вкорінення інжиру +22…+25 градусів.

Живці інжиру поміщаємо в якийсь повітропроникний і вологоємний субстрат.

Приблизно за місяць з’являються перші невеликі коріння.

Приблизно через місяць (а може, й раніше) з’являються перші невеликі коріння. Поки вони маленькі, живець слід посадити в контейнер з пухкою та поживною сумішшю. Коріння, що переросли, легко ламаються і рослина знову витрачає час і сили на відрощування нових, так що не затягуйте.

Суміш для посадки? Торф чи кокосовий субстрат плюс садова земля. Живці інжиру дорощують приблизно місяць, а потім, коли мине загроза весняних заморозків (приблизно в травні), їх після гарту можна висаджувати на постійне місце.

Посадка інжиру у відкритий ґрунт: особливості агротехніки

І тут зроблю невеликий відступ, знову про біологію інжиру. Морозостійкість інжиру сильно залежить від сорту та умов вирощування (наскільки добре підготуються пагони до зими). Але в середньому молоді кущі підмерзають при -10 градусах, дорослі кущі витримують і -15 градусів.

У принципі, непогано, але ризиковано навіть для південних регіонів. Тому вирощувати інжир у нас можна або ретельно і своєчасно вкриваючи його на зиму у відкритому ґрунті, або як кадочну культуру, забираючи на зиму в приміщення, що не промерзає (підвал).

Якщо збираєтеся вирощувати у відкритому ґрунті, то знайте, найкращий утеплювач – це сама земля. Навіть промерзла, вона все одно тепліша за зовнішнє повітря. Тому при посадці потрібно передбачити можливість укриття інжиру. Найбільш прийнятний варіант – це посадка в поглиблення, а якщо точніше – траншею, яка знаходиться нижче рівня землі.

Місце варто вибирати сонячне та, бажано, захищене від північних та східних вітрів. Хоча інжир і не вимогливий до ґрунтів, але посадкову яму все ж таки варто зробити побільше – 60х60х60см і наповнити її пухкою та поживною сумішшю (торф, пісок, перегній, компост).

Саджанці в яму садити слід трохи глибше, ніж рівень землі, і одразу рясно полити та замульчувати. Обрізати інжир під час посадки не потрібно. Весь догляд у теплу пору року зводиться до регулярних і рясних поливів, розпушування або мульчування грунту.

Зверніть увагу! Купуючи саджанці інжиру, краще вибрати дворічні зразки з парою бічних пагонів. Чим старший саджанець, тим складніше йому укорінитися, термін адаптації набагато довший. Саджанці, з пошкодженим корінням або корою пагонів, слід відбракувати. На пагонах має бути по кілька бруньок.

Місце для інжиру в саду варто вибирати сонячне та, бажано, захищене від північних та східних вітрів.

Неможливе можливо

На жаль, сортів інжиру, які без укриття витримували б тридцятиградусні підмосковні морози, немає. Тому в нашому регіоні його зазвичай вирощують у квартирі, в зимовому саду, в оранжереї чи теплиці. Навесні рослину прикопують у саду прямо з горщиком, а восени викопують і заносять на зимівлю в підвал, що не промерзає; інжир нормально зимує і в будинку, а потім активно зав’язує плоди. Температура в підвалі не повинна опускатися нижче — 5 °С: горщик промерзне, а коренева система інжиру більш вразлива, ніж наземна частина.

Я вирощував інжир і в теплицях, і в контейнерах, але рано чи пізно став залишати зимувати у відкритому грунті. Деякі садівники пригинають інжир у траншейку, зверху кладуть дерев’яний щит чи лист шиферу та присипають землею. Мені цей спосіб не дуже подобається: зими у нас сирі, збільшується ризик випрівання деревини, рослині це не корисно. Для зимівлі я роблю з пінополістиролу або пінопласту прямокутний короб довжиною 1 м, шириною та висотою близько півметра, товщина стінок має бути не менше 10 см (можна склеїти між собою два листи завтовшки 5 см). Короб кілька разів обмотую скотчем. Зверху зазвичай кладу щось важке, наприклад, стару віконну раму, щоб його не забрало вітром і не розчавило снігом дах.

Взимку додатково засипаю конструкцію снігом. У травні, коли мине загроза заморозків, можна повністю знімати укриття. Але я запропонував би взагалі його не розбирати, а замість верхньої кришки в квітні покласти лист стільникового полікарбонату або просто натягнути поліетиленову плівку, спорудивши міні-тепличку. Потрібно залишити невеликий зазор для вентиляції, щоб уникнути перегріву. Інжир починає вегетувати за середньодобової температури +7…+9 °С, оптимальна температура для дозрівання плодів +20…+35 °С.

Траншейний спосіб посадки інжиру у відкритий ґрунт

Щоб отримати плоди смоковниці у нетипових для рослини широтах, рекомендують посадити інжир у відкритому ґрунті у траншеї. При такій посадці фігове дерево набуває вигляду чагарника, здатного дати один урожай відмінних за якістю плодів.

Траншейна посадка інжиру у відкритий ґрунт та догляд за рослиною суттєво відрізняються від традиційного вирощування в ямі. Підготовка траншеї. Довжина траншеї розраховується за схемою: 2 метри на кожну рослину. Ширина та глибина залежать від клімату:

1. Чим на північ присадибна ділянка, тим глибше і ширше має бути траншея. На півдні України достатньо викопати вглиб на півтора-два багнет лопати, а вшир – 50-70 см. Північніше, в середній смузі, глибина до півтора метра, ширина не менше метра. Траншею мають у своєму розпорядженні зі сходу на захід;
2. У неглибоких південних траншеях кожні два метри риють лунки під саджанець, на дно лунки насипають хороший шар дренажу. Стінки траншеї найчастіше обкладають дошками. Для кращого відображення світла дошки білять вапном. У лунки поверх дренажу насипають шар родючого ґрунтосуміші, висаджують живець, поливають. В результаті виходить траншея, в якій через кожні два метри ростуть молоді деревця;
3. У глибоких північних траншеях, на відміну геометрично рівних південних, стінки влаштовані по-різному. Північна стінка, перпендикулярна до лінії грунту, зміцнюється цегляною кладкою або дошками. Ця стінка має бути білою, щоб збирати та відбивати сонячне світло на рослини. Південна стіна – полога. Ухил повинен бути таким, щоб сонячні промені проходили до самого дна траншеї. Цей південний похилий схил накривається чорною плівкою; це захист від бур’янів, які неминуче закриють інжир від сонця та акумуляція тепла від сонця;

Дно застилають шаром дренажу (не менше 30 см) та родючим шаром ґрунту. Деревця висаджуються під кутом 45 °, кореневу шийку можна трохи заглибити. Пріствольні круги мульчують і поливають; Над траншеєю виставляють ряд дуг, щоб натягнути покривний матеріал, створюючи ефект парника на випадок холодних весняних ночей.

Інжир: різновиди та застосування

Сорти інжиру, найбільш пристосовані для вирощування на ділянках: « Кримський чорний», «Далматський», «Ранок Вероніки», «Сірий Ранній», «Смоковниця».

Існує багато різновидів звичайного інжиру, у тому числі витривалі сорти, які можна вирощувати на відкритому повітрі у прохолодному кліматі. Інші види інжиру або не виробляють їстівні фрукти, або висувають дуже специфічні вимоги до запилення (наприклад, потребують запилення), що викликає великі проблеми для вирощування в домашніх умовах.

Інжир є відмінним джерелом калію, харчових волокон та кальцію. Його можна їсти у свіжому вигляді з дерева, консервувати чи використовувати у кулінарії. Стиглі фрукти, в основному, мають темно-фіолетове забарвлення і мають приємний солодкий смак.

Як садити інжир

Інжир можна садити у відкритому ґрунті у теплих регіонах. У зонах, де зимова температура

опускається нижче -12 – 15 ° C протягом певного періоду часу, інжир краще вирощувати в контейнерах або закритих приміщеннях.

Садіть фігові дерева на відкритому повітрі рано навесні або пізно восени, коли рослина знаходиться в пасивній фазі.

Контейнерні фігові дерева слід висаджувати в ґрунтову суміш, додаючи подрібнену кору для покращення дренажу. Фігові дерева можуть рости практично в будь-якому типі ґрунту, якщо він добре дренований і містить багато органічного матеріалу.

Інжир важливо розміщувати на відстані не менше ніж 3 метри від будь-яких будівель або інших дерев. Також при виборі місця для посадки необхідно враховувати той факт, що смоковниця може пускати досить глибоке коріння.

Як правильно посадити інжир із контейнера в землю

Для того, щоб пересадити дерева з контейнера в землю:

– Вийміть саджанці інжиру з горщика і видаліть зайве коріння за допомогою садових ножиць;

— викопайте яму, яка на кілька сантиметрів глибша і ширша, ніж розгалуження коріння;

– У центр посадкової ями насипте пагорб родючої землі, і помістіть туди саджанець;

садіть дерево на 4-6 сантиметрів глибше, ніж було в горщику (перевірте колір стовбура, щоб побачити вихідну лінію ґрунту).

Замовлено Осінь-2021 На Осінь-2021 100482

Полуниця чорна «Чорний принц» (великоплідний сорт, середній термін дозрівання) 5шт

+ 6.3 руб бонусів за покупку

Хіт року
128 відгуків
71 відгуки
64 відгуки
33 відгуки
69 відгуків
55 відгуків
68 відгуків
75 відгуків
37 відгуків
58 відгуків
20 відгуків
51 відгук
37 відгуків
19 відгуків
22 відгуки
29 відгуків
32 відгуки
15 відгуків
28 відгуків

Догляд за інжиром

Якщо ви не знаєте, як доглядати інжир, запам’ятайте, що якщо не вирощувати рослини в контейнерах, більшість фігових дерев не вимагають регулярного добрива. Однак, якщо ваш інжир росте не дуже активно (менше 30 см за один вегетаційний період), ви можете додати від 200 до 400 г азотної добавки. Розділіть цю кількість на 3-4 годівлі та починайте застосовувати азот з кінця зими до середини літа.

Також можна нанести шар мульчі навколо дерева, щоб запобігти появі бур’янів та зберегти вологу для коріння.

Фігові дерева вимагають невеликої обрізки. Протягом періоду спокою обов’язково видаляйте всі мертві, хворі чи слабкі гілки, щоб стимулювати зростання.

Після того, як середньодобова температура опуститься до 2 °C, потрібно приступити до укриття інжиру на зиму.

. Пагони варто акуратно пригнути до землі і зробити курінь із дощок або фанери, щоб повністю прикрити деревце від вітру. Після цього накриваємо конструкцію міцною поліетиленовою плівкою. Таке укриття вбереже інжир від промерзання. Також можна вирити траншею і пригнути туди гілки, а зверху вкрити дошками та агроволокном.

Після того, як зійде сніг відкриваємо і регулярно поливаємо молоді саджанці, щоб допомогти їм адаптуватися до нових умов. У районах із сухим кліматом поливайте фігові дерева щонайменше раз на тиждень. Підживлення інжиру навесні потрібно здійснювати азотними добривами, влітку перейти на фосфор, восени – калій. Культура любить органічне харчування.

рослина потребує прямих сонячних променів.

При настанні осені

Після збору врожаю, варто зайнятися обрізанням зайвих гілок. Це значно підвищує можливість успішної зимівлі інжиру.

Захист рослини

Після того, як була проведена посадка інжиру, важливо дочекатися хорошого врожаю, а до того — дотримуватися певних умов і вживати заходів щодо захисту дерева від шкідників та несприятливих факторів.

Наприклад, птахи можуть викликати масу проблем, включаючи поїдання нирок, листя та плодів. Для того, щоб захистити рослини на своїй ділянці, накривайте їх сіткою, встановлюйте поруч опудало або інші спеціальні пристрої для відлякування.

Тепличні павуки та кліщі можуть стати причиною появи різних плям, передчасного опадання листя тощо. Так як ці комахи найчастіше живуть у жарких і сухих умовах, намагайтеся регулярно постачати рослини вологою та підтримувати необхідний кліматичний контроль, вирощуючи інжир у теплиці.

У міру дозрівання солодких плодів, смоковницю можуть атакувати оси, що не тільки завдає шкоди фруктам, але й загрожує садівникам. Запасіться спеціальними пастками для ос, а також не забувайте збирати врожай відразу після дозрівання плодів, не залишаючи на землі перезрілі фрукти.

Технологія посадки інжиру в ями

Для посадки інжиру у відкритий ґрунт потрібна посадкова яма, глибина та діаметр якої рівні 1 м. Дно ями засипають 30-сантиметровим шаром дренажу з великої керамзиту, колотої цегли, гальки. Стінки обкладають битою цеглою, камінням, шматками бетону, бутовим каменем та іншим схожим матеріалом.

Зверніть увагу! Таке ущільнення стін ями забезпечують аерацію ґрунту, акумулювання тепла та обмежує розростання коріння.

Частину ями засипають підготовленою сумішшю верхнього шару ґрунту з перегноєм, листовою землею, компостом. Виливають відро води. Коли вода вбереться, на шар свіжого удобреного субстрату встановлюють саджанець, щоб коренева шийка виявилася лише на рівні краю ями чи трохи нижче, і засипають яму землею, розподіляючи грунт між корінням, ущільнюючи і утрамбовуючи. Пріствольний круг мульчують перегноєм або компостом і ретельно поливають. Води на перший полив потрібно не менше двох відер води.

Рекомендації до посадки

Основними правилами посадки інжиру є:

• посадкове місце з одного боку має бути приховано від пориву вітру;
• вирощування інжиру потребує спеціального дренажу;
• для того щоб коріння не могли сильно вилізти, їх необхідно обкладати;
• для висадки готують спеціальну суміш та доповнюють мінеральним добривом;
• саджанець встановлюють так, що корінь знаходиться під кутом 40 градусів у напрямку на північ;
• поверх насипають суміш ґрунтову, утрамбовують та поливають;
• як мульчу укладають тирсу.

Догляд за інжиром у відкритому ґрунті: укриття на зиму

З приходом перших морозів (але не поспішаємо, легкі морози тільки загартовують рослину), гілки інжиру пригинаємо до землі, а краще і надійніше – укладаємо в заздалегідь, при посадці, викопану траншею. Фіксуємо дротом до забитих кілків і накриваємо будь-яким більш-менш міцним листовим матеріалом. Підійде шифер, пластик, дсп, дошки та навіть картон. А зверху засипаємо шаром землі 15-20 див.

Інжир, навіть у південних районах України – Краснодарському краї та Ставропілля – вимагає обов’язкового укриття на зиму.

Якщо збираєтеся використовувати п/е плівку, то майте на увазі, що у разі відлиг інжир може випрівати, а під сухими укриттями зимуватимуть (і псуватимуть інжир) миші. Для зручності укриття варто видаляти багаторічні гілки, що важко гнуться, або залишати їх не прихованими. Може, пощастить, і вони не вимерзнуть.

Як правильно обрізати інжир залежно від регіону вирощування

У південних областях інжир обрізають як восени, після опадіння листя, і навесні, до розпускання нирок. Направлено обрізання на проріджування, видалення сухих та невдало розташованих гілочок та періодичне зниження крони. Її проводять акуратно, адже зайве обрізання може викликати сильне зростання бічних пагонів та загущення крони. Всі зрізи замазують садовим варом для запобігання попаданню інфекції. Уникнути небажаного збільшення висоти дерева можна літньою прищипкою приростів.

Обрізка та формування нижиру

У зоні, ризикованої для вирощування південних плодових рослин, інжир вирощують як куща чи невисокого деревця і обрізають восени, сильно (до 20 див) скорочуючи всі літні прирости. Потім рослину обв’язують утеплюючим матеріалом (тростинними матами, рогожами) або просто засипають землею, як демонструє відео з формування інжиру як укривної культури.

Як доглядати за інжиром у саду

Вже навесні, на початку травня, коли мине загроза поворотних заморозків, інжир відкриваємо. Пагони самі, і досить швидко, розпрямляються, не вкриті та вимерзлі пагони варто одразу видалити. Якщо ви вкрили кілька гілок і вони перезимували, то, швидше за все, ви і ваша сім’я будете з урожаєм.

Щоправда, варто знати, що інжир жарким літом потребує щедрих, мало не щоденних поливів. Тоді і плоди добре зав’язуються і визрівають, і рослина накопичує достатньо корисних речовин для зимівлі. При нестачі води інжир скидає плоди, але після посухи кущ швидко відновлюється.

Догляд за інжиром у незахищеному грунті полягає у стандартному наборі заходів.

Частота поливу інжиру

У період укорінення живця рослині потрібен частий і рясний полив: двічі на тиждень по відру води. Щойно деревце пішло в зріст – адаптувалося, – протягом усього літа потрібно поливати в обсязі не менше 10-12 літрів раз на тиждень. У жаркий сухий час частота поливів збільшується за потребою, аж до трьох разів на тиждень: не можна допускати пересихання ґрунту, тому що це негативно позначиться на якості плодів.

Зверніть увагу! Полив повністю припиняють коли на дереві дозрівають плоди.

Обрізка та формування крони

Особливу увагу при догляді за інжиром слід приділити обрізуванню. У південних регіонах обрізку виконують 2 рази на рік – восени та навесні. Залежно від форми куща інжиру утворюється крона. На інжирі кущової форми протягом перших двох років залишають пару головних гілок завдовжки штамба близько 40 див.

Формування крони штамбового дерева проводять з 3-4 основних гілок, але довжина штамба повинна знаходитися в межах 60 см. Місця зрізів слід обов’язково замазати садовим варом, щоб запобігти попаданню та поширенню інфекції.

У перший рік проводиться формуюче обрізання. У молодого дерева потрібно відібрати основну міцну гілку, а решту обрізати вщент. Через рік гілку, що розташована на висоті близько 1,3 метра, обрізати на нирку. В результаті вийде напівштамбова форма, і вже навесні утворюватимуться скелетні гілки. На третій рік укорочують гілки наполовину, звернені назовні.

Надалі після сформування скелета дерева обрізка не потрібна, за винятком невдало зростаючих гілок. Влітку рекомендується прищипувати прирости, це дозволить уникнути розростання дерева у висоту. На зиму плодову рослину утеплюють або засипають землею.

Як виростити інжир у контейнері

Якщо ви все ж таки не хочете ризикувати і пробувати вирощувати інжир у відкритому грунті, але хочете отримати гарантований урожай (причому двічі – навесні та влітку), тоді спробуйте вирощувати його в діжці. Підійде 10-15 літрове відро (чим більше, тим краще). У ньому обов’язково роблять отвори для стоку води і наповнюють пухкою та поживною сумішшю.

Перші фіги на моєму контейнерному інжирі цього року з’явилися вже у березні.

З травня по вересень–жовтень інжир тримають на вулиці на сонячному місці, не забуваючи регулярно поливати. З настанням холодних ночей його заносять у тепле світле приміщення (ставлять на південне підвіконня) і дають змогу дозріти осінньому врожаю. На початку зими прибирають у холодний підвал, де інжир має провести хоча б два місяці, відпочиваючи та набираючись сил. А вже в лютому його знову можна занести в тепло будинку і на травень чекати перших фіг.

Плоди інжиру встигають не одночасно і їх поступово знімають. Повністю стиглі вони трохи втрачають пружність і стають м’якими. Це найсмачніші плоди, зібрані зі своїх кущів. Адже вони набрали максимальну стиглість, а для продажу їх знімають заздалегідь, і дозрівають вони на прилавках.

До речі, в південних краях інжир завдяки своєму листю та розмірам – це ще й декоративна рослина, але в наших широтах цю перевагу можна використовувати лише у теплий період. Взимку всі ці пагорби землі декоративності до вашого саду не додадуть. Та й з діжкою тягатися до підвалу не кожному під силу.

Загалом вирішуйте самі. А я інжир вирощую і так, і так, і все через його найсмачніші плоди. Причому їх їдять свіжими, сушеними (в’яленими), консервують, роблять варення і джем.

Особливості плодоношення інжиру

Який догляд потрібний за цією рослиною, щоб отримати врожай у несприятливих для нього регіонах? Чи всі прийоми, що використовуються у південному садівництві, дадуть відповідні результати у більш помірному кліматі? Щоб відповісти на ці питання, потрібно знати біологічні особливості інжиру.

Батьківщиною інжиру, або латиною – Ficus carica, є Мала Азія. Звідти ця рослина поширилася на всі райони з тропічним та субтропічним кліматом. Воно повсюдно зустрічається у культурі у Середній Азії, на Кавказі та Криму. Там це дерево висотою до 3-5 м з великим різьбленим листям. Суцвіття, та був плоди — округлі м’ясисті ягоди діаметром у зрілому вигляді до 10 див, розташовуються в пазухах листя. Причому вони з’являються протягом усього літнього сезону, тому на 1 дереві можна побачити плоди різного ступеня зрілості. Досить тепла та довга осінь дозволяє визріти більшості плодів, а ті, що залишилися на зиму, розміром не більше горошини, благополучно перезимують та дозріють у майбутньому сезоні. Це можливо лише за короткочасних зимових температур не нижче -5-7°С.

Інжир – рослина з багатою історією

Але інжир благополучно відновлюється з нирок, що перезимували, на скелетних гілках, закладає квіткові бруньки в пазухах листя, і за наявності досить тривалого теплого періоду врожай ми отримаємо. Звичайно, він не буде таким значним, як на півдні, де деякі дорослі дерева дають близько 300 кг плодів та живуть до 100 років.

Якщо ви хочете мати дерево смоковниці у своєму саду, а зимові температури опускаються у вашому регіоні нижче -22-25 ° С, то вам доведеться вирощувати його у вигляді невисокого куща або кордону, щоб укривати на зиму. Як обрізати інжир за прикладом укривного винограду, можна дізнатися, подивившись відео. Якщо ж ви хочете виростити інжир у неукрівній культурі або як кімнатну рослину, то достатньо буде простого опису з урахуванням кліматичних особливостей вашої місцевості.

Хвороби та шкідники інжиру

До найпоширеніших захворювань інжиру відносять такі недуги. Рак гілок. Кора вкривається численними тріщинами, відмирає, оголюючи внутрішні шари деревини. Причинами можуть стати механічні або термічні ушкодження кори, що стали притулком для грибів та паразитів.

Зверніть увагу на особистий досвід! За весь час жодних шкідників та хвороб на інжирі не зустрічав, а значить – і хімічних обробок не проводив, хоча знайомі садівники періодично з тривогою надсилають фото якихось шкідників усередині цих плодів.

Для профілактики та лікування потрібне своєчасне обрізання (особливо ретельне санітарне – восени), забезпечення дерев фосфорно-калійними поживними речовинами, запобігання опікам першими весняними променями (фарбування вапном або вапняним молоком);

Сіра гнилизна – результат впливу заливних дощів, що сприяють поширенню грибка. Джерелом можуть стати не прибрані восени з дерев або з землі плоди, хворі листя. Для профілактики потрібне санітарне обрізання, збирання всіх плодів. Обробка фунгіцидами, бордоською сумішшю, йодом (10 мл на 10л води), препаратами типу “Хорус”;

Фузаріоз плодів – практичне невиліковне грибкове захворювання. Для профілактики потрібна осіння та рання весняна обробка фунгіцидами, якісне санітарне обрізування; Антракноз. Найкращі умови для поширення — висока вологість за високої температури, тобто парникові умови. Для профілактики та лікування застосовують фунгіциди;

Закисання плодів. Плоди стають безбарвними або рожевими, а всередині — рідкими. Інжир піддається нападу шкідників: метелики-вогнівки, листовёртки, листоблошки, жука-лубоеда. Для боротьби зі шкідниками використовують спеціальні препарати (Дурбан, Фурафон). Дотримання гігієни саду (прибирання падалиці, спалювання хворих на рослинні залишки) стане відмінною профілактикою.

Розмноження інжиру живцями

Основний спосіб розмноження фігового дерева – живцювання. При розмноженні живцями зібрати перший урожай можна вже за рік.

Зверніть увагу! Вибираючи гілки для живцювання, перевагу віддають визрілим пагонам, на яких не менше 4-х міжвузлів.

Зрізають знизу під кутом, у сантиметрі вище за бруньку. Верхній зріз роблять рівно, перпендикулярно, сантиметр вгору від нирки. Живці ставлять у теплу воду, щоб прискорити виділення млечного соку. З цією ж метою живці витримують у прохолодному (і сухому!) місці близько 6 годин. Після того як живець закінчується соком, його нижній край надрізають, дряпають поздовжньо, щоб стимулювати коренеутворення. Потім розміщують живці у воді з додаванням стимулятора коренеутворення. Після нарощування хорошої кореневої системи держак висаджують у відкритий ґрунт.

Розмноження інжиру насінням

Розмноження інжиру насінням – трудомісткий та тривалий процес. Від сходів до посадки у відкритий ґрунт пройде 2 роки, протягом яких смоковниця має рости в домашніх умовах.

Зверніть увагу! Можна інжир виростити з покупного насіння, але багато порад містять попередження: насіння має бути свіжим.

Для отримання свого насіння інжиру вибирають найзріліший плід, м’якоть виймають із шкірки, викладають у посуд і залишають у теплому місці на 4-5 діб. Після забрудненої маси вибирають кісточки, очищають від залишків м’якоті, промивають від соку і висушують. Посів насіння інжиру проводять у лютому. Для пророщування використовують пластиковий контейнер, щоб створити ефект парника. Насіння сіють у ґрунт з перегною, піску, дернової землі, закладають на глибину 0,5 см. Протягом трьох місяців, чекаючи сходів інжиру з насіння, ґрунт обприскується, провітрюється. Сходи, що з’явилися, вирощують до 8 листочків, після чого пікірують в окремі ємності, діаметр яких повинен бути не менше 10 см.

Насіннєвий спосіб розмноження інжиру.

Два роки рослина зимує у приміщенні, літо проводить на свіжому повітрі. Регулярні поливи та періодичні підживлення – основа догляду за домашнім інжиром. Дворічні деревця висаджують у відкритий ґрунт.

Вирощування та догляд

Вирощувати фігове дерево у квартирі так само легко, як і фікус. Незначні зусилля щодо догляду за ним будуть обов’язково винагороджені рясним урожаєм. Для початку потрібно дізнатися, як правильно виростити інжир, щоб у домашніх умовах він добре прижився і приносив смачні плоди двічі на рік.

Посадка

Існують певні правила того, як посадити інжир. Посадку потрібно здійснювати навесні, доки не почалося активне зростання. Склянку для розсади або невеликий квітковий горщик (не більше півлітра) потрібно наповнити субстратом з піску та торфу (1:1) з додаванням сфагнуму. А можна в листову землю додати великий пісок, трохи золи та торфу та перемішати. Вихідним матеріалом для посадки фіги може бути насіння, живці і коренева поросль. В один посуд можна посіяти кілька насіння, щоб потім з них вибрати найміцніший.

Якщо від кореня пішов паросток, він може стати новим деревом. Для цього його потрібно нагнути до землі, присипати ґрунтом і так закріпити його. Корінці з’являться через 3-4 тижні, і саджанець вже готовий для посадки в горщик. Найчастіше посадковим матеріалом є живці. Дерева, посаджені в такий спосіб, плодоносять вже на другий рік. Для цього потрібно слідувати деяким рекомендаціям про те, як найкраще виростити інжир із черешка. На ньому має бути не менше 3-4 бруньок. Знизу треба зробити косий зріз на 2 см нижче останньої нирки, зверху – прямий зріз на 1 см вище за першу. Щоб прискорити появу коріння, листя можна зрізати і зробити кілька подряпин на нижній частині черешка, яка буде покрита землею. Бажано змочити косий зріз у Корневині, стимуляторі коренеутворення, і занурити живець у вологий ґрунт по другу знизу нирку. Землю треба ущільнити і накрити склянку пластиковою пляшкою або прозорим пакетом. Коріння з’явиться приблизно за 3 тижні.

Грунт

На дно горщика обов’язково слід укласти шар дренажу, а зверху засипати ґрунтом. Можна використовувати покупну землю і змішувати її із золою та піском. А можна взяти звичайний ґрунт із саду, щедро додати компост, пісок та перліт, щоб покращити водопроникність.

Розмноження

Розмноження інжиру здійснюється так само, як і посадка: живцями та кореневими порослями. Вкорінювати прикореневі відростки можна будь-коли. Але виростити нову фігу з насіння неможливо, якщо вони взяті від саджанця з розплідника. Там вирощують жіночі рослини. Якщо поряд не було чоловічого дерева, то запилення не сталося, і насіння безплідне. З них нічого не виросте.

Також живцями розмножуються такі дерева як: слива, туя, ялина блакитна, глоду,

Особливості догляду

Щоб визначити, як доглядати за інжиром у домашніх умовах, потрібно пам’ятати, що дерево любить тепло, світло та вологу. Сонячне освітлення та теплий клімат (температура повітря в межах 22-25 ° С) потрібні для правильного цвітіння та своєчасного визрівання плодів. Домашнє фігове дерево плодоносить у червні та жовтні. Після цього рослина скидає листя і відпочиває взимку при температурі не вище 10°С.

Полив

Інжир кімнатний – рослина плодоносить. Щоб не втрачати цієї здатності, йому потрібен рясний та регулярний полив. Дорослі рослини можуть перенести довгу перерву у поливі, а для молодих дерев це згубно. Взимку, у період спокою, навпаки, треба менше поливати. Головне — стежити, щоб земля в горщику не пересихала. Якщо в цей час на дереві листя ще зелене, потрібно підсушити грунт, щоб листя пожовтіло і опало. Наприкінці лютого знову починається зростання і слід відновити частий полив.

Підживлення

У період цвітіння та утворення плодів, фіга потребує підживлення органічними та мінеральними добривами. До кінця плодоношення бажано кілька разів підгодувати її калійними добривами (для плодових дерев, томатів та чагарників). Підійде також листове підживлення.

Обрізка

Велике значення має обрізка як для естетичного вигляду, але й нормального розвитку дерева і плодоношення. Потрібно видалити всі пошкоджені, гілки, що переплітаються і всередину, а також довгі нові пагони. Це роблять ранньою весною. А восени, перед початком зимового спокою обрізаються всі плоди, що не дозріли. Правильне обрізування йде дереву на користь.

Сорти інжиру для відкритого ґрунту

Основні критерії для вибору сорту – морозостійкість, час дозрівання, врожайність, розміри та смакові якості плодів.

Зверніть увагу! Чим північніше регіон вирощування, тим важливіше вибрати самоплідні сорти, тому що в холодних широтах немає комах, здатних запиляти інжир.

Серед самоплідних сортів інжиру більшою популярністю користуються:

• «білий адріатичний» із жовто-зеленими на стадії повної зрілості плодами, м’якоть яких забарвлена ​​в рожевий колір;
• «Далматський» («Далматика») – холодостійкий інжир з грушоподібними сіро-зеленими плодами кисло-солодкими на смак;
• «кадота» – ягоди з контурами грушевих плодів, солодкі, сорт холодостійкий;
• «брунсвік» – довгоплідний;
• “тигровий” – смугасті плоди з ягідним солодким смаком;
• «Турецький» – морозостійкий.

Сорт інжиру для відкритого ґрунту. Звичайно, вирощування інжиру в невластивих йому умовах – процес трудомісткий, що потребує терпіння та сил. Але якщо відкинути сумніви в успіху і невпевненість у своїх можливостях, то скуштувати плід фігового дерева, вирощений власними руками, цілком можливе завдання.

Спробуйте посадити інжир у середній смузі. Це реально! Це навіть простіше, ніж вирощувати виноград, а виноград вирощують тепер і на Півночі.