ФАРМАКОГНОЗІЯ

ФАРМАКОГНОЗІЯ (pharmakon — ліки, отрута + gnosis — знання, вивчення) — наука, що всебічно вивчає ЛР, лікарську сировину рослинного і тваринного походження, а також продукти їх переробки. Термін уперше був використаний узбецьким ученим Абу Райхан Беруні (973–1048) у праці «Фармакогнозія».

Сучасна Ф. — це спеціалізована прикладна наука, що розглядає біологічні, біохімічні та лікарські властивості рослин, природної сировини і продуктів з неї. Предметом вивчення фармакогнозії є ЛР, рідше — об’єкти тваринного походження як джерела лікарської сировини. Ф. вирішує такі завдання: 1. Вивчення хімічного складу ЛР, шляхів біосинтезу та динаміки утворення БАР, накопичення їх в органах і тканинах у процесі онтогенезу рослин і під впливом екологічних факторів; пошук оптимальних умов збирання, сушіння і зберігання ЛРС. Стандартизація ЛРС: розроблення нових проектів та перероблення існуючої АНД, удосконалення методів ідентифікації, визначення чистоти і доброякісності сировини. 3. Лікарське ресурсознавство: вивчення географічного поширення ЛР, виявлення заростей, облік запасів дикорослих ЛР, картування їх і визначення можливих обсягів заготівлі. Розроблення й здійснення заходів щодо відновлення природних ресурсів найцінніших видів. 4. Лікарське рослинництво: виявлення, акліматизація та інтродукція ЛР, їх культивування, селекція високопродуктивних сортів. 5. Біотехнологія рослин: виділення БАР з ізольованих клітин і тканин рослин.

Розвиток сучасної Ф. — величезний труд цілих колективів наукових працівників навчальних та науково-дослідних інститутів. Вагомий внесок у розвиток Ф. зробили професори А.С. Гінзберг, Д.М. Щербачов, А.Я. Томінгас, Г.П. Яковлєв. Важлива роль належить професору А.Ф. Гаммерман, яка понад 30 років була завідувачем кафедри фармакогнозії у Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті (нині Санкт-Петербурзька хіміко-фармацевтична академія). Вона створила класичний курс діагностики ЛРС, ввела у навчальну програму товарознавчий і фітохімічний аналіз. Підручник «Фармакогнозия», написаний А.Ф. Гаммерман, було перевидно 6 раз. Її учнями є М.Д. Шупінська, М.О. Кузнєцова (автори декількох видань підручника з Ф. для фармацевтичних училищ), М.М. Молодіжников (відомий учений з акліматизації та інтродукції зарубіжних ЛР), колишні завідувачі кафедр Ф. деяких фармацевтичних ВНЗ: професор К.Ф. Блінова (Санкт-Петербурзька хіміко-фармацевтична академія), доцент З.Ф. Сюзєва (Пермська фармацевтична академія), доцент Л.І. Ериставі (Тбіліський медичний інститут), професор Д.О. Муравйова (П’ятигорська державна фармацевтична академія), яка є автором багатьох підручників з Ф. для вітчизняних та зарубіжних студентів. Українська фармакогностична школа представлена ДНЦЛЗ, НФаУ, кафедрами фармакогнозії Запорізького та Львівського медичних університетів, кафедрою фармацевтичної хімії та фармакогнозії НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Значний внесок в удосконалення викладання Ф. та її розвиток в Україні зробили такі вчені: Ю.Г. Борисюк, М.І. Борисов, Д.Г. Колесніков, В.М. Шелудько, К.Є. Корещук, Т.Д. Вільчинський, Л.Я. Ладна, Т.В. Зінченко, Н.П. Максютіна. Під керівництвом професора Д.Г. Колеснікова проведено фундаментальне дослідження флори України з метою виявлення джерел рослинної сировини для виробництва фітопрепаратів, розроблені технології виділення БАР, вивчені їх властивості (створено близько 90 фітопрепаратів). Розроблені методи напівсинтезу серцевих глікозидів (В.Т. Чорнобай, І.Х. Макаревич, М.Ф. Комісаренко). Досліджена залежність біологічної активності від будови α- і γ-піронів, кардіостероїдів, фенолокислот та інших сполук (О.П. Прокопенко, В.І. Литвиненко, М.Ф. Комісаренко, Я.І. Хаджай, Г.В. Оболєнцева, П.І. Безрук). Уперше використано методи хемосистематики з теоретичною і практичною метою. Розроблено і впроваджено у виробництво технологію екстрагування ЛРС скрапленими газами (О.П. Прокопенко, П.П. Вєтров, В.М. Мішев), технологію одержання фітоферментних препаратів (В.Т. Чорнобай, П.І. Кабачний, С.І. Діхтярьов), адсорбційні методи отримання морфіну та інших алкалоїдів з рослинної сировини.

Фармакогностична наукова школа НФаУ має багаторічні традиції й напрямки досліджень, розпочаті професором М.А. Валяшком і продовжені з 1939 р. доцентом Ю.Г. Борисюком та його послідовниками. Об’єктом досліджень науковців кафедри фармакогнозії спочатку були етерні та жирні олії представників флори України, а також морфолого-анатомічний аналіз ЛРС. З 1966 р. під керівництвом доцента М.І. Борисова розпочато вивчення фенольних сполук та обґрунтування доцільності комплексної переробки ЛРС. З 1985 р. колектив кафедри, яку очолює професор В.М. Ковальов, проводить пошук нових БАР у рослинах, які застосовуються в нар. медицині, ЛР і сільськогосподарських рослинах, відходах їх виробництва, синтезом аналогів та модифікацією природних флавоноїдів, антрахінонів, кардіостероїдів, похідних аміноцукрів, стандартизацією ЛРС і препаратів, хемотаксономічним та хеморесурсознавчим вивченням флори України та СНД з метою визначення перспективних джерел БАР, пошуком рослинних БАР, інгібуючих та активуючих різні ферменти людини, дослідженням сполук жовчі тварин та птахів. Закладено колекційний розсадник фармакопейних рослин. Створено препарати Гліфазин, Оксаглюкамін, Флаванобол, Люцерин, Ононін-стандарт, Піфламін, Хлорофіліпт (таблетки, спрей), Корглікон (таблетки), Строфантин (таблетки) та ін. Колективом кафедри (В.М. Ковальовим, О.І. Павлієм, Т.І. Ісаковою та ін.) видано перший український підручник «Фармакогнозія з основами біохімії рослин» (2000, 2004), навчальні посібники: «Практикум по фармакогнозии» (2003), «Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати» (2001, 2003), «Фармакогнозия» (2007).

У розвитку наукових досліджень значну роль відіграє кафедра фармакогнозії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Професор Т.Ф. Вільчинський створив унікальну колекцію ЛР та ЛРС різних кліматичних зон. Наукові дослідження кафедри проводяться у двох напрямках: ресурсознавчі та фітохімічні. Під керівництвом професора Л.Я. Ладної-Роговської, доцента Р.Є. Дармограя працівники кафедри вивчають флору західних областей України з метою створення ЛП. Співробітники кафедри фармакогнозії з курсом ботаніки (завідувач кафедри професор В.С. Доля) фармацевтичного факультету Запорізького державного медичного університету протягом багатьох років систематично проводять фітохімічні дослідження БАР рослин родів шавлія, чебрець, чорнобривці, наперстянка, деревій, м’ята, валеріана. З метою раціонального використання флори України вивчаються рослинні ресурси Запорізької обл. Запропоновано метод експрес-контролю ЛРС на вміст нітратів. У промислове виробництво на підприємствах Запоріжжя впроваджуються профілактичні та захисні мазі з ЛРС.

Співробітники фармацевтичних кафедр НМАПО ім. П.Л. Шупика плідно працюють над створенням нових ЛП, розробленням їх технології та контролю якості. Під керівництвом професора Н.П. Максютіної проводиться розроблення нових лікарських та лікувально-профілактичних препаратів на основі поліфенолів і полісахаридів та їх фармацевтичний аналіз. Фармакогностичні дослідження очолюють професори О.М. Гриценко і Н.О. Ветютнева. Без втрати кращих здобутків Ф. багатьох століть переробляються навчальні програми (відповідно до кредитно-модульної системи) з урахуванням змін у викладанні Ф., які відбуваються в європейських і американських університетах: розширюється спектр об’єктів Ф., водяться нові елективні курси (розроблення нових фітопрепаратів, рослинних біополімерів, інгібіторів ензимів серед БАР, морська Ф., БАР грибів, нові джерела антибіотиків, етнофармакогнозія, астрофітотерапія, методи виділення БАР, модифікація природних сполук на основі часткового синтезу, хемотаксономія і хемосистематика ЛР, аналітичні методи аналізу у Ф.); відбувається міждисциплінарна інтеграція з органічною, аналітичною, біологічною хімією, хімією природних сполук, молекулярною біологією, фармакологією тощо. Ф. продовжує свій розвиток, і спільними зусиллями науковців фармацевтичної галузі вирішує свої завдання заради великої мети — збереження здоров’я людини.

Harborne B, Baster M (Ed.) Phytochemical Dictionary. — Taylor–Francis, Bristol, 1993; Kohlmunzer S. Farmakognozja. Podrecznik dla studentow farmacji. Wydanie V unowoczesnione. — Warszawa: Wydawnictwo Lekarskie PZWL, 1998; Pharmacopea Helvetica: In 3 Bd. — 6 ed. — Bern, s.n., 1976; Steinegger E., Hänsel R. Pharmakognosie und Phytopharmazie. — Springer Verl., Berlin, 1988; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosia. XIII ed. Interamericana. — Mc Graw–Hill, Madrid, 1989.– London; Philadelphia; Toronto; Sydney; Tokyo; WB Saunders, 1996; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosy. — London; Philadelphia; Toronto; Sydney; Tokyo; WB Saunders, 1996; R. Hänsel, O. Sticher. Pharmakognosie — Phytopharmazie. — 8 Auflage. — Springer Medizin Verlag Heidelberg, 2007; Tyler V.E., Brady L.R., Robbers J.E. Pharmacognosy, 8–th ed. — Leo and Fabiger, Philadelphia, 1981; British Herbal Pharmacopoeia. — London, British Herbal Medicine Association, 1996.

Інші статті автора

ТОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

ТОВАРОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ проводять із метою стандартизації й сертифікації продукції. Він є першим етапом і складовою частиною фармакогностичного аналізу ЛРС. Під час Т.а. встановлюються тотожність, чистота й доброякісність сировини, яка надходить до споживачів партіями (ангро) або серіями (розфасована сировина). Партією вважають кількість сировини масою не менше 50 кг одного найменування, однорідного за всіма показниками й оформленого одним документом, що засвідчує його якість. Серія ЛРС — певна кількість фасованої сировини (ціла, здрібнена, порошок, пресована), вироблена протягом одного технологічного циклу й оформлена одним документом якості. Партія й серія складаються з одиниць продукції (транспортне пакування: мішки, стоси, ящики). Документ, що супроводжує партію (серію) сировини, повинен містити такі дані: номер і дату видачі документа; найменування й адресу відправника; найменування сировини; номер партії (серії); масу партії; рік і місяць збору або заготівлі ЛРС; район заготівлі (для сировини із дикорослих рослин); результати випробувань якості сировини; позначення АНД на сировину; підпис особи, відповідальної за якість сировини, із зазначенням прізвища й посади. Прийом ЛРС складається із: зовнішнього огляду упаковки, визначення її цілісності, правильності маркування й оформлення документа; перевірки відповідності тари й упаковки вимогам АНД; відбору проб (вибірка). Зовнішньому огляду для встановлення відповідності пакування й маркування вимогам АНД підлягає кожна одиниця продукції. Звертають увагу на правильність пакування, стан тари (відсутність підмоклості, патьоків та інших ушкоджень, що негативно позначаються на якості сировини). Вибірка — сукупність одиниць продукції, відібраних з партії ЛРС для проведення Т.а. ЛРС. Вибірку з неушкоджених одиниць продукції роблять із різних місць однієї партії. Не допускається відбір проб від 2 партій або серій. Обсяг вибірки для перевірки якості сировини на відповідність вимогам АНД та процедуру Т.а. ЛРС наведено у ДФ ХΙ (1989). На схемі наведено техніку відбору проб для Т.а. ЛРС. Для встановлення чистоти із об’єднаної проби виділяють пробу для встановлення мікробіологічної чистоти, визначення вмісту радіонуклідів, а при необхідності — вмісту важких металів або пестицидів.

Тотожність, подрібненість, вміст домішок, вологість, вміст золи й діючих речовин визначають за загальними статтями ДФУ 1.2 або АНД на відповідний вид ЛРС. За результатами аналізу оформляється аналітичний паспорт або сертифікат, що виписується у 2 екземплярах. Перший є підставою для відпуску ЛРС споживачеві; другий екземпляр зберігається в лабораторії. Якщо в ході Т.а. ЛРС встановлено невідповідність сировини вимогам АНД за критеріями чистоти або якості, проводять повторну перевірку, для чого вибірку роблять із нерозкритих одиниць продукції. Результати повторного Т.а. ЛРС є остаточними й поширюються на всю партію.

Схема відбору проб для аналізу

ДФУ. — Х., 2001; Блинова К.Ф., Борисова Н.А., Гортинский Г.Б. и др. Ботанико-фармакогностический словарь. — М., 1990; Государственная фармакопея СССР: Вып 2. Общие методы анализа. Лекарственное растительное сырье / МЗ СССР. — 11 изд., доп. — М., 1989.

Аналіз ЛРС

Дидактична: Засвоїти основні завдання аналізу, види аналізів, поняття про радіоактивність, правила техніки безпеки при проведенні аналізу ЛРС.

Виховна: Виховувати професійні якості майбутнього спеціаліста: відповідальність, охайність, комунікативність; любов до природи та екологічне ставлення до навколишнього середовища.

Тема даної лекції необхідна для подальшого вивчення фармакогнозії в повному курсі навчальної програми.

Мета аналізу. Основним завданням практичної фармакогнозії є аналіз лікарської рослинної сировини, який визначає її ідентичність (тотожність), чистоту та доброякісність. Такий аналіз називають фармакогностичним. Визначення ідентичності засвідчує відповідність лікарської рослинної сировини назві, під якою вона надійшла на аналіз. Для визначення ідентичності сировини АНД пропонує такі види аналізу: макроскопічний, мікроскопічний, рідше використовують елементи фітохімічного аналізу (якісні реакції на наявність у сировині тих або інших сполук).

Чистота – це відсутність у лікарській рослинній сировині домішок, які поділяють на органічні та мінеральні.

– частина сировини, що втратила колір, властивий цьому виду (почорніла, побуріла, вицвіла) ; недозрілі плоди; шматки кори, вкриті лишайником; бруньки, що почали розпускатися тощо;

– інші частини цієї рослини, що не є сировиною, тобто не наведені у відповідній АНД на дану лікарську рослинну сировину;

Наявність домішок знижує чистоту та якість сировини, тому кількість домішок регламентується відповідно до АНД на лікарську рослинну сировину. Допустимі домішки не повинні перевищувти норми.

Доброякісність сировини залежить від низки чинників. Вони визначають правильність збирання сировини, сушіння, відсутність плісняви, шкідників, нормальну вологість та кількісний вміст дічих речовин.

2. Види аналізів: макроскопічниій, мікроскопічний, люмінесцентний, хімічний якісний та кількісний, гістохімічний, фітохімічний, фізико-хімічний, біологічний.

Для дослідження сировини використовують різні методи аналізу: 1) макроскопічний, 2) мікроскопічний, 3) люмінесцентний, 4) мікрохімічний, 5) гістохімічний, 6) фітохімічний, 7) біологічний.

Є основним методом визначення ідентичності, цілої лікарської рослинної сировини за морфологічними ознаками. Макроскопічний аналіз проводять за такою схемою: зовнішні ознаки сировини, розмір, колір, запах, смак.

Зовнішні ознаки сировини визначають неозброєним оком або за допомогою лупи (х10), її розкладають на спеціальній дошці, матовому склі або клейонці й уважно обстежують у різних положеннях і з різних боків. При цьому звертають увагу на морфологічні ознаки окремих частин сировини (форму об’єкта, будову його поверхні тощо).

Розмір сировини визначають за допомогою міліметрової лінійки або розкладають сировину на міліметровому папері. Для об’єктивного визначення розмірів частин сировини проводять декілька вимірів: для великих об’єктів (3 см і більше) – 10-15 вимірів, для дрібних (3 см) – 20-30. Потім розраховують їх середнє значення.

Колір сировини визначають при денному освітленні на сухих зразках. При цьому визначають колір за поверхнею, а також на зламі або на розрізі.

Запах сировини визначають, розтираючи її пальцями (крихка сировина) ; тверді об’єкти зішкрібають ножем, скальпелем або розтирають у ступці. Деякі об’єкти ошпарюють (для посилення запаху).

Смак можна визначати тільки у тієї сировини, яка відома і неотруйна. Шматочок сировини обережно розжовують і, визначивши смак, випльовують. Також можна визначати смак 10% -го відвару сировини. Методика макроскопічного аналізу значною мірою залежить від морфологічних ознак сировини.

Макроскопічий аналіз сировини «Листки». Листками (Fоїіа) у фармацевтичні практиці називають лікарську сировину, яка являє собою висушені або свіжі листки, або окремі листочки складного листка. Листки зазвичай збирають повністю розвинутими, з черешками або без них.

Зовнішні ознаки. Для визначення зовнішніх ознак дрібні та шкірясті листки зазвичай досліджують сухими; великі, тонкі листки, що, як правило, бувають зім’ятими і зморщеними, розм’якшують у вологій камері або занурюють на декілька хвилин у гарячу воду, а потім розкладають на скляній пластинці і старанно розправляють пінцетом або препарувальною голкою. У сухій або підготовленій сировині визначають: тип листка (простий або складний), розчленованість та форму листкової пластинки, наявність або відсутність черешка, характер краю