Чому Австрія та Австралія

§ 70. Австралія. Виробництва, що визначають міжнародну спеціалізацію країни

Чи сприяють природні умови розвитку сільського господарства в Австралії?

1. ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ.

Особливість країни — велике значення добувної промисловості. Інтерес транснаціональних компаній до надр Австралії пояснюється можливістю видобутку корисних копалин відкритим способом і подальшим вивезенням через морські порти.

Добувна промисловість визначає роль Австралії в МПП й забезпечує основну частку національного доходу. Найбільшими виробництвами є вугільна й залізорудна промисловість. Щорічно з надр країни видобувається понад 450 млн т кам’яного вугілля (Квінсленд і Новий Південний Уельс, четверте місце у світі) і понад 600 млн т залізної руди (Західна Австралія). У Західній Австралії є родовища високосортного червоного залізняку із середнім вмістом заліза 64%. Саме тут розпочато розробку нового родовища Рой-Хілл (мал. 1). 70% вугілля та 90% залізної руди експортується.

Обсяги видобутку нафти й природного газу є не дуже великими. Найважливіші родовища нафти розташовані в Західній і Південній Австралії, на Північній території. Природного газу добувається близько 30 млрд м 3 . Найбільше значення мас район Гіппсленд і морський шельф біля північно-західного узбережжя країни.

За видобутком бокситів Австралія посідає перше місце у світі, із великим відривом випереджаючи Китай (2016 р. — 85 тис. т). Частина сировини йде на виробництво глинозему (у тому числі на експорт).

Мал. 1. Потяг, навантажений залізною рудою з нового родовища Рой Хілл (Західна Австралія).

Австралія — великий виробник та експортер цинку й свинцю. Найважливіший район видобутку цих металів — Квінсленд.

Золото добувають у багатьох районах країни, але переважно в Західній Австралії. Цей метал є важливою статтею австралійського експорту (у 2016 р. продано на суму понад 10 млрд дол.).

У Північній та Південній Австралії ведеться видобуток уранових руд. На країну припадає близько третини світових запасів цієї сировини.

Після відкриття родовищ алмазів країна стала одним із їх найбільших виробників. Основна частина добутих алмазів використовується в промисловості.

Для потреб сільського господарства використовується лише 1/10 території країни, 2/3 із них — пасовища, в основному випасають овець. Поголів’я овець — понад 100 млн, більше половини з них вовняного напрямку (мериноси). В останні десятиліття набули поширення нові породи овець, які дають м’ясо вищої якості, але дещо гіршу вовну.

Молочне скотарство поширене в південно-східній частині країни (тут випадає достатня кількість опадів і добре налагоджене зрошення) і навколо великих міст. Приблизно половина австралійської молочної продукції експортується у вигляді сухого молока, сиру, масла (переважно в країни Південно-Західної та Східної Азії).

У рослинництві найбільше значення мають зернові культури. їхні посіви зосереджені у східних і південно-східних частинах Австралії, меншою мірою — на південному заході Західної Австралії та на острові Тасманія. Більше половини ріллі займає пшениця. Незважаючи на порівняно низьку врожайність (20 ц/га), у 2016 р. було зібрано майже 25 млн т зерна (більше половини пішло на експорт). У значних обсягах вирощується та експортується ячмінь. Більша частина рису вирощується на зрошуваних землях уздовж річок Муррей та Маррамбіджі (у нижній частині долини) на півдні Нового Південного Уельсу. За виробництвом ячменю лідирує Південна Австралія. Частина врожаю йде на солод, решта — на корм худобі або експортується. Основною олійною культурою є ріпак — 72% від загального обсягу цих культур. У ряді прибережних районів Нового Південного Уельсу вирощують цукрову тростину.

Які сільськогосподарські культури Австралії можна віднести до тропічних?

2. ВТОРИННИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ.

Австралія посідає одне з перших місць у світі за виробництвом електроенергії на одну особу. Основу становлять ТЕС. Більшість працює на вугіллі (61 % виробництва) і природному газі. Зростає значення альтернативних джерел, у першу чергу сонячної та вітрової енергії. Атомних електростанцій у країні немає.

Чорна металургія працює на забезпечення власних потреб. Основні заводи розміщені в Ньюкаслі й Порт-Кемблі. У кольоровій металургії виділяється виробництво алюмінію та міді, більше половини продукції експортується.

В обробній промисловості перше місце посідає машинобудування. Виробництво переважно орієнтоване на внутрішній ринок і не покриває всіх потреб. На відміну від інших розвинених країн, велике значення зберігає загальне машинобудування — виготовлення обладнання для гірничодобувної та харчової промисловості, промислових роботів і верстатів. У транспортному машинобудуванні виділяються підприємства з виробництва автомобілів, розташовані поблизу Мельбурна (завод компанії «Форд»), в Аделаїді, Перті. Залізничне обладнання виготовляють у Ньюкаслі, Сіднеї, Мельбурні, Брисбені. Найбільші суднобудівні верфі розміщені поблизу Сіднея, Мельбурна, у Ньюкаслі й Брисбені.

Хімічна промисловість охоплює виробництво фосфатних та азотних добрив, пластмас, синтетичних смол і каучуку. Основними центрами є міста південного сходу.

Харчова промисловість значну частину своєї продукції постачає на експорт. М’ясна промисловість представлена великими комбінатами в портових містах: Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брисбен, Перт. У них розміщено й багато великих борошномельних підприємств. Звідти продукцію направляють на зовнішні ринки.

3. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ.

Серед окремих територій найбільшою концентрацією виробництва відрізняються Південний Схід, Північний Схід і Південний Захід. Найбільше значення мас Південний Схід. На нього припадає 20% території, 70% населення, 65% ВВП країни і 75% торговельного обігу. Головними складовими господарства є сфера послуг, машинобудування, хімічна, харчова і легка промисловість. Значна роль району в сільськогосподарському виробництві (60% збору пшениці та 65% поголів’я овець). Основні сільськогосподарські угіддя розташовані у внутрішній височинній частині, де зосереджена основна частка зрошуваних земель. Тут розташовані й найпотужніші економічні центри — Сідней, Мельбурн, Ньюкасл, Аделаїда.

Північний Схід спеціалізується на добувній промисловості, металургії та м’ясному скотарстві.

Економіка Південного Заходу також має переважно сировинну спрямованість. Ця територія виділяється видобутком корисних копалин і збором зернових (пшениця). Найбільше місто й промисловий центр — Перт.

Чим можна пояснити переважно сировинну спрямованість економіки Південного Заходу?

В експорті Австралії основну роль відіграють залізна руда, вугілля, золото, м’ясо, вовна, глинозем, пшениця. В імпорті переважають машини й обладнання, засоби зв’язку, автомобілі, комп’ютери, продукція хімічної промисловості, нафта. Найбільші торговельні партнери Австралії: Китай, Японія, США, Південна Корея, Сингапур, Велика Британія, Німеччина.

Австралія традиційно розглядається як одна з найбільш привабливих країн для іноземних капіталовкладень. Їх загальний обсяг перевищує 2 трлн дол., майже половина надходить зі США та Великої Британії.

За допомогою матеріалів електронного додатка до підручника охарактеризуйте міжнародні зв’язки України й Австралії.

• Особливість Австралії — велике значення добувної промисловості. Найбільшими є обсяги видобутку залізної руди, вугілля, руд кольорових металів.

• Австралія є одним із найбільших виробників та експортерів сільськогосподарської продукції.

• У тваринництві найбільше значення має вівчарство, у рослинництві — зернові культури.

• Основна роль у внутрішніх перевезеннях вантажів і пасажирів належить автомобільному й залізничному транспорту.

• Найбільші торговельні партнери: Китай, Японія, США, Південна Корея, Сингапур, Велика Британія, Німеччина.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Чим відрізняється структура промисловості Австралії від більшості інших високорозвинених країн?

2. Чим пояснюється спеціалізація сільського господарства країни?

3. Охарактеризуйте роль Австралії в МПП.

4. Чому на значній частині сільськогосподарських угідь переважає екстенсивний напрямок розвитку виробництва?

5. Складіть комплексну економіко-географічну характеристику Австралії.

Практична робота 16. Порівняння чинників міжнародної спеціалізації Австралії та Великої Британії

1. Пригадайте чинники міжнародної спеціалізації Великої Британії.

2. Визначте спільні риси міжнародної спеціалізації Австралії та Великої Британії.

3. Визначте відмінні риси міжнародної спеціалізації Австралії та Великої Британії.

4. Зробіть висновки про вплив чинників міжнародної спеціалізації на місце країн у світовому господарстві.

Практична робота 17. Складання картосхеми територіальної структури аграрного виробництва в Австралії

1. Пригадайте, які аграрні виробництва розвинені в Австралії.

2. Визначте, як ці аграрні виробництва позначаються на карті (за необхідності запропонуйте свої умовні позначення).

3. Укажіть умовні позначення в легенді картосхеми.

4. Позначте на картосхемі відповідними умовними позначеннями райони, де набули поширення аграрні виробництва.

5. Зробіть висновки про територіальну структуру аграрного виробництва в Австралії.

Дослідження. Національні парки Австралії як об’єкти міжнародного туризму

1. Визначте, які національні парки Австралії найбільш популярні серед туристів.

2. Визначте, які природні об’єкти в цих національних парках приваблюють туристів.

3. Зробіть висновки про значення національних парків Австралії як об’єктів міжнародного туризму.

Дослідження. Розвиток Західної Австралії в контексті зростання глобального попиту на природні ресурси

1. Визначте, на які природні ресурси багаті надра Західної Австралії.

2. Визначте, як змінюється попит на ці природні ресурси, та ресурсозабезпеченість ними у світі.

3. Зробіть висновки про можливості розвитку Західної Австралії в контексті зростання глобального попиту на наявні природні ресурси.

Дослідження. Канберра — політико-адміністративний центр країни

1. Визначте, за яких обставин Канберра стала столицею Австралії.

2. Укажіть, які функції виконує місто, які органи влади розміщені в ньому.

3. Зробіть висновки про значення Канберри як політико-адміністративного центру країни.

Дослідження. Економічні інтереси китайських інвесторів в Австралії

1. Укажіть, чим характеризується сучасна економіка Китаю і чого їй бракує для подальшого розвитку.

2. Поясніть значення економічного партнерства між країнами як із точки зору взаємного географічного положення, так і з точки зору доповнення їхніх економік.

3. Визначте, у які виробництва (підприємства) вкладають кошти китайські інвестори.

4. Зробіть висновки про важливість вкладення коштів в економіку Австралії для китайських інвесторів.

Австрія, Австралія – країни різні, а проблеми спільні

Прага, 15 серпня ― Від Австрії до Австралії розвинуті країни намагаються обмежити кількість нелегальних міґрантів та біженців. Так, Австрійський уряд має намір скоротити видачу дозволів на перебування, незважаючи на брак робочої сили. В Австралії уряд потрапив під вогонь критики з боку правозахисників у справі нелегальних міґрантів. Чому?

Австрійська опозиція, спілки працедавців та преса виступили із різкою критикою австрійського уряду за ухвалене в понеділок рішення про те, щоб скоротити з наступного року на три відсотки видачу дозволів на перебування. Голова австрійської федерації працедавців Крістоф Ляйтл в інтерв’ю Ажанс Франс прес сказав, що країні потрібно негайно збільшити імміґрацію, інакше на неї чекає економічний спад.

Австрійська асоціація промисловців у своїй заяві говорить, що якщо Австрія не відкриє двері для іноземних фахівців, вона перетвориться на «посміховисько для всього світу». Соціалістична опозиція приєдналася до критиків уряду, заявивши, що молодший партнер у коаліційному уряді, ксенофобна Партія Свободи фактично нав’язала країні свою точку зору.

Австрійський дослідницький інститут, Сінтезіс, оприлюднив свої розрахунки, згідно з якими Австрія потребуватиме наступного року понад 17 тисяч фахових робітників, з яких понад 7 тисяч лише у сфері інформаційних технологій. Тим часом уряд вирішив скороти плану видачу дозволів на перебування з 8 з половиною тисяч до восьми тисяч двохсот п’ятдесяти, тобто вдвічі менше, ніж потребує економіка країни.

На іншому кінці земної кулі – в Австралії легальна імміґрація не скорочується, проте боротьба з нелегальною міґрацією набирає антигуманних рис. Шестилітній хлопчик Шаян Бедрай потрапив до лікарні після того, як він перестав приймати їжу і пити у таборі тюремного типу, де австралійський уряд утримує нелегальних міґрантів до закінчення розгляду їхніх прохань про притулок, що може тривати до кількох років. Лікарі констатували у дитини зневоднення організму та гострий і хронічний посттравматичний стрес.

Рішення утримувати всіх нелегальних міґрантів у таборах, режим яких мало чим відрізняється від тюремного, було ухвалено в Австралії ще 94 року і зараз у дев’яти таборах перебуває близько 2х з половиною тисяч нелегальних міґрантів, включно з 500 дітьми. Правозахисники закликають уряд припинити нелюдську політику щодо знедолених людей. «Дитина помирає від горя», говорить Роберт Манн, професор Мельбурнського університету та активний противник політики ув’язнення. Однак, надія на те, що табори зникнуть у найближчому майбутньому мала.

Незважаючи на те, що справа маленього Шаяна набула широкого розголосу, обидві найбільші політичні партії Австралії, правляча та опозиційна, підтримують політику примусової ізоляції. Міністр у справах імміґрації, Філіп Раддок говорить, що якщо цих людей відпустити на волю, ніхто з них не покине країну, якщо їхнє прохання про притулок буде відхилено.

Проте правозахисні групи продовжують наполягати на тому, що тривале перебування у в’язниці малих дітей впливає на їхній розумовий розвиток, і тому дітей та жінок потрібно випустити із таборів. Клінічні дослідження, проведені у австралійських таборах, свідчать про те, що і для дорослих перебування за ґратами загрожує серйозними психічними проблемами. В австралійських таборах надзвичайно високий рівень нервових зривів та спроб самогубства, там постійно відбуваються повстання та оголошуються голодування.

Тим часом доля шестирічного в’язня залишається нез’ясованою. Його батькам було відмовлено у притулку, і тепер вони стоять перед вибором – забрати хвору дитину зі собою під час депортації, або віддати її для усиновлення в Австралії.

Місце Австралії в регіональній та глобальній політиці

«Протягом перших років заселення європейцями наша географія здавалася тягарем. Сьогодні, я думаю, ми усвідомлюємо, що вона виявилася великим благословенням». Ці слова були сказані прем’єр-міністром Австралії Скоттом Моррісоном у червні 2019 р. у Сіднеї, напередодні саміту G20. Географічне положення Австралії разом з її непростою історією обумовили особливу роль, котру сьогодні посідає ця країна на світовій політичній шахівниці. Про основні напрями зовнішньої політики Австралії, виклики, котрі стоять перед нею, та перспективи щодо її регіонального лідерства читайте в нашому новому матеріалі.

За формою правління Австралія – конституційна монархія, у якій главою держави де-юре є британська королева. Навіть сам титул Єлизавети ІІ в країні звучить як Королева Австралії, а не Сполученого Королівства. Відносини колишнього домініону Великої Британії зі своєю метрополією є унікальними. З одного боку, Австралія проводить власну внутрішню та зовнішню політику, є активним членом G-20, посідає 14 місце у світі за рівнем номінального ВВП, тобто абсолютно не залежить від Лондона. З іншого боку, Австралія – найбільший і найвіддаленіший член Британської Співдружності, чиє населення не підтримує скасування монархії.

Коли в 1999 р. відбувся останній в історії Австралії референдум щодо перегляду форми правління, 55% її громадян висловилися проти відмови від монархії, віддавши шану традиціям. Сьогодні ж британська королева має право призначати в Австралії генерал-губернатора як свого представника, котрий, однак, здійснює лише номінальні функції: підписує прийняті парламентом закони, затверджує кандидатури міністрів і суддів, призначає за поданням уряду послів тощо . Насправді ж внутрішня політика здійснюється прем’єр-міністром – головою федерального уряду, яким стає лідер партії, що займає найбільшу кількість місць у парламенті.

Прем’єр-міністри Австралії Скотт Моррісон та Сполученого Королівства Борис Джонсон, Червень 2021. Henry Nicholls/Reuters

Той факт, що Австралія – мирна держава з без’ядерним статусом, не заважає їй відігравати провідну роль у загальносвітових процесах. Ключовими пріоритетами зовнішньої політики Канберри є забезпечення миру та стабільності в Океанії, що вважається запорукою безпеки самої Австралії, підтримка вільної торгівлі на світовому ринку, протидія глобальному тероризму й конфліктам. Так, країна брала участь у миротворчих операціях у Тонго, Ірані, Іраку, Сомалі, Руанді, Косово.

Однією з найважливіших ініціатив з безпекової політики, до яких залучена Австралія, є так званий Чотиристоронній діалог з безпеки (The Quad). Це – стратегічний діалог між Японією, Австралією, США та Індією, ініційований у 2007 р. японський прем’єром Сіндзо Абе, що ставить на меті обговорення й вирішення проблем, які становлять спільну загрозу для чотирьох країн. З 2017 р. ініціатива спрямована на створення вільного та інклюзивного простору в Індо-Тихоокеанському регіоні (ІТР), що насамперед передбачає протидію «китайській загрозі», боротьбу з природніми лихами та співпрацю у сферах досягнення свободи торгівлі, верховенства права й свободи мореплавства. Так, в листопаді минулого року члени партнерства провели в Аравійському морі військові навчання Malabar, спрямовані на координацію морських і повітряних сил чотирьох держав у випадку воєнних дій в Індійському океані.

Австралія брала активну участь у багатьох антитерористичних операціях НАТО, включно з інтервенцією коаліції під час воєнного конфлікту в Афганістані, територію якого австралійські військові полишили на початку червня 2021 р. За останні кілька місяців країна стала одним із акторів, котрі роблять найбільший внесок в ініціативу COVAX. До середини 2022 р. уряд Скота Моррісона, лідера Ліберальної партії Австралії, планує надати 15 млн доз вакцини Східному Тимору та країнам Океанії. Іншими країнами АТР, котрим Австралія допомагає боротися з COVID-19 та його наслідками, надсилаючи медикаменти й необхідне обладнання, стали Індонезія, Папуа – Нова Гвінея, Фіджі.

Найбільшим торговельним партнером Австралії протягом багатьох років була й залишається КНР, у той час як місце її ключового стратегічного партнера займають Сполучені Штати. Із часів ліберального уряду Джона Говарда на початку 2000-х австралійське керівництво дотримувалося позиції, що йому не варто обирати між США та КНР, «своєю географією та історією», а натомість необхідно розвивати дружні відносини з обома державами. Однак сьогоднішні реалії, у яких проявляється дедалі більше прагнення КНР впливати на внутрішню політику Австралії, демонструють, що її керівництву необхідно змінювати цей підхід.

США стали головним стратегічним партнером Австралії в 1951 р., коли дві держави разом із Новою Зеландією уклали Тихоокеанський пакт безпеки, або ж АНЗЮС. Формально союз проіснував до 1977 р. (у 1955-1977 рр. – у рамках договору СЕАТО). Однак і через 40 років після розпаду блоку співробітництво між США та Австралією у військовій сфері залишається інтенсивним. Австралія брала участь в усіх основних воєнних операціях, ініційованих Сполученими Штатами, як-от війна у В’єтнамі, Кореї, Іраку та Афганістані, стала однією із перших країн, що отримали статус Основного союзника США поза НАТО, що гарантує їй військову допомогу у випадку нападу третьої держави.

Крім цього, Австралія співпрацює зі США у сфері зовнішньої розвідки та є членом розвідувального альянсу Five Eyes, до якого також входять Велика Британія, Канаду та Нова Зеландія. Вважається, що це найуспішніша світова розвідувальна організація. У рамках альянсу Австралія займається збором інформації в Південній і Східній Азії та Океанії, у тому числі щодо порушення прав людини Комуністичною партією Китаю.

У «Білій книзі» 2016 року – стратегії національної оборони Австралії – зазначалося, що Канберра буде «розширювати та поглиблювати союз зі Сполученими Штатами, визнаючи їхню визначальну роль з підтримки безпеки в нашому регіоні». Сьогодні близько 60% усіх витрат Австралії на оборону припадають на закупівлю зброї та обладнання із США. Канберра та Вашингтон проводять спільні військові навчання, найбільш масштабними з яких є Talisman Saber, що проводяться кожні 2 роки поблизу північного та центрального узбережжя країни-материка.

Австралійські військові під час навчань Talisman Saber, Липень 2017. Jason Reed/Reuters

Таке інтенсивне співробітництво між Австралією та США обумовлюється не лише спільними ліберальними цінностями, що поділяють дві демократії. Для Австралії союзництво із США, державою, котра щороку асигнує понад 700 млрд доларів свого бюджету на оборону, є гарантією стабільності та безпеки в південно-східній частині ІТР. Окрім КНР, яка дедалі більше посилює свій вплив на країни Океанії, потенційним джерелом загрози, з точки зору Канберри, можуть бути азійські держави, у яких діють терористичні групи. Зокрема, небезпідставним є побоювання щодо бойовиків Ісламської Держави, котрі 3 роки тому організовували теракти в Індонезії й можуть радикалізуватися та підтримувати ісламістські настрої в регіоні. Занепокоєння викликає і ядерна загроза з боку КНДР.

Окремий парадокс полягає в тому, що Австралія поділяє американський погляд на КНР як на джерело загрози як у безпековій, так й у сфері міжнародної торгівлі (до головних претензій тут можна віднести нечесну конкуренцію, порушення інтелектуального права, штучну девальвацію юаня), однак у той же час продовжує активно імпортувати китайські товари. Та ж «Біла книга» визначає Східнокитайське та Південнокитайське моря як території, де може відбутися конфлікт між США та КНР. Австралійсько-китайські економічні зв’язки залишаються тісними: у 2015 р. між країнами вступила в силу Угоду про вільну торгівлю, а близько 40% австралійського експорту припадає на КНР. Економічне зростання Китаю збільшило його попит на австралійську залізну руду, вугілля та мінеральні ресурси. Сьогодні Австралія залежна від торгівлі з Китаєм й зазнає збитків у випадку погіршення з ним відносин. Наприклад, коли Пекін застосовує санкції проти австралійського експорту.

Особливе занепокоєння в австралійського уряду викликає той факт, що КНР намагається вплинути на громадськість Австралії через неофіційні канали: фінансує дослідницькі інститути, котрі дотримуються пропекінських поглядів, підтримує китайськомовні локальні ЗМІ та громадські організації, засновані мігрантами з КНР, які поширюють в країні «китайський» наратив, фінансує австралійські політичні партії, наприклад Лейбористську партію, та здійснює інші спроби змінити громадську думку в Австралії щодо Китаю. Подібні дії сприймаються Канберрою за незаконні маніпуляції.

Більше того, за останні 2 роки Австралія пережила кілька кібератак: у лютому 2019 р. від них постраждав парламент країни та основні партії, а в березні цього року атак зазнав парламент штату Західна Австралія. На думку австралійського уряду, за нападами стоїть саме КНР. Після того як у 2018 р. уряд Австралії заборонив китайській компанії Huawei розбудовувати мережу 5G на своїй території та просунув нові закони, що обмежують іноземне втручання у внутрішню політику країни, відносини між КНР та Австралією стали напруженими. Минулого року уряд Китаю заборонив імпорт австралійської пшениці, ячменю та багатьох інших товарів. Зі свого боку, Австралія засуджувала КНР за бездіяльність на початку пандемії коронавірусу, гакерські атаки на Microsoft й розірвала угоди, укладені в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях».

Загострення австралійсько-китайських відносин є очевидним наслідком політики Сі Цзіньпіна щодо Австралії та, що більш важливо, відображенням американської позиції щодо КПК. Вочевидь, у ситуації поглиблення глобальної конфронтації між США та КНР, де союзники Вашингтона стають полем бою між двома наддержавами, Австралії не залишається нічого іншого, як відійти від політики балансування й підтримати американців. Як наслідок, Канберра буде дедалі більше дистанціюватися від Пекіна й переорієнтовувати свою економіку на ринки інших регіональних держав, зокрема країн АСЕАН.

Регіональна політика

Якщо глобальний вектор діяльності Канберри зосереджений на вибудовуванні нової конфігурації відносин із Китаєм з огляду на позицію США – процес, результат якого наразі важко передбачити, – то взаємодія із найближчими сусідами залишається для Австралії традиційним і стабільним напрямком зовнішньої політики. Найбільш тісні відносини держава-материк зберігає з країнами так званої Австралазії – географічного регіону, котрий включає Австралію, Нову Зеландію, Нову Гвінею та прилеглі до них тихоокеанські острови.

Нова Зеландія та Австралія мають багато спільного: обидві країни є колишніми британськими домініонами, конституційними монархіями, а їхні демократії засновані на вестмінстерській парламентській системі. Усі тарифи та квоти в двосторонній торгівлі були зняті ще в 1990-х рр., австралійці та новозеландці можуть вільно подорожувати, займатися бізнесом та працювати в Новій Зеландії та Австралії відповідно. Іншими важливими економічними партнерами Канберри є Південна Корея, Японія, Велика Британія та Тайвань.

Крім того, досить інтенсивним є партнерство Австралії з АСЕАН. Країна є членом Регіонального форуму АСЕАН, у рамках якого держави регіону співпрацюють у сферах боротьби з тероризмом, забезпечення свободи мореплавства, нерозповсюдження зброї та протидії транскордонній злочинності. Протягом 2009-2021 рр. реалізовувалася Програма з розвитку співробітництва Австралія-АСЕАН, що ставила на меті розширення торгівлі між країнами, успішну кооперацію у сферах науки, політики та навколишнього середовища.

Однак варто зазначити, що відносини Австралії з деякими членами АСЕАН ще зовсім донедавна були прохолодними. Так, за сприяння ООН Австралія відігравала провідну роль у здобутті незалежності від Індонезії Східним Тимором у 1999 р., куди вона надіслала миротворчий контингент. Унаслідок цих подій відносини Джакарти та Канберри набули досить напруженого характеру. Через 20 років після цих подій, хоча Індонезія і є важливим економічним партнером Австралії, історичні непорозуміння продовжують негативно впливати на стан взаємодії двох країн.

Зокрема, непорозуміння між сусідами мало місце у грудні 2017 р., коли Австралія слідом за своїм союзником США визнали Єрусалим неподільною столицею Ізраїлю, перенісши тоді свої посольства з Тель-Авіва. Це рішення викликало незадоволення в мусульманських країнах, у тому числі в Індонезії. З іншого боку, індонезійці все ще пам’ятають про 2013 р., коли австралійські спецслужби прослуховували їхнього президента.

Політика щодо острівних держав Тихого океану

Для Канберри країни південно-західної Океанії – це так зване «близьке зарубіжжя», яке становить природню сферу австралійського впливу. Водночас це досить нестабільний регіон, жителі котрого постійно потерпають від стихійних лих, нестачі продовольства, проблем з інфраструктурою, рідше – від збройних конфліктів. Бажання Австралії підтримувати стабільність в Океанії відображається в її значних інвестиціях в острівні тихоокеанські країни. Більше того, Австралія, ініціювала дві миротворчі операції в регіоні: у 1999 р. у Східному Тиморі та у 2003 р. на Соломонових островах.

Візит Скотта Моррісона на Фіджі. Січень 2019. EPA

Стратегія Австралії в Океанії, так звана Pacific Step-Up Policy, котра є одним із зовнішньополітичних пріоритетів країни, передбачає постійне поглиблення партнерства з тихоокеанськими країнами. Під час свого візиту до Вануату та Фіджі у січні 2019 р. прем’єр-міністр Моррісон оголосив про те, що Канберра збільшуватиме свої інвестиції в Океанію. Сюди варто віднести й реконструкцію морської бази Папуа – Нової Гвінеї на острові Манус, і відбудову табору для тренування миротворців та для біженців на Фіджі, і створення в серпні 2019 р. Австралійського фонду фінансування інфраструктури в Тихому океані (AIFFP).

Політика Канберри в Океанії є насамперед прагматичною: надаючи допомогу тихоокеанським країнам і встановлюючи таким чином добросусідські стосунки з ними, вона піднімає серед них свій рівень авторитету й отримує нові шляхи для розвитку свого економічного потенціалу.

На початку століття Австралія не була могутнім гравцем на міжнародній політичній арені, однак, як бачимо, в останні роки вона дедалі більше заявляє про себе як про важливого актора в питанні підтримки глобальної безпеки. Географічне положення країни та історичні союзницькі зв’язки позитивно впливають на її здатність поширювати свій вплив.

Австралія як колишня колонія Британської імперії має тісні культурні зв’язки із західною цивілізацією, через що її політична система та м’яка сила є привабливими для сусідніх країн. З іншого боку, той факт, що Австралія знаходиться в одному регіоні з державами Океанії, сприяє її торговельно-економічному співробітництву з ними та обумовлює її прагнення відігравати провідну роль у підтримці стабільності й миру на островах.

На глобальному рівні Канберра наразі опинилася посеред поля протистояння між колективним Заходом (насамперед США) та КНР, що спонукає її згорнути свою тривалу політику балансування між цими полюсами сили та більш відкрито стати на бік свого американського союзника. Цьому сприяє і конфронтаційна політика самого Пекіна по відношенню до Австралії, тож найближчими роками вона намагатиметься переорієнтувати свою поки залежну від Китаю політику на інші ринки, зокрема на АСЕАН.

Авторка – Олеся Мацькович, експертка зі Східної Азії Аналітичного центру ADASTRA

Related Post

Чи можна кішкам житоЧи можна кішкам жито

Зміст:1 Чи можна годувати кішку молоком?2 Чи можна кішці молочку2.1 Кішки та рослинне молоко2.1.1 Важливе зауваження про горіхове молоко2.1.2 Чи можна кішкам пити вівсяне молоко2.1.3 Чи можна кішкам соєве молоко2.1.4

Чи можна інвестувати Якщо тобі нема 18Чи можна інвестувати Якщо тобі нема 18

Серед основних причин, чому варто інвестувати саме сьогодні експерти визнали те, що інвестиції дають можливість не лише зберегти ваш капітал від інфляції, але й примножити його. Також інвестування дає змогу