Гоголь у другій половині свого життя стражав на розлад, котрий називають періодичним психозом у формі так званої періодичної меланхолії. Цікаво відзначити, що циклічний перебіг хвороби зовсім не залежав від його фізичних недуг і соматичного стану.
Згідно із загальноприйнятою версією, 18 лютого 1852 року Микола Гоголь зліг у ліжко і зовсім перестав їсти. 20 лютого лікарський консиліум зважився на примусове лікування Гоголя, результатом якого стало остаточне виснаження і втрата сил. Увечері він знепритомнів і на ранок 21 лютого помер.
Україна стала для нього початком життя і творчості. Тут уперше він вийшов на сцену, зігравши роль дуже старого діда, написав п'єсу з українського життя. Ніжин став духовною і творчою колискою письменників.
Хоча Гоголь був українцем, у час, коли Україна була часткою російської імперії, а російську мову було прийнято як мову «освіченого» літературного спілкування, він мусив писати російською, щоб мати успіх у літературі.
Ізвестно, що Микола Васильович Гоголь, страждав нападами летаргічного сну, боявся бути заживо похованим. Враховуючи, що летаргію від смерті буває відрізнити дуже важко. Гоголь покарав своїм знайомим поховати його тільки тоді, коли з'являться явні ознаки розкладання тіла.
ГОГОЛЬ, Микола Васильович (Гоголь, Николай Васильевич – 20.03.1809, с. Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії – 21.02. 1852, Москва) — російський письменник. Гоголь …