Як називають картоплю у різних регіонах України: колоритні словечка

Українська мова багата на колоритні діалекти, зрозуміти які часом можуть тільки жителі певних регіонів. Так і з картоплею! Зібрали для вас словечка з різних куточків України, якими називають цю рослину. Як бонус – діалектні назви картопляних млинців.

Найпоширенішою назвою картоплі є діалектні бараболя / барабуля. Так говорять жителі Тернопільської, Хмельницької, Вінницької, Чернівецької та Черкаської областей.

А от більша частина Івано-Франківщини, Львівщини та Волині навесні садить бульбу.

У різних районах Закарпаття садять крумплю, булю, ріпу та біб.

На території Івано-Франківської області картоплю подекуди називають мандебуркою.

Не менш колоритними є також діалектні назви картопляних млинців. Окрім звичної деруни, на Заході України цю страву оригінально називають різними словечками: тертюхи, бараболяники, картопляники, кийзлики, гуглі, тарчаники, тертики, а також кремзелики.

Гарного вам врожаю картоплі і не тільки!

М’ята – якою буває і як використовувати?

«Дочечка, купляй м’яту, насушиш, всю зиму чайок попиватимеш», — припрошує мене бабуся на базарі. «А що це у вас за м’ята?», — питаю, хоча й впізнала мелісу. «Перцева ж! Дуже корисна. А як заспокоює!» — відповідає продавчиня. «Та ні, бабусю, це у вас точно не перцева м’ята. Здається, це, взагалі, меліса,» — на свою голову продемонструвала я ботанічні знання. «Ти диви, яка розумна! Я всю жизнь вирощую м’яту, а вона мене буде вчити! Щоб ти знала, мелісса і м’ята – це одне і те ж саме!», — кричала мені бабця услід. Я не стала сперечатися, але подумала, що треба було б написати статтю про те, якою буває м’ята. В цій статті я опишу і покажу «м’ятні рослини», які вирощую в себе на ділянці, і рослини, яких у мене нема, але в Україні вони теж «видаються» за м’яту. Всі вони, безумовно, корисні і використовуються і в народній медицині, і в кулінарії, і в косметології, і в ландшафтному дизайні. І всі їх варто вирощувати в себе в саду. Але при цьому треба знати і відмінності між ними, бо іноді вони є дуже суттєвими.

М’ята – якою буває і як використовувати?

1. М’ята перцева

М’ята перцева (Mentha × piperita) – найбільш поширений в Україні (мабуть, і не тільки) природний гібрид м’яти водної і колосистої. Дуже агресивна справжня м’ята (справжня, бо відноситься до однойменного роду М’ята родини Глухокропивових). Цю м’яту я ледь позбулася через пару років після того, як необережно посадила в кінці квітника маленьку поділку, що подарувала сусідка.

Має трошки подовжені листочки, сильний аромат і виражений ментоловий смак, цвіте рожево-фіолетовими дрібними квіточками. В промисловості її використовують для виробництва ефірної олії, ліків і того самого ментолу.

Чого я її позбулася? Бо вона майже придушила всі багаторічні рослини, які росли поряд. Але це не основне, бо, насправді, за бажання її можна легко контролювати. Просто інші види м’яти і «не м’яти» мені подобаються більше, а розміри ділянки не дозволяли вирощувати щось просто так, кожен квадратний метр мав значення! Правда, тепер у мене новий сад, значно більший, і, мабуть, я таки поселю м’яту перцеву на своїй новій ділянці.

М’ята перцева (Mentha × piperita)

2. М’ята кучерява

М’ята кучерява, або колосоподібна (Mentha spicata) мені подобається значно більше перцевої, бо має м’якіший смак, але такий само виражений аромат. Крім того, вона утворює красиві кущики і не так розповзається, як перцева. Може зайняти достойне місце на квітнику, але все-таки її вирощувати треба, стримуючи розповсюдження.

М’ята кучерява, або колосоподібна (Mentha spicata)

3. М’ята яблучна, або кондитерська

М’ята яблучна, або кондитерська (Mentha rotundifolia) – моя улюблениця. Дуже і дуже всім рекомендую! Потрапила на мою ділянку також з рук сусідки, але вже іншої. Спочатку була висаджена на квітник, але майже «забила» мої шиловидні флокси, тому була виселена під паркан, де земля не те, щоб не дуже, там практично голий пісок. Вона пару місяців пристосовувалася, а потім заколосилася гарними кущиками (правда, мешими, як раніше), які мені все літо тепер дарують стільки сировини, що вистачає і на м’ятне печиво, і на м’ятний сироп, і на чай, і подружкам роздати.

Кондитерська м’ята, як і перцева, природний гібрид. До її народження «приклали руку» м’ята духмяна (Mentha suaveolens) і м’ята довголиста (Mentha longifolia). Я з ними особисто не знайома. Пишуть, що круглолиста і довголиста м’яти, порівняно з перцевою, мають більш вишуканий смак і насичений м’ятний аромат.

Їхня «донька» кондитерська м’ята, насправді, має легкий яблуневий присмак, замість ментолового, при кулінарній обробці не гірчить. Її листочки трошки зморшкуваті, цвіте білими або фіолетовими квіточками. Може вимерзати в морозні зими без снігу, але швидко відроджується з кореня, вже в червні нарощує достатню листову масу, щоб використовуватися для печива.

Як приготувати надзвичайно смачне м’ятне печиво, читайте в цьому рецепті домашнього печива з м’яти.

М’ята яблучна, або кондитерська (Mentha rotundifolia)

4. М’ята блошина

М’ята блошина, або болотна (Mentha pulegium) має набагато дрібніші листочки, ніж у інших видів м’яти і відрізняється від них особливим ароматом. Саме цю м’яту використовують для приготування приправи «Хмелі-сунелі» і відомого соусу «Ткемалі». В мене її поки немає в саду. Планую посадити, бо, кажуть, що і в салатах зі свіжих овочів вона також особлива.

М’ята блошина, або болотна (Mentha pulegium)

5. М’ята полунична, ананасна, шоколадна і Ко

Якщо вам трапиться насіння шоколадної м’яти, не думайте, що це просто маркетинговий хід. М’ята з ароматом шоколаду, насправді, існує. Як і з запахом ананасу, полуниці, банану і ще чого завгодно! До створення цих сортів доклали руку селекціонери. В мене поки нема жодного такого сорту, але знаю, що, на відміну від природніх видів і гібридів, культурні сорти м’яти дещо більш вибагливі, в морозні зими можуть випадати, а в посуху – вимагають поливу.

Це все було про справжню м’яту — види і гібриди роду М’ята родини Глухокропивові. Всього ботаніки вирізняють 20 видів і 22 гібриди в цьому роду. А далі — про рослини, які не відносяться до роду М’ята, але мають схожий вигляд або м’ятний аромат, тому ми часто їх так і називаємо.

6. Меліса лікарська

Вид меліса лікарська (Melissa officinalis), яку часто називають лимонною м’ятою, з ботанічної точки зору, є її далекою родичкою, бо відноситься до тієї ж родини – Глухокропивові. Але це самостійний рід – Меліса (Melissa). Ще одна моя улюблениця. Чай з меліси має ніжний лимонний присмак і аромат. І для чаю ця «не м’ята», як на мене, підходить значно більше, ніж кондитерська справжня м’ята. І вже сама назва говорить про те, що рослина є цілющою.

Меліси також є різні сорти, навіть з апельсиновим смаком. І всі вони, як і видова рослина, ідеальні для використання в кулінарії як прянощі. Я сушу мелісу не тільки для чаю, а й для додавання в супи, салати, зелений борщ. Свіже листя, звичайно, можна використовувати так само, а ще, як і кондитерська м’ята, лимонна дуже підходить для прикрашання десертів. І м’ятне печиво з неї виходить теж дуже смачне.

Меліса лікарська (Melissa officinalis), або лимонна м’ята

7. Котяча м’ята

Вид котяча м’ята справжня, або котовник (Nepeta cataria) – теж, насправді, не м’ята, бо відноситься до іншого роду – Котяча м’ята (Nepeta) тієї самої родини Глухокропивові. Сама назва говорить про те, що її дуже полюбляють коти. Хороший медонос.

Часто вирощується в садах, як декоративна рослина. Я собі на весну замовила пару сортів. Має, як і меліса, лимонний аромат, але, на відміну від неї, це значно агресивніший вид.

Котяча м’ята справжня, або котовник (Nepeta cataria)

8. М’ята собача

М’ята собача, або розхідник звичайний, або будра (Glechoma hederacea) – не справжня м’ята, бо відноситься до іншого роду. Часто на наших ділянках росте, як бур’ян, але сьогодні в продажі можна знайти і культурні сорти, що вирощуються як ефектні грунтопокривні чи ампельні рослини. Собача м’ята, з одного боку, лікарська рослина, з іншого – отруйна. Тобто, питання, як завжди, в дозуванні.

М’ята собача, або розхідник звичайний, або будра (Glechoma hederacea)

9. Кінська м’ята

Кінська м’ята – це ніяка не м’ята, а шандра звичайна (Marrubium vulgare). Дика рослина, яка росте в Європі як бур’ян на полях, узбіччі доріг тощо. Злегка схожа на кропиву, але якщо понюхати, то здивуванню не буде меж – м’ятно-апельсиновий чи м’ятно-яблучний аромат. І смак такий само. Пасічники кажуть, що мед, який бджоли назбирали з кінської м’яти, надзвичайно ароматний. Цінується в кулінарії і народній медицині.

Кінська м’ята, або шандра звичайна (Marrubium vulgare)

10. Агастахе

Агастахе, або Багатоколосник, або Лофант (Agastache) – окремий рід, до якого належать ще й мексиканська м’ята і корейська (і такі є, виявляється). Всі ці рослини мають високі декоративні якості, лікувальні і медоносні. У нас багатоколосник, чи лофант вирощується переважно як декоративна рослина. Сортів його надзвичайно багато. Хочу теж посадити цю рослинку в саду, вона утворює високі вертикалі і при цьому також використовується і в кулінарії, і в медицині. Люблю такі рослини – і для душі, і для тіла.

Агастахе, або Багатоколосник, або Лофант (Agastache)

Де і як використовувати м’яту і не м’яту?

Як ви вже зрозуміли, всі м’яти і її родичі — дуже різні за своїми властивостями рослини, хоч, безумовно, в їх ароматі і зовнішності є багато спільного. І кожна зі згаданих мною в цій статті рослин заслуговує на увагу (а скільки я ще не згадала!). У кожної свої унікальні лікарські властивості, про що варто написати окрему статтю, але я в цьому не спеціаліст.

Деякі «м’ятні рослинки», наприклад, лофант чи котовник можуть знайти достойне місце на ваших квітниках, але при цьому вони також мають свої цілющі властивості і можуть використовуватися в кулінарії.

Щодо останнього, то, як на мене, яблучна ідеальна для використання саме в кулінарії. М’ятне печиво з неї — це шедевр, вона незамінна в літніх овочевих салатах, в коктейлях (в тому числі, в мохіто), я прикрашаю влітку цією м’ятою багато десертів.

А ще, про що я дізналася буквально пару років назад, кондитерська м’ята робить будь-який м’ясний фарш надзвичайно соковитим і ніжним. Спробуйте, ви будете здивовані. Додайте до фаршу не кілька листочків, а добрий пучечок, побачите, якими смачнющими будуть ваші чебуреки чи котлетки. До речі, в шашлик м’яту теж можна і треба додавати.

М’ятний сироп я також роблю з кондитерської м’яти. Це ідеальний засіб проти безсоння. Минулої осені, коли під час і після перебігу у мене коронавірусу я чомусь перестала спати нормально, цей сироп мене буквально рятував. Чайна ложечка додана в кружку трав’яного чаю перед сном творить чудеса.

А ось на чай я сушу мелісу лікарську, а не яблучну чи перцеву м’яту. Як на мене, її лимонний присмак — чудова альтернатива лимону, а чай з лимоном я люблю.

А ще всі ці рослини через свій насичений аромат мають властивість відганяти мурах. Але не сподівайтеся, що м’ята, яка росте на грядці чи в квітнику, одним своїм виглядом відлякуватиме мурах від сусідів. Фітонциди і ефірні олії з рослин починають виділятися тільки, якщо ви цю рослину пошкодите. Стебла і листки рвете, ріжете і викладаєте на ділянці, яку хочете зробити непривабливою для мурах. При цьому робити це треба регулярно, то ж м’ята зайвою на ділянці не буде.

М’яту і її родичів також не люблять миші. Підвішені пучки м’яти, агастахе, котовника і Ко в погрібах, на горищі і кладовках — це не для краси, це від мишей. Тут теж потрібно регулярно оновлюваи «зброю».

Ну, і останній аргумент на користь будь-якої м’яти — всі ці рослини прекрасні медоноси, а отже їх люблять бджоли. У вас нема пасіки? А овочі і плодові дерева у вас є? А їм запилення потрібне? Потрібне. А для нього треба бджоли. То ж садіть м’яту і не м’яту у себе в саду. Вона вам дуже потрібна!

Важливо! М’ята, як і будь-які лікарські рослини, може бути протипоказана деяким категоріям людей. Так, наприклад, вона може викликати кровотечі, тому протипоказана вагітним. Помітила, що в мого 5-річного сина після м’ятного чаю йде з носа кров, тому чай для нього – табу. Але печиво з кондитерської м’яти він тріскає залюбки і все нормально. То ж майте на увазі.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Вирощування і зберігання м’яти

М’ята – це одна з найпопулярніших трав, яка використовується в кулінарії, косметології та фармакології. Листя м’яти додається в чаї, холодні напої, салати, м’ясні та овочеві страви, також подається до десертів.

Ефірна олія м’яти застосовується у виготовленні ліків для лікування проблем в шлунково-кишковому тракті, льодяників від болю в горлі та сиропів від кашлю. Також масла додають в зубні пасти, ополіскувачі для рота, лосьйони й т.д. Як вирощувати та зберігати м’яту в домашніх умовах, читайте в статті.

1. Опис рослини
2. Посадка м’яти
3. Підготовка ґрунту для вирощування м’яти
4. Вирощування розсади м’яти
5. Вирощування м’яти з насіння прямим посівом
6. Догляд за м’ятою
7. Шкідники і хвороби м’яти
8. Способи розмноження м’яти
9. Особливості збирання м’яти
10. Зберігання м’яти

Опис рослини

На латині м’ята називається Mentha. Рослина належить до сімейства Ясноткових або М’ятних (Lamiaceae) і має безліч різновидів.

Цікавий факт! За повір’ям свою назву вона отримала на честь німфи Мінфи, яка була коханою бога підземного царства Аїда. Дізнавшись про зраду чоловіка, дружина Аїда перетворила Мінфу в м’яту запашну.

М’ята – це трав’яниста багаторічна рослина, яка віддає перевагу рости в літню пору, але деякі види добре переносять зниження температури до -6°С. Найкраща м’ята росте в тіні або півтіні. Вона добре переносить сонце, але варто уникати прямих сонячних променів.

Залежно від виду рослина м’яти досягає висоти від 30 до 100 см. Квіти м’яти – мутовки з маленьких білих, блідо-лілових або пурпурних квіток. Листя темно-зелене, зморшкувате, від округлої до овальної форми, загостреної на кінцях. Плоди м’яти – горішки темно-бурого кольору, довжиною близько 0,75 мм, укладені в чашечку.

Цвітіння триває з середини літа до початку осені. Рослина легко вкорінюється, тому часто розростається як бур’ян. Цю особливість варто враховувати та що з цим робити читайте далі в статті.

Існує близько 100 видів м’яти, але добре вивчені лише 40. Вони відрізняються між собою розміром куща, формою листя, ароматом, місцем зростання і т.д. З різновидами м’яти і їх описом з фото можна ознайомитись в статті: «Види м’яти».

Посадка м’яти

Підготовка ґрунту для вирощування м’яти

Домашня м’ята найкраще росте на рихлому, родючому ґрунті з pH 6,0-7,0. Вона здатна розвиватися навіть на вапняному ґрунті, але в такому випадку її листя не буде настільки ароматним і солодким.

Для вирощування м’яти категорично не підходять глинисті ґрунти із застоєм води, тому що на них рослини починають хворіти та гинуть від грибкових захворювань.

При наявності в саду важкого та погано дренованого ґрунту, м’яту можна посадити в контейнери або зробити для неї спеціальні гряди. Це рекомендується для кращого випаровування вологи.

Важливо перед посадкою м’яти очистити ділянку від бур’янів і рослинних залишків, а також внести добрива. М’ята добре відгукується на мінеральні та органічні добрива. Але слід пам’ятати, що великі норми компосту або перепрілого гною можуть зробити рослину сприйнятливою до іржі.

Вирощування розсади м’яти

М’яту вирощують через розсаду або прямим посівом в ґрунт. На розсаду насіння висівають навесні в теплиці або на підвіконні за 3-4 тижні до настання останніх заморозків. Насіння можна висівати в лотки, касети або горщики, наповнені легким торфом. Глибина посіву насіння м’яти – 0,5-1 см. Після посіву насіння присипають торфом, поливають і накривають плівкою або склом. Посіви розміщують в приміщенні з температурою повітря +21…+24°С.

Розсада м’яти в торф’яних горщиках

Домашня м’ята повільно проростає і для рівномірного зростання їй потрібне досвідчування. Якщо в приміщенні недостатньо світло для цього використовують фіто- або люмінесцентні лампи. Їх необхідно включати після появи сходів. Догляд за розсадою м’яти полягає в регулярних поливах у міру підсихання ґрунту. У відкритий ґрунт саджанці висаджують через 2-3 тижні після останніх весняних морозів.

Вирощування м’яти з насіння прямим посівом

У відкритий ґрунт насіння висівають ранньою весною після того, як мине загроза повернення заморозків (друга половина квітня – початок травня). Насіння сіють в пухкий, очищений від бур’янів ґрунт на глибину 0,5-1 см.

Для отримання 100%-вих сходів в одну лунку висівають по 2 насінини. Насіння розміщують на відстані 30-45 см одне від одного, тому, що м’ята швидко розростається і потребує простору для розвитку.

Всі види м’яти відмінно ростуть поруч один з одним, також їх можна розміщувати поруч з такими культурами, як спаржа, морква, селера, огірки, цибуля, петрушка, перець і томат. Не варто садити м’яту біля інших пряних трав, тому що вона здатна пригнічувати їх ріст і розвиток.

Якщо Ви хочете запобігти потраплянню коренів і стебел м’яти в інші частини саду або городу, її краще сіяти в вуличні контейнери або горщики. При цьому обов’язково ставте підставки під місткості, бо м’ята в домашніх умовах здатна поширюватися навіть через отвори на дні горщика.

Під посів м’яти необхідно ретельно підготувати грунт

Догляд за м’ятою

Вирощування м’яти в домашніх умовах має досить просту технологію, але є свої нюанси, на які варто звернути увагу. Після посіву насіння або посадки розсади м’яти важливо стежити за поливним режимом. Рослина віддає перевагу вологому середовищу і в сухому – повільно розвивається. Поливи проводять в залежності від погодних умов у міру підсихання землі.

Для рясного росту і розвитку м’яті потрібні підгодівлі в період вегетації. За один сезон рекомендується 2-3 рази внести комплексні добрива разом з поливом. А восени, після обрізки, присипати м’яту компостом або перепрілим гноєм.

Також під час вегетації для стимуляції рясного росту м’яту слід обрізати. В першу чергу необхідно прибирати здеревілі пагони. Також, щоб довше отримувати ніжне пахуче листя, потрібно обрізати верхівки стебел. Це призупинить початок цвітіння, адже після нього в листі зменшується вміст ефірної олії.

Також видалення квітів запобігає перехресному запиленню між різними видами м’яти. В середині літа обріжте стебла залишивши 5-7 см від землі, і вони відростуть для другого врожаю.

Регулярно розрихлюйте ґрунт, щоб поліпшити повітрообмін в кореневій системі. Це допоможе м’яті рости пишніше і менше хворіти на захворювання, які розвиваються на коренях. Хоч м’ята і належить до багаторічників, в домашніх умовах її слід пересаджувати кожні 2-3 роки.

У контейнерах м’яту вирощують, як однорічну рослину. Для цього використовують місткості глибиною не менше 20-25 см. У контейнери м’яту можна садити розсадою, насінням та живцями.

Перед настанням зими м’яту слід зрізати до рівня землі та укрити мульчою (плівка, агроволокно, тирса, торф і т.д.). Це допоможе захистити коріння від вимерзання.

Шкідники і хвороби м’яти

Серед шкідників на м’яті найчастіше зустрічаються тля, борошнистий червець і павутинний кліщ. Їх можна спробувати змити сильним струменем води, але, якщо це не допоможе необхідно скористатися інсектицидом.

Рослина м’яти вразлива до таких хвороб, як вертицильозне в’янення, борошниста роса та іржа. Для їх запобігання потрібно уникати поверхневого поливу, бо він може створити сприятливе середовище для розвитку грибкових хвороб. Також для профілактики перед настанням зими необхідно видаляти хворі та мертві стебла і листя з грядки, а також пересадити коріння в інше місце.

Способи розмноження м’яти

Крім посіву насінням, м’ята в домашніх умовах відмінно розмножується живцюванням, розподілом і відводками.

Для розмноження живцюванням пагони м’яти ріжуть на черешки довжиною 5-7 см. Потім їх висаджують у контейнери або ящики, які розміщують на сонячному місці. Для успішного формування коренів на держаках в місткостях для пророщування потрібно постійно підтримувати високу вологість. Також живці можуть пускати нове коріння не тільки у вологому торфі, але і в воді.

Розподілом м’яту розмножують, розрізавши рослини разом з корінням навпіл лопатою або іншим гострим знаряддям. Потім кущі розсаджують і рясно поливають для вкорінення на новому місці.

Щоб розмножити м’яту відводками, потрібно засипати вузли пагонів ґрунтом, і на них виросте коріння. Після цього розділити вкорінені пагони та розсадити окремо. Розподілом і відводками м’яту розмножують з весни по осінь.

Особливості збирання м’яти

Листя і гілочки м’яти збирають в міру потреби протягом усього вегетаційного періоду. Але солодше листя у м’яти тільки до настання фази цвітіння. Тому рекомендується зрізати квітконоси до того, як вони розпустяться.

Найзручніше зрізати гілки м’яти ножицями або секатором. А якщо потрібно зібрати тільки листя, його просто відщипують руками. На сушку необхідно зрізати стебла на висоті 7-10 см над поверхнею ґрунту.

Зберігання м’яти

Для того, щоб надовго зберегти ароматне листя м’яти свіжим – його загортають у вологий паперовий рушник і зберігають в перфорованому пластиковому пакеті в холодильнику. У такому вигляді домашня м’ята може зберігатися 2-3 дні.

М’ята прекрасно зберігає свій аромат і смак після сушки всю зиму. Її необхідно сушити цілими стеблами, повісивши їх догори дном в теплому, тінистому місці. Зазвичай стебла висихають протягом 2-5 днів, потім з них видаляють висушене листя і зберігають в герметичній банці.

Заморожувати м’яту на зиму зручно в поліетиленових пакетах або формах для льоду. Для цього вимийте і висушіть свіже листя і помістіть в зручну для Вас місткість. Заморожену м’яту можна буде використовувати для приготування прохолодних напоїв і додавати в чай.

Заморожування м’яти в кубики льоду

Вирощування м’яти – це досить простий процес. Важливо вчасно її посіяти та обрізати, а далі вона сама буде розростатися і радувати урожаєм ароматного листя.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.