Черешня: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 25 лютого 2019 Перша редакція: 25 лютого 2016 🕒 26 хвилин 👀 56420 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за черешнею
• Дерево черешня – опис
• Посадка черешні
  • Коли садити черешню
  • Посадка черешні восени
  • Як посадити черешню навесні
  • ДогДогляд за черешнею навесні
  • Догляд за черешнею влітку
  • Догляд за черешнею восени
  • Обробка черешні
  • Полив черешні
  • Підживлення черешні
  • Зимівля черешні
  • Коли обрізувати черешню
  • Як обрізувати черешню
  • Обрізування черешні навесні
  • Обрізування черешні влітку
  • Обрізування черешні восени
  • Як розмножувати черешню
  • Насіннєве розмноження черешні
  • Щеплення черешні
  • Сорти черешень для Підмосков’я
  • Ранні сорти черешні
  • Сорти середнього терміну дозрівання
  • Пізні сорти черешні
  • Коментарі

  Рослина черешня (лат. Prunus avium), або пташина вишня – дерево родини Розові заввишки до 10, а іноді і до 30 метрів, що зростає в природі Європи, Західної Азії, Північної Африки і дуже поширене в культурі. Це найдавніша форма вишні, яка за 8000 років до н.е. вже була відома в Європі, на території сучасної Швейцарії і Данії, а також в Анатолії. Назва дерева походить від топоніма міста Керасунт, який був розташований між Трапезундом і Фарнаком і славився посадками смачної черешні на своїх околицях.

  Від Керасунта утворилася латинська назва черешні cerasi, неаполітанська cerasa, турецька kiraz, французька cerise, англійська cherry, іспанська cereza, та й українське слово черешня того ж походження. Причому багатьма мовами слово, що означає черешню, означає і вишню, тому п’єса Чехова відома за кордоном як «Черешневий сад», і в цьому немає суперечності, оскільки ці культури дуже близькі родичі.

  Посадка й догляд за черешнею

  • Посадка: на півночі садять тільки навесні, перш ніж набубнявіють бруньки, на півдні можна садити й навесні, й восени, у вересні-жовтні.
  • Цвітіння: у кінці березня або на початку квітня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: чорноземи, поживні суглинки або супіщані ґрунти, на ділянках із глибоким заляганням ґрунтових вод.
  • Полив: у середньому 3 рази за сезон: перед цвітінням, у середині літа й під зиму. Витрата води – по 1,5-2 відра на кожен рік життя дерева.
  • Підживлення: з чотирирічного віку: в травні – мінеральні добрива під корінь, у кінці липня (після збору врожаю) – позакореневе підживлення калійно-фосфорним добривом і мікроелементами, в серпні – розчином коров’яку (1:10) або курячого посліду (1:20) під корінь.
  • Обрізування: щорічно навесні, до початку сокоруху, або восени, до кінця вересня. За потреби можна обрізати черешню навіть улітку, після плодоношення, але тільки не в серпні-вересні.
  • Розмноження: насінням і щепленням.
  • Шкідники: попелиця, вишневі мухи, листовійки, вишневі трубковерти, п’ядуни зимові, п’ядун-обдирайло, бурий плодовий і червоний яблуневий кліщі, вишнева пагонова, мінуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий трачі, заболонник, непарний короїд, кільчастий, пуховий і непарний шовкопряди, яблунева склівка.
  • Хвороби: кокомікоз, моніліоз, бура плямистість, відьмина мітла, карликовість сливи, несправжній або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчастість, відмирання гілок, пархи, плодова гниль, стекленберзький віроз і клястероспоріоз.

  Дерево черешня – опис

  Черешня є великою деревною рослиною, що відрізняється в молодому віці швидким зростанням. Коренева система дерева найчастіше розташована горизонтально, але за певних умов можуть утворитися і потужні вертикальні корені. Перші два роки життя рослина формує стрижневий корінь, який згодом розгалужується. Крона у черешні має яйцеподібну форму, яка залежно від умов може ставати і конусоподібною. Кора черешні коричнева, срібляста або червона, іноді лущиться поперечними плівками. Пагони у черешні утворюються двох типів: брахібласти – вкорочені пагони з одним міжвузлям, і ауксібласти – потужні довгі пагони. Бруньки на пагонах черешні бувають трьох типів: вегетативні, генеративні і змішані. Листя черешні оберненояйцеподібне, подовжене, короткозагострене, пилчасте по краю, розташоване на черешках завдовжки до 16 см з залозами біля основи листової пластини. Білі квіти розкриваються в кінці березня або на початку квітня – трохи раніше, ніж листя, і утворюють малоквіткові сидячі парасольковидні суцвіття. Плід черешні – куляста, овальна або серцеподібна ягода-кістянка з соковитим, м’ясистим насінником світло-жовтого, червоного, темно-червоного або майже чорного кольору, існують також сорти з рум’янцем, причому плоди дикорослих черешень дрібніші, ніж ягоди черешень культурних. У діаметрі плід досягає 2 см, всередині насінника розташована трохи подовжена або куляста гладка кісточка з насінням, що складається з ендосперму, зародка і шкірки жовтувато-коричневого кольору з червонуватим відтінком. Живе черешня до 100 років, а плодоносити починає з чотири-п’ятирічного віку. У цій статті ми розповімо вам, як виростити черешню від саджанця до дорослого дерева, як правильно доглядати за черешнею, щоб зберегти її здоров’я на довгі роки, чим підживити черешню, щоб вона з року в рік рясно плодоносила, і надамо ще багато важливої та цікавої інформації про вирощування черешні і догляд за нею.

  Посадка черешні

  Коли садити черешню

  У районах із теплим кліматом саджанці черешні садять восени, за кілька тижнів до промерзання ґрунту, а в північній місцевості – навесні, до набрякання бруньок. Росте черешня найкраще на схилах південного, південно-східного чи південно-західного напрямку або в інших добре освітлених теплих місцях, захищених від північного і східного вітру. Неприпустима посадка черешні на ділянках, де ґрунтові води залягають занадто високо, оскільки вертикальні корені рослини здатні заглиблюватися в землю на 2 м. Не підходять для посадки черешні також низинні місця, де навесні довго стоїть тала вода.

  Черешня воліє багатий на поживні речовини суглинок чи супіщану ґрунт, а торф’яний ґрунт, пісок або глина – найгірше, що ви можете їй запропонувати.

  Для перехресного запилення черешні потрібні запилювачі – черешневі дерева 2-3 сортів, розташовані в безпосередній близькості від неї. Або хоча б кілька вишень, у яких термін цвітіння збігається з цвітінням вашої черешні.

  Посадка черешні восени

  Посадка черешні восени передбачає попередню підготовку ділянки. Тижні за два-три до осінньої посадки ділянку під черешню скопують, вносячи на кожен м² до 10 кг компосту, 180 г суперфосфату і 100 г калійного добрива. Можна використовувати комплексне добриво для вишні та черешні з розрахунку 200 г на м². Кислий ґрунт необхідно вапнувати: в супіщаний ґрунт вносять по 400-500 г вапна на м², у важкі суглинки – по 600-800 г. Робити це слід за тиждень до внесення добрив, оскільки водночас вапно і добрива в ґрунт не вносять. Якщо ви садите черешню в глинистий або піщаний ґрунт, вам доведеться внести в нього під перекопування протилежний тип ґрунту: в пісок – глину, в глину – пісок, але це має проводитися за кілька років до посадки, а потім, після такого змішування ґрунтів, ділянку щороку необхідно удобрювати. Тільки через роки посаджена в такий ґрунт черешня буде рости і розвиватися нормально.

  Яму для черешні готують за два тижні до посадки. Глибина її повинна бути 60-80 см, а діаметр – близько метра. При викопуванні відкидайте родючий шар ґрунту в один бік, а нижній, неродючий шар в інший. У центр ями забивають кілок такої висоти, щоб він виступав над поверхнею ділянки на 30-50 см. Родючий шар ґрунту змішують із витриманим компостом, 200 г суперфосфату, 60 г сірчаного калію і з 500 г золи. Азотні добрива та вапно під час посадки не вносять, щоб не спричинити опіки кореневої системи саджанця. Частину ретельно перемішаного з добривами верхнього шару ґрунту насипають гіркою навколо кілочка, приминають, зверху насипають шар неродючого ґрунту, розрівнюють, поливають і залишають яму на два тижні, щоб ґрунт у ній осів.

  Як вибирати посадковий матеріал? Оглядаючи при купівлі однорічні або дворічні саджанці, слід насамперед звертати увагу на їхній стовбур: на ньому повинен бути слід від щеплення. Прищеплена рослина майже напевно сортова, а сортові дерева раніше починають плодоносити, та й смакові якості їхніх плодів вищі. Перевагою саджанця є велика кількість гілок, адже що їх більше, то легше сформувати у черешні правильну крону. Але найважливіша наявність провідника. Він мусить бути в гарному стані, інакше після того, як деревце піде в ріст, у слабкого провідника з’являться конкуренти з сильних гілок. Якщо у саджанця два провідники, то при рясному плодоносінні існує ризик розлому дерева між ними, що може привести до загибелі черешні. Провідник має бути один, і то прямий і сильний. Ну і, нарешті, коріння: вони не повинне бути сухим або пошкодженим. У відкритому ґрунті приживуться тільки саджанці з розвиненою, міцною кореневою системою. При транспортуванні кореневу систему саджанця загортають у мокру тканину, а потім у клейонку або поліетилен. Листя, якщо воно є, краще з дерева обірвати, інакше воно збезводнить деревце. Перед посадкою в ґрунт видаліть сумнівного вигляду корінці, а також ті, які не вміщаються в яму, помістіть коріння рослини на 2 години в воду для набубнявіння, а якщо воно підсушене, то і на довший термін – до 10 годин.

  Садити черешню можна доти, доки не промерзла земля. При посадці помістіть саджанець в яму так, щоб коренева шийка перебувала на 5-7 см над рівнем поверхні, розкладіть коріння деревця по пагорбу, насипаного два тижні тому, і засипте яму ґрунтом із нижнього шару, злегка струшуючи при цьому саджанець, аби ґрунт заповнив порожнини. Влийте в яму відро води, щоби ґрунт осів, і закінчіть посадку. Утрамбуйте поверхню навколо саджанця і полийте його ще одним відром води, зробивши навколо черешні на відстані 30 см борозну завглибшки 5 см і обгородивши її із зовнішнього боку валом із ґрунту. Згодом ґрунт у пристовбурному колі просяде, і вам потрібно буде підсипати в нього землю. Якщо ви висаджуєте кілька черешень, розташуйте їх на ділянці на відстані 4-5 м одна від одної: черешня – дерево велике.

  Як посадити черешню навесні

  Черешня навесні висаджується в ґрунт за тим самим принципом і за тією ж схемою, що і восени. Ділянку для посадки перекопують з осені, ями копають і вносять у них компост або перегній у жовтні-листопаді, а потім залишають котловани до весни, щоби ґрунт у них осів і устоявся. Коли зійде сніг і земля трохи просохне, в ями вносять мінеральні добрива, зокрема азотні, які восени не вносять, і за тиждень можна висаджувати черешню. Після посадки замульчуйте пристовбурні кола черешень торфом або перегноєм.

  Догляд за черешнею

  ДогДогляд за черешнею навесні

  За щойно висадженими в ґрунт саджанцями або за посадженими тієї осені догляд зовсім нескладний. Якщо ви встигли з посадкою до набубнявіння бруньок, проведіть обрізування крони, залишивши на саджанці кілька скелетних гілок і вирізавши інші на кільце, не залишаючи пеньків. Зрізи обробіть садовим варом. Якщо сокорух уже почалося, то відкладіть обрізування до наступної весни. Дорослу черешню піддають формуючому і санітарному обрізуванню саме навесні, але потрібно встигнути це зробити до початку сокоруху. Коли повітря прогріється до 18 ºC, проводять обприскування дерев від хвороботворних мікроорганізмів і шкідників, що перезимували в ґрунті або в корі.

  Закладених у ґрунт при посадці добрив черешні вистачить на три роки, а з четвертого року життя у черешень знову виникає потреба в підживленні. Азотні добрива, на відміну від калійних і фосфорних, знадобляться черешні вже на другий рік життя, і вносять їх, коли минуть морози і встановиться тепла весняна погода. Повторно азотні добрива, вже в рідкому вигляді, вносять у кінці травня.

  Навесні за необхідності здійснюють щеплення черешні – старе дерево використовують у ролі підщепи, вирощуючи на його корінні молоду, більш продуктивну черешню.

  Ну і, звичайно, навесні сад потребує поливу, розпушування ґрунту, видалення бур’янів та прикореневої парості.

  Догляд за черешнею влітку

  Влітку необхідно розпушити ґрунт на ділянці з черешнею на глибину 8-10 см. Це можна зробити і садовою мотикою, і ручним культиватором через добу після дощу або поливання, яке здійснюють від 3 до 5 разів за сезон залежно від кількості дощів. Якщо ви виявили ознаки захворювання або присутності на деревах шкідливих комах, не зволікайте з захисними заходами, щоб не ризикувати врожаєм. Необхідно діагностувати проблему і відразу ж спробувати її вирішити.

  Улітку продовжують формування черешні: прищипують пагони, що неправильно ростуть, аби послабити їхній ріст, обрізають загущуючі крону пагони і гілки. Відрослу прикореневу парость вирізують, не даючи їй розростатися. Збір урожаю черешні влітку починають із кінця травня або початку червня. Якщо завелика кількість плодів обтяжує дерево, поставте в потрібних місцях підпірки, щоб не допустити відламування гілок.

  У середині літа проводять підживлення черешень калійними і фосфорними добривами з додаванням мікроелементів. Черешня в серпні потребує підживлення органікою – коров’яком або розчином пташиного посліду. Найважливішим пунктом догляду за черешнею є утримування пристовбурних кіл і міжрядь у чистоті.

  Догляд за черешнею восени

  У вересні або жовтні, коли почне жовтіти й опадати листя, внесіть останнє підживлення водночас із перекопуванням ділянки на глибину 10 см. Перед масовим падолистом проведіть підзимне вологозарядкове поливання дерев, особливо це необхідно, якщо літо було врожайним, а осінь – сухою. Зберіть опале листя, спаліть його і проведіть профілактичну обробку черешні проти збудників хвороб і шкідників, які зібралися перезимувати в корі дерев або в ґрунті під ними. В кінці жовтня побіліть штамби й основи скелетних гілок.

  Коли пройдуть перші заморозки, черешні починають готувати до зими.

  Обробка черешні

  Профілактичну обробку черешні від захворювань і шкідників проводять навесні, до початку сокоруху, і восени, в період масового падолисту. Чим обробити черешню? Розчиніть 700 г сечовини в 10 л води й обприскайте дерева, щоб знищити комах і хвороботворні мікроорганізми, котрі перезимували. Перед тим, як обробляти черешню, переконайтеся, що сокорух ще не почався, адже якщо розчин потрапить на бруньки, що розкриваються, то може викликати опік. Від мігруючих шкідників черешні обробляють такими препаратами, як Акарін, Агравертін, Фітоверм, Іскра-біо. Водночас із профілактичною обробкою застосовують обприскування черешні Цирконом або Екоберіном, які підвищують стійкість дерев до несприятливих умов і явищ.

  Полив черешні

  Поливають черешню в середньому тричі за сезон: перед цвітінням, витрачаючи по 1,5-2 відра води на кожен рік життя дерева, в середині літа, особливо якщо дощів буде мало або не буде взагалі, і під зиму, поєднуючи зволоження з внесенням добрив. Перед поливанням пристовбурні кола розпушують, а після поливання і внесення підживлення ділянку мульчують. Восени проводять вологозарядкове поливання, намагаючись просочити ґрунт вологою на глибину 70-80 см. Цей захід сприяє підвищенню зимостійкості черешні і не дозволяє ґрунту швидко промерзати.

  Підживлення черешні

  Як удобрювати черешню, щоб стимулювати її активне зростання і рясне плодоношення? На початку травня в попередньо розпушені пристовбурні кола черешень старших чотирьох років вносять мінеральні добрива в такій кількості на м² ділянки: сечовина – 15-20 г, сірчанокислий калій – 15-25 г, суперфосфат – 15-20 м. У кінці липня, після збору врожаю, проводять позакореневе підживлення дерев, що вступили в вік плодоносіння, калійними і фосфорними добривами з додаванням необхідних мікроелементів. У серпні ті дерева, які плодоносили особливо рясно, підживлюють органічними добривами, розвівши 1 частину коров’яку в 8 частинах зовсім води або одну частину курячого посліду в 20 частинах води.

  Потреба кожного дерева в підживленні індивідуальна, і, вирішуючи, чим і коли його удобрювати, ви повинні орієнтуватися на зовнішній вигляд черешні, стан ґрунту і погодні умови.

  Зимівля черешні

  Дорослі черешні нормально зимують без укриття, і якщо ви замульчувати пристовбурну ділянку торфом, побілили штамби та основи скелетних гілок, то можете за них не переживати. Молоді черешеньки потрібно на зиму вкривати. Можна обв’язати їх ялиновим гіллям, а можна вкрити мішковиною, під якою їм буде так само тепло. Не використовуйте для укриття лутрасил та інші штучні матеріали, тому що рослини під ними пріють.

  Обрізування черешні

  Коли обрізувати черешню

  Посадка і догляд за черешнею були б зовсім не обтяжливі, якби не обрізування рослини, що вимагає навичок і розуміння суті процесу. Обрізують черешню щорічно, починаючи з першого року життя. Обрізування сприяє підвищенню врожайності та якості плодів, знижує ймовірність захворювання, продовжує дереву життя. Найкраще обрізувати черешню навесні, до початку сокоруху, коли встановиться тепла погода, а вночі не буде заморозків. Однак помилковим є твердження, що в іншу пору року обрізувати черешню не можна. Черешня потребує щорічного обрізування, тому якщо ви раптом не встигнете з обрізуванням навесні, перенесіть його на літо або на осінь.

  Як обрізувати черешню

  Молоденькі саджанці обрізують, коли вони досягнуть висоти 50-70 см. Нижню бічну гілку черешні вкорочують до 50-60 см, а решту – на рівень її зрізу. Провідник не повинен бути вищим за скелетні гілки більш ніж на 15 см. Гілки, розташовані під гострим кутом до стовбура, видаляють повністю. Якщо бічних гілок тільки дві або навіть одна, обріжте їх на 4-5 бруньок від підстави, укоротіть провідник на 6 бруньок вище і відкладіть закладання нижнього ярусу на наступний рік.

  Черешня плодоносить на однорічних пагонах і букетних гілках. До того ж черешня при сильному щорічному зростанні пагонів, моментально відростаючих після обрізування, не здатна до розгалуження, тому крону формують зі скелетних гілок по ярусах. Однак закласти навіть один ярус за один рік вам навряд чи вдасться. Перший компактний ярус формується з гілок, розташованих по стовбуру через 10-20 см одна від одної. На двох наступних ярусах кількість гілок має зменшуватися на одну, гілки повинні бути слабшими і розташовуватись асиметрично. Відстань між ярусами дотримується в межах 70-80 см. У той рік, коли ви закладете третій ярус, на першому ярусі потрібно формувати вже 2-3 гілки другого порядку, розташовані рівномірно щодо провідника на відстані не менше ніж 60-80 см один від одного. Через рік формують напівскелетні гілки на другому ярусі, а ще через рік – на третьому.

  З п’ятого-шостого року життя основним завданням обрізування стає підтримка висоти черешні на рівні 3-3,5 м і довжини скелетних гілок у межах 4 м, тобто прибирають тільки загущуючі, неправильно зростаючі та пошкоджені гілки. Якщо плоди черешні починають дрібніти і з’являються тільки на периферійних ділянках крони, в кінці лютого або на початку березня проводять омолоджуюче обрізування дерева.

  Обрізування черешні навесні

  Навесні, в середині березня або на початку квітня, проводять формуюче і санітарне обрізування черешні: вкорочують скелетні гілки, підрізають провідник до висоти 3-3,5 см, рясно плодоносні черешні проріджують, видаляючи загущуючі та конкуруючі гілки. Обрізуванню підлягають також підморожені та поламані пагони і гілки. Не забувайте, що гілки на черешні формують ярусами, і самий нижній ярус повинен складатися з 7-9 скелетних гілок.

  Обрізування черешні влітку

  Якщо виникла необхідність провести обрізування влітку, це роблять у два етапи. Перший – після того, як черешня відцвіте, але її плоди ще тільки формуватимуться. Другий етап обрізування проводять після збирання врожаю. З метою стимуляції формування нових горизонтальних відводів на черешні вкорочують молоді пагони. Молоді черешеньки пінцерують, тобто прищипують кінчики нездеревілих пагонів, змушуючи дерево формувати гілки в потрібному вам напрямку.

  Обрізування черешні восени

  Восени черешню обрізують після опадання листя, намагаючись встигнути до кінця вересня, оскільки пізніше гірше гояться зрізи на гілках. Видаливши слабкі, поламані і неправильно зростаючі відводи, ви полегшите дереву зимівлю. Однорічні пагони вкорочують на третину, нескелетні гілки обрізають до 30 см. У дерев, які не досягли п’ятирічного віку, довжина гілок не повинна перевищувати 50 см. Осіннє обрізування краще проводити пилкою, бо зрізи від нього заживають швидше і безболісніше, ніж зрізи від секатора.

  Однорічні саджанці восени не обрізують, тому що вони ще недостатньо міцні і можуть потерпіти взимку. Краще перенести обрізування на весну або на літо.

  Розмноження черешні

  Як розмножувати черешню

  Черешню розмножують насінням і щепленням. Недолік насіннєвого розмноження полягає в тому, що ніколи не знаєш, що отримаєш у результаті, тому генеративне розмноження використовують тільки для вирощування підщеп, на які в подальшому прищеплюють культурну щепу.

  Насіннєве розмноження черешні

  У регіонах із м’яким кліматом можна використовувати в якості підщепи саджанець дикої черешні, але для прохолодних районів вона недостатньо морозостійка, та й посухостійкістю вона відрізняється. Для вирощування підщепи найчастіше використовують насіння зимостійкої і врожайної вишні звичайної, яка нормально росте в місцях із високим заляганням ґрунтових вод. Єдиним недоліком такої підщепи є підвищене утворення навколо неї кореневої парості.

  Відокремлені від м’якоті кісточки вишні промивають, просушують у затінку, змішують із вологим піском у співвідношенні 1:3 і стратифікують півроку при температурі 2-5 ºC, час від часу зволожуючи і перемішуючи субстрат. Напровесні насіння густо висівають у ґрунт, зберігаючи відстань між рядками близько 10 см. Глибина посіву в супіщаних і суглинних ґрунтах 4-5 см. При появі сходів їх проріджують таким чином, щоб між сіянцями залишалася дистанція 3-4 см. Догляд за посівом полягає в розпушуванні ґрунту, видаленні бур’янів і своєчасному поливі. Бережіть сіянці від гризунів. Восени підрослі і зміцнілі сіянці викопують і відбирають для подальшого використання ті з них, у яких товщина стовбура біля основи не тонше 5-7 мм і більш-менш розвинена мичкувата коренева система завдовжки близько 15 см. Такі сіянці висаджують у розпліднику за схемою 90х30 см. Наступної весни до них прищеплюють сортові живці.

  Щеплення черешні

  Прищеплюють черешню на підщепу за один або два тижні до початку сокоруху, оскільки якщо ви не встигнете, то розріз на підщепі буде окислюватися, що не сприяє успішному приживлення прищепи. В якості підщепи можна використовувати як сіянці вишні звичайної, так і кореневу парость вишні. Щеплення роблять на одно-дворічний сіянець або кореневий відросток вишні на висоті 15-20 см від землі. Готувати і проводити таку операцію слід дуже ретельно, оскільки черешня важко приживається на вишневу підщепу. Найлегше прищеплювати сортову щепу способом поліпшеного копулювання: і підщепу, і щепу розрізають навскіс таким чином, щоб косі зрізи були завдовжки 3-4 см, а потім на обох зрізах роблять додатковий заріз глибиною не більше сантиметра, після чого підщепу і щепу складають зрізами «в замочок», щоб утворилося нерухоме зчленування, яке обертають окулірувальною стрічкою або скотчем. Щоби процес приживлення пройшов якомога безболісніше, живці для щеплення повинні бути короткі – лише з двома бруньками, але того ж діаметру, що і підщепа в місці розрізу. Заготовляють такі живці після перших морозів, коли температура повітря опуститься до 8-10 ºC, потім їх пов’язують, обприскують водою, загортають у поліетилен і півроку зберігають під снігом або в холодильнику. Перед тим, як прищепити черешню на вишневу підщепу, живці на кілька годин замочують у воді від снігу, що розтанув. Для операції використовують гострий стерильний інструмент, щоб зріз був точним і зрощення відбувалося швидко.

  Хвороби черешні

  Хвороби у черешні переважно ті самі, що й у вишні, і найчастіше її вражають грибкові захворювання коккомікоз, моніліоз і клястероспоріоз.

  Клястероспоріоз, або дірчаста плямистість, вражає гілки, пагони, листя, бруньки і квітки черешні. Листя вкривається темно-бурими плямами з іще більш темною облямівкою, на місці плям тканина листової пластини починає кришитися, в листі утворюються отвори, і воно передчасно опадає. На уражених пагонах відмирають тканини, починається камедетеча, плоди всихають.

  Заходи боротьби: уражені частини вирізають, рани очищають і дезінфікують однопроцентним розчином мідного купоросу, тричі з 10-хвилинним інтервалом натирають листям щавлю і після цього обробляють садовим варом. До розпускання бруньок ділянку обробляють однопроцентним розчином мідного купоросу або Нітрафеном. Другу обробку проводять одновідсотковою бордоською рідиною відразу після цвітіння, третю за два-три тижні, а останню не пізніше, ніж за три тижні до збору врожаю.

  Моніліоз, або сіра гниль, або моніліальний опік, вражає не тільки вишню і черешню. Від нього можуть потерпіти будь-які кісточкові культури – слива, алича, персик і абрикос. У хворих рослин засихають квітки, гниють плоди, одна за одною всихають гілки. При підвищеній вологості повітря на зав’язях і плодах утворюються сірі подушечки, котрі містять спори грибка, через що ягоди зморщуються і засихають.

  Заходи боротьби: відразу після цвітіння черешню обробляють одновідсотковою бордоською рідиною, повторну обробку проводять через два тижні після збору врожаю. Одночасно з обробками видаляють уражені плоди і зав’язі, вирізають хворі пагони, збирають і спалюють опале листя. Якщо почалася камедетеча, потрібно гострим ножем почистити рану до здорової тканини й обробити її, як у випадку захворювання дірчастою плямистістю – мідним купоросом, щавлем і садовим варом.

  Коккомікоз найчастіше проявляється на листках черешні, рідше на пагонах, черешках або плодах. Швидше за все він розвивається в дощову погоду: в червні на листі утворюються невеликі червоно-бурі плями, які поступово збільшуються в розмірах, потім зливаються одна з одною, вражаючи майже всю пластину, чому листя передчасно опадає. Зазвичай при сильному ураженні починається вторинний ріст пагонів. Це затягує терміни дозрівання плодів, ставить під загрозу урожай, послаблює рослину і знижує її зимостійкість.

  Заходи боротьби: перед розпусканням бруньок черешню обприскують мідьвмісними препаратами (оксихлоридом міді, бордоською рідиною, мідним купоросом), у період бутонізації проводять обробку дерев розчином 2-3 г препарату Хорус у 10 л води, повторну обробку Хорусом здійснюють відразу після цвітіння. Через два-три тижні уражені гілки вирізують, захоплюючи при цьому здорову тканину, і спалюють.

  Крім цих хвороб, що зустрічаються найчастіше, черешня в саду уражається такими хворобами, як бура плямистість, відьмина мітла, карликовість сливи, помилковий або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кільчатість, відмирання гілок, парх (парша), плодова гниль, стекленберзький віроз та іншими, іноді абсолютно нетиповими для черешні захворюваннями. Як проводиться лікування черешні від грибкових хвороб, ми вам описали, а ліків від вірусних захворювань поки, на жаль, не існує, тому найкращим засобом від усіх хвороб є висока агротехніка і сумлінний своєчасний догляд, за який плодоносна черешня віддячить вам рясним врожаєм соковитих якісних ягід.

  Шкідники черешні

  Хвороби і шкідники черешні практично ті ж, що у вишні й у інших кісточкових культур. Їх чимало, і ми опишемо вам тих комах-шкідників, які зустрічаються в садах частіше за інших.

  Чорна вишнева і яблунно-подорожникова попелиця (тля) найлютіші вороги вишні та черешні. Їхні личинки живляться соками листя, від чого припиняється ріст центральної жилки, листя згортається, сохне і чорніє. У молодих рослин, на яких оселилася тля, деформується і зменшується приріст, а у плодоносних не закладаються квіткові бруньки, і якість плодів незмінно погіршується. Листя черешні вкривається паддю – липкими і солодкими екскрементами попелиці, які є субстратом для сажистого грибка.

  Спосіб боротьби: напровесні по сплячих бруньках черешню обробляють Конфідором, через два тижні обробку повторюють. Проти попелиці можна використовувати рослинні препарати, що мають інсектицидні властивості, наприклад, розчин 200 г тютюнового пилу в 10 л води, в який додають трохи рідкого мила.

  Вишнева муха – головний плодоушкідний шкідник черешень та вишень, здатний погубити до 90 % ягід. Личинки мухи харчуються нектаром квіток і соком плодів, пошкоджуючи їх при цьому. Найнебезпечніша муха для середньостиглих і пізніх сортів черешні. Пошкоджені мухою плоди темніють, загнивають і опадають, а личинки вибираються з ягід і зариваються в землю.

  Способи боротьби. Мух приманюють пастками, які роблять із пластику або фанери, фарбують у яскравий жовтий колір, потім покривають вазеліном або ентомологічним клеєм і розвішують на дереві на висоті 1,5-2 м. Якщо за три доби до вловлювачів прилипло 5-7 мух, значить, настала пора обробити черешню Актелліком або Конфідором. Через два тижні, якщо ви обприскали черешню Актелліком, і через три, якщо Конфідором, повторіть обробку черешні тим самим інсектицидом. Останню обробку можна провести за три тижні до збору врожаю середньостиглих і пізніх сортів.

  Листовійки не такі шкідливі, як тля і вишнева муха, але гусінь цих нічних метеликів, харчуючись листям, скручує його і скріплює павутиною вздовж серединної жилки – так поводиться гусінь розанової і глодової листовійки. А гусінь строкато-золотистої листовійки згортає листок поперек центральної жилки. Але і ті, й інші виїдають бруньки, пелюстки квіток і об’їдають листя, залишаючи від них лише скелет із жилок, а старша гусінь пошкоджує зав’язі і плоди, вигризаючи м’якоть. Гусінь підкорової листовійки пошкоджує стовбур черешні в його нижній частині, проникаючи в деревину і проробляючи в ній ходи.

  Способи боротьби: після збору плодів пошкоджені ділянки стовбура зачищають і обробляють рани та все дерево концентрованим розчином хлорофосу. Навесні, до розкриття бруньок проводять ще одну таку обробку.

  Вишневий трубковерт є шкідником не тільки вишні та черешні, а й інших кісточкових культур. Личинки трубковерта харчуються ядрами кісточок, пошкоджуючи при цьому м’якоть плодів.

  Способи боротьби: проти вишневого трубковерта проводять дві обробки. Першу – відразу після цвітіння, використовуючи розчин 1,5 г Актари в 10 л води, другу – через два тижні Актелліком, Карбофосом, Корсаром, Амбушем або Метафоксом.

  П’ядак-обдирало і п’ядак зимовий часті жителі вишневих і черешневих садів. Їхня гусінь, об’їдаючи бутони, листя і квітки черешні, ховається в листі, скріпленому павутиною. Масове нашестя цих комах може залишити від листя черешні тільки жилки. Відрізнити цих гусениць від інших легко: оскільки у них не вісім пар ніг, як у інших гусениць, а тільки п’ять, вони пересуваються, згинаючи спинку петлею.

  Способи боротьби: до цвітіння дерева обприскують Карбофосом, Золоном, Метафосом, Фосфамідом, Ціаноксом та іншими препаратами подібної дії. Напровесні, до розпускання бруньок, проводять обробку ділянки Нітрафеном або Олеокупрітом.

  Крім описаних комах, до числа шкідників черешні належать бурий плодовий і червоний яблуневий кліщі, вишнева паросткова, мінуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий пилярі, заболонник, непарний короїд, кільчастий, пуховий і непарний шовкопряди, яблунева склівка та інші, що не так часто зустрічаються. На щастя, вони вражають тільки ослаблені неправильними умовами утримання і поганим доглядом дерева. У боротьбі з ними використовують ті самі засоби знищення, що і для очищення саду від описаних нами комах.

  Завдають шкоди врожаю не тільки комахи, а й птахи, які скльовують стиглі плоди. Відлякувати птахів можна, розвісивши на дереві шелесткі стрічки з фольги або старі, непридатні комп’ютерні диски, які відіграють відблисками на сонці. Якщо це не дасть потрібного результату, доведеться накинути на черешню сітку з чарунками 50х50 мм.

  Сорти черешні

  Сорти черешень для Підмосков’я

  Вирощування черешні вимагає багато сонця і тепла, і ще не так давно можна було стверджувати, що прохолодний клімат Підмосков’я занадто суворий для цієї культури. Однак завдяки роботі селекціонерів з’явилися сорти черешні, що відрізняються зимостійкістю і прекрасно ростуть у межах Московської області і навіть північніше. Наприклад:

  • Брянська рожева – урожайна самобезплідна черешня пізнього строку дозрівання, що починає плодоносити на 4-5 рік життя. Соковиті плоди діаметром 20-22 мм і вагою до 6 г, рожевого кольору з жовтуватою м’якоттю і коричневою кісточкою, солодкі на смак;
  • Іпуть – висока, до 4 м, самобезплідна урожайна черешня раннього сорту дозрівання з бордовими плодами вагою до 5,5 г, діаметром до 22 мм, із коричневою кісточкою, що легко відділяється, і соковитою, солодкою м’якоттю;
  • Фатеж – середньоранній самобезплідний сорт середньої врожайності з жовтувато-червоними круглими ягодами масою до 5 г із соковитою м’якоттю кисло-солодкого смаку;
  • Тютчевка – самоплідна високоврожайна черешня пізнього строку дозрівання з темно-червоними широкоокруглими плодами масою до 7,5 г діаметром 20-23 мм і червоною, щільною і соковитою м’якоттю прекрасного смаку;
  • Ревна – темно-червоні плоди цієї самоплідної пізньостиглої черешні в середньому важать до 5 г, мають діаметр до 20 мм, м’якоть у них дуже щільна, соковита, темно-червона і солодка на смак.

  Популярності набувають також сорти Малюк, Поезія, Орловська рожева, Синявська, Черемашна, Кримська.

  Ранні сорти черешні

  За термінами дозрівання черешня поділяється на ранню, середньостиглу і пізню. До ранньостиглих сортів черешні належать такі:

  • Валерій Чкалов – велика самобезплідна черешня, обпилювачами якої можуть бути сорти черешні Апрелька, Червнева рання, Жабуле, Скороспілка. Плодоносити дерева цього сорту починають на п’ятий рік. Плоди у них широкосерцевидні, з притупленою верхівкою, масою 6-8 г, чорно-червоні, м’якоть у них темна, з рожевими прожилками;
  • Данна – частково самоплідна урожайна черешня, що починає плодоносити на 5-6 рік. Округлі одномірні темно-червоні плоди злегка конічної форми середньою масою до 4,5 г містять ніжну і соковиту темно-червону м’якоть солодкого смаку;
  • Леся – зимостійка, невибаглива до тепла черешня, на жаль, уражається коккомікозом. Плодоносити починає на 4-5 рік. Серцеподібні темно-червоні плоди вагою 7-8 г із щільною соковитою м’якоттю мають кисло-солодкий смак;
  • Рубінова Нікітіна – урожайний, стійкий до шкідників і хвороб частково самоплідний сорт, який починає плодоносити на 5-6 рік, із темно-червоними плодами вагою до 3,8 г із соковитою ніжною м’якоттю солодкого смаку;
  • Рання з рожевинкою – починає плодоносити на 4-5 рік, зимостійка, врожайна, стійка до грибків, з округло-овальними рожевими плодами з червоним рум’янцем. Маса ягоди 6-7, смак чудовий. Потребує запильників сортів Вуглик, Аннушка, Етика, Дончанка, Валерія.

  Крім описаних, популярністю користуються ранні сорти Визнання, Дебют, Ласуня, Мелітопольська рання, Казка, Мелітопольська червона, Електра, Рубінова рання, Шанс, Ера, Присадибна жовта, Аріадна, Черемашна, Красна гірка, Овстуженка та інші.

  Сорти середнього терміну дозрівання

  Середньостиглі черешні представляють такі сорти:

  • Оксамитова – плодоносити починає після 5 років. Десертний сорт, стійкий до грибків, із великими, блискучими темно-червоними плодами чудового смаку;
  • Нектарна – урожайний сорт, який починає плодоносити на 4-5 рік, плід блискучий, темно-червоний, м’якоть соковита, хрустка, дуже солодкого смаку;
  • Вуглик – починає плодоносити на 4-5 рік, середньої врожайності з темно-червоними плодами з щільною, соковитою м’якоттю слабкого винно-солодкого смаку;
  • Французька чорна – починає плодоносити на 7 рік, зимостійка, середньої продуктивності, з майже чорними плодами з щільною, соковитою м’якоттю десертного смаку;
  • Присадибна – починає плодоносити на 6-7 рік, урожайна, з великими серцеподібними, блискучими світло-жовтими плодами з червоним рум’янцем. М’якоть соковита, ніжна, винно-солодка.

  Викликають інтерес садівників сорти середнього дозрівання Рубінова, Франц Йосип, Кубанська, Дайбера чорна, Гедельфінгенська, Тотем, Епос, Аделіна, Дачниця, Дилема, Простір, Ізюмна, Дніпровка, Вінка, Міраж, Суперниця, Тавричанка, Талісман, Пам’яті Чернишевського, Радіца, Веда та інші.

  Пізні сорти черешні

  З пізньостиглих сортів найбільш затребуваними є:

  • Бряночка – високоврожайний, зимостійкий, стійкий до коккомікозу самобезплідний сорт, який починає плодоносити на 5 рік життя. Плоди темно-червоні, широкосерцевидні, вагою до 7 г, із темно-червоною щільною м’якоттю солодкого смаку. Для запилення Бряночці потрібні сорти Веда, Іпуть або Тютчевка;
  • Мічурінська пізня – високоврожайний, зимостійкий, самобезплідний сорт, який починає плодоносити на 5-6 рік. Для запилення потрібні дерева сортів Мічурінка або Рожеві перли. Плоди у Мічурінської пізньої широкосерцевидні, темно-червоного кольору, вагою до 6,5 г. М’якоть червона, соковита і солодка;
  • Прощальна – посухостійкий, високоврожайний самобезплідний сорт, який починає плодоносити з 4-5 років. Плоди червоні, округлі, дуже великі – масою до 14 г, з ясно-жовтою, щільною хрящуватою м’якоттю. Як запилювачі можна висаджувати черешні сортів Аннушка, Аеліта, Донецьке вугіллячко, Сестричка, Етика, Валерія, Валерій Чкалов, Ярославна, Донецька красуня;
  • Лена – черешня цього сорту починає плодоносити на 4 рік після посадки. Сорт високоврожайний, зимостійкий, стійкий до грибкових хвороб, самобезплідний. Тупосерцевидні чорно-червоні ягоди масою до 8 г мають щільну м’якоть. Як запилювачі використовуються сорти Овстуженка, Ревна, Тютчевка, Іпуть;
  • Амазонка – морозостійкий, урожайний, посухостійкий самобезплідний сорт із щільном’ясими темно-червоними ягодами, що легко відокремлюються від плодоніжки, масою до 9 г із хрящуватою, червоно-рожевою щільною м’якоттю. Як запилювачі підходять сорти Дончанка, Ярославна, Аннушка, Донецька красуня, Рання з рожевинкою.

  Крім описаних, популярними є пізньостиглі сорти Анонс, Іскра, Дружба, Зодіак, Дивна, Віха, Великоплідна, Оріон, Мелітопольська чорна, Меотида, Престижна, Сюрприз, Романтика, Темпоріон, Космічна, Аншлаг та інші.

  Черешня: выращивание в саду, виды и сорта

  Автор и редактор: Елена Н. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=19 Правки: 01 августа 2023 Опубликовано: 25 февраля 2019 Первая редакция: 25 февраля 2016 🕒 27 минут 👀 284662 раза 💬 12 комментариев

  Растение черешня (лат. Prunus avium), или птичья вишня – дерево семейства Розовые высотой до 10, а иногда и до 30 метров, произрастающее в природе в Европе, Западной Азии, Северной Африке и широко распространенное в культуре. Это самая древняя форма вишни, которая за 8000 лет до н.э. уже была известна в Европе, на территории современной Швейцарии и Дании, а также в Анатолии. Название дерева образовано от топонима города Керасунта, который находился между Трапезундом и Фарнакией и славился посадками вкуснейшей черешни на своих окраинах. От Керасунта произошло латинское название черешни cerasi, неаполитанское cerasa, турецкое kiraz, французское cerise, английское cherry, испанское cereza, да и русское слово черешня того же происхождения. Причем на многих языках слово, означающее черешню, означает и вишню, поэтому пьеса Чехова известна заграницей, как «Черешневый сад», и в этом нет противоречия, поскольку эти культуры очень близкие родственники.

  Посадка и уход за черешней

  • Посадка: на севере сажают только весной, до набухания почек, на юге можно сажать и весной, и осенью, в сентября-октябре.
  • Цветение: в конце марта или в начале апреля.
  • Освещение: яркий солнечный свет.
  • Почва: черноземы, питательные суглинки или супесчаные грунты, на участках с глубоко залегающими грунтовыми водами.
  • Полив: в среднем 3 раза за сезон: перед цветением, в середине лета и под зиму. Расход воды – по 1,5-2 ведра на каждый год жизни дерева.
  • Подкормка: с четырехлетнего возраста: в мае – минеральные удобрения под корень, в конце июля (после сбора урожая) – внекорневая подкормка калийно-фосфорным удобрением и микроэлементами, в августе – раствором коровяка (1:10) или куриного помета (1:20) под корень.
  • Обрезка: ежегодно весной, до начала сокодвижения, или осенью, до конца сентября. При необходимости можно обрезать черешню даже летом, после плодоношения, но только не в августе-сентябре.
  • Размножение: семенами и прививкой.
  • Вредители: тля, вишневые мухи, листовертки, вишневые трубковерты, пяденицы зимние, пяденицы-обдирало, бурый плодовый и красный яблонный клещи, вишневая побеговая, минирующая и фруктовая полосатая моли, вишневый, желтый сливовый и слизистый пилильщики, заболонник, непарный короед, кольчатый, пуховый и непарный шелкопряды, яблонная стеклянница.
  • Болезни: коккомикоз, монилиоз, бурая пятнистость, ведьмина метла, карликовость сливы, ложный или серно-желтый трутовики, мозаичная кольчатость, отмирание ветвей, парша, плодовая гниль, стекленбергский вироз и клястероспориоз.

  Ботаническое описание

  Черешня является крупным древесным растением, отличающимся в молодом возрасте быстрым ростом. Корневая система дерева чаще всего располагается горизонтально, но при определенных условиях могут образоваться и мощные вертикальные корни. Первые два года жизни растение формирует стержневой корень, который со временем разветвляется. Крона у черешни имеет яйцевидную форму, которая в зависимости от условий может становиться и конусообразной. Кора черешни коричневая, серебристая или красноватая, иногда шелушащаяся поперечными пленками. Побеги у черешни образуются двух типов: брахибласты – укороченные побеги с одним междоузлием, и ауксибласты – мощные длинные побеги. Почки на побегах черешни бывают трех типов: вегетативные, генеративные и смешанные.

  Листья черешни обратнояйцевидные, удлиненные, короткозаостренные, пильчатые по краю, расположенные на черешках длиной до 16 см с железами у основания листовой пластины. Белые цветки раскрываются в конце марта или в начале апреля – чуть раньше, чем листья, и образуют малоцветковые сидячие зонтиковидные соцветия. Плод черешни – шаровидная, овальная или сердцевидная ягода-костянка с сочным, мясистым околоплодником светло-желтого, красного, темно-красного или почти черного цвета, существуют также сорта с румянцем, причем плоды дикорастущих черешен мельче, чем ягоды черешен культурных. В диаметре плод достигает 2 см, внутри околоплодника находится чуть удлиненная или шарообразная гладкая косточка с семенем, состоящим из эндосперма, зародыша и кожуры желтовато-коричневого цвета с красноватым оттенком.

  Живет черешня до 100 лет, а плодоносить начинает с четырех-пятилетнего возраста. В этой статье мы расскажем вам, как вырастить черешню от саженца до взрослого дерева, как правильно ухаживать за черешней, чтобы сохранить ее здоровье на долгие годы, чем подкормить черешню, чтобы она из года в год обильно плодоносила, и предоставим еще много важной и интересной информации про выращивание черешни и уход за ней.

  Посадка черешни

  Когда сажать

  В районах с теплым климатом саженцы черешни сажают осенью, за несколько недель до промерзания почвы, а в северной местности – весной, до набухания почек. Растет черешня лучше всего на склонах южного, юго-восточного или юго-западного направления или в других хорошо освещенных теплых местах, защищенных от северного и восточного ветра. Недопустима посадка черешни на участках, где грунтовые воды залегают слишком высоко, поскольку вертикальные корни растения способны углубляться в землю на 2 м. Не подходят для посадки черешни также низинные места, где по весне долго стоит талая вода.

  Черешня предпочитает богатый питательными веществами суглинок или супесчаную почву, а торфяная почва, песок или глина – худшее, что вы можете ей предложить.

  Для перекрестного опыления черешне потребуются опылители – черешневые деревья 2-3 сортов, расположенные в непосредственной близости от нее. Или хотя бы несколько вишен, у которых срок цветения совпадает с цветением вашей черешней.

  Посадка осенью

  Посадка черешни осенью предусматривает предварительную подготовку участка. Недели за две, за три до осенней посадки участок под черешню вскапывают, внося на каждый м² до 10 кг компоста, 180 г суперфосфата и 100 г калийного удобрения. Можно использовать комплексное удобрение для вишни и черешни из расчета 200 г на м². Кислую почву необходимо известковать: в супесчаную почву вносят по 400-500 г извести на м², в тяжелые суглинки – по 600-800 г. Делать это нужно за неделю до внесения удобрений, поскольку одновременно известь и удобрения в грунт не вносят.

  Если вы сажаете черешню в глинистый или песчаный грунт, вам придется внести в нее под перекопку противоположный тип почвы: в песок – глину, в глину – песок, но внесение должно проводиться за несколько лет до посадки, а затем, ежегодно после такого смешения почв, участок необходимо удобрять. Только спустя годы посаженная в такой грунт черешня будет расти и развиваться нормально.

  Яму для черешни готовят за две недели до посадки. Глубина ее должна быть 60-80 см, а диаметр – около метра. При выкапывании отбрасывайте плодородный слой почвы в одну сторону, а нижний, неплодородный слой в другую. В центр ямы вбивают кол такой высоты, чтобы он выступал над поверхностью участка на 30-50 см. Плодородный слой грунта смешивают с выдержанным компостом, 200 г суперфосфата, 60 г серного калия и с половиной килограмма золы.

  Азотные удобрения и известь во время посадки не вносят, поскольку они могут причинить ожоги корневой системе саженца. Часть тщательно перемешанного с удобрениями верхнего слоя грунта насыпают горкой вокруг колышка, приминают, сверху насыпают слой неплодородного грунта, разравнивают, поливают и оставляют яму на две недели, чтобы почва в ней осела.

  Как выбирать посадочный материал? Осматривая при покупке однолетние или двухлетние саженцы, следует в первую очередь обращать внимание на их ствол: на нем должен быть след от прививки. Привитое растение почти наверняка сортовое, а сортовые деревья раньше вступают в плодоношение, к тому же вкусовые качества их плодов выше. Достоинством саженца является большое количество веток, ведь чем их больше, тем легче сформировать у черешни правильную крону.

  Но важнее всего наличие проводника. Он должен быть в хорошем состоянии, иначе после того, как деревце пойдет в рост, у слабого проводника появятся конкуренты из сильных веток. Если у саженца два проводника, то при обильном плодоношении существует риск разлома дерева между ними, что может привести к гибели черешни. Проводник должен быть один, и он должен быть прямым и сильным. Ну и, наконец, корни: они не должны быть сухими или поврежденными. В открытом грунте приживутся только саженцы с развитой, крепкой корневой системой.

  При транспортировке корневую систему саженца заворачивают в мокрую ткань, а затем в клеенку или полиэтилен. Листья, если они есть, лучше с дерева оборвать, иначе они обезводят деревце. Перед посадкой в грунт удалите сомнительного вида корешки, а также те, которые не вмещаются в яму, поместите корни растения на 2 часа в воду для набухания, а если они подсушены, то и на более долгий срок – до 10 часов.

  Сажать черешню можно до тех пор, пока не промерзла земля. При посадке поместите саженец в яму так, чтобы корневая шейка находилась на 5-7 см над уровнем поверхности, разложите корни деревца по холмику, насыпанному две недели назад, и засыпьте яму грунтом из нижнего слоя, слегка потряхивая при этом саженец, чтобы почва заполнила пустоты. Влейте в яму ведро воды, чтобы грунт осел, и закончите посадку. Утрамбуйте поверхность вокруг саженца и полейте его еще одним ведром воды, сделав вокруг черешни на расстоянии 30 см борозду глубиной 5 см и огородив ее с наружной стороны валом из почвы.

  Со временем грунт в приствольном кругу просядет, и вам нужно будет подсыпать в него землю. Если вы высаживаете несколько черешен, расположите их на участке на расстоянии 4-5 метров друг от друга: черешня – дерево крупное.

  Весенняя посадка

  Черешня весной высаживается в грунт по тому же принципу и по той же схеме, что и осенью. Участок для посадки перекапывают с осени, ямы копают и вносят в них компост или перегной в октябре-ноябре, а затем оставляют котлованы до весны, чтобы грунт в них осел и устоялся. Когда сойдет снег, и земля немного просохнет, в ямы вносят минеральные удобрения, в том числе и азотные, которые осенью не вносят, и через неделю можно высаживать черешню. После посадки замульчируйте приствольные круги черешен торфом или перегноем.

  Уход за черешней

  Весенний уход

  За только что высаженными в грунт саженцами или за теми, что вы посадили прошлой осенью, уход совсем несложный. Если вы успели с посадкой до набухания почек, проведите обрезку кроны, оставив на саженце несколько скелетных ветвей и вырезав остальные на кольцо, не оставляя пеньков. Срезы обработайте садовым варом. Если сокодвижение уже началось, то отложите обрезку до следующей весны.

  Взрослые черешни подвергают формирующей и санитарной обрезке именно весной, но нужно успеть это сделать до начала сокодвижения. Когда воздух прогреется до 18 ºC, проводят опрыскивание деревьев от перезимовавших в грунте или в коре болезнетворных микроорганизмов и вредителей.

  Заложенных в грунт при посадке удобрений черешне хватит на три года, а с четвертого года жизни у черешен опять возникает потребность в подкормках. Азотные удобрения, в отличие от калийных и фосфорных, понадобятся черешне уже на второй год жизни, и вносят их, когда пройдут морозы и установится теплая весенняя погода. Повторно азотные удобрения, уже в жидком виде, вносят в конце мая.

  Весной при необходимости осуществляют прививку черешни – старое дерево используют в роли подвоя, выращивая на его корнях молодую, более продуктивную черешню.

  Ну и, конечно, весной сад нуждается в поливе, рыхлении почвы, удалении сорняков и прикорневой поросли.

  Уход за черешней летом

  Летом необходимо прорыхлить почву на участке с черешней на глубину 8-10 см. Это можно сделать и садовой мотыгой, и ручным культиватором через сутки после дождя или полива, который осуществляют от 3 до 5 раз за сезон в зависимости от количества дождей. Если вы обнаружили признаки заболевания или присутствия на деревьях вредных насекомых, не медлите с защитными мерами, чтобы не рисковать урожаем. Необходимо диагностировать проблему и сразу же попытаться с ней справиться.

  Летом продолжают формирование черешни: неправильно растущие побеги прищипывают, чтобы ослабить их рост, загущающие крону побеги и ветки обрезают. Отросшую прикорневую поросль вырезают, не позволяя ей разрастаться. Сбор урожая черешни летом начинают с конца мая или начала июня. Если слишком большое количество плодов отягощает дерево, поставьте в нужных местах подпорки, чтобы не допустить отламывания веток.

  В середине лета проводят подкормку черешен калийными и фосфорными удобрениями с добавлением микроэлементов. Черешня в августе нуждается в подпитке органикой – коровяком или раствором птичьего помета. Важнейшим пунктом ухода за черешней является содержание приствольных кругов и междурядий в чистоте.

  Как ухаживать осенью

  В сентябре или октябре, когда начнут желтеть и опадать листья, внесите последнюю подкормку одновременно с перекопкой участка на глубину 10 см. Перед массовым листопадом проведите подзимний влагозарядковый полив деревьев, особенно это необходимо, если лето было урожайным, а осень – сухой. Соберите опавшую листву, сожгите ее и проведите профилактическую обработку черешни против возбудителей болезней и вредителей, собравшихся перезимовать в коре деревьев или в грунте под ними. В конце октября побелите штамбы и основания скелетных ветвей.

  Когда пройдут первые заморозки, черешни начинают готовить к зиме.

  Обработка черешни

  Профилактическую обработку черешни от заболеваний и вредителей проводят весной, до начала сокодвижения, и осенью, в период массового листопада. Чем обработать черешню? Растворите 700 г мочевины в 10 л воды и опрыскайте деревья, чтобы уничтожить перезимовавших насекомых и болезнетворные микроорганизмы.

  Перед тем, как обрабатывать черешню, убедитесь, что сокодвижение еще не началось, ведь если раствор попадет на раскрывающиеся почки, он может вызвать их ожог. От мигрирующих вредителей черешни обрабатывают такими препаратами, как Акарин, Агравертин, Фитоверм, Искра-био. Одновременно с профилактической обработкой применяют опрыскивание черешни Цирконом или Экоберином, которые повышают устойчивость деревьев к неблагоприятным условиям и явлениям.

  Полив

  Поливают черешню в среднем три раза за сезон: перед цветением, расходуя по 1,5-2 ведра воды на каждый год жизни дерева, в середине лета, особенно, если дождей будет мало или не будет вообще, и под зиму, совмещая увлажнение с внесением удобрений. Перед поливом приствольный круг рыхлят, а после полива и внесения подкормки участок мульчируют. Осенью проводят влагозарядковый полив, стараясь пропитать почву влагой на глубину 70-80 см. Эта мера способствует повышению зимостойкости черешни и не позволяет грунту быстро промерзать.

  Подкормка

  Как удобрять черешню, чтобы стимулировать ее активный рост и обильное плодоношение? В начале мая в предварительно разрыхленные приствольные круги черешен старше четырех лет вносят минеральные удобрения в таком количестве на м² участка: мочевина – 15-20 г, сернокислый калий – 15-25 г, суперфосфат – 15-20 г. В конце июля, после сбора урожая, проводят внекорневую подкормку деревьев, вступивших в возраст плодоношения, калийными и фосфорными удобрениями с добавлением необходимых микроэлементов.

  В августе те деревья, которые плодоносили особенно обильно, подкармливают органическими удобрениями, разведя 1 часть коровяка в 8 частях совсем воды или одну часть куриного помета в 20 частях воды.

  Потребность каждого дерева в подкормках индивидуальна, и, решая, чем и когда его удобрять, вы должны ориентироваться на внешний вид черешни, состояние грунта и погодные условия.

  Зимовка черешни

  Взрослые черешни нормально зимуют без укрытия, и если вы замульчировали приствольный участок торфом, побелили штамбы и основания скелетных веток, то можете за них не переживать. Молодые черешенки нужно на зиму укрывать. Можно обвязать их лапником, а можно укутать мешковиной, под которой им будет так же тепло. Не используйте для укрытия лутрасил и другие искусственные материалы, потому что растения под ними преют.

  Обрезка черешни

  Когда обрезать

  Посадка и уход за черешней были бы совсем не обременительны, если бы не обрезка растения, требующая навыков и понимания сути процесса. Обрезают черешню ежегодно, начиная с первого года жизни. Обрезка способствует повышению урожайности и качества плодов, снижает вероятность заболевания, продлевает дереву жизнь. Лучше всего обрезать черешню весной, до начала сокодвижения, когда установится теплая погода, а ночью не будет заморозков.

  Однако заблуждением является утверждение, что в другое время года обрезать черешню нельзя. Черешня нуждается в ежегодной обрезке, поэтому если вы вдруг опоздаете с обрезкой весной, перенесите ее на лето или на осень.

  Как обрезать

  Молоденькие саженцы обрезают, когда они достигнут высоты 50-70см. Нижняя боковая ветка черешни укорачивается до 50-60 см, а остальные – на уровень ее среза. Проводник не должен быть выше скелетных веток более, чем на 15 см. Ветки, расположенные к стволу под острым углом, удаляют полностью. Если боковых ветвей только две или даже одна, обрежьте их на 4-5 почек от основания, укоротите проводник на 6 почек выше и отложите закладку нижнего яруса на следующий год.

  Черешня плодоносит на однолетних побегах и букетных ветках. К тому же черешня при сильном ежегодном росте побегов, моментально отрастающим после обрезки, не способна к ветвлению, поэтому крону формируют из скелетных веток по ярусам. Однако заложить даже один ярус за один год вам вряд ли удастся. Первый компактный ярус формируется из ветвей, расположенных по стволу через 10-20 см друг от друга. На двух следующих ярусах количество ветвей должно уменьшаться на одну, ветви должны быть слабее и располагаться ассиметрично. Расстояние между ярусами соблюдается в пределах 70-80 см.

  В тот год, когда вы заложите третий ярус, на первом ярусе нужно формировать уже 2-3 ветви второго порядка, расположенные равномерно относительно проводника на расстоянии не менее, чем 60-80 см друг от друга. Через год формируют полускелетные ветки на втором ярусе, а еще через год – на третьем.

  С пятого-шестого года жизни основной задачей обрезки становится поддержание высоты черешни на уровне 3-3,5 м и длины скелетных ветвей в пределах 4 м, то есть убирают только загущающие, неправильно растущие и поврежденные ветки. Если плоды черешни начинают мельчать и появляются только на периферийных участках кроны, в конце февраля или начале марта проводят омолаживающую обрезку дерева.

  Весенняя обрезка

  Весной, в середине марта или начале апреля, проводят формирующую и санитарную обрезку черешни: укорачивают скелетные ветви, подрезают проводник до высоты 3-3,5 см, обильно плодоносящие черешни прореживают, удаляя загущающие и конкурирующие ветки. Обрезке подлежат также подмороженные и поломанные побеги и ветки. Не забывайте, что ветки на черешне формируют ярусами, и самый нижний ярус должен состоять из 7-9 скелетных ветвей.

  Обрезка черешни летом

  Если возникла необходимость провести обрезку летом, это делают в два этапа. Первый – после того, как черешня отцветет, но ее плоды еще только формируются. Второй этап обрезки проводят после сборки урожая. В целях стимуляции формирования новых горизонтальных отводов на черешне укорачивают молодые побеги. Молодые черешенки пинцеруют, то есть прищипывают кончики неодревесневших побегов, вынуждая дерево формировать ветви в нужном вам направлении.

  Обрезка осенью

  Осенью черешню обрезают после опадания листвы, стараясь успеть до конца сентября, поскольку позже хуже заживают срезы на ветках. Удалив слабые, поломанные и неправильно растущие отводы, вы облегчите дереву зимовку. Однолетние побеги укорачивают на треть, нескелетные ветки обрезают до 30 см. У деревьев, не достигших пятилетнего возраста, длина ветвей не должна превышать 50 см. Осеннюю обрезку лучше проводить пилой, потому что срезы от нее заживают быстрей и безболезненней, чем срезы от секатора.

  Годовалые саженцы осенью не обрезают, потому что они еще недостаточно крепки и могут пострадать зимой. Лучше перенести обрезку на весну или на лето.

  Размножение черешни

  Способы размножения

  Черешню размножают семенами и прививкой. Недостаток семенного размножения заключается в том, что никогда не знаешь, что получишь в результате, поэтому генеративное размножение используют только для выращивания подвоев, на которые в дальнейшем прививают культурный привой.

  Выращивание из семян

  В регионах с мягким климатом можно использовать в качестве подвоя саженец дикой черешни, но для прохладных районов она недостаточно морозостойка, да и засухоустойчивостью она не отличается. Для выращивания подвоя чаще всего используют семена зимостойкой и урожайной вишни обыкновенной, которая нормально растет в местах с высоким залеганием грунтовых вод. Единственным недостатком такого подвоя является повышенное образование вокруг него корневой поросли.

  Отделенные от мякоти косточки вишни промывают, просушивают в тени, смешивают с влажным песком в соотношении 1:3 и стратифицируют в течение полугода при температуре 2-5 ºC, время от времени увлажняя и перемешивая субстрат. Ранней весной семена густо высевают в грунт, сохраняя расстояние между строчками около 10 см. Глубина посева в супесчаных и суглинистых почвах 4-5 см. При появлении всходов их прореживают таким образом, чтобы между сеянцами оставалась дистанция 3-4 см.

  Уход за посевом состоит в рыхлении грунта, удалении сорняков и своевременном поливе. Берегите сеянцы от грызунов. Осенью подросшие и окрепшие сеянцы выкапывают и отбирают для дальнейшего использования те из них, у которых толщина ствола у основания не тоньше 5-7 мм и более-менее развитая мочковатая корневая система длиной около 15 см. Такие сеянцы высаживают в питомнике по схеме 90х30см. Следующей весной к ним прививают сортовые черенки.

  Прививка черешни

  Прививают черешню на подвой за одну или две недели до начала сокодвижения, поскольку если вы опоздаете, то разрез на подвое будет окисляться, что не способствует успешному приживлению привоя. В качестве подвоя можно использовать как сеянцы вишни обыкновенной, так и корневую поросль вишни. Прививку делают на однолетний или двухлетний сеянец или корневой отросток вишни на высоте 15-20 см от земли. Готовить и проводить такую операцию нужно очень тщательно, поскольку черешня тяжело приживается на вишневый подвой.

  Легче всего прививать сортовой привой способом улучшенной копулировки: и подвой, и привой разрезают наискось таким образом, чтобы косые срезы были длиной 3-4 см, а потом на обоих срезах делают дополнительный зарез глубиной не более сантиметра, после чего подвой и привой складывают срезами «в замочек», чтобы образовалось неподвижное сочленение, которое оборачивают окулировочной лентой или скотчем. Чтобы процесс приживления прошел как можно болезненней, черенки для прививки должны быть короткие – всего с двумя почками, но того же диаметра, что и подвой в месте разреза.

  Заготавливают такие черенки после первых морозов, когда температура воздуха опустится до 8-10 ºC, затем их связывают, опрыскивают водой, заворачивают в полиэтилен и хранят под снегом или в холодильнике в течение полугода. Перед тем, как привить черешню на вишневый подвой, черенки на несколько часов замачивают в воде от растаявшего снега. Для операции используют острый стерильный инструмент, чтобы срез был точным и срастание происходило быстро.

  Болезни черешни и их лечение

  Болезни у черешни в большинстве те же, что и у вишни, и чаще всего ее поражают грибковые заболевания коккомикоз, монилиоз и клястероспориоз.

  Клястероспориоз, или дырчатая пятнистость, поражает ветки, побеги, листья, почки и цветки черешни. Листья покрываются темно-бурыми пятнами с еще более темной каймой, на месте пятен ткань листовой пластины начинает крошиться, в листьях образуются отверстия, и они преждевременно опадают. На пораженных побегах отмирают ткани, начинается камедетечение, плоды усыхают.

  Меры борьбы: пораженные части вырезают, раны очищают и дезинфицируют однопроцентным раствором медного купорос, трижды с интервалом в 10 минут натирают листьями щавеля и после этого обрабатывают садовым варом. До распускания почек участок обрабатывают однопроцентным раствором медного купороса или Нитрафеном. Вторую обработку проводят однопроцентной бордоской жидкостью сразу после цветения, третью спустя две-три недели, а последнюю не позднее, чем за три недели до сбора урожая.

  Монилиоз, или серая гниль, или монилиальный ожог, поражает не только вишню и черешню. От него могут пострадать любые косточковые культуры – слива, алыча, персик и абрикос. У заболевших растений засыхают цветки, гниют плоды, одна за другой засыхают ветки. При повышенной влажности воздуха на завязях и плодах образуются серого цвета подушечки, содержащие споры грибка, отчего ягоды сморщиваются и засыхают.

  Меры борьбы: сразу после цветения черешню обрабатывают однопроцентной бордоской жидкостью, повторную обработку проводят через две недели после сбора урожая. Одновременно с обработками удаляют пораженные плоды и завязи, вырезают больные побеги, собирают и сжигают опавшие листья. Если началось камедетечение, нужно острым ножом почистить рану до здоровой ткани и обработать ее, как в случае заболевания дырчатой пятнистостью – медным купоросом, щавелем и садовым варом.

  Коккомикоз чаще всего проявляется на листьях черешни, реже на побегах, черешках или плодах. Быстрее всего он развивается в дождливую погоду: в июне на листве образуются небольшие красно-бурые пятна, которые постепенно увеличиваются в размерах, потом сливаются друг с другом, поражая почти всю пластину, отчего листья преждевременно опадают. Как правило, при сильном поражении начинается вторичный рост побегов. Это затягивает сроки созревания плодов, ставит под угрозу урожай, ослабляет растение и снижает его зимостойкость.

  Меры борьбы: перед распусканием почек черешню опрыскивают медьсодержащими препаратами (оксихлоридом меди, бордоской жидкостью, медным купоросом), в период бутонизации проводят обработку деревьев раствором 2-3 г препарата Хорус в 10 л воды, повторную обработку Хорусом осуществляют сразу после цветения. Спустя две-три недели пораженные ветки вырезают, захватывая при этом здоровую ткань, и сжигают.

  Кроме этих, наиболее часто встречающихся болезней, черешня в саду поражается такими болезнями, как бурая пятностость, ведьмина метла, карликовость сливы, ложный или серно-желтый трутовики, мозаичная кольчатость, отмирание ветвей, парша, плодовая гниль, стекленбергский вироз и другими, иногда совершенно нетипичными для черешни заболеваниями. Как проводится лечение черешни от грибковых болезней мы вам описали, а лекарств от вирусных заболеваний пока, к сожалению, не существует, поэтому лучшим средством от всех болезней является высокая агротехника и добросовестный своевременный уход, за который плодоносящая черешня отблагодарит вас обильным урожаем сочных качественных ягод.

  Вредители черешни и борьба с ними

  Болезни и вредители черешни практически те же, что у вишни и у других косточковых культур. Их немало, и мы опишем вам тех вредных насекомых, которые встречаются в садах чаще других.

  Черная вишневая и яблонно-подорожниковая тля злейшие враги вишни и черешни. Их личинки питаются соками листьев, отчего прекращается рост центральной жилки, листья сворачиваются, сохнут и чернеют. У молодых растений, на которых поселилась тля, деформируется и уменьшается прирост, а у плодоносящих не закладываются цветочные почки, и качество плодов неизменно ухудшается. Листья черешни покрываются падью – липкими и сладкими экскрементами тли, которые являются субстратом для сажистого грибка.

  Способ борьбы: ранней весной, по спящим почкам черешню обрабатывают Конфидором, через две недели обработку повторяют. Против тли можно использовать растительные препараты, обладающие инсектицидными свойствами, например, раствором 200 г табачной пыли в 10 л воды, в который добавляют немного жидкого мыла.

  Вишневая муха – главный плодоповреждающий вредитель черешен и вишен, способный погубить до 90 % ягод. Личинки мухи питаются нектаром цветков и соком плодов, повреждая их при этом. Опасней всего муха для среднеспелых и поздних сортов черешни. Поврежденные мухой плоды темнеют, загнивают и опадают, а личинки выбираются из ягод и зарываются в землю.

  Способы борьбы. Мух приманивают ловушками, которые делают из пластика или фанеры, красят в яркий желтый цвет, затем покрывают вазелином или энтомологическим клеем и развешивают на дереве на высоте 1,5-2 м. Если за трое суток к ловушкам прилипло 5-7 мух, значит, пришла пора обработать черешню Актелликом или Конфидором. Через две недели, если вы опрыскали черешню Актелликом, и через три, если Конфидором, повторите обработку черешни тем же инсектицидом. Последнюю обработку можно провести за три недели до сбора урожая среднеспелых и поздних сортов.

  Листовертки не так вредоносны, как тля и вишневая муха, но гусеницы этих ночных бабочек, питаясь листьями, скручивают их и скрепляют паутиной вдоль срединной жилки – так поступают гусеницы розанной и боярышниковой листовертки. А гусеницы пестро-золотистой листовертки сворачивают лист поперек центральной жилки. Но и те, и другие выедают почки, лепестки цветков и объедают листья, оставляя от них лишь скелет из жилок, а гусеницы постарше повреждают завязи и плоды, выгрызая мякоть. Гусеница подкоровой листовертки повреждают ствол черешни в его нижней части, внедряясь в древесину и проделывая в ней ходы.

  Способы борьбы: после сбора плодов поврежденные участки ствола зачищают и обрабатывают раны и все дерево концентрированным раствором хлорофоса. Весной, до раскрытия почек проводят еще одну такую обработку.

  Вишневый трубковерт является вредителем не только вишни и черешни, но и других косточковых культур. Личинки трубковерта питаются ядрами косточек, повреждая при этом мякоть плодов.

  Способы борьбы: против вишневого трубковерта проводят две обработки. Первую – сразу после цветения, используя раствор 1,5 г Актары в 10 л воды, вторую – спустя две недели Актелликом, Карбофосом, Корсаром, Амбушем или Метафоксом.

  Пяденицы-обдирало и пяденицы зимние частые жители вишневых и черешневых садов. Их гусеницы, объедая бутоны, листья и цветки черешни, прячутся в листве, скрепленной паутиной. Массовое нашествие этих насекомых может оставить от листьев черешни только жилки. Отличить этих гусениц от других легко: поскольку у них не восемь пар ног, как у других гусениц, а только пять, они передвигаются, изгибая спинку петлей.

  Способы борьбы: до цветения деревья опрыскивают Карбофосом, Золоном, Метафосом, Фосфамидом, Цианоксом и другими препаратами подобного действия. Ранней весной, до распускания почек, проводится обработка участка Нитрафеном или Олеокупритом.

  Кроме описанных насекомых, к числу вредителей черешни относятся не так часто встречающиеся бурый плодовый и красный яблонный клещи, вишневая побеговая, минирующая и фруктовая полосатая моли, вишневый, желтый сливовый и слизистый пилильщики, заболонник, непарный короед, кольчатый, пуховый и непарный шелкопряды, яблонная стеклянница и другие. К счастью, они поражают только ослабленные неправильными условиями содержания и плохим уходом деревья. В борьбе с ними используют те же средства уничтожения, что и для очистки сада от описанных нами насекомых.

  Наносят вред урожаю не только насекомые, но и птицы, склевывающие спелые плоды. Отпугивать птиц можно, развесив на дереве ленты из шуршащей фольги или старые, пришедшие в негодность компьютерные диски, играющие бликами на солнце. Если это не даст нужного результата, придется набросить на черешню сетку с ячеями размером 50х50 мм.

  Сорта черешни

  Сорта для Подмосковья

  Выращивание черешни требует много солнца и тепла, и еще нет так давно можно было утверждать, что прохладный климат Подмосковья слишком суров для этой культуры. Однако, благодаря работе селекционеров, появились сорта черешни, отличающиеся зимостойкостью, которые прекрасно растут в пределах Московской области и даже севернее. Например:

  • Брянская розовая – урожайная самобесплодная черешня позднего срока созревания, вступающая в плодоношение на 4-5 год жизни. Сочные плоды диаметром 20-22 мм и весом до 6 г, розового цвета с желтоватой мякотью и коричневой косточкой имеют сладкий вкус;
  • Ипуть – высокая, до 4 м, самобесплодная урожайная черешня раннего сорта созревания с бордового цвета плодами весом до 5,5 г, диаметром до 22 мм, с легко отделяющейся коричневой косточкой и сочной, сладкой мякотью;
  • Фатеж – среднеранний самобесплодный сорт средней урожайности с желтовато-красными круглыми ягодами массой до 5 г с сочной мякотью кисло-сладкого вкуса;
  • Тютчевка – самоплодная высокоурожайная черешня позднего срока созревания с темно-красными широкоокруглыми плодами массой до 7,5 г диаметром 20-23 мм и красной, плотной и сочной мякотью прекрасного вкуса;
  • Ревна – темно-красные плоды этой самоплодной позднеспелой черешни в среднем весят до 5 г, диаметром они до 20 мм, мякоть у них очень плотная, сочная, темно-красная и сладкая на вкус.

  Популярность приобретают также сорта Малыш, Поэзия, Орловская розовая, Синявская, Черемашная, Крымская.

  Ранние сорта черешни

  По срокам созревания черешня делится на раннюю, среднеспелую и позднюю. К раннеспелым сортам черешни относятся такие сорта:

  • Валерий Чкалов – крупная самобесплодная черешня, опылителями которой могут быть сорта черешни Апрелька, Июньская ранняя, Жабуле, Скороспелка. В плодоношение деревья этого сорта вступают на пятый год. Плоды у них широкосердцевидные, с притупленной верхушкой, массой 6-8 г, черно-красные, мякоть у них темная, с розовыми пожилками;
  • Данна – частично самоплодная урожайная черешня, вступающая в плодоношение на 5-6 год. Округлые одномерные темно-красные плоды слегка конической формы средней массой до 4,5 г содержат нежную и сочную темно-красную мякоть сладкого вкуса;
  • Леся – зимостойкая, нетребовательная к теплу черешня, к сожалению, поражается коккомикозом. В плодоношение вступает на 4-5 год. Сердцевидные темно-красные плоды весом 7-8 г с плотной сочной мякотью имеют кисло-сладкий вкус;
  • Рубиновая Никитина – урожайный, устойчивый к вредителям и болезням частично самоплодный сорт, вступающий в плодоношение на 5-6 год, с темно-красными плодами весом до 3,8 г с сочной нежной мякотью сладкого вкуса;
  • Ранняя розовинка – вступающая в плодоношение на 4-5 год зимостойкая, урожайная, устойчивая к грибкам черешня с округло-овальными розовыми плодами с красным румянцем. Масса ягоды 6-7, вкус отличный. Нуждается в опылителях сортов Уголек, Аннушка, Этика, Дончанка, Валерия.

  Кроме описанных, популярностью пользуются ранние сорта Признание, Дебют, Ласуня, Мелитопольская ранняя, Сказка, Мелитопольская красная, Электра, Рубиновая ранняя, Шанс, Эра, Приусадебная желтая, Ариадна, Черемашная, Красная горка, Овстуженка и другие.

  Сорта среднего срока созревания

  Среднеспелые черешни представляют такие сорта:

  • Бархатная – плодоносить начинает после 5 лет. Десертный сорт, устойчивый к грибкам с крупными, блестящими темно-красными плодами отличного вкуса;
  • Нектарная – урожайный сорт, вступающий в плодоношение на 4-5 год, плод блестящий, темно-красный, мякоть сочная, хрустящая, очень сладкого вкуса;
  • Уголек – начинающая плодоносить на 4-5 год черешня средней урожайности с темно-красными плодами с плотной, сочной мякотью слабого винно-сладкого вкуса;
  • Французская черная – вступающая в плодоношение на 7 год зимостойкая черешня средней продуктивности с почти черными плодами с плотной, сочной мякотью десертного вкуса;
  • Приусадебная – начинающая плодоносить на 6-7 год урожайная черешня с крупными сердцевидными, блестящими светло-желтыми плодами с красным румянцем. Мякоть сочная, нежная, винно-сладкая.

  Вызывают интерес садоводов сорта среднего созревания Рубиновая, Франц Иосиф, Кубанская, Дайбера черная, Гедельфингенская, Тотем, Эпос, Аделина, Дачница, Дилемма, Простор, Изюмная, Днепровка, Винка, Мираж, Соперница, Тавричанка, Талисман, Памяти Чернышевского, Радица, Веда и другие.

  Поздние сорта черешни

  Из позднеспелых сортов наиболее востребованными являются:

  • Бряночка – высокоурожайный, зимостойкий, устойчивый к коккомикозу самобесплодный сорт, вступающий в плодоношение на 5 год жизни. Плоды темно-красные, широкосердцевидные, весом до 7 г с темно-красной плотной мякотью сладкого вкуса. Для опыления Бряночке нужны сорта Веда, Ипуть или Тютчевка;
  • Мичуринская поздняя – высокоурожайный, зимостойкий, самобесплодный сорт, вступающий в плодоношение на 5-6 год. Для опыления нужны деревья сортов Мичуринка или Розовый жемчуг. Плоды у Мичуринской поздней широкосердцевидные, темно-красного цвета, весом до 6,5 г. Мякоть красная, сочная и сладкая;
  • Прощальная – засухоустойчивый, высокоурожайный самобесплодный сорт, вступающий в плодоношение с 4-5 лет. Плоды красные, округлые, очень крупные – массой до 14 г, со светло-желтой, плотной хрящеватой мякотью. В качестве опылителей можно высаживать черешни сортов Аннушка, Аэлита, Донецкий уголек, Сестренка, Этика, Валерия, Валерий Чкалов, Ярославна, Донецкая красавица;
  • Лена – черешня этого сорта вступает в плодоношение на 4 год после посадки. Сорт высокоурожайный, зимостойкий, устойчивый к грибковым болезням, самобесплодный. Тупосердцевидные черно-красные ягоды массой до 8 г содержат плотную мякоть. В качестве опылителей используются сорта Овстуженка, Ревна, Тютчевка, Ипуть;
  • Амазонка – морозостойкий, урожайный, засухоустойчивый самобесплодный сорт с плотномясыми, легко отделяющимися от плодоножки темно-красными ягодами массой до 9 г с хрящеватой, красно-розовой плотной мякотью. В качестве опылителей подходят сорта Дончанка, Ярославна, Аннушка, Донецкая красавица, Ранняя розовинка.

  Кроме описанных, популярными являются позднеспелые сорта Анонс, Искра, Дружба, Зодиак, Дивная, Веха, Крупноплодная, Орион, Мелитопольская черная, Меотида, Престижная, Сюрприз, Романтика, Темпорион, Космическая, Аншлаг и другие.