Оранка озимої пшениці

Біологічна урожайність пшениці: навіщо та як її рахувати?

Велика кількість агрономів нехтує процедурою обліку біологічної урожайності пшениці, оцінюючи розмір майбутнього урожаю на око та покладаючись у цьому питанні на власний досвід. Звісно, точного прогнозу урожайності такий облік не дає, саме тому його часто і не проводять. Та при цьому саме при підрахунку біологічної урожайності можна виявити певні аспекти, про які агроному буде корисно знати.

Перш за все наведемо найбільш просту та дієву формулу розрахунку біологічної врожайності зернових:

(Кількість колосків на метр у рядку * коефіцієнт (100/ширину міжряддя) * середня озерненість колоса, шт. Х маса 1000 зерен, г) /10000 = урожайність, ц/га

А тепер поговоримо про ті аспекти, які відкриваються у процесі обліку та аналізу структури врожаю на конкретному полі.

Озерненість колоса

Колос складається з колосків, як відомо, і саме колоски можуть мати цікаві особливості. Вони можуть бути порожніми, або ж містити лише 1-2 зернятка, інколи колосок містить 3, рідко 4 зернини. Проте задокументовано випадки, коли нараховували 5-6 зерен в кожному колоску.

При цьому цікаво, що у колоску закладається приблизно 8-11 зародків квіток, але за недостатнього удобрення, коли елементів живлення рослині вистачає лише на певну кількість квіток (зазвичай 2-4), інші перестають рости.

Микола Сучек: Сортооновлення та сортозаміна є запорукою підвищення врожайності озимих зернових

Якщо кілька років рахувати біологічну урожайність та аналізувати при цьому, які саме попередники були під пшеницю, можна побачити цікаву картину: по стерньових попередниках утворюється в середньому 2 зернини у колоску, по зябу — 2-3, по пару — 3, по стерньових попередниках з азотом — 3-4 зернини. Тобто при однаковому розмірі колоса у пшениці по стерньовому попереднику та по стерні з азотом різниці у видовій врожайності начебто немає, проте фактично різниця становитиме до 30%.

На озерненість колоса суттєво впливають мінеральне живлення (кількість, якість та терміни внесення добрив), агротехніка, густота стеблостою. Тож проводячи оцінку біологічної врожайності, агроном матиме змогу побачити, де саме є недопрацювання і наступного року відкоригувати технологію задля покращення озерненості колоса, а отже, і підвищення врожайності.

«Під основний обробіток ґрунту або під передпосівну культивацію необхідно внести фосфорно-калійні добрива. Можна частину їх внести і локально, одночасно з сівбою, але їх доза при цьому не повинна перевищувати 10-15 кг/га д.р., щоб попередити пригнічення проростків рослин. Перенесення недовнесених до сівби фосфорно-калійних добрив у підживлення має досить низьку ефективність. Азотні добрива, безумовно, краще вносити під озимі культури роздрібно. Перед сівбою слід внести їх у дозах 25-30 кг/га д.р. лише на малозабезпечених елементами живлення ґрунтах, а також після кукурудзи на силос та однорічних злакових трав, які інтенсивно використовують ґрунтові запаси азоту. Після зернобобових культур доцільне внесення фосфорних туків (Р20-30) на чорноземах, на ґрунтах дерново-підзолистого типу – повного мінерального удобрення у вигляді нітроамофоски 1-1,5 ц/га, краще локально. На початку кущення культури рекомендовано внесення рідких комплексних добрив, макро- та мікроелементів. За розміщення озимих після стерньових, кукурудзи і соняшнику, доцільно до передпосівного обробітку внесення азотних добрив (КАСів) 50-60 л/га в поєднанні з деструктором стерні»,— радить Микола Сучек,керівник відділу R&D компанії VITAGRO PARTNER.

Експерт додає, що оптимальна реакція (рН) ґрунтового розчину для росту і розвитку пшениці озимої знаходиться в межах 6,3-7,0, тому на кислих ґрунтах при її сівбі потрібно передбачити застосування вапна у невисоких дозах для нейтралізації підкислювальної дії мінеральних добрив, або розміщувати її на площах, які були провапновані заздалегідь. За рахунок цих заходів можна буде одержати зростання продуктивності полів на 0,7-1,0 т/га в зернових одиницях

Польова схожість і кількість продуктивних стебел

При обліку польової схожості також можна відзначити ряд цікавих фактів. По-перше, велике значення має вологозабезпеченість. По-друге – якість підготовки поля до сівби. Навіть за ідеальної підготовки ґрунту інколи забувають про ґрунтову кірку, що може утворитися вже після сівби, якщо до появи сходів пройшли опади. Якщо вчасно не зруйнувати таку кірку, польова схожість буде набагато нижчою, ніж могла б бути. Тому цей момент варто врахувати ще до сівби, а потім оцінити, наскільки він впливає на кінцевий результат.

Осінні загрози для озимих та як їм запобігти — поради експерта

Частина рослин, що нормально зійшли, пізніше випадають через посухи, шкідників, хвороби, нестачу мінерального живлення. Тому порівняння польової схожості та, у подальшому, кількості продуктивного колосся дасть достатньо інформації для проведення аналізу: наскільки правильно була захищена культура по вегетації, де можна буде скоригувати технологію та знизити втрати.

«Величина продуктивного стеблостою значною мірою залежить від показників загального стеблостою, тому норма висіву насіння повинна бути такою, щоб забезпечити густоту сходів у межах 380-450 шт./м2 та оптимальну густоту стебел перед входом у зиму 750-900 шт./м2. Також норма висіву багатьох сучасних сортів озимих культур, що характеризуються високою продуктивною кущистістю, становить 3,5 – 4,5 млн. штук схожих насінин на 1 га.При високій культурі землеробства, заробці насіння у вологий ґрунт на оптимальну глибину (3-4 см), в оптимальні строки норми висіву можна зменшити на 20-30%. І навпаки, надмірно глибока заробка насіння у невирівняний, неущільнений сухий ґрунт може призвести до того, що навіть за таких норм висіву формується зріджений стеблостій»,— каже Микола Сучек.

Щодо термінів сівби, фахівець зазначає: практичний досвід доводить, що за достатнього вологозабезпечення при формуванні рослинами озимих культур восени 5–6 пагонів необхідно, щоб від сівби до зниження середньодобової температури нижче 5°С, пройшло не менше 45–60 діб. А це можливо тоді, коли сівбу проводити у першій декаді вересня. При цьому показники середньодобової температури повітря значення не мають. Однак, як правило, строки сівби пшениці озимої збігаються із встановленням середньодобової температури повітря 17–14°С, за тривалості світлової доби 10–11 годин. Продуктивність рослин зменшується як при ранніх, так і при пізніх строках сівби. У першому випадку озима пшениця розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість.Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу. Сорти іноземної селекції вимагають ранніх строків сівби, для повної реалізації генетичного потенціалу вони повинні пройти фазу кущення.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

Маса 1000 зерен

Керувати показником маси 1000 зерен насправді дуже складно, оскільки він залежить від сортових особливостей та температурних умов під час цвітіння і колосіння культури. Проте, хоч напряму впливати на масу 1000 зерен агроном не може, він може приділити увагу захисту пшениці від хвороб та шкідників. У першу чергу з урахуванням економічної ефективності внесення ЗЗР, звичайно. Головною метою захисних обробок має стати забезпечення зернині заповнення усього простору в квітковій лусочці.

Практики кажуть, що застосування дешевих однокомпонентних фунгіцидів в більшості випадків себе не виправдовує, тоді як генеричні інсектициди є цілком робочим варіантом. Тож щороку потрібно шукати той самий баланс між генериками та оригінаторами, який дасть змогу вирощувати пшеницю ефективно і економічно, і технологічно. Перераховувати схеми захисту, отже, потрібно щорічно, з урахуванням тих проблем та можливих помилок, що могли виникнути у попередньому році. А виявити деякі з цих помилок саме і допоможе оцінка біологічної урожайності.

«Для себе особисто агрономи постійно роблять моніторинг полів і стану рослин, особливо коли настав час збирати урожай. Тут я вважаю, що ми не збільшуємо показник врожайності, ми його зберігаємо, тобто агроном в господарстві створює оптимальні умови (за можливості) для отримання найкращих показників сорту чи гібриду. Як він може це зробити: перше — це підготовка насіння (обрати насіння з найкращими показниками по схожості), потім зберігаємо ці показники за рахунок якісного протруєння насіння і ґрунту до сівби. Під час висіву ми створюємо оптимальні умови для насінини по живленню. В подальшому за рахунок різних технологічних заходів ми продовжуємо створювати для рослини найліпші умови. В цей час слід приділяти особливу увагу фітосанітарному стану полів і своєчасному застосуванню пестицидів (в залежності від фази розвитку рослини, а також розвитку шкодочинного об’єкта). Всі наші дії при цьому спрямовані на створення оптимального продуктивного стеблестою, озерненості колосу, кількості зерен в колосі і маси 1000 насінин. Єдина річ, на яку ми не маємо впливу, це опади на богарних полях. Тому господарства повинні зрозуміти, коли обирають, що сіяти, де сіяти, що вносити і коли, — це фактори, які впливають на урожай, що потім впливає на економіку господарства. Таким чином, робимо висновок, що визначення біологічної врожайності насамперед вигідне господарству для визначення найкращих сортів, попередників, добрив і технологій захисту рослин для даних умов вирощування» — зауважив Олег Шевченко, агроном Південного регіону компанії «Агро Експерт».

Часто агрономи кажуть, що пшениця має гарні компенсаторні механізми, які дають змогу на усіх етапах росту і розвитку пустити можливості рослини на компенсацію втрат. Наприклад, низька польова схожість може бути компенсована гарним кущенням та утворенням великої кількості продуктивних пагонів, а мала кількість продуктивних пагонів, в свою чергу, може компенсуватися за рахунок утворення більшої кількості колосків у колосі.

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Проте важливо пам’ятати, що компенсаторні механізми культури працюють лише у випадку, коли відсутня конкуренція з боку бур’янів та є достатнє живлення рослин. Пшениці потрібно забезпечити достатню кількість фосфору на початку вегетації, рівномірне та достатнє живлення азотом протягом усього вегетаційного періоду, за необхідності підживити мікроелементами, а також подбати про гарну підготовку ґрунту перед сівбою, оптимізувати норми висіву відповідно до ґрунтово-кліматичних умов та сортових особливостей культури. Адже саме до початку вегетації та на її початкових періодах можливо максимально запустити компенсаторні механізми пшениці і дозволити їй самій «виправити» помилки агротехніки та негаразди погодних умов.

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.

Спосіб агротехніки впливає на розвиток кореневої системи озимої пшениці

Одним із суттєвих і постійних чинників, що впливають на функціонування кореневої системи рослин, є спосіб вирощування. У культур суцільної сівби, зокрема пшениці, внаслідок значної густоти площа живлення однієї рослини обмежується прямокутником, що має сторони 0,5–2,5 . (7,5–22,5) см. Вільний простір ґрунтового середовища по горизонталі швидко охоплює коріння, і саме конкуренція за чинники життя є тим механізмом, що змушує їх обживати орний і підорний шари ґрунту.

За сприятливих умов уже під час повних сходів корені озимини можуть проникати на глибину 25–30 см, з появою другого стебла — на 70–80 см, з припиненням осінньої вегетації — на 140–170 см. Максимальне заглиблення їх (250–300 см) збігається з настанням фаз воскової та повної стиглості зерна. Пшениця озима формує зародкові (первинні) та вузлові (вторинні) корені. Кількість вузлових коренів, як і кількість пагонів кущення, регулюється насамперед вихідною вологістю ґрунту, строками сівби та гідротермічним режимом у післяпосівний період. Вони можуть утворюватися восени, навесні та влітку, їх поява спостерігається після кожного продуктивного дощу. Наявність двох типів коріння сприяє повнішому освоєнню вологого шару ґрунту й кращому постачанню надземній частині рослини поживних речовин. Уважається, що в середні за зволоженням роки значення обох різновидів коренів у життєзабезпеченні культури рівноцінне, у дощовиті перевагу має вторинна коренева система, у сухі, навпаки, первинна. Під час осінньо-весняної ґрунтової посухи рослини вегетують із допомогою тільки зародкових кореневих відгалужень із відповідними негативними наслідками щодо реалізації свого продуктивного потенціалу.

Попередники

У дослідах Інституту зернових культур НААН озимина, яку вирощували після чорного пару, мала приблизно однакову масу коріння незалежно від режиму погоди впродовж вегетації. Це свідчить про високі компенсаторні можливості парового поля з погляду нагромадження й раціонального використання рослинами наявних запасів ґрунтової вологи та поживних речовин. Натомість за розміщення культури після вівсяно-горохової сумішки на зелений корм і гороху на зерно спостережено істотне збільшення маси коріння пшениці в сприятливі за зволоженням роки до несприятливих, яке досягало 2,4–4,2 ц/га.

Зафіксовано певні розбіжності за роками й щодо розподілення коренів за профілем ґрунту. Достатнє зволоження чорнозему помітно пришвидшує темпи їх лінійного росту, вони краще освоюють нижче розташовані горизонти ґрунтової товщі. За таких умов у межах материнської породи (шар 80–250 см) було зосереджено 21,5% загальної кількості коріння, тоді як у посушливі роки цей показник становив 2,2%.

За впливом на формування кореневої системи озимини чорний пар в усіх випадках мав перевагу над зайнятим. У кількісному вимірі різниця між ними в середньому становила 8,8 ц/га, вона зростала в посушливі роки, що є природним, беручи до уваги суттєві розбіжності щодо глибини промочування ґрунту й обсягів доступної вологи на час сівби.

Горох, на відміну від більшості непарових попередників пшениці, характеризується ранніми строками збирання, розущільнювальною дією на підорні шари ґрунту, здатністю до азотфіксації. Саме цим здебільшого пояснюється сталий позитивний вплив його на розвиток кореневої системи наступної культури, маса якої зростала, порівнюючи із зайнятим паром, на 1,9–3,7 ц/га.

Обробіток ґрунту

Якщо для ярих культур простежується стійкий позитивний зв’язок між глибиною основного обробітку ґрунту й обсягами кореневої системи, то для озимини, особливо після непарових попередників, визначальним є рівень зволоження посівного та орного шарів на час сівби. За результатами досліджень, незалежно від гідротермічних умов погоди у період від збирання вівсяно-горохової сумішки на зелений корм і гороху на зерно до сівби пшениці, найкращі передумови для засвоєння та збереження навіть невеликих (5–7 мм) опадів, отримання повноцінних сходів і укорінення рослин створювались за неглибокого (10–14 см) безполицевого розпушування скиби.

Позитивний результат забезпечила техносхема на основі поєднання мілкого обробітку ґрунту та сівби спеціальною сівалкою для системи no-till (mini-till), обладнаною кілеподібними сошнирівномірного (по площі й глибині) загортання насіння у вологий прошарок спостерігається інтенсивніше розростання коріння, збільшення кількості продуктивних стебел у розрахунку на 1 м2 (на 20,9%), коефіцієнта кущення і довжини колоса. Співвідношення цих показників наближалось до оптимального, що дало змогу отримати високий урожай пшениці (5,62 т/га) після попередника горох на зерно.

Водночас оранка (18–22 см) під озимину за посушливих умов призводить до утворення брилуватої поверхні поля. Такий агрофон швидко втрачає залишкову вологу, потребує додаткових культивацій, що, своєю чергою, зумовлює розпорошення верхнього шару ріллі, зневоднення її і зниження протиерозійної стійкості. Натомість для зволоження сухого ґрунту шаром 20 см залежно від ступеня його еродованості й водостійкості структури потрібні опади в кількості 25–40 мм. Не випадково маса коренів пшениці тут, як порівнювати з неглибоким обробітком, зменшувалась на 1,6– 3,0 ц/га.

Мінеральні добрива

Складність застосування мінеральних добрив під озимину, на відміну від ярих культур, полягає у тому, що не збігаються чинники ефективності (строки й способи унесення, дози та співвідношення макроелементів), які б одночасно забезпечували інтенсивний розвиток кореневої системи, збереження зимота морозостійкості рослин, формування високої врожайності зерна. В умовах неоднакової забезпеченості елементами живлення розбіжності щодо темпів і характеру лінійного росту пшениці починали проявлятися на стадії утворення 2–4 пагонів. До того ж маса коренів виявилася більшою на ділянках з унесенням фосфорно-калійних добрив, тоді як вегетативна маса краще розвивалась у варіантах з азотним живленням рослин.

Результати проморожування в морозильних камерах, а також спостереження за перезимівлею посівів у полі, вказують на зростання морозостійкості пшениці за внесення фосфорних добрив як окремо, так і сумісно з калійними. Це пояснюється більшим нагромадженням розчинних вуглеводів перед відходом на зиму, високою концентрацією клітинного соку, уповільненим ростом. Водночас за одностороннього фосфорно-калійного живлення й азотного голодування рослини хоча і мають кращі показники коренезабезпеченості та морозостійкості, але не досягають восени потужності, необхідної для отримання планового врожаю зерна.

Крім гальмування процесів кущення дефіцит азоту в ґрунті на початку вегетації озимини може призводити до передчасного відмирання листків нижніх ярусів. Кількість хлорофілу в живому листку таких рослин зменшується майже в 1,5 раза, як порівнювати з рослинами, що отримали оптимальну дозу азотних туків.

Вибір кращих норм, співвідношень і поєднань макроєлементів суттєво залежить від рівня потенціальної та ефективної родючості агрофону. До прикладу, максимальна стійкість до холодового стресу в пшениці по чорному пару формується в більшості випадків у разі підживлення фосфорно-калійними добривами окремо або спільно з невеликими дозами азоту (N30). Високі норми його, навіть у складі повного удобрення, помітно знижують стійкість рослин до мінусових температур унаслідок підвищення оводненості тканин, низьких показників водоутримувальної здатності й умісту цукрів.

Натомість за використання пізніх непарових попередників (кукурудза, соняшник, сорго) найефективнішим із погляду дієвості кореневої системи та зимостійкості пшениці виявилось комплексне мінеральне добриво нормою N60P60К60. Зниження її стійкості до морозу за такого співвідношення NPК фіксували тільки в роки з надзвичайно теплою та вологою погодою восени, коли сильно зростали витрати запасних поживних речовин на ростові процеси.

Найвищу врожайність пшениці озимої по чорному пару (5,36–5,38 т/га) отримано на ділянках із допосівним загортанням у ґрунт фосфорно-калійних добрив, а також за внесення мінімальної кількості азоту (N30) на фоні P60К60, тобто там, де культура мала збалансовану за рівнем мінерального азоту систему живлення рослин. Унесення в чорному пару азотних і калійних добрив без фосфорних не мало позитивного впливу на продуктивність посівів, а за великих доз N відбувалось зниження її на 0,25–0,27 т/га.

Після кукурудзи на силос максимальний урожай зерна (4,79 т/га) з високими технологічними якостями отримано за загортання під передпосівну культивацію повного добрива N60P60К60. Внесення фосфорно-калійних або азотно-калійних туків було менш дієвим.

Ефект післядії

Кореневі рештки озимини після відмирання поповнюють запаси поживних речовин ґрунту й сприяють підвищенню його родючості внаслідок покращення гумусного стану. За результатами досліджень парова пшениця лишає по собі в 40-см товщі від 26,7 (без добрив) до 40,4 ц/га (20 т/га гною + N60P60К60) коріння, переважна більшість якого (82–83,9%) розміщена в шарі чорнозему 0–20 см. В оптимальні за зволоженням роки частка його в підорному прошарку 20–40 см зростала до 24–29%, у гостро посушливі — зменшувалась до 12–13%.

Обчислення сумарної кількості поживних речовин, що лишаються після збирання зернової культури, показало суттєве зростання їх обсягів на органо-мінеральному фоні удобрення (91,6 кг/га проти 51,4 ц/га на контролі). В усіх випадках відбувається насамперед значне збагачення ґрунту азотом, другу позицію посідає калій, третю — фосфор. Інформація про додаткове джерело надходження елементів живлення рослин (із кореневих решток) має враховуватись у плануванні системи удобрення наступних культур сівозміни.

Правила посіву і догляду за озимою пшеницею

Щоб отримати гарний врожай пшениці, недостатньо посіяти велику кількість зерна. Важливо правильно доглядати за рослиною, вчасно вносити добрива й забезпечити її потрібною кількістю вологи.

Кожна фаза зростання вимагає певної температури ґрунту, вологи та корисних речовин.

Перед посівом спочатку треба підготувати ґрунт. Краще, якщо перед пшеницею на полі росли кукурудза, рапс, зернобобові або однорічні трави: вони насичують ґрунт азотом, поживними речовинами й запобігають зростанню бур’янів. Якщо пшеницю посіяти відразу після ячменю, можуть виникнути гнильні захворювання. Соняшник забирає усю вологу й ще гірше підходить в якості попередника.

Підготовку до посіву варто починати, як тільки зібрали попередні рослини. Обробити землю, провести аерацію й вирівняти ґрунт. На 1 кв. м поля треба висівати до 500 насінин. Якщо озиму пшеницю сіють пізніше, треба збільшити кількість насіння на 10%.

Особливості зростання озимої пшениці

Виділяють декілька фаз зростання:

  • проростання – цей період складає дві-три тижні. Необхідна температура не нижче 12˚С;
  • кущіння – початком цієї стадії вважають появу декількох листків у рослини. Оптимальна температура для кущіння не менше 6˚С. Щоб його прискорити, вводять азотні добрива;
  • стеблування – починається через місяць після проростання. У цей період у рослини формуються стеблові вузли;
  • колосіння – починається через місяць після стеблування. У пшениці утворюється колос. Швидкість колосіння залежить від наявності вологи та корисних речовин в ґрунті;
  • цвітіння – відбувається через 2 дні після утворення колосу. В середньому займає 7 днів;
  • дозрівання – формується зерно. Швидкість цієї стадії залежить від кількості вологи: чим менше вологості, тим швидше наливається зерно.

Обробка землі та удобрення озимої пшениці

Обробка землі включає декілька етапів. Спочатку ущільнюють ґрунт для кращого контакту з насінням. Це дозволяє зберегти вологу в ґрунті й гарантує рівномірні сходи. Наступний етап – боронування, яке покращує проникнення повітря до кореневої системи й запобігає виникненню бур’янів. І останній – захист рослини. Для цього застосовують різноманітні добрива й підгодівлі.

Спосіб обробки обирають залежно від типу ґрунту та погодних умов. Приміром, накочення не можна використовувати, якщо спостерігаються сильні опади або ґрунт глинистого типу.

Щоб позбавитися бур’янів, використовують спеціальні хімічні препарати. Для знищення грибків і боротьби з хворобами рослин застосовують фунгіциди. Для підгодівлі використовують різноманітні органічні речовини. Фосфорні добрива вносять в ґрунт ще до початку висіву пшениці. Азотні – порційно у фазі кущіння, стеблування, колосіння та цвітіння. Органічні суміші вносять, якщо в ґрунті не більше 2% гумусу.

Полив озимої пшениці

Для отримання гарного врожаю треба, щоб рослини розвивалися в ґрунті з достатньою вологою. Це особливо важливо на ранніх фазах розвитку, адже тоді формується коренева система. У холодну пору року пшениця отримує потрібну кількість вологи через атмосферні опади. Коли температура повітря підвищується, земля пересихає. Якщо коренева система рослини добре розвинулася, то вона може добувати вологу на глибині до 100 см В інших випадках важливо проводити регулярний полив.

Якщо під час посіву було мало дощів, треба проводити додатковий полив. Навесні бажано поливати поле, якщо ґрунт недостатньо просякнутий водою: на глибині менше 2 метрів. Проводити зрошування літом варто тільки під час посухи.

Ці прийоми догляду за озимою пшеницею націлені на створення сприятливих умов для розвитку рослини. Дотримуючись простих правил, можна значно підвищити врожайність!

Related Post

Скільки давати Нурофен на 10 кгСкільки давати Нурофен на 10 кг

Зміст:1 Через скільки діє Нурофен для дітей: особливості дії препарату1.1 Що таке “Нурофен”?1.2 Через скільки починає діяти дитячий “Нурофен” у сиропі?1.3 Дозування для дітей різного віку1.4 Через скільки починає діяти

Яке навантаження на стовпчастий фундаментЯке навантаження на стовпчастий фундамент

Зміст:1 Стовпчастий фундамент: покрокова інструкція1.1 Що собою являє1.2 Де може використовуватися1.3 Основні вимоги1.4 Які інструменти і матеріали знадобляться1.5 Виконання розмітки1.6 Етапи зведення стовпчастого фундаменту1.7 Заливка стовпчастого фундаменту: покрокова інструкція1.8 Заливка

Де вчитися щоб стати письменникомДе вчитися щоб стати письменником

Спеціальність «художня творчість» в університетах України є незвичною й новою. У нас є лише два вищі навчальні заклади, де вчать на письменника: Київський національний університет імені Шевченка та Острозька академія.15