Топ-7 фільмів про свято та Санта-Клауса

Цьогоріч — 200 років образу Санта-Клауса, який створив американський поет Клемент Мур. Передає KURAZH з посиланням на Фокус.

Санта-Клауси / The Santa Clauses

• США, 2022, мінісеріал, фентезі
• У ролях: Тім Аллен, Елізабет Мітчелл, Остін Кейн

Цей прем’єрний мінісеріал Disney+ — продовження популярної серії фільмів про рекламника Скотта Келвіна, який виступив у ролі Санта-Клауса.

Келвін наближається до свого 65-річчя і розуміє, що не може бути Сантою вічно. Санті, який зібрався на пенсію, потрібно визначити наступника — він обирає його з членів своєї родини.

Келвін був першою людиною, яка прийняла мантію Санта-Клауса після того, як армія попередніх Санта-Клаусів вирішила, що світу потрібен хтось, знайомий із розвитком технологій. Тепер його погляди звернені до своєї сім’ї, якій треба скласти іспит щодо обов’язків Санти.

Серіал “Санта-Клауси” – трейлер

“Санта Клаус” / The Santa Clause

• США, Канада, 1994, фентезі
• У ролях: Тім Аллен, Ніл Міллер, Венді Крюсон

Це перший фільм, що дав початок кіноциклу та мінісеріалу 2022 року: картина при 20-мільйонному бюджеті зібрала майже в 10 разів більше — $189 млн.

Скотт Келвін — розлучений рекламник. Напередодні Різдва Скотт забирає сина у колишньої дружини і проводить з ним не надто веселий вечір. Однак уночі ці двоє бачать на даху свого будинку Санта-Клауса — початок очевидно навіяний класичною поемою Клемента Мура, але далі — новий сюжетний хід. Від окрику Скотта чарівник оступається, падає і втрачає свідомість. Тато із сином залазять у сані Санти, і з цього моменту життя рекламника круто змінюється: тепер він має взяти на себе обов’язки Санта-Клауса.

Для коміка Тіма Аллена ця роль стала доленосною — проєкт виявився надзвичайно популярним. Його худий невдаха Скотт перетворився на сивого, впевненого в собі повненького старця. З’явилися два успішні продовження: “Санта-Клаус-2” (2002) та “Санта-Клаус-3” (2006). Приблизно в тій же іпостасі (упорядника Різдва) Аллен знявся у фільмі “Різдво з невдахами” (2004), хоча критики лаяли фільм — публіці сподобалося.

Трейлери фільму “Санта Клаус”

“Санта і компанія” / Santa & Cie

• Франція, 2017, фентезі
• У ролях: Ален Шаба, Одрі Тоту

Перед Різдвом усіх ельфів, відповідальних за виготовлення подарунків для малюків, косить незрозуміла хвороба. Дідусь Санта вирушає у Париж шукати вітамін С. Але чомусь прямо з аптеки його відправляють у поліцейську дільницю: ніхто взагалі не впізнає в ньому чарівного рознощика подарунків.

Роль Санти у цьому фільмі виконав Ален Шаба — французький комік. Він виступив і режисером, і сценаристом стрічки. Саме тому фільм рясніє безліччю смішних епізодів. У фільмі з’являється і місіс Клаус.

“Різдвяні хроніки” / The Christmas Chronicles

• США, 2018, фентезі
• У ролях: Курт Расселл, Джуда Льюїс

Кейт і Тедді Пірс залишаються одні на Святвечір: їхню маму терміново викликають на роботу. Юні брат із сестрою збираються отримати відеодоказ приходу старого в червоному вбранні до них у будинок. Коли Санта прибуває, діти крадькома залізають в його сані, щоб зняти все на відеокамеру, але трапляється аварія.

Зазначимо, що Курту Расселлу дуже йде ця роль і біла борода.

Трейлери фільму “Різдвяні хроніки”

“Канікули Санта-Клауса” / Santa Who?

• США, 2000, фентезі
• У ролях: Леслі Нільсен, Стівен Екхолдт, Робін Лайвлі

Комедія, що вже стала класичною, з коміком Леслі Нільсеном (“Аероплан”, “Голий пістолет”).

Напередодні Різдва Санта-Клаус, який поспішає на своїх санях з оленями по небесах, несподівано на повороті випадає із саней і приземляється на капот машини репортера Пітера. Старий залишається живим, але втрачає пам’ять. Пітер запрошує Санту знятись у телепередачі, щоб той зміг знайти родичів. Тим часом ельфи, стурбовані зникненням начальника, починають його шукати.

Однак загалом для Санти — це не найгірший час: через втрату пам’яті він іде у “вимушену відпустку” і докладніше знайомиться із сучасним мегаполісом і його мешканцями.

Трейлери фільму “Канікули Санта-Клауса”

“Фред Клаус, брат Санти” / Fred Claus

• США, 2007, фентезі
• У ролях: Вінс Вон, Пол Джаматті, Рейчел Вайс

Несподівано з’ясовується, що Санта Клаус має брата на ім’я Фреда. І він досить неприємний. Зрозуміло, через свій поганий характер, він не зробив таку блискучу кар’єру, як Санта. Але одного разу Святий Нік, він же Санта, потрапляє у біду. Фред змушений замінити його. І тут з’ясовується, що братик не настільки поганий, як здавалося. У конкуренції з “оригінальним” Сантою деякі почали віддавати перевагу Фреду. “Тобі треба вчитися бути жорстким”, — зауважили Ніку. — “Я святий. Жорсткість — це не для мене”, — зітхнув Санта.

Трейлер фільму “Фред Клаус, брат Санти”

“Дістати Санту” / Get Santa

• Британія, 2014, фентезі, комедія
• У ролях: Джим Бродбент, Рейф Сполл, Кіт Коннор

Британський варіант комедії про Санта-Клауса з не таким уже й тонким англійським гумором, але все-таки кумедний. Сюжет соціально загострений і чимось нагадує ідею радянського фільму “Джентльмени удачі” (1971), де є зустріч Нового року.

Тут Санта потрапляє в аварію — його сані заплуталися в дротах. Олені розбіглися. У долі Санти беруть активну участь ексв’язень Стів і його син. Однак, під час спроби витягти оленів із собачого притулку, Санту самого відправляють у в’язницю — ту саму, звідки нещодавно вийшов Стів.

Щоб не стати об’єктом глузувань, Санті доводиться змінити іміджі — у цьому йому допомагає друг Стіва, перукар. Але зеки, дізнавшись, що новенький “добре зображує” Санту, просять його зробити це на святкуванні Різдва. Санта готує подарунки і згадує, кому з ув’язнених він що дарував, коли ті були дітьми.

Ця сцена схожа на момент із фільму “Джентльмени удачі”, коли завдитсадком Трошкін, який зображував ватажка банди Доцента, перед Новим роком дарує своїм підопічним — злодіям-рецидивістам — подарунки, щоб пробудити в них добрі почуття.

У певному сенсі ці ролі несуть релігійний характер: Санта (а в радянському варіанті Дід Мороз) тут рятують заблукані душі.

Трейлер фільму “Дістати Санту”

Санта-Клаус: як його побачити та що робити в Лапландії

Кожна дитина мріє побачити Санта-Клауса. Ця думка не покидала мене 5 років. І саме стільки часу знадобилося, щоб «дозріти» для сімейної поїздки в Лапландію.

Лапландія – регіон, де багато снігу, холодно і живе Санта-Клаус. А ще там дуже дорого. Це практично все, що я знав перед плануванням подорожі.

Підготовка до поїздки в Лапландію

Із того моменту, як ми почали планувати візит до Фінляндії, ціна на тур змінювалася від 1100 до 4500 євро за трьох, залежно від транспорту і готелів, в різні роки у різних туроператорів. Прораховували і самостійну поїздку, яка по колу обходилася мінімально десь в районі 2500 євро.

Коли дитині виповнилося 7 років, було вирішено розбити скарбничку і запрягати оленів до Санти 🙂

Ближче до Нового року ми твердо вирішили, що їхати будемо з туроператором, так простіше і дешевше. Квитки дорожчали буквально по годинах, а у оператора могли бути гарячі тури. Сиділи і чекали, а раптом хтось відмовиться або не заповниться літак. Так і сталося, оператор запропонував чудову ціну на останні місця, визначатися треба було без зволікання, поїздка планувалася з 5 по 12 січня. Мріяли довго, рішення прийняли швидко 🙂 Підкупило те, що в ціну туру входила екскурсія до Санта-Клауса.

Найголовніше: під час підготовки до поїздки в Лапландію подбайте про теплий та зручний одяг і взуття для себе і, перш за все, для дитини!

Прогноз погоди лякав дуже сильно: −40°С в регіоні, куди збираємося. Максимально, що я відчував коли-небудь до цього, було −27°С, і то в ці дні ми сиділи вдома і виходили лише на півгодинки прогулятися.

У всіх трьох було хороше Ecco-вське взуття та Zara-вські пуховики, але бувалі крутили пальцем біля скроні і приречено прогнозували: замерзнете, одумайтеся! На собі вирішили заощадити, взуття не міняти, а ось дитині екстрено купили уггі і заспокоїлися. Додатково придбали термобілизну, по парі флісових кофтин на кожного і хороші термошкарпетки. Ех, ми не пошкодували про це 🙂

Подорож до Фінляндії починається

Так як виліт до Фінляндії був із Києва, а їхали ми з Дніпра, то до вартості путівки ще додалися витрати на паливо в Київ і назад, паркування і дві ночівлі недалеко від Борисполя, в розмірі трохи більше 100 євро, а головне, два дні на дорогу. Ех, добре киянам!

Зручний ранній виліт, сніданок у літаку, один фільм у польоті, і в 11 ранку ми вже в столиці Лапландії – Рованіємі.

Паспортний контроль за півгодини, а поки чекаєш, то ловиш хороший безкоштовний Інтернет. Забираємо речі і йдемо в автобус, який відвезе нас в готель.

Вийшовши на вулицю, жаху від холоду не відчули, якихось −22°С, але все попереду.

Досить оперативно автобуси від’їжджають в Луосто, за 100 кілометрів від аеропорту, – туди, де ми будемо жити тиждень.

Дорогою гід розповідає програму і можливості, які перед нами відкриваються в цій подорожі, а також поради, як заощадити.

Купуйте продукти в Лапландії відразу

З огляду на те, що жити ми будемо в невеликому селі, з дорогими ресторанами і одним магазинчиком, то першою зупинкою був супермаркет, на який нам дали дві години і переконливі рекомендації – затаритися на тиждень!

Незважаючи на те, що ми з собою взяли трохи круп і якогось алкоголю, в магазин пішли. І не пошкодували. Ціни і вибір свіжих продуктів – супер. Яка ж там смачна сьомга і сири!

Із цього магазину ми вийшли з двома величезними пакетами їжі і чеком на 96 євро. Додатково купили 3G-картку для Інтернету і поїхали в готель.

Житло в Лапландії

Жили ми в Lapland Hotels Luostotunturi, але не в самому готелі, а в котеджному районі цього комплексу.

Казка настала відразу після того, як автобус зупинився біля нашого готелю.

Будинок на дві сім’ї з двома окремими входами.

У кожного є спальні місця, де цілком можна розмістити 4-6 чоловік, кухня і холодильник, камін і своя сауна!

Яка ж краса! Навколо купа снігу, він рипить від морозу, високі ялинки, все підсвічується, тиша, а всередині тепло і затишно. Біля кожного будиночка є місце, де складено дрова для каміна, їх постійно підвозять, а головне, що вам за це не потрібно платити. Взяв у дві руки пару сіток дров, заніс у котедж і підкидаєш час від часу в камін, п’єш вино і медитуєш 🙂

У вартість туру також входив дуже хороший сніданок, на який потрібно було йти в центральний корпус готелю. Відстань – метрів 200, але через мороз іноді було дуже холодно її долати. А ще шлях до сніданку – це завжди дорога в темряві, так як о 8-9 ранку на вулиці ще сутінки, а о 2 годині дня вже темніє.

Ось відео, яке я зняв біля нашого котеджу.

Чим зайнятися в Лапландії

Дні в Лапландії, крім тих, що ми їздили на екскурсії, проходили відносно спокійно, а для багатьох може здатися навіть нудно. Сніданок, повернення в котедж, одягнутися тепліше, прогулянка селищем то в один бік, то в інший – поки світло. Вдень додому – пообідати, коли вже майже темно, знову прогулянка або санки, після – в сауну, легка вечеря і спати.

Але нудно не було, час пролетів дуже швидко, а кількість емоцій просто зашкалює і досі.

Одна з прогулянок по містом в −25°С.

Полювання за північним сяйвом у Лапландії

Разів зо три бігали – визирали північне сяйво. Один раз навіть пощастило побачити, але слабеньке. Щоб виглядало яскраво і барвисто, сфотографувати не виходило. Навіть завантажили додаток, який прогнозує, коли буде сяйво, але воно ні разу не співпало.

У Лапландії є будиночки, іглу, у яких прозорий дах, щоб не пропустити сяйво. Вартість за ніч – 300-600 євро. Ось приклад іглу, подивіться, як це виглядає і скільки коштує: Pyhä Igloos.

Лижі, санки, хайкінг у Лапландії

Фінляндія – не зовсім те місце, де ми хотіли б кататися на лижах, особливо після Словаччини. А почитавши відгуки і подивившись відео, взагалі відмовилися від планів на цей екстрим.

Але в Луосто є невеликий гірськолижний курорт із трасою для лиж та окремо для санок. Люди приїжджають, приходять із готелів і катаються, іноді навіть спостерігали невелику чергу на підйомник. Біля кожного будиночка ви знайдете санки. Також взяти їх безкоштовно можна біля центрального входу в основний корпус готелю і піти кататися, а залишити санки дозволяють біля свого будиночка. А ось за лижі і підйоми доведеться платити. Взяти лижі і підйомник на день коштує близько 50 євро.

Популярні також бігові лижі, доріжки, для яких отратрачені по всьому селищу і не тільки. Довжина трас досягає 40 кілометрів, і таких лижників тут дуже багато.

Багато покажчиків для бігових лижників.

Доріжками, де їздять лижники, людям без лиж ходити не можна, щоб не попсувати траси.

Ми ж вибрали безкоштовні санки.

Багато ще ходять горами на снігоступах за 23 євро на добу. Ми теж ходили в гори і трохи там не замерзли. Але про це згодом.

Взагалі, гуляти навколо Луосто – це чудовий варіант. Скрізь просто краса!

А ось люди сюди і влітку приїжджають. Мабуть, машина тут і зимує.

Ось які речі зі снігу роблять у селі.

Гляньте, який шар снігу!

Взагалі, є де погуляти, тим паче що все для цього обладнано 🙂 Розчищено не тільки дороги, але і доріжки для пішоходів.

Екскурсія на оленячу ферму в Лапландії

Відразу після приїзду ми вирішили записатися на екскурсію на оленячу ферму. Гіди радили їхати до оленів 🙂

Порадившись, вирішили, що 100 євро за таку розвагу можемо віддати, адже і запам’ятається надовго. Це ціна за людину, якщо що 🙂 Запам’яталося, звичайно, але не тільки вартість!

Ранок був суворим. Мінус 34 градуси!

Незважаючи на те, що мороз у Фінляндії відчувається не так сильно, як у нас, дійшовши до сніданку, ми настільки замерзли, що було вирішено утеплитися сильніше, одягнувши ще по одній флісовій кофті зверху, так як екскурсія на ферму відбуватиметься на вулиці.

Людей 30 дорослих і дітей поїхали з нами пограти в цю забаву і теж отримати емоції на все життя.

Прибувши на місце, гід нас спробував порадувати, що на вулиці стало тепліше: −30°С. Гуморист 🙂 Хоча він сам весь час ходив без шапки!

«Отже, починаємо!», – сказав наш гід. Бачите? Он він, праворуч, із кавою 🙂

Завдання – зайняти упряжку з оленем, сісти в неї. Вас накривають покривалом з оленячої шкури, що нагадує шинель, і ви чекаєте сигналу.

Наша упряжка була передостанньою. Закуталися добре і почали чекати сигналу. У нашому уявленні це мала бути поїздка, як на американських гірках, зі швидкістю звуку, і ми, звичайно ж, налаштувалися на такий рух.

Прочекали хвилин 5-7, і почався якийсь рух спереду.

Я крикнув своїм: «Тримайтеся, починається . », і сам схопився сильно за корпус нашої «карети», щоб не випасти.

Через півхвилини упряжка зрушила з місця, ставало дедалі цікавіше. Але пройшла хвилина, дві, три, а наш олень ішов дуже спокійним кроком. Хм, як же так, а де ж адреналін, де ж враження і рух? Я подумав, що упряжки, які були попереду, просто йшли повільно, ми скоро їх переженемо і піддамо жару.

Ось як виглядав наш жвавий олень )))

Але потім я придивився і зрозумів, що ніхто нікого обганяти не буде. Адже наш «мотор» прив’язаний до упряжки, яка попереду, і, відповідно, бігти нікуди ))

Я глянув на це все і подумав: «Як же хлопцю попереду не страшно, адже оленячі роги на рівні його голови, і це ж може бути дуже небезпечно!»

Але! Ми ж передостанні! І тут я почув зліва від мене сопіння і якісь рухи. Включаю свій смартфон у режим селфі і бачу це! ))

«Головне не крути сильно головою, друже», – подумав я і втиснувся в упряжку.

Минуло ще 5 хвилин, але швидкість нашого каравану не збільшувалася. Ще трохи, і я почав відчувати, що мерзнуть ноги і потроху холоднеча пробирається через одяг. Тут-таки дитина сказала, що їй холодно! Холодно було в ноги. В ноги, взуті в уггі, які не мали підвести.

Холодно було не тільки нам, а, мабуть, всім хто знаходився в інших упряжках. Почалися крики від батьків, типу: «Коли почнемо їхати?», «Коли вже приїдемо?», «Розвертайся, діти мерзнуть».

Було тривожно, бо ми не розуміли, скільки нас ще будуть морозити!

Я увімкнув навігатор, і побачив, що ми рухаємося чітко стежкою, яка йде по колу. Тобто, ми зробимо коло і приїдемо назад. Але попереду була ще половина шляху.

Ви тільки уявіть, тебе везуть 3 км/год, попереду ціла вічність у дорозі, дитині все холодніше, і ти думаєш, як би вистрибнути з цього транспорту, втекти і повернутися на базу своїми ногами, щоб врятуватися від замерзання.

Крики сусідів ставали все сильнішими і частішими, а «водії» на чолі упряжок не звертали уваги, мабуть, не знаючи мови.

Ще мить, і ніг майже не відчуваєш. Як же це було холодно! Терміново почали розтирати ноги дитини і заспокоювати, що скоро приїдемо. Таке враження, що це тривало вічність, але ми прибули на місце старту. Всі кричали на гіда, нікому не сподобалася ця морозилка .

Хлопець не очікував такого, трохи втиснув голову і скомандував, щоб усі йшли до намету, там добре буде.

У наметі нас чекало багаття посередині, біля якого всі почали відігрівати дітей і себе. Здавалося, що це був найтепліший вогонь у житті 🙂

Коли трохи відтанули, нам принесли бутерброди з олениною. Смачно!

Потім дали вільний час на перекус, який кожен брав з дому, і почалося шоу з шаманом.

Далі розповідали про оленів, оленячі ферми і все, що з цим пов’язано, було дуже цікаво. Найбільше запам’яталося:

• Кожна ферма маркує оленів і може завжди знайти свого серед інших за мітками на вухах. Господар оленя ще малюком його позначає, роблячи надрізи на вухах своїм «почерком».
• Полювання на оленів заборонена в Фінляндії зовсім!
• Оленів у Лапландії більше ніж людей, понад 200 тисяч.

Запропонували купити в’яленого м’яса оленини, дуже смачно, беріть, не пошкодуєте!

Після того, як шоу закінчилося, народ зігрівся, перекусив, гід запропонував піти продовжити екскурсію. Народ напружився, але це було годування оленів поруч із куренем. Емоційно, дуже круто!

Однозначно, чудова екскурсія і я радив би її відвідати, але бути готовим до того, що коли на вулиці холодно, то від «гонок на оленях» багато радості не отримаєте 🙂

Поїздка в гості до Санта-Клауса

Настав довгоочікуваний день, усі хвилювалися і чекали зустрічі. Сьогодні ми побачимо Санта-Клауса!

Трохи більше ніж за годину автобус нас довіз до резиденції чарівника.

Людей дуже багато, але все чітко організовано, кожна група має свій час для відвідування Санти. А до того можна було погуляти парком і магазинами.

А ось і пошта, яка надійшла з усього світу.

У призначений час наша група зібралася і вишикувалася в чергу. Рухається все досить швидко, дуже приємна атмосфера.

Перед входом до Санта-Клауса зустрічають ельфи, вони вітаються і проводжають вас до дідуся 🙂 Тут же ви можете ознайомитися з цінами на «послуги». Відвідування Санта-Клауса – це безкоштовно. Сфотографуватися і отримати знімок у паперовому вигляді коштує 30 євро. Або ж за 50 євро пропонують посилання, де можна скачати 5 фото і відео того, як ви спілкувалися з Санта-Клаусом. Ми, звичайно ж, вибрали другий варіант 🙂

Усе відбувається дуже швидко, менше хвилини 🙂

Ви заходите, Санта-Клаус сидить і посміхається, вітається, уточнює, з якої ви країни, простягає свої теплі руки, щоб потиснути. Сідаєте фотографуватися. 1-2-3-4-5, фото є, далі прощаєтеся, і наступний.

Відчуття чуда, його позитивна енергія, сам момент, що ми тут – це круто, неймовірно! Ми потім ще цілий день посміхалися. Однозначно, обов’язково до відвідування!

Фото нашого головного помічника у поїздці в Лапландію з Санта-Клаусом. Аня, якби не ти з Веронікою, ми б і далі мріяли, спасибі! )

Детальну і актуальну інформацію про резиденцію Санта-Клауса можете знайти на його офіційному сайті.

Санта-Парк у Рованіемі

За кілька кілометрів від села Санта-Клауса є Санта-Парк. Це печера, в якій ви знайдете різні розваги, пов’язані з холодом, снігом і чарами 🙂

Домовляємося з гідом, що зустрічаємося біля автобуса через 3 години.

Хто не встигне, буде добиратися до готелю своїм ходом. Коштує така поїздка більше 100 євро, про що трохи пізніше)

Що ви можете відвідати, побачити і в чому взяти участь у Санта-Парку:

• Чарівний поїзд, на якому можна подорожувати захопливими світами.
• Заробити свій власний диплом у школі ельфів.
• Перетнути Полярне коло під землею і увійти в прохолодне царство Крижаної Принцеси.
• Відчути хрусткий подих зими в Льодовій галереї.
• Насолодиться веселим шоу ельфів на головній сцені.
• Надіслати свої різдвяні привітання у поштовому відділенні.
• Прикрасити печиво на затишній кухні місіс Gingerbread.
• І пошепки сказати свої найсокровенніші бажання Дідові Морозу!

Вхід у парк виглядає просто бомбезно!

Чари в Санта-Парку навколо вас будуть завжди.

Дуже сподобалася крижана кімната.

Покаталися на поїзді печерами, цікаво!

Брали участь у майстер-класі з виготовлення печива. Купуєш печивко і йдеш на ньому малювати.

Зробили свого сніговика.

А ось так уже обліпили через годину)

У Санта-Парку ми теж відвідали Санта-Клауса. Тут людей було до нього поменше, і він уже більше втомлений;)

Тут же купили теж фотки з ним, але вже на флешці.

Подивилися шоу на сцені ельфів, дуже класно!

Найцікавіше в Санта-Парку для нас – це виступ ельфів, щоб потрапити на нього, треба відстояти чергу.

Шоу закінчилося о 16:00, у той час, коли у нас призначено від’їзд туристичного автобуса в Луосто. Ви б бачили, як ми бігли до виходу, з надією, що хвилин 10 нас чекатимуть. Вискочили на парковку, а автобуса вже немає 🙁 Як же прикро. Але раптом бачимо, нам у даличині моргає якийсь автобус, ми бігом туди. Загалом, вони вже збиралися їхати, і хтось побачив нас. Але після нас ще були ті, хто запізнився. Їх теж дочекалися і поїхали у повному складі. Ніколи так не робіть, дуже недобре! Ох як соромно було.

Квиток на дорослого в Санта-Парк коштує 36 євро, дітям старше 3 років – 27 євро. Але ми не платили нічого, так як ця поїздка була включена повністю в пакет туроператора.

Більш докладно про Санта-Парк можете дізнатися на офіційному сайті.

Цей день запам’ятався на все життя нашій дитині і нам теж. Батьки, знаходите можливість і везіть дітей до Санта-Клауса, поки вони ще маленькі!

Їжа в Лапландії

У зв’язку з тим, що харчуванням ми були забезпечені на тиждень, то сенс у ресторанах відпав. Але один раз нам дуже захотілося спробувати оленину, приготовану прямо в Лапландії.

Так виглядає пюрешка і оленина в журавлинному соусі.

Пюре звичайне, огірки теж, соус дуже смачний, а м’ясо оленини один в один як телятина. Смачно, але без захвату. Ну спробували, галочку поставили)

Раджу скуштувати ще ось цей сир. Продається в магазині.

Ціни в ресторанах значно вищі за звичні середньоєвропейські, але не так, щоб це було космічно. Лате – 4.20 євро, оленина з картоплею – 24 євро, Jaloviina (настоянка фінська) – 6 євро за шот, піца – 10-15 євро.

Загалом, у середньому на людину перекус буде в районі 40-50 євро.

Як ми вижили в −37°С у горах

Прочитайте цю історію і ніколи подібного не робіть!

Після відвідин Санта-Клауса, Санта-Парку, оленячої ферми і прогулянок навколо села був варіант поїхати на екскурсію на собаках в упряжці або на снігоходах. Собаки відпали через відгуки, що це, по суті, ті ж олені, тільки менше в упряжці. А снігоходи з дитиною нам не радили. Залишалося кілька днів і хотілося таки активностей.

Четвертий день ми то каталися на санках, то парилися в сауні, то просто читали книжки. Увечері бігали шукати північне сяйво.

Але в цей день, вирішивши відпочити від санок, ми прогулялися трохи в ліс, знайшли там круті місця і запланували піти завтра, щоб можна було зайти подалі.

Це був п’ятий день, і ми вирішили, що після сніданку, як тільки вийде сонце, однозначно підемо гуляти на гору в ліс!

План був такий: піднятися на гору, перейти її і повернуться стежкою додому. Гора на вигляд невисока, години за 2 повинні подолати її і повернутися в котедж.

Ранок був дуже морозний, ми це відчули, коли бігали на сніданок у головний корпус. Об 11 ранку було −37°С на градуснику! Одягли ще по одній флісовій кофті зверху і вийшли в наш похід. З собою взяли бутерброди, воду і санки пластикові для дитини. Якщо що, будемо її тягти, коли втомиться 🙂

Холодно не було, але як тільки ти зупиняєшся, то мороз відчувається, але не напружує. Ну що ж, головне йти, і все буде ок!

Пройшли пункт, де можна було взяти в оренду снігоступи.

23 євро на людину? Та ну, підемо так, ми легкі, там ніде провалюватися!

Снігу було все більше і більше.

Десь через годину ми обігнали всіх, хто ходив стежками, і далі туристів зустрічали все менше, зате дісталися до місць ще казковіших.

Ще через півгодини ми піднялися туди, де було видно частину села, і тут ліс здавався ще красивішим.

Навколо так гарно і ми так захопилися, був такий азарт, що вирішили підніматися ще вище, хоча дитина вже втомилася і вимагала повезти її на санках. Угору тягти нелегко, але ми впоралися)

І ось ми піднялися до того місця, звідки далі слідів майже не було!

Ось так казково було нагорі.

Що робити далі? За планом ми повинні подолати гору і йти до стежки, а потім по рівному вже просто повертатися. Але сідало сонце і було незрозуміло, скільки ж нам ще рухатися до спуску. Вирішили ще трохи пройти вперед.

Побачивши подібний пейзаж, ми подумали: а якщо це такий шар снігу, що видно лише верхівки сосен ?! Трохи стало стрьомно, але пішли ще далі.

І тут ми розгледіли підйомники гірськолижні, бачите, там далі, трохи лівіше від заходу сонця!

А може пішли туди, і там просто спустимося на санках або на підйомнику?

Включив навігатор і, о жах, стежками він намалював туди йти 40 хвилин. Але по такому снігу всі 2 години точно.

Здавалося, що йти близько, але сліди туди не вели більше ніякі. Було два варіанти: просто повернутися назад, на це приблизно піде до 2 годин; і піти слідами далі.

Судячи з точки на карті, до стежки нам було в 3 рази ближче, ніж повертатися. Але від стежки ще йти і йти лісом. Так, але прямою дорогою після ратрака. Такі думки були. Але вирішено: йдемо слідами далі!

Ось як виглядає це на гугл-картах, де видно гору. Координати місця.

«Ти точно впевнений, що нам туди?»

Не дуже впевнено, але кажу: «ТАК!»

Далі починається спуск і найстрашніше: видно сліди тільки однієї людини. Тобто, якщо вони закінчаться, то ми можемо загубитися. Але у нас же є GPS у смартфоні, батарейка якого сідає, звичайно ж 🙂

«Пішли далі, скоро спустимося, все буде ок!»

Бачите, починається схил і якась тривога, а раптом не потрібно вниз!?

Починаємо спускатися, схил ще більший, майже під 45 градусів. Але хоч видно рівнину)

І тут починається найцікавіше. Дружина попереду, дитина за нею, а я замикаю.

Я дивлюся, як усі опиняються під снігом і сам починаю панікувати, провалюючись буквально по пояс із кожним рухом. Такого досвіду в мене ще не було, невідомо що робити і як вибиратися. Згадав якийсь фільм, як людина в болоті пропала, але паніку геть, треба щось робити.

На секунду в мене думка: а може все ж назад, але вилажу з замету, намагаюся якимось чином просунутися назад і розумію, що це взагалі нереально! Вийти назад сил не вистачить ні у кого!

Ідемо далі. Ну як ідемо, іноді я навіть намагався котитися по снігу, щоб не провалюватися. Всі були на нервах, але ніхто не показував паніки. Дитина чітко виконувала вказівки і не було навіть натяку на якесь ниття, всі розуміли, що потрібно дійти до цивілізації.

Через якийсь час дружина сказала, що слідів униз більше немає, вони завернули в бік, куди нам не потрібно! Відкрив GPS: все супер, рухаємося повільно, але вірно. Нічого, йдемо далі, скоро дістанемося до стежки.

Ще півгодини, і ми, все ж, вийшли на пряму, а ще трохи, і вибралися на стежку з покажчиком! До Луосто 4,3 кілометра! УРА! Коли ми побачили ці покажчики, то мало не почали їх цілувати))

Тут ми навіть розслабилися, йшли, сміялися, але недовго.

Дитина почала замерзати, коли сідала на санки, щоб ми її тягли. А коли вставала і йшла, то зігрівалася. Але йти вже не могла нормально, тому що жахливо втомилася. І таким чином ми ще кілька годин переживали цей процес, поки подолали ці 4 кілометри.

У котедж усі зайшли мовчки і завалилися на ліжка. Коли я зняв пуховик, то на першій флісовій кофтині був лід! А термометр на вулиці показував −35°С.

Слава Богу, ми не замерзли і дійшли!

Далі ми більш спокійно провели залишок нашої відпустки в Лапландії, особливо далеко не виходячи за межі містечка, і повернулися на батьківщину, сповнені емоцій і вражень 🙂