Олег Віщий

Олег Віщий (Ольгъ) — напівлегендарний князь Київської Русі. Здобув владу не пізніше 882, загинув між 912 і 922 роками. Олег, за свідченнями літописів, був опікуном малолітнього Ігора в Новгороді, захопив Київ, убивши Аскольда і Діра, що започаткувало історію Київської Русі. З Києва Олег вів війни з хозарами, ходив у походи на Візантію. Князювання в Києві князя Олега припадає на самий початок X століття. В історію він увійшов як “віщий” Олег, напівміфічний, все життя якого оповите легендами.

Зміст

Літописні свідчення [ ]

Повість минулих літ про початок князювання Олега, залишила такий текст: «В лъто 6387. Умършю же Рюрикови, предасть княжение свое Олгови, отъ рода ему суща, въдавъ ему на руцъ сына своего Игоря; бяще бо молодъ велми.» Літописи називають Олега родичем Рюрика I, інші «князем урманським» (Проте «урмани» в руських літописах – це норвежці). Ряд дослідників вважали його узурпатором, однак, Повість минулих літ заперечує, буквально, словами Олега називає узурпаторами – варягів Аскольда і Діра: «Вы ни князя, ни роду княжа, но азъ есмь роду княжа», и вынесоша Игоря, «а сь сынъ Рюриковъ». И убиша Асколда и Дира. Повість пов’язує діяльність Олега з початком становлення єдиної держави північно-східних слов’ян (періоду X-XIII століть) промовою про Київ (на початку князювання Олега в Києві): «се буди мати городомъ Рускымъ» – так не говорять узурпатори про захоплені міста, як і в тексті договору Олега з греками, після походу на Візантію: «И заповъда Олегъ: . дати углады (відкупні від Візантії) на Рускіе городы: първое на Кіевъ, таже и на Черниговъ, и на Переяславъль, и на Полътескъ, и на Ростовъ, и на Любечь, и на прочая городы.» Літопис також оповідає про подальше зміцнення держави зусиллями Олега, і одночасно, про посилення її впливу на відносини з сусідами. Михайло Грушевський навіть допускав, що Олег міг правити у Києві до часів Аскольда, тобто до 860 року. За версією Генрика Ловмянського Олег був смоленським князем, а його зв’язок з Рюриком — пізніша комбінація. Є версія і тмутараканського походження Олега. А також припущення, що родичем Рюрика міг бути представник місцевої знаті.

Діяльність Олега [ ]

Вся політика Олега орієнтована на захист економічних інтересів. Скорочення східної торгівлі і початок занепаду Волго-Балтійського шляху загрожували обірвати процвітання Новгороду, перетворити її на другорядний лісовий край. Торгівля стала основним джерелом збагачення князя. Лише повноцінний обмін північних товарів і реекспорт східних товарів могли забезпечити процвітання самої Ладоги і виживання жителів краю, так як місцеві продовольчі ресурси були невеликими, а для закупки їх, у першу чергу хліба, потрібні були кошти. І тоді Олег взявся оволодіти ключовими позиціями вздовж шляху «з варягів у греки», що в IX ст. відтіснив давній Волго-Балтійський шлях. Але головні пункти цього шляху контролював Київ. Дуже правдоподібною виглядає здогадка Г. Маргера про союз Олега з уграми (мадярами), який забезпечив успіх його політики.

У 882 Олег здобув Київ, попередньо зайнявши Смоленськ (Гніздово) та Любеч. При взятті Києва він убив київського князя Аскольда. 883 року Олег змусив платити данину древлян, у 884—885 роках — сіверян, 885 року вів війну з тиверцями. Можливо, що у цих війнах йому допомагали угорці. Вірогідно, що Олегу вдалось спрямувати союзні йому угорські орди на землі волинських і хорватських князівств.
Об’єднавши землі вздовж шляху «з варягів у греки», Олег мусив зіткнутися з Хозарським каганатом, який контролював шлях зі сходу через Нижню Волгу та Каспій («срібний шлях»).

Підготовку морських походів Олег розпочав з перших років свого правління. Як і Аскольд, Олег свій погляд спрямував на південний схід. Його перший морський похід історія зафіксувала в 905 — 910 роках. Східний історик Табаристану ібн-ель-Хасан описує похід флотилії князя Олега в Каспійське море на Абесгун. Спочатку похід Олега складався досить успішно. 909 року флотилія із 16 лодій (близько 800 дружинників) прорвались через хозарські землі в Каспійське море, підплила до острова Абесгуна в Табаристані і спалили торгівельний флот, що стояв там. Русь встигла захопити декілька міст на каспійському узбережжі, але об’єднані війська намісника Табаристану Абуль-Абаса та начальника міста Сарі розбили дружину Олега, а частину його воїнів взяли в неволю.

Наступного року Олег повторив похід на Каспій. 910 року руси зайняли Сарі. Але, за істориком ібн-ель-Хасаном, під Гілянами князь знову зазнав невдачі і надалі переніс напрям своєї військово-політичної діяльності на південь, у бік могутньої Візантійської імперії. Можливо, в такий спосіб Олег йшов на зближення з Візантією і ослаблював позиції халіфату.

Десь після 912/13 років за даними Аль Масуді руський флот на 500 човнах (по 100 людей у кожному) через Керченську протоку ввійшов в Азовське море. Це був величезний ледунґ в 15-20 тис. дружинників. Підпливши до гирла Дону, руси послали послів до кагана, прохаючи його пропустити їх у Каспій, обіцяючи за це каганові половину здобичі. Хозари дозволили русам пройти через Дон, звідки волоком лодії були перетягнені у Волгу і військо спустилося по ній у Каспійське море. Каган саме воював з печенігами, крім того руси обіцяли йому половину здобичі. Руси спустошили й розграбували Ширванд, Азербайджан, Гілянд, Табаристан. Було придушено опір місцевих жителів Ширвана, що були озброєні і посаджені на купецькі суда правителем Ширвану Гайтамом. (“тисячі мусульман було вбито і затоплено”). Результатом походу був розгром мусульманської торгівлі на Каспії, хоча масштаби його дозволяють припускати, що мова йшла все-таки про завоювання одного з портів і перетворення його в руську факторію. Повертаючись із походу,

війшовши в гирло Волги, руси надіслали каганові, згідно з договором, половину здобичі. Але мусульманська гвардія кагана збунтувалась і почала вимагати помсти над Русами за смерть одновірців. Не маючи змоги протистояти вимогам гвардії Каган скорився, але попередив русів. 15 тисяч мусульманської кінноти відправились на човнах по Волзі шукати Русів. Побачивши одне одного обидві армії вийшли з човнів і між ними зав’язалась люта битва, що тривала три дні і закінчилась катастрофічною поразкою русів. В битві на Волзі загинуло 30 тисяч русів. Решта 5 тисяч на кораблях втікли по Волзі, де були перебиті буртасами і волзькими болгарами. Швидше за все що саме тоді й загинув Олег. Отже всі спроби Олега закріпитись на Каспії, якщо такі були, результатів не дали.

Взаємини із Візантією [ ]

Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантією 911 року.

Олег прибиває щит на ворота Царгороду

Ще в 907 році руська дружина на 2000 лодіях, за даними Нестора-літописця, на чолі з князем Олегом вирушила в похід на Константинополь. Русичі оточили місто і перетягнули волоком човни по суші в затоку, минуючи натянутий ланцюг. Бачучи неможливість чинити опір русам, місто здалось, і князь Олег у знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Руські дружинники були обдаровані великими дарами. Однак угоду про пільги для руських купців з візантійцями вдалося підписати лише в 911 році, коли пригрозили другим походом проти Константинополя.

Реальну картину про встановлення взаємовідносин Олега з Візантією засвідчує додаткова умова від 2 вересня 911 року. Вона цінна тим, що вперше встановлює правові відносини русинів з греками, визначає правила взаємовідносин в грецьких і руських містах, покарання за їх порушення, викуп невільників, взаємодопомогу у війні і т. ін.

У першому договорі Олега говориться про утримання двору русинів у Царгороді та забезпечення їхніх кораблів при поверненні на Русь. У другому договорі Олега цікавими є пункти про кораблі, які зазнали лиха в морі. «Коли велика буря викине лодію на чужу землю, а знайдеться там хто від Русі, то має рятувати лодію з вантажем і відіслати її до грецької землі та провести її через усяке небезпечне місце аж дійде в місце безпечне. Коли така лодія від бурі або через мілину не може дістатися до свого місця, ми, Русь, допоможемо гребцям цієї лодії й допровадимо їх здорових із купівлею — якщо це трапиться близько грецької землі. Як така пригода трапиться лодії руській — проведемо її в руську землю». Коли ж було неможливим доставити корабель до порту його призначення то греки і русини взаємно зобов’язувалися вантаж продати, а гроші відіслати власнику корабля.

Похід на Візантію

Таким чином укладені Олегом договори з Візантією започаткували руське (давньоукраїнське) морське право.

Повість временних літ відносить смерть Олега до 912 року, вказуючи на його могилу на Щекавиці. Там же наведено і відому версію про смерть князя від укусу змії. За Новгородським Першим літописом Олег помер 922 року від укусу змії, але в околицях Ладоги, де і був похований.

У листуванні кордовського міністра Хасдая ібн Шапрута з хозарським каганом Йосифом є розповідь про спробу візантійського імператора Романа Лакапіна (920—944 рр.) підбурити проти хазар «царя Русії» Хальгу. Але останній ніби-то розпочав війну з Візантією, зазнав поразки і пішов морем у Персію чи Тракію (835, с. 120). Це могла бути реакція на похід Олега в 911 р.: успіхи противника виставлялися його поразкою. Насправді хозари вважали Олега союзником Візантії, що логічно випливало б з угоди 911 р. чи давнішої угоди Аскольда 874 р., порушувати яку Олегу не було потреби.

У той період Русь виступала союзником Візантії. 912 року Візантія почала війну з болгарським каганом Симеоном. У 915 на кордонах Русі з’явились печеніги, і з ними було укладено мир, спрямований проти Симеона.

Олег над скелетом коня

Смерть Олега [ ]

У норвезькому епосі є сага про Орвара-Одда, якому чаклунка пророкувала смерть від коня. Фінал саги однаковий з фіналом легенди-саги про смерть Олега. Взагалі смерть від власного коня, з черепа якого виповзає гадюка, і понуре віщунство співзвучні з мотивом відплати, з мотивом (однаково страшним як для вікінгів так і для слов’ян, що поклонялися Перуну-Одіну) смерті від власного меча.

У хроніці арабського хроніста Масуді є розповідь про морський похід київського флоту з 500 лодій з 50-ма тисячами воїнів через Дон і Волгу на Каспійське море в 913 році. Під час цього походу руси розбили військо саманіїдів і протягом кількох місяців опанували всім Каспійським узбережжям. Як стверджує Масуді, лише на зворотній дорозі на обтяжене здобиччю військо русів напали хозари і «побили його велику кількість».

Питання про смерть Олега залишається дискусійним.

Джерела [ ]

Олег Віщий: захоплення Києва, походи на Візантію та смерть

Олег Віщий – князь новгородський з 879 року і великий князь київський з 882 року. Мав варязьке походження. Він був родичем або соратником князя Рюрика і регентом (тимчасово виконував обов’язки) княжича Ігоря.

Олег відзначився в історії авторитетом і вмілим введенням військової та політичної системи:

• він разом з варязьким військом завоював місто Київ, убивши місцевих правителів Аскольда і Діра;
• об’єднав навколо Києва безліч слов’янських племен;
• перший в історії здійснив похід на Царгород.

Не менш цікавими історичними постатями були легендарні київські князі Аскольд і Дір. Щоб дізнатися більше про їхнє князювання, читайте підручник з історії України за 7 клас О.В. Гісема.

Біографія Олега Віщого

Є декілька версій походження князя Олега. Згідно з літописом “Повість минулих літ”, Олег був племінником легендарного ладозького князя Рюрика. Історик В.М. Татищев з посиланням на Йоакимівський літопис відзначив, що Олег міг бути братом дружини Рюрика Єфанди. Ймовірно, що за допомогою шлюбу князь вступив у союз з Рюриком.

Коли у 879 році помер Рюрик, Олег став правити у Новгороді як регент його малолітнього сина Ігоря. Проте, як відомо, Ігор прийшов до влади тільки після смерті Олега – у 33 роки, а не після повноліття. Можна зробити висновок, що Олег, фактично, узурпував владу.

На початку свого правління Олег зайнявся внутрішньою політикою. Він захопив Смоленськ і Любеч, обклав даниною полян, сіверян, радимичів і древлян. Тоді князь зажадав заволодіти головними позиціями одного з основних водних торговельних шляхів Середньовіччя – “шлях із варяг у греки”. Цей шлях пов’язував північ з півднем, проходив через два моря і три річки. Купці долали цю дорогу за місяць, проте поверталися додому з коштовностями, прянощами та іншими продуктами, яких не було в Київській Русі.

Ключові пункти цього шляху були в підпорядкування міста Києва. Тому в 882 році Олег взяв Київ і обманом вбив київських князів Аскольда й Діра. Взявши Київ, Олег проголосив знамениту фразу: “Хай буде се мати городам руським”, яка означала що віднині столицею Русі буде Київ. Розташування цього міста здалося Олегу дуже зручним, тому він перебрався сюди жити і встановив для Новгорода щорічну данину в 300 гривен.

Наприкінці кожної теми в школі очікується контрольна перевірка знань. Якщо ви заплутались в датах чи не можете згадати основні здобутки князя чи княгині, то вам допоможуть ГДЗ з історії України за 7 клас Є.О. Святокума, комплексний зошит для контролю знань.

Чому Олег отримав прізвисько “Віщий”?

У давньоруській мові це трактували, як “мудрий”. Олег вів успішно політичні та військові справи, здійснив багато подвигів, тому й здобув великий авторитет серед слов’янських племен. Проте в інших джерелах трактують це прізвисько як порівняння з язичницькими чаклунами, волхвами.

Походи Олега Віщого на Візантію

Олег найбільше відомий своїми успішними походами на Константинополь (Візантія) – у 907 та 911 роках.

У 907 році Олег спорядив 2000 лодій по 40 воїнів у кожній і вирушив в похід на Константинополь. Візантійський імператор Лев VI Філософ наказав закрити ворота міста і загородити ланцюгами гавань. Однак Олег поставив кораблі на колеса і взяв місто в облогу по суходолу.

“І повелів Олег своїм воїнам зробити колеса і поставити на колеса кораблі. І коли настав попутний вітер, напнули вони в поле вітрила і пішли до міста”.

Візантійці здалися і вирішили відкупитися дарами та торговим договором про безмитну торгівлю Русі у Візантії. Тоді місто також сплатило по 24 гривні за кожну лодію. На знак своєї перемоги Олег прибив щит на ворота Константинополя.

У 911 році князь повернувся до Константинополя з дипломатичною місією. Олег знову погрожував візантійцям походом, виторгувавши 48 тисяч гривень золотом і нові вигідні умови торгового договору: візантійці зобов’язувалися забезпечувати їхні кораблі всім необхідним при поверненні на Русь; визначені покарання за порушення греків чи русичів; встановлено викуп невільників.

Також тоді домовилися взаємно допомагати кораблям, що зазнали лиха поблизу берегів однієї із країн: “Коли велика буря викине лодію на чужу землю, а знайдеться там хто від Русі, то має рятувати лодію з вантажем і відіслати її до грецької землі та провести її через усяке небезпечне місце аж дійде в місце безпечне. Коли така лодія від бурі або через мілину не може дістатися до свого місця, ми, Русь, допоможемо гребцям цієї лодії й допровадимо їх здорових із купівлею – якщо це трапиться близько грецької землі. Як така пригода трапиться лодії руській – проведемо її в руську землю”.

Таким чином були закладені основи давньоруського морського і торгівельного права. Слід зауважити, що в договорі Олег іменується “великим князем руським”. А про походи інших князів ви зможете прочитати в підручнику з історії України за 7 клас В.С. Власова.

Східні походи Олега Віщого

Після вдалих походів на Візантію Олег намагався розширити свій вплив і на інші землі. Перший морський похід князя на Каспійське узбережжя зафіксований в 909-910 рр., також він відправлявся у 912 році на Закавказзя.

Хозарії не сподобалось те, що Олег підпорядкував до себе радимичів і сіверян та вів активну південну політику. Хозарія контролювала каспійську торгівлю і виходи до арабського срібла. Тому окремі воїни-вікінги Олега знайшли прямі шляхи на Каспій в обхід Хозарії, що виявилось успішним рішенням. Русичі захопили декілька міст, але об’єднані війська намісника Табаристану Абуль-Абаса та начальника міста Сарі розбили дружину Олега, а частину воїнів поневолили.

Наступного року Олег знову вирушив в похід на Каспій. Його військо вдруге зазнало невдачі, тому надалі напрям своєї військово-політичної діяльності перенесли на південь.

Якщо ви невпевнені, чи досконало знаєте цей матеріал, то перевірте себе за допомогою розділу “ГДЗ та відповіді з історії України за 7 клас”.

Смерть Олега Віщого

За даними “Повісті минулих літ”, Олег загинув у 912 році. Проте обставини його смерті досить суперечливі. Наймовірнішою є легенда про смерть від зміїного укусу. Волхви передбачили князю, що він помре від свого коня. Олег засмутився такою звісткою і наказав відвести свого улюбленця в стійло, годувати його і більше ніколи не підводити до князя.

Минуло декілька років, Олег після успішного походу на Візантію дізнався, що його улюблений кінь помер. Князь подумав, що волхви його обдурили і попросив конюха, щоб той відвій його на могилу коня. “І від цих кісток смерть мені прийняти?” – питав Олег, вставши однією ногою на череп. Коли він це сказав, із черепа виповзла отруйна змія і вкусила князя за ногу. Через три дні Олег помер, і його поховали на горі Щекавиця.

Смерть від власного коня могла бути мотивом відплати. Так Iгор міг вчинити за те, що Олег довго не допускав його до управлiння державою. Тому до сина Рюрика могли під’єднатися і волхви, для яких прийняття Олегом християнства загрожувало повною втратою позицій у суспільстві.

Та все ж після смерті Олега Київською Руссю почав правити Ігор. Детальніше про його князювання ви можете прочитати в будь-якому навчальному посібнику в розділі “Підручники з історії України за 7 клас”.

Образ Олега Віщого в книгах

Образ Віщого Олега неодноразово привертав художників і поетів. Твори мистецтва присвячували йому такі видатні митці:

• драма А. Д. Львова в 5 діях “Князь Олег Віщий”:
• вірш О. С. Пушкіна “Пісня про Віщого Олега”;
• поема К. Ф. Рилєєва “Думи”;
• роман Б. Л. Васильєва “Віщий Олег”.

У народі Олег прославився не тільки як великий полководець, але й як чудодій, що міг обернутися “і звірем, і птахом, і комахою”. З плином часу за образом казкового чудотворця майже зник дійсний, правдивий образ князя, що княжив у Києві.

Східні походи були оспівані в билині про похід Вольги Святославича на Індійське царство. Очевидно, що прообразом билинного Вольги є Олег. Вольга так само є київським князем, він володіє унікальними талантами – літає пташкою, біжить вовком, мчить горностаєм, тому завжди перемагає ворога.

Цікаво вивчати історію України? Ви можете дізнатися і про інші історичні етапи не тільки читаючи, але й переглядаючи онлайн уроки за 7 клас з історії України.