§ 9. Інструменти для розмічання та способи його виконання

Опорні поняття: заготовка, розмічання, вимірювальні інструменти, розмічальні інструменти, базова крайка, шаблон, припуск.

У попередньому параграфі ви ознаймилися, яким чином на папері відображається форма та розміри деталей, котрі плануються для виготовлення на уроках трудового навчання. Ви вже знаєте, що не завжди розміри деталі виконуються на кресленні в натуральну величину.

Перед виготовленням деталі потрібної форми виконують її розмітку на матеріалі заготовки.

Заготовка — частина матеріалу, достатня за розмірами та підготовлена для виготовлення з неї деталі або виробу (наприклад, відрізки фанери чи ДВП потрібного розміру).

Розмічанням називають нанесення контурних ліній майбутньої деталі на заготовку.

Для розмічання заготовок з деревних матеріалів використовують вимірювальні та розмічальні інструменти: олівці, лінійки, рулетки, кутники, циркулі, а також шаблони.

Мал. 29. Вимірювальні та розмічальні інструменти: 1 — металева (слюсарна) лінійка; 2 — дерев’яна лінійка; 3 — рулетка; 4 — кутник; 5 — креслярський циркуль; 6 — розмічальний циркуль

Погляньте на вимірювальні та розмічальні інструменти, які зображено на малюнку 29. На ньому видно, що, на відміну від дерев’яної, у металевої (слюсарної) лінійки нульова поділка співпадає з початком самої лінійки. Лінійки призначені для розмічання, вимірювання, а також для контролю поверхні деталі після обробки.

Рулетка складається із круглого металевого або пластмасового футляра, у якому розташована вимірювальна стрічка певної довжини з нанесеною на ній шкалою в метрах, сантиметрах та міліметрах. Стандартні значення довжини стрічки рулеток: 1, 2, 3, 5, 10, 20, 30, 50, 75 і 100 м. Рулетку використовують для попередніх швидких вимірів довжини, а також для грубої розмітки довгомірних лісоматеріалів.

Кутник призначений для перевірки прямого кута між частинами виробу. Кутники бувають дерев’яні розміром 250x160x22; 500x300x24 мм та металеві розміром 500×240 мм.

Циркулі призначені для креслення дуг і кіл, а розмічальний також для перенесення розмірів.

Мал. 30. Розмічання деталей прямокутної форми

У якій же послідовності виконуються розмічальні операції?

Роботу розпочинають з визначення найрівнішого ребра, від якого найкраще виконувати розмічання. Це ребро називають базовим, а проведену поблизу базового ребра лінію, від якої виконують розмічання заготовки, називають базовою лінією.

Під час розмічання деталей прямокутної форми відстань між лініями розмітки А і Б на заготовці (мал. 30) можна попередньо відміряти лінійкою, покладеною на поверхню розмічання, розташовуючи одну з її сторін у рівень із базовою крайкою заготовки.

За допомогою кутника можна розмітити на заготовці лінії під прямим кутом до базової крайки, а також провести паралельні лінії А і Б (мал. 31).

Для цього одна зі сторін заготовки з фанери або ДВП має бути рівною і слугувати базовою крайкою. До цієї крайки прикладають основу кутника й олівцем уздовж його лінійки проводять лінію. Олівець тримають так, щоб його вістря проходило поблизу лінійки кутника. Отримані лінії А та Б будуть перпендикулярні до базової крайки і паралельні одна до одної. Пересуваючи кутник уздовж базової крайки, можна накреслити низку паралельних ліній.

Мал. 31. Проведення паралельних ліній за допомогою кутника

За допомогою лінійки заготовку з фанери або ДВП можна розмітити на смуги певної ширини (мал. 32).

Мал. 32. Розмічання лінії відрізу, паралельної до базової крайки

Для цього від базової крайки відміряють потрібну відстань, роблячи позначки А і Б по краях заготовки. Після чого через точки А і Б за допомогою лінійки та олівця проводять лінію відрізу.

Розмічання смуг буде найбільш точним, якщо точки на заготовці ставлять на перпендикулярах до базової крайки, проведених по її краях.

Важливою складовою частиною процесу розмічання є проведення заокруглень та кіл певного радіусу. Кола та дуги на заготовці, що розмічається (мал. 33, б), проводять за допомогою креслярського циркуля. На величину радіуса майбутнього кола ніжки циркуля розводять, користуючись шкалою лінійки (мал. 33, а). Попередньо відзначають центр кола О. В цей центр, відмічений точкою або перетином двох ліній, ставлять ніжку циркуля з голкою, іншою викреслюють коло (мал. 33, б).

Мал. 33. Розмічання та проведення дуг і кіл за допомогою циркуля

За допомогою циркуля можна досить швидко накреслити кілька дуг та кіл. А як можна швидко розмітити декілька однакових деталей складної форми, де багато дуг і кіл різних радіусів? Для розмічання декількох однакових деталей складної криволінійної форми застосовують шаблони.

Шаблон — пристосування у вигляді пластини з обрисами готової деталі.

Як шаблон можна використати готову деталь або її форму, виготовлену з деревини, металу або пластмаси. Розмічання шаблону виконується за ескізом або кресленням деталі з дотриманням тих самих правил, що їх ми вже розглянули для розмічання деталі за допомогою лінійки, кутника та циркуля. Відмінність полягає в тому, що розмічають шаблон на обраному для його виготовлення матеріалі (цупкий картон, тонка фанера, пластмаса).

Розмічання за шаблоном дає змогу швидко і точно викреслити потрібну форму деталі. Для цього шаблон кладуть на поверхню заготовки, притискають або кріплять до неї й окреслюють по контуру олівцем (мал. 34).

Мал. 34. Розмічання заготовки за шаблоном

Під час розмічання потрібно передбачити припуск.

Припуском називають надлишок матеріалу на кінцеву обробку деталі.

Припуски не повинні бути завеликими або замалими. Для деталей із фанери та ДВП припуск становить від 0,5 до 2,5 мм, а для виробів із дерев’яних брусків — від 1,5 до 7 мм.

Під час розмічання заготовки пам’ятайте про економне витрачання матеріалів. На малюнку 34 показано розмітку дощечки для обробки харчових продуктів. Починають розмічання від базової крайки та розміщують шаблон так, щоб між деталями залишався лише припуск на остаточну обробку обох деталей.

✅Чим відрізняються еукаріоти від прокаріот

✅ Всі живі організми на Землі складаються з клітин. Розрізняють два види клітин, залежно від їхньої організації:

Еукаріоти являють собою надцарство живих організмів. У перекладі з грецької мови «еукаріот» позначає «володіє ядром».

Відповідно ці організми у своєму складі мають ядро, в якому закодована вся генетична інформація. До них відносяться гриби, рослини і тварини.

Прокаріоти – це живі організми, в клітинах яких ядро відсутнє. Характерними представниками прокаріот є бактерії і ціанобактерії.

Час виникнення

Першими приблизно 3,5 мільярда років тому виникли прокаріоти, які через 2,4 мільярда років поклали початок розвитку еукаріотичних клітин.

Розмір

Еукаріоти і прокаріоти сильно відрізняються за розміром один від одного. Так діаметр еукаріотичної клітини – 0,01-0,1 мм, а прокаріотичної – 0,0005-0,01 мм. Обсяг еукаріоти порядку в 10000 разів більше, ніж обсяг прокаріотів.

ДНК

Прокаріоти мають кільцеву ДНК, яка розташовується в нуклеоїді. Ця клітинна область відділена від решти цитоплазми за допомогою мембрани. ДНК ніяк не пов’язана з РНК і білками, відсутні хромосоми.

ДНК еукаріотів лінійна, розташовується в ядрі, в якому є хромосоми.

Клітинний розподіл еукаріот і прокаріот

Прокаріоти розмножуються в основному простим поділом навпіл, в той час, як еукаріоти діляться за допомогою мітозу, мейозу або поєднанням цих двох способів.

Органели

У еукаріотичних клітин є органели, що характеризуються наявністю власного генетичного апарату: мітохондрії і пластиди. Вони оточені мембраною і мають здатність до розмноження за допомогою поділу.

У прокаріотичних клітинах також зустрічаються органели, але в меншій кількості і не обмежені мембраною.

Фагоцитоз

Еукаріоти, на відміну від прокаріотів, мають здатність до переварювання твердих частинок, укладаючи їх в мембранний пухирець.

Існує думка, що ця особливість виникла у відповідь на необхідність повноцінно забезпечити живленням клітину, яка у багато разів більша за прокаріотичну. Наслідком наявності у еукаріот фагоцитозу стала поява перших хижаків.

Рухові пристосування

Джгутики еукаріотів мають достатньо складну будову. Вони являють собою тонкі клітинні вирости, оточені трьома шарами мембрани, що містять 9 пар мікротрубочок по периферії і дві в центрі. Мають товщину до 0,1 міліметра і здатні згинатися по всій довжині.

Крім джгутиків, для еукаріот характерна наявність війок. Вони за своєю структурою ідентичні джгутикам, відрізняючись тільки розміром. Довжина війок не більше 0,01 міліметра.

Деякі прокаріоти також мають джгутики, однак, дуже тонкі, близько 20 нанометрів в діаметрі. Вони являють собою пасивно обертові порожнисті білкові нитки.

Таблиця з поясненнями на тему “Чим відрізняються еукаріоти від прокаріот”

Еукаріоти та прокаріоти – це дві основні групи живих організмів, які мають суттєві відмінності у своїй клітинній структурі та функціях. Основні відмінності полягають у наявності справжнього ядра, розмірах клітин, наявності мембранних органел, типах розмноження, структурі ДНК, наявності клітинної стінки та метаболічних шляхах

Ці відмінності визначають фундаментальні біологічні характеристики та можливості еукаріот та прокаріот, впливаючи на їх роль у екосистемах та використання в біотехнологіях.

Різниця між прокаріотами і еукаріотами полягає в наступному:

• Еукаріоти в основному багатоклітинні організми, що розмножуються за допомогою мітозу і мейозу. Прокаріоти – одноклітинні, розмножуються поділом надвоє;
• ДНК прокаріот вільно знаходиться в цитоплазмі і має форму кільця. У еукаріотів є ядро, де і розташована лінійна ДНК;
• Розміри еукаріотичної клітини значно перевищують розміри прокаріотичної, при цьому еукаріоти характеризуються наявністю фагоцитозу, який сприяє достатньому живленню клітини.

✅Чим відрізняється відчуття від сприйняття

З народження ми пізнаємо світ на всіх рівнях: сприймаючи його через органи чуття, вдихаючи, оглядаючи, пробуючи, усвідомлюючи, осмислюючи тощо.

Психологи визнають, що ці природні процеси дуже багатопланові і навіть підрозділяють їх на поняття «відчуття» і «сприйняття». Виявляється, дані терміни наука не вважає ідентичними. Чим же відрізняється відчуття від сприйняття? Спробуємо розібратися.

Що таке відчуття і сприйняття

Відчуття – один з найпростіших фізичних процесів, що припускає відображення деяких окремих властивостей навколишніх об’єктів під час їх безпосереднього впливу на органи чуття.

Сприйняття – складний процес, що з відображення предметів, подій або різноманітних ситуацій в їх цілісності.

У чому ж різниця між відчуттям і сприйняттям?

Відчуття – це первинна, базова ланка ланцюжка пізнання, початкове, сутнісне джерело абсолютно всіх наших знань про навколишній світ і наш власний організм.

П’ять основних видів даних нам від природи відчуттів – смак, нюх, дотик, слух і зір – дозволяють швидко отримати інформацію про прояви зовнішнього середовища. Без цього ніяке активне, свідоме життя не було б можливим, і суб’єкт, найімовірніше, занурився б в сонний стан.

Відчуття виникає, коли нервова система реагує на той чи інший подразник, тобто це явище рефлекторне. Варто відзначити, що відчуття при цьому – не пасивний процес: воно пов’язане з руховими реакціями.

Інакше кажучи, у відповідь на який-небудь подразник зовнішнього світу у нас, наприклад, звужуються судини, напружуються м’язи, рухаються очі – таким чином ми активно реагуємо на події навколо. Це своєрідний чуттєвий досвід, завдяки якому ми отримуємо знання про навколишній світ.

Сприйняття – процес складний і складніший, ніж відчуття.

Воно охоплює зазвичай відразу кілька відчуттів, що дають в конкретний момент найбільш об’ємне уявлення про досліджуваний об’єкт. Якщо ми, наприклад, тримаємо в руці квітку і милуємося нею, вдихаючи її аромат, то таке цілісне враження від рослини називатиметься сприйняттям.

А відчуттями в цьому випадку будуть враження від зовнішнього вигляду квітки, її запах, дотикове відчуття пальців, що тримаються за стебло.

Здатність відчувати дається нам, як і всяким живим істотам, які мають розвинену нервову систему, від народження. А от здатність сприймати навколишнє у вигляді образів є тільки у людини і вищих тварин, причому вона здатна удосконалюватися з плином часу, в процесі життєвого досвіду.

Відчуття знаходяться лише в нас самих, це тільки наше переживання. Сприйняття ж тісно пов’язане з процесом об’єктивації, коли якісь внутрішні відчуття проектуються зовні.

Результатом виникнення відчуття стає якесь почуття, наприклад відчуття:

• рівноваги;
• яскравості;
• гучності;
• смакоти.

Сприйняття ж формує певний образ, що складається з комплексу різних відчуттів, тісно переплетених між собою. Причому щоб цей образ склався в повному ключі, потрібна взаємодія з ним, його вивчення, дослідження.

Сприйняття пов’язане з осмисленням, обдумуванням, усвідомленням, синтезом і аналізом ознак матеріального об’єкта, що знаходиться перед нами. У результаті ми комбінуємо окремі деталі в одне ціле, що в підсумку служить джерелом нашого особистого життєвого досвіду.

Беручи участь в сприйнятті, наша свідомість на основі пам’яті і мислення приписує якомусь образу цілий комплекс відчуттів.

Таблиця з поясненнями на тему “Чим відрізняється відчуття від сприйняття”

• Відчуття – пряма реакція на стимул;
• сприйняття – обробка та інтерпретація цих відчуттів.

• Відчуття – елементарний процес;
• сприйняття – складний та інтегрований.

• Відчуття – сенсорні імпульси;
• сприйняття – розпізнавання та інтерпретація.

• Відчуття – сенсорна інформація;
• сприйняття – когнітивна обробка.

Висновок

Відчуття та сприйняття є важливими психологічними процесами, але вони суттєво відрізняються. Відчуття є початковим етапом, де органи чуттів реагують на стимули, тоді як сприйняття включає інтерпретацію та об’єднання цих сенсорних відчуттів у єдине ціле.

Сприйняття дозволяє нам формувати зрозуміле уявлення про світ, що оточує нас, на основі відчуттів, які ми отримуємо через наші органи чуття.

Відмінність відчуття від сприйняття полягає в наступному:

• Відчуття – складова частина сприйняття, тоді як сприйняття завжди являє собою комплекс відчуттів. Сприйняття – складніший процес, ніж відчуття;
• Здатність відчувати дана з народження всім живим істотам, які мають розвинену нервову систему. Здатність сприймати властива тільки людині і вищим тваринам, причому вона трансформується в процесі життєвого досвіду;
• Відчуття провокує виникнення почуття, сприйняття формує образ. Відчуття – виключно внутрішній процес, сприйняття тісно пов’язане з процесом об’єктивації, коли особисті переживання ми проєктуємо на об’єкт;
• Відчуття – процес відображення окремого властивості об’єкта. Сприйняття засноване на комплексі відчуттів і формується внаслідок мислення, усвідомлення, синтезу та аналізу.