Зміст:
Форми сільських поселень
Форми сільських поселень українців розвивалися під впливом цілого комплексу факторів: особливостей географічного середовища (рельєфу місцевості, гідромережі тощо), етнічних традицій, умов соціально-економічного розвитку, господарських занять населення, державного законодавства та ін.
Для поселень українців найбільш характерні безсистемна, рядова, кругова, ланцюгова, вулична та комбінована форми. З метою детальнішого вивчення планування поселень слід брати до уваги їхню забудову. Можна виділити кілька типів забудови: розсіяну, гніздову, скупчену та комбіновану.
Безсистемна форма поселення вважається однією з найдавніших і найбільш поширених в Україні. Вона відома на всій території розселення українців. Виникнення безсистемних поселень пов’язане з народною колонізацією, для якої характерна відсутність регламентації щодо планування.
Залежно від типу забудови можна виділити два варіанти безсистемних поселень: розсіяно-гніздові та скупчені.
Перший варіант характерний для Гуцульщини. Безсистемні поселення із розсіяно-гніздовою забудовою виникли у цьому етнографічному районі під впливом складного гірського рельєфу та провідної ролі скотарства в структурі господарських занять гуцулів. Селянські двори у такому поселенні розташовані на значній відстані один від одного і розсіяні по гірській долині та схилах навколишніх гір. Подекуди утворювалися групи (гнізда) приблизно з двох — чотирьох дворів. їх виникнення спричинювалося залишками патронімії. Під’їздів до окремих садиб не було; центральна дорога, що проходила паралельно з водною артерією по дну гірської долини, не сполучала між собою селянські двори, а лише певне село із сусідніми поселеннями. Безсистемно скупчені поселення побутували практично в усіх регіонах України. Від центральної дороги чи вулиці відгалужувалися у різних напрямках проїзди, що вели до садиб. Густа сітка таких проїздів покривала усе село.
Безсистемні поселення зі скупченою та скупчено-гніздовою забудовами особливо характерні для ряду місцевостей Полісся, зокрема для північних районів Волинської та Рівненської областей. Цей варіант траплявся й на інших теренах України (Чернігівщина, Полтавщина, Одещина та ін.).
Гніздова забудова у цих поселеннях могла утворюватися внаслідок земельної нестачі в XIX — на початку XX ст.: із створенням нових сімей і браком землі під забудову нові двори часто виникали за рахунок поділу батьківських садиб. Це призводило до скупчення забудови села, утворення нових гнізд, появи нових проїздів.
Не менш давньою за походженням і досить широко розповсюдженою в Україні є рядова форма поселення. її характерною рисою є розташування дворів у ряд і орієнтація їх в одному напрямі: уздовж берега водойми або дороги. Археологи засвідчують, що в середньовіччя багато слов’янських поселень мали рядове прирічкове планування.
Рядові поселення можуть бути як однорядовими, так і багаторядовими. Нерідко утворенню рядової форми сприяла традиція орієнтувати фасади осель на південні румби («на літо», «до сонця»). Іноді дворядове придорожнє поселення нагадувало вуличне.
Глибокі слов’янські традиції має кругова форма поселення українців. При такому типі планування садиби розташовані найчастіше навколо площі з церквою і кладовищем або ставу. Відомі декілька варіантів кругових поселень. Наприклад, в одному випадку будівлі розміщуються по колу, охоплюючи незабудовану площу, городи тягнуться у бік поля, а двори виходять на площу. В іншому — двори селян виходять у бік поля, а садиби займають площу.
Учені стверджують, що походження цього типу планування пов’язане з оборонними міркуваннями. Так, кругові поселення українців знаходилися здебільшого на мисах та в луках рік, а найбільшого поширення набули в передстеповій оборонній зоні. Кругову конфігурацію мали також давні східнослов’янські городища та козацькі табори, споруджені з возів.
При ланцюговій формі поселення селянські двори розташовувались обабіч дороги чи ріки. Сусідні двори або невеликі їх групи (2—3 господарства) могли знаходитися як поруч, так і на певній відстані один від одного. Конфігурація ланцюгівки залежала від форми русла ріки чи дороги. Такі поселення побутували на Бойківщині та Лемківщині, зустрічалися у рівнинних районах України (Київщина, Полтавщина). Виникнення ланцюгівок у Карпатах зумовлене як етнічними традиціями українців (прирічкове розташування поселень), так і географічними та соціально-економічними факторами (вузькість гірських долин, залишки патронімії, двопільна толоко-царинна система землеробства тощо). Селянський двір у такій ланцюгівці розташовувався біля дороги і ріки посеред земельного наділу, який у вигляді довгої вузької смуги перетинав гірську долину в поперечному напрямі.
У рівнинних районах України виникнення ланцюгового планування часто було пов’язане з розвитком хуторів.
Поселення вуличної форми поширені на території всієї України. Два ряди будинків, фасади яких звернені до дороги, утворюють вулицю. Відомі одновуличні, багатовуличні та квартально-вуличні населені пункти. За походженням вуличне планування є пізнішим порівняно із безсистемною, рядовою чи круговою формами. Багато вуличних поселень сформувалося з рядових. Цьому сприяло закріпачення селян та втручання у планування поселень поміщиків і держави. Зокрема, великий вплив на виникнення вуличних поселень мала «Устава на волоки» 1557 р. Починаючи з 20-х.років XVIII ст. царський уряд видав ряд розпоряджень, які спричинили розвиток вуличного планування поселень. Наприклад, «Положение для устроения селений» 1830 р. вимагало будувати хати фасадами до вулиць. Державні органи здійснювали контроль за дотриманням будівельного законодавства.
У південній частині України, яка була заселена пізніше, сільські населені пункти планувалися за типовими проектами, розробленими відповідно до указів XVIII — першої половини XIX ст.
У поселеннях комбінованої форми поєднувалися різні типи планування. У рівнинних районах України найчастіше траплялися безсистемно-вуличні поселення, в Карпатах — рядово-ланцюгові, безсистемно-рядові.
Еволюція форм сільських поселень українців у XIX — на початку XX ст. відбувалась у декількох напрямках: трансформація однопланових поселень у поєднанні з появою вуличних елементів, забудова проїздів та частково польових доріг, скупчення забудови сіл. На сучасному етапі планування сільських поселень регламентується державним законодавством. При цьому нерідко не беруться до уваги традиції місцевого населення та ландшафтна специфіка конкретної місцевості. Поселення у різних регіонах України поступово втрачають свої локальні особливості. На зміну традиційним формам приходить вуличне та квартально-вуличне планування. Ця тенденція характерна як для розвитку давніх сіл, відомих ще за часів середньовіччя, так і для новітніх.
Карта України для дітей
Народна мудрість
Якщо кіт вмивається лапкою — прийдуть гості
Закони вихованя для дітей
Категорії
- Архітектура
- Архітектура Київської Русі кінця X-1-ї половини XIII ст.
- Сільські поселення та селянський двір
- Храми України
- Історія Козацтва
- Українські Січові Стрільці
- 20 рецептів приготування пасок
- Борщі
- Вареники
- Вироби з бісквітного тіста
- Вироби з дріжджового тіста
- Вироби з заварного тіста
- Вироби із здобного і пісочного тіста
- Галушки
- Горячі рибні страви
- Домашні заготівлі. Консервування овочів і фруктів
- Домашні заготівлі. Приготування повидла і варення
- Закуски і страви з овочів
- Закуски і холодні страви з мяса
- Закуски і холодні страви з риби
- Капусняки
- Ковбаси
- Мед, пиво, квас
- Млинці і млинчики
- Молочні та борошняні закуски
- Настойки і наливки
- Підливи до других страв
- Солодкі страви
- Страви з баклажанів
- Страви з баранини
- Страви з бобових
- Страви з бобових зелених овочів
- Страви з борошна
- Страви з гарбузів
- Страви з грибів
- Страви з кабачків
- Страви з капусти
- Страви з картоплі
- Страви з консервованих овочів
- Страви з кролятини
- Страви з крупів
- Страви з моркви
- Страви з перцю
- Страви з помідорів
- Страви з птиці
- Страви з свинини
- Страви з сиру і яєць
- Страви з телятини
- Страви з шпинату
- Страви з яєць
- Страви з яловичини
- Страви із спаржі
- Юшки
- Українське весільне вбрання
- Весна
- Бджільництво
- Допоміжні заняття і промисли
- Тваринництво
- Традиційне хліборобство
- Міфологія
- Народні знання
- Релігія
- Весняні свята
- Зимові свята
- Літні свята
- Осінні свята
- Дерева-символи
- Квіти символи
- Повір’я про явища природи
- Птахи-символи
- Символи життя
- Символи часу
- Символіка дорогоцінних каменів
- Тварини-символи
- Зародження театру
- Іконопис
- Народні ремесла
- Українські народні пісні
- Веснянки
- Дитячі колядки, щедрівки, засівалки (посипалки)
- Жартівливі пісні
- Козацькі пісні
- Колискові пісні
- Колядки та щедрівки
- Купальські пісні
- Пісні про кохання
- Пісні про родинне життя
- Романси
Форми сільських поселень
Форми сільських поселень українців розвивалися під впливом цілого комплексу факторів: особливостей географічного середовища (рельєфу місцевості, гідромережі тощо), етнічних традицій, умов соціально-економічного розвитку, господарських занять населення, державного законодавства та ін.
Для поселень українців найбільш характерні безсистемна, рядова, кругова, ланцюгова, вулична та комбінована форми. З метою детальнішого вивчення планування поселень слід брати до уваги їхню забудову. Можна виділити кілька типів забудови: розсіяну, гніздову, скупчену та комбіновану.
Безсистемна форма поселення вважається однією з найдавніших і найбільш поширених в Україні. Вона відома на всій території розселення українців. Виникнення безсистемних поселень пов’язане з народною колонізацією, для якої характерна відсутність регламентації щодо планування.
Залежно від типу забудови можна виділити два варіанти безсистемних поселень: розсіяно-гніздові та скупчені.
Перший варіант характерний для Гуцульщини. Безсистемні поселення із розсіяно-гніздовою забудовою виникли у цьому етнографічному районі під впливом складного гірського рельєфу та провідної ролі скотарства в структурі господарських занять гуцулів. Селянські двори у такому поселенні розташовані на значній відстані один від одного і розсіяні по гірській долині та схилах навколишніх гір. Подекуди утворювалися групи (гнізда) приблизно з двох — чотирьох дворів. їх виникнення спричинювалося залишками патронімії. Під’їздів до окремих садиб не було; центральна дорога, що проходила паралельно з водною артерією по дну гірської долини, не сполучала між собою селянські двори, а лише певне село із сусідніми поселеннями. Безсистемно скупчені поселення побутували практично в усіх регіонах України. Від центральної дороги чи вулиці відгалужувалися у різних напрямках проїзди, що вели до садиб. Густа сітка таких проїздів покривала усе село.
Безсистемні поселення зі скупченою та скупчено-гніздовою забудовами особливо характерні для ряду місцевостей Полісся, зокрема для північних районів Волинської та Рівненської областей. Цей варіант траплявся й на інших теренах України (Чернігівщина, Полтавщина, Одещина та ін.).
Гніздова забудова у цих поселеннях могла утворюватися внаслідок земельної нестачі в XIX — на початку XX ст.: із створенням нових сімей і браком землі під забудову нові двори часто виникали за рахунок поділу батьківських садиб. Це призводило до скупчення забудови села, утворення нових гнізд, появи нових проїздів.
Не менш давньою за походженням і досить широко розповсюдженою в Україні є рядова форма поселення. її характерною рисою є розташування дворів у ряд і орієнтація їх в одному напрямі: уздовж берега водойми або дороги. Археологи засвідчують, що в середньовіччя багато слов’янських поселень мали рядове прирічкове планування.
Рядові поселення можуть бути як однорядовими, так і багаторядовими. Нерідко утворенню рядової форми сприяла традиція орієнтувати фасади осель на південні румби («на літо», «до сонця»). Іноді дворядове придорожнє поселення нагадувало вуличне.
Глибокі слов’янські традиції має кругова форма поселення українців. При такому типі планування садиби розташовані найчастіше навколо площі з церквою і кладовищем або ставу. Відомі декілька варіантів кругових поселень. Наприклад, в одному випадку будівлі розміщуються по колу, охоплюючи незабудовану площу, городи тягнуться у бік поля, а двори виходять на площу. В іншому — двори селян виходять у бік поля, а садиби займають площу.
Учені стверджують, що походження цього типу планування пов’язане з оборонними міркуваннями. Так, кругові поселення українців знаходилися здебільшого на мисах та в луках рік, а найбільшого поширення набули в передстеповій оборонній зоні. Кругову конфігурацію мали також давні східнослов’янські городища та козацькі табори, споруджені з возів.
При ланцюговій формі поселення селянські двори розташовувались обабіч дороги чи ріки. Сусідні двори або невеликі їх групи (2—3 господарства) могли знаходитися як поруч, так і на певній відстані один від одного. Конфігурація ланцюгівки залежала від форми русла ріки чи дороги. Такі поселення побутували на Бойківщині та Лемківщині, зустрічалися у рівнинних районах України (Київщина, Полтавщина). Виникнення ланцюгівок у Карпатах зумовлене як етнічними традиціями українців (прирічкове розташування поселень), так і географічними та соціально-економічними факторами (вузькість гірських долин, залишки патронімії, двопільна толоко-царинна система землеробства тощо). Селянський двір у такій ланцюгівці розташовувався біля дороги і ріки посеред земельного наділу, який у вигляді довгої вузької смуги перетинав гірську долину в поперечному напрямі.
У рівнинних районах України виникнення ланцюгового планування часто було пов’язане з розвитком хуторів.
Поселення вуличної форми поширені на території всієї України. Два ряди будинків, фасади яких звернені до дороги, утворюють вулицю. Відомі одновуличні, багатовуличні та квартально-вуличні населені пункти. За походженням вуличне планування є пізнішим порівняно із безсистемною, рядовою чи круговою формами. Багато вуличних поселень сформувалося з рядових. Цьому сприяло закріпачення селян та втручання у планування поселень поміщиків і держави. Зокрема, великий вплив на виникнення вуличних поселень мала «Устава на волоки» 1557 р. Починаючи з 20-х.років XVIII ст. царський уряд видав ряд розпоряджень, які спричинили розвиток вуличного планування поселень. Наприклад, «Положение для устроения селений» 1830 р. вимагало будувати хати фасадами до вулиць. Державні органи здійснювали контроль за дотриманням будівельного законодавства.
У південній частині України, яка була заселена пізніше, сільські населені пункти планувалися за типовими проектами, розробленими відповідно до указів XVIII — першої половини XIX ст.
У поселеннях комбінованої форми поєднувалися різні типи планування. У рівнинних районах України найчастіше траплялися безсистемно-вуличні поселення, в Карпатах — рядово-ланцюгові, безсистемно-рядові.
Еволюція форм сільських поселень українців у XIX — на початку XX ст. відбувалась у декількох напрямках: трансформація однопланових поселень у поєднанні з появою вуличних елементів, забудова проїздів та частково польових доріг, скупчення забудови сіл. На сучасному етапі планування сільських поселень регламентується державним законодавством. При цьому нерідко не беруться до уваги традиції місцевого населення та ландшафтна специфіка конкретної місцевості. Поселення у різних регіонах України поступово втрачають свої локальні особливості. На зміну традиційним формам приходить вуличне та квартально-вуличне планування. Ця тенденція характерна як для розвитку давніх сіл, відомих ще за часів середньовіччя, так і для новітніх.
Карта України для дітей
Народна мудрість
Не дивись ввечері у дзеркало, бо насниться щось погане
Закони вихованя для дітей
Категорії
- Архітектура
- Архітектура Київської Русі кінця X-1-ї половини XIII ст.
- Сільські поселення та селянський двір
- Храми України
- Історія Козацтва
- Українські Січові Стрільці
- 20 рецептів приготування пасок
- Борщі
- Вареники
- Вироби з бісквітного тіста
- Вироби з дріжджового тіста
- Вироби з заварного тіста
- Вироби із здобного і пісочного тіста
- Галушки
- Горячі рибні страви
- Домашні заготівлі. Консервування овочів і фруктів
- Домашні заготівлі. Приготування повидла і варення
- Закуски і страви з овочів
- Закуски і холодні страви з мяса
- Закуски і холодні страви з риби
- Капусняки
- Ковбаси
- Мед, пиво, квас
- Млинці і млинчики
- Молочні та борошняні закуски
- Настойки і наливки
- Підливи до других страв
- Солодкі страви
- Страви з баклажанів
- Страви з баранини
- Страви з бобових
- Страви з бобових зелених овочів
- Страви з борошна
- Страви з гарбузів
- Страви з грибів
- Страви з кабачків
- Страви з капусти
- Страви з картоплі
- Страви з консервованих овочів
- Страви з кролятини
- Страви з крупів
- Страви з моркви
- Страви з перцю
- Страви з помідорів
- Страви з птиці
- Страви з свинини
- Страви з сиру і яєць
- Страви з телятини
- Страви з шпинату
- Страви з яєць
- Страви з яловичини
- Страви із спаржі
- Юшки
- Українське весільне вбрання
- Весна
- Бджільництво
- Допоміжні заняття і промисли
- Тваринництво
- Традиційне хліборобство
- Міфологія
- Народні знання
- Релігія
- Весняні свята
- Зимові свята
- Літні свята
- Осінні свята
- Дерева-символи
- Квіти символи
- Повір’я про явища природи
- Птахи-символи
- Символи життя
- Символи часу
- Символіка дорогоцінних каменів
- Тварини-символи
- Зародження театру
- Іконопис
- Народні ремесла
- Українські народні пісні
- Веснянки
- Дитячі колядки, щедрівки, засівалки (посипалки)
- Жартівливі пісні
- Козацькі пісні
- Колискові пісні
- Колядки та щедрівки
- Купальські пісні
- Пісні про кохання
- Пісні про родинне життя
- Романси