«Право знати» про шлюбний договір

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Якщо, наприклад, чоловік бажає подарувати дружині жилий будинок, це має бути оформлене договором дарування і не може бути однією з умов шлюбного договору.

Оскільки шлюбний договір є актом вільного волевиявлення, сторони можуть включити до нього інші умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам регулювання сімейних відносин, що визначені у ст. 7 Сімейного кодексу України.

Найважливішою особливістю шлюбного договору є те, що ним майнові права й обов’язки подружжя може бути визначено інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства.

• може бути встановлено, що певне майно, яке належало одному з подружжя до шлюбу або буде одержано під час шлюбу в дар, стає їхньою спільною сумісною власністю;
• може бути визначено на розсуд подружжя розмір часток у праві власності на майно, що буде нажите в період шлюбу;
• може бути передбачено умови поділу спільного майна в разі розірвання шлюбу, а також порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна;
• може бути визначено порядок користування житлом (якщо у зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним);
• може бути визначено право на утримання (сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором).

Форма шлюбного договору: письмова (укладається у трьох оригінальних примірниках) і нотаріально посвідчена.
Строк дії шлюбного договору: якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.
У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків, крім того може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.

Зміна умов шлюбного договору
Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

Відмова від шлюбного договору
Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.
Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.

Розірвання шлюбного договору
На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Визнання шлюбного договору недійсним
Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Незважаючи на певні психологічні, емоційні застереження, шлюбний договір виконує важливу виховну, дисциплінуючу функцію, а тому розширення практики його укладення заслуговує на підтримку.

Слід звернути увагу на те, що на практиці шлюбний договір у першу чергу застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розриву шлюбних відносин. Тому, безперечно, у шлюбному договорі можна визначити можливий порядок поділу майна, у тому числі і після розірвання шлюбу. У цьому разі у випадку розлучення можна уникнути довготривалих судових процесів поділу майна, маючи більше шансів зберегти добрі відносини після розлучення.

Наступна програма вийде в ефір 28 вересня і продовжить висвітлювати тему сімейних правовідносин.

Якщо виникли правові питання – телефонуйте до Єдиного контакт-центру 0 800 213 103

(цілодобово, безкоштовно в межах України), де можна отримати правову інформацію, консультації та роз’яснення.

Також ви можете звернутися до місцевих центрів з надання БВПД у Херсонській області або підпорядкованих їм бюро правової допомоги.
Разом з тим корисну, а головне – актуальну інформацію у вигляді правових консультацій можна також знайти в базі правових консультацій WikiLegalAid, яка працює за принципом Вікіпедії, є безкоштовною і у вільному доступі в мережі Інтернет або на офіційному веб-сайті Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області.

Шлюбний договір. Що регулює та які несе наслідки?

Зазвичай у цей період більшість пар сподіваються, що їхні почуття триватимуть, якщо не все життя, то більшу його половину, і їх не спіткають питання розірвання шлюбу, поділу майна, стягнення аліментів тощо. Тому все, що стосується майнових і фінансових відносин, з’ясовувати зі своєю половинкою ніяково.

У такому випадку шлюбний договір, здавалося, міг би вирішити всі питання ще на початку шлюбних відносин. Проте левова частка осіб ставиться до укладення будь-яких договорів щодо майна як до прояву недовіри з боку свого партнера, який ніби ще на початку їхнього подружнього життя думає про його завершення.

Про це свідчить статистика. За даними Міністерства юстиції України, у 2019 році в Києві уклали майже 28 тисяч шлюбів та лише 1038 шлюбних договорів. Як бачимо, різниця колосальна.

Тож з’ясуймо, чим насправді є шлюбний договір – договором недовіри чи мудрим рішенням?

По-перше, шлюбний договір – це угода двох осіб, які або перебувають у шлюбі, або подали заяву про його реєстрацію до органів РАЦСу. Такий договір можна укладати як на початку сімейних відносин, так і після реєстрації шлюбу, що стало можливим у 2004 році після набуття чинності Сімейним кодексом України (далі – Кодекс). Положення щодо шлюбного договору викладено у гл. 10 Кодексу.

Що можна вносити до шлюбного договору?

Зокрема, шлюбним договором можна визначати майнові права й обов’язки подружжя як батьків.

Водночас договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. А отже, не може бути врегульовано шлюбним договором пункт щодо відсутності зрад.

Крім того, шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, установлених Кодексом, а також ставити одного з подружжя в надзвичайно невигідне матеріальне становище.

За шлюбним договором не можна передавати у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Тобто положення договору можуть стосуватися лише майна, яке на момент його укладення перебуває у власності подружжя.

Найпоширеніші питання, обумовлювані в шлюбному договорі:

– які об’єкти рухомого / нерухомого майна є особистою власністю кожного з подружжя;

– подарунки: хто є власником і як розділити в разі розірвання шлюбу;

– як подружжя витрачає заробітну плату кожного. Яка частка є особистою власністю, а яка відводиться в сімейний бюджет;

– утримання дітей та одного з подружжя іншим;

– кредитні зобов’язання – спільний борг чи особистий обов’язок того з подружжя, кому було надано кредит.

Шлюбний договір укладають лише в письмовій формі, і він має бути посвідчений нотаріально.

Без нотаріального посвідчення такий договір не матиме юридичної сили та в разі виникнення спорів між подружжям не буде належним доказом.

Шлюбний договір набуває чинності після нотаріального посвідчення, якщо його укладає вже подружжя, і після державної реєстрації шлюбу – якщо договір уклали особи, які лише подали заяву до РАЦСу.

Трапляються випадки, коли один із подружжя легковажно ставиться до укладення такого договору, вважаючи, що в будь-який момент може його скасувати. Проте без згоди іншого в судовому порядку можна визнати такий договір недійсним лише за наявності поважних підстав.

Зазвичай підставою для подання такого позову є те, що підписанням шлюбного договору чоловік / дружина були поставлені у вкрай невигідне матеріальне становище. Однак перспектива цих справ досить сумнівна.

Зокрема, у постанові від 01.07.2021 р. у справі № 127/14002/21 Верховний Суд зазначив, що колегія суддів не вбачає підстав вважати, що у спірному договорі одну зі сторін поставлено в надзвичайно невигідне матеріальне становище та істотно порушено дисбаланс між правами й обов’язками кожного з подружжя, оскільки умовами шлюбного договору передбачено взаємні права й обов’язки сторін, під час укладення сторони були попередньо ознайомлені з наслідками вчинюваної нотаріальної дії, у т. ч. з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, розуміли значення й умови цього правочину, його правові наслідки, підтвердили дійсність намірів і те, що він не має характеру уявного чи удаваного правочину.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 р. у справі № 320/3970/18 (провадження № 61-13223св19) визначено, що: “свобода договору у регулюванні майнових відносин між подружжям є істотно обмеженою. Такі сторони не вправі у договорах між собою визначати такі умови, реалізація яких призводитиме до істотного дисбалансу між правами та обов’язками кожного із подружжя.

Категорія “надзвичайно невигідне матеріальне становище”, вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, та ці докази повинні бути оцінені судом відповідно до норм цивільного процесуального права”.

Так, якщо сторона підписала договір власноруч, особа зазначила, що їй роз’яснено наслідки правочину, підтвердила дійсність намірів – такий договір, найімовірніше, суд залишить у силі.

Крім того, варто звернути увагу на внесення сторонами додаткових умов. Наприклад: якщо шлюб між сторонами буде розірвано менш ніж за 5 років після його реєстрації – об’єкт нерухомого майна набуде статусу особистої приватної власності дружини / чоловіка.

У такому разі особа, яка внесла ту чи іншу умову до договору, повинна враховувати ризик, пов’язаний із незрозумілістю чи наслідками такої умови. Водночас це правило застосовне не лише тоді, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, а й коли сторона пристала на умову іншої сторони.

Тому під час підписання такого договору варто пересвідчитись, що жодне з його положень не ставить вас у невигідне становище або не матиме наслідком порушення вашого права.

Звісно, кожен сам обирає, чи варто йому укладати шлюбний договір. Але зважити на початку шлюбних відносин всі за та проти – однозначно варто.