Карти, більш схожі на сучасні, з'явилися у Персії. У колоді було 48 карт, розділених по 12 карт на 4 масті. У них можна побачити подібну на знайому нам ієрархію – перші 10 карт були позначені цифрами, а на 2 старших були зображення візира та короля. В 11 столітті гральні карти з Азії потрапили до Єгипту.
Перші гральні карти з'явилися в Східній Азії. У Кореї та Китаї карти згадувалися вже в XII столітті. Один з найдавніших словників Чінг цзе Тунга датував походження першої китайської колоди 1120 роком.
Умовні знаки поділяються на три види: контурні, лінійні, позамасштабні. Також розрізняють пояснюючі умовні знаки, пояснювальні підписи і цифрові позначення.
легенда карты, нім. Zeichenerklärung f, Legende f der Karte) — зведення умовних позначень, використаних на карті, з текстовими поясненнями до них.
Більшість вчених сходяться на думці, що гральні карти були винайдені китайцями в 9 сторіччі. Також визнають, що першою «справжньою» колодою друкованих карт була китайська 32-карткова колода, в якій були присутні всі 21 парні комбінації. Ці перші карти були надруковані на папері, кістках та дереві.
Вперше термін "карта" з’явився в середні віки, в епоху Відродження, до цього вживалися слова "tabula" та "descriptionis" (зображення).