Займе́нник — це самостійна частина мови, що вказує на особу, предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Наприклад: він, ми, щось (вказують на особу, предмет); той, мій, всякий (вказують на ознаку); скільки, стільки (вказують на кількість).
1 особа — я, ми; 2 особа— ти, ви; 3 особа —він, вона, воно, вони. числами і відмінками. Має рід (в однині 3-ї особи): він — чоловічий рід; вона — жіночий рід; воно — середній рід.
Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенник відповідає на запитання хто? що? який?
Підкреслити питальні займенники однією лінією, а відносні — двома.
Усі займенники змінюються за відмінками: хто — кого, кому, ким, (на) кому. Деякі займенники змінюються ще й за родами та числами: чий — чия, чиє, чиї. У реченні займенник найчастіше виступає: підметом: Вчора я ходив у школу.
У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник: підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно); означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу); додатком …