Шкірний висип при саркоїдозі може бути папульозним, макулопапульозним, вузловим, також можуть відмічати підшкірні ущільнення, гіпопігментований і бляшковий саркоїдоз.

Існує кореляція між перебігом захворювання та характером її початку: у >80 % пацієнтів із синдромом Лефгрена спостерігається самовилікування (вузлова еритема і гарячка зникають впродовж 6 тиж., а лімфаденопатія — впродовж року або пізніше).

Саркоїдоз викликає запалення різних структур ока, включаючи райдужку, сітківку, рогівку. Без лікування захворювання може привести до глаукоми, катаракти і сліпоти. Нирки. Невеликі гранульоми можуть виникати в нирках, порушуючи їхнє функціонування.

В переважній більшості випадків захворювання протікає практично безсимптомно, і виявити його можна лише при рентгенологічному обстеженні. На пізніх стадіях з'являються наступні симптоми: Задишка та швидка втомлюваність Сухий кашель та болі в грудній клітці

Саркоїдо́з (лат. sarcoidosis; від грец. σάρκα — плоть + грец. εἶδος вид; також — хвороба Беньє — Бека — Шаумана) — системне захворювання, що характеризується появою гранульом з епітеліоїдних клітин, які найчастіше локалізуються в легенях та їхніх лімфатичних вузлах, печінці, серці та інших органах.

Саркоїдоз легень відноситься до групи системних гранулематозних захворювань доброякісного характеру. Захворювання має певну схожість з туберкульозом за рахунок утворення саркоїдних гранулем, скупчення яких негативно впливає на роботу легень.

Шкірний висип при саркоїдозі може бути папульозним, макулопапульозним, вузловим, також можуть відмічати підшкірні ущільнення, гіпопігментований і …