Ураган, що змітав все на своєму шляху: як в СРСР розробили свою наймогутнішу зброю
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Бойова машина реактивної артилерії – БМ-13, що отримала в народі назву “Катюша”, була представлена радянському керівництву незадовго до початку Другої світової війни.
Спочатку снаряди, встановлені на вантажівці, нікого не вразили, але коли був проведений залп, міністр оборони Семен Тимошенко дорікнув свого заступника в тому, що той нічого не говорив йому про існування такої зброї.
Рішення про початок серійного виробництва “Катюші” було прийнято напередодні нападу Німеччини на СРСР – 21 червня.
Бойове хрещення
Це була супер секретна розробка, тому кожна БМ-13 була забезпечена вибуховим пристроєм, щоб в разі відступу знищити себе, не дозволивши ворогові отримати доступ до передової технології.
Вперше “Катюша” була використана в бойових умовах в районі Орші, міста на території сучасної Білорусі. Це сталося 14 липня, загоном, в який виходили 7 БМ-13, командував капітан Іван Флерів.
Орша була ключовим транспортним вузлом, який на той момент німецькі війська вже встигли захопити. Тут було зосереджено велику кількість боєприпасів і військ. У першому ж бою “Катюша” блискуче себе показала, німці були в шоці. За підсумками бою керівник генштабу німецької армії Франц Гальдер в щоденнику відзначив, що радянські війська використовували новітню зброю, невідому раніше. Вихор снарядів буквально стер з лиця землі залізничний вокзал в Орші.
Зброя відплати
Противник був вражений і збентежений здатністю “Катюші” за кілька секунд випускати таку велику кількість снарядів, покриваючи величезну територію. Вогнева міць була практично такою ж, як у 70 важких артилерійських гармат. Однак на відміну від них, БМ-13 мала високу мобільність, здатність оперативно переміщатися з одного місця на інше, через що її було неймовірно складно вистежити.
“Катюші” використовувалися таким чином, що встановити розташування батареї було неможливо. Тому у супротивника не було шансів завдати точного удару у відповідь. У 1942 році “Катюш” вдосконалили, коли почали встановлювати на вантажівки Studebaker американського виробництва, що володіли набагато більшою швидкістю і міццю, ніж радянські аналоги.
Продемонструвавши в боях високу ефективність, було вирішено сформувати нові підрозділи “Катюш” для відправки на фронт. В результаті ця зброя стало одним із символів перемоги Радянського Союзу у Другій світовій.
Батарея Флерова, що першою вразила німців під Оршею, до початку жовтня чинила опір німецьким військам на підступах до Москви. У районі Вязьми бригада потрапила в оточення: випустивши всі ракети, установки були знищені. Капітан Флерів був нагороджений посмертно.
Секретний інгредієнт
Німці ніяк не могли дістатися до нової зброї, хоч і сильно цього хотіли. Це завдання було доручено Отто Скорцені. Однак коли німцям все ж вдалося “Катюшу” дістати, вони з’ясували, що не в змозі її копіювати. Німці так і не змогли отримати особливий порох, що забезпечував ракеті тривалий і стабільний політ. Їм вдалося розробити свій аналог, по суті, 6-стовбурний міномет.
Але міць “Катюші” була на порядок більше, так як вона могла випускати до 16 ракет. До того ж нацистський міномет не володів високою мобільністю, мав низьку дальністю, а після стрілянини залишав в небі слід, по якому можна було визначити знаходження установки.
Назву “Катюша” установка отримала, завдяки популярній пісні, в якій лірична героїня переживала за молоду людину, відправлену на війну. Є ще одна версія: пов’язана з тим, що перші “Катюші” випускалися на заводі імені Комінтерну, розташованому в Воронежі.
Маловідомі факти
1. Перші зразки реактивних снарядів були розроблені на початку 20-х років в Ризі Олександром Тіпайнісом. Установка називалася “Оскарс”. Документація була викрадена у розробників, НКВД, і переправлена в СРСР.
2. Реактивні снаряди активно використовували радянські винищувачі проти японської армії під час боїв на Халгін-Голі в 1939 р.
3. У “Катюш” було ще одне ім’я – “Раїса Сергіївна”, по абревіатурі РС (реактивний снаряд).
4. У 1943 р у “Катюші” з’явився брат “Андрюша” – реактивна установка БМ-13-12, оснащена надкаліберними снарядами.
5. У БМ-13 було кілька модернізацій, остання проводилася в 1966 р.
Розстріляли українця, який створив “Катюшу”
11 січня 1938 року в Москві розстріляли вченого-конструктора 39-річного Георгія Лангемака. Він був одним із основних творців реактивного міномета “Катюша” – так називалися тодішні бойові машини реактивної артилерії.
Лангемак народився у 1898 році в Старобільську Харківської губернії, нині Луганська область. Його батько був німцем, а мати швейцарка. Обидва були підданими тодішньої Російської імперії.
У 1908 року Лангемак вступив до Єлисаветградської чоловічої гімназії, а після її закінчення 1916-го – на філологічний факультет Петроградського університету. Того ж року його мобілізували до армії і направили на Приморський фронт у Морську фортецю імператора Петра Великого. Влітку 1917-го наказом по армії і флоту Георгій Лангемак був підвищений у мічмани.
У 1918 році демобілізувався. Потрапив під офіцерську мобілізацію в червні 1919-го і вступив до Червоної армії. Як офіцера флоту його призначили командиром батареї 4-го дивізіону артилерії Кронштадтської фортеці, а потім комендантом форту “Тотлебен” цього ж дивізіону. Під час Кронштадтського повстання Георгія Лангемака заарештували бунтівники і засудили до розстрілу. Після заколоту його звільнили більшовицькі війська.
1923-го Георгій Лангемак вступив до Військово-технічної академії Робітничо-селянської Червоної армії. Після закінчення академії 1928-го його залишили для роботи в Газодинамічній лабораторії. Тут він займався розробкою реактивних снарядів РС-82 мм і РС-132 мм.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Писав вірші в таборах, помер у карцері – сьогодні день народження Василя Стуса
21 вересня 1933-го, після організації Реактивного науково-дослідного інституту Лангемака призначили начальником Ленінградського відділення. Георгій завершив доведення до серійного виробництва реактивних снарядів РС-82 мм і РС-132 мм, які згодом стали основою реактивного міномета “Катюша”.
У січні 1934-го він став заступником директора з наукової частини Реактивного науково-дослідного інституту, заснованого Михайлом Тухачевським.
1937-го в СРСР тривала велика “чистка” Збройних сил. За “організацію військово-фашистської змови в РСЧА” 12 червня розстріляли Тухачевського. Репресії почали проводити і в інституті.
Лангемака заарештував Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР за сфальсифікованим звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини. Як виявилося пізніше, на нього доніс керівник одного з відділів установи. Казав, що Лангемак саботує розробку нового двигуна.
Найвищу міру покарання конструктору призначили 11 січня. До того застосовували тортури, під якими назвав “своїх спільників”, зокрема Сергія Корольова.
1955 року його реабілітували посмертно. А 1970-го на його честь назвали кратер на Місяці.
В селі Шляхові Коричинці, тепер Волоське на Хмельниччині, 22 жовтня 1835-го Федір Рудьковський застрелив лідера селянського повстання Устима Кармалюка.
Устим Кармалюк походив з кріпаків села Головчинці тепер Летичівський район Хмельницької області. Із дружиною Марією мав 4 синів та доньку. Був непокірним, тому коли виповнилося 25 років, поміщик віддав його в армію. Служив у Кам’янці-Подільському. Через рік втік звідти і очолив селянський загін. Нападав і грабував маєтки.