Кожен громадянин має право на безкоштовне отримання землі

З досягненням 18-ти років кожен громадянин України може безкоштовно приватизувати п’ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте сільське господарство і для будівництва дачного будинку. В цілому, українцю можна розраховувати на безкоштовну приватизацію 2,28 га.

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, держава може передати громадянинові не більше 2 га для ведення особистого сільського господарства, для ведення садівництва – не більше 0,12 га. На будівництво житлового будинку в місті і селах виділяють різні площі землі, в селі можна одержати не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в місті – 0,1 га. Для дачного будівництва в законі передбачено не більше 0,1 га і для гаража – не більш 0,01 га. Безкоштовна приватизація кожного виду земельних ділянок можлива тільки один раз, незалежно від того, чи є земля у членів родини.

Отримати ділянку землі можна в будь-якому регіоні країни, і це не залежить від місця проживання. Для приватизації землі необхідно знайти вільну ділянку. Залежно від того, де вона знаходиться – в межах міста, села, або району, до тих органів самоврядування і потрібно звертатися. Якщо земельна ділянка за межами населеного пункту, потрібно йти до територіального відділення Держгеокадастру – зазвичай, це землі для ведення садівництва або особистого сільського господарства. Сама земля нічого не коштуватиме громадянинові, але на оформлення документів необхідні витрати.

Процес приватизації землі, нажаль, непростий через бюрократизацію. Перш ніж отримати Свідоцтво про право власності на ділянку, доведеться походити по кабінетам різних установ.

Та, перш ніж звертатися, необхідно конкретно знати, де знаходиться земля і чи вільна вона. Найпростіше знайти ділянку в селі, ніж в місті. Перевірити, чи вільна земля, можна: на сайті «Публічна кадастрова карта України» , відправивши офіційний запит про надання публічної інформації до місцевих органів влади або до Держгеокадастру.

Знаючи, яка ділянка вільна і чи можна її приватизувати, потрібно подати заяву до органу місцевого самоврядування. У ній повинні бути вказані приблизний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Також необхідно додати до заяви карту або графічний малюнок, де зазначено місце розташування землі. Згідно із законом розглянути заяву повинні протягом місяця.

Отримавши згоду сільради або мерії, можна розпочинати розробку проекту щодо відведення землі. Сама підготовка технічної документації землевпорядникам и може зайняти від півроку до року.

Далі з проектом відведення землі слід звернутися до територіального органу Госгеокадастру України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Зазвичай, це робить землевпорядна організація, з якою укладався договір. Якщо всі документи в порядку і проект складений правильно, в перебігу двох тижнів кадастровий реєстратор видає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номера.

З цієї випискою і екземпляром проекту землеустрою необхідно повернутися до розпорядника землі – місцевих ради або адміністрації. Вони затвердять проект і зареєструють в Міністерстві юстиції право власності. Після цього рада чи адміністрація приймає рішення про передачу у власність землі із зазначенням площі та її розміщення.

Щоб отримати останній документ – Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, потрібно звернутися із заявою про держреєстрацію до Укрдержреєстру або до реєстратора Госгеокадастру. Заява може розглядатися протягом 14 днів.

Після прийняття Земельного кодексу, який гарантує право кожного громадянина на землю, першу хвилю бажаючих приватизувати ділянку зупинила бюрократія, яка, в підсумку, породила корупцію і міфи про те, що отримати землю законним шляхом неможливо.

Але, насправді, громадянами на початку оформлення документів робиться чимало елементарних помилок через те, що вони в певний час не проконсультували ся з фахівцями. Слід зазначити, що саме учасники бойових дій звернули увагу українців на те, що можна отримати землю безкоштовно.

Рано чи пізно в Україні повинна пройти земельна реформа, і земля стане повноцінним товаром. Якщо Україна вийде на наступний рівень земельної реформи, то можлива ситуація, за якої безкоштовне отримання землі може бути нарешті припинено. Хочеш землю – будь ласка, купуй, а далі – продавай або користуйся та плати податок. Звичайно, розмови щодо скасування приватизації йдуть і, можливо, це чекає на нас найближчими роками. Але всі наші земельні питання можуть бути вирішені, коли земля стане товаром. І, як наслідок, не зовсім логічним буде існування приватизації.

Вже з наступного року роздавати землю можуть припинити. Тому що вже є законопроекти зі змінами до земельного законодавства, які можуть скасувати виділення ділянок безкоштовно. З 2017 року, можливо, будуть внесені зміни до статті 121 Земельного кодексу України, яка чітко регулює норми безоплатної приватизації. Є два проекти: один передбачає повну ліквідацію права на землю, а другий передбачає обмеження, тобто надання землі окремим пільговим категоріям. Ймовірність, що з 1 січня 2018 року така можливість зникне, – дуже велика.

Для отримання правових консультацій та безоплатної правової допомоги необхідно звернутися до Першого запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою:
м. Запоріжжя, пр. Соборний, 77 (2-й поверх). Режим роботи центру: з понеділка по п’ятницю з 8-00 до 17-00, субота, неділя вихідний. тел.(061) 764-60-77

Всеукраїнська гаряча лінія правової допомоги 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів у межах України).

Стаття 12. Набуття права приватної власності на ліси

Громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

• Стаття 1. Поняття про ліс
• Стаття 2. Лісові відносини
• Стаття 3. Лісове законодавство України
• Стаття 4. Склад лісового фонду України
• Стаття 5. Землі лісогосподарського призначення
• Стаття 6. Лісові ресурси
• Стаття 7. Ліси як об’єкт права власності
• Стаття 8. Право державної власності на ліси
• Стаття 9. Право комунальної власності на ліси
• Стаття 10. Право приватної власності на ліси
• Стаття 11. Набуття права комунальної власності на ліси
• Стаття 12. Набуття права приватної власності на ліси
• Стаття 13. Виникнення права приватної власності на ліси
• Стаття 14. Права та обов’язки громадян і юридичних осіб, які мають у приватній власності ліси
• Стаття 15. Припинення права приватної власності на ліси
• Стаття 16. Право користування лісами
• Стаття 17. Постійне користування лісами
• Стаття 18. Тимчасове користування лісами
• Стаття 19. Права та обов’язки постійних лісокористувачів
• Стаття 20. Права та обов’язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування
• Стаття 21. Права та обов’язки тимчасових лісокористувачів на умовах короткострокового користування
• Стаття 22. Припинення права користування лісами
• Стаття 23. Лісові сервітути
• Стаття 24. Захист прав власників лісів, лісокористувачів та громадян
• Стаття 25. Основні завдання державного регулювання та управління у сфері лісових відносин
• Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин
• Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин
• Стаття 28. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства
• Стаття 28-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства
• Стаття 29. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері лісових відносин
• Стаття 29-1. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері лісових відносин
• Стаття 29-2. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин
• Стаття 30. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних рад у сфері лісових відносин
• Стаття 31. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері лісових відносин
• Стаття 32. Повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин
• Стаття 33. Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин
• Стаття 34. Завдання організації лісового господарства
• Стаття 35. Зміст організації лісового господарства
• Стаття 36. Зміст нормативно-правових актів з ведення лісового господарства
• Стаття 37. Питання, що регулюються нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства
• Стаття 38. Розроблення та затвердження нормативно-правових актів з ведення лісового господарства
• Стаття 39. Поділ лісів за екологічним і соціально-економічним значенням
• Стаття 39-1. Охорона та збереження пралісів, квазіпралісів, природних лісів
• Стаття 40. Встановлення меж лісових ділянок, віднесених до відповідних категорій лісів
• Стаття 41. Виділення особливо захисних лісових ділянок
• Стаття 42. Встановлення віку стиглості деревостанів
• Стаття 43. Розрахункова лісосіка і порядок її затвердження
• Стаття 44. Внесення змін до розрахункової лісосіки
• Стаття 45. Поняття лісовпорядкування
• Стаття 46. Зміст лісовпорядкування
• Стаття 47. Ведення лісовпорядкування
• Стаття 48. Матеріали лісовпорядкування
• Стаття 49. Завдання державного лісового кадастру
• Стаття 50. Призначення державного лісового кадастру
• Стаття 51. Складові частини державного лісового кадастру
• Стаття 52. Документація державного лісового кадастру
• Стаття 53. Порядок ведення державного лісового кадастру
• Стаття 54. Облік лісів
• Стаття 55. Моніторинг лісів
• Стаття 55-1. Національна інвентаризація лісів
• Стаття 56. Лісова сертифікація
• Стаття 57. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства
• Стаття 58. Вирішення питань про збереження або вирубування дерев і чагарників у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок чи встановлення сервітуту з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства
• Стаття 59. Особливості використання земельних лісових ділянок для цілей, пов’язаних із веденням лісового господарства
• Стаття 60. Розміщення, проектування, будівництво і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів
• Стаття 61. Використання земельних лісових ділянок для розташування підприємств, споруд та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів
• Стаття 62. Використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин, прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов’язаних з веденням лісового господарства
• Стаття 63. Зміст ведення лісового господарства
• Стаття 64. Основні вимоги щодо ведення лісового господарства
• Стаття 65. Види використання лісових ресурсів
• Стаття 66. Загальне використання лісових ресурсів
• Стаття 67. Спеціальне використання лісових ресурсів
• Стаття 68. Виділення лісових ділянок для спеціального використання лісових ресурсів
• Стаття 69. Спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів
• Стаття 70. Заготівля деревини
• Стаття 71. Ліміт заготівлі деревини в порядку рубок головного користування
• Стаття 72. Заготівля другорядних лісових матеріалів
• Стаття 73. Побічні лісові користування
• Стаття 74. Використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт
• Стаття 75. Використання корисних властивостей лісів для потреб мисливського господарства
• Стаття 76. Створення сприятливих умов для життя диких тварин
• Стаття 77. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів
• Стаття 78. Припинення права використання лісових ресурсів
• Стаття 79. Мета відтворення лісів
• Стаття 80. Відновлення лісів
• Стаття 81. Лісорозведення
• Стаття 82. Обсяги і способи відновлення лісів і лісорозведення
• Стаття 83. Заходи щодо підвищення продуктивності лісів
• Стаття 84. Заходи щодо поліпшення якісного складу лісів
• Стаття 85. Збереження біорізноманіття в лісах
• Стаття 86. Організація охорони і захисту лісів
• Стаття 88. Установлення заборони на користування лісами
• Стаття 89. Здійснення охорони і захисту лісів
• Стаття 90. Основні завдання державної лісової охорони
• Стаття 91. Повноваження посадових осіб державної лісової охорони
• Стаття 92. Соціально-правовий захист посадових осіб державної лісової охорони
• Стаття 93. Завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів
• Стаття 94. Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів
• Стаття 95. Громадський контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів
• Стаття 96. Участь громадських природоохоронних організацій у сфері лісових відносин
• Стаття 97. Інформування про стан і відтворення лісів
• Стаття 98. Фінансування заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення
• Стаття 99. Економічне стимулювання заходів з відтворення лісів
• Стаття 100. Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду
• Стаття 101. Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях оборони
• Стаття 102. Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на земельних ділянках зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення
• Стаття 103. Органи, що вирішують спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів
• Стаття 104. Виконання рішення органів виконавчої влади з питань лісового господарства, з питань охорони навколишнього природного середовища, органу місцевого самоврядування щодо спорів з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів
• Стаття 105. Відповідальність за порушення лісового законодавства
• Стаття 106. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок лісогосподарського призначення, інших земельних лісових ділянок
• Стаття 107. Відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства
• Стаття 108. Вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів
• Стаття 109. Припинення робіт, небезпечних для природного стану лісів та їх відтворення
• Стаття 110. Застосування вимог міжнародних договорів