Театр минулого і сьогодення

Є такі місця, які являють собою справжні осередки культури і ніщо інше. Одним з найбільш важливих таких місць, безумовно, є театр, з цим напевно погодиться багато людей. Люди любили театр завжди, тому що саме там можна подивитися цікаві постановки, захопитися грою акторів і, звичайно ж, дізнатися багато нового і надзвичайно корисного. Втім, варто відзначити, що популярність театру ніколи не була однаковою. В різний час, історичні відрізки, він ставав більш або менш популярним, переживаючи, таким чином, певні періоди розквіту і занепаду. І нині цей період навряд чи можна назвати періодом розквіту.

Минулі роки, які не можна віднести до сучасності, примітні тим, що там не було так багато спокус і джерел одержання задоволення. Сучасні люди мають набагато більше можливостей зібратися разом, розважитися, зайнятися чимось цікавим. При цьому це не знижує їх інтелектуальний рівень. Раніше ж похід в театр вважався верхом культурності людини, багато людей ходило туди лише для того, щоб підвищити свій освітній рівень, стати краще, ефективніше і продуктивніше. В даний час театр вже не виконує таку функцію, і в цьому вкрай мало дивного або такого, що шокує. До цього слід ставитися спокійно і з належним розумінням.

З урахуванням всього вищесказаного цілком можна задатися питанням про те, чим може привабити людину сучасний театр, і в якому напрямку йому слід розвиватися, щоб не ставати менш популярним, а так само продовжувати радувати людей і приносити їм належну користь. Думається, в цьому відношенні театральні постановки повинні розвиватися у сторону сучасності. Тобто, в театрі повинні ставити не класичні твори, а щось нове. Театр повинен перетворитися на таке собі живе кіно. Думається, що в такому випадку люди будуть ходити туди набагато більш охоче і з великим бажанням. Це і зможе зробити театр в цілому популярнішим.

Якщо ми ретельно проаналізуємо сучасну дійсність, то зможемо переконатися в тому, що причини того, чому театр втрачає свою популярність і вже зовсім не схожий на театр минулого, є очевидними. Тим, хто працює у театральній сфері, слід задуматися про те, як перетворити це місце в більш привабливе, наприклад, для молоді. Я думаю, що для цього в театрі необхідно розглядати більшу кількість сучасних проблем, щоб зацікавити тих, хто живе сучасним життям і шукає відповіді на якісь свої актуальні питання буття.

Чому театр вистояв у столітній боротьбі з кінематографом

Українські театральні актори розповіли, у чому чарівна сила театрального дійства, чому театр не втрачає популярності та й нині залишається привабливим для глядачіві

Щороку 27 березня весь світ відзначає Міжнародний день театру. Започаткований він був у Відні на 9-му конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО в 1961 році.

Історія ж самого театрального мистецтва сягає корінням глибокої давнини. Однак і нині театри не поступаються за популярністю іншим видам мистецтва та приваблюють глядачів.

Виникає питання: чому театр не програє, зокрема, кінематографу або іншім видам мистецтва та варіантам відпочинку, і чи справді він не програє? А може, сучасний світ уб’є театральне мистецтво новітніми технологіями? Своїми думками з журналістами Еспресо.TV поділилися видатні українські актори театру.

Актриса “Молодого театру” Римма Зюбіна:

“Думаю, ніщо не може замінити живого спілкування. І нині театр виграє тим, що в театрі ви все бачите, так би мовити, у 3D-форматі. Зараз театр набуває різних форм, але, коли на твоїх очах народжуються емоції, ллються сльози, це не можна, я переконана, замінити нічим. Театр має певну магічну силу, тому люди завжди ходитимуть у театр”.

Актриса також зауважує, що театр змінюється, і це природно, адже він повинен реагувати на те, що відбувається в реальному світі. “Я думаю, що театр мусить бути різноманітним. Жанрів театру має бути сотні, і кожен глядач має побачити в театрі те, що хоче. А інсталяції і відео повинні тільки приваблювати театр. Якщо режисер це робить заради якоїсь мистецької мети – це добре, якщо це впроваджується просто заради форми – це зовсім інше”, – зазначає Римма Зюбіна.

Що ж стосується майбутнього театрального мистецтва, то, за прогнозами актриси, якщо театр йтиме в ногу з часом і реагуватиме на сучасні події, він існуватиме завжди. “Кіно, як бачимо, не витіснило театр. Однак варто звертати увагу і на нове, впроваджувати сучасні види мистецтва. Нам треба відходити від штампів і усвідомлювати, що в театрі є різні можливості. Я думаю, театр вже переміг в боротьбі між кіно і театром. 100 років – це вже показник”, – додала Римма Зюбіна.

Актриса “Молодого театру” Ірма Вітовська впевнена, що порівнювати кінематограф і театральне мистецтво взагалі некоректно.

“Це абсолютно інший спосіб існування, інший спосіб видовища. Це те ж саме, що рівняти бурові установки і сонячні батареї. Ніби і те, і те працює на опалення, але це зовсім інші речі. Я не хочу навіть порівнювати ці явища, адже ані перше ані друге не згине.

Інша річ, що виникають інші форми, зокрема і в театрі: нові технології, нове метафорне бачення. Новації і туди, і туди заходять. Страшним є мертвий театр. Він може бути будь-яким. Але театр має бути живим. Якщо театр заскорузлий, якщо театр штучний, то це страшно”, – вважає актриса.

Щодо новітніх впроваджень у вистави відеоперформансів Ірма Вітовська вважає, що це є цілком позитивним явищем, якщо вкладається в концепцію вистави і поєднується з тим, що відбувається на сцені.

“Якщо це “аби щось було”, то до цього питання є завжди. Якщо воно існує в гармонії, якщо співіснує і доповнює, має якусь ідею – це добре. Ми входимо в ХХІ століття, ми не можемо ігнорувати це”, – зазначила Вітовська.

Керівник театральної лабораторії “Студії А.К.Т” в НЦТМ ім. Леся Курбаса Олег Драч:

“Театр існуватиме завжди, театр є початковою, творчою природою людини. Знаєте ж, людина є “Homo ludens”, тобто “людина граюча”, тож людина вже є театр. Тож, які б технології не розвивалися, театр залишиться театром, оскільки це живе спілкування актора з глядачем, а кіно – це гра тіней.

Кіно – з самого початку ілюзія. І тіні на екрані, які ми називаємо акторамиі, – це не живі люди, це їхні відбитки. Це є відбитки їхнього зображення, їхнього тіла, відбитки звуку їхнього голосу тощо. Фактично це є вторинне. А телебачення взагалі немає жодного відношення до мистецтва. Тому театр вічний”.

Щодо того, яким має бути театр в майбутньому: класичним чи модернізованим, Олег Драч зауважив: театр не може залишатися в класичному вигляді, оскільки те, що ми називаємо класичним, колись було авангардним. “Тому наполягати на тому, що театр повинен бути класичним, не можна. Просто є різні види театру, є реалістичне мистецтво, є більш експериментальне, авангардне мистецтво.

Але я не відмітаю класичне. На класику ми спираємося, класика – це наші ноги. І щоб людство не вигадувало і не створювало, класика завжди залишиться класикою, бо це є майданчик, від якого відштовхується творчий рух. Тому я радий, що в Україні є багато різних видів театру”, – додав Олег Драч.