Як зміцнити кістки за допомогою тренувань і харчування

Чим старшими ми стаємо, тим більш крихкими стають наші кістки. Але не все ще втрачено. Навіть у дорослому віці можна їх зміцнити. І для цього необов’язково пити багато молока, як радили нам у дитинстві.

Чим старшими ми стаємо, тим більш крихкими стають наші кістки. Але не все ще втрачено. Навіть у дорослому віці можна їх зміцнити. І для цього необов’язково пити багато молока, як радили нам у дитинстві.

Розповідаємо, які фізичні навантаження сприяють зміцненню кісток, а дієтолог Марія Ревун ділиться списком корисних продуктів.

Чому важливо зміцнювати кістки

Слабкі кістки призводять до розвитку остеопорозу і частого травмування. Іноді переломи бувають настільки важкими, що повернутися до колишнього способу життя стає неможливим. Наприклад, перелом стегна або хребта може загрожувати інвалідністю.

Крім того, підтримувати кістки в хорошому стані необхідно не тільки для здоров’я і довголіття, а й для успіхів у спорті. По-перше, міцні кістки допоможуть уникнути травм на тренуваннях. По-друге, міцний скелет — фундамент нашого тіла. Тільки при здоровому стані кісток організм буде готовий до навантажень і нарощування м’язової маси.

Фізичні навантаження для зміцнення кісток

Щоб кістки були міцними, важливо вести активний спосіб життя і багато рухатися. Регулярні фізичні навантаження стимулюють зростання кісткової маси та підвищують її щільність. Для цього підходять:

• вправи з власною вагою: віджимання, стрибки на скакалці, присідання і т.д.
• кардіо навантаження: танці, теніс, бадмінтон, біг, тривалі піші прогулянки, скандинавська ходьба;
• силові вправи: станова тяга, жим, підйом гантелей і т.д .;
• плавання;
• йога;
• вправи на степ-платформі;
• стретчинг.

Щоб почати регулярно тренуватися, запишіться до спортклубу. На сайті Mixsport ви знайдете кращі тренажерні зали Києва.

Операція для збільшення зросту. Чому люди подовжують собі ноги

Щороку сотні людей по всьому світу зважуються на тривалі, часом дуже болючі операції з подовження ніг, щоб стати на кілька сантиметрів вищими. Як і будь-яка операція, ця процедура має певні ризики, і, за словами лікарів, у деяких пацієнтів після подібних “витягувань” виникають проблеми зі здоров’ям.

Сем Бекер був найвищим у середній школі, але незабаром однокласники переросли його.

“Після вступу в коледж я помітив, що нижчий багатьох інших хлопців і навіть дівчат. Це впливає на тебе. Чесно кажучи, жінки зазвичай не збираються зустрічатися з хлопцями, які нижче їх за зростом. Мені важко було змиритися з відчуттям, що я так і не зможу знайти собі дружину”, – зізнається 30-річний Сем, який живе у Нью-Йорку.

Якийсь час він ще сподівався трохи підрости, хоча в глибині душі розумів, що, вочевидь, досяг своєї межі: “Я завжди думав, що зріст і успішність взаємопов’язані. Мені довелося знайти рішення”.

“Чи зможу я ходити?”

Сем вивчив усі варіанти, але такі тимчасові виверти як черевики з прихованою платформою або вправи на розтяжку його не надихнули.

Однак коли він дізнався, що можна подовжити ноги, це здалося йому привабливим. Переговоривши з матір’ю і зваживши всі за і проти, він зважився лягти на операційний стіл.

У 2015 році він зробив операцію і “виріс” на 8 сантиметрів – з 162 до 170 сантиметрів.

“На першій же консультації доктор чітко мені роз’яснив, наскільки складною буде подібна операція. Мене стурбувало те, що ж я конкретно зможу робити, отримавши ці додаткові вісім сантиметрів: чи зможу я ходити? Чи зможу я бігати?”, – розповідає він.

“Після операції я три-чотири рази на тиждень ходив на спеціальні процедури, які займали кілька годин. Приблизно пів року на це пішло. Це був повчальний досвід. Звичайно, звучить дико . зламати обидві ноги і потім заново вчитися ходити. Це вважають косметичною хірургією, але для мене на кону стояло моє психічне здоров’я”, – зізнається Сем.

Автор фото, Dr S. Robert Rozbruch

Рентгенівський знімок ніг Сема до і після операції: на фото праворуч видно вставлені металеві спиці

Хірургія з подовження кісток гомілки доступна у понад десяти країнах світу. У деяких випадках вона дозволяє збільшити зріст пацієнта на 13 см.

Наразі немає точної статистики про кількість пацієнтів, які щорічно зважуються на подібну процедуру, однак медики кажуть, що популярність її зростає. ВВС звернулася у низку провідних клінік по всьому світу і з’ясувала, що кількість подібних операцій в різних країнах помітно відрізняється.

У провідних клініках США, Німеччини та Південної Кореї відбувається від 100 до 200 таких операцій на рік. У таких країнах, як Іспанія, Індія, Туреччина та Італія – ​​приблизно від 20 до 40 щорічно. У Британії ця кількість іще нижча – приблизно 15 операцій на рік. Але практично скрізь ВВС підтвердили, що кількість пацієнтів зростає з року в рік.

У Британії операцію роблять лише у декількох приватних клініках, діяльність яких регулює незалежна комісія з дотримання стандартів щодо догляду за хворими та людьми похилого віку (Care Quality Commission). Її вартість може досягати 50 тис. фунтів (понад 67 тис. доларів), тоді як у США ціна варіюється від 75 тис. до 280 тис. доларів.

При цьому операція не тільки дорога, але також складна і болюча. Метод подовження кісток вперше розробив радянський хірург-ортопед Гавриїл Ілізаров, який лікував після Другої світової війни поранених солдатів. І хоча за останні 70 років його метод удосконалили, принцип залишився тим самим.

Кістку свердлять в області стегна або гомілки, а потім ламають на дві частини. В місце розлому вставляють металеву спицю і закріплюють спеціальними гайками. Потім спицю потроху подовжують – на 1 мм в день – за допомогою підкручення гайок до потрібної пацієнтові довжини ніг.

Після цього протягом декількох місяців пацієнтові необхідно дотримуватися спеціального реабілітаційного режиму, щоб почати нормально ходити.

Метод має низку ускладнень – від травм нервових закінчень до утворення тромбів і неправильного зрощення кісток.

Діра у 8 сантиметрів

Барні пройшов через це все.

Він зробив операцію в Італії у 2015 році та підріс на 8 сантиметрів – з 167 до 175 см. Але зробив її не стільки через марнославство, скільки за потребою – йому за медичними показаннями необхідно було випрямити кістки ніг, і він вирішив їх заодно і витягнути.

Його запевнили, що ці дві процедури можна зробити одночасно і вони не позначаться на його післяопераційному періоді відновлення. Але він так досі і не оговтався від наслідків.

“Якби мені було 16 років, то, можливо, проблеми б не виникло. Але мені було 46, коли мені робили цю операцію, – розповідає Барні. – Мої ноги розтягнули, але кістки так і не зрослися. У мене утворилася восьмисантиметрова діра. .. два недогризка кістки з обох боків і металева спиця посередині”.

Барні досі згадує фізичний біль, який йому довелося пережити під час процесу розтяжки.

“Це як ніби тягнуть за кожен нерв у тебе в нозі. Бувають моменти, коли від болю просто нікуди подітися. Це абсолютно нестерпно”, – розповідає він.

Проте, попри цей розрив в кістках ніг, Барні міг ходити, тому що сполучна спиця витримувала його вагу і тримала кістки разом.

Але було також зрозуміло, що ситуація склалася непроста.

“Був момент, коли я подумав: “Ну все, мені кінець”. Мені дуже пощастило, що мої близькі і мій начальник мене підтримували. Але все це дуже легко може перетворитися на муки, тому необхідно, щоб ваші близькі поставилися до цього з розумінням. Гірше не придумаєш, коли все йде не за планом”, – каже він.

“Мені ще довго доведеться відновлюватися”, – говорить Барні

Оскільки операції щодо подовження кінцівок роблять у приватних клініках, то даних про ускладнення зовсім мало.

Професор Геміш Сімпсон з Британської асоціації ортопедів також попереджає про можливі ризики.

“Цей метод і вся процедура досить суттєво просунулися за останні років двадцять, і тепер операція набагато безпечніша. Однак, крім власне нарощування кістки, треба ще наростити м’язи, нерви, судини і шкірний покрив, тож ця процедура залишається дуже складною, з великою ймовірністю виникнення ускладнень”, – наголошує хірург.

Британський хірург-ортопед Девід Гудієра вказує, що у деяких його пацієнтів, які хотіли пройти через процедуру подовження кісток, були психологічні проблеми, такі як дисморфофобія – психологічний чи психічний розлад, який виражається у тому, що людина вкрай стурбована недоліками своєї зовнішності, часто вигаданими або сильно перебільшеними. Він каже, що зі зростанням попиту на подібного роду операції зростають і побоювання, що пріоритет надаватимуть ціні, а не якості.

“Коли перед пацієнтом постане вибір – йти у клініку, що спеціалізується на реконструктивній хірургії кінцівок, або у місце подешевше, то не думаю, що його будуть чітко попереджати про всі ускладнення, які можуть виникнути і дуже часто виникають. Що буде, якщо ви поїдете в іншу країну, зробите там операцію, а потім повернетеся додому, до Британії, з ускладненнями? Відповідь: вас направлять до мене по лінії Національної служби охорони здоров’я, щоб ми виправляли чужі помилки”, – каже лікар.

Зробив і забув?

Що стосується Барні, то на наступний день після нашої з ним зустрічі йому видалили останню спицю зі стегна – через п’ять років після першої операції. Попри біль, вартість операції і кілька років реабілітації, він практично ні про що не шкодує.

“Нерозумно шкодувати. Повно людей, для кого така ж операція пройшла успішно, і ви про них навіть не дізнаєтеся. Вони просто живуть собі спокійно. Мені ще довго доведеться відновлюватися, але все одно операція вартувала того. Вона дала мені можливість перебудувати заново своє життя, яке не залежатиме від упереджень, пов’язаних з маленьким зростом”, – пояснює Барні.

Метод академіка Ілізарова

Хірург-ортопед Гавриїл Ілізаров (1921-1992) прославився ще за радянських часів, розробивши метод зрощення і подовження кісток під час перелому ноги.

Він працював у повоєнні роки травматологом-ортопедом і отримав величезний досвід лікування пошкоджених кінцівок у колишніх фронтовиків.

Його принципово важливе відкриття – так званий “ефект Ілізарова” – полягало у виявленні властивості тканин відповідати регенерацією на розтягнення, коли кістка буквально нарощує сполучну кісткову мозоль.

Відштовхуючись від цього, він розробив метод стимуляції остеосинтезу, тобто з’єднання і зрощення уламків кістки, шляхом здавлювання (компресії) і розтягування (дистракції).

Ілізаров розробив і в 1952 році запатентував свій компресійно-дистракційний апарат, основу якого складали металеві стрижні, кільця і ​​спиці, за допомогою яких фіксували уламки кісток.

Наприкінці 1971 року за його керівництва був відкритий Курганський науково-дослідний інститут експериментальної і клінічної ортопедії і травматології, який 1993 року назвали на його честь.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!⠀