Що означає слово “не канон”

Всі словники 199 760

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Знаки етнокультури Жайворонка Жайворонок. Знаки української етнокультури

канон

КАНО́Н, у, ч.

1. церк. Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон. [Мартіан:] Дозволь покликати моїх дітей, сам розпитай їх про науку віри — я їх учив, як наш канон велить (Л. Укр., III, 1952, 295).

2. перен., книжн. Твердо встановлене правило, усталена норма. Тут він [П. Тичина], як завжди, не дає себе закувати ніяким приписам і канонам (Рильський, III, 1956, 407); Поспішати з виведенням канонів із хороших фільмів не можна (Довж., III, 1960, 192).

3. церк. Список, зібрання релігійних книг, узаконених церквою як святе письмо. Старозавітний канон.

4. церк. Пісня на честь святого або свята. З покаянних канонів він перейшов до хвалебних акафістів (Крим., Вибр., 1965, 418); Великодній канон.

5. муз. Музична форма, що грунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору, які вступають послідовно один за одним. Леонтович застосував у цьому хорі [«Над річкою, бережком»] класичний прийом канону (Мист., 1, 1956, 34).

кано́н —

1) правило чи догмат з питань віри, узаконені найвищою церковною владою;

2) (з великої літери) список, зібрання релігій­них книг, узаконених церквою як Святе Письмо;

3) церковна пісня на честь святого або свята;

4) у переносному вживанні — твердо вста­новлене правило, усталена норма, припис.

Канон (загальне поняття)

Канóн (грец. ϰανών , букв. — прут, лінійка; правило, норма, від ϰάννα — очерет) — найавторитетніші, фіксовані й усталені правила, взірці, тексти, норми, які є парадигмальними для різних сфер людської діяльності: релігійно-культової, мистецької, літературної, будівничо-архітектурної тощо.

Зміст

Етимологія

Грецьке слово «канон» етимологічно пов’язане з семітською назвою гігантської тростини (івр. קנון) й початково позначало традиційний інструмент будівельника — пряму жердину, палицю із нанесеною шкалою, що використовувалася на Близькому Сході як мірило (прототип вимірювальної лінійки).

В європейський слововжиток термін увійшов завдяки давньогрецькому скульптору Поліклету — основоположнику вчення про пропорції людського тіла, — який назвав «Каноном» свій трактат про мистецтво.

У традиційному значенні слово вживається у значенні взірцевої моделі у різних сферах.

Характеристика

В естетиці, літературознавстві та мистецтвознавстві канон — нормативи пропорцій, композиції, системи художніх прийомів тощо, обов’язкові у конкретну епоху чи притаманні конкретному стилю (напр., канони в бароко, класицизмі тощо).

У соціально-психологічній сфері під каноном розуміють непорушну етичну норму (напр., табу на вбивство, зґвалтування, інцест та ін).

Канон у сакрально-церковному ужитку — корпус священних книг, релігійний догмат, взірець іконографії або чин виконання обряду. Поряд із тим, в релігійній практиці фігурують і вужчі дефініції (напр., для позначення мелодійних повторів у музиці або особливого гімну, який виконується при православному богослужінні на вшанування певного свята чи святого).

Часом термін вживається на позначення унормованої традиції відомих філософських шкіл, вироблених ними основних положень та відповідного корпусу творів.

Складання канону пов’язане з осягненням ідентичності. Так, канон сакральної книги виникає з необхідності експлікації віровчення та збереження його в незмінному вигляді у поколіннях. Важливим завданням стає встановлення меж інтерпретації, аби убезпечити священні тексти від небажаних трансформацій при витлумаченні чи перекладі. Остаточна фіксація канону відбувається, як правило, або в момент найгострішої суперечки всередині кола адептів, або в умовах серйозної зовнішньої загрози, коли йдеться про переривання традиції чи її асиміляцію. Наприклад, біблійний канон складався в контексті переходу від т. з. усної історії (англ. oral history) до організованої пам’яті: кодифікація Ездрою Старого Завіту; добір текстів Нового Завіту в часи апостолів і ранньої патристики й вилучення апокрифів.

При звуженні можливостей потрактування канону, він (за Ю. Лотманом) створює величезний простір для нового витлумачення завдяки лаконізму. Це зумовлено також секуляризацією культури, формуванням світської, індивідуалістичної культури — у Європі з 18 ст., в Україні (за Д. Чижевським) — з 19 ст. Дедалі частіше заперечується звичне розуміння ролі канону як ідеологічного тиску на суспільство, інструменту соціального домінування. Зокрема, Г. Блум протиставив цій тезі поняття «сильного автора», що переконує реципієнта виключно завдяки естетичним якостям твору.

Значення

Функціонування канону впорядковує, унормовує, регулює різні види суспільної діяльності; задає систему світоглядних цінностей, символічних зразків та технологічних вимог. Є засобом формування традиції та збереження у часі її ідентичності, трансляції культурної пам’яті. Одночасно — це вістря проблеми канонічного/неканонічного, зіткнення традиційного й інноваційного, «ортодоксального» і «єретичного», творчого й репродуктивного, дозволених меж інтерпретації сакрального тощо.

Див також

Література

1. Лосев А. Ф. О понятии художественного канона // Проблема канона в древнем и средневековом искусстве Азии и Африки. Москва : Наука, 1973. С. 6–15.
2. Bloom H. The Western Canon. The Books and School of the Ages. New York : Riverhead books, 1995. 560 p.
3. Ассман А., Ассман Я. Канон и цензура // Немецкое философское литературоведение наших дней: Антология / Пер. с нем.; сост. Д. Уффельман, К. Шрамм. Санкт-Петербург : Издательство Санкт-Петербургского университета, 2001. С. 125–155.
4. Лотман Ю. М. Каноническое искусство как информационный парадокс // Лотман Ю. М. Статьи по семиотике культуры и искусства. Санкт-Петербург : Академический проект, 2002. С. 314‒321.
5. Федорів У. М. Літературний канон: феномен культурної пам’яті чи інструмент соціальної домінації // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2018. Вип. 67 (1). С. 58–71.
6. Мецгер Б. М. Канон Нового Завета: Возникновение, развитие, значение / Пер. с англ. 7-е изд. Москва : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2019. 332 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Халіков Р. Х. Канон (загальне поняття) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ Канон (загальне поняття) (дата звернення: 6.03.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.03.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів