Лілія де росте

Лілія: фото квітів, опис, а також походження рослини

Ви переглядаєте розділ Лілія , розташований у великому розділі Цибулинні
Підрозділи:

Завдяки великим квітам, володіє тонким ароматом, красивим листям соковитої зеленої забарвлення, кімнатна лілія є досить поширеним рослиною, яка може з легкістю вписатися в будь-який інтер’єр.

Лілія квітка, який відрізняється невибагливістю у догляді, тому з його вирощуванням впораються навіть початківці квітникарі.

Про те, де росте, як виглядає, а також походження кольорів ви дізнаєтесь в даній статті.

Загальний опис квітки

Що це за рослина?

Лілію прийнято відносити до багаторічним трав’янистим і цибулинних рослин.

Батьківщина рослини

Квітка Лілія походженням з Риму та Єгипту. Ці квіти були шановані ще в Стародавній Греції. Спочатку вони мали виключно біле забарвлення, завдяки якій стали символізувати чистоту і ніжність.

Вона була увічнена на державному гербі Франції.

Після декількох століть селекціонерам вдалося вивести безліч різновидів вищезазначеного рослини, які вирощуються не тільки в садах, але і в міських квартирах.

Цибулини

Цибулини Лілій складаються з безлічі тісно прилеглих один до одного лусочок. Середня величина цибулини складає 7 сантиметрів, але здатна змінюватись від 2 до 20 сантиметрів.

Листя

Листя цих цибулинних рослин можуть мати найрізноманітнішу форму. Лист може бути як овальним або ланцетообразным, так і лінійним.

Пелюстки

Пелюстка може мати абсолютно незвичайне забарвлення, починаючи від білого кольору і закінчуючи різними відтінками рожевого, фіолетового, бузкового, червоного, жовтого і золотисто-оранжевого. Краї пелюсток бувають прямими або фестончатими. Кожна квітка складається з шести пелюсток.

Аромат (запах)

Описувані рослини володіють приємним насиченим ароматом.

Стебло

Стебло , як правило, м’ясистий. Листя на них можуть розташовуватися як біля основи цибулини, так і рівномірно поглинає весь стебло. На одному стеблі зазвичай розташовується від 4 до 5 квіток.

Розмір

Висота стебел цих кімнатних рослин може досягати одного метра, а довжина їх пелюсток може варіюватися від 5 до 16 сантиметрів і залежить від сорту.

Корінь

Корінь розташовується на дні цибулини, але для деяких сортів характерне існування додаткових коренів, які знаходяться над цибулиною.

Насіння

Приблизно в жовтні-листопаді у цих представників рослинного світу дозрівають плоди, що представляють собою подовжені коробочки. Всередині них знаходяться коричневі плоскі насіння.

Опис та характеристика рослини лiлiя

Лі́лія — рід багаторічних цибулинних рослин родини лілійних.

Про цю вишукану і горду квітку складено безліч легенд і міфів. Образ лілії, цінується за витончену красу, широко використовувався в декоративному мистецтві давнини, а також в середньовічній містичній літературі і мистецтві. У Древній Греції біла лілія вважалася квіткою богині Гери, що виникли з крапель її молока. Римляни шанували білу лілію як квітка Юнони і символ надії.В християнській релігії лілія біла символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на мальованих зображеннях поруч з Богородицею і другими непорочними святими. Гілку лілій, починаючи з 3 доби Відродження, – безперечний елемент у сцені Благовіщення. Білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників. Саме християнство сприяло поширенню цього виду в країнах Європи, оскільки наявність такої лілії було обов’язковим для середньовічних монастирських садів. Через Великобританію і Нідерланди лілія білосніжна потрапила в країни Америки.Як відомо, українські живописці добре орієнтувалися в європейських та східних напрямках сакрального і світського мистецтва, деякі з художників навчалися в Італії чи Німеччині. Саме звідти прийшла традиція зображати білу лілію поруч з Богоматір’ю. Проте, мабуть, сама рослина на очі живописців не траплялося, тому на іконах малювали що завгодно, тільки не лілію. Найчастіше це була звичайна гілка з біленькими квіточками.

Лілія здавна відома людині. Так, середземноморський вид лілії білої вирощується як декоративна, лікарська та ефірно-олійна рослина з часів Стародавнього Єгипту й Ассирії, тобто більше 3 тисяч років. З цією ж метою її культивували в Стародавній Греції, Візантії та Римі.

Білу лілію іноді називають лілією лікарською через наявність у пелюстках ефірних олій, які використовуються в гомеопатії, а в обмеженій кількості – в парфумерії. Крім того, цибулини містять слизові речовини, вітаміни і цукор, мають сечогінну, пом’якшувальну і знеболювальну дію.

З XV століття інші європейські види лілії та їх садові форми поступово заповнюють сади і квітники. У першу чергу це досить невибаглива лілія помаранчева і схожа на неї лілія цибулиноносна, а також досить стійка лілія лісова. Зображення цих квіток зустрічається на картинах художників того часу, але значно рідше лілії білої.У країнах Східної Азії місцеві види лілії високо цінували і культивували з XIII століття або навіть раніше. У цих краях до цих пір використовуються як овочеві та лікарські рослини лілії ланцетолиста, або тигрова, золотиста, Генрі, Брауна, а в якості декоративних-лілії японська, прекрасна, довжин-ноцветковая і червонувата. Сибіряки збирали цибулини місцевих видів з харчовою і лікарською метою.

Лілії Китаю, Японії й азійської частини Росії почали з’являтися в європейських садах, в першу чергу Англії і Бельгії, в кінці XVIII століття. Протягом ста років сюди завезли до 30 видів. Багато з них (лілія Генрі, тигрова, прекрасна, золотиста, карликова, Уіллмотт) вирощуються й досі або використовуються у гібридизації для отримання кращих сортів.

Після відкриття Америки європейці познайомилися з цікавими і небаченими раніше ліліями. Ці незвичайні види (лілія леопардова, канадська, прекрасна) потрапляли в сади на своїй батьківщині й вивозилися в Європу, насамперед у Англію, Францію, Німеччину. Деякі з них збереглися дотепер в садовій культурі в незміненому вигляді.

З жалем доводиться констатувати, що привезені лілії, особливо екзотичні та декоративні, виявилися досить примхливими і заражалися вірусами. Тому в 80-ті роки XIX століття інтерес до них помітно вщух. Відкриття та масове поширення в Європі та Америці початку XX століття зовсім нових китайських видів з великими білими квітками – лілії королівської і Сарженти, що вирізнялися стійкістю, відродили інтерес до лілій і дали новий поштовх селекції.Тривалий час у квітникарстві панували лілія довгоквіткова і тайваньська з білими квітками, а також більш різноманітні за забарвленням форми лілій прекрасної і золотистої. З початком активної роботи з гібридизації в першій половині XX століття лілії поступово витісняються сортами, що виникли на їх основі.

Квітникарі-любителі і професіонали, які займаються ліліями, у багатьох країнах об’єднуються в спеціалізовані суспільства для обміну інформацією і посадковим матеріалом, а також для реєстрації та складання списків культивованих лілій. Зараз у світі зареєстровано 49 товариств любителів лілій в 13 країнах. Найвідомішим вважається Підкомітет з лілій при Королівському садівничому товаристві (Lily Committee of the Royal Horticultural Society) у Великобританії, який видає найповніший список зареєстрованих сортів. У СРСР Всесоюзна організація любителів лілій (ВОЛЛ) виникла в 1989 році.

У багатьох країнах світу лілія була і залишається незмінним атрибутом садівничої культури і широко використовується в озелененні. Видові лілії рекомендуються для так званих «диких садочків», які імітують куточки дикої природи.

Налічується понад 100 видів лілій, розповсюджених переважно в Північній півкулі у Євразії — здебільшого в лісах, подеколи горах, рідше в долинах; окремі ендемічні види зустрічаютья в горах Індії та на Філіппінах.

В Україні у дикорослому стані лише один вид — лілія лісова або саранка (Lilium martagon), росте у листяних і мішаних лісах.

Related Post

Як зробити етикетки для друку на принтеріЯк зробити етикетки для друку на принтері

На вкладці Розсилки натисніть кнопку Етикетки. Натисніть кнопку Параметри. Виберіть тип принтера, етикетки та номер товару. Якщо номер продукту не відображається, натисніть кнопку Створити етикетку та настройте спеціальну наклейку. Друк

Як влаштовані крила комахЯк влаштовані крила комах

Крила — бічні складки екзоскелета комах, які дозволяють їм активно переміщуватись у повітрі, тобто літати. Жилки виконують опорну функцію, створюючи скелет крила. У різних груп комах крила відрізняються за будовою.