УЗД внутрішніх органів: що включає і коли робити

Ультразвукове дослідження (УЗД) — один з видів неінвазійного комплексного обстеження людського організму . Завдяки стрімкому розвитку медицини цей метод діагностики дозволяє успішно вирішувати проблеми, що пов’язані зі здоров’ям людини.

Обстеження внутрішніх органів за допомогою ультразвуку є одним з найпопулярніших методів діагностики завдяки своїй високій ефективності, що дозволяє своєчасно виявити різні патологічні стани. УЗД не несе променевого навантаження на організм, а отже є універсальним і безпечним дослідженням, навіть для вагітних жінок та дітей. Цей метод є також абсолютно безболісним.

Про особливості УЗД внутрішніх органів більше знає і розповість лікар УЗД Медичного центру «Уросвіт» Ролюк Олександр Іванович.

Проводити ультразвукове дослідження рекомендується раз на рік навіть за відсутності скарг пацієнта. Багато проблем починаються непомітно для організму, виявити їх можливо тільки під час діагностики. Залежно від показів, лікар робить обстеження, акцентуючи свою увагу на потрібних органах.

Які внутрішні органи можна обстежити за допомогою УЗД?

Обстеженню печінки завжди приділяють особливу увагу, адже її стан безпосередньо впливає на злагоджену роботу всього організму. УЗ діагностика печінки дає змогу отримати досить повну інформацію про стан цього органу: розміри печінки, розташування, форму, зовнішні контури органу, структуру тканин, кровообіг у судинах і наявність будь-яких змін та деформацій. Якщо структурних змін в печінці немає, то на екрані візуалізується дрібнозернисте зображення, яке містить значну кількість лінійних і точкових вкраплень. Орган повинен бути відповідного розміру – не більше і не менше норми, а його судини не розширені. Під час діагностики можна побачити вогнищеві зміни та дифузні зміни.

УЗД дослідження дає змогу отримати повну картину вроджених аномалій розвитку нирок, таких як блукаюча нирка (надмірна рухливість органу, за якої рівень зміщення перевищує 1,5-2 см), відсутність нирки, діагностувати опущення нирок (нефроптоз) та визначити його ступінь.

При огляді жовчного міхура візуалізується загальний стан органу та його проток. УЗД спеціаліст перевіряє їх розмір, наявність конкрементів, фіксує прохідність. При запальних процесах товщина стінок жовчного міхура є збільшеною, тому на це також звертають особливу увагу. Стінки жовчних проток у здорової людини є рівними і без нашарувань. Наявність конкрементів може свідчити про розвиток жовчнокам’яної хвороби. У нормі жовч у протоках повинна бути однорідною.

Ультразвукове дослідження підшлункової залози надзвичайно важливе і дозволяє оцінити такі параметри як її розміри, форма, наявність утворень, її контур. Нормою вважається гомогенна та дрібнозерниста структура органу.

Складність діагностики підшлункової залози полягає у тому, що анатомічно цей орган частково перекривається тонким кишківником. Тому візуалізувати підшлункову залозу часто буває важко. Щоб отримати краще зображення на моніторі пацієнту необхідно випити близько 300-500 мл води. Якщо лікар фіксує дифузні зміни у підшлунковій залозі, це означає, що в цьому органі черевної порожнини відбулися зміни, пов’язані або з віковим фактором або з хронічними процесами запального характеру.

УЗ обстеження дозволяє діагностувати збільшення селезінки, зміну їх форми, структури тканин. У нормі тканина органу є однорідною та дрібнозернистою, а її довжина повинна становити 7-12 см, товщина 3-5 см. Хронічно збільшена селезінка може зміщувати ліву нирку, впливаючи на зменшення її розміру і ширини.

При УЗД органів малого тазу жінки обстежується матка, ендометрій, маткові труби, яйники. Лікар визначає в першу чергу положення, форму, розміри матки і будову її стінок. Обстежуються серединні маткові структури: порожнина матки і ендометрій. Оцінюються розміри матки, яйників, фолікулів і жовтого тіла. Також під час УЗД обстежується стан сечового міхура. Визначається наявність поліпозних і кістозних утворень, а також онкологічних формувань (пухлин).

УЗ діагностика дає змогу виявити аномалію розвитку жіночих статевих органів, що можуть бути причиною безпліддя або ж підвищувати ризик передчасних пологів, переривання вагітності, внутрішньоутробної загибелі плоду, неправильного положення плоду і порушення родової діяльності загалом.

За допомогою УЗД молочні залози обстежують на наявність новоутворень та дисгормональних змін. Окрім цього можна визначити розмір і структуру жирового та залозистого компоненту молочних залоз. Також УЗД використовується для контролю взяття біопсії.

УЗ обстеження кишківника дозволяє визначити розміри та форму органу, а також характер стінок, товщина яких не повинна перевищувати 7-8 мм, наявність будь-яких утворень та інші показники. Також УЗД дослідження дає змогу відстежити функцію органу, спостерігаючи за його перистальтичними скороченнями.

Коли необхідно звертатися до лікаря, щоб пройти УЗ діагностику?

Якщо людина тримає під контролем стан свого здоров’я і прагне знизити ризики захворіти до мінімуму, то профілактично, за відсутності скарг відвідувати УЗД кабінет необхідно мінімум раз на рік.

Додаткове УЗ обстеження призначається за наявності таких скарг, як наприклад:

• часте необґрунтоване підвищення температури та інші ознаки запального процесу, не пов’язані із застудними захворюваннями
• біль в ділянці живота та поперековій ділянці
• гіркота у роті, важкість після їжі, важкість у правому підребер’ї, відсутність апетиту та інші неприємні відчуття
• часта нудота
• здуття живота (метеоризм), часта гикавка, відрижка
• підозра на запалення, інфекції, злоякісне утворення або функціональне захворювання
• жовтушність шкіри та слизових

Регулярно обстежувати внутрішні органи необхідно людям, які мають такі патологічні стани:

• жовчокам’яну хворобу;
• хронічний панкреатит;
• цироз печінки;
• гепатити різного походження;
• злоякісні новоутворення;
• вроджені аномалії розвитку;
• виразки дванадцятипалої кишки і шлунка;
• хронічні запальні процеси кишківника (ентерити, коліти).

Моніторинг стану нирок необхідно робити, якщо пацієнт переніс операцію з пересадки нирки; втратив орган внаслідок хірургічного втручання, хвороби, травми; має хронічну ниркову недостатність чи інші хронічні захворювання нирок; має блукаючу нирку або опущення однієї чи обох нирок.

Висновок спеціаліста УЗД дає змогу отримати повну, достовірну і детальну картину стану здоров’я пацієнта і його органів, а в комплексі з амбулаторними результатами дослідження, клінічними і анамнестичними даними встановити точний та правильний діагноз і призначити ефективне лікування.

Аденоміоз. Причини, симптоми, лікування

Аденоміоз – це доброякісна гормонозалежна патологія матки, що характеризується проростанням клітин ендометрія (а саме залозистого і стромального компонентів базального шару ендометрія) в товщу м’язового шару матки (міометрія) на різну глибину з наступним розвитком хронічного запального процесу. Виникає на тлі гормонального і імунного дисбалансу (порушення). Проростання ендометрію в міометрій відбувається тільки на деяких ділянках матки, тотальне ураження всього органу не зустрічається.

Аденоміоз досить поширена патологія. За частотою займає третє місце серед усіх гінекологічних захворювань (після міоми матки і запальних процесів). Частота захворювання варіює від 12% до 40% у жінок репродуктивного віку. Аденоміоз розвивається тільки після статевого дозрівання. Найбільш часто зустрічається у молодих жінок (20 – 30 років), у жінок з пізніми пологами (37 – 40 років), у пацієнток, які перенесли хірургічне втручання на матці (аборт, вишкрібання і інші). Клінічно аденоміоз може проявлятися порушенням менструального циклу, порушенням репродуктивної функції жінки (нездатністю до зачаття, виношування плоду і дітородіння), вираженим больовим синдромом. Це значно погіршує якість життя і працездатність жінки. Але частіше захворювання протікає безсимптомно. У такому випадку лікування не проводять. Виняток становлять випадки з ризиком розвитку небезпечних ускладнень – безпліддя, масивної кровотечі, анемії (малокрів’я).

Розвиток нових технологій і методів діагностичного дослідження дозволяють виявити патологію на ранніх стадіях, підвищити ефективність лікування і запобігти розвитку ускладнень. Проте, останнім часом спостерігається неухильне зростання частоти аденоміозу і його ускладнень.

Зміст:

• Форми і стадії аденоміозу
• Причини аденоміозу
• Симптоми аденоміозу
• Лікування аденоміозу
  -Хірургічне лікування аденоміозу
  -Медикаментозне лікування аденоміозу
  -Малоінвазивні методи лікування аденоміозу
  -Фізіотерапія аденоміозу
• Чим небезпечний аденоміоз?
• У чому різниця між аденоміозом і ендометріозом?
• Чи можна завагітніти при аденоміозі?
• Чи можна повністю вилікувати аденоміоз і чи може він пройти самостійно без лікування?

Форми і стадії аденоміозу

Класифікація допомагає впорядкувати і об’єднати всі форми, рівні і типи ураження міометрія. Це допомагає детально описати патологію коротко, яка буде зрозуміла будь-якому фахівцеві. Кожна стадія і форма при відсутності лікування може переходити в іншу стадію. Лікування та прогноз також можуть варіювати при різних стадіях.

Залежно від глибини ураження міометрію аденоміоз поділяють на:

• I стадію – вогнища ендометрія проростають до міометрія, обмежуючись підслизовим шаром матки;
• II стадію – патологічний процес проникає до середини м’язового шару матки;
• III стадію – ураження майже всієї стінки матки до серозної оболонки (тканини, що вистилає матку з боку черевної порожнини);
• IV стадію – крайня необоротна ступінь ураження всього м’язового шару матки з поширенням ендометріозу (патології, при якій клітини ендометрія потрапляють за межі відповідного шару) в черевну порожнину.

Залежно від локалізації і форми розрізняють:

• Вузловий аденоміоз. При вузловому аденоміозі ендометрій проростає в м’язовий шар матки з формуванням вузлів. Вузли множинні, щільної консистенції, заповнені менструальною кров’ю або коричневою рідиною, оточені сполучною тканиною. Вміст вузлів обумовлено вростанням в міометрій залозистої тканини, яка в нормі секретує (виділяє) рідину в ендометрії відповідно до менструального циклу. Вузловий аденоміоз за формою схожий на міому матки (доброякісна пухлина міометрію), що часто є причиною помилкового діагнозу. Відмінність полягає в тому, що вузли аденоміозу складаються із залозистої тканини, а вузли міоми – з м’язової тканини. Вузловий аденоміоз характерний для молодих дівчат дітородного віку.
• Вогнищевий аденоміоз. Вогнищевий аденоміоз є локальним проростанням ендометрію в м’язовий шар матки. Найбільш характерний для жінок передклімактеричного періоду (періоду, в якому починають виявлятися перші ознаки клімаксу – згасання функції статевої системи жінки) і на початку менопаузи – 45 – 50 років. Вогнищевий аденоміоз важко піддається консервативному лікуванню. Лікування займає тривалий час, часто бувають рецидиви (повернення хвороби після проведеного лікування), можуть утворюватися свищі (патологічні канали між органами).
• Дифузний аденоміоз. Патологічне вростання ендометрія в міометрій відбувається дифузно у всій площі матки. Дифузний аденоміоз є найскладнішою формою прояви захворювання. Це обумовлено дифузним розташуванням вогнищ в матці і більшою площею ураження. У разі вузлового і осередкового аденоміозу можливо хірургічне видалення патологічної ділянки. Такий метод лікування не підходить при дифузному аденоміозі, так як видаленню підлягає велика площа матки, що може стати причиною масивної кровотечі. Найчастіше єдиним виходом є повне видалення матки. Складність полягає в тому, що захворювання частіше зачіпає жінок молодого дітородного віку і може стати причиною безпліддя, а тотальне видалення матки і зовсім позбавляє жінку можливості мати дітей.
• Дифузно-вузловий. Дифузно-вузловий аденоміоз – це поєднання двох форм аденоміозу. Характеризується появою вузлів і дифузних аденоміозних уражень матки одночасно. Такий тип аденоміозу діагностується частіше за інших.

За наявності клінічних проявів аденоміоз ділять на групи:

• з безсимптомним перебігом захворювання;
• з класичними проявами аденоміозу.

Причини аденоміозу

Точно визначити причини виникнення аденоміозу неможливо. Аденоміоз зустрічається в будь-якому віці – у молодих дівчат і у жінок більш старшого віку. Також патологія зустрічається у жінок , які не переносили хірургічні втручання і інвазивні гінекологічні процедури (з проникненням через природні бар’єри – шкіру, слизові оболонки). Все це доводить, що аденоміоз неможливо пов’язати з віком або механічним пошкодженням слизової оболонки матки. Виділяють тільки фактори ризику, які можуть сприяти виникненню аденоміозу.

Факторами підвищеного ризику виникнення аденоміозу є:

• Спадкова схильність. Жінки, у яких в родині найближчі родички (мама, бабуся, тітка) страждали аденоміозом, ендометріозом, онкологічними захворюваннями статевих органів, частіше страждають різними гінекологічними захворюваннями, в тому числі і аденоміозом. Тому жінкам з обтяженою спадковістю дуже важливо періодично проходити медичний контроль (відвідування гінеколога раз на півроку).
• Гормональний дисбаланс. Аденоміоз є гормонозалежним захворюванням, тому порушення гормональної рівноваги здатне привести до патологічних процесів в матці. До гормонального відхилення може привести раннє або пізніше дозрівання (перша менструація – менархе, поява вторинних статевих ознак), ранній і пізній початок статевого життя, прийом гормональних засобів або оральних контрацептивів (протизаплідних таблеток) протягом тривалого часу.
• Травматизація матки. Пошкодження слизової оболонки матки (ендометрія) може сприяти попаданню клітин ендометрія в м’язовий шар і розвитку аденоміозу. Порушення цілісності матки відбувається при різних хірургічних операціях – видаленні поліпа, міоми, вишкрібанні матки, аборти і інших. Також встановлення внутрішньоматкової спіралі для контрацепції (запобігання настання вагітності за допомогою механічних, хімічних, гормональних засобів), гінекологічні маніпуляції можуть стати причиною патології.
• Пологи. Пологи є досить травматичним процесом. Тривалі, пізні, складні пологи, а також множинні пологи можуть стати причиною аденоміозу внаслідок пошкодження матки і гормонального дисбалансу.
• Супутні патології. Запальні процеси внутрішніх статевих органів (яєчників, шийки матки) можуть викликати різні зміни в структурі матки (виникнення спайок, рубців). Захворювання ендокринної системи є причиною гормонального дисбалансу в організмі.
• Захворювання шлунково-кишкового тракту, ожиріння, алергія здатні значно знизити захисні сили організму. Зниження імунітету призводить до того, що організм не справляється із завданням виявляти патологічні клітини і знищувати їх.
• Зовнішні фактори. Стреси, переохолодження, активний спосіб життя з порушенням режиму сну, надмірні фізичні навантаження, часта зміна клімату, тривале опромінення ультрафіолетом негативно впливають на організм в цілому. Це може привести до порушення гормонального балансу, до зниження імунітету, до виникнення запальних процесів і загострення хронічних захворювань.

Симптоми аденоміозу

Аденоміоз може протікати без симптомів або мати слабо виражені симптоми (30% пацієнток). В одних випадках захворювання протікає легко, не доставляючи жінці незручностей. В інших випадках симптоми настільки виражені, що погіршують якість життя жінки. Найчастіше виражені симптоми з’являються у пацієнток у віці від 35 до 50 років.

Больовий симптом
Болі в нижній частині живота, які можуть поширюватися в пахову область, пряму кишку, піхву. Біль при аденоміозі має гострий, спастичний характер. Менструації протікають з вираженим больовим симптомом (альгодисменорея), який тільки посилюється з віком. Болі можуть посилюватися за 2 – 3 дні до початку менструації, а через кілька днів після її початку зменшуватися. Після закінчення менструації біль може зменшуватися або повністю зникати. Біль при статевому контакті, при сечовипусканні, при дефекації.
Сильні болі виникають при аденоміозі перешийка матки і наявності спайок. Інтенсивність болю залежить від глибини розповсюдження аденоміоза. Так, дифузний і вузловий аденоміоз II – III стадії завжди супроводжується постійними вираженими болями.

Порушення менструального циклу
Менструація характеризується нерегулярністю. З’являється вторинна дисменорея (порушення менструального циклу), що виявляється болями, загальною слабкістю, здуттям живота, нудотою, непритомністю. Причиною є органічні зміни органів малого таза (запальні процеси, аденоміоз, ендометріоз). Можлива поява темно-коричневих виділень з піхви за пару днів до початку менструації і протягом декількох днів після. Менструація триває більше звичайного (більше 5 – 7 днів). Спостерігаються менорагія (рясна крововтрата під час менструації, яка виникає з регулярним проміжком часу), міжменструальні кровотечі і інші.

Порушення репродуктивної функції
Неможливість завагітніти протягом тривалого часу (до 2-х років). Невиношування вагітності. Ускладнення при пологах – слабкість родової діяльності, розрив матки та інші.

Анемія
Часто протікає без зовнішніх проявів і виявляється випадково при лабораторному дослідженні крові. При легкому ступені анемії спостерігаються загальна слабкість, нездужання, швидка стомлюваність, зниження концентрації уваги, тріщини в куточках рота, ламкість нігтів. При вираженій анемії – задишка при фізичних навантаженнях, прискорене серцебиття, шум у вухах, блідість шкірних покривів і слизових оболонок, короткочасна втрата свідомості.

Інтоксикація
При інтоксикації у пацієнтки з’являється виражена загальна слабкість, озноб, підвищення температури, блювота, нудота, запаморочення.

Наявність і вираженість симптомів залежать від форми і стадії аденоміозу. Поява симптоматики свідчить про прогресування захворювання. Запущені стадії аденоміозу складніше піддаються лікуванню і призводять до серйозних ускладнень.

Які особливості аденоміозу в менопаузі?

При менопаузі відбуваються гормональні зміни і припинення менструації. Знижується секреція естрогену, який викликає гіпертрофію ендометрія. Згодом ендометрій атрофується (виснажується, зменшується), з’являються осередки, що не реагують на дію гормонів. При менопаузі аденоміоз не зникає повністю. Але при атрофії ендометрія і зниженні концентрації естрогенів прояви хвороби значно зменшуються. Симптоми стають слабко виражені або повністю зникають. У період менопаузи жінка не потребує медикаментозного або хірургічного лікування аденоміозу. Винятком є ​​випадки важкого перебігу захворювання, поєднання аденоміозу з міомою матки (доброякісною пухлиною міометрія). Необхідно періодично проходити медичний контроль. Тактикою медикаментозного лікування аденоміозу в репродуктивному періоді є імітація менопаузи під впливом гормонів. У період вагітності також припиняються менструації, що може зменшити гіпертрофію ендометрія, прогресування захворювання і поліпшити стан жінки.

Лікування аденоміозу

Хірургічне лікування аденоміозу

Хірургічне втручання є одним з методів лікування аденоміозу. Проводять операцію тільки при наявності прямих показань після попередньо проведеного медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування.

Загальними показаннями до хірургічного лікування аденоміозу є:

• неефективність гормональної терапії протягом півроку і більше;
• спайкові процеси (наявність тяжів з сполучної тканини між органами);
• поєднання аденоміозу з міомою матки (доброякісною пухлиною м’язового шару матки);
• масивні кровотечі при аденоміозі, які не піддаються медикаментозному лікуванню;
• супутні захворювання, при яких протипоказана гормональна терапія;
• високий ризик розвитку онкологічних захворювань (раку).

Спільними протипоказаннями до хірургічного лікування є:

• відмова пацієнтки від хірургічного лікування;
• хронічні захворювання в стадії загострення;
• інфекційні захворювання;
• порушення системи гемостазу (біологічної системи, що підтримує кров у рідкому стані, а при порушенні цілісності кровоносної судини зупиняє кровотечу);
• зниження імунітету;
• загальне виснаження організму;
• важка анемія (недокрів’я).

Перед операцією пацієнтка повинна пройти ретельне обстеження. Здати загальний аналіз крові, коагулограму (аналіз згортання крові), аналіз сечі, аналіз гормонів. Необхідно пройти інструментальні обстеження, отримати консультації фахівців при необхідності (кардіолога, ендокринолога, генетика).

Чи лікується аденоміоз без операції?

Не завжди при лікуванні аденоміозу показано хірургічне втручання. Будь-яка операція має ризик появи ускладнень, тому зазвичай лікування починають з прийому лікарських засобів, фізіотерапії, неінвазивних маніпуляцій і багатьох інших. Консервативний метод лікування (медикаментозний) застосовується на I, II, іноді і III стадії. Перед хірургічним втручанням також обов’язково проводять медикаментозне лікування з метою підготувати організм до майбутньої операції.

До нехірургічних методів лікування аденоміозу відносяться:

• медикаментозне лікування аденоміозу;
• малоінвазивні методи лікування аденоміозу;
• фізіотерапія аденоміозу.

Медикаментозне лікування аденоміозу

Медикаментозний метод є основою лікування аденоміозу. Може бути як єдиним лікуванням аденоміозу, так і як підтримуюча терапія при хірургічному втручанні, в доопераційному та післяопераційному періоді, при плануванні вагітності.

Препарати для лікування аденоміозу

• Прогестерон
• Медроксипрогестерон
• Дидрогестерон
• Левоноргестрел
• Норетистерон
• Даназол
• Оральні контрацептиви (Новінет, Регулон і т.д.)
• Трипторелін
• Золадекс
• Циклодинон
• Кетопрофен
• Індометацин

Прийом лікарських засобів проводиться при призначенні лікаря під строгим контролем рівня гормонів.

Малоінвазивні методи лікування аденоміозу

Малоінвазивний метод лікування – лікування, що не передбачає пошкодження цілісності шкірних покривів і слизових оболонок.

До малоінвазивних методів лікування аденоміозу відносяться:

• Абляція ендометрія. Абляція ендометрія – малоінвазивна процедура видалення внутрішньої оболонки матки (ендометрія) під впливом фізичних факторів – струму, високих і низьких температур. Проводиться процедура під загальним або регіонарним наркозом. Абляція ендометрія дозволяє значно зменшити інтенсивність маткової кровотечі, а також зменшити гіпертрофію ендометрія і зберегти матку при міомі. Для руйнування ендометрію застосовують електрохірургічну абляцію – в шийку матки вводиться електрод, через який пропускають слабкий електричний струм, який руйнує слизовий шар. При гідротермальній абляції в порожнину матки вводять гарячу рідину, яка припікає ендометрій. Кріоабляція – руйнування ендометрію шляхом заморожування рідким азотом. При мікрохвильовій абляції в порожнину матки вводять тонкий зонд, що випромінює мікрохвильову енергію, яка руйнує внутрішній шар матки. Основними серйозними ускладненнями є ушкодження сусідніх органів, перфорація матки, неможливість завагітніти. Період відновлення займає кілька днів. Можлива невелика кровотеча після процедури. У разі посилення кровотечі і появи неприємного запаху необхідно негайно звернутися до лікаря.
• ФУЗ – абляція. ФУЗ – сфокусований ультразвук, абляція – відторгнення частини тканин під дією випромінювання. Таким чином, ФУЗ – абляція – це дистанційне руйнування вогнищ аденоміозу за допомогою сфокусованого ультразвуку. Проводиться процедура під контролем магнітно-резонансної томографії. Проходячи через тканини, ультразвукові хвилі не пошкоджують їх цілісність. Але при їх фокусуванні відбувається місцевий нагрів тканин до 65 ° С – 85 ° С. Це призводить до термічного пошкодження тканини і порушення кровопостачання. Такий ефект називається термічним некрозом (загибеллю) тканини. Тривалість одного впливу сфокусованого імпульсу ультразвуку від 10 до 40 секунд. Тривалість всієї процедури – 3 – 4 години. Перевагами ФУЗ – абляції є – проведення без застосування наркозу, атравматичність, короткий період відновлення, відсутність крововтрати і післяопераційних рубців, збереження репродуктивної функції. Показана дана методика при поєднанні міоми матки з аденоміозом, вузловій і осередковій формах аденоміозу.
• ЕМА (емболізація маткових артерій). Це безболісна, органозберігаюча процедура, яка ефективно лікує аденоміоз і дозволяє жінці планувати вагітність. Даний метод є малоінвазивним, безпечним і практично не має протипоказань. Проводиться емболізація маткових артерій ендоваскулярним методом, тобто доступом через судину. Суть методу полягає в закупорці просвіту артерій матки за допомогою спеціальної речовини (не більше 500 міліграмів). В результаті припиняється надходження крові до ураженої ділянки матки або міомі (доброякісної пухлини міометрія), що призводить до загибелі тканини або новоутворення внаслідок нестачі кисню і поживних речовин. Виразність симптомів зменшується практично відразу після процедури. Через рік після процедури розмір міоматозних вузлів зменшується в 4 рази. Перевагою ЕМА є – проведення під місцевим знеболенням, збереження репродуктивної функції, коротка тривалість процедури, швидке відновлення пацієнтки, негайне поліпшення стану.

Фізіотерапія аденоміозу

При лікуванні аденоміозу застосовують фізіотерапевтичні методи, спрямовані на усунення основних симптомів і причин захворювання. Фізіотерапія – це комплекс лікувальних процедур із застосуванням фізичних факторів – електричний струм, тепло, світло та інші. Процедури проводить кваліфікований лікар в спеціально обладнаному кабінеті. Спеціаліст підбере необхідні методи лікування індивідуально для кожної пацієнтки, узгодивши лікування з акушером-гінекологом.

Основними фізичними факторами, що застосовуються в лікуванні аденоміозу, є:

• Імпульсні струми низької частоти. До них відносяться діадинамічні, черезшкірна електронейростімуляція. Імпульси мають протизапальну, знеболюючу, регенеруючу дію. При цьому не викликають стимуляцію вироблення естрогену. Електрофорез (введення ліків через шкіру і слизові оболонки під дією імпульсних струмів) дозволяє вводити лікарські засоби в невеликих дозах. При аденоміозі використовують йод. Він відкладається в шкірі до 3 тижнів і поступово надходить у кров. У зоні запалення йод сприяє зниженню набряку, стимуляції репаративних і регенеративних процесів, нормалізації балансу гормонів. Лікування призначають на 5 – 7 день менструації. Ефект лікувальної дії зберігається протягом 2 – 4 місяці після процедури.
• Магнітотерапія. Суть методу полягає в локальному впливі на організм електромагнітного поля. Використовується в післяопераційному періоді. Має протизапальний, знеболюючий, заспокійливий, захисний ефект. Нормалізує мікроциркуляцію, знижує набряклість тканин і покращує обмін речовин.
• Електромагнітні коливання оптичного (світлового) діапазону. Суть методу полягає в локальній дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання (КУФ) або лазерного випромінювання. Зазвичай використовується в ранньому післяопераційному періоді в області рани. Короткохвильове ультрафіолетове випромінювання має виражену бактерицидну (вбиває бактерії), ранозагоювальну дію. Лазерне випромінювання має протизапальну, знеболюючу дію. Сприяє зменшенню набряку тканин і нормалізації мікроциркуляції в області рани. Одночасне використання ультрафіолетового і лазерного випромінювання сприяє швидкому загоєнню рани, перешкоджає утворенню рубців, попадання інфекції і запалення в післяопераційній рані.
• Гідротерапія. Лікування аденоміозу проводять за допомогою хвойних ванн. Дія заснована на хімічному і механічному подразненні шкіри. Такі ванни усувають спазми, больові відчуття, надають заспокійливу дію. Тривалість післядії – 3 – 4 місяці.
• Бальнеотерапія (комплекс водних процедур з мінеральною, прісною водою). Аденоміоз лікують із застосуванням радонових і йодобромних ванн. Радон сприяє зниженню рівня естрогенів і підвищення рівня прогестерону, володіє протиспайковим, заспокійливим ефектом. Тривалість післядії процедури близько 6 місяців. Йодобромні ванни мають протизапальну, знеболюючу, заспокійливу дію, знижують рівень естрогенів. Тривалість післядії – 4 місяці.
• Кліматотерапія. Суть методу полягає в створенні певних умов клімату і уникнути дії певних фізичних факторів. Пацієнтці слід уникати тривалої дії сонячних променів, застосування лікувальних грязей, парафіну, відвідування лазні і сауни, масажу попереково-крижової області.

Чим небезпечний аденоміоз?

Аденоміоз без лікування призводить до небезпечних ускладнень. Часто аденоміоз протікає безсимптомно. Поява симптомів говорить про те, що захворювання прогресує. В такому випадку аденоміоз складніше піддається лікуванню і підвищується ризик розвитку ускладнень.

До серйозних ускладнень аденомиоза відносяться:

• Розвиток анемії. В результаті регулярної значної крововтрати під час менструації і кровотеч втрачається гемоглобін (білок еритроцита), до складу якого входить залізо. Основна функція гемоглобіну полягає в перенесенні кисню і насичення тканин киснем. У разі нестачі гемоглобіну органи страждають від гіпоксії (нестачі кисню). Особливо страждають мозок і серце, що мають найбільшу потребу в кисні. У жінки з’являються задишка, слабкість, запаморочення, втрата свідомості, порушення пам’яті, знижується працездатність.
• Безпліддя. У важких випадках аденоміоз може привести до безпліддя. Однією з причин є порушення гормонального фону жінки. При надлишку естрогенів порушується овуляція – дозрівання і вихід яйцеклітини в маткові труби. Менструальний цикл стає ановуляторним. Також в ендометрії не настає фаза секреції. В результаті цього запліднена яйцеклітина не може потрапити в слизовий шар матки, тобто не відбувається імплантація. Часто аденоміоз поєднується з ендометріозом маткових труб. Це призводить до непрохідності труби для яйцеклітини. Сперматозоїди здатні пройти через маткову трубу. Небезпечно це розвитком позаматкової вагітності – розвитком вагітності поза порожниною матки, яка вимагає хірургічного втручання. Якщо вагітність все ж настала, то вона може перерватися викиднем внаслідок нестачі прогестерону і порушення функції м’язового шару матки.
• Поширення в сусідні органи. Вогнища аденоміозу можуть поширюватися за межі м’язового шару матки – в сусідні органи (кишечник, сечовий міхур), післяопераційні рубці, нервові пучки. Також клітини ендометрія переносяться по організму з потоком крові і лімфи. Це може призвести до ураження будь-якого органу. Навколо вогнища ендометріозу з’являється запальний процес, набряк, крововилив, поява рубців і спайок. В результаті порушується функція уражених органів, з’являються сильні болі під час менструації, неврологічні порушення (у разі ураження нервових волокон).
  Для того щоб уникнути розвитку ускладнень аденоміозу, необхідно регулярно проходити медичні огляди (раз на півроку) і вчасно почати лікування. Аденоміоз ніколи не переходить в рак, тому при відсутності симптомів і скарг з боку пацієнтки не варто поспішати з лікуванням.

У чому різниця між аденоміозом і ендометріозом?

Аденоміоз і ендометріоз – це не одне і те ж захворювання, незважаючи на те, що між ними багато спільного. Аденоміоз вважається однією з форм ендометріозу. Ендометріоз – це гінекологічне захворювання, при якому клітини внутрішнього шару матки (ендометрія) розростаються за його межами. Обумовлено це тим, що при певних умовах клітини ендометрія матки потрапляють в якусь область організму (де в нормі вони не повинні зустрічатися), прикріплюються там і починають ділитися. Зустрічається ендометріоз матки, яєчників, фаллопієвих (маткових) труб, очеревини, піхви, кишечника, шкірного рубця і навіть легких. Ендометріоз матки називали аденоміозом або внутрішнім ендометріозом. В даний час дана патологія є самостійним захворюванням і позначається терміном «аденоміоз», а не ендометріоз матки.

Відмінності між аденоміозом і ендометріозом вкрай незначні. Основна відмінність полягає в тому, що ендометріоз може вражати будь-які органи і тканини за межами матки. Пояснюється це поширенням клітин ендометрія в організмі з потоком крові і лімфи, а також при механічній травматизації матки. Аденоміоз вражає виключно м’язовий шар матки.

Ендометріоз класифікують на:

• генитальну форму – уражаються статеві органи жінки (піхва, маткові труби, яєчники і т. д.);
• екстрагенітальну форму – уражаються внутрішні органи і тканини (кишечник, сечовий міхур, післяопераційні шрами і інші);
• комбіновану форму – одночасне ураження статевих органів і інших внутрішніх органів і тканин організму.

Ендометріоз також має різні стадії ураження, які відносяться до всіх органів і тканин організму.

За стадіями поширення розрізняють:

• I стадію ендометріозу – поява одного або декількох невеликих вогнища ендометріозу, що не чинять істотний вплив на організм;
• II стадію ендометріозу – існування декількох вогнищ ураження з поширенням ендометріозу вглиб тканин органів;
• III стадію ендометріозу – поєднання декількох поверхневих і глибоких вогнищ ендометріозу, поява кіст, пухлин, запальних процесів;
• IV стадію ендометріозу – численні глибокі ураження внутрішніх органів з появою доброякісних і злоякісних новоутворень.

Через більшу площу поширеності патологічного процесу, симптоматика ендометріозу більш виражена і різноманітна.

Основними симптомами ендометріозу є:

• рясна кровотеча при менструації;
• біль в місці локалізації вогнища ендометріозу (сечовий міхур, кишечник та інші) при фізичних навантаженнях і менструації;
• кровоточивість ураженого органу або тканини під час менструації;
• хвороблива дефекація і сечовипускання, болючий статевий акт;
• запальні процеси в осередку ендометріозу, поява новоутворень (пухлин);
• підвищення температури тіла.

Діагностика і методи лікування в основному не відрізняються. Ендометріоз набагато складніше піддається лікуванню і частіше призводить до небезпечних ускладнень. Складність при лікуванні ендометріозу полягає в його поширеності в організмі. Це робить неможливим повне видалення вогнищ ендометріозу навіть хірургічним шляхом.

Чи можна завагітніти при аденоміозі?

Аденоміоз часто є причиною безпліддя і проблем з розвитком вагітності. У безплідних пацієнток аденоміоз діагностують в 15 – 45% випадків. У пацієнток з аденоміозом безпліддя зустрічається в 70% випадків.

Основними причинами безпліддя при аденоміозі є:

• ановуляторні менструальні цикли – під час ановуляторних циклів яйцеклітина не дозріває і не виходить в порожнину матки;
• зміни в ендометрії – структурні і функціональні зміни ендометрія призводять до неможливості імплантації ембріона (процесу впровадження заплідненої яйцеклітини в ендометрій матки);
• гормональний дисбаланс – дозрівання яйцеклітини, запліднення, імплантація ембріона, розвиток вагітності, пологи регулюються гормонами, тому при гормональному дисбалансі порушуються всі процеси;
• патологічні зміни в структурі клітин гладкої мускулатури матки – це призводить до зниження поступального руху сперматозоїдів, матково-трубного транспорту, зміни скорочення матки;
• генетичні аномалії – якщо є дефект гена, що впливає на імплантацію зародка, то подальший розвиток вагітності не відбувається;
  запальні процеси – запалення призводить до заміщення нормальної тканини рубцевою і утворення спаєчних процесів.

Не завжди аденоміоз призводить до безпліддя. Але якщо протягом тривалого періоду (більше року) жінка не може завагітніти, то необхідно пройти курс лікування. Пацієнтці призначають гормональні препарати, протизапальні, вітаміни, імуномодулятори та інші. Також сприятливо на здоров’я позначаться фізіотерапія (терапія із застосуванням фізичних факторів – магнітного поля, світла та інших) і фітотерапія (терапія лікувальними травами). У важких випадках показано хірургічне лікування. Через півроку після курсу лікування можна знову планувати вагітність. Якщо після проведеного лікування вагітність не настає, пацієнтці пропонують екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). ЕКО – процедура запліднення поза тілом пацієнтки, після чого через кілька днів ембріон вводять в порожнину матки. Але при товщині ендометрію 10 і більше міліметрів імплантація неможлива. В такому випадку єдиним виходом є сурогатне материнство – виношування і народження дитини іншою жінкою. Для цього запліднену яйцеклітину пацієнтки вводять в матку жінки, яка зможе виносити і народити здорову дитину.

Основна проблема при аденоміозі полягає не в неможливості зачаття, а саме виношування плоду. Під час вагітності такі пацієнтки знаходяться під наглядом лікаря, приймають гормональні препарати, регулярно проходять ультразвукове дослідження (УЗД) і при необхідності магнітно-резонансну томографію (МРТ).

Основними причинами ускладнень при вагітності з супутнім аденоміозом є:

• Низька концентрація прогестерону в крові. Прогестерон є одним з найбільш значущих гормонів при вагітності. Він грає важливу роль в процесі зачаття, імплантації ембріона в слизовий шар матки, підготовці органів і систем до вагітності та пологах. Низький рівень прогестерону вказує на загрозу викидня і переривання вагітності, так як він стимулює зростання матки, запобігає її передчасному скороченню, перешкоджає відторгненню плода імунною системою жінки.
• Утворення рубців і спайок. В осередках аденоміозу з’являються запальні процеси. Це призводить до заміщення запаленої тканини сполучною, тобто утворюються рубці. Також з’являються спайки – тяжі зі сполучної тканини. В результаті появи рубців матка втрачає еластичність. Це небезпечно ризиком розриву матки і неправильним положенням плода в матці.
• Передчасне відшарування плаценти. Небезпечним ускладненням може стати відшарування плаценти (органу, в якому розвивається плід), якщо вона розташована біля вогнища аденоміозу. Плацента прикріплюється до стінки матки і забезпечує постачання плода поживними речовинами, киснем, клітинами імунної системи. При її відшарування подальший розвиток вагітності неможливий і з’являється ризик масивної кровотечі. Особливо важливий перший триместр вагітності, так як саме в цей період розвивається плацента. Тому жінці призначають підтримуючу гормональну терапію і за допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) відстежують товщину плаценти і правильність її розвитку.
• Фетоплацентарна недостатність. Фетоплацентарна недостатність являє собою сукупність симптомів, при яких виникають порушення з боку плаценти або плода. При цьому плід страждає від нестачі кисню (гіпоксії), сповільнюється його розвиток, виникають різні патології розвитку плода.

Вагітність сприятливо позначається на стані здоров’я жінки при аденоміозі, так як при вагітності припиняються менструальні цикли. Це свого роду імітація менопаузи, яка є основою гормонального лікування. У період вагітності припиняється циклічне розростання ендометрія під дією естрогену. У пацієнтки спостерігається поліпшення самопочуття, зменшення або повне зникнення симптомів, корекція анемії (внаслідок відсутності менструальної кровотечі). Після вагітності менструальний цикл відновлюється і хвороба повертається.

Чи можна повністю вилікувати аденоміоз і чи може він пройти самостійно без лікування?

Аденоміоз – це хронічне захворювання з рецидивами (поверненням хвороби після проведеного лікування і зникнення симптоматики). При лікуванні аденоміозу застосовують консервативний метод (медикаментозний), фізіопроцедури, фітотерапію, радикальні (повне видалення внутрішніх статевих органів) і нерадикальних (органозберігаючі) хірургічні операції. Лікування спрямоване на поліпшення загального стану жінки, усунення симптомів, можливість завагітніти, перешкода поширенню осередків аденоміозу. При цій терапії повністю вилікувати аденоміоз неможливо. Через деякий час після зникнення симптомів і проведеного лікування хвороба повертається. Протягом першого року – в 20% випадків, протягом п’яти років – в 75% випадків.

Найбільш тривалий ефект спостерігається при комбінованому лікуванні – органозберігаючих операцій в поєднанні з гормональною терапією. Непогані результати приносить і медикаментозне лікування, але тільки у випадках аденоміоза I і II ступеня зі слабко виражені симптомами.

Єдиним методом повного лікування аденоміозу є радикальна операція, при якій віддаляються внутрішні статеві органи жінки. Такий метод лікування підходить жінкам, які не планують вагітність, жінкам в менопаузі і супутньою міомою (доброякісною пухлиною міометрія) матки.

Аденоміоз не може пройти самостійно без відповідного лікування. Поліпшення загального стану жінки спостерігається з настанням менопаузи. У цей період відбувається згасання функції яєчників і зниження рівня естрогенів, відповідальних за гіпертрофію ендометрія. При випадково виявленому аденоміозі без симптоматики та ускладнень, лікування не проводять.

Translation of “видалення внутрішніх органів” in English

Зняття шкіри та видалення внутрішніх органів здійснюють лише за умови підтвердження відсутності ознак життя у тварини.

Further dressing or scalding shall only be performed once the absence of signs of life of the animal has been verified.

Цей метод дозволяє вирішувати проблеми видалення внутрішніх органів, пухлин, спайок, а також служить для лікування жіночого безпліддя.

This method allows solving problems of removal of internal organs, tumors, adhesions, and also serves for the treatment of female infertility.

«Бойня» означає потужність, яке використовується для забою, зняття шкіри та видалення внутрішніх органів тварин, м’ясо яких призначене для споживання людиною.

“Slaughterhouse” means an establishment used for slaughtering and dressing animals, the meat of which is intended for human consumption.

Заможні єгиптяни стали ховати своїх мертвих в кам’яних гробницях і застосовувати штучну муміфікацію, яка включала видалення внутрішніх органів, огортання тіла в лляні тканини й закриття його всередині прямокутного кам’яного саркофага або дерев’яної труни.

Wealthier Egyptians began to bury their dead in stone tombs and use artificial mummification, which involved removing the internal organs, wrapping the body in linen, and burying it in a rectangular stone sarcophagus or wooden coffin.

«Туша» означає тіло тварини після забою, зняття шкіри та видалення внутрішніх органів.

До Нового царства стародавні єгиптяни вдосконалили мистецтво муміфікації; найкраща процедура займала 70 днів і передбачала видалення внутрішніх органів, видалення мозку через ніс, а також десикації в суміші солей під назвою натрон[en].

By the New Kingdom, the ancient Egyptians had perfected the art of mummification; the best technique took 70 days and involved removing the internal organs, removing the brain through the nose, and desiccating the body in a mixture of salts called natron.

Забій або зняття шкіри та видалення внутрішніх органів тварин не здійснюють, допоки не буде отримано дозвіл офіційного ветеринара.