Вирощування гладіолусів: секрети, особливості та правила

Гладіолуси по праву вважаються чудовим прикрасою будь-яких клумб і територій, тому що на досить довгому колосі з’єдналися в безліч відтінків, створюючи унікальні забарвлення безлічі суцвіть гладіолуса. Яскраві, соковитий і строкаті відтінки можуть легко поєднуватися з більш пастельними, світлими і ніжними тонами, що і надає гладіолусу розкоші, оригінальності і пишноти.

Завдяки своїм шикарним зовнішнім даним більшість квітникарів і тим, хто воліє насолоджуватися «буйством» фарб, шалено хочеться осягнути всі особливості вирощування та розмноження гладіолусів, адже тільки так можна пізнати світ прекрасного на власні очі. Перед тим, як приступити до детального викладу всіх етапів і моментів вирощування гладіолусів, хотілося б виділити список правил, які обов’язково повинні виконуватися, щоб вирощувати процес успішно.

ТОП 10 правил вирощування гладіолусів

1. Гладіолуси не люблять довго «засиджуватися» на одному місці, тому через кожні два роки рекомендовано займатися пересадкою. Намагайтеся змінювати не тільки місце розташування, а й склад ґрунту, тоді розраховувати на сприятливий результат – більше шансів.
2. Намагайтеся вирощувати гладіолуси зі «своїх» цибулин, тому що можна потерпіти «фіаско», купивши цибулину, що не пристосована до вашого клімату.
3. Голландські сорти гладіолусів відрізняються чудовим і насиченим буянням фарб, великими суцвіттями та високою довжиною колосу. Але пам’ятайте, що насолодитися голландськими гладіолусами можна лише одного разу, тому що їх цибулини не пристосовані до розмноження, тому звести всі плюси та недоліки перед покупкою іноземних бульб.
4. Принцип висаджування цибулин має велике значення. Ви можете висаджувати кілька сортів поруч, не боячись «запилення», а ось важливим моментом є розмір бульб цибулин, тому що посадка «всіх поспіль» не дасть бажаного результату. Великі цибулини тиснуть своїм авторитетом, тому складно розраховувати на відмінний результат. Висаджуйте цибулини в залежності від розміру, тому поступове збільшення бульб стане найкращим способом посадки.
5. Існує багато версій та рекомендацій щодо глибини посадки цибулин гладіолусів. Так існує думка, що необхідно занурювати в землю цибулини так глибоко, залежно від їхнього розміру. Вважається середнім показником – 10 см. Більш досвідчені квіткарі з упевненістю скажуть, що необхідно виміряти діаметр цибулини, що садиться, помножити на 3, адже так вийде оптимальна глибина для кожної квітки окремо. Пам’ятайте, цей момент дуже важливий, тому що безпосередньо глибина посадки може призвести до повноцінного зростання, адже при дрібній посадці рослина може падати, тому обов’язково необхідна опора і повноцінне підв’язування. А ось глибоку посадку складно якось виправити, адже в більшості випадків гладіолуси не цвітуть.
6. Підготовчим етапом посадки є очищення цибулин від зовнішньої захисної луски. Цю процедуру слід проводити за кілька тижнів до посадки.
7. Територія та місце розташування гладіолусів на вашій ділянці – це важливий момент, який безпосередньо впливає на результат цвітіння. Пам’ятайте, що гладіолуси дуже люблять тепло, світло і відсутність протягів, адже кожен недолік загрожує важкими наслідками. Якщо гладіолуси зростатимуть у тінистій місцевості, то ймовірність відсутності цвітіння дуже висока. Наявність сильних протягів може призводити не тільки до ослаблення рослини та порушення «вестибулярного апарату», що може стати причиною для підв’язування, а й швидкого зараження різними грибковими захворюваннями.
8. Як будь-яка рослина, гладіолуси люблять, коли їх підгодовують, тому що внесення добрив надає сили та сприяє не тільки швидкому та потужному зростанню, але й рясному цвітінню. Пам’ятайте, гладіолуси потребують не тільки кореневої, а й листяної підгодівлі.
9. Полив для гладіолуса – важлива умова зростання, тому потрібно розуміти, що для цього рослина важлива не частота, а якість поливу. Влітку достатньо буде поливати один раз на 7-10 днів, але дуже рясно. У середньому на один квадратний метр необхідно вилити не менше відра води, краще. При нестерпній спеці, поливи намагайтеся проводити частіше і тільки ввечері, після чого не забувайте розпушувати землю, і проводити процедуру підгортання, оскільки це суттєва допомога для рослини.
10. Для успішного наступного «власного» сезону цвітіння, ви повинні не тільки правильно викопати і просушити цибулини, але й правильно зберігати їх до наступного сезону, щоб уникнути мінімальних втрат. Найкращою умовою зберігання гладіолусів є темне прохолодне місце, яке може забезпечити підвал або навіть холодильник.

Для того, щоб отримати бажане цвітіння, та ще й не один рік, ви повинні чітко дотримуватися вищевикладених правил, а як це робити допоможе поетапна інструкція посадки, догляду за гладіолусами.

Підготовка бульб цибулин гладіолуса перед посадкою

Підготовчий етап вважається найкращим, тому що від цього безпосередньо залежить зростання та цвітіння. Очищати цибулину від захисного покриття потрібно майже місяць до посадки. Уважно вивчіть бульбу на наявність гнилі, плям та явних ушкоджень. Все, що викликає сумніви, краще викинути, оскільки їхня придатність під сумнівом. Необхідно цибулинам дати можливість прорости, щоб під час посадки на них були сформовані пагони. Пам’ятайте, що викласти цибулини необхідно так, щоб вони не торкалися одна одної, а температура повітря в приміщенні була досить високою, тоді паростки з’являться значно швидше.

Знезараження бульб – це дуже важливий момент на підготовчому етапі. Для цього можна використовувати фундазол чи марганцівку. Обидві речовини необхідно використовувати у вигляді трьох процентних розчинів, єдина відмінність – це тривалість занурення, адже для фундазолу достатньо однієї години, а ось для марганцівки краще цей час збільшити вдвічі.

Якщо з важливих причин ви не змогли підготувати цибулини заздалегідь, перед самою посадкою необхідно зробити «екстремальне» знезараження: зануріть бульби в марганцівку на півгодини, але концентрація повинна бути набагато сильнішою. Розведіть у літровій банці півграма марганцівки і в цьому концентрованому розчині потримайте цибулини. Садити в землю їх потрібно без змивання водою, адже частинки розчину також мають потрапити до ґрунту.

«Дітки» бульб вважаються також відмінним посадковим матеріалом, тому їх не потрібно викидати, а проводити ретельнішу підготовку, яка стане для них хорошим стартом і забезпечить повноцінне зростання та цвітіння. Як і «дорослі» бульби, дітки потрібно очистити від захисного шару і дати можливість прорости протягом двох або більше тижнів. Знезараження їм потрібно тривале і концентроване, тому необхідно розвести один грам марганцівки на один літр води. У розчин, що утворився, занурте дітки на 9-10 годин. Така процедура позитивно вплине на життєздатність молодих цибулин.

Вибір території для гладіолусів

Місце розташування гладіолусів – це важливий компонент хорошого цвітіння, адже рослина дуже любить тепло і сонце, а ось з тінню взагалі не дружить, тому в тінистій зоні відмовляється цвісти. Не забувайте, що протяг – це також “ворог” гладіолусів, адже він здатний не тільки перевіряти рослину на стійкість, але і принести безліч проблем, наприклад, зараження грибковими захворюваннями.

Ґрунт для вирощування

Безумовно, ґрунт має величезний вплив на будь-яку рослину, а гладіолус не виняток, адже важлива не лише відповідність низки показників, а й попередники, що мешкали на цій території до цієї квітки. Намагайтеся уникати розташування, де раніше росли айстри або будь-які представники коренеплодів, оскільки проблеми та захворювання у них загальні, а «важкі» випробування на стійкість на самому початку, для гладіолуса можуть стати фатальними. Рівень кислотності ґрунту має величезну роль для гладіолусів, адже при підвищених показниках можна споглядати в’янення та потемніння листя, а також швидко відцвітають та в’януть суцвіття. Тому слабокислотний ґрунт – це найкращий варіант для гладіолусів. Але найчастіше ви стикаєтеся з нейтральною кислотністю. Для вирішення цієї проблеми вам знадобиться звичайна шкаралупа яєць, яку необхідно рясно розсипати потрібною територією і добре перекопати. Оптимальною пропорцією стане розрахунок приблизно 200 грамів подрібненої шкаралупи на один квадратний метр.

Територію обов’язково необхідно удобрити органічними компонентами: перегноєм чи компостом. Це допоможе з швидкою адаптацією цибулин до нового місця проживання. Грунт необхідно готувати ще з осені, особливо якщо місце посушливе. А от якщо місцевість добре прогрівається сонцем, то перекоп можна відкласти і на весну, безпосередньо перед самою посадкою. Крім органічного підживлення землі, необхідно не нехтувати мінеральними добривами. Так рекомендують використовувати хлористий калій та суперфосфат із розрахунку 30 та 100 грамів на один квадратний метр. Після добрива необхідно ретельно перекопати територію.

Посадка гладіолусів

Висаджувати гладіолуси, у відкритий ґрунт потрібно орієнтуючись за погодою, не забуваючи, що це дуже теплолюбна рослина. Найчастіше період розтягується з квітня до травня. Посадка самих бульб проводиться на чіткій відстані один від одного, який в середньому повинен становити від 8 до 15 см, залежно від розміру посадкового матеріалу. А ось глибина, як про це згадувалося у правилах посадки, має залежати від діаметра цибулин, але орієнтовні показники – це 10-15 см, залежно від розмірів бульб. Для благополучного та повноцінного зростання, дотримуйтесь лав, якщо займаєтеся масовою посадкою. Відстань між рядами має бути не менше 20 см, краще більше. Для оригінальної клумби можна різними сортами висаджувати не тільки різнокольорові ряди, але й використовувати оригінальні задуми, як прикрасити ландшафтний дизайн – створити фігуру або візерунок, використовуючи контрастні кольори та відтінки популярних сортів, з якими ви можете ознайомитися в цій статті.

Організація догляду за гладіолусами

Догляд за гладіолусами повинен бути ретельним і комплексним, адже нехтувати не можна навіть найменшими маніпуляціями. Починати потрібно із замульчування перегноєм, коли рослина досягне 10 сантиметрів. Достатньо товстий шар перегною (4-5 см) захистить рослину від перегріву та зневоднення і забезпечить ґрунт масою корисних речовин як підживлення під час поливів. Крім цього для гладіолуса, як і для інших кольорів, важливий своєчасний полив, якісне розпушування та відсутність бур’янів, підживлення та підв’язування.

Полив гладіолусів

Незважаючи на те, що гладіолуси люблять сонце та тепло, поливати їх дуже часто не слід. Вважається, що рясний, але рідкісний полив – це найкраща умова для активного росту та успішного цвітіння гладіолусів. Рекомендують поливати рослину не частіше ніж раз на 7 днів, але рясно, адже на один квадратний метр необхідно виливати не менше 10 літрів води, а краще більше. Саму процедуру слід проводити так, щоб волога не потрапляла на листя, тому необхідно зробити борозни між рядами, які слід заливати воду при поливанні. Після кожного поливу не забувайте розпушувати землю і підгортати рослину, адже так не утворюється щільна кірка, і рослина отримує збалансовану кількість не тільки вологи, а й кисню. Під час сильної спеки збільшити полив необхідно вдвічі.

Прополка та розпушування

Розпушувати землю потрібно після кожного поливу, а ось прополка має відбуватися при необхідності. Зазвичай, це кілька разів за літо. Як тільки помітили велику кількість бур’янів, не лінуйтеся, а максимально швидко позбавляйтеся їх, тому що вони не тільки забивають землю і заважають повноцінному зростанню, але і є джерелом безлічі хвороб і навіть появи слимаків.

Підв’язування та очищення

Підв’язувати гладіолуси потрібно за потребою та в залежності від сорту та довжини колосу. Найчастіше цю процедуру потрібно робити під час бутонізації. Крім підв’язки необхідно ретельно стежити за наявністю відцвілих суцвіть, адже їх обов’язково потрібно видаляти, тому що в іншому випадку почне формуватися насіння, що для розмноження не підходить, а сили у рослини забирає чималі.

Підживлення

Підгодовувати гладіолуси потрібно регулярно та рясно, тим більше, що всі версії тут актуальні. Для початку потрібно розділити мінеральне та органічне підживлення, хоча обидві з них повноцінно використовуються.

Мінеральне підживлення використовується тричі за весь сезон, тим більше, що на кожному етапі необхідно вносити щось інше у певних пропорціях. Це допоможе гладіолусу швидко рости, формуючи міцну рослину та красиві суцвіття. Перший раз варто замислитись про добрива, коли з’явилися перші кілька листочків. Для цього знадобиться азотне підживлення, для якого можна використовувати сечовину, сульфат амонію або аміачну селітру. Не важливо, що ви оберете, тому що будь-яке з добрив використовується з розрахунку 25 грамів на один квадратний метр. Якщо ви помітили збліднення листя – це явна ознака нестачі азоту, а от якщо рослина потужна і має насичене забарвлення, то ви все зробили правильно і з почуттям виконаного обов’язку, переходьте до наступного підживлення.

Другий етап – це коли рослина виросла і отримала 5-6 листочків. Рослину потрібно удобрити сірчанокислим калієм, сульфатом амонію та суперфосфатом. Кожен із перерахованих коштів потрібно використовувати з розрахунком 10-20 грамів на один квадратний метр. Завершальним етапом мінерального підживлення є внесення хлористого калію та суперфосфату з розрахунком 20 та 40 грам відповідно. Цю процедуру варто проводити відразу після того, як почали з’являтися квітконоси і формуватися бутони.

Органічні добрива потрібно використовувати як кореневе, так і позакореневе підживлення. Корінь необхідно збагачувати рідкими засобами, що обов’язково потраплять у вогнище та зможуть максимально сприятливо вплинути на рослину та її кореневу систему. Для цього вам знадобиться пташиний послід, який розлучається водою у відерному співвідношенні 3:5. Для максимальної користі суміш має постояти два тижні, після чого готова до застосування. Підживлення здійснюється не готовою сумішшю, а також розчином де на 10 літрів води потрібно використовувати 1 літр отриманої суміші. Пам’ятайте, що таку процедуру необхідно проводити часто та якісно. Вливати потрібно у спеціальні борозни між рядами з періодичністю двічі на місяць. Пам’ятайте, ви використовуєте пташиний послід, а не гній, тим більше кінський.

Обприскування листя під час позакореневого підживлення допоможе прискорити процес не лише бутонізації, а й самого цвітіння. Тому найкращим періодом для обприскування вважається початок утворення бутонів. Для підживлення використовуйте марганцівку, борну кислоту або мідний купорос. Всі засоби повинні бути у вигляді розчинів, які ви легко зможете зробити самостійно. Для цього вам знадобиться один літр води і по 0,15 г кожного із запропонованих засобів. Не забувайте, що якісне обприскування – запорука успіху, тому краще обприскування проводити з обох боків листя, це допоможе примножити ефект дії. Цю процедуру рекомендовано проводити кілька разів на сезон: до і після бутонізації.

Правильна підготовка цибулин та їх посадка у поєднанні з повноцінним та комплексним доглядом обов’язково дадуть позитивні результати.

Гладіолуси: догляд і способи розмноження, як розділити цибулину

Гладіолуси – це рослина, яку можна розмножувати клубнепочкі, клубнелуковицами і, звичайно ж, за допомогою насіння. Вегетативне розмноження вважають пристосуванням рослини, яке гладіолуси мають для подальшого існування тоді, коли насінне відтворення стоїть під питанням.

Таке може статися у зв’язку з невідповідних умов розвитку рослини, коли насіння можуть не дозріти. Таким чином, вегетативне розмноження можна спостерігати тільки у сортових гладіолусів, дикорослі види найчастіше розмножуються насіннєвим шляхом. Але сама схильність до можливості розмноження вегетативним шляхом була успадкована гладіолусом саме від дикорослого предка.

Цей метод розмноження важливий для збереження морфологічних важливих особливостей сорту. Крім того, вегетативне розмноження гладіолусів – ефективне і швидке, що особливо важливо в селекції нових видів гладіолусів. Розглядаючи питання як розмножити гладіолуси, варто в першу чергу розглянути особливості методів.

Розмноження гладіолусів дітками (клубнепочкі)

Найнадійніший, але в той же час простий спосіб розмножити вподобаний квітка – це зібрати з нього клубнепочкі. Садові гладіолуси будь-якого сорту утворюють їх в достатній кількості після закінчення періоду цвітіння.

Що це таке?

Бульбоцибулини складають основу цибулинних видів рослин, саме з них починається ріст і розвиток майбутнього квітки. Залежно від сорту на материнській цибулині формується різна кількість діток.

Іноді доводиться вдаватися до стимулювання цього процесу, зрізуючи цветонос перед самим закінченням цвітіння.

Розмноження гладіолусів клубнепочкі дозволяє швидко розвести улюблений сорт, а також омолодити власні посадки.

Як працювати з насінням?

З плином часу цибулини гладіолусів втрачають свої властивості:

• стають плоскими;
• дають меншу кількість діток для розмноження;
• викидають слабкі квітконоси в малій кількості.

У цьому випадку деякі садівники вдаються до розмноження гладіолусів насінням. Така методика вважається ризикованою, витратною і невиправданою, але все-таки має місце. При вирощуванні цибулин з насіння часто губляться всі сортові властивості материнської рослини, сильно позначається те, що сталося в період цвітіння перезапилення. Результат таких процесів виявляється непередбачуваним.

Найчастіше метод вирощування гладіолусів з насіння використовують професійні селекціонери для своїх наукових праць і виведення нових сортів.

У гладіолусів після запилення відбувається утворення насіннєвих коробочок, в яких потім дозрівають насіння. За зовнішніми характеристиками вони нагадують маленькі плоскі пластини, розмір яких становить 2 мм. Після дозрівання насіння набувають коричневе забарвлення. Під оболонкою проглядається ледь помітний зародок майбутнього гладіолуса. У кожній насіннєвий коробочці формується до 200 насіння. Після дозрівання і збирання їх успішно зберігають в кімнатних умовах, однак не можна допускати, щоб місце зберігання було занадто сухим. В цьому випадку схожість сильно погіршується.

У березні-лютому зібраний посівний матеріал висаджують у контейнери або ящички. У цей період квітам потрібно забезпечити достатній рівень освітлення, використовуючи для цього люмінесцентні лампи. При відсутності такої можливості терміни посіву слід перенести на кінець березня.

Перед посівом насіння на кілька годин замочують в стимуляторе зростання. Ємності і грунтосуміш готують заздалегідь. Ідеальним варіантом буде змішати в рівних пропорціях:

Квітникарі користуються і готової покупної сумішшю, але в цьому випадку до неї слід додати прожарений пісок. Насіння гладіолусів пророщують, а потім висівають в шухлядки або горщики. Згодом їм буде потрібно лише регулярне зволоження і акуратне розпушування грунту.

З настанням теплої погоди ящики з молодими сходами гладіолусів поступово починають виносити на вулицю і загартовувати. Спочатку їх залишають на свіжому повітрі на пару годин, а потім цей час поступово збільшують. Щоб паростки не отримали сонячні опіки, їх прикривають від прямих променів.

Після того як мине загроза нічних заморозків, можна висадити гладіолуси у відкритий грунт. Хоча деякі флористи залишають їх в ящиках на все літо, здійснюючи при цьому стандартні процедури догляду. Як правило, в перший рік життя квітка, вирощений з насіння, не цвіте. Всі його сили йдуть на формування і розвиток сильної та здорової цибулини.

Восени посаджені з насіння гладіолуси викопують, відділяють невеликі цибулинки від стебла і готують їх до закладки на зберігання. Строки збирання квітів залежать від кліматичних умов, але найчастіше це роблять у вересні. На наступний рік зібрані цибулинки висаджують на ділянку борозенками. Вони цілком уже можуть зацвісти, хоча професіонали рекомендують зрізати цветонос, щоб у рослини вистачило сил на подальше формування цибулини. Догляд за гладіолусами, вирощеними з насіння, нічим не відрізняється від того, який здійснюється при вирощуванні їх з цибулин або діток.

Вирощувати гладіолуси насінням зазвичай вважають за краще професіонали. Для садівників-любителів такий процес посадки може виявитися занадто тривалим і трудомістким. Якщо розібратися в тому, як правильно проводити розмноження гладіолусів насінням, можна не тільки вирощувати рослини щорічно, але і виводити нові гібридні сорти цих красивих величних квітів.

Перш ніж вирощувати гладіолуси з діток або насіння, слід вивчити якомога більше доступної інформації з цього питання. Допоможуть не тільки книги, а й живий досвід професійних садівників. Зібрана інформація особливо буде корисна, якщо є бажання самостійно створити новий сорт. Після збору насіння на гладіолуси посадка повинна пройти успішно. Підбираючи посадковий матеріал, треба врахувати, що сорти-гібриди в більшості випадків не обзаводяться насінням.

Коли бажання отримати свій особистий сорт велике, вирощування гладіолусів з насіння може стати надзвичайно цікавим, незважаючи на трудомісткість і скрупульозність. Перший крок – самостійне штучне запилення квіток гладіолуса. Це складний процес, на який потрібно виділити достатньо часу. Нашвидку, не розібравшись, виробляти його не варто, так як можна загубити материнські рослини. Зазвичай запилення проводять з тією метою, щоб вивести новий рано квітуча рослина або квітки незвичної форми і колірної гами.

Зберігання в зимовий період

Перед закладанням на зберігання маленькі цибулинки рекомендується ретельно просушити. Тривалість процесу сушіння становить кілька тижнів (зазвичай 2-3). Після цього посадковий матеріал ще раз сортують і відправляють в сховище тільки здорових діток. Якщо виявлені невеликі осередки загнивання, то їх вирізують за допомогою гострого ножа, заливають зеленкою і залишають на подальше досушування.

Для досушування підходять дерев’яні ящики для овочів, в яких дітки гладіолусів зберігають протягом 1-1,5 місяців при кімнатній температурі, прикривши газетою, яка буде поглинати виділяється вологу. Після досушування цибулини загортають в суху чисту газету і відправляють на зберігання в прохолодне приміщення або в нижній відділ холодильника. При дотриманні необхідних умов і підтримці температурного режиму дітки гладіолусів зберігають свої якості протягом 2-3 років.

Опис насіння гладіолусів

Гладіолусовие плоди мають вигляд перетинчастої коробки . Верхня її частина трохи потріскана. Всередині коробочки завжди будуть знаходитися насіння крилатого типу. В середньому, їх кількість досягає 250 шт. Посівний матеріал квітки гладіолуса не має фізіологічного спокою. Тому їх можна висаджувати відразу після збору. В результаті через кілька тижнів вони почнуть проростати.

Важливо! Зберігати насіння гладіолусів необхідно в приміщенні, де досить високий рівень вологості. У сухому середовищі насіннєвий матеріал може втратити можливість схожості.

Більшість садівників, навіть досвідчених, не можуть відповісти на питання, як можуть виглядати насіння гладіолусів. Кожна людина знає опис цибулини квітки, а ось із зовнішнім виглядом насіннєвого матеріалу виникають певні труднощі.

До основних характеристик насіння відносять:

Вирощування розсади з діток гладіолусів

Підготовка дітей до посадки передбачає проведення певних заходів. Зібраний посадковий матеріал дістають зі сховища, очищають від сухої лушпиння, при необхідності замочують на добу в теплій воді. Таким чином кореневища стимулюються до початку росту. Після цього діток садять в підготовлений грунт, засипаний в квітковий горщик або ящик, і чекають їх пророщування. Далі посадки зволожують і залишають на тиждень в теплому, добре освітленому приміщенні, чекаючи появи паростків.

Опис і характеристики сортів і видів гіацинтів, правила виращіваніяЧітать

Як провести запилення

У природному середовищі ці квіти не запилюються самі по собі. Пилок у квітів дозріває пізніше, ніж розкривається товкач. Запилюється гладіолус бджолами або при поривах вітру. Однак тут важко проконтролювати, з яким саме квіткою відбудеться схрещування рослини-матері. Тому ті, хто вибрав розмноження гладіолусів насінням, повинні навчитися запилювати квіти самостійно, щоб мати можливість вивести рослини з заданими зовнішніми рисами.

Проводять штучне запилення наступним чином:

1. Від батьківських розпустилися квіток обережно відокремлюють пильовики.
2. Зрізані частини квіток дбайливо розкладають на звичайному папері і залишають дозрівати.
3. Після висипання пилку, що буде свідчити про дозріванні, її акуратно збирають.
4. З материнських рослин зрізають пильовики. Материнські квітки закривають марлевими мішечками і чекають розкриття маточки.
5. На рильце маточки маленькою кистю наносять зібрану з батьківських квітів пилок, після чого знову надягають на квітку марлевий мішечок.
6. До запиленню рослин підвішують бирки з даними про батьківські квітках.

Не слід впадати у відчай, якщо з першого разу процедура не вийде. У зв’язку з її трудомісткістю краще методично проводити запилення, поки не вдасться досягти ідеального результату. Більше 2-3 квіток на одному квітконосі не варто запилювати, зайві краще видалити . Мішечки знімають, коли у квіток з’являються насіннєві коробочки.

Готові насіння гладіолусів виглядають як невеликі тонкі пластинки з зародком по центру і загальним розміром не більше 0,02 см в діаметрі. Зазвичай в насіннєвий коробочці їх розташовується до 180-200 штук. Зберігати їх потрібно в приміщенні, в занадто сухою або вологою обстановці заготовлений посадковий матеріал може швидко втратити схожість.

Посадка і догляд за дітьми гладіолусів на грядках

Після того як буде проведена висадка цибулинок в грунт, їх зрошують, а землю навколо мульчують. Протягом всього періоду вегетації молоді гладіолуси поливають, розпушують ґрунт, підгодовують. Як тільки у них починає формуватися листя, вносять комплексне мінеральне добриво з вмістом азоту. Через пару тижнів підгодовують рослини препаратами з вмістом заліза і марганцю. З’являються квітконоси з молодих рослин треба обрізати.

Правила проведення запилення рослин

Здається, все просто – зібравши насіння гладіолусів, потрібно дізнатися, як садити їх. Але важливо не забувати про правильне проведення запилення. Заздалегідь потрібно визначитися з кількістю рослин для запилення. Їх квіти покривають марлею. Це необхідно для того, щоб запилення не провела бджоли. Коли пилок сформована, її переносять на інші квіти.

В середньому для отримання пилку таким методом потрібно максимум 5 рослин. Ця процедура необхідна всім тим, хто хоче дізнатися, як виростити з насіння гладіолуси в домашніх умовах. По-іншому насіння можна отримати, квіти, які зазнали самозапиленню, не зможуть сформувати насіння. Вирощування гладіолусів з насіння в домашніх умовах – процедура не складна, але кропітка.

розподіл цибулини

Розмножувати гладіолуси шляхом ділення цибулини ризикують більш досвідчені флористи і дачники. Для цього будуть потрібні певні навички і запас теоретичних знань, в іншому випадку експеримент виявиться невдалим.

особливості способу

При розподілі материнської цибулини гладіолуса на кілька частин можна отримати не тільки більшу кількість посадкового матеріалу, а й стимулювати утворення діток. Для проведення маніпуляцій відбирають матеріал другого або третього року життя без ознак будь-яких захворювань або ураження шкідниками.

Як правильно здійснювати?

Перед тим як приступити до розрізання цибулини, готують інструменти і пристосування. Ніж добре заточують, обпалюють на вогні. Розріз головки виробляють вертикально. Кількість отриманих частин залежить від розмірів вихідної цибулини.

На кожному шматочку повинна залишатися не тільки частина денця для утворення нових корінців, але і живі нирки.

Місця зрізів повинні бути продезінфіковані і оброблені. Використовують для таких цілей деревну золу, зеленку. Після цього шматочки цибулинки залишають на деякий час для просушування, а потім висаджують в приготований поживний грунт. Восени викопують вже готові, сформовані бульбоцибулини. Уже в наступному році вони дадуть велику кількість діток, які в подальшому використовуються для розмноження і поновлення посадкового матеріалу. Доглядати за висадженими у відкритий грунт Деленки треба таким же чином, як і за дорослим рослиною.

Садити часточки цибулин бажано вгору денцем. Наземні пагони при такому способі розвиваються повільніше, цвітіння часто не відбувається, зате відбувається стимулювання освіти діток.

Готуємося до посадкам

Вирощувати майбутню красу і гордість саду можна 3-ма способами:

1. Розсада на підвіконні
2. Висадка у відкритий грунт
3. Насінням або розподілом цибулини

розсада

Необхідно постійне достатнє освітлення. Якщо на підвіконнях вже є розсада інших культур, то діткам може світла не вистачити, і тоді паросточок буде слабенький і жалюгідний.

Друга складність – вирощувати гладіолус на розсаду в загальних ящиках не бажано. При пересадці в грунт доведеться розділяти коріння, а це в свою чергу, послабить рослина, і воно буде довше приживатися, хворіти.

Садити за окремими чашках-стаканчиках досить клопітно – цибулинки вимагають постійної зволоження землі, а в невеликій ємності грунт пересихає швидко.

Висадка у відкритий грунт

Це варіант підходить для розмноження і розвитку садового гладіолуса найкраще!

Висаджують дорослі цибулини і молоді перезимували дітки, коли грунт прогріється до + 10 * і мине загроза заморозків. Приблизно, з середини квітня по середину травня. Для посадки цибулини треба підготувати!

Днів за 10-15 до закапування, рекомендується їх очистити від луски. Для чого?

• Це прискорить проростання втечі приблизно на 7-10 днів.
• Дозволить отбраковать цибулинних діток, які не пережили зиму.
• Звільнені від панцира, клубнепочкі зможуть засвоювати поживні речовини в повному обсязі.
• Якщо під скоринкою сховалися шкідники, то не дамо їм шансу потрапити на посадочні грядки!

Відібраним цибулин варто влаштувати добову ванну в розчині марганцівки: 2г на 10 л. теплої води.

На час посадки у діток повинні з’явитися по 2-3 кореневих горбка – запорука здорового і потужного рослини. Чим більше таких горбків – тим краще.

Після купання клубнепочкі варто помістити на вологу серветку або грубу тканину, вимочені в розчині марганцю. Зверху накриємо тим же матеріалом. Наше завдання отримати до моменту посадки корінці, а не «вершки». Такий «будиночок» повинен бути вологим постійно!

При посадці у відкритий грунт опрацюємо наші цибулинки ще раз. На цей раз – карбофосом.

Земляні борозенки добре б пролити водним розчином курячого посліду.

В правильно підготовлену ще з осені грунт дітки потрібно садити за схемою:

• відстань між клубнепочкі – не менше 7 см;
• глибина посадки – 3-5 см (великі можна садити глибше – до 7 см);
• відстань між рядками – не менше 20 см.

Після посадки грунт мульчують перегноєм в 2-3 см.

Залишилося накрити посадки нетканим матеріалом або тепличної плівкою, для отримання дружних сходів і для захисту від раптово повернулися заморозків.

Перша підгодівля – через 30 днів після появи перших листочків.